1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/1949/24 1-кп/335/529/2024

11 березня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , процесуального прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисників: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду №9 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022082060001330 від 21.10.2022, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Феодосія, АР Крим, громадянки України, працюючої діловодом в благодійній організації «Українська весна», не заміжньої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, маючої незакінчену вищу освіту, невійськовозобов`язаної, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 306, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, маючого середню освіту, не одруженого, маючого одну малолітню дитину, військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Запоріжжя, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, військовозобов`язаного, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, розлученого, який не має на утриманні будь-яких осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, громадянина України, працевлаштованого в ПрАТ ЗЗРК підземним кріпильником 4-го розряду підземної дільниці № 2 шахти «Прохідницька», не одруженого, не маючого на утриманні будь-яких осіб, невійськовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого вищу освіту, розлученого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, не працевлаштованого, військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 , раніше судимого: 11.10.2010 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 366, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавлення права займати відповідні посади строком на 1 рік. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням на строк 3 роки; 15.02.2013 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати господарські посади строком на 3 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.10.2010. Апеляційним судом Донецької області 11.06.2013 остаточно визначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Відомостей про звільнення довідка не містить, що підлягає додатковому з`ясуванню,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Пологи Пологівського району Запорізької області, громадянина України, офіційно не працюючого, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 , маючого статус внутрішньо переміщеної особи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2024 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя надійшли матеріали кримінального провадження № 12022082060001330 від 21.10.2022 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 306, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України

Відповідно до ухвали судді від 22.02.2024 у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 07.03.2024.

В кримінальному провадженні відносно кожного з обвинувачених окремо відповідно до ухвал слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було продовжено дію запобіжних заходів.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити судовий розгляд кримінального провадження, зазначивши на наявності передбачених законом підстав для такого. Крім того, в судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та клопотання про продовження дії покладених обов`язків відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_8 ..

Обвинувачений ОСОБА_5 , обвинувачена ОСОБА_4 та їх захисник адвокат ОСОБА_11 в підготовчому судовому засіданні проти призначення судового розгляду не заперечували. Окремо виказали свою позицію щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та клопотання прокурора про продовження покладених обов`язків відносно ОСОБА_4 .. Заяв чи клопотань щодо підготовки кримінального провадження до судового розгляду не заявляли, окремо не виказали бажання щодо розгляду справи колегіальним складом суду.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_12 в підготовчому судовому засіданні не вбачали перешкод щодо призначення кримінального провадження до розгляду по суті. Окремо захисником ОСОБА_12 було надано письмове клопотання про зміну її підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Клопотань про колегіальний розгляд справи в судовому засіданні не заявляли.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_13 в підготовчому судовому засіданні вважали за можливе призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду по суті. Додатково захисником було надано письмові заперечення щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисного. Окремо клопотань про розгляд справи колегіальним складом суду не заявляли.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_15 в підготовчому судовому засіданні вважали, що є всі правові підстави для призначення судового розгляду. Будь-яких заперечень щодо продовження дії запобіжного строку у вигляді домашнього арешту у певний період доби не виказали. Клопотань про розгляд справи колегіальним складом суду не заявляли. Окремо зазначили, що вбачають необхідність щодо об`єднання цього кримінального провадження з кримінальним провадженням відносно ОСОБА_9 , яке вже перебуває на розгляді в Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя.

Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник адвокат ОСОБА_16 в підготовчому судовому засіданні не вбачали будь-яких перешкод для призначення кримінального провадження до судового розгляду, заперечень щодо продовження строку цілодобового домашнього арешту не виказали. Окремо клопотань про колегіальний розгляд справи суду не надавали.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_14 в підготовчому судовому засіданні не вбачали будь-яких перешкод для призначення кримінального провадження до судового розгляду, заперечень щодо продовження строку дії зобов`язань, які виникли у обвинуваченого після внесення застави за ухвалою слідчого судді, не виказали. Окремо клопотань про колегіальний розгляд справи перед судом не порушували.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали обвинувального акту, клопотання та заперечення щодо них, приходить до висновку щодо наявності підстав для призначення судового розгляду, виходячи з наступного.

Кримінальне провадження підсудне Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя, підстави для закриття кримінального провадження або його зупинення - відсутні, обвинувальний акт складений у відповідності до вимог КПК України.

Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

Крім того, з метою підготовки кримінального провадження до судового розгляду судом визначено дату та місце проведення судового розгляду, з`ясовано, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд, з`ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді та вчинені інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Таким чином, кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Після роз`яснення обвинуваченим їх права на заявлення клопотань щодо колегіального розгляду справи, з врахуванням їх відсутності, відповідно до ст. 31 КПК України,дане кримінальне провадження підлягає розгляду суддею одноособово.

З указаних мотивів суд доходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні. Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2ст. 27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, які беруть участь у судовому засіданні, є наступним: прокурор, обвинувачені та їх захисники.

З питання щодо необхідності складання відносно обвинувачених досудової доповіді необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 314-1 КПК Україниз метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином обвинувачені не входять до кола осіб, щодо яких необхідно складати досудову доповідь.

Вирішуючи заявлені прокурором клопотання про продовження дії запобіжних заходів та покладених обов`язків у зв`язку з внесенням застави стосовно кожного з обвинувачених, суд керується таким.

Частиною 3 ст. 315 КПК України, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Як вбачається з структури розділу IV КПК України, судове провадження у першій інстанції в якості однієї із стадій включає підготовче провадження.

Таким чином, застосування запобіжних заходів під час підготовчого провадження, в тому числі вирішення питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою на стадії підготовчого провадження, здійснюється згідно з положеннями розділу ІІ КПК України.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

За даним кримінальним провадження на час його надходження до суду під вартою тримаються три обвинувачених, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..

Прокурором до суду було скеровано окремі клопотання щодо продовження строку тримання під вартою відносно кожного із ним.

Так, згідно клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 мотивовано наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: враховуючи тяжкість вчинених злочинів ОСОБА_5 перебуваючи на волі та усвідомлюючи невідворотність покарання за їх вчинення може переховуватися від суду; останній може незаконно впливати на свідків, оскільки знає їх анкетні дані та місце проживання; може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисної неявки за викликами суду; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність у зв`язку з відсутністю стійких соціальних зв`язків та постійного джерела доходів. Прокурор вважає, що жоден з менш суворих запобіжних заходів не здатен запобігти встановленим ризикам. Такі ризики на час надходження кримінального провадження до суду не зникли та не зменшилися. Навпаки, враховуючи, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_5 є особливо тяжкими та злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також вчинені злочинною організацією, взявши до уваги вік обвинуваченого, його матеріальне становище, відсутність постійного місця роботи, то, на думку прокурора, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде співмірним заходом. За вказаних обставин прокурор не вбачав можливості визначення обвинуваченому розміру застави.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2024 щодо ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.03.2024.

ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 не одружений, має одну малолітню дитину, не працевлаштований, проходив службу, але наразі військовослужбовцем не є, має зареєстроване та фактичне місце проживання в м. Запоріжжі, має батьків. Відомості щодо його судимостей підлягають додатковому уточненню, оскільки матеріали провадження містять відомості про направлення 27.09.2023 обвинувального акту відносно нього до Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.

Стороною захисту було надано письмові заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу, в обґрунтування яких зазначено наступне.

З посиланням на відповідну практику ЄСПЛ вважали, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Так, не погодилися з тими ризиками, які прокурор зазначив в клопотанні, а саме передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак, всупереч вимогам ст. 184, 199 КПК України, вважають, що прокурор наявність зазначених ризиків, їх незменшення та продовження існування не обґрунтовує і доказів їх наявності суду не надав.

Щодо ризику переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Так прокурор обґрунтовує його наявність тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та невідворотність покарання почне переховуватися. Однак, зазначений ризик лише припущення прокурора, а його обґрунтування тяжкістю та суворістю покарання суперечить практиці ЄСПЛ хз цього питання.

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austria» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10).

Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв язки, будь-яких зв язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України). прокурор не посилається на наявність будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;, які може знищити, спотворити або сховати ОСОБА_5 , а також не необхідність проведення будь-яких дій з ними.

