ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/30034/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Поторась О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправними та недійсними рішень, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради, з урахуванням нової редакції позовної заяви, з наступними позовними вимогами:

1. Визнати протиправним положення пункту 2 2 Порядку отримання, актуалізації та блокування електронних квитків, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.07.2020 №325-1 (далі Порядок №325-1) щодо необхідності перебування на обліку в Реєстрі за місцем проживання в Луцькій міській територіальній громаді.

2. Визнати недійсним положення пункту 2.7 Порядку №325-1 в частині необхідності оплати за повторну видачу електронного квитка у випадку втрати, механічного пошкодження тощо.

3. Визнати протиправним положення пункту 2.8 Порядку №325-1 (у редакції рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.09.2022 №461-1) щодо необхідності надання інформації з Реєстру Луцької міської територіальної громади про задеклароване/зареєстроване місце проживання або витяг з Реєстру територіальної громади.

4. Визнати недійсним повністю пункт 3.1 Порядку №325-1 щодо необхідності щорічної актуалізації пільгового електронного квитка.

5. Визнати недійсним повністю пункт 3.6. Порядку №325-1 щодо переліку документів для актуалізації пільгового електронного квитка.

6. Визнати недійсним пункт 4.1 Порядку №325-1 в частині блокування пільгового електронного квитка.

7. Визнати недійсним повністю рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.09 2022 №461-1.

8. Зобов`язати Виконавчий комітет Луцької міської ради внести відповідні зміни до рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.07.2020 №325-1, а саме:

8.1 Виключити положення пункту 2.2 Порядку №325-1.

8.2 Положення пункту 2.7 Порядку №325-1, викласти в наступній редакції: «Електронний квиток у випадку його втрати, механічного пошкодження, згуби видається повторно на платній основі за винятком пільгових електронних квитків, які видаються безкоштовно при повторній видачі незалежно від кількості повторних видач».

8.3 Виключити повністю пункт 3.1 Порядку №325-1.

8.4 Виключити із пункту 3.6 Порядку №325-1 слова «документи, що дають право на пільговий проїзд».

8.5 Доповнити пункт 3.6 Порядку №325-1 словами: «Пільгові електронні квитки, видані на підставі посвідчень, для яких не встановлений термін їх дії або видані довічно, актуалізації не підлягають».

9. Стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради кошти для відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 195 650,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із запровадженням у м. Луцьку електронної системи оплати проїзду ТОВ «Сіті кард систем» позивачу, як особі з інвалідністю ІІ групи видано пільговий електронний квиток для реєстрації проїзду у міському транспорті загального користування м. Луцька.

Однак, працівниками перевізника позивачу було повідомлено, що квиток є недійсним, оскільки необхідно продовжити термін його дії у ТОВ «Сіті кард систем».

Незважаючи на те, що позивачем було надано квиток та посвідчення інваліда другої групи, що дає право безкоштовного проїзду у всіх видах міського транспорту загального користування, ТОВ «Сіті кард систем» відмовило у продовженні терміну дії квитка.

ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до рішень Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі - відповідач) від 06.07.2020 №325-1 та від 14.09.2022 №461-1 для поновлення терміну дії квитка необхідно надати: електронний квиток; паспорт громадянина України або документ, який його замінює; довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідальний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); документи, що дають право на пільговий проїзд; інформацію з Реєстру Луцької міської територіальної громади про задеклароване/зареєстроване місце проживання або витяг з Реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання або витяг з Реєстру територіальної громади.

Позивач вказує, що документами для пасажира, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, згідно з частиною другою статті 39 Закону №2344-ІІІ є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка). Таким чином, посвідчення інваліда другої групи є достатнім документом, який надає право безкоштовного проїзду у міському транспорті загального користування.

Вважає, що Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» в Україні передбачено лише необхідність наявності електронного квитка. Реєстрація електронного квитка лише підтверджує факт користування послугами перевізника і відсутність такої реєстрації не тягне за собою жодних правових наслідків.

Також зазначив, що посвідчення видане довічно, тому встановлення обмеженого терміну дії електронного квитка є незаконним та обмежує його права.

Разом з тим, позивач стверджує, що незаконними рішеннями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та душевних стражданнях, які він зазнав внаслідок протиправних рішень відповідача; моральна шкода за підрахунками позивача становить 195 650,00 грн, яку він просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції зазначив, що порядок проїзду міським пасажирським автомобільним транспортом і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також відносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду, визначаються Правилами користування міським пасажирським автомобільним транспортом, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування.

Згідно ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень виконавчого комітету міської ради належить право затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Правил користування міським та приміським пасажирським транспортом (тролейбусом, автобусом) у Луцькій міській територіальній громаді в новій редакції (далі - Правила), які затверджені рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.03.2021 №205-1 електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в автоматизованій системі обліку оплати проїзду (далі - АСООП) дає право пасажиру на одержання транспортних послуг. Види, форми носіїв та порядок обігу електронного квитка визначається органом місцевого самоврядування. Електронні квитки можуть бути персоніфіковані та неперсоніфіковані.

Персоніфікація електронного квитка - процес, що передбачає отримання від особи, яка має право на пільгу або бажає персоніфікувати особистий електронний квиток, її фотокартки, прізвища, імені та по батькові, підтвердження права на пільгу (державного зразка), видачу персоніфікованого електронного квитка.

Пільга - право пасажира на безоплатний проїзд (повна пільга) чи проїзд за зниженою вартістю (часткова пільга). Усі пільги підлягають персоніфікації.

Пунктом 3.3 Правил визначено, що право на проїзд у транспортних засобах особам, що користуються пільгою (повною або частковою), дає персоніфікований електронний квиток після реєстрації в АСООП та отриманий пасажиром квиток при наявності відповідного посвідчення.

Згідно з пунктом 3.16 Правил виконавчий комітет міської ради може визначати порядок користування транспортними послугами пасажирами, яким надано право пільгового проїзду (кількість проїздів у певний період часу, час користування транспортними послугами).

Відповідно до частини 9 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Вважає, що наведені доводи позивача спростовуються усім вище наведеним, адже органам місцевого самоврядування надано право встановлювати порядок функціонування автоматизованої системи обліку оплати проїзду, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначати особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Крім того, зазначив, що аргументи позивача є його власним трактуванням норм чинного законодавства, при цьому, законодавець чітко визначив повноваження для органів місцевого самоврядування приймати акти, які деталізують, зокрема, види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів. З урахуванням наведеного, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не навів жодних аргументів щодо законності зазначення у оскаржуваному рішенні положень щодо необхідності так званої актуалізації пільгового електронного квитка, підтвердження факту реєстрації пільговика у Луцькій ОТГ, права відповідача обмежувати термін дії квитка, блокувати його, стягувати плату за повторну видачу квитка у разі його втрати, зіпсування, природнього зношення тощо.

Також позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

07.11.2023 від виконавчого комітету Луцької міської ради надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

В судове засідання 08.11.2023 сторони не прибули про що складено довідку в інформаційній системі «Діловодство спеціалізованого суду».

05.12.2023 позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої виключено позовну вимогу 7 (Визнати недійсним повністю рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.09 2022 №461-1), відповідно позовні вимоги 8.1-8.5 стали вимогами 7.1-7.5, натомість додатково заявлено наступні вимоги:

8. Визнати недійсним повністю рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.07.2020 №325-1.

9. Визнати недійсним повністю рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 15.11.2019 №712-1.

Судове засідання 07.12.2023 не відбулось в зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, внаслідок чого підготовче засідання відкладено на 27.12.2023.

В судовому засіданні 27.12.2023 на підставі частини четвертої статті 173 КАС України постановлено усну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду та в зв`язку з необхідністю підготовки відзиву на уточнені (змінені) позовні вимоги, а також подання відповіді на такий відзив, за погодженням зі сторонами відкладено розгляд справи на 16.01.2024.

28.12.2023 позивачем через канцелярію суду подано письмове повідомлення про неможливість участі в судовому засіданні 16.01.2024 в зв`язку з необхідністю участі в судовому засіданні у справі №161/13504/23 в Луцькому міськрайонному суді.

29.12.2023 представником відповідача подано відзив на уточнені (змінені) позовні вимоги в якому зазначив, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 15.11.2019 №712-1 та від 06.07.2020 №325-1 не є регуляторними актами, відповідно відповідачу не потрібно надавати ніяких доказів, що ці рішення прийняті із дотриманням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

На сайті Луцької міської ради, є Реєстр регуляторних актів (загальнодоступний за посиланням: https://www.lutskrada.gov.ua/pages/reiestr- rehuliatornykh-aktiv), і вказаних рішень у ньому немає.

Зауважив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.07.2020 №325-1 визначає процедуру отримання, актуалізації та блокування електронних квитків, що використовуються для оплати/реєстрації проїзду в громадському транспорті (автобус, тролейбус) міста Луцька стосується громадян - фізичних осіб, а не суб`єктів господарювання, а відносини з приводу процедури отримання, актуалізації та блокування електронних квитків, що використовуються для оплати/реєстрації проїзду в громадському транспорті (автобус, тролейбус) міста Луцька, очевидно не є господарськими чи адміністративними між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 15.11.2019 №712-1 також стосується питання запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, яку повинні здійснювати пасажири.

Представник відповідача просив з урахуванням змінених позовних вимог відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив щодо змінених позовних вимог позивач вказує, що звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається. Оскільки, критерієм надання пільг достатньою є наявність посвідчення та електронного квитка. Така сама норма є і у пункті 2 рішення відповідача від 07.12.2022 №663-1. Рішення відповідача про необхідність актуалізації електронного квитка, надання права Оператору АСОП встановлювати обмежений термін дії пільгового квитка, блокувати квиток, стягувати оплату за повторну його видачу не ґрунтується на законодавстві України, незаконно звужують зміст та обсяг прав на безкоштовний проїзд, а тому є протиправним і підлягає скасуванню. Вважає позов обґрунтованим та просив задовольнити його у повному обсязі.

Внаслідок неприбуття сторін, підготовче засідання 16.01.2024 відкладено на 25.01.2024.

25.01.2024 представником відповідача подано заяву про проведення підготовчого засідання без його участі, згідно з якою представник проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві, проти закриття підготовчого провадження не заперечував.

Позивач в судове засідання 25.01.2024 не прибув, про причини неприбуття не повідомив, разом з тим, враховуючи подання учасниками справи заяв по суті справи та відсутність необхідності вчиняти інші підготовчі дії, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 21.02.2024.

20.02.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника у іншій справі.

У судовому засіданні 21.02.2024 розгляд справи відкладено на 05.03.2024 на 11:00.

05.03.2024 представником відповідача подано заяву про розгляд справи без участі, проти задоволення позову заперечує, з підстав викладених у заявах по суті.

У судовому засіданні 05.03.2024 позивач просив задовольнити позов повністю з підстав викладених у позовній заяві та відповідях на відзив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання та йому видано пільговий електронний квиток для оплати реєстрації проїзду в громадському транспорті міста Луцька, про що свідчать копії відповідного пенсійного посвідчення та електронного квитка.

15.11.2019 Виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення №712-1 «Про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги у м. Луцьку».

06.07.2020 Виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення №325-1 «Про Порядок отримання, актуалізації та блокування електронних квитків» пунктом 1 якого затверджено Порядок отримання, актуалізації та блокування електронних квитків згідно з додатком.

Як стверджує ОСОБА_1 , звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається, рішення відповідача про необхідність актуалізації електронного квитка, надання права Оператору АСООП встановлювати обмежений термін дії пільгового квитка, блокувати квиток, стягувати оплату за повторну його видачу не ґрунтується на законодавстві України, незаконно звужують зміст та обсяг прав на безкоштовний проїзд, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 38-1 Закону № 875-XII особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт».

Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Порядок транспортного обслуговування осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю на пільгових умовах визначається нормативно-правовими актами, що регламентують правила користування громадянами повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним та міським електричним транспортом.

Статтею 12 Закону України від 10.11.1994 №232/94-ВР «Про транспорт» (далі Закон №232/94-ВР) визначено обов`язки та права підприємств транспорту, зокрема, встановлено, що підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати: потреби громадян, підприємств і організацій у перевезеннях; обслуговування пасажирів під час довготривалих перевезень доброякісною питною водою, харчуванням, можливість задоволення інших біологічних потреб; якісне і своєчасне перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти; виконання державних завдань (контрактів) щодо забезпечення потреб оборони і безпеки України; безпеку перевезень; безпечні умови перевезень; запобігання аваріям і нещасним випадкам, усунення причин виробничого травматизму; охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту; права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Органи місцевого самоврядування входять до системи органів державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту. Згідно із частиною дев`ятою статті 6 Закону №2344-III органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Відповідно до статті 7 Закону №2344-III на міських, приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади, забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на виконавчий орган ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади.

За приписами частини першої статті 31 Закону №2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Згідно із частиною першою статті 42 Закону №2344-III договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Згідно зі статтею 37 Закону №2344-III пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

З аналізу вищенаведеного слідує, що саме автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забезпечують пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами; такому автомобільному перевізнику забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, реалізація права на пільговий проїзд відбувається у порядку та умовах, встановлених законом. Право громадян на пільговий проїзд на автобусних маршрутах загального користування, які відповідно до законодавства користуються такими правами, не ставиться у залежність від проведення органом місцевого самоврядування компенсації витрат перевізника у зв`язку із таким перевезенням.

Отже, не проведення такої компенсації витрат або їх компенсування перевізнику не у повному обсязі ніяким чином не впливає на інтереси позивача у реалізації в установленому порядку права на пільговий проїзд.

Відповідно до підпунктів 10, 10-1, 10-2 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: зокрема щодо затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду; встановлення порядку функціонування та вимог до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, а також видів, форм носіїв, порядку обігу та реєстрації проїзних документів.

