ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р. Справа №910/15593/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023

у справі №910/15593/23 (суддя Котков О.В.)

за позовом Міністерства юстиції України

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Міністерство юстиції України (далі - Міністерство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк) про зобов`язання відповідача виконати платіжну інструкцію від 09.03.2023 №117 на суму 45 071,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою забезпечення належного виконання судового рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі №П/857/8/22, в частині передачі належних Політичні партії "Опозиційна платформа - За життя" (далі - Партія) коштів у власність держави, виникла необхідність у зобов`язанні Банку виконати платіжну інструкцію Міністерства про перерахунок у власність держави належних забороненій Партії коштів у розмірі 45 071,07 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15593/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що спірні грошові кошти є коштами Пенсійного фонду України, спрямованими для здійснення відповідних страхових виплат застрахованим особам. А тому невикористання таких коштів за їх цільовим призначенням може мати своїм єдиним наслідком лише повернення останніх Пенсійному фонду України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Міністерство звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15593/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Міністерство посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Так, скаржник стверджує, що з моменту затвердження переліку майна забороненої в судовому порядку Партії, всі її активи вже є власністю держави, що не було взято місцевим господарським судом до уваги при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Також, Міністерство зазначає, що оскільки спірна сума на сьогодні перебуває на рахунку Партії, відкритому у Банку, не виплачена застрахованим особам та всупереч вимог законодавства не повернута до органів Пенсійного фонду України, підстави вважати, що ці кошти є страховими коштами відсутні.

Крім того, апелянт зауважує, що наслідки прийняття судового рішення про заборону діяльності проросійської політичної партії в умовах триваючої війни варто розуміти як позбавлення права власності Партії на все без виключення належне їй майно і кошти, що є санкцією за вчинення правопорушення, яка передбачена законом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024 апеляційну скаргу Міністерства у справі №910/15593/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15593/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15593/23.

11.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15593/23.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 справу №910/15593/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Кравчук Г.А., Буравльов С.І.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 справу №910/15593/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15593/23. Розгляд апеляційної скарги Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15593/23 призначити на 21.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Сокуренка Є.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено провести судове засідання у справі №910/15593/23, призначене на 21.02.2024, в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 21.02.2024 оголошено перерву до 13.03.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

09.02.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Міністерства залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Так, у відзиві Банк стверджує, що Міністерством не доведено належними доказами, що кошти на рахунку належать до власності забороненої політичної партії, тому відсутні підстави для виконання платіжної інструкції на списання таких коштів з метою виконання рішення суду.

Також, Банк вказує, що з виписки по рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що він відкритий для соціального страхування Рівненської регіональної організації політичної партії, баланс на рахунку складає 45 071,07 грн. Тобто, такий рахунок має спеціальний режим використання і призначений саме для соціальних коштів.

Крім того, Банк зазначає, що він діяв у межах чинного законодавства та правомірно повернув платіжну інструкцію Міністерства від 09.03.2023 на суму 45 071,07 грн без виконання, оскільки така платіжна інструкція не може бути виконана відповідно до норм діючого законодавства України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 13.03.2024 з`явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15593/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15593/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі №П/857/8/22, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 15.09.2022, адміністративний позов Міністерства задоволено.

Заборонено діяльність Партії. Ухвалено передати майно, кошти та інші активи Партії, її обласних, міський, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Наказом Міністерства від 26.12.2022 №5817/5 затверджено перелік майна, коштів та інших активів забороненої судом Партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що передаються у власність держави, до якого увійшли, у тому числі, й грошові кошти на рахунках, відкритих в Банку.

З метою виконання наведеного вище судового рішення, Міністерство звернулося до Банку з листом від 27.12.2022 №123378/19.2.2/33-22 "Щодо примусового списання (стягнення) коштів", додатком до якого надіслана, зокрема, платіжна інструкція від 27.12.2022 №44 для перерахування грошових коштів Партії у сумі 45 071,07 грн, облікованих на рахунку НОМЕР_1, до державного бюджету.

Разом із тим, 21.02.2023 платіжну інструкцію від 27.12.2022 №44 повернуто Банком без виконання, відповідно до пункту 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В подальшому, Міністерством повторно скеровано до Банку лист від 14.03.2023 №31016/19.2.2/33-23 "Щодо примусового списання (стягнення) коштів", додатком до якого була платіжна інструкція від 09.03.2023 №117 на суму 45 071,07 грн.

Електронним листом від 25.07.2023 №115425-33-23 Банк повідомив Міністерство про повернення платіжної інструкції від 09.03.2023 №117 без виконання, з підстав того, що рахунок 2604* є рахунком для виплат коштів соціального страхування.

У зв`язку з тим, що рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі №П/857/8/22, в частині передачі коштів Партії у розмірі 15 377,655 грн, не виконується з вини відповідача, Міністерство, як стягувач у даних правовідносинах, звернулося до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Статтею 2 Закону України "Про політичні партії" визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про політичні партії" держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше майно для здійснення своїх статутних завдань.

Політичні партії є неприбутковими організаціями. Політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право володіти, користуватися та розпоряджатися рухомим і нерухомим майном, коштами, обладнанням, транспортом, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії можуть орендувати (мати на іншому праві користування) необхідне рухоме та нерухоме майно.

Надання матеріальної та фінансової підтримки політичним партіям здійснюється у формі:

1) внесків на підтримку партій;

2) державного фінансування статутної діяльності політичних партій у порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про політичні партії", у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішення суду про заборону політичної партії, в частині переходу у власність держави її активів, визначений Порядком переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 №896.

Пунктом 2 наведеного вище Порядку встановлено, що після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, Мін`юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін`юст.

Не пізніше трьох робочих днів з дня отримання рішення суду Мін`юст надсилає до державних органів, зокрема АРМА, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності запити про надання інформації щодо майна політичної партії, які протягом п`яти робочих днів з дня отримання запиту зобов`язані надати запитувану інформацію.

За змістом пункту 3 названого Порядку за результатами заходів з розшуку майна політичної партії Мін`юст складає та затверджує перелік майна політичної партії, переданого у власність держави.

У разі коли перелік майна містить відомості про кошти на рахунках у банках забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, Мін`юст, як стягувач, протягом трьох робочих днів з дня затвердження переліку майна ініціює перед банками, у яких відкрито відповідні рахунки, платіжну операцію та надсилає їм платіжну інструкцію (вимогу) для забезпечення перерахування коштів політичної партії до державного бюджету (пункту 6 Порядку).

Як зазначалось вище, Міністерство двічі зверталось до Банку з листами, в яких ініціювало списання з рахунків Партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень грошових коштів на виконання рішення суду у справі №П/857/8/22, додаючи платіжні інструкції, зокрема, від 27.12.2022 №44 та від 09.03.2023 №117 про списання грошових коштів у сумі 45 071,07 грн, облікованих на рахунку № НОМЕР_1 .

Водночас, повертаючи платіжні інструкції від 27.12.2022 №44 та від 09.03.2023 №117 на суму 45 071,07 грн без виконання, Банк посилався на приписи статей 26 та 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно зі статтею 5 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування загальнообов`язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами, зокрема:

- обов`язковості фінансування страховими фондами витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

- цільового використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління), є Пенсійний фонд України (стаття 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до частини 1 статті 26 названого Закону фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням, у зв`язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам, здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

Територіальні органи уповноваженого органу управління здійснюють фінансування страхувальників протягом трьох робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі.

У разі якщо сума отриманих страхувальником від територіальних органів уповноваженого органу управління страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання страхових виплат, невикористані страхові кошти повертаються до територіального органу уповноваженого органу управління, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Частиною 2 наведеної норми встановлено, що страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Кошти, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на здійснення застрахованим особам страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

За приписами частини 6 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у разі порушення порядку використання страхових коштів, роботодавець відшкодовує уповноваженому органу управління в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачує штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про політичні партії" заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації страхові виплати за страховими випадками, які настали до ліквідації (реорганізації), здійснюються застрахованим особам правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

Як зазначалось вище, спірна сума грошових коштів у розмірі 45 071,07 грн, списання якої ініціювалося Міністерством, обліковувалася на рахунку № НОМЕР_1 .

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 11.09.2017 №89, за рахунком №2604 здійснюється облік коштів суб`єктів господарювання на вимогу, цілі використання яких обумовлені окремими законодавчими актами України. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять на рахунки. За дебетом рахунку проводяться суми витрат і перерахувань згідно з режимом роботи рахунків.

Так, рахунок № НОМЕР_1 відкрито у Банку під вимоги Партії для використання на цілі, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що спірні грошові кошти, які перераховані названій політичній партії, як страхувальнику, на вказаний окремий поточний рахунок для здійснення страхових виплат, згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", останній у розумінні статті 14 Закону України "Про політичні партії", не належать та її власністю не є.

У той же час, спірні грошові кошти є коштами Пенсійного фонду України, спрямованими для здійснення відповідних страхових виплат застрахованим особам. А тому невикористання таких коштів за їх цільовим призначенням може мати своїм єдиним наслідком лише повернення останніх Пенсійному фонду України.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заявленого Міністерством позову.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15593/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Партії задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Міністерство.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15593/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/15593/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Міністерство юстиції України.

4. Матеріали справи №910/15593/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 20.03.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов