ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 рокуСправа №160/12174/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

ВСТАНОВИВ:

02.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ по стройовій частині, виданий військової частиною НОМЕР_1 за № 98 від 08.11.2022 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 - відповідно до повного тексту витягу з наказу № 98 від 08.11.2022 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржуваним наказом № 98 від 08.11.2022 року позивач все ж був формально зарахований до списків особового складу і, як це зазначено в тексті самого наказу - поставлений на всі види забезпечення. Про що позивачу також нічого не повідомлялося. Позивач стверджує, що ніколи не отримував зброю, засоби захисту, будь-яке речове забезпечення у в/ч НОМЕР_1 і не міг отримувати. Позивач є військовослужбовцем, котрий проходить військову службу по мобілізації на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 року Про введення воєнного стану в Україні та №69/2022 від 05.03.2022 року Про загальну мобілізацію і з 25.02.2022 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . З квітня 2022 року по 24 жовтня 2022 включно, позивач разом з особовим складом роти ніс службу та перебував в зоні ведення бойових дій в Донецькій та Запорізької областях. За цей час з 25.02.2022 року та по день подачі цього позову позивачем не складалися будь-які рапорти про переведення до інших військових частин, не здавалася посада, справи та майно у в/ч НОМЕР_2 , не складалися та не підписувалися відповідні акти. Таким чином, позивач не прибував до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 для проходження військової служби фізично, також на це не було ніяких правових підстав. Тобто, оскаржуваний наказ № 98 від 08.11.2022 року складався без дотримання принципу добросовісності; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення (про що також свідчать невірно вказані персональні дані позивача - строк вислуги); необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Крім того, процедура прийняття і здавання посад у військових частинах, строки здійснення таких дій - передбачені статтями 63, 64 Статуту ВС ЗСУ також передбачена процедура приймання і здавання посади і строки здійснення таких дій. Зазначена процедура має передувати вибуттю і виключенню із списків частини та є обов`язковою умовою для такого вибуття і його документального оформлення. І здійснюватися при прибутті військовослужбовця до нового місця служби, з відрекомендуванням командиру частини, складанням рапортів та актів. Вказані дії також позивачем не здійснювалися, не могли бути здійснені на законних підставах, документи не складалися і не підписувалися. Що виключає можливість навіть винесення подібних наказів по стройовій частині у спосіб, передбачений чинним законодавством. Більш того, одним із засобів виконання обов`язків військової служби та способів їх здійснення є наказово-розпорядча діяльність командирів(начальників). Відтак оскаржуваний наказ № 98 від 08.11.2022 року мав бути складений і відданий виключно в письмовій формі; виконання наказу мало відбуватися тільки після того, як він був відданий (доведений, оголошений) і підлеглий, котрому наказ віддається, його зрозумів би; командир (начальник) мав пересвідчитися, що наказ відданий підлеглому та зрозумілий для нього, не містить формулювань, що допускають подвійне тлумачення, та забезпечити його виконання; при необхідності - до наказу мали бути внесені виправлення; обґрунтовані правові наслідки виконання наказу можуть наступати тільки після віддання наказу і його виконання всіма сторонами в порядку, встановленому чинним законодавством; за підлеглим закріплене право на висловлення своїх зауважень. Позивач ніяким чином не був ознайомлений з вказаним наказом № 98 від 08.11.2022 року та з іншими документами, зазначеними в тексті наказу. Оскаржуваний акт індивідуальної дії винесений в порушення порядку і процедур, визначених чинними нормативно-правовими актами і законами України.

22.06.2023 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.10.2022 року № 465-РС відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.07.2022 року № 168/дск старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.11.2022 року № 243 старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 з 06.11.2022 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 року № 98 старшого сержанта ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 року № 54-РС на посаду головного сержанта 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону, ВОС-100974А, який прибув із військової частини НОМЕР_2 , з 08.11.2022 року зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення і наказано вважати таким, що з справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон) порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Відповідно до ч. 13 ст. 6 Закону військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули. Відповідно до абзаців 4-6 статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України»: Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України. Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України. Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними. Відповідно до абзацу 3 пункту 110 Положення переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. Відповідно до пункту 109 Положення вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця. Відповідно до пункту 2.7. Розділу II Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 року № 333 (далі - Інструкція № 333), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків, а також внесення в облікові документи змін, які відбулися в персональних облікових даних військовослужбовців і працівників, крім освіти, реєстрації (розірвання) шлюбу, народження дітей, здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині. Таким чином, наказ Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.10.2022 року № 465-РС в частині увільнення від займаної посади старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 і зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 підлягав обов`язковому та неухильному виконанню: командуванням військової частини НОМЕР_2 не пізніше ніж через місяць від дня одержання витягу з цього наказу шляхом видання наказу по стройовій частині про виключення позивача зі списків особового складу військової частини; командуванням військової частини НОМЕР_1 шляхом видання наказу по стройовій частині про зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

Відповідно до п. 2.8. Інструкції № 333 зарахування до списків військової частини прибулого особового складу (прийом на роботу працівників) проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Для видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 року № 98 в частині зарахування до списків особового складу військової частини з 08.11.2022 року старшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_2 , надано припис військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 року № 40/3128, іменний список військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , що убувають до військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 року, в якому під номером 29 зазначено старшого сержанта ОСОБА_1 , а також військовий квиток позивача. Отже, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 року № 98 винесений відповідно да вимог законодавства щодо проходження військової служби та не порушує прав, свобод або законних інтересів позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання його протиправним та скасування.

Відповідач вважає, що позивач мав право звернутися до адміністративного суду з позовом до відповідачів у даній справі щодо проходження публічної служби в межах місячного строку, який обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В поданій до суду заяві про поновлення строку для подання адміністративного позову позивач зазначив, що про наказ військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 08.11.2022 № 98 він дізнався та ознайомився зі змістом витягу з нього 19.05.2023 року. Вказане твердження позивача є неправдивим і не відповідає дійсним обставинам справи. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 № 98 старшого сержанта ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 року № 54-РС на посаду головного сержанта 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону, ВОС-Ю0974А, який прибув із військової частини НОМЕР_2 , з 08.11.2022 року зараховано до списків особового складу. Для зарахування до списків особового складу надано припис військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 р. № 40/3128, іменний список військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , що убувають до військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022, в якому під номером 29 зазначено старшого сержанта ОСОБА_1 , а також військовий квиток позивача. Вказаний наказ було доведено позивачу 08.11.2022 року на шикуванні особового складу 1 механізованої роти, де також було представлено командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 . Доводи ОСОБА_1 про те, що до 19.05.2023 року йому не було відомо про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , можуть бути спростовані військовим квитком Серії НОМЕР_4 від 20.03.2014 року, копію якого ОСОБА_1 додав до позовної заяви. Проте вказана копія надана позивачем без сторінок, які містять розділ «Проходження військової служби» з метою приховати від суду наявність записів про виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу від 06.11.2022 року № 243 та про зарахування до списків особового складу (призначення на посаду) військової частини НОМЕР_1 . З огляду на те, що вказаний документ має важливе значення для встановлення обставин справи, до даного відзиву додається клопотання про витребування у позивача належним чином засвідченої копії військового квитка. З часу призначення ОСОБА_1 на посаду військовою частиною НОМЕР_1 нараховувалось та щомісячно виплачувалось на особисту банківську картку грошове забезпечення. Перша виплата грошового забезпечення позивачу військовою частиною НОМЕР_1 здійснена 07.12.2022 року. Вказані обставини підтверджуються довідкою про доходи від 13.06.2023 року № 1781/8689. Вказаними доказами, а також приписом військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 р. № 40/3128 підтверджується, що про наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.11.2022 року № 243 позивачу стало відомо 06.11.2022 року (в день убуття з військової частини НОМЕР_2 ), а про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 - 08.11.2022 року, але в будь-якому разі не пізніше 07.12.2022 року.

