ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Справа № 2/5025/2215/11 (924/774/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Єременко Д.А.

за участю представників сторін:

позивача: арбітражного керуючого Багінського А.О.

відповідача: не з`явився

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лан 1999" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 12.12.23р. суддею Грамчуком І.В. о 11:43 у м.Хмельницькому, повний текст складено 27.12.23р. у справі № 2/5025/2215/11 (924/774/23)

за заявою арбітражного керуючого - ліквідатора Багінського А.О. фермерського господарства "Лан 1999"

до гр. ОСОБА_1

за участю Полонської міської територіальної громади в особі Полонської міської ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

про визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га

ВСТАНОВИВ:

Арбітражним керуючим Багінським А.О. - ліквідатором фермерського господарства „Лан 1999 с.Велика Березна Полонського району 18.07.2023 (вх. № 05-06/798/23) до Господарського суду Хмельницької області було подано позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га.

В обґрунтування позову вказує, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.05.2023 арбітражного керуючого Багінського А.О. призначено ліквідатором по справі №2/5025/2215/11 про банкрутство ФГ Лан 1999.

Заходами щодо розшуку майна та майнових прав боржника - ФГ ЛАН 1999, ліквідатор встановив наявність у боржника права постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 29 га, за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080, розташовану на території Полонської міської ради.

Однак, як вбачається із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначена земельна ділянка зареєстрована на ім`я засновника ФГ ЛАН 1999 ОСОБА_2 на праві постійного користування. Державна реєстрація речового права за ОСОБА_2 здійснена на підставі рішення державного реєстратора 66872848 від 22.03.2023р. 09:17:30, ОСОБА_3 , Понінківська селищна рада Шепетівського району Хмельницької області, Хмельницька обл.

У відповідності до Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

За довідкою про спадкоємців від 20.03.2023 №117/02-14, виданою Полонською державною нотаріальною конторою, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 за законом є дружина - ОСОБА_1 , яка за інформацією з ЄДРРП являється заявником щодо державної реєстрації права постійного користування.

На думку ліквідатора, зазначена державна реєстрація права постійного користування на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 порушує майнові права позивача, так як таке право постійного користування має саме ФГ ЛАН 1999, а відтак підлягає захисту та поновленню.

З посиланням на ст.ст. 7, 23, 27, 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), ст. ст. 92, 141 Земельного кодексу України, п.6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), Закон України "Про селянське (фермерське) господарство", Закон України "Про фермерське господарство", постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17, рішення Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18), від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження №12-57гс19), від 23.06.2020 по справі № 922/989/18 арбітражний керуючий Багінський А.О. - ліквідатор фермерського господарства „Лан 1999 с.Велика Березна просив суд визнати право постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.12.23 у справі №2/5025/2215/11(924/774/23) у задоволенні позову ліквідатора фермерського господарства "Лан 1999" арбітражного керуючого Багінського А.О. до гр. ОСОБА_1 за участю Полонської міської територіальної громади в особі Полонської міської ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, про визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. ст. 7, 23, 27, 29, 40, 50, 88 ЗК України від 18.12.1990, Закон України «Про селянське (фермерське) господарство», постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц, від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц, постанову Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №922/2448/21, від 26.08.2020 у справі № 925/302/18 зазначив, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку. Будь-яких обставин, які б давали підстави вважати, що спірна земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні особисто ОСОБА_2 як фізичної особи та не пов`язана зі створенням СФГ, судом не встановлено, оскільки відповідних доказів учасниками справи суду надано не було.

Крім того, з посиланням на постанови ВП ВС від 05.11.2019 у справі №906/392/18, від 23.06.2020 у справі №922/989/18, від 05.04.2023 у справі № 912/2831/21, ст. 141 ЗК України від 25.10.2001, суд вказав, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника.

Також, суд вказав, що доказів, що підтверджують наявності будь-яких прав чи охоронюваних законом інтересів у ОСОБА_1 на земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га, що перебуває у постійному користуванні фермерського господарства „Лан 1999 с.Велика Березна, ліквідатором не додано і протилежного в установленому порядку не доведено.

За наведеного, суд зазначив, що право постійного користування спірною земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, не припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала, а тому вимоги ліквідатора є безпідставними, спростовуються встановленими фактичними обставинами у справі та нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Разом з тим, суд з посиланням на ст.ст. 61, 95 КУзПБ, ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство» зауважив, що з моменту визнання ФГ ЛАН 1999 банкрутом підлягає припиненню право постійного користування боржника земельною ділянкою із кадастровим номером 6823681500:08:003:0080, розташовану на території Полонської міської ради, з поверненням її власнику з дотриманням вимог земельного законодавства. Доказів вчинення ліквідатором відповідних дій матеріали справи не містять і протилежного позивачем не доведено.

