ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024м. ДніпроСправа № 904/3706/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл", смт. Високий, Харківська область

до Фізичної особи-підприємця Омельянової Тетяни Геннадіївни, м. Дніпро

про стягнення штрафу у розмірі 143 783,50 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Омельянової Тетяни Геннадіївни про стягнення штрафу за наднормативний простій транспортних засобів у розмірі 143783,50 грн.

Ухвалою суду від 17.07.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" № б/н від 04.07.2023 залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження у справі. Справу № 904/3706/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Фізичною особою-підприємцем Омельяновою Тетяною Геннадіївною (надалі експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саноіл" (надалі - перевізник) було укладено договір на перевезення вантажів в міжнародному і внутрішньому сполученні № 090123S від 09.01.2023 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що за цим договором одна сторона - перевізник, зобов`язується доставити довірений їй іншою стороною - експедитором (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на отримання вантажу (одержувачеві), а експедитор (відправник) зобов`язується сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату в розмірі і в терміни, передбачені цим договором і заявкою, яка є невід`ємною частиною цього договору і оформляється на кожне конкретне перевезення.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що згідно умов цього договору перевізник здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або залучає третіх осіб з письмової згоди експедитора; отримує необхідну документацію для здійснення перевезення вантажу; виконує умови цього договору відносно доставки вантажу у вказане у заявці місце.

Згідно з п. 1.3 договору, на підтвердження наданих перевізником експедиторові послуг за договором складаються відповідні акти.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що послуги за цим договором надаються на підставі заявки експедитора, яка є невід`ємним додатком до цього договору і яка містить наступні відомості: дата і час завантаження, точні адреси місць завантаження і розвантаження вантажу із вказівкою контактних телефонів; пункт перетину кордону; адреси проведення митного оформлення при завантаженні і розвантаженні вантажу; терміни доставки вантажу одержувачеві; відомості про вантаж; необхідний рухомий склад; узгоджена сума фрахту і терміни оплати; особливості перевезення конкретного вантажу; інші додаткові умови.

За твердженням позивача, на виконання умов договору сторонами були підписані заявки: №2372Р від 28.03.2023 та № 2374Р від 29.03.2023.

Відповідно до заявки № 2372Р від 28.03.2023: дата завантаження 31.03.2023, адреса завантаження - АФ «НАДІЯ», адреса: с. Сидоряче, 38608, Котелевський район, Полтавська область, Україна, митне оформлення - згідно СМК (м. Полтава) документи надсилаються НП, за погодженням, контакти, телефони уповноважених представників, прикордонний перехід - Ягодін, місце вивантаження - місто Меппель, Нідерланди, дата розвантаження - 10.04.2023, вантаж - Тнп у біг-бігах, вага до 23 тонн (Кукурудза органічна, українського походження, врожаю 2022 року), дані транспортного засобу - НОМЕР_1 \\ НОМЕР_2 .

Відповідно до заявки № 2374Р від 29.03.2023: дата завантаження 31.03.2023, адреса завантаження - АФ «НАДІЯ», адреса: с. Сидоряче, 38608, Котелевський район, Полтавська область, Україна, митне оформлення - згідно СМК (м. Полтава) документи надсилаються НП, за погодженням, контакти, телефони уповноважених представників, прикордонний перехід - Ягодін, місце вивантаження - місто Меппель, Нідерланди, дата розвантаження - 10.04.2023, вантаж - Тнп у біг-бігах, вага - до 23 тонн (Кукурудза органічна, українського походження, врожаю 2022 року), дані транспортного засобу НОМЕР_3 \\ НОМЕР_4 .

За твердженням позивача, на виконання умов договору перевізник подав під завантаження автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з оформленням вантажної накладної СМR № 13 від 31.03.2023 та автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_4 з оформленням вантажної накладної СМR № 17 від 31.03.2023.

У п. 4.1.2 договору експедитор і перевізник домовилися вважати нормативним часом простою транспортних засобів наступне: 48 годин на завантаження і митне оформлення вантажу і 48 годин на митне очищення і розвантаження вантажу (при митному перевезенні); 24 години на навантаження і 24 години на розвантаження при внутрішньому перевезенні (за винятком вихідних і святкових днів, якщо транспортний засіб прибув на місце завантаження/розвантаження менш ніж за 36 годин до початку таких).

У п. 3 графи "примітки" спірних заявок також було визначено, що нормативний простій на навантаження/замитнення та розмитнення/вивантаження при міжнародному перевезенні становить 48 та 48 годин.

При цьому, відповідно до змісту п. 4.1.3 договору, понаднормативний простій автомобіля рахується за кожну почату добу простою.

Позивач вказав, що, відповідно до відміток у міжнародній товарно-транспортній накладній СМR № 13 від 31.03.2023, автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 та вантажем виїхав з зони митного контролю лише 08.05.2023. А зазначений у заявці № 2372Р від 28.03.2023 вантаж був отриманий представником Company «Віосоrе В.V.» 17.05.2023.

Відповідно до відміток у міжнародній товарно-транспортній накладній (СМК) №17 від 31.03.2023, автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажем виїхав з зони митного контролю лише 07.05.2023. А зазначений у заявці № 2374Р від 29.03.2023 вантаж був отриманий представником Company «Віосоrе В.V.» 17.05.2023.

Відповідно до п. 4.1.3. договору, понаднормовий простій автомобіля під завантаженням/розвантаженням і митною обробкою вантажу оплачується винною стороною за кожну почату добу простою в розмірі 50 Євро на території України, 100 Євро на території інших держав, за винятком вихідних і святкових днів, якщо інше не вказано в заявці на конкретне перевезення.

В п. 3 графи "примітки" спірних заявок визначено, що штраф за понаднормовий простій поза територією України - 100 Євро за кожну розпочату добу, на території України - 50 Євро за кожну розпочату добу. Вихідні та святкові дні не враховуються, якщо авто прибуло на розмитнення менш ніж за 36 годин до настання таких.

На підставі п. 4.1.3. договору та п. 3 графи "примітки" спірних заявок позивач нарахував штраф за період з 04 квітня 2023 року по 07 травня 2023 року (всього 35 діб) у розмірі 3500,00 Євро (50 Євро х 35 діб х 2 автопоїзди = 3500,00 Євро), що в гривневому еквіваленті становить 143 783,50 грн. (3500,00 євро х 40,081 (вартість 1 Євро за курсом валют НБУ на дату виставлення 2-ї претензії 19.06.2023 становить 40,081 грн. за 1 Євро).

Позивач наполягає на тому, що не з вини перевізника під час перетину державного кордону, на прикордонному переході виник простій вищевказаних транспортних засобів.

Натомість, на думку позивача, саме експедитор, як сторона договору приймає рішення, серед іншого, про надання своєму клієнту послуг з перевезення вантажу відповідно до законодавства України та держав, територією яких транспортується вантаж, маршрут слідування перевізника та пункт перетику кордону, а також відповідальний за оформлення супровідних документів, необхідних для безперешкодного проходження державних кордонів. А перевізник виконує вказівки експедитора, передбачені у договорі та у заявці, і несе відповідальність за збереження вантажу під час транспортування, маршрутом, який обрав перевізник.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач наполягає на тому, що спірні автопоїзди простоювали у черзі на перетин державного кордону з незалежних від нього обставин, на які експедитор впливати не міг.

Зокрема, за твердженням відповідача, 15 квітня 2023 року набуло чинності Розпорядження Міністра розвитку та технологій Польщі Про заборону на ввезення сільськогосподарської продукції з України. Інформація про заборону була опублікована на офіційному сайті Податкової адміністрації Польщі Заборона поширювалася на сільськогосподарську продукцію, перелічену у відповідних частинах Додатку І до Регламенту (ЄС) №1308/2013 Європейського Парламенту та Ради від 17 грудня 2013 року про встановлення спільної організації ринків сільськогосподарських продуктів, а саме на: 1) зернові, частина І; 2) цукор, частина III; 3) сухі корми, частина IV; 4) насіння, частина V; 5) хміль, частина VI; 6) льон і коноплі, частина VIII; 7) фрукти та овочі, частина IX; 8) продукти переробки плодів та овочів, частина X; 9) вина, частина XII; 10) яловичина і телятина, частина XV; 11) молоко та молочні продукти, частина XVI; 12) свинина, частина XVII; 13) м`ясо баранини та козлятини, частина XVIII; 14) яйця, частина XIX; 15) м`ясо птиці, частина XX; 16) спирт етиловий сільськогосподарського походження, частина XXI; 17) продукти бджільництва, частина XXII, тощо. Аналіз Розпорядження, вказує на те, що забороні підлягали: ввезення у Польщу товарів, зазначених у цьому розпорядженні, що походять з території України або вивозяться з неї, також коли вони ввозяться до Польщі з інших країн Європейського Союзу: транзит через територію Польщі товарів, що походять або вивозяться з території України.

Після цього, як вказав відповідач, 16 квітня 2023 року Республікою Польща було видано Заборону на ввезення сільськогосподарської продукції з України.

Відповідач зазначив, що на сайті Євросоюзу, 02 травня 2023 року був опублікований Виконавчий Регламент Комісії (ЄС) 2023/903, за змістом статті 1 якого, - випуск у вільний обіг або розміщення під процедури митного складу, вільної зони чи внутрішньої переробки для пшениці (код товару 1001), кукурудзи (код товару 1005), ріпаку (код товару 1205) та насіння соняшника (код товару 1206), походженням з України, можливі в усіх країнах-членах ЄС, крім Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини.

Відповідач стверджує, що ним, зі своєї сторони, були належним чином виконані свої договірні зобов`язання. Зокрема, своєчасно надані необхідні супровідні документи для виконання перевезень, забезпечено митну обробку автомобілів, надано перевізнику номер попереднього повідомлення для перетину митного кордону.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення штрафу за наднормативний простій транспортних засобів у розмірі 143 783,50 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами, чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи наявна дія або бездіяльність експедитора, що мала наслідком понаднормовий простій автотранспортних засобів), яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Фізичною особою-підприємцем Омельяновою Тетяною Геннадіївною (надалі експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саноіл" (надалі - перевізник) було укладено договір на перевезення вантажів в міжнародному і внутрішньому сполученні № 090123S від 09.01.2023 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що за цим договором одна сторона - перевізник, зобов`язується доставити довірений їй іншою стороною - експедитором (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на отримання вантажу (одержувачеві), а експедитор (відправник) зобов`язується сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату в розмірі і в терміни, передбачені цим договором і заявкою, яка є невід`ємною частиною цього договору і оформляється на кожне конкретне перевезення.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що згідно умов цього договору перевізник здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або залучає третіх осіб з письмової згоди експедитора; отримує необхідну документацію для здійснення перевезення вантажу; виконує умови цього договору відносно доставки вантажу у вказане у заявці місце.

Згідно з п. 1.3 договору, на підтвердження наданих перевізником експедиторові послуг за договором складаються відповідні акти.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що послуги за цим договором надаються на підставі заявки експедитора, яка є невід`ємним додатком до цього договору і яка містить наступні відомості: дата і час завантаження, точні адреси місць завантаження і розвантаження вантажу із вказівкою контактних телефонів; пункт перетину кордону; адреси проведення митного оформлення при завантаженні і розвантаженні вантажу; терміни доставки вантажу одержувачеві; відомості про вантаж; необхідний рухомий склад; узгоджена сума фрахту і терміни оплати; особливості перевезення конкретного вантажу; інші додаткові умови.

На виконання умов договору сторонами були підписані заявки: № 2372Р від 28.03.2023 та №2374Р від 29.03.2023.

Відповідно до заявки № 2372Р від 28.03.2023: дата завантаження 31.03.2023, адреса завантаження - АФ «НАДІЯ», адреса: с. Сидоряче, 38608, Котелевський район, Полтавська область, Україна, митне оформлення - згідно СМК (м. Полтава) документи надсилаються НП, за погодженням, контакти, телефони уповноважених представників, прикордонний перехід - Ягодін, місце вивантаження - місто Меппель, Нідерланди, дата розвантаження - 10.04.2023, вантаж - Тнп у біг-бігах, вага до 23 тонн (Кукурудза органічна, українського походження, врожаю 2022 року), дані транспортного засобу - НОМЕР_1 \\ НОМЕР_2 .

Відповідно до заявки № 2374Р від 29.03.2023: дата завантаження 31.03.2023, адреса завантаження - АФ «НАДІЯ», адреса: с. Сидоряче, 38608, Котелевський район, Полтавська область, Україна, митне оформлення - згідно СМК (м. Полтава) документи надсилаються НП, за погодженням, контакти, телефони уповноважених представників, прикордонний перехід - Ягодін, місце вивантаження - місто Меппель, Нідерланди, дата розвантаження - 10.04.2023, вантаж - Тнп у біг-бігах, вага - до 23 тонн (Кукурудза органічна, українського походження, врожаю 2022 року), дані транспортного засобу НОМЕР_3 \\ НОМЕР_4 .

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов договору перевізник подав під завантаження автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з оформленням вантажної накладної СМR № 13 від 31.03.2023 та автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_4 з оформленням вантажної накладної СМR № 17 від 31.03.2023.

У п. 4.1.2 договору експедитор і перевізник домовилися вважати нормативним часом простою транспортних засобів наступне: 48 годин на завантаження і митне оформлення вантажу і 48 годин на митне очищення і розвантаження вантажу (при митному перевезенні); 24 години на навантаження і 24 години на розвантаження при внутрішньому перевезенні (за винятком вихідних і святкових днів, якщо транспортний засіб прибув на місце завантаження/розвантаження менш ніж за 36 годин до початку таких).

У п. 3 графи "примітки" спірних заявок також було визначено, що нормативний простій на навантаження/замитнення та розмитнення/вивантаження при міжнародному перевезенні становить 48 та 48 годин.

При цьому, відповідно до змісту п. 4.1.3 договору, понаднормативний простій автомобіля рахується за кожну почату добу простою.

Відповідно до відміток у міжнародній товарно-транспортній накладній СМR № 13 від 31.03.2023, автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 та вантажем виїхав з зони митного контролю лише 08.05.2023. А зазначений у заявці № 2372Р від 28.03.2023 вантаж був отриманий представником Company «Віосоrе В.V.» 17.05.2023.

Згідно зі звітом по місцях запинок та пробігу між ними, наданим ТОВ «ІСТРІМ», автопоїзд DAF НОМЕР_1 03.04.2023 об 11:18 год. знаходився на трасі М-07 у селі Старовойтове Волинської області.

З 11:18 год. 03.04.2023 до 07:55 год. 08.05.2023 (тобто майже 35 діб) автопоїзд DAF НОМЕР_1 прямував до прикордонного переходу Ягодин (Волинська митниця ДФС) (кордон між Україною та Республікою Польща); 08.05.2023 о 09:20 год. автопоїзд перетнув кордон між Україною та Республікою Польща.

З 03.04.2023 об 11:18 год. по 08.05.2023 о 09:20 год. автопоїздом було пройдено загалом 14,96 км. (з урахуванням пройденого шляху до автозаправних станцій з метою дозаправки).

Тобто, простій такого автопоїзду на зоні митного контролю загалом склав майже 35 діб.

З урахуванням п. 4.1.2 договору та п. 3 графи "примітки" спірних заявок, понаднормативний простій автопоїзду DAF НОМЕР_1 склав 33 доби.

Відповідно до відміток у міжнародній товарно-транспортній накладній (СМК) №17 від 31.03.2023, автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажем виїхав з зони митного контролю лише 07.05.2023. А зазначений у заявці № 2374Р від 29.03.2023 вантаж був отриманий представником Company «Віосоrе В.V.» 17.05.2023.

Згідно зі звітом по місцях запинок та пробігу між ними, наданим ТОВ «ІСТРІМ», автопоїзд DAF НОМЕР_1 03.04.2023 об 14:06 год. знаходився на трасі М-07 у селі Старовойтове Волинської області.

З 14:06 год. 03.04.2023 до 12:16 год. 07.05.2023 (тобто майже 34 доби) автопоїзд DAF НОМЕР_3 прямував до прикордонного переходу Ягодин (Волинська митниця ДФС) (кордон між Україною та Республікою Польща); 07.05.2023 о 12:22 год. автопоїзд перетнув кордон між Україною та Республікою Польща.

З 03.04.2023 об 14:06 год. по 07.05.2023 о 12:22 год. автопоїздом було пройдено загалом 11,07 км. (з урахуванням пройденого шляху до автозаправних станцій з метою дозаправки).

Тобто, простій такого автопоїзду на зоні митного контролю загалом склав майже 34 діб.

З урахуванням п. 4.1.2 договору та п. 3 графи "примітки" спірних заявок, понаднормативний простій автопоїзду DAF НОМЕР_3 склав 32 доби.