Позивач починаючи з 07.12.2022 року протягом чотирьох місяців отримував від відповідача грошове забезпечення, отже знав про проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 , але не звертався до відповідача з рапортами чи заявами стосовно правомірності зарахування до списків особового складу військової частини чи надання відповідних витягів з наказів, хоча жодних перешкод, які б унеможливлювали отримання ним інформації чи документів щодо проходження військової служби не існувало. Наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до адміністративного суду позивачем не доведено. 23.03.2023 року сержант резерву 53 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби, у зв`язку з чим за даним фактом було призначено службове розслідування та направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську. За наслідками розгляду вказаного повідомлення Територіальним управлінням ДБР, розташованого у місті Краматорську внесено відомості до ЄРДР та почато досудове розслідування за ч. 4 ст. 408 КК України (витяг з ЄРДР від 20.06.2023 по кримінальному провадженні № 62023050010001935). Таким чином, позивач вводить суд в оману стосовно обставин справи. Він фактично звільнився з військової частини НОМЕР_2 , вибув до військової частини НОМЕР_1 , був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , отримував там грошове забезпечення, однак самовільно залишив місце служби. Отже, подання позову та оспорювання законності наказу про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 фактично є єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності.

04.07.2023 року та 06.07.2023 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшло пояснення, в якому відповідачем зазначено наступне. Основні мотиви позивача щодо невідповідності наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 року № 98 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 зводяться до порушення процедури його переміщення з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 , тобто не стосуються рішення відповідача, яке є предметом даного спору. Невідповідність оспорюваного наказу вимогам законодавства на думку ОСОБА_1 полягає в тому, що посаду та справи у військовій частині НОМЕР_1 в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, він не приймав, відповідних рапортів та актів не складав і не підписував. Такі доводи позивача не спростовують законності оскаржуваного наказу в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , оскільки статтями 63, 64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України регулюється приймання та здавання посад командирами підрозділів (начальниками), до яких не відносилась посада головного сержанта 1 механізованої роти, на яку був призначений ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, прийняття посади командирами підрозділів (начальниками) відбувається після призначення на посаду. Статтями 63,64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачені строки прийняття посади новопризначеного командира підрозділу. Отже видання наказу про зарахування командира підрозділу до списків особового складу чи призначення на посаду передує прийманню посади і не збігається в часі. Таким чином рапорт військовослужбовця не може бути підставою для винесення наказу про призначення на посаду чи зарахування до списків особового складу. Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.10.2022 року № 465-РС старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.11.2022 року № 243 старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 з 06.11.2022 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до абзацу 3 пункту 110 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення) переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. Відповідно до пункту 109 Положення вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця. Відповідно до пункту 2.7. Розділу II Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 року № 333 (далі - Інструкція № 333) зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині. Таким чином, наказ Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.10.2022 року № 465-РС в частині увільнення від займаної посади старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 і зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 підлягав обов`язковому та неухильному виконанню: командуванням військової частини НОМЕР_2 не пізніше ніж через місяць від дня одержання витягу з цього наказу шляхом видання наказу по стройовій частині про виключення позивача зі списків особового складу військової частини; командуванням військової частини НОМЕР_1 шляхом видання наказу по стройовій частині про зарахування позивача до списків особового складу військової частини. Відповідно до п. 2.8. Інструкції № 333 зарахування до списків військової частини прибулого особового складу (прийом на роботу працівників) проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Для видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 року № 98 в частині зарахування до списків особового складу військової частини з 08.11.2022 року старшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_2 , надано припис військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 року № 40/3128, іменний список військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , що убувають до військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 року, в якому під номером 29 зазначено старшого сержанта ОСОБА_1 , а також військовий квиток позивача. Отже, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 року № 98 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 винесений відповідно да вимог законодавства щодо проходження військової служби та не порушує прав, свобод або законних інтересів позивача. Відповідні письмові докази, які слугували підставою для складання військовою частиною НОМЕР_1 наказу по стройовій частині, виданого військовою частиною НОМЕР_1 за № 98 від 08.11.2022 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 - відповідно до повного тексту витягу з наказу № 98 від 08.11.2022 року, зокрема, припис військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 р. № 40/3128 та витяг з іменного списку військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , що убувають до військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022, надіслані до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в додатках до відзиву на позовну заяву № 1781/03/11 від 22.06.2023 року.