Щодо ризику впливу незаконного на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Прокурор обґрунтовує його наявність тим, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, оскільки знає їх анкетні дані та місце мешкання. Однак, прокурор будь-яких обґрунтувань такого ризику не наводить, виходячи з матеріалів кримінального провадження основні свідки це залегендовані особи анкетні дані та місце мешкання, яких ОСОБА_5 невідомі, прокурор в клопотанні не посилається на необхідність допиту будь-яких свідків, заяв від них про незаконний вплив з боку ОСОБА_5 на них або про здійснення такого впливу суду не надано.

Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).

В свою чергу з боку ОСОБА_5 жодних дій направлених на незаконний вплив на будь-яку особу не здійснювалось.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), на думку сторони захисту взагалі не наведено обгрунтування.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності (п. 5.ч. 1 ст. 177 КПК України).

Прокурор обґрунтовує його наявність тим, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність у зв`язку з відсутністю стійких соціальних зв`язків та постійного джерела доходів. Однак, таке твердження слідчого суперечить матеріалам кримінального провадження, практиці ЄСПЛ.

Так, ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв`язки, родину, малолітню дитину та постійне місце проживання. В свою чергу ОСОБА_5 раніше не судимий, провину не визнає, а тому стверджувати, що відсутність соціальних зв`язків і джерела доходів призведе до вчинення ним нових злочинів чи продовження кримінального правопорушення не має підстав, бо до 32 років він перебуваючи в тих же умовах, злочинів не вчиняв. Відповідно поведінка ОСОБА_5 за тривалий час цей ризик спростовує.

Щодо можливості обрання іншого запобіжного заходу ОСОБА_5 зазначили.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Та запобігання ризикам передбаченим п.п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Положення чинного Кримінального процесуального кодексу України вказують, що важливим елементом при встановленні підстав для продовження строку дії запобіжного заходу є не лише наявність ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, а і ті обставини, що до завершення дії попереднього судового рішення про обрання запобіжного заходу вони не зменшилися або з`явилися нові (стаття 199 КПК України). Доведення таких обставин покладається на слідчого, прокурора.

Пункт 1 статті 5 Конвенції визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків, передбачених законом і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються наданими стороною обвинувачення матеріалами і прокурором у судовому засіданні не доведені. Також у них відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що з`явилися нові ризики.

Навіть гіпотетичним ризикам, передбаченим п.п. 1,2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК

України, відносно ОСОБА_5 може запобігти запобіжний захід у вигляді

домашнього арешту, в тому числі цілодобового, з покладення обов`язків передбачених п. 1-5,8,9 ч. 5 ст. 194, 195 КПК України: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

З огляду на вищезазначене вважають, що в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 необхідно відмовити, і у випадку необхідності обрати їй запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Особистої поруки з покладенням на нього відповідних обов`язків, що гарантує його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначення розміру застави це право, а не обов`язок суду, а тому вважаю за можливе, у випадку задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, визначити ОСОБА_5 розмір застави з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Загалом судом встановлено, що як клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , так і письмові заперечення на таке клопотання сторони захисту, не містять нових доводів та обґрунтувань позицій сторін ніж ті, що ними були підтримані ще під час розгляду клопотання про обрання такого запобіжного заходу та його неодноразового продовження під час досудового розслідування слідчим суддею.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд саме за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Стороною захисту не було заявлено окремого клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно ОСОБА_5 на будь-який інший, а виказана позиція в формі заперечень з наведенням обставин щодо можливої альтернативи у вигляді менш суворих запобіжних заходів, зокрема, таких як: порука, домашній арешт чи застава.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України в підготовчому судовому засіданні були заслухані в якості потенційних поручителів батьки ОСОБА_5 , а саме: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які вказали на те, що готові взяти на себе зобов`язання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки їхнього сина. Окремо вказали на те, що вони у стосунках з сином наділені певним батьківським авторитетом, він їх завжди слухав. Обов`язки поручителів їм відомі як і та відповідальність, яка настає за їх невиконання.

Як вже зазначалося, то окремого клопотання про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисту поруку стороною захисту надано не було.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що особиста порука це запобіжний захід, що полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків згідно зі ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України). Поручитель (поручителі) це особа або особи, які, з одного боку, заслуговують на довіру слідчого судді або суду (в силу особливих моральних якостей, авторитету тощо), а з іншого мають достатній вплив на підозрюваного, обвинуваченого, щоб забезпечити його належну поведінку або явку за першим же викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

У кримінальному провадженні може бути залучено і одного поручителя. Між тим наявність одного поручителя буде достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру (ч. 2 ст. 180 КПК України). Таким чином, законом встановлено два критерії довіри «особлива довіра» і «довіра». Відповідно, поручитель покладається на професійну оцінку суду, згідно з якою ним буде встановлено «рівні довіри».

з якою ним буде встановлено «рівні довіри». За таких умов довіра постає в контексті індивідуалізації, що полягає в ідеї виокремлення індивіда як соціального суб`єкта, як повнолітнього громадянина держави, носія прав та моральних цінностей, що чесно ставиться до праці і виконання громадських обов`язків, має авторитет у колективі та позитивно характеризується за місцем проживання і реально спроможний забезпечити належну поведінку та виконання покладених на обвинуваченого обов`язків.

Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими властивостями. Особа, виступаючи поручителем, повинна довести свою платоспроможність. Хоча законом і не передбачено повноважень суду перевіряти статки поручителя, він має бути здатним сплатити грошове стягнення, оскільки фінансові наслідки є досить високими.

Застосовуючи цей захід, суд повинен бути впевнений у тому, що особи, які ручаються за обвинуваченого, мають на нього вирішальний вплив та достатньо для нього авторитетні. Поручитель, залежно від своїх можливостей та взаємовідносин із обвинуваченим, ґрунтуючись на знаннях особистих якостей останнього і його характеру, може по-різному впливати на нього. Але в основі їх взаємовідносин лежить довіра до поручителя, честь обвинуваченого, моральний обов`язок не порушувати дане перед поручителем слово, прагнення обвинуваченого зберегти перед ним свою гідність. Тому, обранню цього запобіжного заходу повинно передувати знання того, на чому ґрунтується довіра поручителів до обвинуваченого, і якими способами та засобами поручитель може виконувати взяті на себе зобов`язання. У зв`язку з цим, суд повинен пересвідчитись, на чому конкретно засновується впевненість поручителя в тому, що обвинувачений не ухилиться від суду, оскільки той, хто ручається, створює моральні перешкоди ухиленню. Також при обранні поручителя було б доречним зазначити причини, через які обвинувачений не порушить слова, даного за нього поручителем.

В підготовчому судовому засіданні при дослідженні питання щодо можливості передачі ОСОБА_5 на поруки його батькам, заслухавши доводи сторони захисту, самого обвинуваченого та громадян ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , суд не може вважати їх переконливими, зокрема, суду не доведена достатня платоспроможність самих поручителів, також враховуючи тяжкості інкримінованих злочинів, особу обвинуваченого, який має ще ряд звинувачень та вже перебував до цього в полі зору як правоохоронних органів, так і суду, відсутність будь-якого законного роду його занять, віку, стану здоров`я, сімейного стану, у суду не виникло реальної впевненості, що даний запобіжний захід здатен гарантувати належну поведінку та явку обвинуваченого на першу про те вимогу. Навпаки, у суду виникли ґрунтовні переконання, що наразі на ОСОБА_5 має певний вплив авторитет іншої обвинуваченої в даному кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_4 , відповідно до якої він клопотав про надання йому дозволю на укладення з нею шлюбу та на зараз пов`язує з останньою своє майбутнє життя, що деяким чином ставить під сумнів безапеляційність для нього авторитету його батьків. Тому, за таких обставин суд не вбачає можливості передачі ОСОБА_5 на поруки його батькам.

Також, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

В даному випадку, суд додатково звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_5 за матеріалами провадження має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з його пояснень було встановлено, що фактично він мешкав за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, до заперечень долучено характеристику на ОСОБА_5 станом на 28.06.2023, наданою головою квартального комітету за адресою: м. Запоріжжя, вул. Академіка Філатова, буд. 21, м. Запоріжжя, яка містить дані, які вже не відповідають дійсності, зокрема, як щодо складу сім`ї, так і наявності трудової зайнятості. Окремо суд зазначає, що сама по собі наявність у ОСОБА_5 малолітньої дитини ще не свідчить про виконання ним відносно неї відповідних батьківських обов`язків, зокрема, щодо утримання та участі у вихованні, оскільки будь-яких документів на підтвердження цього суду не надано.

Надана суду копія контракту добровольця територіальної оборони укладеного 10.05.2022 між командиром добровольчого формування Запорізької територіальної громади № 3 ОСОБА_19 та гр. ОСОБА_5 містить положення, що цей контракт є строковим та укладається строком на три роки (п.5), тобто до 10.05.2025. Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи командира або добровольця в порядку та на підставах, визначених Положенням. При цьому, такого Положення, на яке мається посилання у контракті суду не надано. Відомостей про дію цього контракту чи його розірвання на час проведення судового засіданні сторона захисту не надала. Пункт 16 зазначеного контракту не заповнений.

Так, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військовоїслужби здійснюється: -громадянами України-у добровільномупорядку (законтрактом)або запризовом; - іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Військова служба в Україні організовується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави.

Види військовоїслужби: строковавійськова служба; військоваслужба запризовом підчас мобілізації,на особливийперіод; військоваслужба законтрактом осібрядового складу; військоваслужба законтрактом осібсержантського істаршинського складу; військоваслужба (навчання)курсантів вищихвійськових навчальнихзакладів,а такожвищих навчальнихзакладів,які маютьу своємускладі військовіінститути,факультети військовоїпідготовки,кафедри військовоїпідготовки,відділення військовоїпідготовки (далі-вищі військовінавчальні закладита військовінавчальні підрозділивищих навчальнихзакладів); військоваслужба законтрактом осібофіцерського складу; військоваслужба запризовом осібофіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Строкову військовуслужбу громадяниУкраїни проходятьвідповідно дозаконів Україниу ЗбройнихСилах Українита іншихвійськових формуванняхз метоюздобуття військово-обліковоїспеціальності,набуття практичнихнавичок іумінь длязбройного захистуВітчизни. Виконаннявійськового обов`язкув запасіполягає вдотриманні військовозобов`язанимипорядку іправил військовогообліку,проходженні зборівдля збереженнята вдосконаленнязнань,навичок іумінь,необхідних длявиконання обов`язківвійськової службив особливийперіод. ГромадяниУкраїни можутьпроходити службуу військовомурезерві ЗбройнихСил Україниабо іншихвійськових формувань.Порядок відборута прийняттяна службуу військовомурезерві,строки,умови тапорядок їїпроходження,а такожпідстави тапорядок звільненняіз службивизначаються цимЗаконом,відповідними положеннямипро проходженнягромадянами Українислужби увійськовому резерві,що затверджуютьсяПрезидентом України,та іншиминормативно-правовимиактами. На військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законодавством України, зокрема: Законом України «Про основи національного спротиву»; Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію»; Типовим положення про штаб зони (району) територіальної оборони, затверджене Кабінетом Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1442; Порядком організації та здійснення загальновійськової підготовки громадян України до національного спротиву, затверджений Кабінетом Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1443; Порядком організації, забезпечення та проведення підготовки добровольчих формувань територіальних громад до виконання завдань територіальної оборони, затверджений Кабінетом Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1447; Порядком застосування застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї, стрілецької зброї, інших видів озброєння та боєприпасів до них під час виконання завдань територіальної оборони, затверджений Кабінетом Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1448; Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затверджене Кабінетом Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449; Наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 № 84 «Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони», визначені загальні положення національного спротиву та добровольчих формувань.

Так, Національний спротив- комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України (пункт 8 частини першої статті 1Закону України «Про основи національного спротиву»(далі - Закон).

Територіальна оборона- система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

Доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України- громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

03 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла зміни до Закону України «Про основи національного спротиву», згідно яких дозволяється застосування Територіальна оборона ЗС України в районах ведення бойових дій.

Рух опору- система воєнних, інформаційних і спеціальних заходів, організація, планування, підготовка і підтримка яких здійснюється з метою відновлення державного суверенітету і територіальної цілісності під час відсічі збройної агресії проти України.

Метою національного спротиву є підвищення обороноздатності держави, надання обороні України всеохоплюючого характеру, сприяння забезпеченню готовності громадян України до національного спротиву (частина друга статті 3Закону).

Територіальна оборона складається з декількох складових:військової:включає органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони;цивільної:включає державні органи, органи місцевого самоврядування, які залучаються до територіальної оборони;військово-цивільної:включає штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони (стаття 4Закону).

Загальне керівництво національним спротивом здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України через Міністра оборони України (частина перша статті 7Закону).

Комплектування органів військового управління, військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України здійснюється:

1) у мирний час - військовослужбовцями за контрактом та за призовом особами офіцерського складу;

2) в особливий період - військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом.

Комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Членом добровольчого формування може бутигромадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контрактдобровольця територіальної оборони.

До складу добровольчого формування не зараховується особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за скоєння тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім реабілітованої, або має дві і більше судимостей за скоєння умисних злочинів.

Особа не може бути членом добровольчого формування у період проходження військової служби або служби у військовому резерві Збройних Сил чи інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах (пукнт 17Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449(далі - Положення № 1449).

На громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборонипоширюється дія статутів Збройних Сил України(частина третя статті 9Закону).

Добровольці Сил територіальної оборони Збройних Сил України визнаються учасниками бойових дій та особами з інвалідністю внаслідок війни (відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" від 15 березня 2022 року № 2121-IX, яким внесено зміни до пункту 19 частини першої статті 6 та пункту 11 частини другої статті 7Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Слід уважно відноситися до питання приналежності особи до ДФТГ та відмежовувати їх від військовослужбовців Збройних Сил України, та, зокрема, військових частин Сил територіальної оборони Збройних сил України. Останні є окремим родом сил ЗСУ, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони. Безпосереднє керівництво територіальною обороною здійснюється Головнокомандувачем ЗСУ через Командувача Сил територіальної оборони.

Особа, яка виявила бажання стати членом добровольчого формування, подаєзаявуна ім`я командира добровольчого формування. У заяві зазначається прізвище та ім`я особи, місце реєстрації та фактичного проживання, інформація про освіту, інформація про місце роботи або вид діяльності, інформація про військово-облікову спеціальність (за наявності), обґрунтування бажання стати членом добровольчого формування.

До заяви додаються: копія документа, що посвідчує особу; копія військово-облікового документа (обов`язково для чоловіків та за наявності в жінок); медична довідка для отримання дозволу (ліцензії) на об`єкт дозвільної системи заформою 127/о; копія документа, що містить відомості про унікальний номер запису у Єдиному державному демографічному реєстрі (пункт 19Положення № 1449).

Документи, які додаються до заяви особи, яка виявила бажання стати членом добровольчого формування, та можуть бути отримані шляхом інформаційної взаємодії, подаються відповідними центральними органами виконавчої влади і місцевими держадміністраціями у порядку, визначеномуПоложенням про електронну взаємодію електронних інформаційних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 606 «Деякі питання електронної взаємодії електронних інформаційних ресурсів».

Порядок зарахування до складу територіальної оборони, передбачає, що командир добровольчого формування ухвалюєрішення про зарахуваннядо членства у добровольчому формуванніпротягом семи робочих днівабо надає особі обґрунтовану відмову в зарахуванні до членства.

Контрактдобровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванністроком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затвердженанаказом Міноборони від 07 березня 2022року № 84.

Контракт добровольця територіальної оборони укладається в чотирьох примірниках. Примірники контракту добровольця територіальної оборони надаються члену добровольчого формування, командиру військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил, командиру добровольчого формування та керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки (пункт 21Положення № 1449).

Облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ведетьсятериторіальним центром комплектування та соціальної підтримки за територіальним принципом. Командир добровольчого формування веде іменний список добровольчого формування.

Громадяни України, які не проходили військової служби у Збройних Силах, служби в інших військових формуваннях чи служби в правоохоронних органах, зараховуються до членства в добровольчому формуванні після складення ними такоїприсягидобровольця територіальної оборони (пункт 25Положення № 1449).

Керівник району територіальної оборони на підставі отриманої від керівника штабу району територіальної оборони заяви про видачу посвідчень добровольцям територіальної оборони та доданих до неї примірників укладених контрактів добровольців територіальної оборони протягом 30 діб організовує опрацювання та видачу посвідчень за встановленоюформою.

Посвідченняє документом, що посвідчує особу добровольця територіальної оборони та визначає належність його власника до виконання військово-цивільного обов`язку в межах території територіальної громади (пункт 27Положення № 1449).

Тому, в будь-якому разі, за наявності таких розбіжностей в наданих сторонами кримінального провадження документах, що стосуються військового обліку або проходження військової служби ОСОБА_5 , виникає необхідність в підтверджені цих відомостей документами відповідних уповноважених органів згідно діючого законодавства.

Окрім іншого, суд враховує обставини вчинення кримінальних правопорушень, у якому обвинувачуються ОСОБА_5 , його певна роль, яка визначена за матеріалами обвинувачення.

З позиції сторони захисту вбачається, що ОСОБА_5 повністю не визнає свою вину у вчиненому, що може наштовхнути його в подальшому ухилятися від суду.

Щодо можливості впливу з боку обвинуваченого на свідків, то з огляду на даній стадії процесу, не може повністю відкинути можливості такого впливу на свідків.

За такого, вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що існують з боку останнього ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженнюіншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, прокурор повинен довести той факт, що особа, стосовно якої він заявляє клопотання про застосування запобіжного заходу, має реальну можливість отримати доступ до речей, які вона хоче спотворити чи знищити, у володіння та користування, або ж на момент подання клопотання володіє чи користується ними, або/та вже спотворила чи знищила. У випадку, коли такі речі/документи перебувають у розпорядженні/володінні сторони обвинувачення, вона не може посилатися на можливість їх знищення підозрюваним/обвинуваченим, оскільки саме прокурор несе персональну відповідальність за збереження таких предметів.

Разом з тим, враховуючи, що кримінальне провадження передано до суду, оскільки сторона обвинувачення дійшла такого висновку, то за таких обставин, суд вважає, що в клопотанні прокурора не наведено жодних підстав вважати наявним такий ризик як можливість обвинуваченого знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, судом вирішувалась можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 менш суворого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді домашнього арешту за адресою місця проживання його батьків, про який зазначала сторона захисту. Однак, на переконання суду, на даній стадії кримінального провадження, такий запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки уповноважений орган не зможе постійно контролювати його місце перебування, осіб з якими вони спілкується, зокрема, спілкування між самими обвинуваченими, що може мати негативні наслідки для судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівоцінює всукупності всіобставини,у томучислі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання,що загрожуєйому уразі визнанняйого винуватиму вчиненнітаких правопорушень; працездатнийвік тазадовільний станздоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 ; наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків в місці його постійного проживання ;відсутність уобвинуваченого постійногомісця роботи; нестабільний їх майновий стан, недоведеність наявності постійних доходів, зокрема від проходження служби; обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів; не доведення належними доказами дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність відомостей про обвинувачення у вчиненні інших кримінальних правопорушень та направлення обвинувального акту щодо цього до суду; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Враховуючи встановлені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження, ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання та продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання його під вартою, та жодний з інших, менш суворих запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи особисту поруку відсутні.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, попередження його переховуванню від суду, здійснення впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження, вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно останнього, на строк до 05 травня 2024 року включно.

Так, згідно клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 мотивовано наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: враховуючи тяжкість вчинених злочинів ОСОБА_6 перебуваючи на волі та усвідомлюючи невідворотність покарання за їх вчинення може переховуватися від суду; останній може незаконно впливати на свідків, оскільки знає їх анкетні дані та місце проживання; може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисної неявки за викликами суду; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність у зв`язку з відсутністю стійких соціальних зв`язків та постійного джерела доходів. Прокурор вважає, що жоден з менш суворих запобіжних заходів не здатен запобігти встановленим ризикам. Такі ризики на час надходження кримінального провадження до суду не зникли та не зменшилися. Навпаки, враховуючи, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_6 є особливо тяжкими та злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також вчинені злочинною організацією, взявши до уваги вік обвинуваченого, його матеріальне становище, відсутність постійного місця роботи, то, на думку прокурора, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде співмірним заходом. За вказаних обставин прокурор не вбачав можливості визначення обвинуваченому розміру застави.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2024 щодо ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.03.2024.

ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 одружений, має двох неповнолітніх дітей, не працевлаштований, має зареєстроване та фактичне місце проживання в м. Запоріжжі. Відомості щодо його судимостей підлягають додатковому уточненню, оскільки матеріали провадження містять відомості про направлення за період з 18.11.2017 по 27.09.2023 десяти обвинувальних акті відносно нього до інших судів, зокрема, за ч. 1 ст. 263, ч. 1, ч. 2 ст. 309 КК України.

Стороною захисту було надано письмове клопотання про зміну запобіжного заходу, в обґрунтування якого зазначено наступне.

Вважали за необхідне змінити запобіжний захід ОСОБА_6 , оскільки ризики, що були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не актуальні та недоведені, тому недоцільно обирати запобіжний захід на підготовчому судовому засіданні у вигляді тримання під вартою. Вказали на те, що у сторони обвинувачення немає законних підстав вважати, що ОСОБА_6 буде переховуватися від органів досудового розслідування або суду. ОСОБА_6 є раніше не судимою особою. Він має родину, з якою у нього є міцні соціальні зв`язки.

У підозрюваного є дві неповнолітні доньки, дружина з якими він проживає разом. Він має постійне місце проживання з родиною. Обвинуваченим було перенесено тяжке захворювання (інфаркт) та ГРВІ в СУ «Запорізькій слідчий ізолятор». Лікуватися немає там можливості. ОСОБА_6 має тяжке кардіологічне захворювання, що потребує лікування та оперативного втручання, гіпертонічну хворобу 3 ступеню та бронхіальну астму. Документи, що підтверджують зазначене, додаються. Тому ризик про переховування від органу досудового розслідування та правосуддя стороною обвинувачення вказаний необґрунтовано- необґрунтовані доводи сторони обвинувачення та ґрунтуються на припущеннях те, що ОСОБА_6 буде незаконно впливати на свідків. Ці твердження не можуть братися судом, як обґрунтований ризик для продовження найсуворішого запобіжного заходу. Незаконний вплив не доведений і ґрунтується лише на декларативних заявах прокурора щодо можливості такої поведінки ОСОБА_6 та не зазначено у який спосіб можливий вплив та який результат може бути при цьому. Крім цього всі свідки по кримінальному провадженню допитані і всі матеріали перебувають у володіння прокурора;

- необґрунтовані доводи прокурора про те, що існує ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки це не може бути підтверджено жодним доказом;

- висновок прокурора щодо перешкод з боку ОСОБА_6 у кримінальному провадженні взагалі не вмотивований, оскільки не зазначено у чому саме може полягати таке перешкоджання і не має підтвердження цієї тези обставин.

Обов`язок довести обставини, на які посилається ініціатор клопотання з поданням відповідних доказів походить від вимог ч. 5 ст. 132, ч. 3 ст. 184, ч. 3 ст. 199 КПК України, які прокурором не дотримані. Сторона обвинувачення не довела реальність ризиків продовження злочинної діяльності, перешкоджання кримінальному провадженню, впливу на потерпілого і свідків, що вказує на характер припущень зазначених прокурором даних обставин.

Вважають, що застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю цілком забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та зможе запобігти ризикам, наведеним у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при розгляді питання про застосування запобіжних заходів суд повинен врахувати вимоги ст. 178 КПК України, якою встановлено перелік обставин, що мають бути оцінені при обранні запобіжного заходу. Аналіз поведінки підозрюваного в аспекті вказаних обставин також свідчить про відсутність потреби застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Окремо зазначили, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження та належної поведінки ОСОБА_6 під час досудового слідства.

Крім зазначеного, просили врахувати, що: ОСОБА_6 є особою раніше не судимою; - не перебуває на обліку у психо-, нарко- спеціальних установах; - ОСОБА_6 має постійне місце проживання та реєстрації, проживає з родиною, дружиною та двома неповнолітніми доньками з якими має міцні соціальні зв`язки; - ОСОБА_6 має осіб, які готові йому допомагати матеріально, соціально у разі обрання запобіжного заходу, що не пов`язаний з триманням під вартою; - ОСОБА_6 має тяжке кардіологічне захворювання, що потребує лікування та оперативного втручання, гіпертонічну хворобу 3 ступеню та бронхіальну астму.

Також захист впевнений, що стороною обвинувачення не доказано, що на даній стадії провадження є обґрунтовані ризики того, що інших ризиків, що виключають можливість застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу в клопотанні не наведено.

Виказали запевнення, що обвинувачений буде сумлінно виконувати покладені на нього обов`язки та за першою вимогою з`являтися на кожен виклик слідчого або суду.

Наполягали на тому, що доводи сторони обвинувачення про обґрунтованість тримання ОСОБА_6 під вартою відсутні, тому вважаю, що для дотримання прав підозрюваного на гідне існування необхідно змінити запобіжний захід на більш гуманний, задля можливості проходити лікування та обстеження для призначення ліків та належного лікування у спеціальних установах.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд саме за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Стороною захисту було належним чином завчасно заявлено окреме клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно ОСОБА_6 на домашній арешт, загалом обґрунтовуючи свою позицію тим, що наразі прокурором не доведено наявність жодного ризику, які визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також погіршенням стану здоров`я обвинуваченого.

Згідно зі ст. 131 КПК України запобіжні заходи є видом заходів забезпечення кримінального провадження. Отже, на них розповсюджуються такі загальні правила застосування останніх: заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби судового слідства виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням; під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати судудокази обставин, на які вони посилаються.

Під час обрання запобіжного заходу мають враховуватися не лише загальні, але й спеціальні критерії, що визначені законодавцем як мета та підстави для ухвалення рішення. Вони визначені у ст. 177 КПК. Зокрема,метоюзастосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, які наведені в ч. 1 ст. 177 КПК України.

Використовуючи відомі науці кримінального процесуального права способи тлумачення вищевикладених приписів закону, можна дійти висновку, що застосування запобіжного заходу спрямоване виключно на забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Виходячи з цієї мети, слід надавати оцінку й іншим її складовим, спрямованим на запобігання спробам вчинити певні дії.

При цьому запобіжний захід може застосовуватися лише з метою запобігання спробам вчинення дій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК. Отже, сторона обвинувачення може ініціювати обрання (продовження) запобіжного заходу лише у зв`язку з необхідністю запобігання спробам особи, які мають виявлятися в реальних діях, а не через їх уявну можливість вчинення чи у припущеннях таких дій у майбутньому. Якщо дослівно тлумачити термін «запобігання спробам», то за змістом воно є тотожним поняттю «припинення розпочатої дії». Умовно його можна вважати співмірним з категорією «замах», що застосовується у визначенні стадій вчинення злочину, та вважається вчиненням особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на настання наслідків, у цьому випадку визначених у ч. 1 ст. 177 КПК.

Спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу або ж терміновою купівлею квитків до іншої країни. Спроба знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може підтверджуватися або фото/відео матеріалами, або показами свідків, або іншими конкретними доказами на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, прокурор повинен довести той факт, що особа, стосовно якої він заявляє клопотання про застосування запобіжного заходу, має реальну можливість отримати доступ до речей, які вона хоче спотворити чи знищити, у володіння та користування, або ж на момент подання клопотання володіє чи користується ними, або/та вже спотворила чи знищила. У випадку, коли такі речі/документи перебувають у розпорядженні/володінні сторони обвинувачення, вона не може посилатися на можливість їх знищення підозрюваним/обвинуваченим, оскільки саме прокурор несе персональну відповідальність за збереження таких предметів.

Спроба незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні має бути підтверджена належними доказами, у тому числі показами вказаних осіб (потерпілим, свідком, іншим підозрюваним, обвинуваченим, експертом, спеціалістом), які доводять незаконний вплив особи, що здійснюється безпосередньо або через довірених осіб. Перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб також має бути підтверджене та доведене: які саме дії особи прокурор оцінює як перешкоджання, а також в який саме спосіб особа таким діями реально може заважає судовому розгляду. Так само має бути доведена реальність замаху на вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження наявного.

Отже, наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами. Припущення прокурора про їх наявність, якщо вони не ґрунтуються на доказах, визначених у ст. 84 КПК, не може вважатися належною метою обрання запобіжного заходу у розумінні ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки по суті є припущенням.

Підставоюдля застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбаченіч.1 цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК).

Припис першого речення ч. 2 ст. 177 КПК визнає достатньою підставою для суду його переконаність, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Водночас комплексний аналіз приписів ч. 1 та 2-го речення ч. 2 ст. 177 КПК свідчить, що суд повинен надавати оцінку законності та обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, в якому має бути доведено «існування спроб», перелічених у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК. Одного лише припущення прокурора про те, що такі спроби можуть потенційно виникнути, недостатньо для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу (особливо, якщо йдеться про тримання під вартою).

Окрім власне припущень, суду мають бути подані конкретні докази реального існування спроби/спроб (ч. 2 ст. 177 КПК). Тому якщо прокурор не доведе суду, що існують підстави для застосування запобіжного заходу, не доведе наявність обґрунтованої підозри чи наявність спроб, перелічених у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, то таке клопотання вважається незаконним і не підлягає задоволенню.

Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 р.№511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу у процесі розгляду відповідних клопотань,суд щоразу зобов`язаний: здійснювати повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК); пам`ятати про критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу, передбачені уч. 1 ст. 194 КПК, а тому суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 КПК, та на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обставини, визначені у ст. 178 КПК, також слід враховувати у процесі обрання запобіжного заходу. Хоча вони мають певною мірою факультативне значення, їх оцінка має відбуватися з дотриманням таких самих умов, що стосуються з`ясування мети та підстав цього заходу.

Отже, суд під час продовження запобіжного заходу, в кожному випадку розгляду відповідного клопотання, зобов`язаний зробити висновок про наявність/відсутність ризику/ризиків у вигляді вчинення відповідних спроб порушеннявиконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують його подальше застосування (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК).

Як вже зазначалося, то відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютавосьмоюстатті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що існують з боку останнього ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки на стадії саме підготовчого судового засідання виключити даний ризик об`єктивно не виявляється за можливе, перешкоджати кримінальному провадженнюіншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, судом не здобуто вагомих доказів на підтвердження такого ризику, який передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, судом вирішувалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді домашнього арешту за адресою його місця проживання, про який зазначала сторона захисту, однак, на переконання суду, на даній стадії кримінального провадження, такий запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки уповноважений орган не зможе контролювати місце перебування останнього, осіб з якими він спілкується, що може мати негативні наслідки для судового розгляду кримінального провадження.

Окремо судом були вивчені надані стороною захисту медичні документи щодо наявних захворювань обвинуваченого ОСОБА_6 .. В цьому випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що він не володіє спеціальними знання в галузі медицини та вирішити питання щодо визначення ступеню погіршення стану здоров`я обвинуваченого тільки на підставі консультативних висновків, які до того ж були складені ще до обрання відносно нього 22.09.2023 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, позбавлений об`єктивної можливості.

Так, до клопотання захисником не було долучено медичних висновків уповноважених осіб складених за час перебування обвинуваченого в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», які б дійсно вказували на критичне погіршення стану здоров`я останнього та його неможливості перебування в умовах цієї установи. Коли і за яких обставин обвинувачений переніс інфаркт з долучених документів не вбачається.

Довідки про отримання дружиною обвинуваченого доходів доводять лише те, що вона отримує пенсію, яка є досить мінімальною та за останні три місяці 2023 року не отримувала інших доходів. Винаймання житла, утримання двох неповнолітніх дітей також залежить від її доходів, тому суд вважає, що наразі утриманні ще й чоловіка покладе на неї суттєвий тягар і може додатково позбавити благ їхніх дітей.

Таким чином, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження, ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, менш суворих запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відсутні.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень; працездатний вік, оскільки не встановлено, що обвинувачений є особою з інвалідністю; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи; нестабільний майновий стан останнього, недоведеність наявності постійних доходів; обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів; не доведення належними доказами дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушення; велика кількість обвинувальних актів, які наразі перебувають на розгляді в інших судах, що створює реальний ризик повторення протиправної поведінки, зокрема щодо незаконного обігу зброї та наркотичних засобів, що його створює обвинувачений.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим шляхом, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_6 , на строк до 05 травня 2024 року включно.

Так, згідно клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 мотивовано наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: враховуючи тяжкість вчинених злочинів ОСОБА_7 перебуваючи на волі та усвідомлюючи невідворотність покарання за їх вчинення може переховуватися від суду; останній може незаконно впливати на свідків, оскільки знає їх анкетні дані та місце проживання; може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисної неявки за викликами суду; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність у зв`язку з відсутністю стійких соціальних зв`язків та постійного джерела доходів. Прокурор вважає, що жоден з менш суворих запобіжних заходів не здатен запобігти встановленим ризикам. Такі ризики на час надходження кримінального провадження до суду не зникли та не зменшилися. Навпаки, враховуючи, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_7 є особливо тяжкими та злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також вчинені злочинною організацією, взявши до уваги вік обвинуваченого, його матеріальне становище, відсутність постійного місця роботи, то, на думку прокурора, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде співмірним заходом. За вказаних обставин прокурор не вбачав можливості визначення обвинуваченому розміру застави.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2024 щодо ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.03.2024.

ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 не одружений, не має на своєму утриманні будь-яких осіб, не працевлаштований, має зареєстроване місце проживання в м. Запоріжжі, має батьків, вважається особою раніше не судимою.

Стороною захисту було надано письмові заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу, в обґрунтування яких зазначено наступне. Сторона захисту вважала, що відсутні будь-які підстави вважати наявними ризики, які визначені п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказали на те, що ОСОБА_7 вже півроку тримається під вартою, що є невиправдано тривалим часом. Просили врахувати родь та ступінь участі ОСОБА_7 в ієрархії злочинної організації, яка визначена стороною обвинувачення в обвинувальному акті. Інкримінованими ОСОБА_7 кримінальними правопорушеннями не завдано шкоди, потерпілі відсутні.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд саме за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Стороною захисту не було заявлено окремого клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно ОСОБА_7 на будь-який інший, а була виказана позиція в формі заперечень з наведенням обставин щодо можливої альтернативи у вигляді менш суворого запобіжного заходу, такого як цілодобовий домашній арешт. У випадку ж того, коли суд дійде висновку про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили визначити ОСОБА_7 розмір застави.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

Як вже зазначалося, то у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Наведені прокурором доводи по кримінальному провадженню є достатніми вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_7 може:

- переховуватися від суду, що підтверджується, тим що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченоговинним у вчиненні інкримінованих злочинів, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб (що ним було зазначено під час судового засідання) може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, зокрема іншими обвинуваченим у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому правопорушень, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_7 , в період воєнного стану, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень.

При цьому, судом не здобуто вагомих доказів на підтвердження такого ризику, який передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що існують з боку останнього ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, чинити перешкоди інших шляхом, а також вчинити інший злочин.

Підстав вважати, що ризики, які зазначені прокурором у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу, зменшили чи перестали існувати, не встановлено.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, судом вирішувалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді цілодобового домашнього арешту за зареєстрованою адресою його місця проживання, однак, на переконання суду, такий запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки уповноважений орган не зможе контролювати місце перебування останнього, осіб з якими він спілкується, що може мати негативні наслідки для судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівоцінює всукупності всіобставини,у томучислі,вагомість наявнихдоказів провчинення обвинуваченимкримінальних правопорушень;тяжкість покарання,що загрожує ОСОБА_7 у разівизнання йоговинуватим укримінальних правопорушень,у вчиненніяких вінобвинувачується;кількість епізодівзлочинної діяльності,працездатний вікта задовільнийстан здоров`яобвинуваченого,оскільки доказівпротилежного судуне надано;недоведеність наявностів обвинуваченогоміцних соціальнихзв`язків вмісці йогозареєстрованого проживання;нестабільний майновийстан останнього,недоведеність наявностіпостійних доходів; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик вчинення іншого злочину, що його створює обвинувачений.

Отже, враховуючи доведеність на цій стадії провадження обґрунтованості обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_7 та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, продовження відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, менш суворих запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на будь-який інший запобіжний захід відсутні.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, здійснення впливу на свідків чи інших обвинувачених у цьому провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень, запобіганню вчинення перешкод будь-яким іншим шляхом, суд на даній стадії судового провадження, вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_7 , на строк до 05 травня 2024 року включно.

При цьому, щодо кожного з обвинувачених, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суд звертає увагу на те, що запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування та судового розгляду,тобто до того, як суд винесе вирок. Вони не є санкціями та мають на меті забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, та запобігання спробамперешкоджати кримінальному провадженню. Водночас найсуворішим видом запобіжних заходів є тримання під вартою, щоє винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із менш суворих запобіжних заходів не зможе запобігти перешкоджанню кримінальному провадженню та/або вчиненню інших злочинів.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

За вимогамип.5ч.4ст.183КПК Українислідчий суддя,суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,враховуючи підставита обставини,передбачені статтями177та 178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Прокурор наполягав на тому, що оскільки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, тому суд не має визначати розмір застави в даному випадку. При цьому, в самих клопотаннях про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно кожного з них, прокурор, звертає увагу як на підставу неможливості застосування застави лише на саму норму закону без зазначення будь-яких інших підстав, які цьому перешкоджають.

Як вбачається з формулювання самої норми ч. 4 ст. 183 КПК України, що суд має право, а не зобов`язання не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Пунктом «с» §1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що людину може бути позбавлено волі лише через законний арешт або затримання, здійснене з метою доправлення до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню правопорушення чи втечі після його вчинення.

Положення конвенції тлумачить Європейський суд з прав людини, практика якого є джерелом права в Україні. Практика ЄСПЛ у питанні позбавлення волі сформована давно й однозначно. Її суть зводиться до того, що не можна позбавляти людину волі лише через підозру у скоєнні певного злочину.

Так, згідно з практикою ЄСПЛ презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні з дотриманням принципу презумпції невинуватості дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми ст.5 Конвенції, та навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення.

Таким чином, безальтернативне тримання під вартою за скоєння певних злочинів суперечить ст.5 Конвенції і практиці ЄСПЛ, які мають застосовувати суди при вирішенні питання про обрання чи продовження запобіжного заходу.

Отже, дійсно при постановленніухвали прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюч.4ст.183КПК Українипередбачає правослідчого судді,суду невизначати розмірзастави укримінальному провадженні,зокрема,щодо особливотяжкого злочинуу сферіобігу наркотичнихзасобів,психотропних речовин,їх аналогівабо прекурсорів. Вказана вимога передбачена з метою запобігання ризику повторення або продовження злочину. Між тим варто враховувати, що суд повинен виключити ризики порушення права на свободу підозрюваного, обвинуваченого, передбаченого ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Визначаючи згідно з ч. 3 ст. 183, ст. 194 КПК України розмір застави і обсяг обов`язків, виконання яких має бути нею забезпечене, суд виходить з обвинувачення висунутого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в скоєнні особливо тяжких злочинів, з врахуванням здатності забезпечити належну процесуальну поведінку такої застави, що за ст. 132 цього Кодексу має визнаватися виправданою ступенем довіри до перспективи її втрати як стримуючого засобу, не будучи вочевидь непомірною, але позбавляючи останніх бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, враховуючи визначені у КПК України розміри застави, а саме у розмірі 85 та 83 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки інших виняткових обставин, які б беззаперечно свідчили про наявність підстав для визначення більшої застави прокурором не доведено.

