Єдиний державний реєстр судових рішень
№ 201/13545/23
провадження 2/201/1041/2024
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2024 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Могиліною Д.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро цивільну справу за позовом Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених сум тимчасової державної соціальної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання невідоме, коштів та судових витрат,
ВСТАНОВИВ:
Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради 02 листопада 2023 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених сум тимчасової державної соціальної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання невідоме, коштів та судових витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (Управління) з заявою від 11 жовтня 2019 року про призначення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме та декларацією про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До заяви відповідач додала довідку Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про неотримання аліментів з ОСОБА_4 на користь дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.
Рішенням Управління від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 призначено тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме на дитину - ОСОБА_5 : з 01 жовтня 2019 року по 31 березня 2020 року - у розмірі 775.67 грн. щомісячно.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» (Постанова № 264) (в редакції від 08.04.2020) на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, строк виплати, зокрема, тимчасової державної соціальної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце їх проживання невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (орган соціального захисту населення).
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 було автоматично продовжено виплату тимчасової допомоги з 01 квітня 2020 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 775.67 грн. щомісячно.
Згідно п.2 Постанови № 264 (в редакції від 31.10.2020) орган соціального захисту населення проводить перерахунок розміру виплаченої державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі поданої особою або її законним представником заяви та необхідних документів.
Якщо за результатами проведеного перерахунку: виявляється, що розмір отриманої допомоги був меншим, орган соціального захисту населення проводить доплату в розмірі різниці між перерахованим і виплаченим розміром допомоги; не підтверджується право на отримання допомоги або її розмір буде меншим від виплаченої під час карантину допомоги, органи соціального захисту населення: визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню. Якщо отримувач допомоги протягом одного місяця з дати скасування карантину не подав заяви та необхідних документів, що не дає змоги провести перерахунок допомоги, органи соціального захисту населення вживають заходів, передбачених абзацами п`ятим - сьомим цього пункту.
Суми коштів, які підлягають поверненню, повертаються: отримувачем допомоги самостійно; за згодою отримувача допомоги у повному обсязі за рахунок наступних виплат допомоги; за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок сум наступних виплат допомоги в розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги.
У разі неможливості добровільного повернення виплачених сум допомоги такі кошти стягуються у судовому порядку.
ОСОБА_1 не підтвердила своє право на отримання тимчасової допомоги за період з 01 квітня 2020 року по 28 лютого 2021 року, а саме, не надала до Управління довідку про неотримання аліментів від ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 за період з 01 жовтня 2019 року, в результаті чого виникла переплата тимчасової допомоги у сумі 8256.70 грн.
На підставі вищезазначеного, рішенням Управління від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 припинено автоматичне призначення та виплату тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме до з`ясування у зв`язку з непідтвердженням права на виплату.
ОСОБА_1 було направлено листи від 23 червня 2021 року № 8/7- 955, від 31 травня 2023 року № 15/7-590 з повідомленням про переплату та пропозицією в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти протягом місяця. Проте, переплата тимчасової допомоги у розмірі 8256.70 грн. на розрахунковий рахунок управління до теперішнього часу не надійшла.
Отже, вказані гроші відповідачем отримані і використані, кошти отримані безпідставно, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдані збитки. Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ЦУ СЗН Дніпровської міської ради надміру отримані кошти тимчасової допомоги в розмірі 8256.70 грн. та судовий збір в розмірі 2684 грн., сплачений при подачі позову, задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечувала, оскільки вказані позивачем дані і документи були надані управлінню відразу з написанням заяви про грошову допомогу, позивач перевіряв її дані і надані документи, ніякої інформації не приховувала і додатково не повинна була надавати, отже закон не порушувала, тому не погодилася з викладеними в позові обставинами, просила в позові відмовити, не заперечував проти розгляду справи за наявними матеріалами по закону та розгляду справи за її відсутності.
