Справа № 160/17408/22

Провадження № 2-а/204/1/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Мамедова Г.Т.,

представника відповідача Пополітова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни,-

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2022 року з Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, зобов`язання вчинити певні дії, яку позивач уточнив 06 лютого 2023 року та остаточно просив визнати противоправним та скасувати рішення № 6 від 07 жовтня 2022 року Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни і громадянина республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що позивач вперше прибув в Україну з республіки Азербайджан у липні 2022 року як турист. У серпні 2022 року уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_4 . Після укладання шлюбу, позивач звернувся до органів Державної міграційної служби України для оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання, не порушуючи весь час законного строку перебування в Україні. 07 жовтня 2022 року працівником Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області було затримано позивача, спочатку було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн. серії ПН МДН № 004181, а потім було винесено рішення № 6 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», з проставленням штампу на сторінці 47 закордонного паспорту позивача. Позивача було зобов`язано покинути територію України у термін до 06 листопада 2022 року. Звертає увагу, що на момент звернення до суду позивач не отримав відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. Рішення відповідача № 6 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 07 жовтня 2022 року, позивач вважає противоправним та безпідставним. Рішення відповідача від 07 жовтня 2022 року позивач отримав лише 28 жовтня 2022 року. Застосовуючи до позивача адміністративне стягнення у вигляду штрафу за порушення частини 1 статті 203 КУпАП відповідачем не було враховано, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» установлено, що до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв`язку з введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину. До теперішнього часу позивачу не відомі конкретні підстави для відмови в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. Отже вважає, що в діях позивача відсутня суб`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 203 КУпАП, а тому й відсутній склад адміністративного правопорушення, що згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачає закриття справи про адміністративне правопорушення. В країні свого походження - в Азербайджані позивач не має коштів для існування, джерела доходу, і не вважає за можливе проживання там, хоча б виходячи з того факту, що дружина позивача проживає постійно в Україні. Більш того, враховуючи наявність в Україні воєнного стану та те, що авіакомпанії призупинили авіасполучення між Україною та ОСОБА_5 , позивач не може покинути територію України. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

28 лютого 2023 року від представника відповідача Трикозенко М.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Чечелівський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. Виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначений в статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. 07 жовтня 2022 року громадянин ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що порушує законодавство України щодо перебування на її території іноземців, прибув до Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області для отримання консультацій. В ході перевірок, проведених працівниками Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, встановлено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив в`їзд на територію України 05 липня 2022 року через ПП «Маяки-Удобне» за паспортним документом іноземця серії НОМЕР_1 , після чого за межі території України не виїжджав. В`їзд в Україну та подальше перебування на території України здійснювалися громадянином Азербайджану ОСОБА_7 без оформлення візи, на підставі, передбаченій частиною 16 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Згідно до положень частини 16 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статті 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Азербайджанської Республіки про безвізові поїздки громадян, підписаної 14 лютого 2002 року та затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Азербайджанської Республіки про безвізові поїздки громадян» від 24 жовтня 2002 року № 1565, та підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. №150, громадянин Азербайджану ОСОБА_6 мав право тимчасово перебувати на території України не більш як 90 днів протягом 180 днів. Громадянин ОСОБА_3 звернувся до Державного підприємства «Документ» з питання оформлення посвідки на тимчасове проживання. Рішенням ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 01 вересня 2022 року громадянину Азербайджану ОСОБА_8 відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322. Копію рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 01 вересня 2022 року позивачу надіслано поштою. Станом на теперішній час рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 01 вересня 2022 року № 12031300015547 ОСОБА_7 не оскаржене та є чинним. Після закінчення визначеного законодавством та міжнародним договором України дозволеного строку тимчасового перебування на території України без оформлення візи (не більш як 90 днів протягом 180 днів), громадянин Азербайджану ОСОБА_9 , не маючи інших законних підстав для перебування на території Україні, ухилився від виїзду з України, чим порушив правила перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, та перейшов на нелегальне положення в Україні. Факт виявлення порушення з боку позивача правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, зафіксовано Чечелівським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в протоколі про адміністративне правопорушення від 07 жовтня 2022 року серії ПР МДН номер 004189. За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чечелівським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відносно громадянина Азербайджану ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією зазначеної норми, а саме 1700,00 грн. З метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (у позивача відсутні підстави для перебування на території Україні, виключний перелік яких визначено статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), та у зв`язку з порушенням позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, 07 жовтня 2022 року Чечелівським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відносно громадянина Азербайджану ОСОБА_2 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким позивача зобов`язано покинути територію України у термін до 06 листопада 2022 року. Заборона щодо подальшого в`їзду в Україну не застосовувалася. Один із примірників даного рішення видано 08 жовтня 2022 року громадянину Азербайджану ОСОБА_8 . Ознайомлення з прийнятим відносно нього рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства здійснено 08 жовтня 2022 року за участю перекладача. Керуючись положеннями абзацу другого пункту 4 розділу 2 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, в паспортному документі іноземця серії НОМЕР_1 , виданому 02 грудня 2021 року на ім`я громадянина Азербайджану ОСОБА_2 , проставлено штамп, згідно зразка, наведеного в додатку 4 до цієї Інструкції. У зв`язку з викладеним вважає, що рішення Чечелівського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 07 жовтня 2022 року, яке прийняте відносно позивача, є законним та обґрунтованим рішенням компетентного суб`єкта владних повноважень. Також наголосив, що чинним законодавством не передбачено виключень (в тому числі у зв`язку з наявністю родинних відносин) із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України, що не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Крім того, введення воєнного стану в Україні не створює жодних додаткових підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, крім тих, що передбачені статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», за умови наявності таких підстав у конкретної особи. Введення воєнного стану в Україні, не припиняє обов`язку іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, дотримуватися правил перебування в Україні, та виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування. Рішення Чечелівського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 07 жовтня 2022 року прийняте відносно громадянина Азербайджану ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що вказаний іноземець ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що створює додаткові загрози національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов. У зв`язку з викладеним просив відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач та його представник - Мамедов Г.Т. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - Пополітов І.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

У статті 26 Конституції України закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 7 ст. 5 КАС України, іноземці,особи безгромадянства таіноземні юридичніособи користуютьсяв Українітаким самимправом насудовий захист,що йгромадяни таюридичні особиУкраїни.

Іноземці чи особи без громадянства можуть бути позивачами в адміністративній справі, що зазначено у частині 2 статті 46 КАС України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Азербайджанської Республіки, що підтверджується паспортом громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_1 , виданого Міністерством Внутрішніх справ 02 грудня 2021 року, який дійсний до 01 грудня 2031 року (а.с. 5).

Громадянин Азербайджанської Республіки Наріманов ОСОБА_10 здійснив в`їзд на територію України 05 липня 2022 року через пункт перетину кордону «Маяки-Удобне», після чого за межі території України не виїжджав, що визначалось учасниками справи, а тому на підставі ч. 1 ст. 78 КАС України вказані обставини не підлягають доказуванню.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

У пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

У позовній заяві позивач зазначив, що прибув на територію України як турист.

Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначені у статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», згідно з пунктом 16 якої іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України«Про правовийстатус іноземцівта осіббез громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

14 лютого 2002 року між Кабінетом Міністрів України і Урядом Азербайджанської Республіки було укладено Угоду про безвізові поїздки громадян, затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 1565 від 24 жовтня 2002 року, згідно з якою громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця їх постійного проживання, можуть в`їжджати, прямувати транзитом, виїжджати та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди.

У підпункті2пункту 2Порядку продовженнястроку перебуваннята продовженняабо скороченнястроку тимчасовогоперебування іноземцівта осіббез громадянствана територіїУкраїни,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від 15 лютого 2012 року № 150, в редакції, що діяла на момент прибуття ОСОБА_1 в Україну,тобто станомна 05липня 2022року,іноземці таособи безгромадянства,які назаконній підставіприбули вУкраїну,можуть тимчасовоперебувати наїї території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.Порядокобчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Отже, суд вважає встановленим, що прибувши 05 липня 2022 року в Україну, позивач, будучи громадянином Азербайджанської Республіки, тобто громадянином держави з безвізовим порядком в`їзду, мав право тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів.

23 серпня 2022 року між громадянином Азербайджанської Республіки Нарімановим ОСОБА_11 та громадянкою України ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 1347 (а.с. 6).

Того ж дня, тобто 23 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу обслуговування громадян м. Дніпро ДП «Документ» з документами для оформлення посвідки на тимчасове проживання та в заяві-анкеті № 100177180 від 23 серпня 2022 року просив внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про нього у зв`язку з оформленням посвідки на тимчасове проживання, в графі «Підстава видачі» вказав - 04/14 возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу) та в графі «Місце проживання» - АДРЕСА_1 (а.с. 41).

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

У пункті61Порядку оформлення,видачі,обміну,скасування,пересилання,вилучення,повернення державі,визнання недійсноюта знищенняпосвідки натимчасове проживання,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від 25 квітня 2018 р. № 322, в редакції, що діяла на момент звернення ОСОБА_1 з документами для оформлення посвідки на тимчасове проживання, тобто станом на 23 серпня 2022 року, визначені підстави длявідмови воформленні тавидачі посвідки.Так, територіальнийорган/територіальнийпідрозділ ДМСвідмовляє іноземцюабо особібез громадянствав оформленніабо видачіпосвідки,у разі,коли: 1)іноземець абоособа безгромадянства маютьпосвідку чипосвідку напостійне проживання(крімвипадків обмінупосвідки),посвідчення біженцячи посвідченняособи,якій наданододатковий захист,які єдійсними надень звернення; 2)іноземець абоособа безгромадянства перебуваютьна територіїУкраїни зпорушенням встановленогостроку перебуванняабо щодоних дієневиконане рішенняуповноваженого державногооргану пропримусове повернення,примусове видворенняабо заборонув`їзду; 3)дані,отримані збаз данихРеєстру,картотек,не підтверджуютьнадану іноземцемабо особоюбез громадянстваінформацію; 4)встановлено належністьособи догромадянства України; 5)за видачеюпосвідки звернувсязаконний представник,який немає документальнопідтверджених повноваженьдля їїотримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначенихпунктами 17-19цього Порядку,документи таінформацію,необхідні дляоформлення івидачі посвідки; 7)отримано відНаціональної поліції,СБУ,іншого державногооргану інформаціюпро те,що діїіноземця абоособи безгромадянства загрожуютьнаціональній безпеці,громадському порядку,здоров`ю,захисту праві законнихінтересів громадянУкраїни таінших осіб,що проживаютьв Україні,чи іноземецьабо особабез громадянствавчинили злочинпроти миру,воєнний злочинабо злочинпроти людяності,як їхвизначено вміжнародному праві,або розшукуютьсяу зв`язкуз учиненнямдіяння,що відповіднодо законівУкраїни визнаєтьсятяжким злочином; 8)паспортний документіноземця абодокумент,що посвідчуєособу безгромадянства,підроблений,зіпсований чине відповідаєвстановленому зразку,чи належитьіншій особі,чи строкйого діїзакінчився; 9)встановлено фактподання іноземцемабо особоюбез громадянствазавідомо неправдивихвідомостей абопідроблених документів; 10)виявлено фактиневиконання іноземцемабо особоюбез громадянстварішення судучи державнихорганів,уповноважених накладатиадміністративні стягнення,або вонимають іншімайнові зобов`язанняперед державою,фізичними абоюридичними особами,включаючи ті,що пов`язаніз попереднімвидворенням замежі України,у томучислі післязакінчення строкузаборони подальшогов`їзду вУкраїну; 11) в інших випадках, передбачених законом.

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 01 вересня 2022 року громадянину Азербайджанської Республіки Наріманову ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення,видачі,обміну,скасування,пересилання,вилучення,повернення державі,визнання недійсноюта знищенняпосвідки натимчасове проживання,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від 25 квітня 2018 р. № 322, відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання (а.с. 49). У вказаному рішенні зазначено, що копію рішення надіслано поштою.

Але, після закінчення встановленого законодавством строку перебування на території України без оформлення візи (не більше як 90 днів протягом 180 днів) ОСОБА_1 , з території України не виїхав, незважаючи на те, що законні підстави для його подальшого перебування на території України були відсутні.

Тобто, ОСОБА_1 було порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та правила перебування в Україні.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

07 жовтня 2022 року провідним спеціалістом Чечелівського відділуу містіДніпрі Головногоуправління Державноїміграційної службиУкраїни уДніпропетровській області Радзюк О.А. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 004189, в якому зазначено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_6 з 03 жовтня 2022 року проживає на території м. Дніпро без реєстрації та ухиляється від виїзду з України, за що ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 55). ОСОБА_1 підписав даний протокол та отримав його примірник, у протоколі також зазначено, що переклад протоколу зроблено усно за участі перекладача.

Того ждня,тобто 07жовтня 2022року,постановою Чечелівськоговідділу умісті ДніпріГоловного управлінняДержавної міграційноїслужби Україниу Дніпропетровськійобласті пронакладення адміністративногостягнення серіїПР МДН№ 004181,відповідно дочастини 1статті 203Кодексу Українипро адміністративніправопорушення на ОСОБА_1 було накладеноадміністративне стягненняу виглядіштрафу врозмірі 1700,00грн.(а.с.56).У вказанійпостанові зазначено,що громадянинАзербайджану ОСОБА_6 з03жовтня 2022року проживаєна територіїм.Дніпро безреєстрації таухиляється відвиїзду зУкраїни,що єпорушенням ч.1,3ст.9,ч.1ст.17Закону України«Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 150 від 15.02.2012 року.

При цьому, посилання сторони позивача на неправомірність вищевказаної постанови серії ПР МДН № 004181 від 07 жовтня 2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення та посилання на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки вказана постанова набрала законної сили та матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку оскаржував дану постанову і вона була визнана неправомірною.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що неотримання ним станом на 07 жовтня 2022 року рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 01 вересня 2022 року не звільняє ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 203 КУпАП, та обов`язку після закінченнявстановленого законодавствомстроку перебуванняна територіїУкраїни виїхатиза їїмежі,а такожжодним чиномне свідчитьпро наявністьу ОСОБА_1 правових підставстаном на07жовтня 2022року законноперебувати натериторії України. ОСОБА_1 був обізнанийпро встановленийзаконодавством строк перебування на території України без оформлення візи та його обов`язок за відсутності посвідки на тимчасове проживання покинути територію України, однак, достовірно знаючи про закінчення цього строку, він так і не звернувся завчасно для отримання інформації щодо результатів розгляду його заяви про оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в редакції, що діяла на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин, тобто станом на 07 жовтня 2022 року, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

07 жовтня 2022 року Чечелівським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 6 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства (а.с. 39-40), в якому зазначено, що з 03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та ухиляється від виїзду з України, що є порушенням законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (втрачено підстави для перебування в Україні, передбачені п. 15 ст. 4) на підставі положень ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». За порушення правил перебування на території України та ухилення від виїзду відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та згідно постанови про адміністративне правопорушення накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1700,00 грн.). У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення виконання положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати його покинути територію України у термін до 06 листопада 2022 року. Вказане рішення ОСОБА_1 отримав.

Про прийняте рішення Чечелівський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області письмово повідомив Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України (а.с. 44), Управління міграційного контролю протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Дніпропетровській області (а.с. 45) та Західну окружну прокуратуру міста Дніпра (а.с. 52), зазначивши, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинен залишити територію України до 06 листопада 2022 року, заборона щодо подальшого в`їзду в Україну не застосовувалась.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

У частині 4 статті 26 Закону України Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» закріплено, що рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 КАС України, в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду з даним позовом, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 07 жовтня 2022 року, у грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати вказане рішення.

Також, ОСОБА_1 14 квітня 2023 року оскаржив до Дніпропетровського окружного адміністративного суду рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області від 01 вересня 2022 року № 12031300015547 про відмову йому в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року по справі № 160/7858/23 було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 12031300015547 від 01.09.2022 року про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_1 , виданий Міністерством внутрішніх справ 02 грудня 2021 р.) в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 № 100177180 від 23.08.2022 року, разом з поданими документами, про видачу посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн. (а.с. 174-181). Вказане рішення набрало законної сили 09 листопада 2023 року.

На виконання вищевказаного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року по справі № 160/7858/23 Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 про видачу посвідки на тимчасове проживання.

Але, рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 19 січня 2024 року громадянину Азербайджанської Республіки Наріманову ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі підпунктів 2, 10, 11 пункту 61 Порядку оформлення,видачі,обміну,скасування,пересилання,вилучення,повернення державі,визнання недійсноюта знищенняпосвідки натимчасове проживання,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від 25 квітня 2018 р. № 322, відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання (а.с. 194). У вказаному рішенні зазначено, що копію рішення надіслано поштою.

Позивач вищевказане рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 19 січня 2024 року отримав, оскільки саме позивачем було надано суду копію вказаного рішення.

З листа Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 1201.3.1/9627-24 від 13 березня 2024 року (а.с. 202-203) вбачається, що 19 січня 2024 року на підставі підпунктів 2, 10, 11 пункту 61 Порядку (щодо іноземця діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення; виявлено факти невиконання іноземцем рішення державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення; поліс медичного страхування, який було надано іноземцем разом із заявою - недійсний), ГУ ДМС у Дніпропетровській області вдруге прийнято рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання у відношенні заявника. Після цього з питань оформлення, обміну (у тому числі замість втраченої або викраденої) до ГУ ДМС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 не звертався. Відносно вказаної особи рішення про відмову в прийнятті документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання (у тому числі замість втраченої або викраденої), про відмову в оформленні або видачі більше не приймалось. З заявою про продовження строку перебування на території України ОСОБА_1 не звертався.

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши та проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем перед судом не доведено на підставі належних та допустимих доказів протиправності оскаржуваного рішення Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 07 жовтня 2022 року, та не доведено наявності правових підстав для його скасування.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що факт перебування позивача у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_4 сам по собі не дає позивачу законних підстав перебувати на території України.

Так, відповідно до ч. 14 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених участинах третій - тринадцятійцієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що для того, щоб вважати особу такою, яка на законних підставах перебуває на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України, необхідним є наявність наступних обставин:

прибуття іноземця або особи без громадянства в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України (або укладення шлюбу з громадянами України під час перебування на законних підставах на території України);

отримання посвідки на тимчасове проживання.

Оскільки судом встановлено, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного позивачем рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства позивач не отримав посвідку на тимчасове проживання та встановлений законодавством строк перебування на території України без оформлення візи (не більше як 90 днів протягом 180 днів) закінчився, то у позивача ОСОБА_1 були відсутні передбачені законом підстави для законного подальшого перебування на території України.

Чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України, порушення законодавства України є недопустимим. Факт перебування позивача у шлюбі з громадянкою України не свідчить про відсутність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Крім того, слід звернути увагу, що позивачу не заборонено в`їзд в Україну, а отже після виконання вимог законодавства щодо законності перебування в Україні він матиме змогу повернутися до своєї сім`ї на територію України.

Введення на території України карантину та введення воєнного стану в Україні не припиняє обов`язку іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, дотримуватись правил перебування в Україні та обов`язку виїхати з території України після закінчення відповідного терміну перебування.

З відповіді Відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 1201.3.4/9499-24 12 березня 2024 року вбачається, що за наявними та архівними картотечними обліками відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання УПТППІОБГ ГУ ДМС в Дніпропетровській області, громадянин Азербайджанської Республіки Наріманов ОСОБА_10 з заявою про надання дозволу на імміграцію не звертався; рішення про відмову в наданні дозволу на імміграцію не приймалось; рішення про скасування дозволу на імміграцію не приймалось; дозвіл на імміграцію не надавався; з заявою про документування посвідкою на постійне проживання не звертався; рішення про оформлення (про відмову в оформленні), видачу (відмову в видачі), обмін, скасування, вилучення, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання не приймалося; посвідкою на постійне проживання не документований (а.с. 204).

У службовій записці т.в.о. начальника відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції «Щодо перевірки Наріманова» № 1201.3.3/9216-24 від 11 березня 2024 року зазначено, що згідно проведених перевірок, зазначений у запиті громадянин Азербайджану ОСОБА_1 із заявоюпро визнаннябіженцем абоособою,яка потребуєдодаткового захисту,не звертався.Інформація щодовизнання біженцемабо особою,яка потребуєдодаткового захисту,набуття статусубіженця абоособи,яка потребуєдодаткового захисту,відсутня (а.с.205).

Враховуючи викладене суд констатує, що обставин, які б давали суду підстави вважати, що ОСОБА_1 , як на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, так і на теперішній час, є таким, що на законних підставах перебуває на території України, судом під час розгляду справи не встановлено.

Отже, відповідач - Чечелівський відділу містіДніпрі Головногоуправління Державноїміграційної службиУкраїни уДніпропетровській області в даному випадку діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством і підзаконними нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, суд вважає позов необґрунтованим та недоведеним належними, допустимими та переконливими доказами, та приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 07 жовтня 2022 року щодо громадянина Азербайджанської Республіки Наріманова ОСОБА_13 .

Оцінюючи усукупності усіінші аргументипозивача,наведені нимв обґрунтуваннясвоїх вимогабо заперечень,суд доуваги їхне бере,оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, не відноситься до предмета спору, і є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд приходить довисновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Згыдно ч. 3 ст. 288 КАС України апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення.

На підставіст.ст.1,4,9,18,26Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 7-9, 46, 72, 77, 90, 96, 229, 242-246, 250, 288 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 21 березня 2024 року.

Суддя Д.Л. Черкез