ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" січня 2024 р. Справа № 911/2010/23
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Панченко К. О.
за участю представників учасників справи:
від позивача (у режимі відеоконференції): Гольонко М. М. (адвокат ордер серії ВК № 1091957 від 28.06.2023 р.);
від відповідача: Приходько Я. М. (адвокат довіреність № 01-22/7-33 від 01.01.2024 р.);
від третьої особи-1: не з`явились;
від третьої особи-2: Коптілін С. Ю. (адвокат довіреність № 22D/2023 від 20.03.2023 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр „Сонячне ремесло, смт Володимирець, Воломирицький район, Рівненська область
до Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль, с. Гора, Бориспільський район
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю „Росан-Глобал, м. Львів
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна, м. Київ
про стягнення 661 484, 65 грн
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ТОВ „Центр „Сонячне ремесло звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль про стягнення 661 484, 65 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо зберігання та забезпечення схоронності вантажу, переданого на зберігання згідно з договором № 02.4-14.6-82 про обробку вантажів в аеропорту.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2023 р. відкрито провадження у справі № 911/2010/23 за позовом ТОВ „Центр „Сонячне ремесло до ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль про стягнення 661 484, 65 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 13.09.2023 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ТОВ „Росан-Глобал.
02.08.2023 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 35-22/1-404 від 31.07.2023 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
15.08.2023 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 11.08.2023 р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у якому він просив суд підготовче засідання, призначене на 13.09.2023 р. о 10 год. 00 хв., провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
15.08.2023 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь б/н від 11.08.2023 р. на відзив на позовну заяву, що долучена судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2023 р. заяву б/н від 11.08.2023 р. позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
07.09.2023 р. через систему „Електронний суд від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 07.09.2023 р., що долучені судом до матеріалів справи.
13.09.2023 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 04.10.2023 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ПРАТ „Страхова компанія „Універсальна.
18.09.2023 р. до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення б/н від 13.09.2023 р., що долучені судом до матеріалів справи.
20.09.2023 р. через систему „Електронний суд від відповідача надійшло клопотання б/н від 20.09.2023 р. про долучення доказів із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.
04.10.2023 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 01.11.2023 р.
30.10.2023 р. до канцелярії суду від третьої особи-2 надійшли пояснення б/н від 25.10.2023 р., що долучені судом до матеріалів справи.
01.11.2023 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 15.11.2023 р.
06.11.2023 р. до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення б/н від 30.10.2023 р. на пояснення ПРАТ „Страхова компанія „Універсальна, що долучені судом до матеріалів справи.
13.11.2023 р. до канцелярії суду від третьої особи-2 надійшло клопотання б./н від 13.11.2023 р. про неприйняття та відхилення судом письмових доказів, долучених позивачем до позовної заяви та відповіді на відзив, додаткові пояснення б/н від 13.11.2023 р., що долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.11.2023 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 06.12.2023 р.
06.12.2023 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 10.01.2024 р.
10.01.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 31.01.2024 р.
31.01.2024 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи-2 у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи-1 у судове засідання не з`явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
29.12.2015 р. між відповідачем - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль та Авіакомпанією „Turkish Airlines Inc. було укладено стандартну угоду IATA про наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток № В2.2/02.1-14/2-10: Місцезнаходження обслуговування, узгоджені послуги та ціни до Стандартної угоди про наземне обслуговування (СУНО) від січня 2013 р.
30.11.2016 р. між відповідачем - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль та третьою особою-1 ТОВ „Росан-Глобал було укладено договір № 02.4-14.6-82 про обробку вантажів в аеропорту, згідно з умовами п. 1.1. якого аеропорт надає клієнту послуги з обробки вантажів, за переліком та цінами, що перелічені в пункті 2.1. договору, а клієнт оплачує отримані послуги відповідно до умов цього договору.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що в разі нанесення збитків одній із Сторін, винна Сторона відшкодовує його в повному розмірі у відповідності до чинного законодавства України.
29.12.2017 р. між відповідачем - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль та третьою особою-1 ТОВ „Росан-Глобал було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 02.4-14.6-82 про обробку вантажів в аеропорту від 29.12.2017 р.
06.07.2021 р. між відповідачем - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль та третьою особою-2 - ПРАТ „Страхова компанія „Універсальна було укладено договір № 35.1-14/1-00004 обов?язкового страхування відповідальності експлуатанта аеропорту (аеродрому) та сертифікованих суб?єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам.
12.11.2021 р. між позивачем - ТОВ „Центр „Сонячне ремесло (замовник) та третьою особою-1 ТОВ „Росан-Глобал (експедитор) було укладено договір про надання послуг з декларування та митного оформлення товару/вантажу, транспортного експедирування № 12112021/41, згідно з умовами пунктів 1.1., 1.2. якого експедитор зобов`язується за дорученням Замовника організувати та надати:
- транспортно-експедиторські послуги, а саме;
- послуги, пов?язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу/товару (надалі - вантаж) в міжнародному сполученні, будь-яким необхідним видом транспорту відповідно до цього Договору;
-послуги з декларування та митного оформлення вантажу Замовника;
- надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, сплата мита, зборів і витрат, покладених на Замовника, в тому числі, здійснювати оплату рахунків ДП Міжнародний аеропорт „Бориспіль).
1.2. Експедитор приймає вантаж для організації перевезення на підставі Заявок, бланк (взірець) яких розміщено на Вебсайті Експедитора за посиланням: https://ua.meest.com/services/forbusiness/vantazhni-perevezennya. Заповнена Замовником Заявка подаються Замовником в електронній (відповідно до умов передбачених п. 7.3 цього Договору) чи письмовій формі. Експедитор зобов?язаний повідомити Замовника про прийняття заявки до виконання в електронній або письмовій формі.
31.01.2022 р. позивачем було підписано та виставлено Компанії „Shenzhen Billn Jewelry Co., Ltd рахунок-фактуру/Invoice № 2 від 31.01.2022 р. на товар - бурштин-сирець загальною вартістю 18 088, 87 доларів США.
21.02.2022 р. між позивачем - ТОВ „Центр „Сонячне ремесло (замовник) та третьою особою-1 ТОВ „Росан-Глобал (експедитор) було складено та підписано заявку № 13 на доставку вантажів авіаційним транспортом, а саме вантажу бурштин-сирець вагою 27 кг, об?ємом 0, 036 куб.м. згідно з інвойсом № 2, місце завантаження: м. Київ, Україна, місце розвантаження: Шеньчжень, Китай, відправник - ТОВ „Центр „Сонячне ремесло, отримувач Компанія „Shenzhen Billn Jewelry Co., Ltd.
Відповідно до авіаційної накладної № 235-4338 7831 від 22.02.2022 р. (рейс № TK0460 авіакомпанія „Turkish Airlines) вантаж у кількості 1 місце, загальною вагою 26, 9 кг, 23.02.2022 р. було передано експедитором та доставлено на ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль та розміщено на складі тимчасового зберігання № 7 для подальшого виконання перевезення перевізником.
У квітні 2022 р. відповідач - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль звернувся до позивача - ТОВ „Центр „Сонячне ремесло із листом № 01-22-252 від 20.04.2022 р., у якому повідомив останнього, що 18.03.2022 р. представниками ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль було проведено перевірку наявності на складах тимчасового зберігання вантажу згідно авіанакладною № 235-43387831, за результатами якої не встановлено місце знаходження вищевказаного вантажу.
У травні 2022 р. позивач - ТОВ „Центр „Сонячне ремесло звернувся до третьої особи-1 - ТОВ „Росан-Глобал із претензією № 1 (вих. № 98 від 30.05.2022 р.) про відшкодування збитків у зв?язку із втратою вантажу, у якій вимагав відшкодувати збитки, пов?язані із втратою вантажу, у розмірі 529 188, 08 грн, що є еквівалентом 18 088, 87 доларів США.
У червні 2022 р. третя особа-1 - ТОВ „Росан-Глобал звернулась до відповідача - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль із претензією № 2006/01 від 20.06.2022 р. про відшкодування збитків у зв?язку із втратою вантажу, у якій він вимагав відшкодувати збитки, пов?язані із втратою вантажу, у розмірі 18 088, 87 доларів США.
У червні 2022 р. у відповідь на претензію відповідач - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль звернувся до третьої особи-1 - ТОВ „Росан-Глобал із відповіддю № 35-22-170 від 30.06.2022 р. на претензію № 2006/01 від 20.06.2022 р., у якій повідомив, що з приводу викрадення майна, що знаходилось на складах тимчасового зберігання, у тому числі, товару згідно з авіаційною накладною № 14 235-4338 7831 від 22.02.2022 року здійснюється досудове розслідування Слідчим відділом Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області і відповідач - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль не несе відповідальності за дії осіб, які викрали майно.
У липні 2022 р. відповідач - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль звернувся до третьої особи-2 - ПРАТ „Страхова компанія „Універсальна із заявою № 35-22/2-8 від 13.07.2022 р. про письмове повідомлення про подію, що може призвести до страхового випадку, у якій повідомив останню про подію, що може призвести до страхового випадку, а саме відсутність вантажів на складі тимчасового зберігання згідно з актом № 06-11-7 від 30.06.2022 р.
02.11.2022 р. третьою особою-1 - ТОВ „Росан-Глобал було відшкодовано позивачу збитки згідно з претензією № 1 (вих. № 98 від 30.05.2022 р.) про відшкодування збитків у розмірі 21 585, 20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 806 від 02.11.2022 р., наявним у матеріалах справи.
У січні 2023 р. відповідач - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль звернувся до третьої особи-2 - ПРАТ „Страхова компанія „Універсальна із заявою № 35-22/2-1 від 15.01.2023 р. про виплату страхового відшкодування, у якій повідомив останню про розмір суми відшкодування товару за авіаційною накладною № 14 235-4338 7831 від 22.02.2022 року (18 088, 87 доларів США).
10.02.2023 р. між третьою особою-1 - ТОВ „Росан-Глобал та позивачем - ТОВ „Центр „Сонячне ремесло було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами пунктів 1.1., 1.2., 1.3. якого на підставі даного Договору Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги до Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль, за Договором про обробку вантажів в аеропорту № 02.4-14.6-82 від 30.11.2016 року, який укладено між Первісним кредитором та Боржником, в частині права вимоги відшкодування збитків у зв?язку з втратою вантажу (26, 9 кг бурштину-сирцю) та авіаційною накладною № 14 235-4338 7831 від 22.02.2022 року у сумі 18 088, 87 доларів США (надалі Право вимоги відшкодування збитків).
1.2. Втрачений вантаж (26, 9 кг бурштину-сирцю) на суму 18 088, 17 доларів США був прийнятий для переведення Первісним кредитором від Нового кредитора та переданий Первісним кредитором Боржнику на склад тимчасового зберігання згідно Договору про обробку вантажів в аеропорту № 02.4-14.6-82 від 30.11.2016 року за авіаційною накладною № 14 235-4338 7831 від 22.02.2022 року.
1.3. Право вимоги відшкодування збитків підтверджується:
-договором про обробку вантажів в аеропорту № 02.4-14.6-82 від 30.11.2016 року, який укладено між Первісним кредитором та Боржником;
-Додатковою угодою № 1 від 29 грудня 2017 року до Договору № 02.4-14.6-82 від 30.11.2016 року про обробку вантажів в аеропорту, яка укладена між Первісним кредитором та Боржником;
-авіаційною накладною № 235-4338 7831 від 22.02.2022 року;
-претензією Первісного кредитора до Боржника про відшкодування збитків у зв`язку з втратою вантажу № 2006/1 від 20.06.2022 року.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору про відступлення права вимоги у зв?язку з відступленням Права вимоги відшкодування збитків до Нового кредитора переходять усі права, які належать Первісному кредитору за Договором про обробку вантажів в аеропорту № 02.4-14.6-82 від 30.11.2016 року в частині права вимагати від Боржника відшкодування збитків у зв?язку з втратою вантажу (26, 9 кг бурштину-сирцю) за авіаційною накладною № 14 235-4338 7831 від 22.02.2022 року у сумі 18 088, 87 доларів США.
2.2. Факт переходу Права вимоги відшкодування збитків до Нового кредитора вважається таким, що відбувся, в момент підписання цього Договору та не потребує вчинення інших дій між Сторонами.
10.02.2023 р. між третьою особою-1 - ТОВ „Росан-Глобал та позивачем - ТОВ „Центр „Сонячне ремесло було підписано додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги від 10.02.2023 р.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 661 484, 65 грн збитків, пов?язаних із втратою переданого на зберігання вантажу (26, 9 кг бурштину-сирцю).
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
2. Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
2. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.
3. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 932 цього ж кодексу експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.
2. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Статтею 934 цього ж кодексу передбачено, що за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Згідно з ст. 3 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України „Про транспорт, „Про зовнішньоекономічну діяльність, „Про транзит вантажів, цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 14 цього ж закону передбачено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.
За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 516 цього ж Кодексу заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 цього ж Кодексу встановлено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
2. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Отже, враховуючи вищевикладене та на підставі вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що у відповідності до договору про відступлення права вимоги від 10.02.2023 р., укладеного між ТОВ „Росан-Глобал та ТОВ „Центр „Сонячне ремесло, до останнього перейшло право вимоги до ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль за договором № 02.4-14.6-82 про обробку вантажів в аеропорту від 29.12.2017 р., укладеним між ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль та ТОВ „Росан-Глобал, в частині відшкодуванням можливих збитків у зв?язку з втратою вантажу (26, 9 кг бурштину-сирцю) за авіаційною накладною № 14 235-4338 7831 від 22.02.2022 року.
Як вбачається із матеріалів справи, перевезення вищевказаного вантажу здійснювалось на підставі авіаційної накладної № 235-4338 7831 від 22.02.2022 р. авіаційним транспортом - авіакомпанією „Turkish Airlines (рейс № TK0460).
Відповідно до частин 5, 6 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1, 2 ст. 307 цього ж кодексу встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з ст. 308 цього ж кодексу вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування.
2. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
3. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
4. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.
5. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.
Статтею 314 цього ж кодексу передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
2. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
3. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
4. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
5. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.
6. Гранична межа відповідальності оператора мультимодальних перевезень визначається Законом України "Про мультимодальні перевезення".
Згідно частинами 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
2. Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 909 цього ж кодексу передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ст. 920 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 цього ж кодексу передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
2. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
3. Гранична межа відповідальності оператора мультимодальних перевезень визначається Законом України "Про мультимодальні перевезення".
Частиною 1 ст. 72 Повітряного кодексу України передбачено, що експлуатант аеропорту несе відповідальність за організацію заходів щодо безпеки польотів, авіаційної безпеки, організацію наземного обслуговування, організацію і проведення пошукових, аварійно-рятувальних і протипожежних робіт у разі аварійних чи надзвичайних подій з повітряними суднами на території аеропорту та в районі аеродрому, ефективне надання послуг користувачам аеропорту.
Статтею 77 цього ж кодексу передбачено, що класифікація послуг з наземного обслуговування за їх видами, умови надання доступу до об`єктів та інфраструктури аеропорту, порядок взаємодії суб`єктів наземного обслуговування та обмеження щодо провадження такої діяльності визначаються авіаційними правилами України.
2. Суб`єкти авіаційної діяльності надають послуги з наземного обслуговування на підставі декларації, а також договору, укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).
Вимоги до надання послуг з наземного обслуговування та порядок визначення відповідності суб`єктів авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування на підставі декларації, встановлюються авіаційними правилами України.
3. Експлуатант аеропорту (аеродрому), суб`єкт авіаційної діяльності несе відповідальність за збитки, завдані користувачам аеропорту (аеродрому) у зв`язку з необґрунтованою відмовою в обслуговуванні повітряного судна.
Статтею 81 цього ж кодексу передбачено, що у разі надання в аеропортах та на аеродромах послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування в зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов`язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах справляється плата за надання таких послуг.
2. Розмір плати за надання послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки (аеропортові збори) та за інші послуги, що надаються аеропортом (аеродромом) користувачам, встановлюється відповідно до законодавства України. Порядок розрахунку плати за аеропортове обслуговування та інші послуги, що надаються в аеропортах (на аеродромах), порядок оплати та звільнення від неї визначаються відповідно до законодавства України та стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.
Статтею 100 цього ж кодексу передбачено, що Правила авіаперевізника - правила, інструкції і технології, встановлені авіаперевізником, які використовуються при повітряних перевезеннях пасажирів та/або багажу, вантажу, пошти, а також правила застосування тарифів, стандарти та настанови з обслуговування пасажирів і багажу, порядок розгляду претензій та позовів.
2. Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб`єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів.
3. Авіаперевізник зобов`язаний виконувати зазначені у частині другій цієї статті правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також галузеві стандарти та нормативи якості обслуговування. При цьому критерії віднесення до класу обслуговування (бізнес-клас, економ-клас, преміум-клас) повинні бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів.
4. Авіаперевізник на підставі зазначених у частині другій цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити свої правила, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень, які не можуть містити стандартів чи нормативів якості, відповідальності за обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог, попередньо погодивши їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
5. Іноземний авіаперевізник, який провадить діяльність в Україні, зобов`язаний поінформувати уповноважений орган з питань цивільної авіації про свої правила та вимоги, якими визначаються умови здійснення повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу, пошти. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право своїм рішенням вимагати від іноземного авіаперевізника привести такі правила і вимоги у відповідність із вимогами законодавства України, у тому числі авіаційними правилами України. Правила і вимоги, що не відповідають законодавству України, не є обов`язковими для контрагентів іноземного авіаперевізника.
6. Авіаперевізник у своїх правилах повинен встановити та довести до відома пасажирів порядок виплати компенсації і надання допомоги пасажирам у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажира, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення, розмір та спосіб виплати компенсації і обслуговування пасажирів, яким відмовлено у прийнятті на борт. Зазначені правила повинні відповідати вимогам та правилам, установленим міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, законодавству України, в тому числі авіаційним правилам України. При цьому розмір виплати компенсації та надання допомоги пасажирам мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів.
7. Авіаперевізник під час організації повітряних перевезень повинен вжити заходів для доведення до відома споживачів через інформаційно-рекламні засоби, у тому числі автоматизовані системи бронювання, інформації щодо повітряних ліній і розкладу польотів повітряних суден, тарифів на перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти повітряним транспортом, а також про умови обслуговування пасажирів та обробки вантажу на землі перед польотом, після нього та на борту повітряного судна.
8. Авіаперевізник зобов`язаний оприлюднити свій розклад регулярних рейсів.
9. Авіаперевізник, який розміщує дані в автоматизованій системі бронювання, повинен гарантувати, що розміщена ним чи подана для розміщення в інших автоматизованих системах бронювання інформація є точною, достовірною та вичерпною.
10. Авіаперевізник не може впливати на вибір автоматизованих систем бронювання суб`єктом, що надає агентські послуги з продажу повітряних перевезень.
11. Авіаперевізник несе відповідальність за втрату або шкоду, заподіяну під час перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти відповідно до вимог і правил, передбачених міжнародними договорами України, законодавством України, в тому числі авіаційними правилами України, розмір якої має бути однаковим для внутрішніх і для міжнародних рейсів.
12. За переміщення через державний кордон України іноземців чи осіб без громадянства без документів для в`їзду в Україну або з документами, оформленими з порушенням вимог, установлених законодавством України, авіаперевізники несуть відповідальність, передбачену законом. За здійснення міжнародного повітряного перевезення пасажира без документів, необхідних для в`їзду в Україну чи для в`їзду в іноземну державу з України, авіаційний перевізник несе відповідальність у порядку та розмірах, установлених законом.
13. Авіаперевізник може відмовити в перевезенні пасажиру або вантажовідправнику у випадках, передбачених авіаційними правилами України.
14. Пасажир має право на вільне ознайомлення з правилами повітряних перевезень авіаперевізника та на обслуговування згідно з класом придбаного квитка, а авіаперевізник повинен забезпечити реалізацію такого права.
15. Пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад плату за послуги у порядку, встановленому авіаційними правилами України та правилами авіаперевізника.
16. Пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу, зниження класу обслуговування пасажиру в порядку, встановленому цим Кодексом, авіаційними правилами України та міжнародними договорами України.
17. Вимоги, передбачені цією статтею, застосовуються до авіаперевізника за шкоду, заподіяну під час міжнародного повітряного перевезення, яке починається або закінчується на території України або передбачає здійснення комерційної посадки на території України, а також до внутрішніх повітряних перевезень.
18. До договорів на повітряне перевезення, в тому числі до чартерних перевезень та інших цивільно-правових відносин, пов`язаних з повітряними перевезеннями, які не врегульовані положеннями цього Кодексу або міжнародними договорами України, застосовуються положення Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктами 1, 4 розділу 1 Авіаційних правил України „Правила повітряних перевезень вантажів, затверджених Наказом Державної авіаційної служби України від 19 листопада 2021 року № 1795, ці Авіаційні правила поширюються на всіх суб`єктів авіаційної діяльності та визначають умови повітряних перевезень вантажів і є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами авіаційної діяльності.
4. Авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) - документ, оформлений вантажовідправником чи від імені вантажовідправника, у тому числі його електронна копія (у разі використання), який є підтвердженням укладання договору перевезення між авіаперевізником та вантажовідправником на перевезення та прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у ньому, а також є квитанцією на отримання вантажу.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 3 цих же Правил при перевезенні вантажів оформлюється авіаційна вантажна накладна (додаток 1 до цих Авіаційних правил).
Замість авіаційної вантажної накладної можуть використовуватися будь-які інші засоби, які зберігають інформацію про перевезення, яке здійснюватиметься. При використанні таких засобів авіаперевізник на вимогу вантажовідправника видає вантажовідправнику документ, що замінює авіаційну вантажну накладну та дозволяє ідентифікувати відправлений вантаж та отримати доступ до даних, що зберігаються такими іншими засобами. Електронний формат таких засобів повинен базуватися на міжнародних стандартах обміну інформації.
Авіаційна вантажна накладна може бути як авіаційна вантажна накладна авіаперевізника так і нейтральна авіаційна вантажна накладна.
Нейтральна авіаційна накладна може оформлюватися через автоматизовані системи та за форматом в основному ідентична авіаційній вантажній накладній для друкованого (ручного) оформлення.
2. Умови договору перевезення не повинні суперечити положенням Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, вчиненої 28 травня 1999 року в м. Монреалі (далі - Монреальська конвенція), Повітряному кодексу України, цим Авіаційним правилам та резолюціям Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA).
Пунктами 6, 7 розділу 6 цих же Правил передбачено, що прийняття вантажу до перевезення засвідчується видачею авіаційної вантажної накладної.
7. Приймання вантажу до перевезення здійснюється авіаперевізником або його уповноваженим агентом та включає наступні види робіт:
зважування та обмір (за вимогою/необхідністю) вантажу;
перевірка відповідності фактичного стану вантажу, що зазначений в заявці вантажовідправника;
оформлення документації з приймання-передачі вантажу та виконання фінансових розрахунків за виконання перевезення вантажу;
оформлення авіаційної вантажної накладної.
Пунктами 2-4 розділу 25 цих же Правил передбачено, що авіаперевізник є відповідальним за шкоду, заподіяну в разі знищення, втрати, пошкодження чи затримки в доставці вантажу, якщо випадок, що призвів до шкоди, стався під час повітряного перевезення.
3. Повітряне перевезення, у розумінні пункту 6 цього розділу, включає лише період часу, коли вантаж перебуває під відповідальністю авіаперевізника.
4. Період часу повітряного перевезення не включає жодного перевезення наземними, морськими (річковими) видами транспорту, яке здійснене поза зоною аеропорту. Однак, якщо таке перевезення здійснюється на виконання договору перевезення з метою завантаження, видачі, перевантаження, будь-яка шкода, до підтвердження протилежного, уважається наслідком події, що мала місце в період часу повітряного перевезення. Якщо без згоди вантажовідправника авіаперевізник повністю або частково замінює перевезення, яке за договором сторін має бути здійснене авіаційним транспортом, на перевезення будь-яким іншим видом транспорту, таке перевезення іншим видом транспорту вважається перевезенням, що здійснене в період часу повітряного перевезення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 1999 року ця Конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду. Вона застосовується також до перевезень повітряним судном, що здійснюються авіатранспортним підприємством безоплатно.
2. Для цілей цієї Конвенції "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення, при якому, згідно з визначенням сторін, місце відправлення й місце призначення незалежно від того, чи є перерва у перевезенні або перевантаження, розташовані або на території двох держав-сторін, або на території однієї й тієї самої держави-сторони, якщо погоджена зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо ця держава не є державою-стороною. Перевезення між двома пунктами на території однієї й тієї самої держави-сторони без такої зупинки не розглядається в розумінні цієї Конвенції як міжнародне.
Згідно з ст. 4 цієї Конвенції Для перевезення вантажу оформлюється авіавантажна накладна.
2. Замість авіавантажної накладної можуть використовуватися будь-які інші засоби, які зберігають запис про перевезення, що здійснюватиметься. У випадку використання таких інших засобів перевізник на вимогу вантажовідправника видає вантажовідправнику квитанцію на вантаж, яка дозволяє ідентифікувати відправлений вантаж та отримати доступ до даних, що зберігаються такими іншими засобами.
Статтею 18 цієї Конвенції передбачено, що перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну у випадку знищення, утрати або пошкодження вантажу, тільки за умови, що подія, яка стала причиною такої шкоди, мала місце під час повітряного перевезення.
2. Однак перевізник не несе відповідальності, якщо і настільки, наскільки він доведе, знищення, утрата або пошкодження вантажу спричинені однією або декількома з перелічених нижче обставин:
a) притаманними вантажу дефектом, якістю чи вадою;
b) неправильним упакуванням вантажу особою, яка не є перевізником, або його службовцями чи агентами;
c) воєнними діями чи збройним конфліктом;
d) діями органу державної влади, пов`язаними з ввозом, вивозом або транзитом вантажу.
3. Повітряне перевезення в контексті пункту 1 цієї статті охоплює період, протягом якого вантаж знаходиться під відповідальністю перевізника.
4. Період повітряного перевезення не охоплює періоду наземного перевезення, перевезення морем або внутрішнім водним шляхом, здійсненого поза аеропортом. Однак якщо подібне перевезення здійснюється на виконання договору про повітряне перевезення з метою завантаження, видачі або перевантаження вантажу, будь-яка шкода, до доведення протилежного, уважається наслідком події, яка мала місце впродовж повітряного перевезення. Якщо перевізник без згоди вантажовідправника замінює перевезення, яке за згодою сторін передбачалося здійснити повітряним транспортом, повністю або частково перевезенням, здійснюваним будь-яким іншим видом транспорту, таке перевезення іншим видом транспорту вважається перевезенням, здійснюваним у період повітряного перевезення.
Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA) з метою впорядкування правовідносин з надання аеропортних послуг та спрощення процедури укладення відповідних договорів розробила структуру і сформувала умови Стандартної угоди наземного обслуговування (SGHA), текст якої публікуються Міжнародною асоціацією повітряного транспорту в Airport Handling Manual - офіційний вісник Міжнародної асоціації повітряного транспорту. Стандартний договір ІАТА з наземного обслуговування включає в себе три частини: Основний договір (Main Agreement), Додаток А (Annex A), Додаток Б (Annex (es) B).
Додаток А включає в себе перераховані і визначені основні технологічні процеси наземного обслуговування в аеропортах. У додатку наводяться перелік послуг, які можуть бути надані в аеропорту, в тому числі обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, багажу, вантажу, пошти.
Перелік послуг, які будуть надаватися за угодою між авіаперевізником та аеропортом/обслуговуючою компанією в аеропорту визначається сторонами в додатку Б.
Положення Стандартної угоди ІАТА та додатків до неї визначають відповідальність аеропорту та її межі за обслуговування вантажу перед авіаперевізником, з яким укладено договір (стаття 8).
Відповідно до Додатку „В № 2.2/02.1-14/2-10 від 29.12.2015 р. до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування від січня 2013 року, укладеного між між відповідачем - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль та Авіакомпанією „Turkish Airlines Inc., сторони уклали зазначений додаток у відповідності до спрощеної процедури та погодили, що умови Основної угоди та додатку А до СУНО від січня 2013 року, опубліковані Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, застосовуються так, ніби ці умови були повністю повторені у цьому документі, сторони підтверджують, що вони ознайомлені із зазначеною вище Основною угодою та Додатком А.
За змістом параграфу 1 „Послуги обслуговування додатку „В № 2.2/02.1-14/2-10 від 29.12.2015 р. до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування від січня 2013 року вбачається, що обслуговуюча компанія та авіаперевізник погодили порядок та умови надання послуг з обслуговування вантажу та пошти, а також відповідальність за їх порушення, тощо.
Отже, враховуючи вищевказані положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Повітряного кодексу України, Авіаційних правил України, Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 1999 року, Стандартної угоди наземного обслуговування та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що після оформлення і видачі вантажовідправником чи від імені вантажовідправника авіаційної накладної та передачі вантажу авіаперевізнику чи його обслуговуючій компанії виникають відносини щодо перевезення вантажу саме між вантажовідправником та авіаперевізником, а не аеропортом як обслуговуючою компанією щодо забезпечення перевезення вантажу авіаційним транспортом, і саме авіаперевізник, а не аеропорт як обслуговуюча компанія, є відповідальною особою перед вантажовідправником за шкоду, заподіяну в разі знищення, втрати, пошкодження чи затримки в доставці вантажу, якщо випадок, що призвів до шкоди, стався під час повітряного перевезення (у тому числі, перевезення, виконане в зоні аеропорту).
Отже, враховуючи вищевикладене, у спірних відносинах відповідач - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль не є відповідальною особою перед позивачем - ТОВ „Центр „Сонячне ремесло за втрату вантажу, переданого для подальшого перевезення на підставі та згідно з авіаційною накладною № 235-4338 7831 від 22.02.2022 р.
Заперечення позивача щодо того, що у спірних відносинах відповідач - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль є відповідальною особою перед позивачем - ТОВ „Центр „Сонячне ремесло за втрату вантажу, прийнятого на зберігання згідно з договором № 02.4-14.6-82 про обробку вантажів в аеропорту, є необгрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 936 цього ж кодексу за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Статтею 937 цього ж кодексу передбачено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
2. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків.
3. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
Статтею 950 цього ж кодексу передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
2. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
3. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виникнення між ним та відповідачем відносин із зберігання спірного вантажу, укладення між ними договору зберігання спірного вантажу, передачу спірного вантажу відповідачу на зберігання саме на виконання договору № 02.4-14.6-82 про обробку вантажів в аеропорту (акт, накладна, тощо).
Доказ, доданий позивачем до позовної заяви та наданий ним у процесі розгляду справи, на підтвердження передачі спірного вантажу відповідачу на зберігання саме на виконання договору № 02.4-14.6-82 про обробку вантажів в аеропорту, а саме авіаційна накладна № 235-4338 7831 від 22.02.2022 р., не є належним доказом, що підтверджує передачу спірного вантажу відповідачу на зберігання саме на виконання договору № 02.4-14.6-82 про обробку вантажів в аеропорту, оскільки згідно з Авіаційними правилами Авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) є документ, оформлений вантажовідправником чи від імені вантажовідправника, у тому числі його електронна копія (у разі використання), який є підтвердженням укладання договору перевезення між авіаперевізником та вантажовідправником на перевезення та прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у ньому, а також є квитанцією на отримання вантажу, і не може бути доказом виникнення між сторонами відносин із зберігання вантажу та укладення між ними окремого договору зберігання вантажу.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 614 цього ж кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним
Статтею 617 цього ж кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
2. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних достатніх, належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме факт заподіяння саме відповідачем вказаних збитків позивачу; самі збитки та їх заявлений розмір; наявність вини саме відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою саме відповідача і заявленими збитками позивача.
Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, що при виконанні перевезення вантажу у спірних відносинах відповідач - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль не є відповідальною особою перед позивачем - ТОВ „Центр „Сонячне ремесло за втрату вантажу, переданого для подальшого перевезення на підставі та згідно з авіаційною накладною № 235-4338 7831 від 22.02.2022 р., а тому відповідно недоведеними є факти заподіяння саме відповідачем вказаних збитків позивачу, їх розмір, наявність вини саме відповідача у заподіянні збитків позивачу, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою саме відповідача і заявленими збитками позивача, то у суду відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, через відсутність всього складу цивільного (господарського) правопорушення, а тому позовна вимога позивача про стягнення із відповідача 661 484, 65 грн збитків, понесених у зв?язку із втратою вантажу, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Відмовити у задоволенні позову повністю.
2.Судові витрати покласти на позивача.
3.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
19 березня 2024 р.