Відповідно до п. 4.1.3. договору, понаднормовий простій автомобіля під завантаженням/розвантаженням і митною обробкою вантажу оплачується винною стороною за кожну почату добу простою в розмірі 50 Євро на території України, 100 Євро на території інших держав, за винятком вихідних і святкових днів, якщо інше не вказано в заявці на конкретне перевезення.

В п. 3 графи "примітки" спірних заявок визначено, що штраф за понаднормовий простій поза територією України - 100 Євро за кожну розпочату добу, на території України - 50 Євро за кожну розпочату добу. Вихідні та святкові дні не враховуються, якщо авто прибуло на розмитнення менш ніж за 36 годин до настання таких.

На підставі п. 4.1.3. договору та п. 3 графи "примітки" спірних заявок позивач нарахував штраф за період з 04 квітня 2023 року по 07 травня 2023 року (всього 35 діб) у розмірі 3500,00 Євро (50 Євро х 35 діб х 2 автопоїзди = 3500,00 Євро), що в гривневому еквіваленті становить 143 783,50 грн. (3500,00 євро х 40,081 (вартість 1 Євро за курсом валют НБУ на дату виставлення 2-ї претензії 19.06.2023 становить 40,081 грн. за 1 Євро).

Позивач наполягає на тому, що не з вини перевізника під час перетину державного кордону, на прикордонному переході виник простій вищевказаних транспортних засобів.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, зі змісту п. 4.1.3. договору та п. 3 графи "примітки" спірних заявок вбачається, що:

- по-перше, визначена сума штрафу може бути застосована як експедитором до перевізника, так і перевізником до експедитора;

- по-друге, визначена сума штрафу є саме засобом стимулювання сторін виконанню своїх зобов`язань належним чином у встановлені строки, а не платою за додаткові послуги (надмірно витрачений час).

Слід звернути увагу на те, що, відповідно до п. 4.1.3. договору, понаднормовий простій автомобіля під завантаженням/розвантаженням і митною обробкою вантажу повинен бути оплачений саме винною стороною іншій стороні.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

А отже, на позивача у даному випадку покладений обов`язок доведення вини експедитора у надмірному простої спірних автопоїздів. При цьому, відсутність вини перевізника у спірних простоях не тотожне автоматичній наявності вини експедитора.

Із поданих документів та пояснень сторін вбачається, що простій спірних автопоїздів на прикордонній території між Україною та Республікою Польща стався не внаслідок неналежного оформлення експедитором супровідних документів, вчинення інших порушень перетину митного кордону тощо (належних доказів наявності перелічених обставин в матеріалах справи не міститься). Натомість, спірні автопоїзди простоювали у черзі з метою перетину кордону, що утворилась внаслідок значного скупчення автотранспорту на прикордонному переході Ягодин та зниження пропускної спроможності митниці.

Блокування сільськогосподарської продукції, що ввозиться з території України, на пунктах пропуску на прикордонній території між Україною та Республікою Польща є загальновідомою обставиною.

Ситуація, що виникла, є наслідком збройної агресій Російської Федерації проти України та дестабілізації роботи морських портів на території останньої.

Зокрема, 15 квітня 2023 року набуло чинності Розпорядження Міністра розвитку та технологій Польщі Про заборону на ввезення сільськогосподарської продукції з України. Інформація про заборону була опублікована на офіційному сайті Податкової адміністрації Польщі Заборона поширювалася на сільськогосподарську продукцію, перелічену у відповідних частинах Додатку І до Регламенту (ЄС) №1308/2013 Європейського Парламенту та Ради від 17 грудня 2013 року про встановлення спільної організації ринків сільськогосподарських продуктів, а саме на: 1) зернові, частина І; 2) цукор, частина III; 3) сухі корми, частина IV; 4) насіння, частина V; 5) хміль, частина VI; 6) льон і коноплі, частина VIII; 7) фрукти та овочі, частина IX; 8) продукти переробки плодів та овочів, частина X; 9) вина, частина XII; 10) яловичина і телятина, частина XV; 11) молоко та молочні продукти, частина XVI; 12) свинина, частина XVII; 13) м`ясо баранини та козлятини, частина XVIII; 14) яйця, частина XIX; 15) м`ясо птиці, частина XX; 16) спирт етиловий сільськогосподарського походження, частина XXI; 17) продукти бджільництва, частина XXII, тощо. Аналіз Розпорядження, вказує на те, що забороні підлягали: ввезення у Польщу товарів, зазначених у цьому розпорядженні, що походять з території України або вивозяться з неї, також коли вони ввозяться до Польщі з інших країн Європейського Союзу: транзит через територію Польщі товарів, що походять або вивозяться з території України.

Після цього, 16 квітня 2023 року Республікою Польща було видано Заборону на ввезення сільськогосподарської продукції з України.

На сайті Євросоюзу, 02 травня 2023 року був опублікований Виконавчий Регламент Комісії (ЄС) 2023/903, за змістом статті 1 якого, - випуск у вільний обіг або розміщення під процедури митного складу, вільної зони чи внутрішньої переробки для пшениці (код товару 1001), кукурудзи (код товару 1005), ріпаку (код товару 1205) та насіння соняшника (код товару 1206), походженням з України, можливі в усіх країнах-членах ЄС, крім Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини.

Незважаючи на те, що вказані розпорядження були видані Республікою Польща вже після початку простою спірних автомобілів у прикордонній зоні, їх видача була наслідком фактичної ситуації блокування українських вантажів на Україно-Польському кордоні.

Щодо твердження позивача про те, що саме експедитор, як сторона договору приймає рішення, серед іншого, про надання своєму клієнту послуг з перевезення вантажу відповідно до законодавства України та держав, територією яких транспортується вантаж, маршрут слідування перевізника та пункт перетику кордону, а також відповідальний за оформлення супровідних документів, необхідних для безперешкодного проходження державних кордонів. А перевізник виконує вказівки експедитора, передбачені у договорі та у заявці, і несе відповідальність за збереження вантажу під час транспортування, маршрутом, який обрав перевізник.

Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724) встановлено, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом.

За таких обставин, з урахуванням точки відправлення та кінцевої точки слідування вантажу, експедитор певним чином обмежений у виборі шляхів слідування вантажу наявними пунктами пропуску через державний кордон.

Позивач, в свою чергу, не надав до суду жодних належних та допустимих доказів помилки експедитора у вибраному ним маршруту.

Слід зазначити, що обов`язки сторін за спірним договором є взаємними. Перевізник, підписавши договір № 090123S від 09.01.2023 та заявки № 2372Р від 28.03.2023 та № 2374Р від 29.03.2023, погодився із обраним експедитором маршрутом та взяв на себе зустрічні зобов`язання пройти такий маршрут у погоджений термін (з 31.03.2023 по 10.04.2023).

Відтак, позивачем для нарахування штрафу за понаднормовий простій транспортний засобів має бути доведений прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю експедитора та затримкою вантажів, що виникла.

З наявних у матеріалах справи документів не вбачається вказаного причинно-наслідкового зв`язку. Натомість, у даному випадку наявні ознаки обставини непереборної сили - надзвичайної або невідворотної за таких умов події, яка є об`єктивно непереборною, не залежить від волевиявлення особи та пов`язана із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

А отже, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" про стягнення з відповідача стягнення штрафу у розмірі 143 783,50 грн. є не обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 090123S від 09.01.2023 (том 1 а.с. 23 - 27), заявками (том 1 а.с. 28 - 29), міжнародними ТТН (том 1 а.с. 30 - 35), деклараціями (том 1 а.с. 36 - 39), скріншотами текстових повідомлень у мобільному додатку (том 1 а.с. 40 - 44), звітами по місцях зупинок (том 1 а.с. 45 - 59), актами наданих послуг (том 1 а.с. 60 - 61), інформацією про курс гривні щодо іноземних валют (том 1 а.с. 62 - 63), досудовим листуванням між сторонами (том 1 а.с. 64 - 73).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться витягом із системи "Електронна черга перетину кордону" (том 1 а.с. 98), Виконавчим Регламентом Комісії (ЄС) 2023/903 (том 1 а.с. 99 - 105), інформацією щодо кодів товарів, заборонених для імпорту до Республіки Польща (том 1 а.с. 106 - 119), Забороною на ввезення сільськогосподарської продукції з України від 16.04.2023 (том 1 а.с. 120 - 121), повідомленням про заборону на ввезення зернових культур від 09.06.2023 (том 1 а.с. 122 - 123), розпорядженням Міністра розвитку та технологій від 15.04.2023 (том 1 а.с. 124 - 127), листом Люблінської митно-фіскальної служби (том 1 а.с. 128 - 131).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.

Крім того, положеннями ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, відповідач у відзиві просить суд стягнути з позивача вартість перекладу поданих доказів у розмірі 2 780 грн.

Як було вказано вище, відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції було долучено до відзиву Виконавчий Регламент Комісії (ЄС) 2023/903, Заборону на ввезення сільськогосподарської продукції з України від 16.04.2023, повідомлення про заборону на ввезення зернових культур від 09.06.2023, розпорядження Міністра розвитку та технологій від 15.04.2023, лист Люблінської митно-фіскальної служби. Перелічені докази викладені польською мовою та мають переклад українською, посвідчений Бюро перекладів "Літера".

Бюро перекладів "Літера" було виставлено Фізичній особі-підприємцю Омельяновій Тетяні Геннадіївні рахунки № 11 від 18.07.2023 на суму 2 280 грн. та № 12 від 20.07.2023 на суму 500 грн. на оплату послуг з перекладу документів.

Також між Бюро перекладів "Літера" та Фізичною особою-підприємцем Омельяновою Тетяною Геннадіївною був підписаний акт здачі-прийняття робіт № 12 від 21.07.2023. Відповідно до цього акту, виконавець (Бюро перекладів "Літера") надав замовнику (ФОП Омельяновій Т.Г.) послуги з перекладу тексту на загальну суму 2 780 грн.

Платіжними інструкціями № 0.0.3103831301.1 від 18.07.2023 та № 0.0.3108881791.1 від 20.07.2023 замовником було оплачено виконавцю надані послуги у загальному розмірі 2 780 грн.

Понесені відповідачем витрати на переклад доказів у справі у загальному розмірі 2 780 грн. безпосередньо пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду.

За таких обставин, витрати відповідача на переклад документів у справі у загальному розмірі 2 780 грн. слід покласти на позивача.

ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

У відзиві відповідач просить суд покласти на позивача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 14 300 грн.

На підтвердження надання адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем адвокатських послуг Фізичній особі-підприємцю Омельяновій Тетяні Геннадіївні під час розгляду справи №904/3706/23 позивачем було долучено до позову: договір про правову допомогу № б/н від 24.07.2023, акт приймання - передачі наданих послуг № б/н від 27.07.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера № 08-07 від 27.07.2023, ордер серія ВО № 1049881 від 27.07.2023.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268) (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг № б/н від 27.07.2023, адвокатом були надані юридичні послуги на загальну суму 14 300 грн., які складаються з:

- аналізу позовних вимог та їх попередньої правової оцінки - 5 год. 15 хв.;

- дослідження та аналізу доданих до позовної заяви доказів - 2 год. 5 хв.;

- аналізу судової практики - 1 год.;

- підготовки запитів до державних органів - 1 год. 45 хв.;

- підготовки відзиву на позовну заяву - 10 год.;

- вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та її повного юридичного супроводу - 5 год.

Разом з цим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суду надано право з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти покладення на нього витрат відповідача на правову допомогу.

У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката 14 300 грн. явно непропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та кількості поданих доказів.

В ухвалі про відкриття провадження у справі судом було встановлено, що ця справа є малозначною, оскільки, зокрема, позовні вимоги не вимагають здійснення жодних складних розрахунків. Результат вирішення даної справи не впливає на репутацію сторін та не викликав публічного інтересу.

За таких обставин, клопотання відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката слід задовольнити частково. А саме покласти на позивача витрати відповідача на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

У задоволенні клопотання відповідача у частині покладення на позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7 300 грн. слід відмовити.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" (місцезнаходження: 62459, Харківська область, смт. Високий, територія Автотурбази "Кемпінг"; ідентифікаційний код: 31610072) до Фізичної особи-підприємця Омельянової Тетяни Геннадіївни (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_5 ) про стягнення штрафу за наднормативний простій транспортних засобів у розмірі 143783,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" (місцезнаходження: 62459, Харківська область, смт. Високий, територія Автотурбази "Кемпінг"; ідентифікаційний код: 31610072) на користь Фізичної особи-підприємця Омельянової Тетяни Геннадіївни (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_5 ) витрати на переклад документів у розмірі 2 780 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7 000 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.03.2024.

Суддя М.О. Ніколенко