Отже, згідно статті 7 Закону №2344-III, підпунктів 10, 10-1, 10-2 пункту «а» частини першої статті 30 Закону №280/97-ВР виконавчий комітет наділений власними повноваженнями щодо регулювання сфери організації міського пасажирського транспорту.

Судом встановлено, що 06.07.2020 Виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення №325-1 «Про Порядок отримання, актуалізації та блокування електронних квитків» пунктом 1 якого затверджено Порядок отримання, актуалізації та блокування електронних квитків згідно з додатком.

Позивачем оскаржуються наступні пункти Порядку отримання, актуалізації та блокування електронних квитків:

2.2. Електронний квиток персоніфікований багаторазовий пільговий отримується особами, які мають право на пільговий проїзд і перебувають на обліку в Реєстрі за місцем проживання в Луцькій міській територіальній громаді, на безкоштовній основі у картковому центрі особисто;

2.7. Електронний квиток у випадку втрати, механічного пошкодження, згуби видається повторно на платній основі;

2.8. Порядок отримання, актуалізації та блокування електронних квитків, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.07.2020 №325-1 (у редакції рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.09.2022 №461-1) щодо необхідності надання інформації з Реєстру Луцької міської територіальної громади про задеклароване/зареєстроване місце проживання або витяг з Реєстру територіальної громади;

3.1. Електронний квиток персоніфікований багаторазовий пільговий підлягає щорічній актуалізації протягом місяця, визначеного оператором та внесеного в АСООП, у картковому центрі та проводиться особисто;

3.6. Перелік документів, які пред`являються оператору при актуалізації електронного квитка:

- електронний квиток;

- паспорт громадянина України або документ, який його замінює;

- довідка про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідальний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- документи, що дають право на пільговий проїзд;

4.1. Електронний квиток персоніфікований багаторазовий пільговий, учнівський, студентський підлягає блокуванню у випадках: завершення терміну дії пільги; скасування пільги; відсутності актуалізації; втрати, викрадення, згуби; механічного пошкодження; смерті; неправомірного використання; за бажанням власника.

Суд дослідивши вимоги Порядку отримання, актуалізації та блокування електронних квитків, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.07.2020 №325-1 не вбачає таких, які обмежують права користування позивачем пільговим проїзним документом, за умови актуалізації персоніфікованого багаторазового пільгового електронного квитка.

При цьому, ОСОБА_1 не надав суду доказів, які свідчать про перешкоди вчиненні відповідачем у користуванні правом безкоштовного проїзду.

Суд дійшов висновку, що реалізація права позивача на користування пільговим проїзним документом, залежить від нього та потребує вчинення ним необхідних дій, передбачених Порядком отримання, актуалізації та блокування електронних квитків, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.07.2020 №325-1.

Разом з тим, рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 15.11.2019 №712-1 також стосується питання запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, яку повинні здійснювати пасажири.

Дослідивши матеріали справи, зі сторони Виконавчого комітету Луцької міської ради судом не встановлено перешкод у користуванні ОСОБА_1 правом безкоштовного проїзду у міському транспорті загального користування, водночас, встановлення необхідного алгоритму дій для реалізації такого права органом місцевого самоврядування не може бути розцінено як власне перешкода.

Підсумовуючи вище викладене суд дійшов висновку, що оскаржуваними у даній справі рішеннями Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.07.2020 №325-1«Про Порядок отримання, актуалізації та блокування електронних квитків» та від 15.11.2019 №712-1 «Про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги у м. Луцьку» не порушено прав позивача на безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (автобусі), вказані рішення прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому такі позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про те, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 15.11.2019 №712-1 та від 06.07.2020 №325-1 не є регуляторними актами в розумінні статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки стосується громадян - фізичних осіб, а не суб`єктів господарювання, а відносини з приводу процедури отримання, актуалізації та блокування електронних квитків, що використовуються для оплати/реєстрації проїзду в громадському транспорті (автобус, тролейбус) міста Луцька, очевидно не є господарськими чи адміністративними між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам щодо реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, визначено поняття дискреційних повноважень - сукупність прав та обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відтак, оскільки судом відмовлено у визнанні недійсним повністю рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.07.2020 №325-1, яким затверджено Порядок отримання, актуалізації та блокування електронних квитків, тому і не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та недійсними положень даного Порядку та внесення змін до нього.

Щодо стягнення на користь позивача 195 650,00 грн моральної шкоди, то суд зазначає, відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою названої статті обумовлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

З урахуванням наведеного та з огляду на необґрунтованість позовних вимог та відсутність обставин для їх задоволення, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, яка є похідною.

Таким чином, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Суддя В.В.Дмитрук

Повний текст судового рішення

складено 15.03.2024