07.07.2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив де зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. Аргументи даної відповіді зводяться до наступного. В адміністративному позові оскаржений виключно документ, складений суб`єктом владних повноважень з персональною відповідальністю за законність винесення такого документу та за наслідки у вигляді порушення прав та інтересів позивача. Цим документом є наказ військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 98 від 08.11.2022 року в частині зарахування позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 . Підстава винесення такого документу зазначена в його тексті відповідно до вимог Статутів Збройних Сил України, норм чинного законодавства та наказів Міністерства оборони України. Також в оскаржуваному наказі вказане місце його винесення - м. Київ, та дата винесення - 08.11.2022 року. В позові зазначено, що позивач не складав і не підписував рапорт від 08.11.2022 року про прийняття посади та справ. Окрім того, взагалі не було ніякого прийняття посади та справ в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Судом вказаний рапорт був витребуваний у відповідача. Відповідачем копія рапорту не надана. Більш того, позивач наполягає, що такого рапорту, підписаного саме позивачем, а не сфальсифікованого, не може існувати взагалі. Даний факт вже сам по собі є належним, достовірним та достатнім обґрунтуванням протиправності оскаржуваного наказу. Ще однією підставою для винесення оскаржуваного наказу вказаний припис командира в/ч НОМЕР_2 від 06.11.2022 №40/3128. Вказаний припис також витребуваний судом у відповідача. Відповідачем надана копія такого припису, яка містить номер - 40/3128 та за підписом командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_3 . Всупереч положенням Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 року № 333 (далі - Інструкція 333), вказаний припис взагалі не містить будь-яких даних щодо передачі особової справи позивача, доданих документів (атестатів), виданих військових перевізних документів (п. 6.3 Інструкції 333, п. 1.5-1.6 Розділу ПІ, п. 1.6 Розділу IV тієї ж Інструкції). Також у вказаному приписі не визначений будь-який населений пункт для прибуття військовослужбовця. Не надано жодного доказу ознайомлення чи видачі позивачу цього припису. В свою чергу, позивач вважає, що такий припис в дійсності йому не вручався, позивач з ним не ознайомлювався. Це також додатково підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_5 (як керівного органу в/ч НОМЕР_2 ) щодо відсутності інформації про видані приписи, котра надавалася додатком до позову. До м. Києва, де був винесений оскаржуваний наказ про зарахування позивача до списків частини - позивач також не прибував. Будь-які докази, інформація чи аргументація відповідача з цього приводу також у відзиві відсутні. Окрім того, відповідачем у якості додаткового письмового доказу надана копія витягу з іменного списку в/ч НОМЕР_2 «що убувають до військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022» (арк. 3, абз. 5 відзиву). Цей документ був затверджений командиром в/ч НОМЕР_2 майором ОСОБА_4 , як зазначено в тексті документу. Вказані іменні списки згідно Інструкції 333 мають зберігатися в штабі військової частини, куди прибувають військовослужбовці з інших частин. Таким чином, відповідачем надані належним чином завірені копії документів, підписані 04.11.2022 року - командиром в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_5 (іменний список), а 06.11.2022 року - командиром в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_6 (припис). Між тим, в один і той же час в одній військовій частині не могло бути два повноважних командира. Тому, один з цих документів є сфальсифікованим. А самі докази в запропонованій відповідачем сукупності не можуть бути розцінені, як належні, достовірні та достатні для розгляду справи №160/12174/23. Ще однією підставою для винесення оскаржуваного наказу в його ж тексті визначений наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.10.2022 року № 455-РС. Між тим, як зазначає у відзиві сам відповідач (арк. 2, абз. 10) - згідно Інструкції 333 зарахування особового складу до списків військової частини здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині. В поданому позові також зазначається положення Статуту внутрішньої служби щодо персональної відповідальності за видані накази, у даному випадку - юридичної відповідальності виключно в/ч НОМЕР_1 за оскаржуваний наказ; доданий витяг з наказу ГК ЗСУ від 03.10.2022 року № 455-РС не містить і не може містити ніяких вказівок підлеглим військовим частинам чи окремим військовослужбовцям на необхідність виконання такого наказу всупереч вимогам чинного законодавства чи з його порушенням; вказаний наказ ГК ЗСУ від 03.10.2022 року № 455-РС не є предметом оскарження в цьому позові, ніяким чином не спонукає до здійснення протиправних дій іншими особами; з вказаним наказом ГК ЗСУ від 03.10.2022 № 455-РС позивач також ознайомлений не був. Вказаний наказ підлягав обов`язковому та неухильному виконанню саме військовими частинами та їх командуванням, але в порядку, визначеному Статутами та законами. Тобто, відбулося формалізоване, з особистих мотивів окремих посадових осіб та протиправне відносно позивача складення оскаржуваного наказу без визначених законодавством підстав або з фальсифікацією таких підстав. Окрім того, існування такого протиправного документу саме по собі всупереч вимогам закону може покласти на позивача додаткові права та обов`язки, порушує правові та соціальні гарантії, визначені законодавством, вводить в оману вище військове командування, завдає шкоди державним інтересам та інтересам військової служби під час дії воєнного стану. Окрім того, відповідачем також не надано будь-яких доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом в/ч НОМЕР_1 по стройовій частині № 98 від 08.11.2022 року. Тому що в реальності такого ознайомлення ще було і не могло бути, позивач не прибував до військової частини у м. Київ, де був винесений наказ, не приймав справи, не складав акти приймання справ і посади, не складав рапорти. Те, що позивач не проходив службу у в/ч НОМЕР_1 також підтверджується наступними аргументами: позивачу, всупереч вимогам Положення про проходження військової служби, не присвоювалося чергове військове звання. Хоча його присвоєння є обов`язковим після перебігу терміну і за відсутності дисциплінарного стягнення; позивачу не видавалася зброя і засоби захисту; щодо позивача не здійснювалося речове та харчове забезпечення, передбачене чинним законодавством про військову службу. Всі ці обставини викладені у різних зверненнях на ім`я вищого командування і органів військового управління, доданих до позовної заяви. Також є хибною наступна аргументація відповідача щодо обізнаності позивача з наказом: вказаний наказ було доведено позивачу 08.11.2022 року на шикуванні особового складу 1 механізованої роти, де також було представлено командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 (арк. 4 відзиву, абз. 2). Позивач стверджує, що ніякого прибуття до в/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , шикування там особового складу роти з представленнями та інших обставин не існувало в реальності. Тож, вказаного шикування не відбувалося, позивачу оскаржуваний наказ не доводився. Відповідач вказує, що факт не ознайомлення з оскаржуваним наказом № 98 від 08.11.2022 року може бути спростований військовим квитком Серії НОМЕР_4 , копію якого ОСОБА_1 додав до позовної заяви. Проте вказана копія надана позивачем без сторінок, які містять розділ «зміни в службовому стані з метою приховати від суду наявність записів про виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу від 06.11.2022 року № 243 та про зарахування до списків особового складу (призначення на посаду) військової частини НОМЕР_1 » - арк. 4, абз. 3 відзиву на позов. Військовий квиток не містить належних записів про відрахування з в/ч НОМЕР_2 завіреним печаткою і підписом посадової особи. Останній із записів завірений печаткою і підписом посадової особи - колишнім начальником штабу в/ч НОМЕР_2 , котрий був звільнений зі своєї посади. 