ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 753/8801/20

провадження № 61-7589св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи: Сьома київська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року у складі колегії суддів Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Сьома київська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Сьома київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 30 жовтня 1989 року до 30 квітня

1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 .

За час спільного проживання 25 липня 1995 року подружжя за спільні кошти придбало квартиру АДРЕСА_1 , яку було оформлено на чоловіка - ОСОБА_4 . Після придбання подружжям спірної квартири право власності за ОСОБА_1 як за співвласником

не було зареєстроване. Шлюб між сторонами розірвано 30 квітня 1998 року,

що підтверджується відповідним свідоцтвом про розірвання шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим 16 травня 2019 року Сьома київська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу

№ 309/2019. До переліку (складу) майна померлого включена спірна квартира. Відповідач звернувся із заявою про прийняття спадщини, право позивача, яка є його матір`ю, на частку у спірній квартирі не визнає, у зв`язку

з чим, посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги.

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання за ним права власності на 2/3 частки квартири

АДРЕСА_1 .

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що із 1995 року подружжя його батьків припинило сімейно-шлюбні відносини та ведення спільного господарства, що підтверджено рішенням Харківського районного суду м. Києва від 07 липня 1997 року, а тому спірна квартира була придбана ОСОБА_4 25 липня 1995 року за власні кошти після припинення шлюбу.

Після смерті ОСОБА_4 позивач прийняв спадкове майно відповідно до поданої заяви від 07 червня 2019 року, інший спадкоємець першої черги (мати померлого) ОСОБА_5 відмовилася від своєї частки на його користь,

а тому, на думку позивача за зустрічним позовом, йому належить 2/3 частки спірної квартири, у зв`язку з чим просив суд задовольнити зустрічний позов.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року

в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 придбав під час окремого проживання з ОСОБА_1 , при фактичному припиненні шлюбу за свої особисті кошти.

Зустрічні позовні вимоги, на думку суду першої інстанції, не підлягають задоволенню з огляду на те, що в матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про відмову у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, а тому вимога позивача про визнання за ним права власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 в судовому порядку є передчасною.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Харківського районного суду м. Києва від 07 липня 1997 року про розірвання шлюбу, на преюдиційність якого помилково посилався суд першої інстанції, режим окремого проживання між подружжям не встановлювався. Шлюб розірваний тільки 30 квітня 1998 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

Спірна квартира, яка придбана 25 липня 1995 року у період шлюбу, є спільною сумісною власністю позивача за первісним позовом та померлого ОСОБА_4 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 належить 1/2 частка спірного майна. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) не довів, що квартира придбана за особисті кошти померлого, отже, він не спростував презумпцію спільності права власності на придбане у шлюбі майно.

При цьому апеляційний суд відхилив посилання відповідача на пропуск позовної давності, а також вказав, що заявляти про порушені права та обов`язки інших спадкоємців ОСОБА_2 не уповноважений.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

04 серпня 2022 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову та змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні первісного позову.

18 серпня 2022 року ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 , через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні первісного позову.

Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 у цивільній справі, витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва. Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 , строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 .

На підставі ухвали Верховного Суду від 27 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 11 березня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І.

(суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Сердюк В. В.

Доводи касаційних скарг

Касаційна скарга ОСОБА_2 .

У касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження судового рішення посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував норми частини другої статті 28 КпШС України, що суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 2-10/11, від 21 липня 2021 року у справі № 386/917/19, від 02 червня 2021 року у справі № 372/4004/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 755/10283/16-ц.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини, що стосуються спростування презумпції спільності майна подружжя, та помилково не врахував преюдиційний факт припинення ведення спільного господарства та шлюбно-сімейних відносин між померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ,

що підтверджено рішенням Харківського районного суду м. Києва

від 07 липня 1997 року.

Крім того, суд порушив норми процесуального права щодо належного складу учасників справи та незастосування до спірних правовідносин позовну давність.

Касаційна скарга ОСОБА_3 .

У касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права

в частині неналежного суб`єктного складу учасників справи. Неповнолітня ОСОБА_3 помилково зазначена третьою особою у справі,

а не співвідповідачем, оскільки у справах про визнання права власності на частку в майні, яке входить до складу спадщини, належним складом відповідачів є всі спадкоємці, які прийняли спадщину. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08 червня 2022 року у справі № 648/2392/19, від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18, від 01 квітня 2021 року у справі № 2-539/11 та не була врахована судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

Крім того, апеляційний суд порушив норми процесуального права в частині розгляду справи в апеляційному порядку без належного повідомлення неповнолітньої ОСОБА_3 , ухвала про відкриття апеляційного провадження та рішення по суті не містить згадки про скаржника як про третю особу.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 є єдиним законним представником неповнолітньої ОСОБА_3 , яка постійно проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач у судах першої та апеляційної інстанцій не представляв інтересів неповнолітньої і лише на стадії касаційного перегляду з метою затягування процесу подав необґрунтовану касаційну скаргу в інтересах сестри, з якою тривалий час навіть не зустрічався, не піклувався про її безпеку під час війни, сам проживає закордоном.

Постанова суду апеляційної інстанції не порушує законних прав неповнолітньої,

а навпаки їх захищає, оскільки відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_1 19 липня 2021 року, все її майно на випадок її смерті переходить саме дочці - ОСОБА_3 .

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,

зі змісту якого встановлено, що заявник підтримує доводи касаційної скарги та просить її задовольнити.

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подав клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з існуванням протилежних за змістом правових висновків Верховного Суду щодо презумпції права спільної сумісної власності при фактичному припиненні шлюбних відносин сторін.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про зміну біографічних даних учасника справи, вказавши, що неповнолітня ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Фактичні обставини справи

Суд установив, що з 30 жовтня 1989 року до 30 квітня 1998 року ОСОБА_4

та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 16).

Рішенням Харківського районного суду м. Києва від 07 липня 1997 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 розірвано (т. 1 а. с. 129).

30 квітня 1998 року в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу здійснено запис № 341 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 18).

На підставі договору купівлі-продажу № 1205 від 25 липня 1995 року

ОСОБА_4 придбав квартиру

АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_4 та ОСОБА_8 народився

син ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 19, 20).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 , актовий запис № 258 (т. 1 а. с. 21).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, щодо якої Сьомою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу та встановлено, що до спадкоємців першої черги спадкування належать: мати ОСОБА_5 , син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_4 .

19 серпня 2019 року ОСОБА_5 відмовилася від належної їй частки спадкового майна після смерті її сина ОСОБА_4 на користь сина спадкодавця ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 01 березня 2021 року № 101-1471/05 ОСОБА_1 зареєстрована

за адресою: АДРЕСА_2 із 26 листопада 1996 року

(т. 2 а. с. 95, 96).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Верховний Суд звертає увагу, що у цій справі предметом апеляційного перегляду було рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог первісного позову, заявленого ОСОБА_1 . В іншій частині рішення місцевого суду учасники справи не оскаржували, тому у частині зустрічного позову справу в касаційному порядку Верховний Суд не переглядає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що спірна квартира придбана

у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом спору у справі, набута 25 липня 1995 року у період перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, у зв`язку з чим 1/2 частка цієї квартири належить ОСОБА_1 .

Водночас, досліджуючи питання правового статусу спірної квартири, апеляційний суд не взяв до уваги, що правонаступниками одного із співвласників квартири є його спадкоємці, які мають бути відповідачами у цій справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах

та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача

за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 712/3869/20, провадження № 61-5621св22).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що: «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані

у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року

у справі № 910/17792/17)».

У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16 (провадження № 61-231св20) зроблено висновок, що: «належним відповідачем

у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування

є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням».

З установлених судами обставин справи відомо, що на момент смерті

ОСОБА_4 22 лютого 2019 року до спадкоємців першої черги спадкування за законом належали: мати ОСОБА_5 , син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

07 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 відмовилася від належної їй частки спадкового майна після смерті її сина ОСОБА_4 на користь сина спадкодавця ОСОБА_2 .

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (частина четверта статті 1268 ЦК України).

За змістом частини першої статті 31 ЦК України малолітньою є фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років.

Отже, з урахуванням наведених законодавчих положень ОСОБА_3 , якій на момент смерті її батька виповнилось 12 років, вважалась малолітньою особою, яка прийняла спадщину, а тому входить до числа спадкоємців ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Так, 28 вересня 2020 року ОСОБА_2 через свого представника подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив залучити до участі у справі за первісним позовом ОСОБА_6 та Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації - у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Згідно протоколу судового засідання від 28 вересня 2020 року місцевий суд роз`яснив позивачу її право на ініціювання перед судом питання щодо залучення у якості співвідповідачів усіх спадкоємців. Однак представник позивача здійснення судом такої процесуальної дії заперечив (т. 1 а. с. 168 - 170).

Оскільки приписами цивільного процесуального законодавства не передбачено право суду самостійно, з власної ініціативи, вирішувати питання залучення до участі у справі співвідповідачів чи їх заміни, суд першої інстанції повинен був зробити висновок щодо неналежного складу відповідачів у справі за позовом ОСОБА_1 та саме з цих підстав відмовити у позові.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Вищенаведене дає підстави для висновку про обґрунтованість доводів касаційних скарг та наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 262 СК України сестра, брат, мачуха, вітчим мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

У цій справі Верховний Суд прийняв до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , подану на підставі статті 262 СК України, виходячи із того, що рідний брат неповнолітньої наділений правом на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї сестри.

Крім того, Верховний Суд при вирішенні цієї справи враховує, що задоволення вимог первісного позову може зменшити розмір частки ОСОБА_3 у праві власності на спірну квартиру з 1/3 до 1/6, а позивач в суді першої інстанції заперечувала щодо залучення неповнолітньої до участі у розгляді справи.

При цьому доводи позивача про те, що дитина проживає разом з нею і на неї складено заповіт, не впливають на висновок суду касаційної інстанції, оскільки у цьому спорі матеріально-правові інтереси матері можуть суперечити інтересам дитини, а заповідач вправі у будь-який час скасувати заповіт.

Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

Частинами першою та другою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду

у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

За правилами частин першої та другої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.

Питання застосування статей 22 КпШС України, 60 СК України, які вказують на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними

в період шлюбу, є сталим у судовій практиці.

Разом з тим, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у первісному позові у зв`язку з неналежним суб`єктним складом, а не у зв`язку з неправильним застосуванням норм сімейного права.

Ураховуючи, що заявник не навів обґрунтованих мотивів та аргументів для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки підстави, передбачені частиною другою статті 403 ЦПК України, відсутні.

Щодо клопотання про участь у судовому засіданні

У касаційних скаргах міститься вказівкана необхідність розгляду справи

у відкритому судовому засіданні за участі скаржників.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень. Оскільки Верховним Судом не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і така необхідність відсутня, то підстав для виклику сторін та їх представників немає. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - скасувати та змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року до закінчення касаційного провадження.

Враховуючи, що за наслідками касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, підстави для поновлення дії судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відмовити.

У задоволенні клопотань ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про участь у судовому засіданні відмовити.

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року скасувати.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький Судді: І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк В. В. Сердюк