Крім того, суд посилався на Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 15,16 ЦК України, постанови Верховного суду від 01.08.2022 у справі №907/166/21, від 13.07.2022 у справі №916/3307/16 та вказав, що інших обставин та доказів на їх підтвердження, які б спростовували встановлені судом обставини, арбітражним керуючим суду надано не було, а тому прийшов до висновку, що в задоволенні позову ліквідатора фермерського господарства „Лан 1999 с.Велика Березна Полонського району арбітражного керуючого Багінського А.О. до гр. ОСОБА_1 Хмельницька область, Шепетівський район, с.Велика Березна, за участю Полонської міської територіальної громади в особі Полонської міської ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, про визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га слід відмовити.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 грудня 2023 року у справі 2/5025/2215/11 (924/774/23) - скасувати. Прийняти постанову відповідно до якої позов задовольнити. Визнати право постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га за Фермерським господарством ЛАН 1999.

Вказує, що відмовляючи в позові суд вказав, що відсутнє порушене право, а також ОСОБА_1 не є належним відповідачем за вказаним позовом. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам.

Так, відповідно до витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право постійного користування на земельну ділянку із кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 зареєстроване не за ФГ «ЛАН 1999», а за його засновником ОСОБА_4 . Підставою для такої реєстрації є заява відповідача ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 .

Роблячи висновок, що позивач володіє правом постійного користування на земельну ділянку 6823681500:08:003:0080, але не надаючи належної правової оцінки діям відповідача щодо реєстрації права постійного користування на цю ж земельну ділянку за іншою особою, суд порушив ч. 5 ст. 236 ГПК України.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому рішення також не відповідає ч.2 ст. 236 ГПК України.

Також, на думку скаржника, суд першої інстанції не врахував правової позиції Великої палати Верхового суду яка викладена у постанові від 5 липня 2023 року у справі №910/15792/20.

З огляду на те, що особа щодо якої здійснено державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку померла, а єдиним спадкоємцем цієї особи є саме відповідач. І саме відповідач звернувся до державного реєстратора з заявою про реєстрацію за померлим такого права постійного користування, то відповідно саме і дії відповідача призвели до порушення права позивача.

Зауважує, що державна реєстрація права постійного користування на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 порушує право постійного користування ФГ «ЛАН 1999», а відтак підлягає захисту та поновленню з огляду на наступне.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 28 грудня 1998 року у справі № 2-672 за позовом ОСОБА_2 до Полонської районної ради Хмельницької області позивачу виділено земельну ділянку загальною площею 29.35 га із цільовим призначенням «для ведення селянського (фермерського) господарства, із земель запасу Великоберезнянської сільської ради. Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 04.08.1988 року звернувся із заявою до Полонської районної ради про виділ в постійне користування земельної ділянки в 29 га для ведення фермерського господарства. Рішенням суду також встановлено, що ОСОБА_2 звертався в порядку визначеному ст. 4 Закону України «Про створення селянського (фермерського) господарства), зокрема ОСОБА_2 пройшов відповідний конкурсний відбір. Приймаючи рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування, суд приймав рішення на підставі Закону України «Про селянське (фермерське) господарство.

На виконання вказаного рішення, ОСОБА_2 був виданий державний акт ХМ №16 про право постійного користування на вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до відомостей ЄДРПОУ державна реєстрація ФГ «ЛАН 1999» відбулась 31.03.1999. Така державна реєстрація відбулась на підставі розпорядження голови Полонської районної ради від 31 березня 1999 року № 12р.

Згідно із свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до довідки про спадкоємців від 20.03.2023 №117/02-14 виданою Полонською державною нотаріальною конторою, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 за законом є дружина - ОСОБА_1 . Відповідно до інформації із ЄДРРП заявником вчинено дії щодо державної реєстрації права постійного користування.

Відповідно до вищенаведених норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» держава гарантує власнику прав на захист їхніх прав, а також гарантує достовірність відомостей які містяться у реєстрі. А умовою реалізації цих прав є внесення таких прав у реєстр (преамбула, статті 2, 3, 4).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

В судовому засіданні представник скаржник підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Відповідач та третя особа не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, ухвалу від 13.02.2024 про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду було надіслано на їх поштові адреси.

15.03.2024 (після судового засідання 12.03.2024) від третьої особи - Полонської міської ради до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника Полонської міської ради. Крім того, у ньому вказують, що апеляційну скаргу не визнають, та просять рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 залишити без змін.

Вказане клопотання не розглядається судом апеляційної інстанції оскільки воно було відсутнє на момент винесення постанови.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідача та третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду від 14.12.2011 порушено провадження у справі про банкрутство фермерського господарства „Лан 1999 с.Велика Березна Полонського району за нормами ст.ст. 50, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Фермерське господарство „Лан 1999 зареєстровано 31.03.1999р. Полонською райдержадміністрацією за юридичною адресою : Хмельницька область, Полонський район, с.Велика Березна, ідентифікаційний код 30156138.

Відповідно до Статуту (п.1.1), Фермерське господарство „Лан 1999 (п.1.1), створено і діє у відповідності до вимог Конституції України і Законів України Про власність, Про фермерське господарство, Про підприємництво, Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві, Земельного Кодексу України та інших нормативно-правових актів України.

Учасниками Господарства є громадяни України, мешканці с.В.Березна Полонського району Хмельницької обл. : ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (п.1.3).

Господарство є юридичною особою після державної реєстрації відповідно до вимог ст. 8 Закону України Про фермерське господарство (п. 3.1), мета і предмет діяльності Господарства викладено у розд.4 Статуту, членство в Господарстві в розд.5, органи управління Господарством в розд.6, майно Господарства в розд.7.

Зокрема до складу майна Господарства, cкладеного капіталу входять будівлі, споруди, облаштування, обладнання, матеріальні цінності, зазначені в цьому договорі, продукція, вироблена Господарством в результаті виробничо-господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законодавством, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також : інші майнові права ( в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами Господарства до його Складеного капіталу (п.7.1).

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, остання податкова звітність ФГ „Лан 1999 (декларації по податку на додану вартість) була подана 15.11.2010.

Борг становить 68 867 грн 73 коп., в т.ч.: по податку на додану вартість 51 476 грн 94 коп. основний платіж, 472 грн 91 коп. пеня; по фіксованому сільськогосподарському податку 4 667 грн. 84 коп.; по податку з доходів фізичних осіб 7 017 грн 39 коп. пеня; по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів 55 грн 24 коп.; по збору за забруднення навколишнього природного середовища 2 117 грн 41 коп.; по земельному податку 1 020 грн ; по податку на прибуток 2 040 грн.

Наявність боргу підтверджено довідкою-розрахунком, податковим розрахунком фіксованого сільськогосподарського податку, актом камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 30.08.2011 № 669/15130156138. Податковим органом було виставлено податкові вимоги № 1/133 від 07.07.2009, № 2/146 від 07.08.2009 та прийнято рішення від 07.09.2009 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Хмельницьким окружним адміністративним судом винесено постанову від 21.04.2010 у справі № 2-а-894/10/2270 про стягнення шляхом звернення на активи ФГ „Лан 1999 загалом 53 927 грн. 85 коп. податкового боргу, а також постанову від 13.07.2010 у справі № 2-а-3932/10/2270/1 про стягнення податкового боргу 1 777 грн 41 коп. по збору за забруднення навколишнього природного середовища шляхом звернення на активи ФГ „Лан 1999. Таким чином, суд констатував безспірність вимог ініціюючого кредитора.

Відділом державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 22945319 про стягнення 53 927 грн 85 коп. боргу, однак постановою державного виконавця від 20.06.2011 виконавчий документ стягувачеві повернено через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 11 січня 2012р. у справі №2/5025/2215/11 фермерське господарство „Лан 1999 (юридична адреса : Хмельницька область, Полонський район, с.Велика Березна, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30156138) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатором фермерського господарства „Лан 1999 арбітражного керуючого Матущака В.І. (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серія АГ №594867 від 14.07.2011р.).

Відповідно до ст. 50 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в чинній на час винесення постанови редакції, у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке знаходиться у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку (ч.10).

У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана фермерському господарству у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України ( 2768-14 ).

Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси (п.12).

При цьому нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки за конкурсом, обов`язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об`єктів, що продаються.

З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.

Господарський суд направляє копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства. {Стаття 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2454-IV ( 2454-15 ) від 03.03.2005}.

В статті 35 розділу X Закону України Про фермерське господарство закріплено, що поряд з іншим діяльність фермерського господарства припиняється у разі визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом)(п.3).

Статтею 36 цього Закону регламентовано порядок припинення діяльності фермерського господарства. Зокрема у разі банкрутства фермерського господарства рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається відповідно до закону. Спори про припинення діяльності фермерського господарства вирішуються судом. Кошти, одержані від продажу майна фермерського господарства, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між членами фермерського господарства відповідно до його Статуту. Спори щодо розподілу майна фермерського господарства, яке припинило свою діяльність, вирішуються судом. У разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення терміну надання господарству податкових пільг господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для фермерського господарства, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 34 цього Закону, та викупу земельної ділянки для суспільних потреб чи примусового відчуження її з мотивів суспільної необхідності.

У квітні 2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який був прийнятий 18 жовтня 2018 року. З дати набуття чинності зазначеним Кодексом припинив дію Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції від 30 червня 1999 року, який регулював спеціальні процедури відновлення платоспроможності та банкрутства сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств.

Стаття 95 Кодексу України з процедур банкрутства спрямована на врегулювання особливостей банкрутства фермерських господарств. Аналіз її показує, що вона майже дослівно відтворює зміст ст. 93 попереднього Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Зокрема, у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, у тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуте для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.

У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана фермерському господарству в тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.

Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві приватної власності, а також інше майно, щодо якого доведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не включається до складу ліквідаційної маси.

Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані лише на аукціоні, обов`язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об`єктів, що продаються.

З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.

Господарський суд надсилає копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства.

В ході ліквідаційної процедури позивачем підтверджено, що рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 28 грудня 1998 року у справі № 2-672 задоволено позов ОСОБА_2 до Полонської районної ради Хмельницької області та виділено позивачу земельну ділянку загальною площею 29,35 га із цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, із земель запасу Великоберезнянської сільської ради. Судом встановлено, що ОСОБА_2 04.08.1988 року в порядку визначеному ст. 4 Закону України Про створення селянського (фермерського) господарства), звернувся із заявою до Полонської районної ради про виділ в постійне користування земельної ділянки в 29 га для ведення фермерського господарства, так як попередньо пройшов відповідний конкурсний відбір. При цьому ухвалюючи рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування, суд керувався нормами Закону України Про селянське (фермерське) господарство.

На виконання вказаного рішення, ОСОБА_2 був виданий державний акт ХМ №16 про право постійного користування на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно відомостей ЄДРПОУ державна реєстрація ФГ ЛАН 1999 відбулась 31.03.1999. Така державна реєстрація відбулась на підставі розпорядження голови Полонської районної ради від 31 березня 1999 року № 12р.

Проте відповідно до Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 28 серпня 2020 року засновник фермерського господарства ОСОБА_2 помер.

Позивач вважає, що державна реєстрація права постійного користування на земельну ділянку за ОСОБА_2 порушує майнові права позивача, так як таке право постійного користування має саме ФГ ЛАН 1999. Наведене слугувало і підставою для звернення із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку із смертю засновника СФГ колегія суддів зауважує таке.

На час прийняття Полонським районним судом рішення про надання засновнику СФГ права постійного користування спірною земельною ділянкою діяв ЗК України від 18.12.1990 (у редакції з 22.06.1993, далі - ЗК України від 18.12.1990), що передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою.

Так, постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (ч.2 ст.7 ЗК України від 18.12.1990). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (ч.1 ст. 23 ЗК України від 18.12.1990).

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (ч.1 ст.50 ЗК України від 18.12.1990).

Як визначалось ч. 1 ст.7 ЗК України від 18.12.1990 у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства (ч.1 ст.51 ЗК України від 18.12.1990).

На час заснування СФГ ЛАН 1999 відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 № 2009-XII (далі - Закон № 2009-ХІІ).

Так, ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 2 Закону № 2009-ХІІ регламентувалось, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України.

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку (ч.1 ст.9 Закону №2009-ХІІ).

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (ч.2 ст.9 Закону № 2009-XII).

Як зазначалось у п.2 ч.1 ст.29 Закону № 2009-XII діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених ст.ст. 27 і 28 ЗК України, а також визнання селянського (фермерського) господарства неплатоспроможним (банкрутом) п. 3 ч. 1 ст. 29 Закону.

Відповідно до змісту наведених приписів, слід вказати, що можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більше того, право користування земельною ділянкою підлягало припиненню через припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (п.3 ч.1 ст. 27 ЗК України від 18.12.1990), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (п.2 ч.1 ст. 29 Закону № 2009-XII) або визнання його неплатоспроможним (банкрутом) (п.3 ч.1 ст. 29 Закону № 2009-XII).

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (п.1 ч.1 ст. 40 ЗК України від 18.12.1990), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (п.7 ч.1 ст.27, ч.2 ст.29, ч.1 ст.88 ЗК України від 18.12.1990), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була такою, яку слід було використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було виключно для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (ч.1 ст.2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Отже, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду, у тому числі у постанові від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц, неодноразово звертала увагу, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства або його банкрутство.

Отже, колегія суддів зауважує, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 922/2448/21).

Будь-яких обставин, які б давали підстави вважати, що спірна земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні особисто ОСОБА_2 як фізичної особи та не пов`язана зі створенням СФГ, судом апеляційної інстанції не встановлено, оскільки відповідних доказів учасниками справи як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції надано не було.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст.141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Так, ст.141 ЗК України від 25.10.2001 (у редакції від 16.07.2020) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18, підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина - засновника селянського фермерського господарства відсутня. Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства. У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника (аналогічні правові висновки містяться, у тому числі і в постанові КГС ВС від 05.04.2023 у справі № 912/2831/21).

Як убачається із змісту заяви арбітражного керуючого - ліквідатора Багінського А.О. фермерського господарства „Лан 1999 с.Велика Березна, що предметом даного спору є визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га через державну реєстрацію права постійного користування цією земельною ділянкою за ОСОБА_2 (померлим у 2020р. засновником ФГ ЛАН 1999), що на думку ліквідатора, порушує право постійного користування ФГ ЛАН 1999.

Згідно із витягу від 14.09.2023 Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом з 22.09.2009 відповідач не є співзасновником (співвласником) ФГ Лан 1999.

Колегія суддів зауважує, що доказів, які підтверджують наявності будь-яких прав чи охоронюваних законом інтересів у ОСОБА_1 на земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га, що перебуває у постійному користуванні фермерського господарства „Лан 1999 с.Велика Березна, ліквідатором, як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції не додано і протилежного скаржником не доведено.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного Господарського Суду в постанові від 26.08.2020 у справі № 925/302/18 у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства. Зазначений висновок містить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

За наведеного, на переконання суду апеляційної інстанції, право постійного користування спірною земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, не припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала, а тому вимоги ліквідатора є безпідставними, спростовуються встановленими фактичними обставинами у справі та нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, з приводу наявного у ФГ Лан 1999 права постійного користування земельною ділянкою судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.61 Кодексу ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Частиною 9 ст. 95 Кодексу передбачено, що у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, у тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуте для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.

Отже, з метою здійснення ліквідатором всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів банкрута, останнім ініційовано відповідне звернення до суду.

Водночас, як попередньо зазначалося вище, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

Відповідно до п.3 ст.35 Закону України Про фермерське господарства від 19.06.2003 № 973-IV діяльність фермерського господарства припиняється у разі визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом).

Як зазначалось вище, постановою суду від 11.01.2012 у справі № 2/5025/2215/11, зокрема, фермерське господарство „Лан 1999 с.Велика Березна визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Так, ч. 13 ст. 95 Кодексу встановлено, що з дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з моменту визнання ФГ ЛАН 1999 банкрутом підлягає припиненню право постійного користування боржника земельною ділянкою із кадастровим номером 6823681500:08:003:0080, розташовану на території Полонської міської ради, з поверненням її власнику з дотриманням вимог земельного законодавства.

Доказів вчинення ліквідатором відповідних дій матеріали справи не містять і протилежного позивачем не доведено.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого права (охоронюваного законом інтересу) у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку.

При цьому, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Тобто наслідком задоволення позовних вимог має бути відновлення порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача, на користь якого приймається відповідне рішення суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2022 у справі № 907/166/21).

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16).

Інших обставин та доказів на їх підтвердження, які б спростовували встановлені судом обставини, арбітражним керуючим суду надано не було.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ліквідатора фермерського господарства „Лан 1999 с.Велика Березна Полонського району арбітражного керуючого Багінського А.О. до гр. ОСОБА_1 Хмельницька область, Шепетівський район, с.Велика Березна, за участю Полонської міської територіальної громади в особі Полонської міської ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, про визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.23 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лан 1999" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.23 у справі № 2/5025/2215/11 (924/774/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.23 у справі №2/5025/2215/11 (924/774/23) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №2/5025/2215/11 (924/774/23) повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "18" березня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.