З`ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом з наданих позивачем документів та позиції сторони позивача з`ясовано, що
ОСОБА_1 звернулася до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (Управління) з заявою від 11 жовтня 2019 року про призначення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме та декларацією про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До заяви відповідач додала довідку Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про неотримання аліментів з ОСОБА_4 на користь дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Управління від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 призначено тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме на дитину - ОСОБА_5 : з 01 жовтня 2019 року по 31 березня 2020 року - у розмірі 775.67 грн. щомісячно.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» (Постанова № 264) (в редакції від 08.04.2020) на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, строк виплати, зокрема, тимчасової державної соціальної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце їх проживання невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (орган соціального захисту населення).
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 було автоматично продовжено виплату тимчасової допомоги з 01 квітня 2020 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 775.67 грн. щомісячно.
Згідно п.2 Постанови № 264 (в редакції від 31.10.2020) орган соціального захисту населення проводить перерахунок розміру виплаченої державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі поданої особою або її законним представником заяви та необхідних документів.
Якщо за результатами проведеного перерахунку: виявляється, що розмір отриманої допомоги був меншим, орган соціального захисту населення проводить доплату в розмірі різниці між перерахованим і виплаченим розміром допомоги; не підтверджується право на отримання допомоги або її розмір буде меншим від виплаченої під час карантину допомоги, органи соціального захисту населення: визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню. Суми коштів, які підлягають поверненню, повертаються: отримувачем допомоги самостійно; за згодою отримувача допомоги у повному обсязі за рахунок наступних виплат допомоги; за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок сум наступних виплат допомоги в розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги.
У разі неможливості добровільного повернення виплачених сум допомоги такі кошти стягуються у судовому порядку.
Як стверджує позивач, ОСОБА_1 не підтвердила своє право на отримання тимчасової допомоги за період з 01 квітня 2020 року по 28 лютого 2021 року, а саме, не надала до Управління довідку про неотримання аліментів від ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 за період з 01 жовтня 2019 року, в результаті чого виникла переплата тимчасової допомоги у сумі 8256.70 грн.
На підставі вищезазначеного, рішенням Управління від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 припинено автоматичне призначення та виплату тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме до з`ясування у зв`язку з непідтвердженням права на виплату.
ОСОБА_1 було направлено листи від 23 червня 2021 року № 8/7- 955, від 31 травня 2023 року № 15/7-590 з повідомленням про переплату та пропозицією в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти протягом місяця. Проте, переплата тимчасової допомоги у розмірі 8256.70 грн. на розрахунковий рахунок управління до теперішнього часу не надійшла.
Отже, вказані гроші відповідачем отримані і використані, кошти отримані безпідставно, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду, де просили стягнути з відповідачки на користь ЦУ СЗН Дніпровської міської ради суму незаконно отриманої державної допомоги у вказаному розмірі та сплачений при подачі позову судовий збір.
Суд вважає позовну заяву не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно рішень Дніпровської міської ради від 23 січня 2019 року № 40/40 «Про внесення змін до рішень міської ради стосовно структури міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів» та Соборної районної у місті Дніпрі ради від 15 лютого 2019 року № 206 «Про припинення юридичної особи - управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради», управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради припинило свою діяльність як юридична особа шляхом приєднання до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788347).
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (п. 5 статті 104 ЦК України).
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис від 09 квітня 2020 року № 12241120014021920 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради.
Згідно п. 1.8 рішення Дніпровської міської ради від 22 вересня 2021 року № 108/10 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27 січня 2021 року № 89/2 «Про Положення про Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради», Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради є правонаступником прав та обов`язків управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради, код ЄДРПОУ 03192454.
В судовому засіданні з наданих сторонами документів з`ясовано, що Механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких
ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або
місце проживання (перебування) їх невідоме (тимчасова допомога) встановлено Порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 (Порядок).
Абзацом 2 пункту 2 Порядку (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасова допомога призначається у разі, коли рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв`язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення.
Згідно п. 5 Порядку, тимчасова допомога призначається та виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (одержувач), структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Відповідно до п. 6 Порядку, для призначення тимчасової допомоги одержувач подає органу соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копію свідоцтва про народження дитини; декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї).
Абзацом 7 пункту 6 Порядку встановлено, що, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подається рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення.
