ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року

м. Київ

справа № 120/13997/21-а

адміністративне провадження № К/990/34410/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Заброцькою Л.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Граб Л.С., суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - скаржник, позивач) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати пункт 1 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 червня 2021 року № 87;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_4 .

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер військовослужбовець ОСОБА_4 . Позивачі як діти померлого військовослужбовця звернулись до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) із заявою та відповідними документами щодо виплати їм одноразової грошової допомоги на підставі статті 13 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який передав відповідні матеріали до Міністерства оборони України для прийняття рішення. Однак комісія Міністерства оборони України відмовила позивачам у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки причиною смерті ОСОБА_4 став набряк головного мозку, психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії відповідача, які полягали у відмові в призначенні позивачам одноразової грошової допомоги як дітям померлого військовослужбовця є правомірними, оскільки дія Закону № 2011-ХІІ не поширюється на членів сімей військовослужбовців, які померли під час проходження військової служби, якщо смерть військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння. Відтак, суди попередніх інстанцій на цій підставі дійшли висновку, що рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення Закону №2011-XII та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 15 червня 2022 року у справі №826/4813/18, від 14 вересня 2022 року у справі №640/17148/20, від 10 травня 2023 року у справі №640/5320/19, у зв`язку із чим дійшли необґрунтованих висновків про те, що дії відповідача, які полягали у відмові в призначенні позивачам одноразової грошової допомоги, як дітям померлого військовослужбовця, є правомірними.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

7. Касаційна скарга надійшла до Суду 13 жовтня 2023 року.

8. Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 120/13997/21-а витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

9. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 18 березня 2024 року.

10. Під час розгляду цієї справи в касаційному порядку учасники справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

11. Від відповідача 25 грудня 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, з мотивів якого вбачається, що Міністерство оборони України не погоджується з доводами скаржника. Вказане обґрунтовує тим, що смерть військовослужбовця знаходиться у прямій залежності із вживанням спиртних напоїв, що підтверджується висновком експерта, наказом командира в/ч № НОМЕР_1 , лікарським свідоцтвом про смерть №632, актом про проведення службового розслідування №412 та наказом від 07 квітня 2020 року №426 «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком». З огляду на це, відповідач наголошує на тому, що рішенні судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивачі є дітьми померлого майора ОСОБА_4 , який виконував обов`язки військової служби на території військової частини № НОМЕР_1 .

13. Згідно протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30 липня 2020 року №460, захворювання та причина смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби.

14. При цьому, в протоколі зазначено, що причиною смерті ОСОБА_4 стали набряк головного мозку, психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю.

15. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №632 від 31 грудня 2019 року ОСОБА_4 причина смерті: "Набряк головного мозку. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю", дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16. Згідно висновку судово-медичного експерта Бюро судово-медичної експертизи Головного управління охорони здоров`я Волинської облдержадміністрації № 589, причиною смерті ОСОБА_4 є виражений набряк головного мозку як наслідок синдрому відміни після тривалого вживання спиртних напоїв.

17. Для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 позивачі звернулися з заявами та необхідними документами до ІНФОРМАЦІЯ_2, який передав відповідні матеріали до Міністерства оборони України для прийняття рішення.

18. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом №87 від 03 червня 2021 року, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги донькам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_4 . Вказане рішення прийняте з посиланням на статтю 16-4 Закону № 2011-ХІІ, відповідно до якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. При цьому вказано, що причиною смерті ОСОБА_4 є набряк головного мозку, психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, про що зазначено в лікарському свідоцтві про смерть від 31 грудня 2019 року №632.

19. Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що порушує їх права, позивачі звернулися до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятними з огляду на таке.

26. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

27. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

29. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

30. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

31. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

32. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

33. Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

34. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

35. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

36. Пунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Згідно з частиною дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

37. На виконання вказаної вище статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок, яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

38. Позиція Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 760/1815/16-а, від 30 березня 2020 року у справі № 820/1645/18, від 31 березня 2020 року у справі № 319/1377/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 205/8704/16-а(2-а/205/222/16), від 16 квітня 2020 року у справі № 520/8870/18, від 26 травня 2020 року у справі № 735/1417/16-а, від 09 грудня 2020 року у справі № 620/3983/18, від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19 та від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20.

39. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

40. Пунктом 4 Порядку № 975 аналогічно до положень пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається, зокрема, у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

41. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, померлий ОСОБА_4 виконував обов`язки військової служби на території військової частини № НОМЕР_1 .

42. Згідно протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30 липня 2020 року №460, захворювання та причина смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби.

43. Разом з тим, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги донькам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_4 , вказала на відсутності підстав для її виплати, оскільки згідно лікарського свідоцтва про смерть від 31 грудня 2019 року №632 причиною смерті ОСОБА_4 є набряк головного мозку, психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю.

44. Відповідно до частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

45. Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.

46. Пунктом 10 Порядку № 975 передбачено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, додають до заяви зокрема, копію документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

47. З огляду на вищевказані положення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.

48. Разом з тим, така виплата не здійснюються, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем злочину, адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

49. Крім того, колегія суддів вказує, що встановлений пунктом 10 Порядку № 975 обов`язок членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця подати необхідний перелік документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги є обов`язковою умовою для призначення такої допомоги і ґрунтується на необхідності перевірки уповноваженим органом відсутності обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону №2011-XII (зокрема, коли смерть є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких члени сім`ї померлого, батьки, утриманці позбавляються права на отримання одноразової грошової допомоги.

50. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі №487/4401/16-а, від 12 липня 2019 року у справі №0840/2850/18 та від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020.

51. З огляду на це, колегія суддів зазначає, що відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.

52. Судами попередніх інстанцій встановлено, що причиною смерті ОСОБА_4 є набряк головного мозку психічні та поведінкові розлади внаслідок тривалого вживання алкоголю.

53. Вказане, згідно встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджується:

- висновком експерта №589 (розділ «Підсумки», пункт 3 - причиною смерті є набряк головно мозку як наслідок синдрому відміни після тривалого вживання спиртних напоїв),

- витягом з наказу командира в/ч № НОМЕР_1 (про виключення із списків військової частини у зв`язку із смертю, яка настала внаслідок вживання алкоголю, смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби),

- лікарським свідоцтвом про смерть №632 (пункт 4 - причина смерті - набряк головного мозку. Психічні розлади внаслідок вживання алкоголю),

- актом про проведення службового розслідування №412 (пункт 3 - обставини, за яких стався нещасний випадок - набряк головного мозку, психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю),

- наказом від 07 квітня 2020 року №426 «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком» (пункт 2 - смерть настала в позаслужбовий час, не під час виконання ним обов`язків військової служби).

54. На підставі досліджених судами попередніх інстанцій документів, що визначають причини смерті військовослужбовця, колегія суддів доходить висновку про те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_4 знаходиться у прямій залежності із тривалим вживанням ним спиртних напоїв. З огляду на це, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято в межах повноважень та у спосіб передбачений Законом № 2011-ХІІ і Порядком № 975.

55. Щодо доводів скаржника про те, що померлий ОСОБА_4 не вчиняв жодних дій у стані алкогольного сп`яніння, що могли б призвести до смерті, колегія суддів вказує таке.

56. Так, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що службовим розслідуванням нещасного випадку зі смертельним наслідком встановлено, що близько 17:00 год 27 грудня 2019 року командиром 3 механізованого батальйону майором ОСОБА_5 у розташуванні ввіреного підрозділу був виявлений заступник командира 3-го механізованого батальйону з тилу майор ОСОБА_4 у візуальному стані алкогольного сп`яніння. Вказане стало підставою для прийняття останнього на стаціонарне лікування у Волинському наркологічному диспансері міста Луцьк та встановлення за життя діагнозу: "Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності активний, стан відміни, некомпенсований цукровий діабет тип 1". Під час перебування у стаціонарі ОСОБА_4 помер. Висновком судово-медичного експерта Бюро судово-медичної експертизи Головного управління охорони здоров`я Волинської облдержадміністрації № 589 констатовано, що причиною смерті ОСОБА_4 є виражений набряк головного мозку як наслідок синдрому відміни після тривалого вживання спиртних напоїв.

57. Таким чином, на підставі встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що дії ОСОБА_4 , а саме перебування останнього під час проходження служби у стані алкогольного сп`яніння, безпосередньо стали підставою для направлення його на стаціонарне лікування у Волинський наркологічний диспансер м. Луцьк, де, внаслідок синдрому відміни після тривалого вживання спиртних напоїв, ОСОБА_4 помер, що доводить наявність причинного зв`язку між тривалим/надмірним вживанням військовослужбовцем спиртних напоїв під час проходження ним служби з його подальшою смертю, яка спричинена ускладненнями, внаслідок діагностованої алкогольної залежності, оскільки вказане по суті також є активними діями, які вчиняє відносно себе військовослужбовець.

58. Відтак, з огляду на вищезазначене, колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо відсутності вчинених ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння дій, що призвели до його смерті, оскільки саме поведінка померлого (перебування під час проходження служби у стані алкогольного сп`яніння), а також встановлений діагноз (психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю) свідчать про спрямоване вчинення ОСОБА_4 сукупності дій, що призвели до його передчасної смерті.

59. Таким чином, із системного аналізу положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, якими регулюються спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне сформулювати правовий висновок про те, що законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця або втрата ним працездатності є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

60. Щодо доводів касаційної скарги стосовно необхідності врахування висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 15 червня 2022 року у справі №826/4813/18, від 14 вересня 2022 року у справі №640/17148/20, від 10 травня 2023 року у справі №640/5320/19 колегія суддів зазначає, що останні викладені за інших обставин. Так, у цих справах суди встановили, що смерть військовослужбовців настала внаслідок вчинення іншою особою відносно них злочинів, що підтверджується наявністю відповідних вироків суду у цих справах. Таким чином, вказані висновки стосуються лише тих спірних правовідносин, у яких смерть військовослужбовця, члени сім`ї/батьки/утриманці якого звернулися за отриманням одноразової грошової допомоги, знаходиться у прямій залежності із протиправними (злочинними) діями не самого військовослужбовця, а інших осіб.

61. Таким чином, доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а також неврахування висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 15 червня 2022 року у справі №826/4813/18, від 14 вересня 2022 року у справі №640/17148/20, від 10 травня 2023 року у справі №640/5320/19, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року.

62. Відтак, оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та прийняття оскаржуваних рішень, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

63. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

65. З огляду на те, що касаційний суд залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді О.П. Стародуб

С.М. Чиркін