При цьому, суд звертає увагу на те, що жоден із визначених КПК запобіжних заходів (тримання під вартою, домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не є санкцією чипокараннямза скоєну дію. Такі заходи є попереджувальними, і їх метою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків в разі, якщо є побоювання здійснення підозрюваним будь-яких дій, що заважають встановленню істини чи виявленню винних осіб у кримінальному провадженні.

З огляду на зазначене, суд бере до уваги та частково погоджується з доводами сторони захисту в частині визначення суми застави, як альтернативи тримання під вартою. Суд враховує матеріальний стан обвинувачених, їх вік, характеристику, реальну можливість щодо заробітку, суспільну небезпечність обвинувачених, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень наведені в обвинуваченні, стадію розгляду справи, строк перебування обвинувачених під вартою, відсутність потерпілих, та приходить до висновку, що клопотання прокурора про безальтернативність запобіжного заходу, на теперішній час, не відповідає обставинам справи.

При цьому суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, в тому числі у його рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України», що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

У відповідності до ст.29 Конституції України право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним чи обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.

За таких обставин, зважуючи на обставини цієї справи суд вважає за можливе визначити розмір застави з урахуванням положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 положення ч.8ст.182КПК України,а самете,що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо вони, будучи належним чином повідомленими, не з`являться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомлять про причини своєї неявки, або якщо порушать інші покладені на них при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Так, згідно клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_9 мотивовано наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: враховуючи тяжкість вчинених злочинів ОСОБА_9 перебуваючи на волі та усвідомлюючи невідворотність покарання за їх вчинення може переховуватися від суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність у зв`язку з відсутністю стійких соціальних зв`язків та постійного джерела доходів. Прокурор вважає, що жоден з менш суворих запобіжних заходів не здатен запобігти встановленим ризикам. Такі ризики на час надходження кримінального провадження до суду не зникли та не зменшилися. Навпаки, враховуючи, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_9 є особливо тяжкими та злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також вчинені злочинною організацією, взявши до уваги вік обвинуваченого, його матеріальне становище, відсутність постійного місця роботи, то, на думку прокурора, продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде співмірним заходом зі встановленням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2024 щодо ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 20.03.2024.

ОСОБА_9 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 розлучений, має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, не працевлаштований, має зареєстроване місце проживання в м. Запоріжжі, має батьків, вважається особою раніше не судимою, має незадовільний стан здоров`я, який став однією з підстав зміни йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування.

Як зазначалося, то ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_15 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора не заперечували. Додатково зазначили, що обвинувачений може бути госпіталізований через необхідність оперативного втручання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 181 КПК Українидомашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Як передбачено ч. 6ст. 181 КПК Українистрок дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 199 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання прокурора судом враховуються дані про особу обвинуваченого, а саме, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9 разом із батьками, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тому має достатні соціальні зв`язки.

Також судом враховуються, обставини, які стали підставами під час зміни запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_9 хворіє з 2018 року на тяжкі хвороби: захворювання нирок та серця. Відповідно до консультаційного висновку кардіолога від 18.07.2023, та консультативного огляду кардіолога від 21.11.2023 ОСОБА_9 переніс інфаркт міокарда у червні 2023 року, також при огляді виявлено: значна а-гіпокінезія усіх сегментів ЛШ, тяжка систолічна дисфункція ЛШ, у порожнині ЛШ візуалізується тромб, фіксований до верхівки, ішемічна кардіоміопатія, серцева недостатність зі значно зниженою СФЛШ, мітральна недостатність 2 ступеню, помірний перикардит без тампонади серця, двосторонній плеврит (ліворуч 1300 мл, праворуч 150 мд. ріднини виконано торакоцентез-відкачали голкою), та інші. На день затримання останнього лікарями було визначено на госпіталізацію до 5 міської лікарні. Філія державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області своїм листом від 22.11.2023 підтвердила факт лікування ОСОБА_9 в слідчому ізоляторі 20 та 21.11.2023. Медична служба слідчого ізолятору вивозила обвинуваченого до Запорізької обласної клінічної лікарні, де провели декілька обстежень та був встановлений діагноз: двосторонній плеврит (ліворуч 1300 мл, праворуч 150 мд. рідини виконано торакоцентез-відкачали голкою), ішемічна хвороба серця, постінфарктний кардіосклероз, ішемічна кардіоміопатія, серцева недостатність зі значно зниженою СФЛШ, мітральна недостатність 2 ступеню, помірний перикардит без тампонади серця, перенесений у минулому інфаркт міокарда, жовтуха, рекомендації: УЗД ОЧП, контроль кровігепатит, консультація хірурга та гастроентеролога, після медикаментозної терапії серцевої недостатності дообстеження кардіохірурга. Також Філія державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області повідомляла, що стан здоров`я ОСОБА_9 прогресивно погіршується за рахунок хронічної серцевої недостатності, та має перспективу до несприятливих прогнозів щодо його життя та здоров`я.

В ході розгляду клопотання прокурором доведено, що ризики, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, встановлені під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу ще на досудовому розслідуванні не зменшилися, що на переконання суду виправдовує подальше тримання обвинуваченого під домашнім арештом.

Підстав для зміни запобіжного заходу в ході судового засідання не встановлено.

При цьому, суд, вважає за необхідне врахувати, що обвинуваченому з врахуванням його належної процесуальної поведінки під час перебування під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та необхідності проходження відповідного лікування, можливо змінити часові обмеження, які були визначені раніше, обмежившись забороною залишати своє місце проживання саме у нічний час.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_9 до 05.05.2024 включно з покладенням відповідних обов`язків.

Так, клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_10 мотивовано наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: враховуючи тяжкість вчинених злочинів ОСОБА_10 перебуваючи на волі та усвідомлюючи невідворотність покарання за їх вчинення може переховуватися від суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність у зв`язку з відсутністю стійких соціальних зв`язків та постійного джерела доходів. Прокурор вважає, що жоден з менш суворих запобіжних заходів не здатен запобігти встановленим ризикам. Такі ризики на час надходження кримінального провадження до суду не зникли та не зменшилися. Навпаки, враховуючи, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_10 є особливо тяжкими та злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також вчинені злочинною організацією, взявши до уваги вік обвинуваченого, його матеріальне становище, відсутність постійного місця роботи, то, на думку прокурора, продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде співмірним заходом зі встановленням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2024 щодо ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 20.03.2024.

ОСОБА_10 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 не одружений, будь-яких осіб на своєму утриманні не має, офіційно не працевлаштований, має зареєстроване місце проживання в м. Пологи Запорізької області, є раніше не судимим, має задовільний стан здоров`я.

Як зазначалося, то ОСОБА_10 та його захисник адвокат ОСОБА_16 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На переконання суду такий запобіжний захід зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 , оскільки будь-яких відомостей про його порушення матеріали кримінального провадження не містять.

Також суд вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його фактичного проживання буде пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого існує у даному кримінальному провадженні.

Підсумовуюче викладене, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає задоволенню, а строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_10 повинен бути продовженим до 05.05.2024 включно з покладенням на нього відповідних обов`язків.

Окремо, прокурором було скеровано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у випадку внесення застави відносно обвинуваченої ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_8 ..

Так, таке клопотання прокурора відносно обвинуваченої ОСОБА_4 мотивовано наступним, остання усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень та невідворотності покарання за них, існує ризик того, що вона буде переховуватися від суду, може продовжити злочинну діяльність та перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисної неявки за викликами суду. Зазначене, на думку прокурора, дає підстави стверджувати, що покладення на ОСОБА_4 обов`язків зможе ефективно попередити такі її спроби. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вбачається доцільним покладення на ОСОБА_4 певних процесуальних обов`язків, які, зокрема, були визначені в ухвалі суду.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_11 вважав, що наразі немає будь-яких підстав продовжувати або визначати обов`язки для його підзахисної, оскільки її процесуальна поведінка є належною і без цього.

Обвинувачена ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримала позицію свого захисника.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2023 щодо ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.02.2024 з можливістю внесення застави та покладення у цьому випадку обов`язків, які визначені ст. 194 КПК України.

ОСОБА_4 визначений розмір застави був сплачений.

ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 306, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 розлучена, має на своєму утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, має зареєстроване місце проживання в м. Запоріжжі, є раніше не судимою в порядку ст. 89 КК України, має задовільний стан здоров`я.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у випадку внесення застави відносно обвинуваченого ОСОБА_8 мітить аналогічні мотиви викладений у клопотанні щодо обвинуваченої ОСОБА_4 ..

Разом з тим, в підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_14 проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2024 щодо ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.03.2024 з визначенням розміру застави та покладення відповідних обов`язків у випадку її внесення.

ОСОБА_8 розмір застави був сплачений.

ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 не одружений, будь-яких осіб на своєму утриманні не має, працевлаштований, має зареєстроване місце проживання в м. Дніпро, є раніше не судимим, має задовільний стан здоров`я.

Встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_8 внесли визначений вказаними ухвалами слідчого судді розмір застави, а відтак згідно положень ст. 202 КПК України, останні вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно ч. 6 ст. 182 КПК України з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.

На момент проведення судового засідання, ризики, які стали підставою для застосування, а в подальшому і для продовження строку запобіжного заходу відносно кожного з зазначених обвинувачених, не змінилися та продовжують існувати.

Отже, враховуючи наведене та те, що строк дії попередньої ухвали закінчується 20.03.2024, то суд вважає за доцільне продовжити строк дії покладених на ОСОБА_4 та ОСОБА_8 обов`язків, визначених ухвалами Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2023 та 13.02.2024 відповідно, терміном до 05.05.2024 включно.

Додатково звернути увагу останніх на те, що згідно ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний (обвинувачений), будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а після звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд відповідно до ч. 10 ст. 182 КПК України вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Окремо, захисником обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_11 було заявлено клопотання в інтересах ОСОБА_17 про скасування арешту накладеного на мобільний телефон марки XIAOMI IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою Водафон (МТС) НОМЕР_3 .

В підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_11 підтримав зазначене клопотання, обґрунтувавши його тим, що наразі відпала потреба в такому заході. Майно належить не учаснику провадження і може бути йому повернуто.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні щодо такого клопотання не заперечував, вказав, що дійсно з зазначеним мобільним телефоном були проведені всі необхідні слідчі дії і він може бути повернутий його власнику.

Вирішуючи дане питання суд виходить з такого.

У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно зп.24ч.1ст.3КПК України судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

З аналізу ст.171-174КПК України вбачається, що у клопотанні про скасування арешту в обов`язковому порядку має бути зазначено наступне:хто звертається із клопотанням про скасування арешту майна /власник майна тощо/; перелік і вид майна, арешт на який має бути скасовано; яким процесуальним документом та коли був накладений арешт; мотивація чому слід зняти арешт.

Крім того, відповідно до ч. 2ст. 171 КПК України, до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання.

Зазначені норми закону адвокатом ОСОБА_11 були дотримані, зокрема, до клопотання про скасування арешту з майна він додав документ, на підставі якого був накладений арешт, а саме копію ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2023, та мотивував заяву чому слід зняти арешт із вказаного майна, тощо.

Зазначені у клопотанні обставини прокурором не заперечувалися, тому суд вважає їх доведеними.

Додатково суд приймає до уваги, що дійсно відповідно до копії протоколу огляду предмету від 03.10.2023 в даному кримінальному провадженні слідчим серед інших предметів був оглянутий і мобільний телефон марки XIAOMI IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою Водафон (МТС) НОМЕР_3 , який належить гр. ОСОБА_17 ..

Беручи до уваги, що клопотання про арешт майна подано з додержання вимог ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку, що таке клопотання слід задовольнити.

Додатково судом під час підготовчого судового засідання було розглянуто клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_15 щодо об`єднання цього кримінального провадження з кримінальним провадження, яке розглядається Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя відносно його підзахисного тим же складом суду.

Прокурор щодо заявленого клопотання про об`єднання кримінальних проваджень не заперечував.

Інші учасники кримінального провадження заперечень щодо цього не виказали.

При розгляді даного клопотання суд керуються наступним.

За правиламист. 334 КПК Україниматеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченимистаттею 217 цього Кодексу. У разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.

За правилами ч.1ст. 217 КПК Україниу разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя головуючий ОСОБА_1 перебуває об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313, ч. 2 ст. 317 КК України(справа № 335/7576/23, провадження №1-кп/335/387/2024), яке на момент прийняття судом рішення за клопотанням перебуває на стадії судового розгляду, судове слідство по справі не завершено.

Таким чином, суд, враховуючи думку учасників справи та самого обвинуваченого ОСОБА_9 , вважає доцільним задовольнити клопотання сторони захисту та об`єднати дане кримінальне провадження з зазначеним вище.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. ст. 31-32, 174, 177-178, 181-183, 193-194, 197, 199, 205, 217, 314-316, 334, 369-372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Призначити кримінальнепровадження заобвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 306, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч.2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082060001330 від 21.10.2022, до судового розгляду.

Об`єднати з цим кримінальним провадженням в одне провадження кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313, ч. 2 ст. 317 КК України(справа № 335/7576/23, провадження №1-кп/335/387/2024).

Об`єднаному кримінальному провадженню присвоїти № 335/7576/23 (провадження № 1-кп/335/387/2023).

Судовий розгляд об`єднаного кримінального провадження проводити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Судове засідання призначити на 12 год. 45 хв. 15 березня 2024 року,у залі судових засідань Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107Б.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурораВознесенівської окружноїпрокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 про продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , -задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк до 05 травня 2024 року включно, з утриманням в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».

Визначити розмірзастави ОСОБА_5 , у розмірі 85 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 257380,00 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок (Отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу застава ОСОБА_5 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 чи іншому заставодавцю відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Клопотання прокурораВознесенівської окружноїпрокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 про продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , -задовольнити частково.

Клопотання захисника ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Продовжити запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоювідносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк до 05 травня 2024 року включно, з утриманням в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».

Визначити розмірзастави ОСОБА_6 , у розмірі 83 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 251324,00 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок (Отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу застава ОСОБА_6 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 чи іншому заставодавцю відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Клопотання прокурораВознесенівської окружноїпрокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 про продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , -задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на строк до 05 травня 2024 року включно, з утриманням в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».

Визначити розмірзастави ОСОБА_7 , у розмірі 83 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 251324,00 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок (Отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу застава ОСОБА_7 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 чи іншому заставодавцю відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обраний відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , наступні обов`язки:

-прибувати за викликом до суду;

- не відлучатися із місця проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , без дозволу суду, в певний період доби, а саме з 22:00 год. до 06:00 год.;

-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання чи роботи.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Копії ухвали про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання останнього.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, як особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконанням ухвали суду в цій частина покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Клопотання прокурораВознесенівської окружноїпрокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 про продовженнядії запобіжногозаходу увигляді домашньогоарешту,обраного відноснообвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обраний відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , наступні обов`язки:

-прибувати за викликом до суду;

- цілодобово не відлучатися із місця проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 ;

-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання чи роботи.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_10 , що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Копії ухвали про застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання останнього.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_10 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, як особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконанням ухвали суду в цій частина покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії обов`язків, визначених ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2023, а саме:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Клопотання прокурораВознесенівської окружноїпрокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 про продовженнястроку діїобов`язків щодообвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії обов`язків, визначених ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2024, а саме:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Визначити строк дії ухвали суду в частині запобіжних заходів до 05 травня 2024 року включно.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Для ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії даної ухвали.

Клопотання адвоката ОСОБА_11 надане в інтересах ОСОБА_17 про скасування арешту накладеного на мобільний телефон марки XIAOMI IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою Водафон (МТС) НОМЕР_3 задовольнити.

Скасувати арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2023 на мобільний телефон марки XIAOMI IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою Водафон (МТС) НОМЕР_3 , які належать на праві власності гр. ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Вилучене майно, а саме мобільний телефон марки XIAOMI IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою Водафон (МТС) НОМЕР_3 - повернути власнику ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складено 13.03.2024 та проголошено о 9.30 год.

Суддя: ОСОБА_1 .