Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 953/3558/22
провадження № 51-6103 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 22022220000000277 від 23 березня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду міста Харкова від 08 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 03 березня 2022 року № 2113-ІХ) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, застосування спеціальної конфіскації та процесуальних витрат.
Відповідно до обставин, детально викладених у вироку суду, під час запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 воєнного стану, на всій території України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, у громадянина України ОСОБА_7 , який перебував на території с. Новоселівське Сватівського району Луганської області, у період не пізніше 10 березня 2022 року виник злочинний умисел, спрямований на надання в умовах воєнного стану представникам іноземної держави - рф, допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України.
Переслідуючи мету надання допомоги представникам збройних сил рф у проведенні підривної діяльності проти України, ОСОБА_7 у період не пізніше 10 березня 2022 року, за невстановлених обставин, вступив у змову з представниками збройних сил держави-агресора рф, а також незаконних збройних формувань «ЛНР» / «ДНР», підконтрольних та діючих спільно з збройними силами держави-агресора рф у здійсненні з 24 лютого 2022 року збройної агресії рф проти України.
Для реалізації своїх кримінальних протиправних дій, а саме для виготовлення скріншотів геолокацій і подальшого пересилання їх у месенджері «Телеграм», ОСОБА_7 вирішив скористатися допомогою своєї дружини - громадянки України ОСОБА_8 , якій не повідомив про свої наміри щодо збору та передачі представникам рф відомостей про розташування військової техніки, особового складу ЗС України, інших військових формувань, залучених до надання відсічі збройній агресії рф проти України на території Харківської області, використовуючи таким чином ОСОБА_8 у вказаних протиправних діях, шляхом використання її мобільного телефону, порад щодо ефективного користування засобами телекомунікації (додатки «Телеграм», «Google-карти»), водночас не повідомляючи їй про цілі та мету своїх злочинних дій.
У період з 10 до 13 березня 2022 року ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, використовуючи месенджер «Телеграм», за невстановлених обставин здійснив передачу невстановленим представникам ЗС рф відомостей про розташування військової техніки, особового складу ЗС України та інших військових формувань, залучених до надання відсічі збройній агресії рф, у вигляді п`яти зображень із відмітками, виготовлених у додатку «Google-карти».
Крім того, ОСОБА_7 , на виконання злочинних завдань представників ЗС рф, протягом березня 2022 року здійснював телефонні дзвінки до своїх знайомих з метою пошуку, встановлення місць розташування та точних координат дислокацій ЗС України, які здійснюють відсіч збройній агресії рф, для подальшої передачі вказаної інформації окупантам рф.
Далі, діючи в період воєнного стану, після 22 березня 2022 року ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, з метою надання представникам іноземної держави-агресора рф допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, спільно із ОСОБА_8 прибули до м. Харкова з метою розвідки розташування військової техніки, особового складу ЗС України та інших військових формувань, залучених до надання відсічі збройній агресії рф, для передачі цих відомостей представникам рф.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 06 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року стосовно нього - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· його винуватість не доведено поза розумним сумнівом, оскільки він перебував на окупованій території та не міг передавати інформацію про розташування ЗС України на неокупованій території. Крім того, не встановлено відповідних наслідків у вигляді спричинення ушкоджень будь-яким особам або їх смерті;
· не встановлено обставин, за яких він здійснив збір інформації з окупованих територій про розташування ЗС України, і того, яким шляхом потім передав указану інформацію;
· звукозаписи з особистого телефону свідка ОСОБА_9 є неналежними та недопустимими доказами. Крім того, такий звукозапис не є доказом, отриманим у результаті проведення НСРД, та наданий особою, яка не мала на це повноважень, у спосіб, не передбачений КПК України, до внесення відомостей у ЄРДР;
· звукозаписи розмов ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не відповідають їх стенограмам;
· матеріали справи не містять заяву ОСОБА_9 , яка була підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР;
· показання свідка ОСОБА_9 є суперечливими;
· 22 березня 2022 року ОСОБА_7 був безпідставно затриманий з порушенням КПК України, до нього були застосовані недозволені методи ведення досудового розслідування та було порушено порядок обрання запобіжного заходу;
· місцевий суд безпосередньо докази не дослідив, порушив порядок їх дослідження та безпідставно відмовив стороні захисту у задоволенні низки клопотань, зокрема про допит свідків, проведення повторної експертизи телефонів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про перекваліфікацію діянь ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 111 на ст. 114-2 КК України тощо;
· суд першої інстанції не врахував даних про особу засудженого, у зв`язку з чим призначив покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого;
· судові рішення ухвалені з порушенням статей 22, 94, 349 КПК України, є невмотивованими та не відповідають приписам ст. 370 КПК України.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив судові рішення залишити без зміни.
Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Щодо доводів касаційної скарги про недоведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).
Цей стандарт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 , на думку колегії суддів касаційного суду, було дотримано з огляду на таке.
Відповідно до диспозиції ст. 111 КК України державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Водночас надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо. Таким чином, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, заподіює шкоду національній безпеці України і розцінюються як підривна діяльність проти неї.
Слід зазначити, що ч. 2 вказаної статті передбачає ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану.
Водночас, як убачається з матеріалів справи, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за те, що у період з 10 до 23 березня 2022 року, в умовах воєнного стану, він збирав та передавав представникам іноземної держави-агресора рф відомості про розташування на території м. Харкова та Харківської області військової техніки, особового складу ЗС України та інших військових формувань, залучених до надання відсічі збройній агресії рф.
Розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та призначив відповідне покарання.
Так, суди обґрунтували свої рішення про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного злочину такими доказами: показаннями свідка ОСОБА_9 , даними про реєстрацію 23 березня 2022 року о 13:07:04 в ЄРДР за № 22022220000000277, постановою начальника СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_10 від 23 березня 2022 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23 березня 2022 року, протоколом передання тимчасово вилученого майна від 23 березня 2022 року, заявою ОСОБА_9 від 25 березня 2022 року, протоколом огляду мобільного телефону «Samsung», протоколом огляду мобільного телефону «Huawei», протоколом огляду мобільного телефону «РОСО», постановою слідчого 24 березня 2022 року про визнання майна речовими доказами, постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 від 24 березня 2022 року, висновком експерта від 25 квітня 2022 року№СЕ-19/117-22/4021-В3, висновком експерта від 19 квітня 2022 року № 55, відповіддю командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 від 11 червня 2022 року № 0501/6/1/453, дослідженням за участю спеціаліста в судовому засіданні, аудіофайлами «2_5294463579427181825», «2_5294463579427181859», «2_5294463579427181863», повідомленням від 19 березня 2022 року, фотографіями.
Водночас суди дійшли висновку, що достовірність та об`єктивність наведених доказів сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні.
Так, допитаний у судовому засіданні першої інстанції ОСОБА_9 стверджував, що із ОСОБА_7 знайомий понад 15 років, відносини дружні, спілкуються родинами. У лютому 2022 року ОСОБА_7 розпитував його про місця розташування підрозділів ЗС України. Спілкувалися з ним вони з кінця лютого до двадцятих чисел березня 2022 року в месенджерах. На запитання ОСОБА_7 він розповідав, що відбувається біля його будинку, які постріли він чує, що бачить під час поїздок. Повідомляв ОСОБА_7 , що їздив до с. Бабаї Харківської області, де на виїзді в бік с. Хорошеве стоїть наша артилерія та, на прохання ОСОБА_7 , одного разу надсилав скриншот із координатами. ОСОБА_7 не дуже знається на скриншотах та під час телефонного спілкування було чутно, що йому допомагає розібратися його дружина, яка перебувала поряд. Коли у процесі чергового спілкування ОСОБА_7 повідомив, що познайомився з військовослужбовцями «лнр» чи рф та підтримує з ними відносини, він злякався, оскільки зрозумів, що через нього ОСОБА_7 дізнається про місця розташування артилерійських підрозділів, зокрема в с. Бабаї, та звернувся до правоохоронних органів.
Апеляційний суд зауважив, що жодних сумнівів у правдивості показань цього свідка в суду не виникло. Оскільки, зокрема, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, судом установив, що показання та пояснення ОСОБА_9 , були послідовними, логічними, незмінними та такими, які не дають можливості тлумачити їх неоднозначно. Вони повністю узгоджуються між собою в деталях щодо обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи: часу, місця, способу вчинення злочину та особи, яка його вчинила. Такі показання свідка загалом узгоджуються з іншими доказами у справі.
Протоколом передання тимчасово вилученого майна від 23 березня 2022 року підтверджується, що в період з 16:10 до 16:15 слідчим ОСОБА_13 отримано від ОСОБА_7 предмети, що були у нього під час затримання, а саме мобільні телефони: «Huawei» IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , з сім-картою з номером НОМЕР_4 ; «МІ» IMEI НОМЕР_5 , НОМЕР_6 (код НОМЕР_7 ), з сім-картками з номерами НОМЕР_8 ; НОМЕР_4 ;«РОСО» ІМЕІ НОМЕР_9 , НОМЕР_10 (код НОМЕР_7 ), з сім-картками з номерами НОМЕР_11 , НОМЕР_12 . В протоколі від 23 березня 2022 року зазначено, що ОСОБА_7 засвідчив факт належності йому вилучених предметів та передав їх слідчому. Протокол передання тимчасово вилученого майна підписаний слідчим ОСОБА_13 , затриманим ОСОБА_7 (т.1 а.с.161).
Згідно із заявою ОСОБА_9 від 25 березня 2022 року, останній надав для використання у кримінальному провадженні належний йому мобільний телефон «Самсунг» ІМЕІ НОМЕР_13 та дав дозвіл на огляд та фіксацію усього приватного спілкування, наявного в ньому, та повідомив код доступу 2503 (т.1 а.с. 163).
Протоколом огляду мобільного телефону «Samsung», ІМЕІ НОМЕР_13 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» із номером НОМЕР_14 від 27 березня 2023 року підтверджується, що в ході цієї слідчої дії телефон був у ввімкненому стані в авіарежимі (автономному, відсутні підключення до мережі Інтернет і зв`язку), доступ до телефону не був обмежений, оскільки здійснювався за допомогою коду 2503, який добровільно повідомив власник у заяві, у зв`язку із чим доступ до телефону не обмежений. У ході огляду виявлено, що в телефоні встановлено та використовуються такі додатки:- «Telegram» (обліковий запис « ОСОБА_14 , НОМЕР_14 »): наявний діалог з контактом « ОСОБА_15 , НОМЕР_12 », який сфотографований та додається до вказаного протоколу як фототаблиця (додаток № 1), діалог із контактом « ОСОБА_16 , НОМЕР_15 , ОСОБА_17 » видалений; « WhatsApp » (обліковий запис « НОМЕР_14 »); «Viber» (обліковий запис «ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Також у телефоні встановлено дві програми для запису розмов « Call Recorder ». У розділі телефону «My Files» / « Internal storage » / «Call Recordings» наявні чотири аудіофайли: «19.03 15.03.2022. m4a » (19,44 МБ), «18.43 16.03.2022. m4a »» (8,61 МБ), «18.26 16.03.2022.m4a» (1,60 МБ), «13.24 19.03.2022.m4a» (7,00 МБ). Надалі в ході огляду за участі спеціаліста телефон було підключено до службового ноутбука та скопійовано вищевказані файли на оптичний диск DVD-R, який доданий до протоколу (додаток № 3). Під час огляду встановлено, що аудіофайл «19.03 15.03.2022.m4a» не відкривається, при цьому складено стенограму аудіо-файлу «13.24 19.03.2022.m4a» (додаток № 2). На ній зафіксовано розмову ОСОБА_9 із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 164 - 168).
Згідно з протоколом огляду мобільного телефону «Huawei», IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із сім - карткою оператора мобільного зв`язку з номером НОМЕР_4 від 23 березня 2023 року в ході огляду виявлено додатки, що встановлені та використовуються в цьому телефоні: «Telegram» (обліковий запис « ОСОБА_22 », НОМЕР_15 ): діалог із контактом « ОСОБА_23 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) видалений, діалог з контактом « ОСОБА_24 » ( НОМЕР_16 ) видалений, діалог з контактом « ОСОБА_25 » ( НОМЕР_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) видалений; « WhatsApp » (обліковий запис « ОСОБА_26 » НОМЕР_15 ); «Viber» (обліковий запис « ОСОБА_27 », НОМЕР_15 ). Також у телефоні встановлено програму для запису розмов « Call Recorder ». У розділі телефону «Файлы» / «Телефон» / « Sounds » / « Call Record » наявні чотири аудіофайли: «19.03 15.03.2022. m4a » (20,38 МБ), «18.43 16.03.2022. m4a »» (9,02 МБ), «18.26 16.03.2022. m4a » (1,68 МБ), «13.24 19.03.2022. m4a » (7,34 МБ). У ході огляду складено стенограму аудіофайлу «13.24 19.03.2022.m4a» (додаток №1). На ній зафіксовано розмову ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та особи чоловічої статі на ім`я ОСОБА_14 . У розділі телефону «Файлы» / «Телефон» / « Telegrаm » / «Telegram Audio» містяться п`ять аудіофайлів «2_5294474230946076773.ogg» (14.03.2022, 15:04, 64,49 КБ, 00:14), «2_5294463579427181863.ogg» (14.03.2022, 15:02, 67,27 КБ, 00:15), «2_5294463579427181859.ogg» (14.03.2022, 14:54, 138,43 КБ, 00:31), «2_5294463579427181825.ogg» (14.03.2022, 14:49, 66,3 КБ, 00:15), «2_5291797104816034957.ogg» (14.03.2022, 14:49, 5,03 КБ, 00:01). Під час огляду складено стенограми аудіофайлів «2_5294463579427181863.ogg» (14.03.2022, 15:02, 67,27 КБ, 00:15), «2_5294463579427181859.ogg» (14.03.2022, 14:54, 138,43 КБ, 00:31), «2_5294463579427181825.ogg» (14.03.2022, 14:49, 66,3 КБ, 00:15), які є додатком № 2 до протоколу. У вказаних записах зафіксовано монологи особи чоловічої статі, за голосом - ОСОБА_7 , який звертається до особи, на ім`я ОСОБА_23 , а також голос ОСОБА_31 (т. 1 а. с. 170 - 174).
Протоколом огляду мобільного телефону «РОСО», ІМЕІ НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку із номером НОМЕР_12 , яким спільно користувалися ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в ході якого виявлено інформацію: «Telegram» (облікові записи « ОСОБА_32 , НОМЕР_17 , « ОСОБА_33 , НОМЕР_18 », « ОСОБА_34 , НОМЕР_19 »): діалог із контактом «П» ( НОМЕР_16 ) видалений, діалог з контактом « ОСОБА_25 » ( НОМЕР_14 , ОСОБА_35 ) видалений; «Telegram» (облікові записи « ОСОБА_36 НОМЕР_12 », «ОСОБА_22, НОМЕР_11 »): діалог з контактом «П» ( НОМЕР_16 ) видалений, «Viber» (обліковий запис «ІНФОРМАЦІЯ_7» НОМЕР_11 ); «Viber» (обліковий запис « ІНФОРМАЦІЯ_7 » НОМЕР_12 ); «Instagram» (обліковий запис «alenka_sanina_1991»); «WhatsApp» (обліковий запис « ОСОБА_37 », НОМЕР_12 ). У розділі телефону «Галерея» наявні п`ять фотографій: «Screenshot_2022-03-10-16-52-58-155_com.google.android.apps.maps.jpg» (дата зйомки 10 березня 2022 року, 16:52, 1,26 МБ); «Screenshot_2022-03-10-16-51-20-420_com.google.android.apps.maps.jpg» (дата зйомки 10 березня 2022 року, 16:51, 1,24 МБ); «Screenshot_2022-03-10-16-48-27-550_com.google.android.apps.maps.jpg» (дата зйомки 10 березня 2022 року, 16:48, 1,56 МБ); «Screenshot_2022-03-10-16-47-41-879_com.google.android.apps.maps.jpg» (дата зйомки 10.03.2022, 16:47, 1,20 МБ); «Screenshot_2022-03-10-16-46-35-972_com.google.android.apps.maps.jpg» (дата зйомки 10.03.2022, 16:46, 1,23 МБ) в ході огляду сфотографовано вказані зображення та їх відомості та складено фототаблицю із зроблених фотографій (додаток № 1) (т. 1, а. с. 175 - 186).
Постановою слідчого 24 березня 2022 року мобільні телефони «Huawei» IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із сім-картою з номером НОМЕР_4 ; «МІ» IMEI НОМЕР_5 , НОМЕР_6 (код НОМЕР_7), з сім-картками з номерами НОМЕР_8 ; НОМЕР_4 ; «РОСО» ІМЕІ НОМЕР_9 , НОМЕР_10 (код НОМЕР_7 ), із сім-картками з номерами НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , грошові кошти в сумі у сумі 650 дол. США та 9600 грн, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (т. 1, а. с. 189 - 190).
Постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 від 24 березня 2022 року, якою відповідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України накладений арешт на майно, вилучене в підозрюваного ОСОБА_38 під час його затримання «Huawei», ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із сім-картою для № НОМЕР_4 ; мобільний телефон МІ, ІМЕІ НОМЕР_5 , НОМЕР_20 (код НОМЕР_7), із сім-картами номерів НОМЕР_8 , НОМЕР_4 ; мобільний телефон РОСО, ІМЕІ НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , (код НОМЕР_7 ), із сім-картою з номером НОМЕР_12 , а також грошові кошти у сумі 650 дол. США та 9600 грн (т. 1 а. с. 195 - 198).
Висновком експерта від 25 квітня 2022 року № СЕ-19/117-22/4021-В3 за результатами проведення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів підтверджується, що ОСОБА_7 брав участь у розмовах, зафіксованих в аудіофайлах: «2_5294463579427181863.ogg»; «2_5294463579427181859.ogg»; 2_5294463579427181825.ogg» та «13.24 19.03.2022.m4a», які позначено на наданому на дослідження матеріальному носії інформації «VIDEX» - додатку № 1 до протоколу огляду від 08 квітня 2022 року так: «13.24 19.03.2022-00:03:16) позначено як «2» у копії протоколу огляду від 23 березня 2022 року, «2_5294463579427181825», позначено як «1» у копії протоколу огляду від 23.03.2022, «2_5294463579427181859», «2_5294463579427181863» позначено як «1» у копії протоколу огляду від 23 березня 2022 року. У фонограмах, записаних на наданому на дослідження матеріальному носії інформації «VIDEX», а саме: «13.24 19.03.2022», «2_5294463579427181825», «2_5294463579427181859», «2_5294463579427181863», монтажу не виявлено (т. 1, а. с. 204 - 208).
Висновком експерта від 19 квітня 2022 року № 55 встановлено, що на телефоні «Huawei» історія обміну повідомлень з користувачами « ОСОБА_23 » ( ОСОБА_39 ), « ОСОБА_24 » ( НОМЕР_16 ), « ОСОБА_25 » НОМЕР_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на мобільному телефоні видалена. Виявлені на наданому на дослідженні телефоні «Huawei» у каталогах «Call Recorder» та «Telegram audio» медіафайли скопійовано до каталогу «Huawei». Виявлені на наданому на дослідженні телефоні «РОСО» графічні карти, на яких зафіксовано карти місцевості, скопійовано до каталогу «РОСО/Файли» (т. 1, а. с. 213 - 216).
Також місцевий суд дослідив: - вміст аудіофайлу «2_5294463579427181825», на якому міститься спілкування ОСОБА_7 з невстановленим військовослужбовцем рф, указаним як контакт « ОСОБА_39 » такого змісту: «Ало, ОСОБА_40 , у меня со вчера пропала связь. Я успел только прочитать твои сообщения. Ну, если надо, то напиши сейчас, потому что я сейчас минута - две и уеду отсюда, у меня не будет связи»;
- вміст аудіофайлу «2_5294463579427181859», на якому міститься спілкування ОСОБА_7 з невстановленим військовослужбовцем рф, указаним як контакт « ОСОБА_39 » наступного змісту: «ОСОБА_40, я сейчас … у меня сейчас связь пропадет, нету связи, это я на секунду, у людей попросился, помогли мне. Я сейчас подъеду к вашим, постараюсь подъехать к «ІНФОРМАЦІЯ_6», который тебе давал мой номер, у него постараюсь как-то с тобой связаться или оставить геопозицию. Ну ты же видишь, интернета нет, я не могу геолокацию оставить, я ему нарисую схем всю, а вы там точней посмотрите»;
- вміст аудіофайлу «2_5294463579427181863», де міститься спілкування ОСОБА_7 з невстановленим військовослужбовцем рф вказаним як контакт « ОСОБА_39 », такого змісту: «… ну не удалось мне тебе додзвониться, наверное ты где-то .., ну связи же нету. Я сейчас попытаюсь кому-то из ребят оставить твой ..на позывной «ОСОБА_40», правильно понял?»;
- повідомлення від 19 березня 2022 року 16.03 такого змісту «Прокатился, пока ничего особо не увидел»; 16.10 наступного змісту: «так ты что за ОСОБА_42 говоришь спасибо, у местных поспрашивал, никто ничего не слышал, как там, отработали?».
Дослідженням за участю спеціаліста в судовому засіданні з мобільних телефонів «Huawei» IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з сім карткою оператора мобільного зв`язку із № НОМЕР_4 ; «РОСО», ІМЕІ НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , з сім-карткою оператора мобільного зв`язку із № НОМЕР_12 ; мобільного телефону «Samsung», ІМЕІ НОМЕР_13 , з сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» із телефонним № НОМЕР_14 , а також оптичних дисків DVD-R, серійний номер L17B21032601 ; L17С21032601 які є додатком до висновку експерта № №СЕ-19/117-22/4021-В3 від 25.04.2022, встановлено, що на телефоні «Huawei» IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 є аудіофайл «13.24 19.03.2022.m4a», на якому міститься розмова між ОСОБА_9 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , в якій ОСОБА_7 повідомляє ОСОБА_9 про своє спілкування з командуючим лнр і про вдячність за інформацію згідно з якою були обстріляні підрозділи ЗСУ, розташовані в с. Бабаї, а також просить ОСОБА_9 про надання геолокації розташування підрозділів ЗСУ.
Також у телефоні «РОСО», ІМЕІ НОМЕР_9 , НОМЕР_10 містяться п`ять фотографій місцевості, виконаних за допомогою додатка «Гугл Мепс» від 10 березня 2022 року в період з 16:45 до 16:51 з встановленими на них мітками червоного кольору на певній місцевості, виготовлених та переданих ОСОБА_7 невстановленим представникам ЗС рф.
Відповіддю командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 від 11 червня 2022 року № 0501/6/1/453, наданою на запит слідчого від 08 червня 2022 року № 70/6-1834, підтверджується, що в період з 08 березня по 20 березня 2022 року підрозділи реактивно-артилерійського дивізіону (БМ-21 «Град») військової частини НОМЕР_1 виконували бойові завдання на місцевості з указаними слідчим координатами (крім с. Радгоспне) та під час виконання ними бойових завдань по цьому підрозділу здійснювався артилерійський вогонь з боку ЗС рф, втрат (поранення), ураження техніки не було (т. 1, а. с. 222).
Як убачається з оскаржуваних рішень, суди встановили, що координати, відмічені ОСОБА_7 у зображеннях карт, вказували на місцевість, на якій перебували військовослужбовці ЗС України і військова техніка. Ця інформація у відкритому доступі та засобах масової інформації не висвітлювалася.
Дослідивши вказані докази, суди дійшли висновків, що достовірність та об`єктивність наведених доказів сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону та узгоджуються один з одним. Крім того, суди дійшли переконання, що ці докази є належними, допустимими, достовірними і в сукупності - достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, доведено поза розумним сумнівом. Водночас слід зазначити, що злочин, передбачений указаною статтею, є кримінальним правопорушенням з формальним складом, а отже доводи сторони захисту про те, що відсутність наслідків у виді смерті будь-яких осіб зумовлюють відсутність складу вказаного злочину, не є слушними.
Щодо доводів касаційної скарги про недопустимість доказу
Звертаючись із касаційною скаргою до Верховного Суду, засуджений вказував, що звукозапис з особистого телефону ОСОБА_9 є недопустимим доказом, оскільки був наданий органу досудового розслідування свідком та отриманий до внесення відомостей у ЄРДР у не передбачений КПК України спосіб.
Аналогічні доводи були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.
Так, місцевий суд дійшов переконання, що такі доводи є безпідставними, оскільки НСРД не проводились, а вказану інформацію ОСОБА_9 надав добровільно з власної ініціативи.
З приводу цього Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Згідно із ч. 2 цієї статті зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.
Водночас Конституційний Суд у своєму Рішенні від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 вказав, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні.
Відповідно до ч. 3 ст. 258 КПК України спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв`язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.
Також, як неодноразово зазначав Верховний Суд, указані положення охороняють права осіб, що бажають зберегти таємницю їхнього спілкування і надають гарантії від зловживань правоохоронних органів на несанкціоноване втручання у спілкування.
Натомість таємниця виключається, якщо абонент (учасник) спілкування не бажає її зберігати і добровільно розкриває, зокрема, перед державними органами. За таких обставин не відбувається втручання у спілкування, а відбувається фіксація добровільно розкритої інформації, яка втрачає статус таємниці й набуває статусу відкритості.
При цьому колегія суддів зауважує, що, як убачається з протоколу передання тимчасово вилученого майна від 23 березня 2022 року, телефони «Huawei», «Mi», «Poco» були передані ОСОБА_7 , який підтвердив належність йому вказаного майна. Надалі, відповідно до протоколу огляду речей і документів від 23 березня 2022 року, їх було оглянуто та 24 березня 2022 року визнано речовими доказами.
Крім того, телефон «Huawei» відповідно до протоколу огляду речей і документів оглянуто 08 квітня 2022 року, під час огляду виявлено та скопійовано п`ять аудіофайлів («2_5294474230946076773.ogg» «2_5294463579427181863.ogg», «2_5294463579427181859.ogg», «2_5294463579427181825.ogg», «2_5291797104816034957.ogg»), які надалі були предметом дослідження експертом та безпосередньо судом.
Отже, доказом у цьому кримінальному провадженні є аудіофайли, вилучені з телефону самого засудженого, який останній безпосередньо надав органу досудового розслідування.
Таким чином, доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення місцевим судом принципу безпосередності дослідження доказів
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, засуджений зазначає, що місцевий суд долучив до матеріалів справи докази, які оголошувались лише прокурором.
Так, статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинуваченого, потерпілої, свідків, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення відеозапису тощо.
Як вже неодноразово вказував Верховний Суд, безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Статтею 358 КПК України регламентовано, що долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні.
При цьому документи оголошує суд або сторона судового провадження, яка їх подає. Логічно, коли документи в судовому засіданні оголошує та сторона, яка їх подає. Проте, якщо учасниками кримінального провадження документи не оголошуються, а лише долучаються, то суд повинен їх оголосити з метою ознайомлення всіх учасників кримінального провадження з їх змістом та надання їм можливості подати свої зауваження.
Із матеріалів кримінального провадження видно, що усі письмові докази, надані стороною обвинувачення, були оголошені прокурором у судовому засіданні. Учасникам провадження була забезпечена можливість ознайомлюватися з ними та, в разі необхідності, ставити запитання. Суд дав оцінку всім доказам в нарадчій кімнаті, а тому застосована ним процедура повністю відповідає визначеній у ст. 23 КПК України засаді безпосередності дослідження доказів.
На підставі викладеного Суд доходить висновку про безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту і в цій частині.
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність у матеріалах справи заяви ОСОБА_9 , яка стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР
Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Отже, за змістом ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Як убачається з витягу з ЄРДР про реєстрацію 23 березня 2022 року о 13:07:04 кримінального провадження № 22022220000000277 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, відомості в цей реєстр були внесені на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень. (т. 1, а. с. 1).
Тож відсутність заяви ОСОБА_9 , про яку зазначав засуджений в касаційній скарзі, у цьому випадку не свідчить про порушення органом досудового розслідування норм КПК України. Порядок внесення таких відомостей у ЄРДР у цьому провадженні повністю відповідає положенням ст. 214 КПК України, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не є слушними.
Щодо доводів касаційної скарги про незаконність затримання, порушення порядку обрання запобіжного заходу, застосування недозволених методів досудового розслідування
Як установлено судами та підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23 березня 2022 року, ОСОБА_7 був затриманий слідчим СВ УСБУ у Харківській області 23 березня 2022 року о 16:30 в м. Дніпрі. Протокол затримання підписаний ОСОБА_7 та його захисником ОСОБА_41 без зауважень чи заперечень (т. 1, а. с. 109-111).
Отже, матеріалами справи спростовуються доводи засудженого про те, що його було затримано до внесення відомостей до ЄРДР.
Разом з тим суд, навівши відповідне обґрунтування, дійшов слушного висновку, що затримання ОСОБА_7 та обрання йому запобіжного заходу постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 24 березня 2022 року, враховуючи, що на цей час Київський районний суд м. Харкова здійснював свою роботу, не свідчать про порушення вимог законодавства, з огляду на ст. 615 КПК України та не спростовують висновків суду щодо обсягу обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Доводи в касаційній скарзі про те, що до засудженого застосовувались недозволені методи досудового розслідування є необґрунтованими, оскільки засуджений не звертався з відповідними заявами щодо незаконних дій працівників поліції до органів прокуратури. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не мали будь-яких підстав для проведення відповідних перевірок. До того ж ОСОБА_7 вину не визнав, а тому підстав уважати, що він оговорив себе під впливом недозволених методів досудового слідства, немає. Висновок судів про винуватість останнього ґрунтується виключно на доказах, які не могли бути отримані з використанням недозволених методів стосовно засудженого.
Щодо доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
Так, статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, керувався положеннями статей 50, 65 КК України, врахував принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є умисним особливо тяжким злочином, відсутність шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому суд першої інстанції правових підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання не встановив.
За результатом апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, що призначене покарання у вказаному розмірі з його реальним відбуванням є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: ступеню тяжкості вчиненого злочину, ролі обвинуваченого в його вчиненні, суспільній небезпечності кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та принципам законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації.
На підставі викладеного і з урахуванням того, що судами не встановлені обставини, які пом`якшують покарання, а засудженим не надано суду відповідних підтверджень, Суд вважає, що призначене покарання не порушує загальних засад його призначення, установлених КК України, і відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо призначення покарання. Тобто Суд не вбачає підстав уважати це покарання явно несправедливим через суворість.
Решта доводів касаційної скарги захисника висновків суду апеляційної інстанції також не спростовує та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі вимог ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції. При цьому незгода сторони захисту з наданою судами оцінкою доказам у справі не зумовлює їх неналежності та недопустимості і не порушує права засудженого на справедливий суд.
Водночас Суд звертає увагу, що в поданій касаційній скарзі засуджений, серед іншого, фактично не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка, як зазначалося вище, на підставі статей 433, 438 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
Отже, такі доводи касаційної скарги не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки Суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Водночас колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що незгода засудженого з процесуальним рішенням щодо його клопотань не свідчить про порушення судами вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на викладене колегія суддів констатує, що вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засудженого визнано винуватим, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Зважаючи на вимоги кримінального процесуального закону та практику ЄСПЛ, яка вказує на необхідність належної оцінки всіх важливих аргументів сторін і наведення в судовому рішенні достатніх мотивів, суд апеляційної інстанції перевірив під час апеляційного перегляду доводи поданої апеляційної скарги, вмотивовано погодившись із рішенням суду першої інстанції. У рішенні апеляційного суду належним чином зазначено підстави, на яких воно ґрунтується. Ухвала цього суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК України. Апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на всі основні доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, які здебільшого є аналогічними доводам його касаційної скарги, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію.
Вищезазначене дозволяє колегії суддів касаційного суду дійти висновку, що суд апеляційної інстанції розглянув подану апеляційну скаргу з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблені з дотриманням вимог ст. 22, 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Також суд зауважує, що доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України і ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України) і такий принцип судами попередніх інстанцій було дотримано.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би були безумовними підставами для скасування або зміни оскаржених судових рішень, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 липня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