05.03.2022 року - це запис про зарахування до в/ч НОМЕР_2 25.02.2022 року. Інші позначки не завірені підписом і печаткою могли бути проставлені невідомими позивачу особами під час перевірок документів, але не можуть бути належними і достовірними доказами, тому що: не завірені підписом і печаткою; наказ №243 фактично був відданий (доведений) позивачу 28.03.2023 року. Щодо оскаржуваного наказу №98 від 08.11.2022 року, то про нього взагалі нема ніяких згадувань у військовому квитку. Хоча власне, навіть якщо би такий наказ існував 08.11.2022 року і подібний запис був внесений - це саме по собі теж не було би підставою вважати, що позивач ознайомлений з текстом наказу, його змістом, позивачу вручена копія такого наказу, наказ позивачем усвідомлений, тобто - наказ відданий відповідно до вимог статутів. Інструкція 333, в свою чергу, не передбачає усної форми для віддання підлеглим наказів по стройовій частині, тільки письмову. Це також впливає на можливу подальшу реалізацію правових та соціальних гарантій військовослужбовців та членів їх родин, тим більше під час бойових дій (загибель, поранення, полон тощо). Отже, позивач стверджує, що вказаного шикування не відбувалося, оскаржуваний наказ позивачу не доводився. При цьому, відповідач так і не надає будь-яких достовірних доказів ознайомлення позивача саме з наказом, як цього вимагають Статути Збройних Сил України та інші нормативно-правові документи. Чинне законодавство та нормативно-правові акти вимагають здійснення проходження військової служби виключно на підставі Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, а також на підставі відданих (доведених) наказів командування. Жоден з нормативно-правових актів при цьому не передбачає проходження військової служби-на підставі виписок з банку або довідок про доходи. Такий документ взагалі не може слугувати обґрунтуванням правомірності дій військовослужбовця, питань дисципліни чи субординації та інших. За законодавством військовослужбовці отримують грошове утримання з Державного бюджету України (ст. 43 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 15 ЗУ «Про Збройні Сили України», ст. 2 ЗУ «Про оборону України»). Виключно з бюджету, і військові частини не є приватними комерційними підприємствами, що здійснюють самостійні виплати власними коштами. Фізично та технічно військовослужбовці можуть отримувати грошові кошти - з банківської установи. Але при цьому не несуть службу в банківській установі. Жоден нормативно-правовий акт не покладає на військовослужбовців обов`язку цікавитися тим, хто є головним розпорядником бюджетних коштів, хто просто розпорядником, хто користувачем, бюджетними трансфертами та іншими питаннями. Тим більше, контролювати проходження таких виплат. Відповідальність за правомірність платежів, використання бюджетних коштів, або ж право та обов`язок контролю за бюджетними платанами профільним законодавством покладається на інших осіб, а не працівника чи службовця. В зв`язку з певними обставинами військового часу доступ до банківських рахунків також наданий позивачем членам родини. І позивач навіть не завжди розуміє чи усвідомлює, чи є там грошові кошти, в якій кількості, звідки надійшли і куди витрачені. Закон також цього не забороняє і спонукає до будь-яких інших дій, ніж вказані. Починаючи з березня 2022 року певний період часу позивач, як й інші військовослужбовці в/ч НОМЕР_2 , отримували заробітну плату також через Дніпропетровський ОТЦК та СП, але службу там не несли. Власне з тієї пори позивач особисто і перестав цікавитися джерелами та підставами виплат до виникнення необхідності декларування. Між тим, на сьогоднішній день та в зв`язку з отриманням такої інформації і зауважень, позивач вважає за необхідне залучити до розгляду законності таких нарахувань, підстави їх здійснення та інших питань - відповідні правоохоронні органи. Тому, що на службу до в/ч НОМЕР_1 , як позивач зазначив у позові, останній не поступав, службу там не проходив. Але дане питання не має стосунку до предмету розгляду, до протиправності складення наказу № 98 від 08.11.2022 року. І говорить лише про інші дії, що вчинялися відповідачем вже після винесення оскаржуваного наказу. У відзиві на позов відповідач посилається на складені з боку в/ч НОМЕР_1 документи про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 23.03.2023 року самовільно залишив військову частину, чим вчинив кримінальне правопорушення. Вказані документи в/ч НОМЕР_1 також спрямовані до Територіального управління ДБР. Також відповідач зазначає, що подання позову та оспорювання законності наказу про зарахування до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 фактично є єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності» (арк. 5 абз. 2 відзиву на позов). Позивач дійсно був відсутній у в/ч НОМЕР_1 23.03.2023 року. Більш того, позивач був відсутній у вказані військовій частині і 22.03.2023 року і в будь-яку іншу дату. Про вказані обставини, місце перебування позивача та вчинювані дії неодноразово повідомлялося останнім та іншими військовослужбовцями починаючи з середини лютого 2023 року на адресу Міністерства оборони України, як вищого органу військового управління, командування Сил ТрО ЗСУ, командування різних військових частин; про вказані обставини та порушення законодавства також повідомлені шляхом направлених звернень за різними фактами - військова служба правопорядку, військова прокуратура, Державне бюро розслідувань. Також до вказаних структур повідомлялося про місце перебування військовослужбовців включно з позивачем; протягом весни 2023 всі вказані військовослужбовці постійно перебувають безпосередньо в зоні ведення бойових дій, в зоні відповідальності військових частин, де несли службу з початку 2022 року. Позивач, разом з іншими військовослужбовцями, продовжує виконувати свій конституційний обов`язок по захисту держави від збройної агресії РФ, вимоги військової присяги на вірність Українському народові. При чому, участь у бойових діях протягом весни-літа 2023 року здійснюється позивачем та іншими без будь-яких соціальних гарантій, без грошового та іншого забезпечення, без наявних документів щодо такої участі, на власний ризик і сумління. Про вказані обставини також належним чином повідомлені і добре обізнані всі зацікавлені особи включно до МО України. Як і про місце перебування військовослужбовців - Гуляйпільсько-Оріхівський напрямок. В додатках до позову також подавалися рапорти від 29.03.2023 року на ім`я в/ч НОМЕР_2 про виконання своїх посадових обов`язків. Що також підтверджує, що позивач дійсно був відсутній у в/ч НОМЕР_1 в будь-який день. Більш того, ця інформація взагалі не приховувалася і відповідні фотоматеріали навіть присутні в соціальних мережах. Між тим, ці обставини також ніяким чином не спростовують протиправності оскаржуваного наказу в/ч НОМЕР_1 від 08.11.2022 року № 98 та порушення прав позивача. Напроти, додатково підтверджують продовження деліктної поведінки відповідача. Але все ж вказані обставини не мають прямого відношення до предмету спору.

17.07.2023 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, де зазначено щодо безпідставності та необґрунтованості доводів позивача. Аргументи означеного заперечення зводяться до наступного. У відповіді на відзив позивач зазначив, що він не складав і не підписував рапорт від 08.11.2022 року про прийняття посади та справ у військовій частині НОМЕР_1 . На його думку даний факт вже сам по собі є належним, достовірним та достатнім обґрунтуванням протиправності оскаржуваного наказу в частині зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Такий висновок позивача не відповідає вимогам законодавства та нормативних документів щодо обліку особового складу Збройних Сил України. Відповідно до ч. 13 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного, військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули. Відповідно до п. 2.8. глави II Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 року № 333 (далі - Інструкція № 333), зарахування до списків військової частини прибулого особового складу (прийом на роботу працівників) проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Для видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 № 98 в частині зарахування позивача до списків особового складу з 08.11.2022 року, надано припис військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 року № 40/3128, іменний список військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , що убувають до військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 року, а також військовий квиток позивача. Таким чином, наявність рапорту військовослужбовця про прийняття посади не є підставою для прийняття наказу по стройовій частині про зарахування військовослужбовця до списків особового складу військової частини і відсутність такого рапорту не може бути підставою для визнання такого наказу протиправним. У відповіді на відзив позивач зазначив, що припис військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 року № 40/3128 не містить будь-яких даних щодо передачі його особової справи, доданих документів (атестатів), виданих військових перевізних документів всупереч п. 6.3. Розділу І, п.п. 1.5., 1.6. Розділу III, п. 1.6. Розділу IV Інструкції № 333. Відповідно до пункту 6.1. глави І Інструкції № 333 військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших під час прямування до них, враховуються як поповнення відповідно до пунктів 6.2-6.10 цієї глави. Відправлення поповнення здійснюється у складі команд. Особи, персонально переміщені по службі з одних військових частин до інших, відправляються до місця служби одиночним порядком. Відповідно до пункту 6.2. глави І Інструкції № 333: «Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи: іменний список на відправлених - у начальника (старшого) команди; військово-перевізні документи на кожного військовослужбовця; документи, що посвідчують особу військовослужбовця, - на руках у кожного військовослужбовця; обліково-послужна картка сержантів і солдатів (крім офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу), службова картка і медична книжка - у начальника (старшого) команди в опечатаному пакеті; продовольчий і речовий атестати, грошовий атестат або розрахункова книжка на кожного військовослужбовця - у начальника (старшого) команди або на руках у кожного військовослужбовця». Відповідно до пункту 6.3. глави І Інструкції № 333, на який посилається позивач у відповіді на відзив, під час відправки одиночним порядком у кожного військовослужбовця повинні бути: припис, документи, що посвідчують особу військовослужбовця, військово-перевізні документи, продовольчий і речовий атестати, грошовий атестат (розрахункова книжка), а в опечатаному пакеті обліково-послужна і службова картки, медична книжка. У приписах офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особову справу. В той же час відправлення ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 здійснювалось у складі команди, що підтверджується іменним списком військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , що убувають до військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 року, витяг з якого доданий до відзиву на позовну заяву. Відправлення позивача та інших військовослужбовців 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 06.11.2022 року у складі команди під безпосереднім керівництвом заступника начальника штабу військової частини майора ОСОБА_7 на 233-й Рівненський військовий полігон підтверджує і сам позивач у позовній заяві, та доданих до неї копіях колективних звернень. Таким чином, посилання позивача на відсутність у приписі даних щодо передачі особової справи всупереч положенням Інструкції № 333 є безпідставним. Пункти 1.5. та 1.6. глави 1 розділу III Інструкції № 333 стосуються лише офіцерів, переміщених під час мобілізації до нового місця служби, тому посилання позивача про відсутність відмітки у його приписі щодо його особової справи всупереч даній нормі є безпідставним. Відповідно до пункту 1.6. глави 1 розділу IV Інструкції № 333: «Пересилка документів персонального обліку ведеться тільки із супровідними листами із зазначенням причин пересилки в установлені строки: із військових частин на переміщених і звільнених військовослужбовців - у день вручення припису про вибуття (на відряджених за телеграфним (електронним) розпорядженням - у день отримання витягу з наказу по особовому складу), а на військовослужбовців, виключених зі списків особового складу збройних Сил, - не пізніше наступного дня після одержання витягу з наказу; із військових частин, якщо припис про вибуття не вручається (довготривале відрядження, відпустка по догляду за дитиною до 3 (6) років, перебування на лікуванні), особові справи разом з приписом до місця призначення - не пізніше наступного дня після одержання витягу з наказу; із кадрових органів - не пізніше семи днів після одержання наказу (витягу з наказу) про нове призначення (звільнення, виключення зі списків). У приписах (відпускних квитках) офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, звільнених з військової служби, зазначається, коли і в який військовий комісаріат вислано їхні особові справи або куди вони будуть вислані». Таким чином, абзац пункту 1.6. глави IV Інструкції № 333 про зазначення у приписі даних щодо висилання особової справи стосується лише офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які звільнені з військової служби і жодним чином не стосується позивача. Військовою частиною НОМЕР_1 не видавались ні припис військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 року № 40/3128, ні іменний список військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , що убувають до військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 року. В той же час відповідність вказаних документів наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.10.2022 року № 465-РС не викликає сумнівів щодо їх законності та достовірності, а наявність таких документів є підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини відповідно до пункту 2.8. глави II Інструкції № 333. У відповіді на відзив позивач зазначив, що до м. Києва, де був винесений оскаржуваний наказ, він не прибував, доказів ознайомлення його з наказом відповідачем не надано. В той же час ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив позивач не зазначає, яким нормативно-правовим документом передбачено перебування військовослужбовців у місці винесення наказів по стройовій частині, обов`язок ознайомлення військовослужбовців з такими наказами під підпис або надання витягів з таких наказів без звернення військовослужбовців щодо надання таких витягів. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 року № 98 було доведено зазначеним у ньому військовослужбовцям, у тому числі позивачу 08.11.2022 року на шикуванні особового складу 1 механізованої роти в місці перебування поповнення - на 233-му Рівненському військовому полігоні. У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що ніякого прибуття до в/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , шикування там особового складу роти з представленнями та інших обставин не існувало в реальності. В той же час позивач у колективних зверненнях від 12.02.2023 року до Міністерства оборони України та від 24.02.2023 року до Командування Сил ТРО (копії звернень додані до позовної заяви) підтверджує факти шикування роти 08.11.2022 року та зустрічі з особовим складом полковника П.В. (командир 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ) та майора ОСОБА_7 (начальника штабу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ) на Рівненському військовому полігоні. У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що військовий квиток не містить належних записів про відрахування з в/ч НОМЕР_2 завіреним печаткою і підписом посадової особи, а інші позначки не завірені підписом і печаткою могли бути проставлені невідомими йому особами під час перевірок документів. Зазначене твердження позивача спростовується військовим квитком, копію якого додано ним до відповіді на відзив, де на сторінці 9 міститься завірений запис від 06.11.2022 року про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу від 06.11.2022 року № 243 та на сторінці 10 копії військового квитка позивача міститься запис про призначення позивача на посаду головного сержанта на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 року № 54-РС (копія витягу з наказу). Відповідно до п. 13 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30.12.2016 року № 582/2016, військовослужбовець (військовозобов`язаний, резервіст) може передавати військовий квиток іншим фізичним чи юридичним особам лише за умови одержання оформленої у встановленому порядку розписки про отримання відповідними фізичними чи юридичними особами такого квитка. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що з початку березня 2023 року він та інші військовослужбовці перебувають в розташуванні або в зоні відповідальності в/ч НОМЕР_2 , на час подання позову - в зоні ведення бойових дій в Запорізькій області, приймаючи участь в бойових діях. У відповіді на відзив позивач зазначив, що протягом весни 2023 року він та інші військовослужбовці постійно перебувають безпосередньо в зоні ведення бойових дій, в зоні відповідальності частин, де несли службу з початку 2022 року. При чому, участь у бойових діях протягом весни-літа 2023 року здійснюється ним без будь-яких соціальних виплат, без грошового та іншого забезпечення, без наявних документів щодо такої участі, на власний ризик і сумління. В той же час позивач не вказує, в складі якої військової частини він бере участь у бойових діях, з огляду на те, що 06.11.2022 року він виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . 23.03.2023 року головний сержант 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби, у зв`язку з чим наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 23.03.2023 року № 129 йому було призупинено виплату грошового забезпечення з 23.03.2023 року. Військова частина НОМЕР_2 листом від 19.04.2023 року № 42/493 повідомила відповідача про те, що наприкінці березня 2023 року до місця дислокації військової частини НОМЕР_2 з`явились 34 військовослужбовці, серед яких і старший сержант ОСОБА_1 . Зазначені особи не проходять службу та не є в списках військової частини НОМЕР_2 , станом на 19.04.2023 року відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.10.2022 року № 455-РС, від 05.10.2022 № 465-РС, № 1367 від 03.10.2022 року були увільнені від займаних посад та переведені у розпорядження командира 3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Після прибуття вони пояснили, що на цей час не мають зв`язку з командуванням військової частини НОМЕР_1 , не розуміють свого правового становища, не прийняті до штату військових частин. Таким чином, твердження позивача про його участь у бойових діях протягом весни-літа 2023 року в зоні відповідальності в/ч НОМЕР_2 є такими, що не відповідають дійсним обставинам. Отже, вказані позивачем у відповіді на відзив мотиви не спростовують законності та обґрунтованості наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 року № 98 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Витребувано засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України у військової частини НОМЕР_1 : письмові та вмотивовані пояснення а також усі відповідні письмові докази, які слугували підставою для складання військовою частиною НОМЕР_1 наказу по стройовій частині, виданого військової частиною НОМЕР_1 за № 98 від 08.11.2022 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 - відповідно до повного тексту витягу з наказу № 98 від 08.11.2022 року. Зобов`язано витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 04.07.2023 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвалисуду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року витребувано засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України у військової частини НОМЕР_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України та у військової частини НОМЕР_2 : копію особової справи відносно ОСОБА_1 ; докази ознайомлення та/або отримання ОСОБА_1 наказу №98 від 08.11.2022 року; копії витягів усіх наказів (копії усіх наказів) військової частини НОМЕР_1 , які стосуються проходження служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 ; копію наказу від 06.11.2022 року №243; копію матеріалів справи службового розслідування відносно ОСОБА_1 щодо самовільного залишення місця розташування підрозділів в районі н.п. Білицьке Покровського району Донецької області з метою ухилення від військової служби (ч. 4 ст. 408 КК України, номер кримінального провадження: 62023050010001935, дата реєстрації провадження 20.06.2023 року); копію наказу від 05.10.2022 року №465-РС , яким старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та докази ознайомлення з цим наказом ОСОБА_1 ; копію наказу військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 року № №243, яким старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 з 06.11.2022 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 та докази ознайомлення з цим наказом ОСОБА_1 . Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 28.08.2023 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України та військову частину НОМЕР_2 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвалисуду. Провадження по адміністративній справі №160/13688/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині зупинено до отримання витребуваних доказів по справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/12174/23, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , є військовослужбовцем, котрий проходить військову службу по мобілізації на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 від 05.03.2022 року «Про загальну мобілізацію» і з 25.02.2022 року був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу із наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.10.2022 року № 465-РС, відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.07.2022 № Д-168/дск нижчепойменованих осіб рядового, сержантського і старшинського складу НОМЕР_6 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_7 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_1 Сил територіальної оборони Збройних Сил України увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира 3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України: 137. Старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта стрілецької роти.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.11.2022 року №243: 1. Вважено такими, що вибули: 353. Старшого сержанта ОСОБА_8 , головного сержанта 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , який прибув на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», вважати таким, що справи та посаду здав 06.11.2022 і вибув для подальшого проходження військової служби в окремому розпорядженні командира 3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Також, відповідно до п. 353 означеного наказу вирішено наступне. З 06.11.2022 виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 , з котлового забезпечення 07.11.2022. Щорічна основна відпустка за 2022 рік станом на 06.11.2022 становить 20 календарних днів. Грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік не отримував. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, за 2022 рік не отримував. Вислуга років у ЗСУ станом на 06.11.2022 становить: 03 р.08 м. 06 дн. Виплатити додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень за період з 01 по 06 листопада 2022 року згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168. Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім`ї та перевезення домашніх речей не видавались. Житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений. На квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_2 не перебував. Підстава: Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 05 жовтня 2022 року №465-РС.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 року №98: 364. старшого сержанта ОСОБА_1 (287251731.3), призначеного наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 54- РС на посаду головного сержанта 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону, ВОС-100974А, який прибув із військової частини НОМЕР_2 , з 08.11.2022 зарахувати до списків особового складу, поставити на всі види забезпечення і вважати таким, що з 08.11.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановити оклад за посадою 3440 гривень на місяць. Виплачувати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років. Розмір щомісячної премії з вислугою років до одного року встановити 202%. Підстава: Витяг з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 54-РС, рапорт старшого сержанта ОСОБА_1 від 08.11.2022, припис командира військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 № 40/3128.

Для видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2022 року № 98 в частині зарахування до списків особового складу військової частини з 08.11.2022 року старшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_2 , надано припис військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2022 року № 40/3128, іменний список військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , що убувають до військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 року, в якому під номером 29 зазначено старшого сержанта ОСОБА_1 , а також військовий квиток позивача.

Перша виплата грошового забезпечення позивачу військовою частиною НОМЕР_1 здійснена 07.12.2022 року. Вказані обставини підтверджуються довідкою про доходи від 13.06.2023 року № 1781/8689.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, з квітня 2022 року по 24 жовтня 2022 включно, останній разом з особовим складом роти ніс службу та перебував в зоні ведення бойових дій в Донецькій та Запорізької областях. За цей час - з 25.02.2022 і по день подачі цього позову позивачем не складалися будь-які рапорти про переведення до інших військових частин, не здавалася посада, справи та майно у в/ч НОМЕР_2 , не складалися та не підписувалися відповідні акти. Таким чином, позивач не прибував до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 для проходження військової служби фізично, також на це не було ніяких правових підстав. За усним наказом командування в/ч НОМЕР_2 06.11.2022 року позивач і весь особовий склад 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 вибув для навчань і злагодження на 233-й Рівненський загальновійськовий полігон. На полігоні позивач і особовий склад перебував до кінця грудня 2022 року. Станом на кінець грудня 2022 року частина військовослужбовців висловила бажання і здійснила дії для переведення до інших військових частин. Військовослужбовці, що залишалися на службі у в/ч НОМЕР_2 та позивач в том числі, за усними наказами командування до отримання документів для відбуття до своєї частини, залишалися на полігоні до 03.01.2023 року разом з позивачем, потім за такими ж усними наказами розселилися в н.п. Пісків Рівненської області, звідки вибули за усними наказами до району проведення бойових дій у Донецькій області. Де теж самостійно розселилися, забезпечували себе і несли службу в очікуванні подальших наказів і документів. При цьому, починаючи з вибуття до полігону, озброєння та бк, засоби захисту, матеріально-речове забезпечення військовослужбовці в/ч НОМЕР_2 не отримували, посади не приймали, рапорти не складали. При вибутті на полігон і при прибутті на нього ніякі документи не отримували, не ознайомлювалися - накази про переміщення, приписи, речові та інші атестати, медичні книжки тощо. Не ознайомлювалися з будь-якими планами переміщення, не складали рапортів, не звіряли послужні списки та інші документи персонального обліку. Дані факти також можуть підтвердити командир 1 ср в/ч НОМЕР_2 лейтенант ОСОБА_9 та заступник командира 1 ср з МПЗ молодший лейтенант ОСОБА_10 . З середини лютого 2023 року позивач та інші військовослужбовці почали звертатися з письмовими зверненнями на адресу Міністерства борони України, Командування Сил ТрО (до складу котрого належить в/ч НОМЕР_2 ), безпосередньо до в/ч НОМЕР_2 і вищестоящого щодо цієї частини органу військового управління - в/ч НОМЕР_5 . У зверненнях та рапортах позивач з іншими військовослужбовцями повідомляли про ситуацію, що склалася, просили надати їм передбачені законом документи, допустити у встановленому порядку до виконання службових обов`язків, забезпечити озброєнням і оформити документи щодо подальшого виконання бойових завдань. Потім на початку березня позивач та інші військовослужбовці особисто з`явилися 06.03.2023 року до в/ч НОМЕР_2 , повторно склали рапорти, звернулися до керівного органу - в/ч НОМЕР_5 . З того часу позивач та інші військовослужбовці перебувають в розташування або в зоні відповідальності в/ч НОМЕР_2 . На теперішній час - безпосередньо в зоні ведення бойових дій в Запорізькій області, виконуючи свій конституційний та службовий обов`язок по захисту держави від збройної агресії РФ, приймаючи участь в бойових діях. Лише 28.03.2023 року позивачу та іншим військовослужбовцям було офіційно повідомлено з боку в/ч НОМЕР_5 , що колишнім командуванням в/ч НОМЕР_2 були виготовлені витяги з наказу по стройовій частині, датовані 06.11.2022 року за № 243, котрим останні виключалися зі списків в/ч НОМЕР_2 для переведення до іншої частини. Позивачу та іншим військовослужбовцям були вручені копії цих витягів з наказів. Між тим, обов`язкові для такого вибуття приписи та інші документи нам не вручалися, у військовій частині як такі документи, так і будь-яка інформація про них відсутня. При цьому, за наданими позивачу та іншим військовослужбовцям довідками - інформація про будь-які приписи взагалі відсутня. А цей документ згідно чинного законодавства є принциповим при переміщеннях: в ньому визначають військову частину та населений пункт, до яких має прибути військовослужбовець, крайню дату такого прибуття - тобто встановлюють певний порядок дій і виконання наказу. Крім того, в приписах має бути зазначено, коли і кому передані матеріали особової справи військовослужбовця. Що, власне, формально і автоматично продовжує створювати для нас певні негативні наслідки та порушення особистих прав та інтересів. Позивач та інші військовослужбовці не могли вибути з в/ч НОМЕР_2 в зв`язку з переміщенням раніше, тому що ним не доводилися та взагалі не існували в документованій формі відповідні накази, не вручалися приписи, грошові, речові та харчові атестати, медичні книжки, не звірялися персональні дані, дані щодо вислуги тощо, не вносилися правки. А здійснювати переміщення військовослужбовців без здійснення цих дій прямо забороняє Інструкція 333 (п. 2.7-2.11 і розділ 6). Позивачу та іншим військовослужбовцям не доводилися плани переміщення, не проводилося опитування чи з`ясування обставин для можливості переведення, не складалися відповідні рапорти, що прямо передбачено п. 1.5, п.п. 4.10-4.11, додатком 20 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009, котрою передбачає порядок реалізації положень чинного законодавства щодо проходження військової служби. Таким чином, як військовою частиною НОМЕР_2 при складанні наказу № 243 від 06.11.2022 року, так і військовою частиною НОМЕР_1 при складанні наказу № 98 від 08.11.2022 були порушені норми ст. 19 Конституції України, норми законодавства України (зокрема, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України , ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») та нормативно-правових актів, що регламентують порядок виконання вказаних законів. Більш того, до обох наказів внесені хибні дані як особисто щодо позивача та проходження ним військової служби, так і щодо дійсних подій та фактичних обставин справи. Наказ військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині № 243 від 06.11.2022 оскаржений позивачем в порядку адміністративного судочинства після того, як останній про нього дізнався 28.03.2023 року.

Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, позивач починаючи з 07.12.2022 року протягом чотирьох місяців отримував від відповідача грошове забезпечення, отже знав про проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 , але не звертався до відповідача з рапортами чи заявами стосовно правомірності зарахування до списків особового складу військової частини чи надання відповідних витягів з наказів, хоча жодних перешкод, які б унеможливлювали отримання ним інформації чи документів щодо проходження військової служби не існувало. Наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до адміністративного суду позивачем не доведено. 23.03.2023 року сержант резерву 53 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби, у зв`язку з чим за даним фактом було призначено службове розслідування та направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську. За наслідками розгляду вказаного повідомлення Територіальним управлінням ДБР, розташованого у місті Краматорську внесено відомості до ЄРДР та почато досудове розслідування за ч. 4 ст. 408 КК України (витяг з ЄРДР від 20.06.2023 по кримінальному провадженні № 62023050010001935). Таким чином, позивач вводить суд в оману стосовно обставин справи. Він фактично звільнився з військової частини НОМЕР_2 , вибув до військової частини НОМЕР_1 , був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , отримував там грошове забезпечення, однак самовільно залишив місце служби.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.01.2023 року №1-РС відповідно до пункту 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України нижчепойменованих осіб офіцерського складу Збройних Сил України звільнено з займаних посад і призначено: 300. старшого сержанта ОСОБА_1 головного сержанта механізованої роти механізованого батальйону 3 окремої штурмової бригади 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, сержантом резерву 53 запасної роти сухопутних військ Збройних сил України, ВОС-. 1978р.н., Середня школа Новомарівки у 1994 У ЗС-із 11.2022 2872517313 призначається на рівнозначну посаду для більш доцільного використання за досвідом роботи з шпк "головний сержант " на шпк.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.01.2023 року №2 старшого сержанта ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), призначеного наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2023 № 1- РС на посаду сержанта резерву 53 запасної роти, ВОС- вважено таким, що з 02.01.2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Означеним наказом вирішено також наступне. Встановити оклад за посадою 3440 гривень на місяць. Виплачувати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років. Розмір щомісячної премії з вислугою до одного року встановити 202%. Підстава: витяг з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.01.2023 року № 1-РС, рапорт старшого сержанта ОСОБА_1 від 02.01.2023.

23.03.2023 року головний сержант 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби, у зв`язку з чим наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 23.03.2023 року № 129 йому було призупинено виплату грошового забезпечення з 23.03.2023 року.

Військова частина НОМЕР_2 листом від 19.04.2023 року № 42/493 повідомила військову частину НОМЕР_1 про те, що наприкінці березня 2023 року до місця дислокації військової частини НОМЕР_2 з`явились 34 військовослужбовці, серед яких і старший сержант ОСОБА_1 . Зазначені особи не проходять службу та не є в списках військової частини НОМЕР_2 , станом на 19.04.2023 року відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.10.2022 року № 455-РС, від 05.10.2022 № 465-РС, № 1367 від 03.10.2022 року були увільнені від займаних посад та переведені у розпорядження командира 3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Після прибуття вони пояснили, що на цей час не мають зв`язку з командуванням військової частини НОМЕР_1 , не розуміють свого правового становища, не прийняті до штату військових частин.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.06.2023 року №237 зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 16 червня 2023 року: 33.2. старший сержант ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ). Підстава: витяг з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 від 16 червня 2023 року № 160-РС.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16.06.2023 року №160-РС відповідно до пункту 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України нижчепойменованих осіб офіцерського складу Збройних Сил України звільнено з займаних посад і призначено: 29. старшого сержанта ОСОБА_8 сержанта резерву 53 запасної роти 3 окремої штурмової бригади 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил У країни. 1978 р.н. НОМЕР_3 . Підстава: Повідомлення командира 3 окремої штурмової бригади 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України № 1781/5336 від 11.04.2023 р.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.06.2023 року №243 78. старшому сержанту ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), колишньому сержанту резерву 53 запасної роти, якому призупинили військову службу у зв`язку із самовільним залишенням військової частини 23 березня 2023 року, з 20 червня 2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, не враховувати в чисельності Збройних Сил України і направити документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 №165-РС від 22.06.2023.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 22.06.2023 року №165-РС, відповідно до пункту 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України нижчепойменованих осіб офіцерського складу Збройних Сил України звільнено з займаних посад і призначено: 118. старшому сержанту ОСОБА_1 , колишньому сержанту резерву 53 запасної роти 3 окремої штурмової бригади 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, який перебуває в розпорядженні командира 3 окремої штурмової бригади 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, з 16 червня 2023 року. Народився 24 серпня 1978 року. У ЗС - із - із 28.11.1996 по 09.04.1998, з 23.03.2014 по 18.03.2015 та з 25.02.2022. 2872517313. Самовільно залишив військову частину 23 березня 2023 року. З 20 червня 2023 року не враховувати в чисельності Збройних Сил України. Підстава: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.06.2023 № 62023050010001935.

Не погоджуючись з наказом військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 року №98 в частині, що стосується позивача, останній звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідност. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідност. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Спірним в цій справі є питання правомірності наказу по стройовій частині про зарахування позивача до особового складу військової частини із підстав порушення процедури переміщення військовослужбовців.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 2 якого встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами п`ятою та сьомою статті 6 Закону № 2232-ХІІ військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дія якого у подальшому продовжувалась, тобто на час виникнення спірних правовідносин в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та Про оборону України є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення), відповідно до пункту 1 якого це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 82 Положення призначення військовослужбовців на посади здійснюється, зокрема, у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

Відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Відповідно до пункту 112 Положення військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

За містом пункту 113 Положення переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.

Згідно з абзацами 2, 4 пункту 256 Положення залежно від правового режиму, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях, призначення військовослужбовців на посади та переміщення по службі проводяться наказами по особовому складу посадових осіб, які мають право призначення військовослужбовців на посади у мирний або у воєнний час згідно з номенклатурою посад.

Відтак, оскільки відповідно до пункту 257 Положення для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення, а судом не встановлено підстав, передбачених пунктом 112 Положення, за якими необхідна згода позивача для переміщення на нове місце проходження військової служби, висновок суду першої інстанції про те, що в такому випадку для переміщення військовослужбовців не потребується надання згоди військовослужбовця, є обґрунтованим.

Пунктом 2.8 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2014 року № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за № 611/25388, яка втратила чинність 25 листопада 2022 року та визначала до організацію і порядок обліку в мирний час і в особливий період осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, курсантів і працівників Збройних Сил України (далі - особовий склад) в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах і організаціях, на кораблях і в підрозділах, передбачено, що зарахування до списків військової частини прибулого особового складу (прийом на роботу працівників) проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця; для працівників - особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням щодо прийняття їх на роботу.

Таким чином, пункт 2.8 Інструкції №333 не передбачає наявність рапорту військовослужбовця під час видання наказу про зарахування до списків військової частини, тому доводи представника позивача, що відсутність факту складання позивачем рапорту від 08 листопада 2022 року про зарахування до особового складу військової частини, не може бути підставою для висновку про протиправність оскаржуваного наказу.

Наявність припису №40/3128 від 06 листопада 2022 року, яким запропоновано позивачу 06 листопада 2022 року убути в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, вказує на доведеність підстав для видання оскарженого позивачем наказу.

Позивачем оскаржується виключно наказ по стройовій частині військової частини НОМЕР_1 №98 від 08 листопада 2022 року, яким старшого сержанта ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), призначеного наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 54-РС на посаду головного сержанта 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону, ВОС-100974А, який прибув із військової частини НОМЕР_2 , з 08.11.2022 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення і вважено таким, що з 08.11.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Доводи позивача про ознайомлення позивача з наказом від 06 листопада 2022 року № 243 лише за його вимогою 28 березня 2023 року, відсутність доказів виконання наказу в частині здачі справ та посади, неможливості виконання наказу військової частини НОМЕР_1 № 98 про зарахування до списків цієї військової частини через не ознайомлення з наказом від 06 листопада 2022 року, не врахування строків, встановлених п. 64 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, прийняття та здавання посад, а військовою частиною НОМЕР_2 такі строки не дотримані, вказують лише на процедурні порушення в частині виконання наказів, але жодним чином не свідчать про протиправність наказу про стройовій частині.

Також суд відхиляє доводи позивача стосовно не врахування видання наказу із порушенням Статуту внутрішньої служби ЗСУ, адже судом не встановлено таких порушень, які б були підставою для висновку про протиправність наказу.

Щодо посилання позивача на невірне зазначення в оскаржуваному наказі розміру вислуги років позивача та незазначення номеру припису, суд зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акту робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод оцінки справедливості процесу в цілому не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 року по справі №826/9858/18.

Таким чином суд не вбачає зазначення не вірного розміру вислуги років в оскаржуваному наказі фундаментальним порушенням, яке може беззаперечно свідчити про протиправність оскаржуваного наказу.

Щодо доводів позивача про неознайомлення його з оскаржуваним наказом та неможливість прибути до міста Києва для ознайомлення з оскаржуваним наказом, суд зазначає, що вказані підстави не можуть обумовлювати протиправність оспорюваного наказу, оскільки вказані дії, пов`язані саме із реалізацією даного наказу, а не прийняттям його.

Суд наголошує, що порушення порядку ознайомлення особи, стосовно якої прийнято наказ, не може безумовно свідчити про відсутність правових підстав для прийняття такого наказу, а також не може безумовно вказувати на протиправність такого наказу.

Крім цього суд звертає увагу, що доводи позивача, що він не здавав посаду ВЧ НОМЕР_2 , а тому не міг прибути у ВЧ НОМЕР_1 фактично спростовуються самим позивачем, оскільки ним подано до суду наказ №243 від 06.11.2022 ВЧ НОМЕР_2 , яким позивач вважається таким, що справи та посаду здав 06.11.2022 і вибув для подальшого проходження військової служби.

Також суд звертає увагу, що позивач внесений до іменного списку військової частини ВЧ НОМЕР_2 , що убувають до ВЧ НОМЕР_1 від 04.11.2022.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що означені доводи позивача не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Таким чином вказані доводи позивача є необґрунтованими та не можуть свідчити про протиправність оскаржуваного наказу.

Щодо доводів позивача, що в один і той же час в військовій частині НОМЕР_2 не могло бути два повноважних командира, а отже один з цих документів є сфальсифікованим, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що іменний список ВЧ НОМЕР_2 , що убувають до ВЧ НОМЕР_1 датований 04.11.2022, в свою чергу наказ №243 ВЧ НОМЕР_2 датований 06.11.2022.

Таким чином вказані документи винесені в різний проміжок часу, що фактично спростовує доводи позивача про те, що в один і той же час в ВЧ НОМЕР_2 не могло бути два повноважних командира.

Крім цього суд звертає увагу, що затвердження поіменного списку, або наказу про вибуття з однієї військової частини до іншої, не повноважною особою, як зазначає позивач, не може свідчити про допущення протиправності в діях відповідача при прийнятті наказу про зарахування позивача до списків даної військової частини.

Позивачем не доведено, а судом в ході судового розгляду не встановлено існування жодної з підстав, передбачених пунктом 112 Положення, які б унеможливлювали призначення позивача на нову посаду без його згоди.

Спірний наказ видано на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України, що відповідає нормі пункту 110 Положення. Цей наказ, який зумовив та здійснив переміщення позивача позивачем не оскаржено, він є чинним, в свою чергу спірний наказ відповідача за змістом видано для реалізації наказу Головнокомандувача Збройних Сил України, він має похідний характер та забезпечує належне оформлення переміщення та здійснення обліку особового складу. Відповідно, судом встановлено законність процедури переміщення позивача (оскільки відповідний наказ Головнокомандувача Збройних Сил України є чинним та не оскаржувався), в свою чергу спірний наказ відповідача в будь-якому випадку в процедурі переміщення має похідне значення та видається на виконання наказу Головнокомандувача Збройних Сил України. В свою чергу окремих та достатніх підстав для його скасування судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного наказу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник