Справа № 165/1148/21

Провадження № 1-кп/169/9/24

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого ОСОБА_1 ,

з участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бубнів Локачинського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює адвокатом, має вищу освіту, одружений, є громадянином України, раніше несудимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України та частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що, здійснюючи індивідуальну адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 182 від 24 вересня 1998 року, виданого на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів № 17 від 24 вересня 1998 року, будучи обізнаним від ОСОБА_10 про те, що Нововолинським міським судом Волинської області проводиться розгляд кримінального провадження № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці уклав договір про надання правової допомоги ОСОБА_10

03 грудня 2020 року відбулося судове засідання у Нововолинському міському суді Волинської області з розгляду кримінального провадження № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, під час якого ухвалою суду до участі у зазначеному кримінальному провадженні залучено адвоката ОСОБА_9 для здійснення останнім захисту обвинуваченого ОСОБА_10 .

Після вказаного судового засідання 03 грудня 2020 року у місті Нововолинську Волинської області адвокат ОСОБА_9 , діючи умисно та протиправно, висловив ОСОБА_10 вимогу про те, що для повернення останньому на відповідальне зберігання транспортного засобу марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 , яким ОСОБА_10 вчинив дорожньо-транспортну пригоду та який був арештований і перебував на штрафмайданчику, необхідно через ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду в розмірі 400 доларів США судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 , який здійснює розгляд кримінального провадження № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 та з яким ОСОБА_9 особисто знайомий, тобто умовляв ОСОБА_10 надати неправомірну вигоду службовій особі, яка згідно з пунктом 2 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займає відповідальне становище.

ОСОБА_10 , будучи поставленим ОСОБА_9 в умови, за яких останній запевнив його, що зобов`язується передати грошові кошти судді за вчинення вище обумовлених дій, а також в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_9 вказаної суми коштів могла потягнути прийняття негативного рішення, а саме: неповернення автомобіля, пообіцяв обдумати протиправні вимоги ОСОБА_9 .

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на підбурювання ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, ОСОБА_9 при зустрічі 02 лютого 2021 року в офісному приміщенні адвоката ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , знову, діючи умисно та протиправно, схиляв ОСОБА_10 до надання 03 лютого 2021 року через нього неправомірної вигоди в розмірі 400 доларів США судді Нововолинського міського суду Волинскьої області ОСОБА_11 , який розглядає обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_10 , за прийняття ним позитивного рішення про скасування арешту та повернення транспортного засобу марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 .

ОСОБА_10 , в черговий раз будучи поставленим ОСОБА_9 в умови, за яких останній запевнив його, що зобов`язується передати грошові кошти судді за вчинення вище обумовлених дій, а також в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_9 вказаної суми коштів могла потягнути прийняття негативного рішення, погодився на такі протиправні вимоги останнього.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на підбурювання ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди, ОСОБА_9 03 лютого 2021 року приблизно о 10 годині 20 хвилин, перебуваючи в приміщенні свого офісу, що знаходиться по АДРЕСА_2 , діючи умисно та протиправно, в черговий раз шляхом умовлянь схилив ОСОБА_10 передати йому 400 доларів США в якості неправомірної вигоди судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 за прийняття ним рішення про скасування арешту та повернення вилученого транспортного засобу марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 . Зважаючи на систематичні умовляння ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вказаний час та в зазначеному місці передав ОСОБА_9 400 доларів США в якості неправомірної вигоди для судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 .

Цього ж дня протиправна діяльність ОСОБА_9 була припинена працівниками Управління Служби безпеки України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області та Волинської обласної прокуратури.

Таким чином, ОСОБА_9 в період часу з 03 грудня 2020 року по 03 лютого 2021 року шляхом умовлянь та іншим чином, умисно та протиправно підбурив ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 , який є службовою особою, що займає відповідальне становище, в розмірі 400 доларів США, що в перерахунку за курсом Національного банку України станом на 03 лютого 2021 року становило 11240 гривень, за прийняття ним рішення про скасування арешту та повернення ОСОБА_10 вилученого транспортного засобу марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 , виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але не закінчив його з причин, які не залежали від його волі, оскільки був викритий правоохоронними органами.

Крім того, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що в період часу з 03 грудня 2020 року по 03 лютого 2021 року шахрайським способом шляхом обману умисно з корисливих мотивів, керуючись метою особистого незаконного збагачення, протиправно заволодів майном ОСОБА_10 , а саме, грошовими коштами останнього.

Так, ОСОБА_9 , здійснюючи адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 182 від 24 вересня 1998 року, виданого на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів № 17 від 24 вересня 1998 року, діючи умисно, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, увійшовши в довіру до ОСОБА_10 при здійсненні його захисту у кримінальному провадженні № 12019030050001106, ввів останнього в оману та схилив його передати грошові кошти в розмірі 400 доларів США для нібито подальшого їх надання в якості неправомірної вигоди судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 за вирішення питання щодо скасування арешту та повернення вилученого транспортного засобу марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 , у вищевказаному кримінальному провадженні.

ОСОБА_9 , будучи обізнаним від ОСОБА_10 про те, що Нововолинським міським судом Волинської області здійснюється розгляд кримінального провадження № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці уклав договір про надання правової допомоги ОСОБА_10

03 грудня 2020 року відбулося судове засідання у Нововолинському міському суді Волинської області у кримінальному провадженні № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, під час якого ухвалою суду до участі у зазначеному кримінальному провадженні був залучений адвокат ОСОБА_9 для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_10 .

Після вказаного судового засідання 03 грудня 2020 року у ОСОБА_9 виник умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 шляхом обману, а саме, повідомлення останньому завідомо неправдивої інформації, яка полягатиме в тому, що вирішення вищевказаного питання можливе лише шляхом надання неправомірної вигоди судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 , який здійснює розгляд кримінального провадження № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 .

Для реалізації свого корисливого умислу після судового засідання 03 грудня 2020 року у місті Нововолинську Волинської області адвокат ОСОБА_9 , увійшовши в довіру ОСОБА_10 , повідомив йому неправдиві відомості, що зможе вирішити питання про скасування арешту та повернення вилученого транспортного засобу марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 , і запевнив, що з цього приводу звернеться безпосередньо до судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 , при цьому, реального наміру передавати вказані грошові кошти зазначеній службовій особі ОСОБА_9 не мав та усвідомлював, що гроші будуть ним протиправно обернені на свою користь.

Таким чином, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливим мотивом, переслідуючи мету заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , повідомив останньому завідомо неправдиві відомості щодо можливого вирішення вказаного питання шляхом надання йому неправомірної вигоди для подальшої передачі її судді ОСОБА_11 , чим ввів його в оману.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 , зловживаючи довірою до себе, як до адвоката, діючи з корисливим мотивом, умисно, при зустрічі 02 лютого 2021 року у своєму офісному приміщенні по АДРЕСА_2 , в черговий раз ввів в оману ОСОБА_10 щодо необхідності 03 лютого 2021 року передачі через нього грошових коштів в сумі 400 доларів США судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 , який розглядає обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 у вищевказаному кримінальному провадженні, за прийняття ним позитивного рішення про скасування арешту та повернення транспортного засобу марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 , хоча жодного наміру передавати йому грошові кошти в якості неправомірної вигоди він не мав.

ОСОБА_10 , в черговий раз будучи поставленим ОСОБА_9 в умови, за яких останній запевнив його, що зобов`язується передати грошові кошти судді за вчинення вище обумовлених дій, а також в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_9 вказаної суми коштів могла потягнути прийняття негативного рішення, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 є адвокатом, сприймаючи його як особу, яка за специфікою своєї діяльності знайома із суддями Нововолинського міського суду Волинської області, як наслідок вважав його пропозицію дати неправомірну вигоду реальною та такою, яка спрямована на вчинення дій на його користь, повірив останньому.

Під час чергової зустрічі, яка відбулась 03 лютого 2021 року приблизно о 10 годині 20 хвилин в приміщенні офісу адвоката ОСОБА_9 , що знаходиться по АДРЕСА_2 , ОСОБА_10 на виконання злочинної вимоги ОСОБА_9 та не будучи обізнаним про злочинні наміри останнього, спрямовані на заволодіння його майном шляхом обману, будучи стійко переконаним про реальну можливість впливу ОСОБА_9 на прийняття суддею Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 рішення про скасування арешту та повернення вилученого транспортного засобу марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 , передав ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 400 доларів США, що в перерахунку за курсом Національного банку України станом на 03 лютого 2021 року становило 11240 гривень, які ОСОБА_9 , не маючи наміру передавати вищевказаній службовій особі та усвідомлюючи, що такі кошти будуть ним обернені у свою користь, поклав їх до своєї кишені, тобто умисно незаконно заволодів ними.

Таким чином, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_9 обвинувачується у підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, а також у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України.

Підсудність кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_9 була визначена ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, якою це кримінальне провадження на підставі статті 34 Кримінального процесуального кодексу України було передане на розгляд Турійському районному суду Волинської області (а. к. п. 51 т. 1).

Судові засідання під час розгляду кримінального провадження неодноразово відкладалися за клопотаннями учасників справи у зв`язку з запровадженням у державі карантинних заходів, введенням воєнного стану, необхідністю виклику свідків та з інших підстав.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 винуватим себе в пред`явленому обвинуваченні та вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень не визнав повністю.

Так, ОСОБА_9 показав суду, що не підбурював ОСОБА_10 і не обманював його з метою заволодіння коштами.

Приблизно в листопаді 2020 року до нього звернувся ОСОБА_10 з метою захисту його інтересів під час розгляду кримінального провадження за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України у Нововолинському міському суді.

На час звернення ОСОБА_10 вже були досліджені докази і залишилося допитати останнього як обвинуваченого, розглянути можливі клопотання і перейти до судових дебатів. ОСОБА_10 в присутності своєї дружини ОСОБА_12 пояснював, що до нього слідство і суд ставляться упереджено, на його думку винуватим у ДТП є потерпілий, а не він, належний йому транспортний засіб визнаний речовим доказом і поміщений на спеціальний майданчик, а транспортний засіб потерпілого речовим доказом не визнавався, повернутий останньому та перебуває в його користуванні.

Він повідомив ОСОБА_10 , що для надання правової допомоги йому необхідно ознайомитися з матеріалами справи. ОСОБА_10 надав йому фотокопії матеріалів кримінального провадження, після чого він погодився бути захисником останнього. Вони обговорили можливий варіант захисту: примирення з потерпілим, відшкодування збитків і тоді закриття кримінального провадження ухвалою суду із вказаних підстав.

ОСОБА_10 хотів швидше повернути собі транспортний засіб та у зв`язку з тим, що суд не задовольнив клопотання про скасування арешту майна, останній відмовився від попереднього захисника.

У разі недосягнення примирення з потерпілим вирішили клопотати про призначення комплексної транспортно-трасологічної експертизи. На його думку ОСОБА_10 невинуватий у вчиненні ДТП, однак потерпілий наполягав на відшкодуванні завданої йому шкоди.

З метою захисту інтересів ОСОБА_10 в листопаді-грудні 2020 року вони їздили до потерпілого та пропонували йому відшкодування у розмірі 10 000 гривень, який вважали достатнім, оскільки тілесні ушкодження потерпілого не призвели до втрати працездатності, належний ОСОБА_10 транспортний засіб був застрахований і страхова компанія відшкодувала б потерпілому матеріальні збитки, а розмір моральної шкоди був би більшим ніж 10 000 гривень. Проте, потерпілий відмовився від такої пропозиції, оскільки оцінював завдану йому моральну шкоду в 50 000 гривень.

Після цього він неодноразово розмовляв з представником потерпілого ОСОБА_13 - ОСОБА_14 , про необхідність спонукати клієнта на отримання відшкодування в сумі 10 000 гривень. ОСОБА_10 пояснив, що спробує в судовому засіданні запропонувати потерпілому відшкодування у вказаному розмірі.

Щодо гонорару, то домовилися з ОСОБА_10 на 10 000 гривень. ОСОБА_10 сплатив аванс у розмірі 5 000 гривень та мав доплатити ще 5 000 гривень у разі пред`явлення до нього цивільного позову та продовження розгляду справи.

03 грудня 2020 року його допустили до участі в кримінальному провадженні як захисника ОСОБА_10 , він заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з чим судовий розгляд був відкладений на 03 лютого 2021 року.

Перед судовим засіданням - 02 лютого 2021 року, обговорив із ОСОБА_10 обставини справи та погодив суму відшкодування потерпілому в розмірі 10 000 гривень.

03 лютого 2021 року перед засіданням ОСОБА_10 зайшов до нього в офіс, дав 400 доларів США, які він поклав у кишеню сорочки. Після цього ОСОБА_10 пішов у суд.

Через 5 хвилин до нього в кабінет зайшов начальник слідчого відділення ОСОБА_15 і повідомив про проведення слідчих дій у зв`язку з отриманням неправомірної вигоди, під час яких був здійснений огляд, особистий обшук, після чого його затримали та помістили в ІТТ в місті Луцьку.

Повідомляв слідчому, що отримані від ОСОБА_10 кошти є гонораром за його роботу.

ОСОБА_10 не підбурював до надання неправомірної вигоди, не обманював і не ставив його в таке положення, що він був змушений надати неправомірну вигоду.

400 доларів США мав намір дати потерпілому в засіданні, а якби останній не погодився, то за згодою ОСОБА_10 ці кошти були б зараховані в рахунок гонорару.

Поза судовим засіданням не мав наміру зустрічатися з суддею ОСОБА_11 і казав ОСОБА_10 , що суд прийняв рішення про відмову в скасуванні арешту майна та іншого вже бути не може. Грошові кошти в сумі 400 доларів США жодного зв`язку зі скасуванням арешту майна ОСОБА_10 не мають.

Просив ухвалити виправдальний вирок.

Заслухавши сторін та учасників судового провадження, повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (частина перша статті 337 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України внесені в реєстр 13 січня 2021 року. Кримінальне провадження № 42021030000000006. Орган досудового розслідування - Головне управління Національної поліції у Волинській області (а. к. п. 123 т. 1).

04 лютого 2021 року слідчий перекваліфікував дії ОСОБА_9 на частину четверту статті 27, частину другу статті 15, частину третю статті 369 Кримінального кодексу України (а. к. п. 173-174 т. 1).

З матеріалів кримінального провадження видно, що адвокат ОСОБА_9 на підставі ордеру серії ВЛ № 000077670 від 03 грудня 2020 року, договору від 03 грудня 2020 року надавав ОСОБА_10 правову допомогу під час розгляду Нововолинським міським судом Волинської області (головуючий - суддя ОСОБА_11 ) кримінального провадження № 12019030050001106, в якому ОСОБА_10 має статус обвинуваченого (а. к. п. 248, 249 т. 1, а. к. п. 116 т. 2).

Вартість надання правової допомоги становить 10000 гривень, з яких 5000 гривень ОСОБА_10 сплатив адвокату ОСОБА_9 03 грудня 2020 року (а. к. п. 117, 118 т. 2)

Підставою для внесення відомостей в ЄРДР у цьому кримінальному провадженні стала заява ОСОБА_10 від 13 січня 2021 року, адресована начальнику УСБУ у Волинській області, в якій він описав обставини щодо необхідності надання адвокату ОСОБА_9 400 доларів США для передачі судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 з метою скасування арешту майна та повернення йому автомобіля марки «OPEL ASTRA» (а. к. п. 125 т. 1).

Вказану заяву ОСОБА_10 та рапорт начальника 2 сектору відділу «К» УСБУ у Волинській області того ж дня надіслано керівнику Волинської обласної прокуратури для прийняття рішення відповідно до вимог статей 214, 216 Кримінального процесуального кодексу України (а. к. п. 124 т. 1).

Постановами прокурора від 13 січня 2021 року призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 42021030000000006, проведення досудового розслідування доручено слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області) та ухвалено внести відповідні відомості до ЄРДР (а. к. п. 127-129 т. 1).

Постановою начальника відділу слідчого управління ГУНП у Волинській області від 03 лютого 2021 року визначено групу слідчих, а старшим групи - слідчого ОСОБА_15 (а. к. п. 131 т. 1).

13 січня 2021 року заявник ОСОБА_10 надав прокурору ОСОБА_4 письмову згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим був попереджений про недопустимість розголошення відомостей кримінального провадження (а. к. п. 132, 133 т. 1). Письмова згода та протокол підписані ОСОБА_10 власноручно. Допущені у тексті вказаних документів помилки в написанні прізвища, імені, по батькові (вказано « ОСОБА_16 ») не мають правового значення для розгляду цього кримінального провадження, оскільки допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 підтвердив факт надання ним згоди на співробітництво та підписання цих документів.

Відповідно до ухвали слідчого судді Волинського апеляційного суду від 19 січня 2021 року наданий дозвіл прокурорам ОСОБА_17 та ОСОБА_4 або за їхнім дорученням працівникам оперативного підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 до 19 березня 2021 року: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж шляхом контролю за телефонними розмовами номеру НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_9 , аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_9 та спостереження за особою ОСОБА_9 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження (а. к. п. 143-144 т. 1).

Постановою прокурора від 12 березня 2021 року клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16 січня 2021 року, ухвала слідчого судді від 19 січня 2021 року, постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 03 лютого 2021 року розсекречені (а. к. п. 137-138 т. 1).

У протоколі від 02 лютого 2021 року за результатом проведення аудіо-, відео контролю обвинуваченого ОСОБА_9 за допомогою технічних засобів зафіксовані факт та зміст його зустрічі 02 лютого 2021 року з ОСОБА_10 (а. к. п. 151-155 т. 1).

Під час вказаної розмови 02 лютого 2021 року ОСОБА_9 підтвердив, що написав клопотання про скасування арешту транспортного засобу в інтересах власника майна - ОСОБА_18 . На запитання ОСОБА_10 : «З суддею будемо щось говорити? Давати щось? Ну тоді він щось.», ОСОБА_9 відповів: «Я ж дав клопотання, з ним переговорив, він тоді ж віддав назад. Він тоді сказав, що вот, він вини не визнає, от і цей і є цивільний позов. Ну що, те саме, що він написав в ухвалі, що ніхто не звертався раніше, але ти подавай, я подумаю. Ну то я ще його після того не бачив».

Зміст таких висловлювань дає обґрунтовані підстави для висновку, що ОСОБА_9 повідомляє ОСОБА_10 , що переговорив з суддею, домовився, що подасть клопотання, але після того ще його (суддю) не бачив.

Далі ОСОБА_9 зазначає, що гарантувати задоволення клопотання не може, бо суддя думає, але каже ОСОБА_10 , щоб завтра мав із собою ті самі гроші, що він ( ОСОБА_9 ) йому казав попередньо. При цьому говорить, якщо ОСОБА_19 не задовольнить клопотання, то він заявить йому відвід. Також повідомляє, що можливо ще й сьогодні (02 лютого 2021 року) буде його бачити, бо там «намічається якесь застольє, то він на годин 6 туди поїде, то ще може сьогодні буде знати».

Вказана подія зафіксована на відповідних електронних носіях (а. к. п. 156-158 т. 1), які були досліджені судом під час судового розгляду цього кримінального провадження.

Протокол, оптичний диск та флеш носії до нього розсекречені постановою прокурора від 03 лютого 2021 року (а. к. п. 149-150 т. 1).

Водночас слід зауважити, що доводи сторони захисту про відсутність у протоколах обставин отримання відомостей та характеристики технічних засобів, що використовувались для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд вважає надуманими, оскільки відомості про методи проведення цих слідчих дій та засоби, які для цього використовувались, є інформацією з обмеженим доступом, що не підлягає розголошенню (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 585/1899/17).

Відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 03 лютого 2021 року ОСОБА_10 надав для огляду власні грошові кошти в сумі 400 доларів США, які в присутності двох понятих після огляду і фотокопіювання були оброблені спеціальним препаратом «Промінь-1», який при освітленні джерелом ультрафіолетового випромінювання має відтінок світло-зеленого кольору, та вручені ОСОБА_10 шляхом їх поміщення в кишеню його верхнього одягу (а. к. п. 163-165 т. 1). Вручення коштів проводилося з 08 години 30 хвилин до 09 години 25 хвилин.

Факт та зміст зустрічі 03 лютого 2021 року обвинуваченого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зафіксований у протоколі за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04 лютого 2021 року та на електронних носіях (а. к. п. 14-19 т. 2), які розсекречені постановою прокурора від 15 лютого 2021 року (а. к. п. 12-13 т. 2).

Зустріч відбулася у кабінеті обвинуваченого ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_9 каже, що говорив із ним і він казав подавати, але наперед не хоче говорити. Далі говорить, що заявить сьогодні клопотання і каже ОСОБА_10 дати йому гроші, а саме: «Я думаю, що да, напевно да. ОСОБА_19 три мало бути». ОСОБА_10 перепитує: «Три?», на що ОСОБА_9 каже: «Три, три, я ж казав три». ОСОБА_10 говорить, що домовлялись за чотири, після чого ОСОБА_9 перепитує, чи дійсно ОСОБА_10 дав чотири, і кладе купюри номіналом по 100 доларів США у кишеню сорочки. Далі ОСОБА_9 говорить, що сьогодні заявить клопотання, попросить відкласти розгляд справи для ознайомлення з матеріалами справи, задасть певні питання потерпілому. Після цього вони домовляються зустрітися в суді і ОСОБА_10 виходить із кабінету.

Під час розмови ОСОБА_9 неодноразово згадує ім`я, по батькові « ОСОБА_19 », що дає обґрунтовані підстави для висновку, що мова йде саме про головуючого у справі про обвинувачення ОСОБА_10 за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України - суддю ОСОБА_11 , та про клопотання про скасування арешту майна, для позитивного вирішення якого ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_9 дав грошові кошти - «чотири» (на відеозаписі чітко видно, що це чотири купюри номіналом по 100 доларів США).

Ці ж обставини зафіксовані в протоколі за результатом проведення контролю за вчиненням злочину від 04 лютого 2021 року (а. к. п. 20-21 т. 2).

03 лютого 2021 року у період з 10 години 30 хвилин до 10 години 47 хвилин в присутності двох понятих слідчий ОСОБА_15 з участю прокурора ОСОБА_4 та двох оперуповноважених провів освідування обвинуваченого ОСОБА_9 , на що останній погодився добровільно. Під час освідування ОСОБА_9 з лівої кишені сорочки дістав грошові кошти у доларах США і поклав їх на стіл, повідомивши, що отримав їх від ОСОБА_10 як гонорар за здійснення захисту останнього у кримінальному провадженні в суді. На руках ОСОБА_9 за допомогою ліхтаря з ультрафіолетовим світлом виявлено світіння світло-зеленого кольору, зроблено змиви з обох рук. Прокурор ОСОБА_4 в телефонному режимі повідомив Раду адвокатів Волинської області про затримання адвоката ОСОБА_9 , проведення освідування та огляду в його кабінеті. До участі в освідуванні за клопотанням ОСОБА_9 був допущений адвокат ОСОБА_20 . Паперові конверти зі змивами вилучені, освідування закінчене. Зазначені обставини зафіксовані в протоколі освідування особи від 03 лютого 2021 року, який підписаний усіма учасниками та понятими. У кінці протоколу ОСОБА_9 зазначив, що «Дані про проведення слідчої дії працівниками правоохоронних органів викладені в мережі «Інтернет». Жодних інших зауважень до проведення освідування у протоколі не вказано (а. к. п. 166-167 т. 1).

З 10 години 47 хвилини до 11 години 37 хвилин 03 лютого 2021 року у кабінеті адвоката ОСОБА_9 , що розташований на першому поверсі в будинку АДРЕСА_2 , був проведений огляд. Під час огляду встановлено, що на робочому столі адвоката лежать грошові кошти в сумі 400 доларів США - чотири купюри номіналом по 100 доларів США кожна, які останній добровільно вийняв з кишені своєї сорочки. За допомогою спеціального ліхтаря з ультрафіолетовим світлом на вказаних купюрах виявлено світіння світло-зеленого кольору. Встановлено, що кількість купюр, їхній номінал та серійні номери повністю збігаються з кількістю, номіналом та серійними номерами купюр, поміченими спеціальною хімічною речовиною, що були вручені ОСОБА_10 для використання під час документування дій ОСОБА_9 та зафіксовані у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 03 лютого 2021 року. Про проведення огляду в кабінеті адвоката ОСОБА_9 слідчий повідомив голову Ради адвокатів Волинської області ОСОБА_7 та зробив перерву для з`ясування питання про направлення для участі представника ради адвокатів. Проведення огляду продовжено після того, як голова Ради адвокатів повідомила, що підстав направляти представника немає. За результатом огляду вилучені кошти в сумі 400 доларів США, сорочка ОСОБА_9 , на кишені якої також виявлено було світіння світло-зеленого кольору, копії паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_9 . Протокол огляду місця події підписаний усіма учасниками та понятими. Зауважень у протоколі не зафіксовано (а. к. п. 168-169 т. 1).

Усі зазначені вище дії проведені з дотриманням вимог статей 237, 241, 273 Кримінального процесуального кодексу України та зафіксовані на відповідних електронних носіях (а. к. п. 107 т. 1), які були досліджені судом під час судового розгляду цього кримінального провадження.

Зміст протоколів частково не відповідає розмовам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що зафіксовані на електронних носіях, проте судом були досліджені оригінали електронних носіїв і встановлені ці розбіжності, які суттєвого значення не мають.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2021 року наданий дозвіл на проведення обшуку в кабінеті, яким користувався адвокат ОСОБА_9 , з метою виявлення та вилучення конверта з грошовими коштами в сумі 400 доларів США, світлокопії паспорту, ідентифікаційного коду, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_9 та належної ОСОБА_9 сорочки (а. к. п. 203-204 т. 1).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/103-21/1062-ФХД від 12 березня 2021 року на фрагментах марлевої тканини зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_9 , на грошових купюрах в сумі 400 доларів США, на кишені сорочки виявлені нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має спільну родову належність з представленою на дослідження спеціальною хімічною речовиною «Промінь-1» (а. к. п. 209-214 т. 1).

01 березня 2021 року щодо ОСОБА_9 були внесені відомості в ЄРДР за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження № 12021030000000086, а 10 березня 2021 року вказане кримінальне провадження постановою прокурора ОСОБА_4 об`єднане з кримінальним провадженням № 42010030000000006 (а. к. п. 4-7 т. 2).

Допитаний як свідок під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_10 показав, що під час досудового розслідування з відповідною заявою про визнання його потерпілим за статтею 190 Кримінального кодексу України не звертався. Вважає, що діями ОСОБА_9 шкода йому не заподіяна. Пояснив, що звернувся до адвоката ОСОБА_9 з метою отримання правової допомоги під час розгляду справи про його обвинувачення за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. Уклав з ОСОБА_9 угоду. На першому засіданні ОСОБА_9 заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами. Після засідання ОСОБА_9 запропонував допомогти у вирішенні питання про скасування арешту майна і повернення автомобіля, сказав, що поговорить із суддею, щоб він прийняв рішення на його користь. Він подумав деякий час, порадився з дружиною і погодився на пропозицію ОСОБА_9 , який сказав, що для цього потрібно 400 доларів США, щоб вплинути на прийняття рішення ОСОБА_11 . Чи збирався ОСОБА_9 передавати гроші судді він не знає. Оскільки така вимога адвоката ОСОБА_9 його обурила, то він звернувся в правоохоронні органи. Клопотання про скасування арешту майна було підписане, але чи надійшло воно до суду йому невідомо. Кошти в сумі 400 доларів США передав ОСОБА_9 в його кабінеті і пішов у суд. ОСОБА_9 йому не погрожував та не вмовляв до надання неправомірної вигоди судді, але казав, що для прийняття суддею позитивного рішення потрібно надати кошти.

Восени 2020 року їздив із ОСОБА_9 до потерпілого ОСОБА_13 з метою відшкодувати завдану останньому шкоду внаслідок ДТП. Пропонували 5-10 тисяч гривень, однак домовитися не вдалося, оскільки потерпілий хотів більше. Відшкодовувати шкоду ОСОБА_13 у судовому засіданні 03 лютого 2021 року ОСОБА_9 наміру не мав і домовленості про повернення 400 доларів США у разі, якщо потерпілий відмовиться їх брати, не було. Гонорар ОСОБА_9 становив 5-6 тисяч гривень, але якщо б справа розглядалася далі, то він повинен був би доплатити.

Згоду на конфіденційне співробітництво підписував, а на те, що в її тексті вказане інше прізвище, не звернув увагу. Кошти в сумі 400 доларів США належать йому і він добровільно надав їх для використання.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що він працює суддею у Нововолинському міському суді Волинської області і здійснює розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. Захисником ОСОБА_10 спочатку була адвокат ОСОБА_21 , а з 03 грудня 2020 року - адвокат ОСОБА_9 , який заявив клопотання про відкладення розгляду та надання йому можливості ознайомитися з матеріалами провадження, однак в матеріалах відсутня його заява і розписка про ознайомлення.

З ОСОБА_9 знайомий з 2005 року виключно як з адвокатом, який приймає участь у засіданнях. Будь-яких інших стосунків із ним поза межами суду не має. Жодних питань, зокрема, й щодо скасування арешту майна ОСОБА_10 , поза залою судових засідань із ОСОБА_9 ніколи не обговорював і останній з таким не звертався.

Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_13 стверджував, що ОСОБА_10 обіцяв відшкодувати завдану шкоду, проте цього не зробив. Яка сума відшкодування повинна була бути йому невідомо. За період здійснення ОСОБА_9 захисту ОСОБА_10 клопотання про скасування арешту майна до канцелярії суду не надходило і в матеріалах справи такого немає. В засіданні 03 грудня 2020 року вони такого клопотання не подавали, а засідання 03 лютого 2021 року не відбулося і було відкладене у зв`язку з неявкою обвинуваченого і його захисника. Про затримання ОСОБА_9 йому стало відомо приблизно через 2-3 години після того, як до нього прийшов ОСОБА_10 та працівник СБУ. На сьогоднішній день арешт, накладений на автомобіль, яким керував ОСОБА_10 , скасований, автомобіль повернутий власнику, а не обвинуваченому чи його дружині.

Будучи допитаним в судовому засіданні як свідок ОСОБА_13 показав суду, що він є потерпілим у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_10 по факту ДТП, що мало місце 03 жовтня 2019 року.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з дружиною приїжджали до нього, обіцяли гроші в сумі 300-400 доларів США в рахунок відшкодування завданої шкоди, однак він вважав, що це мала сума і не погодився на неї. За три роки йому жодної копійки не дали. Домовленості ні з ОСОБА_9 , ні з ОСОБА_10 , ні з адвокатом ОСОБА_22 , яка представляла його інтереси, про компенсацію 03 лютого 2021 року в розмірі 10 тисяч гривень чи 400 доларів США не було і він би їх не взяв у судовому засіданні 03 лютого 2021 року, оскільки лише на лікування витратив більш як 20 тисяч гривень. Завдану йому шкоду оцінює в 50 тисяч гривень. Стверджував, що його представник ОСОБА_22 не повідомляла його про бажання ОСОБА_9 компенсувати 03 лютого 2021 року завдану ДТП шкоду.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні показала, що брала участь у розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_10 як представник потерпілого ОСОБА_13 . Адвокат ОСОБА_9 був допущений до участі після дослідження письмових доказів та допиту учасників, окрім обвинуваченого ОСОБА_10 . Із розмови з ОСОБА_9 їй відомо, що останній мав намір заявляти клопотання про скасування арешту та призначення експертизи. Під час розгляду справи і ОСОБА_9 і попередні захисники ОСОБА_10 намагалися домовитися з потерпілим ОСОБА_13 про відшкодування шкоди, але не дійшли згоди щодо суми відшкодування. ОСОБА_9 пропонував 10000 гривень, а ОСОБА_13 хотів 50000 гривень. Попередньо з дружиною ОСОБА_23 обговорювалася сума 35000 гривень, після отримання страхової виплати ОСОБА_13 мав її повернути. Проте, дружина ОСОБА_23 побоювалася, що їй не повернуть страхову виплату. Їй відомо, що ОСОБА_9 хотів принести та дати потерпілому кошти більш як 10000 гривень перед засіданням 03 лютого 2021 року, але ОСОБА_13 вона цього не встигла сказати.

Свідок ОСОБА_15 показав суду, що в цьому кримінальному провадженні брав участь як слідчий, проводив освідування та огляд місця події, після чого ОСОБА_9 в порядку статті 208 КПК України був затриманий. Відомості в ЄРДР були внесені прокурором. Під час проведення вказаних слідчих дій були присутні працівники Служби безпеки України, що не суперечить положенням Кримінального процесуального кодексу України, оскільки слідчий має право залучати до проведення слідчих (розшукових) дій оперативних працівників. Вони лише допомагали документувати обставини проведення слідчих дій та проводити їх. Під час освідування та огляду здійснювалася відеозйомка. На прохання ОСОБА_9 до участі був залучений його колега адвокат (прізвище не пам`ятає). Також повідомляли голову ради адвокатів, але вона сказала, що немає необхідності їхати. Право ОСОБА_9 на захист не було порушене, оскільки на першу його вимогу був допущений адвокат. Адвокати ОСОБА_24 та ОСОБА_25 прибули після закінчення слідчих дій. Протоколи за результатом слідчих дій складалися у місті Володимирі в службовому приміщенні Служби безпеки України.

Допитана як свідок ОСОБА_26 показала суду, що на її думку кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 ґрунтується на провокації. ОСОБА_9 представляє її інтереси у цивільній справі щодо місця проживання дитини та встановлення порядку спілкування з дитиною, а також у кримінальній справі. Відповідачем у справах є її колишній співмешканець ОСОБА_27 , який всіма способами намагався відібрати у неї дитину, але завдяки ОСОБА_9 йому не вдалося цього зробити. ОСОБА_27 неодноразово казав, що зробить все, щоб позбавити її адвоката. Їй телефонував чоловік на ім`я ОСОБА_28 і казав, що є працівником СБУ, знає про її проблеми з ОСОБА_29 та їм необхідно зустрітися. ОСОБА_9 перевірив номер і сказав, що це дійсно працівник СБУ ОСОБА_30 . ОСОБА_9 поцікавився у керівника відділу СБУ, чому його працівники розшукують його клієнтку. Того ж дня ввечері подзвонив ОСОБА_31 і сказав, що ми йому наробили проблем і щоб чекали відповідь. У день затримання ОСОБА_9 їй дзвонив ОСОБА_29 і зловтішався з цього. Крім того, ОСОБА_29 добре знайомий з ОСОБА_10 .

Про обставини передачі ОСОБА_10 коштів ОСОБА_9 їй відомо виключно з інформаційних статей з інтернету.

Свідок ОСОБА_32 показав суду, що на початку 2021 року працював старшим оперуповноваженим Володимир-Волинського МРВ УСБУ у Волинській області. У цьому кримінальному провадженні приймав заяву ОСОБА_10 про вчинення злочину. За дорученням слідчого проводив допит ОСОБА_10 та судді ОСОБА_11 . До моменту звернення ОСОБА_10 його не знав. Жодних конфліктів із ОСОБА_9 у нього не було. Щодо ОСОБА_33 пояснив, що була оперативна інформація про те, що остання шукає кошти для надання неправомірної вигоди адвокату ОСОБА_9 для вирішення в судовому порядку питання про повернення дитини. Про цей факт доповів керівництву, але зустріч із ОСОБА_34 не відбулася, інформація не підтвердилася і на тому все закінчилося. Показання свідка ОСОБА_26 в частині, що стосується його поведінки, дзвінків, розмов заперечив, вказуючи, що такого не було, а з ОСОБА_29 він взагалі незнайомий і ніколи з ним не спілкувався.

Допитаний як свідок ОСОБА_35 показав суду, що станом на 2021 рік займав посаду заступника начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. На підставі доручення від 14 січня 2021 року здійснював заходи щодо встановлення мобільних телефонів, фігурантів, суми неправомірної вигоди, інших відомостей, оскільки керівник наклав відповідну резолюцію. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 було зареєстроване на підставі матеріалів УСБУ, а за підслідністю належить ГУНП. В компетенцію УСБУ входить виявлення, документування та припинення фактів корупції. Підслідність порушена не була. Оскільки документ, який надійшов на виконання, не грифований, то в ньому не зазначається інформація про фігурантів, відносно яких потрібно провести розшукові дії, ідентифікація здійснювалася за номером кримінального провадження та наявними в УСБУ матеріалами. Які саме розшукові заходи та негласні розшукові дії проводили не пам`ятає. Номер телефону, по якому обговорювалося вчинення протиправних дій встановили в процесі спілкування з людьми, з якими контактував ОСОБА_9 . Інші заходи здійснювалися на підставі достовірної оперативної інформації, отриманої оперативними працівниками.

Свідок ОСОБА_36 показав суду, що рапорт від 13 січня 2021 року щодо підбурювання ОСОБА_9 учасників кримінальних проваджень до надання неправомірної вигоди суддям він складав на підставі усної достовірної оперативної інформації, здобутої під час здійснення оперативних заходів. Чи були інші заяви, окрім написаної ОСОБА_10 , не пам`ятає. Розкривати відомості про осіб, від яких стала відома викладена в рапорті інформація, не має права.

Свідок ОСОБА_37 показав суду, що з 2018 року працює в УСБУ. З ОСОБА_38 знайомий, однак останній в його підпорядкуванні не перебував. Про те, що ОСОБА_9 телефонував йому з проханням посприяти у вирішенні конфлікту між ОСОБА_38 і ОСОБА_39 , не пам`ятає.

Будучи допитаним в судовому засідання як свідок ОСОБА_40 показав, що з ОСОБА_10 познайомився влітку 2020 року. До нього зателефонував ОСОБА_41 і сказав, що його рекомендували як хорошого спеціаліста у справах про ДТП, назвав прізвище ОСОБА_23 . Через деякий час до нього прийшла жінка ОСОБА_23 і розповіла про ДТП. Потім вона прийшла ще раз і розповідала про обставини справи. Він їй казав, що в таких справах є можливість примирення між сторонами. Через деякий час ОСОБА_23 прийшла з своїм чоловіком ОСОБА_23 . Для того, щоб ознайомитися з матеріалами справи, запропонував їм заключити договір. Через додаток «Гетконтакт» побачив, що ОСОБА_28 , який йому дзвонив, там записаний як ОСОБА_28 СБУ і йому це стало дивним. Знайомий з ОСОБА_42 підтвердив, що ОСОБА_30 - діючий працівник СБУ. Після цього вирішив відмовитися від надання ОСОБА_23 правничої допомоги. Склав клопотання про скасування арешту майна від імені ОСОБА_23 , за що взяв 1500 гривень. З ОСОБА_9 знайомий з 2015 року, про випадки вирішення ОСОБА_9 із судом питань про повернення арештованого майна йому невідомо.

Свідки сторони захисту ОСОБА_43 , ОСОБА_44 не були допитані під час судового розгляду кримінального провадження і з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною другою статті 327 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.

Всупереч зазначеним положенням процесуального закону стороною захисту не було забезпечено прибуття свідків ОСОБА_45 та ОСОБА_46 в судове засідання.

При цьому, з матеріалів кримінального провадження видно, що судове засідання неодноразово відкладалося за клопотанням сторони захисту для виклику зазначених свідків з направленням на адресу проживання свідків судових повісток та роз`ясненням стороні захисту обов`язку забезпечення явки вказаних свідків.

Проте, судові виклики свідки не отримували (а. к. п. 101, 105, 123, 124, 143, 158, 166, 167, 202, 203, 213 т. 3).

З метою сприяння у забезпеченні явки свідків суд за клопотання сторони захисту встановив, що свідок ОСОБА_43 з 23 жовтня 2020 року проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 , бере безпосередню участь у воєнних (бойових) діях (а. к. п. 127, 169, 170, 171, 216, 217 т. 3), а свідок ОСОБА_44 - на підставі наказів тимчасового виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_4 з 30 жовтня 2023 року є таким, що відсутній з невідомих причин, а з 09 листопада 2023 року - таким, що самовільно залишив військову частину (а. к. п. 209-211 т. 3).

Таким чином, сторона захисту не забезпечила прибуття свідків у судове засідання, судом були вжиті всі необхідні й передбачені процесуальним законом заходи для повідомлення свідків та їхньої явки до суду, однак з огляду на вказані вище об`єктивні причини допит свідків ОСОБА_45 та ОСОБА_46 не був проведений.

Суд не має права вживати активних дій для забезпечення явки свідків, оскільки це суперечитиме засадам об`єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині шостій статті 22 Кримінального процесуального кодексу України.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 288/113/15-к.

Щодо клопотань сторони захисту про визнання доказів неналежними та недопустимими (а. к. п. 1-16, 57-64 т. 4).

Доводи сторони захисту про те, що в витязі з ЄРДР від 19 січня 2021 року (а. к. п. 145 т. 2) у короткому викладі обставин йде мова про «особу ОСОБА_47 », а відомості про ОСОБА_9 з`явилися у витязі з ЄРДР від 04 лютого 2021 року, що свідчить про відсутність у сторони обвинувачення станом на 19 січня 2021 року будь-яких відомостей про причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, а також, що в витязі з ЄРДР немає інформації про слідчого (слідчих), дізнавача, що підтверджує той факт, що досудове розслідування станом на 19 січня 2021 року уповноваженим на те органом не здійснювалося, ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті й тлумаченні обставин цього провадження і не мають жодного правового значення для його розгляду.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення витяг із Реєстру - це згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними цим положенням параметрами, які є актуальними на момент його формування.

Положенням не передбачений обов`язок особи, яка формує витяг (у розглядуваному випадку - прокурор ОСОБА_17 ), у короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, вказувати прізвище, ім`я, по батькові особи, щодо якої проводиться чи буде проводитися досудове розслідування.

Підслідність цього кримінального провадження за слідчим управлінням ГУНП у Волинській області визначена постановою прокурора від 13 січня 2021 року (а. к. п. 129 т. 1) і відсутність у витязі з ЄРДР від 19 січня 2021 року прізвищ слідчих жодним чином не впливає на законність досудового розслідування.

Окрім того, з матеріалів провадження видно і це не заперечувалося прокурором у судовому засіданні, що група слідчих була визначена 03 лютого 2021 року постановою начальника слідчого управління ГУНП у Волинській області (а. к. п. 131 т. 1) і до цієї дати жодний слідчий із групи будь-яких слідчих дій не проводив.

Таким чином, витяг з ЄРДР засвідчує виключно факт реєстрації в ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, не є в розумінні процесуального закону доказом та не може впливати на допустимість інших доказів у кримінальному провадженні.

Суд зазначає, що сторона захисту не навела доводів, яким чином ті обставини, що в витязі з ЄРДР від 19 січня 2021 року відсутні прізвища обвинуваченого і слідчих, позначилося на правах і свободах ОСОБА_9 , звузило їх, унеможливило їхню реалізацію і перешкодило йому ефективно спростовувати докази, надані стороною обвинувачення.

Такі ж висновки за подібних обставин викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3кс22).

З аналогічних міркувань не можуть бути визнані недопустимими доказами супровідний лист УСБУ у Волинській області від 13 січня 2021 року, заява ОСОБА_10 про вчинення злочину від 13 січня 2021 року, рапорт начальника сектору відділу «К» УСБУ у Волинській області ОСОБА_48 від 13 січня 2021 року (а. к. п. 124-126 т. 1), оскільки вони не є доказами, а твердження сторони захисту, що ці документи можуть свідчити про упередженість та провокативність дій ОСОБА_10 і правоохоронних органів щодо ОСОБА_9 ґрунтуються на припущеннях.

Посилання сторони захисту на неналежність і недопустимість постанов прокурора про визначення групи прокурорів, підслідності та доручення проведення досудового розслідування від 13 січня 2021 року, а також постанови начальника СУ ГУНП у Волинській області про визначення групи слідчих та старшого слідчого групи від 03 лютого 2021 року є безпідставними, оскільки вказані процесуальні документи винесені уповноваженими особами в межах їхніх повноважень, визначених статтями 36, 39 Кримінального процесуального кодексу України (а. к. п. 127-131 т. 1).

Допущена в постанові від 03 лютого 2021 року, як пояснив у судовому засіданні прокурор, описка щодо кваліфікації злочину не впливає на належність і допустимість цього документу, оскільки в ньому є всі необхідні для такого виду постанов відомості та він винесений уповноваженою особою.

Неправильне зазначення у тексті протоколу попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 13 січня 2021 року та тексті письмової згоди на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 13 січня 2021 року (а. к. п. 132, 133 т. 1) прізвища, імені, по батькові особи, яку попереджено і яка дала згоду (вказано ОСОБА_16 замість ОСОБА_10 ), не впливає на дійсність цих документів, оскільки допитаний як свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердив, що власноручно добровільно підписав їх і знайомий з їхнім змістом.

Зазначена помилка має місце в кожному документі в середині тексту один раз, в іншій частині документів прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_10 , його дата народження, місце проживання, номер кримінального провадження та кваліфікація злочину вказані правильно.

Посилання сторони захисту на те, що виключно слідчий, а не прокурор, мав право залучити ОСОБА_10 до конфіденційного співробітництва, що свідчить про порушення вимог статті 275 Кримінального процесуального кодексу України, є необґрунтованими, оскільки зазначеною статтею передбачене право слідчого використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами або залучати таких осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а не встановлення з особами конфіденційного співробітництва.

Конфіденційне співробітництво - це специфічний порядок негласних взаємовідносин між спеціальними та уповноваженими на те суб`єктами із повнолітньою дієздатною особою на засадах добровільності та конспіративності, проте, його поняття, підстави і порядок застосування, процесуальна форма залучення осіб до конфіденційного співробітництва та уповноважені на це суб`єкти у Кримінальному процесуальному кодексі України не визначені, а в статті 11 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачено, що співробітництво осіб із оперативним підрозділом може бути оформлене письмовою угодою з гарантуванням конфіденційності співробітництва.

За змістом частини шостої статті 246 Кримінального процесуального кодексу України прокурор має право залучати до проведення негласних слідчих (розшукових) дій інших осіб.

З огляду на вказане надання ОСОБА_10 прокурору ОСОБА_4 письмової згоди на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій не суперечить нормам Кримінального процесуального кодексу України.

Твердження сторони захисту про те, що прокурор, надаючи працівникам оперативного підрозділу УСБУ у Волинській області доручення на проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій, порушив правила підслідності, суперечить матеріалам кримінального провадження, оскільки, як зазначено вище, підслідність цього кримінального провадження була визначена прокурором 13 січня 2021 року (у день внесення відомостей у ЄРДР) за ГУНП у Волинській області, а відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 36, статті 41 Кримінального процесуального кодексу України прокурор уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій оперативним підрозділам і такі доручення є обов`язковими для виконання.

Слідчі СБУ жодних дій у цьому кримінальному провадженні не вчиняли.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, які б зобов`язували прокурора у разі підслідності кримінального провадження органу Національної поліції надавати відповідні доручення виключно оперативним підрозділам органів Національної поліції і забороняли надавати їх оперативним підрозділам інших органів, зокрема, й Служби безпеки України.

Крім того, відповідно до пункту 3.3.2. розділу ІІІ Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5, у випадку, коли матеріали оперативно-розшукової діяльності були використані як приводи та підстави для початку досудового розслідування, доручення на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, як правило, надається оперативному підрозділу, який виявив злочин, що має місце і в цьому кримінальному провадженні, оскільки документи, на підставі яких прокурор вніс відомості в ЄРДР, надійшли від управління СБУ у Волинській області.

Згідно з пунктом 3.9 розділу ІІІ вказаної вище Інструкції під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий, уповноважений оперативний підрозділ, який виконує доручення слідчого, прокурора, має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

При цьому процесуальна форма такого залучення не визначена Інструкцією.

До проведення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_10 був залучений відповідною постановою прокурора.

Доводи сторони захисту про недопустимість інших процесуальних документів та доказів (ухвали Волинського апеляційного суду, якою наданий дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, постанов про проведення освідування, про проведення контролю за вчиненням злочину, протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, огляду і вручення грошових коштів, освідування, огляду місця події, затримання, постанов про перекваліфікацію дій, про визнання речей та документів речовими доказами, протоколів огляду речових доказів і документів, ухвал слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, якими був накладений арешт на майно, наданий дозвіл на проведення обшуку, тимчасовий доступ до речей і документів, постанови про призначення експертизи і висновку експерта є безпідставними і необґрунтованими, оскільки вказані документи винесені, складені уповноваженими особами, отримані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України і відповідають критерію допустимості.

Щодо допустимості доказів, отриманих при огляді кабінету ОСОБА_9 .

Сторона захисту вважає, що відомості, відображені у протоколі огляду кабінету, є недопустимими, оскільки фактично був проведений обшук, що вимагало ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 Кримінального процесуального кодексу України.

Вимога отримати дозвіл на обшук, за відсутності добровільної згоди особи, стосується лише житла чи іншого володіння особи. Це випливає з тлумачення статі 233 Кримінального процесуального кодексу України, що забороняє проникнення до особистого житла або володіння без дозволу суду або добровільної згоди такої особи, у сукупності зі статтею 235 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає вимоги до ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук особистого житла або володіння.

У цій справі мова йде про обшук не в житлі чи в іншому приватному володінні, а в кабінеті, де ОСОБА_9 здійснює адвокатську діяльність і проводить прийом громадян.

Службовий кабінет адвоката сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець, а тому без згоди володільця доступ до нього можна отримати за дозволом слідчого судді. Таке приміщення використовується для здійснення професійної діяльності і доступ до нього є загальним та ґрунтується на міркуваннях та обставинах, не пов`язаних із захистом приватності особи адвоката.

Стаття 223 Кримінального процесуального кодексу України захищає особу від необґрунтованого втручання державними органами у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні.

У таких випадках Європейський суд з прав людини застосовує критерій «розумного очікування конфіденційності». Тобто, якщо обставини справи свідчать про те, що особа має підстави розумно очікувати на приватність при використанні приміщення або будь-яких елементів приміщення, то на приміщення або відповідну його частину поширюються гарантії від втручання у приватне життя.

У цій справі обвинувачений є адвокатом, обшук у його кабінеті не поширився на зони, щодо яких у нього були «розумні очікування конфіденційності» і не становив втручання у приватне життя.

Ніщо в матеріалах справи не свідчить про якісь обставини, які давали можливість обвинуваченому розумно розраховувати на можливість використовувати кабінет для свого приватного життя та/або на збереження конфіденційності в межах кабінету, або вирішувати, коли і яким чином надавати до нього доступ.

Відомості, відображені у протоколі огляду місця події та на відеозаписі цього огляду, свідчать про те, що ця слідча дія зводилася виключно до огляду (освідування) самого обвинуваченого, його одягу і вмісту кишені його сорочки і була спрямована на виявлення речовини, нанесеної на купюри, що були передані обвинуваченому перед цим ОСОБА_10 .

Огляд жодним чином не стосувався будь-яких елементів кабінету, де могли зберігатися особисті речі чи документи обвинуваченого, у разі чого могло б виникнути питання про порушення прав останнього з погляду «розумного очікування конфіденційності».

За таких обставин суд вважає, що на кабінет обвинуваченого не поширювалися гарантії, передбачені положеннями статті 30 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 13, 233, 235 Кримінального процесуального кодексу України.

Окрім того, дозвіл на проведення обшуку був наданий після його проведення ухвалою слідчого судді від 09 лютого 2021 року.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання отриманих під час проведення огляду доказів недопустимими.

Щодо допустимості відомостей та доказів, отриманих при освідуванні обвинуваченого.

Сторона захисту покликалася на те, що під виглядом освідування обвинуваченого було проведено його особистий обшук, а постанова прокурора про проведення освідування винесена 02 лютого 2021 року - на той час, коли ОСОБА_9 не набув статусу підозрюваного, то отримані в результаті цих дій докази є недопустимими.

Проте, на момент освідування ОСОБА_9 уже був фактично затриманим, що він не заперечував під час судового розгляду, тому відповідно до частини першої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України набув статусу підозрюваного у цьому провадженні.

Процедура освідування ОСОБА_9 була здійснена на підставі постанови прокурора від 02 лютого 2021 року та за добровільної згоди ОСОБА_9 у присутності двох понятих.

У протоколі відображені відомості про вилучення предметів - чотирьох купюр номіналом по 100 доларів США, які знаходилися в кишені сорочки обвинуваченого і які він видав добровільно. Якщо й вважати, що такі дії вийшли за межі освідування і становлять собою особистий обшук, то слід звернути увагу на те, що особистий обшук є складовою процесу затримання і, таким чином, законне затримання саме собою дає підстави для проведення особистого обшуку.

Як зазначено вище, на момент проведення освідування обвинувачений фактично був затриманий, а необхідність винесення прокурором постанови про освідування безпосередньо після затримання перед проведенням освідування Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачена, у зв`язку з чим в цій частині порушень процесуального закону немає, а доводи сторони захисту про недопустимість відомостей, що містяться в протоколі освідування, є безпідставними.

Щодо порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_9 .

Сторона захисту посилалася на те, що докази, виявлені у кабінеті, на тілі та одязі обвинуваченого ОСОБА_9 , є недопустимими, оскільки отримані внаслідок порушення його права на захист.

Із протоколу освідування та відеозапису видно, що під час проведення цієї дії ОСОБА_9 заявив клопотання про залучення захисника, яке було задоволене і до участі в освідуванні був допущений адвокат ОСОБА_20 .

Відсутність захисника на початку проведення освідування не тягне за собою недопустимість отриманих під час цієї слідчої дії доказів.

Недопустимими можуть бути показання, отримані від підозрюваної особи під час слідчих дій, у випадку порушення її права зберігати мовчання і не свідчити проти себе або права бути представленим захисником. Це пояснюється тим, що право особи давати показання без застосування примусу лежить в основі кримінального процесу, тому для оцінки допустимості показань визначальним є дотримання права особи зберігати мовчання і, як гарантія цього права, забезпечення його права бути представленим захисником. Порушення цих прав має або може мати прямий вплив на зміст отриманих показань і, таким чином, такі порушення є релевантним фактором для оцінки допустимості показань.

У цьому провадженні не йдеться про допустимість свідчень, наданих затриманим ОСОБА_9 , оскільки жодні відомості, які були повідомлені засудженим в цей час, не були використані стороною обвинувачення під час судового розгляду.

Питання, порушене стороною захисту, стосується допустимості виявлених речових доказів, але у розглядуваному випадку немає підстав поширювати підходи, що застосовуються до оцінки показань, на оцінку допустимості речових доказів.

Підходи до оцінки допустимості показань і допустимості доказів, які хоча й можуть бути отримані примусово, але існують незалежно від волі особи, як, наприклад, документи, грошові кошти, зразки дихання, крові, сечі або тканин тіла для проведення експертизи, суттєво відрізняються від оцінки показань особи.

Мету убезпечення речових доказів від впливу особи має й обшук особи негайно після її затримання.

Таким чином, хоча й на початку проведення освідування в кабінеті обвинуваченого після його затримання не був присутній захисник, то за обставин цього провадження будь-яких підстав вважати, що виявлені речові докази були отримані саме внаслідок відсутності адвоката і в контексті положень статті 87 Кримінального процесуального кодексу України є недопустимими, у суду немає, оскільки присутність чи відсутність адвоката не могла вплинути на ці властивості вилучених речових доказів.

Аналогічно не є порушенням права ОСОБА_9 на захист той факт, що адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_49 були допущені пізніше.

Щодо висновку експерта.

Сторона захисту також клопотала про недопустимість висновку експерта від 12 березня 2021 року, оскільки предметом дослідження були речі, вилучені за результатом слідчої дії, проведеної з порушенням Кримінального процесуального кодексу України.

З огляду на вказані вище висновки щодо допустимості доказів, отриманих під час слідчих дій, що проводилися в кабінеті обвинуваченого, суд такі доводи сторони захисту визнає безпідставними та необґрунтованими.

Щодо провокації вчинення злочину.

Стосовно тверджень обвинуваченого та його захисників про провокацію злочину з боку свідка ОСОБА_10 та працівників правоохоронних органів слід зазначити таке.

Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Відповідно до усталеної судової практики для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їхнього боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів.

Із досліджених судом матеріалів цього провадження не видно ознак провокації та підбурювання ОСОБА_9 до вчинення злочину.

Сторона захисту посилалася на те, що у правоохоронних органів не було відомостей про те, що ОСОБА_9 готується або вчиняється злочин, оскільки такі не відображені у витязі з ЄРДР, що ініціатива спілкування із ОСОБА_9 на предмет надання неправомірної вигоди за прийняття суддею рішення про скасування арешту майна виходила від ОСОБА_10 , який згодом і передав гроші обвинуваченому під контролем правоохоронних органів.

Підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Проте, у цій справі свідок ОСОБА_10 показав, що пропозицію від ОСОБА_9 вирішити за 400 доларів США позитивно питання про повернення арештованого майна отримав 03 грудня 2020 року, операція з контролю за вчиненням злочину була проведена 03 лютого 2021 року після отримання 13 січня 2021 року від ОСОБА_10 інформації, яка давала об`єктивні підстави вважати, що готується злочин, і на підставі якої були внесені відомості в ЄРДР.

Згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим для свого захисту («процесуальний критерій провокації»; пункти 37, 51 рішення у справі «Баннікова проти росії» від 04 листопада 2010 року).

Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку, або особи, що діють на їхнє прохання, не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року).

Аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», Суд вивчає мотиви, що виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, Суд установлює, чи існували об`єктивні сумніви в тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.

Під час ретельної перевірки таких обставин у цьому кримінальному провадженні ознак провокації не встановлено, а всі доводи сторони захисту про протилежне ґрунтуються на необгрунтованих припущеннях, оскільки поведінка органу досудового розслідування обмежувалася виключно документуванням злочину та була пасивною, як того вимагають правила Кримінального процесуального кодексу України, а намір вчинення злочину в обвинуваченого сформувався без стороннього впливу.

Такі ж висновки щодо відсутності провокації вчинення злочину викладені у постанові Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі № 438/22/22 (провадження № 51-3146км23).

Слід також звернути увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та дав суду дві версії призначення отриманих від ОСОБА_10 коштів: перша, що й була озвучена ним під час затримання, - це гонорар за надану ним ОСОБА_10 правову допомогу, друга, озвучена ним під час судового розгляду, - це компенсація потерпілому ОСОБА_13 за завдану шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_9 фактично сам заперечив провокацію злочину, оскільки, як він стверджував, отримані від ОСОБА_10 кошти не є неправомірною вигодою за вплив на прийняття рішення суддею ОСОБА_11 і не призначалися для передачі останньому.

Істотна суперечність позиції захисту виключає сумніви у відсутності провокації злочину у цьому кримінальному провадженні, що цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Берлізев проти України» (08 липня 2021 року, заява № 43571/12), відхиляючи скаргу заявника як явно необґрунтовану, зазначив, що вважає непослідовними посилання заявника, який заперечував, що він вчинив злочин і одночасно скаржився на те, що він був втягнутий у цей злочин. Захист проти провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає, що діяння, у вчиненні якого його звинувачують, було вчинене, але стверджує, що це відбулося внаслідок незаконного підбурювання зі сторони поліції. Однак, як вбачається з пояснень заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочинної діяльності, що, на думку суду, позбавляло його можливості висувати доводи щодо агента-провокатора (пункти 46, 47 рішення).

Наведене рішення є релевантним до обставин цієї справи. Заперечуючи свою причетність до вчинення інкримінованих правопорушень, ОСОБА_9 втратив можливість висувати доводи щодо провокування, а тому така заява є повністю неправдоподібна через свою суперечність.

Посилання обвинуваченого на порушення положень статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції» є безпідставним, оскільки в цій статті регламентовані права та гарантії захисту викривача, а не підстави і порядок використання коштів для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Положення вказаної статті закону не мають жодного правового значення для розгляду цього кримінального провадження.

Постанови Верховного Суду, на які посилалися у своїх клопотаннях обвинувачений та його захисник не є застосовними у цьому кримінальному провадженні, оскільки ухвалені за інших, ніж у цьому провадженні, обставин.

Аналіз вказаних вище досліджених під час судового розгляду кримінального провадження доказів дає підстави для висновку, що вони відповідають критеріям належності та допустимості, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_9 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 27 частиною другою статті 15 частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, а саме, в підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням надано їй влади та службового становища.

Однак, за наслідком судового розгляду зазначена кваліфікація дій обвинуваченого не знайшла свого підтвердження.

Склад злочину, підбурювання до вчинення якого інкримінується ОСОБА_9 , характеризується такими суб`єктивними та об`єктивними ознаками

Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого статтею 369 Кримінального кодексу України, є суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних або комунальних підприємств, установ чи організацій, а також їх службових осіб, у частині їх непідкупності та фінансування виключно у порядку, встановленому законодавством.

Об`єктивна сторона у формі надання неправомірної вигоди полягає у передачі особисто або через посередника службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої службовій особі влади чи службового становища.

Суб`єктом зазначеного злочину може бути фізична, осудна особа, яка досягла віку 16 років.

Суб`єктивна сторона характеризується виною виключно у формі прямого умислу, при цьому особа, яка надає неправомірну вигоду, має усвідомлювати, що адресатом такої вигоди є саме та службова особа, яка, використовуючи надану їй владу чи службове становище, уповноважена вчинити саме ті дії, за які надається неправомірна вигода.

Як видно із матеріалів провадження, ОСОБА_10 є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12019030050001106 за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, яке на час вчинення інкримінованого ОСОБА_9 злочину перебувало на розгляді в Нововолинському міському суді Волинської області, головуючим був суддя ОСОБА_11 (а. к. п. 235 т. 1).

Транспортний засіб марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_10 і який належить ОСОБА_18 , визнаний речовим доказом та на нього накладений арешт (а. к. п. 227, 231, 234 т. 1).

ОСОБА_10 15 липня 2020 року звертався до суду з клопотанням про скасування арешту майна, однак ухвалою суду того ж дня було відмовлено у задоволенні його клопотання (а. к. п. 243-247 т. 1).

Обвинувачений ОСОБА_9 ухвалою суду від 03 грудня 2020 року допущений до участі в кримінальному провадженні як захисник ОСОБА_10 (а. к. п. 249 т. 1).

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_10 , наданими під час цього судового розгляду, саме 03 грудня 2020 року після судового засідання ОСОБА_9 запропонував йому допомогти у вирішенні питання про скасування арешту майна і повернення автомобіля та сказав, що поговорить із суддею, щоб він прийняв рішення на його користь, але для того, щоб вплинути на прийняття такого рішення суддею ОСОБА_11 потрібно 400 доларів США.

При цьому, ОСОБА_10 вказував, що йому невідомо, чи збирався ОСОБА_9 передавати гроші судді ОСОБА_11 , але він розумів і сподівався, що, надаючи ОСОБА_9 400 доларів США, останній зможе вплинути на позитивне вирішення суддею клопотання про скасування арешту та повернення йому транспортного засобу.

В матеріалах кримінального провадження є клопотання про скасування арешту майна від 03 грудня 2020 року, яке підписане обвинуваченим ОСОБА_10 та його захисником ОСОБА_9 , що підтверджує факт обговорення між ними цього питання та намір подавати таке клопотання.

Проте, під час досудового розслідування не зафіксовано обставин вчинення ОСОБА_9 дій щодо схиляння ОСОБА_10 шляхом умовляння чи в інший спосіб до надання неправомірної вигоди судді ОСОБА_11 , як зазначено в обвинувальному акті.

Відповідно до протоколів, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, під час досудового розслідування не було зафіксовано жодних контактів, телефонних дзвінків, зустрічей обвинуваченого ОСОБА_9 із суддею ОСОБА_11 , який розглядав кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 (що безпосередньо інкримінується обвинуваченому), з приводу обговорення питання про скасування арешту майна.

Також, матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів обговорення обвинуваченим ОСОБА_9 із суддею ОСОБА_11 питання неправомірної вигоди та її розміру взагалі, зокрема, й за скасування арешту майна.

Допитаний як свідок ОСОБА_11 показав, що питання скасування арешту майна з ОСОБА_9 не обговорював і останній до нього з таким не звертався.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_9 в цілому підтвердив відомості, зафіксовані в протоколах, складених за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій щодо фактів та змісту спілкування зі свідком ОСОБА_10 (за винятком деяких речень, що не відповідали запису на електронному носії), проте вказував, що в розмовах не йдеться про надання неправомірної вигоди судді ОСОБА_11 , суть цих розмов є зовсім іншою.

Так, ОСОБА_9 стверджував, що гроші в сумі 400 доларів США, які йому дав ОСОБА_10 , хотів запропонувати потерпілому ОСОБА_13 в рахунок відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, а якби потерпілий ОСОБА_13 відмовився брати гроші, то повернув би їх ОСОБА_10 або за згодою останнього взяв би в рахунок свого гонорару за надання ОСОБА_10 правової допомоги.

Проте, такі показання обвинуваченого є суперечливими і не узгоджуються з іншими доказами у цьому провадженні.

Зокрема, під час проведення освідування ОСОБА_9 у кабінеті він, видаючи 400 доларів США, вказував, що це ОСОБА_10 заплатив йому гонорар за надання правничої допомоги.

Розмір гонорару ОСОБА_9 відповідно до пункту 4.2 договору про надання правової допомоги від 03 грудня 2020 року, який підписаний його сторонами, вказується у розрахунку до договору (а. к. п. 116 т. 2).

Згідно з довідкою-розрахунком № 03/12 від 03 грудня 2020 року загальна сума, яку ОСОБА_10 мав би сплатити ОСОБА_9 , становить 10000 гривень (а. к. п. 117 т. 2). Довідка підписана лише обвинуваченим.

Станом на 03 лютого 2021 року ОСОБА_9 половину гонорару у розмірі 5000 гривень вже отримав (а. к. п. 118 т. 2), що підтвердили у судовому засіданні і обвинувачений ОСОБА_9 , і свідок ОСОБА_10 .

Водночас ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали, що доплата за надані ОСОБА_9 послуги могла би мати місце у майбутньому у разі тривалості рогляду справи, призначення експертиз тощо.

Аналіз наведених обставин та показань не дає підстав вважати вилучені у ОСОБА_9 03 лютого 2021 року кошти гонораром останнього.

Наданий стороною захисту договір про надання правової допомоги від 03 лютого 2021 року не підписаний ОСОБА_10 , у зв`язку з чим сам договір та додатки до нього (довідка розрахунок № 03/02 від 03 лютого 2021 року на суму 6000 гривень, прибутковий касовий ордер № 98 від 03 лютого 2021 року і квитанція до нього) не строрюють юридичних наслідків і не мають правового значення для розгляду цього кримінального провадження (а. к. п. 120-123 т. 2).

Щодо твердження обвинуваченого про призначення наданих ОСОБА_10 коштів для відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_13 , то вони також на увагу не заслуговують, оскільки потерпілий ОСОБА_13 і свідок ОСОБА_10 вказували, що домовленості про компенсацію шкоди в розмірі 400 доларів США перед судовим засіданням чи в судовому засіданні 03 лютого 2021 року не було.

Окрім того, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 було достовірно відомо, що ОСОБА_13 не погоджувався на компенсацію в такому розмірі, оскільки суму 10000 гривень останньому вже пропонували і він відмовився її брати у зв`язку з тим, що хотів значно більше - 50000 гривень.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом, що інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_9 дії відповідають правовій моделі злочину, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Водночас частиною третьою статті 337 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 19 січня 2021 року у справі № 552/2540/20, межі повноважень суду щодо перекваліфікації злочину окреслені частиною третьою статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин. Закриття судом кримінального провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого судом, не виправдовує легітимних очікувань особи, яка зазнала шкоди і не узгоджується із завданнями кримінального судочинства. Відмова держави від кримінального переслідування особи за наявності у її діях ознак іншого кримінального-караного діяння (менш тяжкого, ніж те, у якому їй пред`явлено обвинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винного, а особу, якій завдано шкоду, поставить у становище правової незахищеності і створить умови для повторної віктимізації.

Крім того, у справі «Жупнік проти України» (пункт 43) Європейський суд з прав людини зазначив, що зміна правової кваліфікації (перекваліфікація) судом діяння обвинуваченого не свідчить про порушення статті 6 Конвенції щодо гарантій справедливого судового розгляду.

Як зазначено вище, суд не погоджується з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_9 за частиною четвертою статті 27 частиною другою статті 15 частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України у зв`язку недоведеністю наявності в його діях складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, однак відзначає, що за встановлених під час судового розгляду обставин дії обвинуваченого слід перекваліфікувати за іншою статтею Кримінального кодексу України.

Аналіз чинного Кримінального кодексу України дає змогу стверджувати, що законодавець з усіх форм надання неправомірної вигоди, вважає менш суспільно небезпечною і, відповідно, встановлює за неї менш суворе покарання таку форму, як пропозиція, обіцянка, надання та одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як наслідок, має місце конкуренція загальної (стаття 369 Кримінального кодексу України) і спеціальної (статті 369-2 Кримінального кодексу України) кримінально-правових норм, яка повинна вирішуватися шляхом надання переваги спеціальній нормі у разі надання неправомірної вигоди службовій особі не за вчинення (невчинення) нею дій, що належать до її повноважень, а за вплив на прийняття рішення іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як зазначив Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к, провадження № 51-1878кмо20) зміст поняття «вплив» законодавець жодним чином не обмежує лише «впливом з використанням влади або службового становища», який є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України, є будь-яка фізична осудна особа, що досягла віку кримінальної відповідальності на момент його вчинення, яка, за усвідомленням того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Диспозиція частини другої статті 369-2 Кримінального кодексу України визначає як кримінально каране діяння прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозицію чи обіцянку здійснити вплив за надання такої вигоди.

Таким чином, спосіб здійснення впливу й те, чи мав місце такий вплив, перебувають поза межами об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення, а тому безпосередньо сам вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави, значення для кваліфікації за частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України не мають, а перебувають поза межами складу згаданого злочину.

Водночас при кваліфікації діяння за статтею 369 Кримінального кодексу України обов`язковою умовою є надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії виключно з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Саме такий підхід застосований у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №166/396/21 (провадження № 51-2638км20), від 21 листопада 2022 року у справі № 991/492/19 (провадження № 51-491кмп21).

Відтак, повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, враховуючи, що провадження в цілому є справедливим, істотних порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування у ході судового розгляду не встановлено, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд вважає доведеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України, і кваліфікує його дії як пропозиція здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за таких обставин.

ОСОБА_9 , здійснюючи індивідуальну адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 182 від 24 вересня 1998 року, виданого на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів № 17 від 24 вересня 1998 року, будучи обізнаним від ОСОБА_10 про те, що Нововолинським міським судом Волинської області проводиться розгляд кримінального провадження № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, у невстановленому досудовим розслідуванням місці 03 грудня 2020 року уклав з ОСОБА_10 договір про надання правової допомоги.

03 грудня 2020 року відбулося судове засідання у Нововолинському міському суді Волинської області з розгляду кримінального провадження № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, під час якого ухвалою суду до участі у зазначеному кримінальному провадженні залучений адвокат ОСОБА_9 для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_10 .

Після вказаного судового засідання 03 грудня 2020 року у місті Нововолинську Волинської області адвокат ОСОБА_9 , діючи умисно, висловив ОСОБА_10 пропозицію здійснити вплив за 400 доларів США на прийняття суддею Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 , який здійснює розгляд кримінального провадження № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України та є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, рішення про скасування арешту, накладеного на транспортний засіб марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 , яким ОСОБА_10 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, та повернення вказаного транспортного засобу.

ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що ОСОБА_9 здійснює адвокатську діяльність у місті Нововолинську Волинської області, знайомий із суддями Нововолинського міського суду Волинської області і здатний здійснити реальний вплив на прийняття суддею Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 рішення про скасування арешту майна, пообіцяв обдумати пропозицію ОСОБА_9 .

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди за вплив на прийняття суддею Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 рішення про скасування арешту майна, ОСОБА_9 під час зустрічі 02 лютого 2021 року в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_2 , повідомив ОСОБА_10 , що написав клопотання про скасування арешту майна від імені власника майна ОСОБА_18 та переговорив із суддею ОСОБА_11 , який говорив подавати вказане клопотання. Після цього ОСОБА_9 сказав ОСОБА_10 прийти до нього в офіс на 10 годину 30 хвилин 03 лютого 2021 року та взяти з собою гроші в сумі, що він називав йому раніше.

03 лютого 2021 року приблизно о 10 годині 20 хвилин в приміщенні свого офісу за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10 , що говорив із суддею ОСОБА_11 , який сказав подавати клопотання про скасування арешту майна. Після цього ОСОБА_9 сказав ОСОБА_10 дати йому гроші, на що ОСОБА_10 передав, а ОСОБА_9 одержав 400 доларів США як неправомірну вигоду для себе за здійснення впливу на прийняття суддею Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 рішення про скасування арешту, накладеного на транспортний засіб марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 , та його повернення.

Після цього протиправні дії ОСОБА_9 були припинені працівниками Головного управління Національної поліції у Волинській області, Волинської обласної прокуратури та Управління Служби безпеки України у Волинській області.

Також, повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, враховуючи, що істотних порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування у ході судового розгляду не встановлено, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження і беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_9 і свідок ОСОБА_11 заперечували факт обговорення між ними питання про скасування арешту майна і доказів такого обговорення під час досудового розслідування не здоьуто, обвинувачений ОСОБА_9 повідомляв свідку ОСОБА_10 неправдиві відомості про протилежне і про можливість вплинути на прийняття суддею ОСОБА_11 рішення про скасування арешту майна, що свідчить про його намір незаконно збагатитися за рахунок наданих свідком ОСОБА_10 коштів, то суд вважає доведеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, і кваліфікує його дії як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) за таких обставин.

ОСОБА_9 , здійснюючи індивідуальну адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 182 від 24 вересня 1998 року, виданого на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів № 17 від 24 вересня 1998 року, будучи обізнаним від ОСОБА_10 про те, що Нововолинським міським судом Волинської області проводиться розгляд кримінального провадження № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, у невстановленому досудовим розслідуванням місці 03 грудня 2020 року уклав з ОСОБА_10 договір про надання правової допомоги.

03 грудня 2020 року відбулося судове засідання у Нововолинському міському суді Волинської області з розгляду кримінального провадження № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, під час якого ухвалою суду до участі у зазначеному кримінальному провадженні залучений адвокат ОСОБА_9 для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_10 .

Після вказаного судового засідання 03 грудня 2020 року у місті Нововолинську Волинської області адвокат ОСОБА_9 , діючи умисно, повідомив ОСОБА_10 неправдиві відомості про те, що за 400 доларів США може вплинути на прийняття суддею Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 , який здійснює розгляд кримінального провадження № 12019030050001106 про обвинувачення ОСОБА_10 за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України та є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, рішення про скасування арешту, накладеного на транспортний засіб марки «OPEL ASTRA», номерний знак НОМЕР_1 , яким ОСОБА_10 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, та повернення вказаного транспортного засобу.

ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що ОСОБА_9 здійснює адвокатську діяльність у місті Нововолинську Волинської області, знайомий із суддями Нововолинського міського суду Волинської області і здатний здійснити реальний вплив на прийняття суддею Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 рішення про скасування арешту майна, повірив ОСОБА_9 , пообіцяв обдумати пропозицію останнього та пізніше погодився.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_10 , які останній мав надати за вплив на прийняття суддею Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 рішення про скасування арешту майна, ОСОБА_9 з метою власного незаконного збагачення під час зустрічі 02 лютого 2021 року в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_2 , повідомив ОСОБА_10 , що написав клопотання про скасування арешту майна від імені власника майна ОСОБА_18 та переговорив із суддею ОСОБА_11 , який говорив подавати клопотання. Після цього ОСОБА_9 сказав ОСОБА_10 прийти до нього в офіс на 10 годину 30 хвилин 03 лютого 2021 року та взяти з собою гроші в сумі, що він називав йому раніше.

03 лютого 2021 року приблизно о 10 годині 20 хвилин в приміщенні свого офісу за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_10 , з метою власного незаконного збагачення, не маючи наміру вчиняти вплив на прийняття суддею Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_11 рішення про скасування арешту майна, повідомив ОСОБА_10 неправдиві відомості про те, що говорив із суддею ОСОБА_11 , який сказав подавати клопотання про скасування арешту майна. Після цього ОСОБА_9 сказав ОСОБА_10 дати йому гроші, на що ОСОБА_10 передав ОСОБА_9 400 доларів США, які ОСОБА_9 поклав у кишеню своєї сорочки, чим умисно з корисливих мотивів шляхом обману заволодів належними ОСОБА_10 грошовими коштами у розмірі 400 доларів США.

Водночас суд виключає з пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення спосіб вчинення шахрайства «шляхом зловживання довірою», оскільки жодних доказів наявності між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 довірливих відносин в матеріалах кримінального провадження немає та під час судового розгляду обставин, які б могли про це свідчити, не встановлено.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, з огляду на те, що у кримінальному провадженні ніхто не визнавався потерпілою особою, оскільки зазначене не впливає на наявність ознак названого складу кримінального правопорушення та не визначає їх, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 591/1578/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 712/10080/15-к, від 14 вересня 2022 року у справі № 419/703/16-к.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України, у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи із мети кримінального покарання й принципів справедливості, законності, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.

Правову позицію щодо дотримання принципу справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до положень статті 12 Кримінального кодексу України є кримінальним проступком, а інше - нетяжким злочином, особу винного, який є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має зареєстроване місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Також суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України, відповідно до примітки до статті 45 Кримінального кодексу України є корупційним, обвинувачений вчинив зазначений злочин, будучи адвокатом, що є несумісним із відповідним статусом та засадами організації і діяльності адвокатури та принципами здійснення адвокатської діяльності в України, оскільки корупція підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права.

Вчинення адвокатом корупційного кримінального правопорушення за обставин цього кримінального провадження створює у сторонньої людини враження і впевненість про можливість впливу на прийняття суддями необхідних їм рішень, що дискредитує авторитет судової влади і є неприйнятним у правовій державі та демократичному суспільстві.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

З урахуванням наведеного вище, виходячи із необхідності й достатності покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі, за частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на мінімальні строки в межах санкцій зазначених статей кримінального закону.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Водночас слід зазначити, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, є кримінальним проступком.

За змістом пункту 2 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

З огляду на те, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, вчинене ОСОБА_9 03 лютого 2021 року, то строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності на час ухвалення цього вироку сплинули.

На виконання вимог частини третьої статті 285 Кримінального процесуального кодексу України обвинуваченому ОСОБА_9 було роз`яснено право на звільнення від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України на підставі положень статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку з закінченням строків давності, проте він заперечив проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Таким чином, відповідно до положень статті 49, частини п`ятої статті 74 Кримінального кодексу України обвинувачений ОСОБА_9 повинен бути звільнений від покарання, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого до ОСОБА_9 під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 05 лютого 2021 року (а. к. п. 199-200 т. 1), закінчився 05 квітня 2021 року і в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку не продовжувався, сторона обвинувачення відповідних клопотань не подавала.

Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 під час судового розгляду кримінального провадження суд вважає за можливе не обрати останньому запобіжний захід до набрання цим вироком законної сили.

З матеріалів кримінального провадження видно, що обвинувачений ОСОБА_9 03 лютого 2021 року був затриманий і звільнений з-під варти 05 лютого 2021 року.

Вказаний термін попереднього ув`язнення на підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України слід зарахувати ОСОБА_9 в строк покарання.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертизи, на підставі положень статті 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 12 лютого 2021 року, відповідно до вимог частини четвертої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України слід скасувати.

Відповідно до положень статті 483 Кримінального процесуального кодексу України суд вважає за необхідне повідомити про ухвалення цього вироку стосовно ОСОБА_9 , який здійснює адвокатську діяльність, Раду адвокатів Волинської області.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання

за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

за частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі пункту 2 частини першої статті 49, частини п`ятої статті 74 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_9 від покарання за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності.

Початок строку відбування покарання, призначеного за частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

На підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_9 в строк покарання термін його попереднього ув`язнення: з 03 лютого 2021 року до 05 лютого 2021 року включно, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

Речові докази:

грошові кошти в сумі 400 (чотириста) доларів США (купюри номіналом по 100 доларів США: LB96360216T, MB00066355S, LJ22432424A, MD54132959A) повернути ОСОБА_10 ;

конверт, в якому знаходяться грошові кошти в сумі 400 (чотириста) доларів США (опломбовано полімерною пломбою №2226455), знищити;

сорочку, яка знаходиться на зберіганні в кімнаті збереження речових доказів Головного управління Національної поліції у Волинській області, повернути ОСОБА_9 ;

«Змив з правої руки ОСОБА_9 », «Змив з лівої руки ОСОБА_9 », «Контрольний зразок», які поміщені у паперові конверти і знаходиться на зберіганні в кімнаті збереження речових доказів Головного управління Національної поліції у Волинській області, знищити;

світлокопії паспорту, ідентифікаційного коду та свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_9 , копію постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, копію клопотання про арешт майна, копію ухвали слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_50 від 09 жовтня 2019 року, копію повідомлення про підозру ОСОБА_10 від 28 листопада 2019 року, копію клопотання про скасування накладеного арешту відповідно до ухвали слідчого судді Нововолинського міського суду від 09 жовтня 2019 року, копію довіреності від 10 січня 2020 року, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію заяви ОСОБА_51 від 22 листопада 2020 року, копію ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 03 грудня 2020 року, копію ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 15 липня 2020 року, копію ордеру ОСОБА_9 на надання правової допомоги ОСОБА_10 , копію повідомлення ОСОБА_52 , копію заяви ОСОБА_9 про припинення повноважень захисника, копію повідомлення ОСОБА_10 , копію довіреності від 17 листопада 2018 року від ОСОБА_18 , копію полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4976626, копію протоколу огляду предметів від 04 жовтня 2019 року, копію водійського посвідчення ОСОБА_10 , копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію довіреності від 14 вересня 2020 року від ОСОБА_18 залишити в матеріалах цього кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2021 року у справі № 161/2410/21 (провадження № 1-кс/161/1163/21), скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Про ухвалення цього вироку стосовно адвоката ОСОБА_9 повідомити Раду адвокатів Волинскої області.

Головуючий