На підставі вищезазначеного, ОСОБА_1 звернулася до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (Управління) з заявою від 11 жовтня 2019 року про призначення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме та декларацією про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До заяви відповідач додала довідку Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про неотримання аліментів з ОСОБА_4 на користь дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно п. 7 Порядку, тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами.
Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.
Відповідно до п. 8 Порядку, розмір тимчасової допомоги розраховується як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Абзацом 2 пункту 9 Порядку встановлено, що у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір тимчасової допомоги перераховується без звернення одержувача з місяця, в якому набрав чинності закон, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму.
Рішенням Управління від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 призначено тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме на дитину - ОСОБА_5 : з 01 жовтня 2019 року по 31 березня 2020 року - у розмірі 775.67 грн. щомісячно.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» (Постанова № 264) (в редакції від 08.04.2020) на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, строк виплати, зокрема, тимчасової державної соціальної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце їх проживання невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (орган соціального захисту населення).
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 було автоматично продовжено виплату тимчасової допомоги з 01 квітня 2020 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 775.67 грн. щомісячно.
Згідно п. 2 Постанови № 264 (в редакції від 31 жовтня 2020 року) орган соціального захисту населення проводить перерахунок розміру виплаченої державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі поданої особою або її законним представником заяви та необхідних документів. Якщо за результатами проведеного перерахунку: виявляється, що розмір отриманої допомоги був меншим, орган соціального захисту населення проводить доплату в розмірі різниці між перерахованим і виплаченим розміром допомоги; не підтверджується право на отримання допомоги або її розмір буде меншим від виплаченої під час карантину допомоги, органи соціального захисту населення: визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; встановлюють строки повернення коштів, які підлягають поверненню залежно від матеріального стану багатодітної сім`ї; повідомляють отримувачу допомоги про обсяг коштів, які підлягають поверненню, та строки їх повернення. Якщо отримувач допомоги протягом одного місяця з дати скасування карантину не подав заяви та необхідних документів, що не дає змоги провести перерахунок допомоги, органи соціального захисту населення вживають заходів, передбачених абзацами п`ятим - сьомим цього пункту.
Суми коштів, які підлягають поверненню, повертаються: отримувачем допомоги самостійно; за згодою отримувача допомоги у повному обсязі за рахунок наступних виплат допомоги; за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок сум наступних виплат допомоги в розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги. У разі неможливості добровільного повернення виплачених сум допомоги такі кошти стягуються у судовому порядку.
Як стверджує позивач, ОСОБА_1 не підтвердила своє право на отримання тимчасової допомоги за період з 01 квітня 2020 року по 28 лютого 2021 року, а саме, не надала до Управління довідку про неотримання аліментів від ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 за період з 01 жовтня 2019 року, в результаті чого виникла переплата тимчасової допомоги у сумі 8256.70 грн. На підставі вищезазначеного, рішенням Управління від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 припинено автоматичне призначення та виплату тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме до з`ясування у зв`язку з непідтвердженням права на виплату.
ОСОБА_1 було направлено листи від 23 червня 2021 року № 8/7- 955, від 31 травня 2023 року № 15/7-590 з повідомленням про переплату та пропозицією в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти протягом місяця. Проте, переплата тимчасової допомоги у розмірі 8256.70 грн. на розрахунковий рахунок управління до теперішнього часу не надійшла. Термін повернення вказаних надміру виплачених бюджетних коштів встановлено і відповідачем не виконано: вказані кошти не повернуто.
Отже, на думку позивача, вказані гроші відповідачем отримані і використані, кошти отримані безпідставно, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдані збитки. Тому позивач і просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради надміру отримані кошти тимчасової допомоги в розмірі 8256.70 грн. як отримані безпідставно та судовий збір в розмірі 2684 грн., сплачений при подачі позову.
Суд не може погодитися з вказаною позицію позивача, виходячи з наступного. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, строк виплати, зокрема, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, допомоги на дітей одиноким матерям, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до органу соціального захисту населення.
Особи, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, зобов`язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо).
Якщо отримувачам державної соціальної допомоги сім`ям з дітьми, якими подано документи із свідомо неправдивими відомостями, не подано відомостей про зміни у складі сім`ї, приховуються обставини, які впливають на призначення і виплату допомоги, було надміру виплачено суми допомоги, органи соціального захисту населення: визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення державної допомоги сім`ям з дітьми та встановлюють строки їх повернення; повідомляють отримувачу державної соціальної допомоги сім`ям з дітьми про обсяг коштів, які підлягають поверненню, та строки їх повернення.
Суми коштів, які підлягають поверненню, повертаються отримувачем державної допомоги сім`ям з дітьми самостійно. Органи соціального захисту населення мають право перевіряти матеріальне становище сімей з дітьми.
Статтею 22 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлено, що одержувачі державної допомоги зобов`язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.
Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом.
Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 надала до управління заяву про призначення допомоги та всі необхідні документи. Цих документів виявилося достатньо і рішенням позивача допомога була призначена.
На підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану» нарахування та виплата державної соціальної допомоги відповідачці була автоматично подовжена з 01 березня 2022 року.
На виконання вимог п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 214, з метою забезпечення масового автоматичного подовження усіх видів соціальних виплат, Міністерством соціальної політики України створюютвся доробки програмного забезпечення для автоматичного подовження усіх допомог.
В результаті завантаження чергових оновлень програмного комплексу, нарахування та виплата державної соціальної допомоги на дітей відповідачці ОСОБА_1 автоматично продовжено виплату тимчасової допомоги з 01 квітня 2020 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 775.67 грн. щомісячно.
При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 виплачувалася тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме на дитину - ОСОБА_5 : з 01 жовтня 2019 року по 31 березня 2020 року - у розмірі 775.67 грн. щомісячно, тобто призначена рішенням позивача від 15 жовтня 2019 року, однак лише у 2021 році позивач звернувся з відповідними запитами щодо перевірки інформації про не отримання аліментів.
Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.
В ході розгляду справи позивачем не наведено обов`язкових умови повернення надмірно виплаченої соціальної допомоги, ознаки (обставини) навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру - судом не встановлені, оскільки при призначенні допомоги позивач міг і повинен був дізнатися про порушення свого права з часу призначення відповідачу державної соціальної допомоги, тобто з 2019 року та при прийнятті подальших рішень 2020 року, 2021 року і інш., зробивши відповідні запити і перевіривши майновий стан та факт отримання чи не отримання аліментів відповідачем (запит до державного виконавця), що своєчасно позивачем зроблено не було.
При цьому, суд звертає увагу, що всі відомості про вказані аліменти відповідачки наявні у виконавчому провадженні (прізвище, ім`я та по-батькові дитини, боржника, стягувача, строки і розмір аліментів, заборгованість та її погашення і інш.), що виключає факт приховування останньою таких відомостей.
Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позивачем не наведено обов`язкових умов повернення надмірно нарахованих сум державної соціальної допомоги на дітей, не доведено навмисного подання відповідачкою недостовірних відомостей або їх приховування, що в свою чергу могло вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, а отже не доведена недобросовісність відповідачки.
Крім того, враховуючи соціальний статус відповідачки, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідачки, суд дійшов висновку, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря.
Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У справі «Zolotas проти Греції» (№2) від 29 січня 2013 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin I Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, параграф 56, 20 жовтня 2011 року)».
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 530 ЦК України,_якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, що порушення зобов`язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України_встановлено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань (надання достовірних відомостей). Отже вимога позивача про стягнення коштів не ґрунтується на вимогах закону.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати по справі по оплаті судового збору при подачі позову покладаються на позивача.
При таких обставинах суд вважає можливим Центральному управлінню СЗН Дніпровської міської ради в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених сум тимчасової державної соціальної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання невідоме, коштів та судових витрат відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 202, 204, 207, 526, 530, 611, 625, 627 ЦК України, Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Центральному управлінню соціального захисту населення Дніпровської міської ради в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених сум тимчасової державної соціальної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання невідоме, коштів та судових витрат відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя -
