печерський районний суд міста києва

Справа № 755/9677/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань-Матвійчуку В. П.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Яндульського Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача, стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди, у якому з урахуванням зменшених позовних вимог, просила суд стягнути на її користь 1 702,48 грн матеріальної шкоди, 1 333,19 грн пені та 20 000,00 грн моральної шкоди.

В обгрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що вона відкрила картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору SAMDN50000068180734 від 19 вересня 2012 року. 18 травня 2023 року о 19 год. 26 хв. та о 19 год. 27 хв. з картки-рахунку позивачки № НОМЕР_1 відбулось несанкціоноване списання кредитних коштів на суму 75,28 грн. Не зволікаючи, вона відразу зателефонувала на гарячу лінію відповідача на номер 0037, що зазначений на сайті АТ КБ «ПриватБанк», для з`ясування ситуації. В телефонній розмові працівник банку запропоновала заблокувати картку/рахунок позивачки та отримавши згоду позивачки на блокування, повідомила, що картка позивачки заблокована о 19 год. 33 хв.

У подальшому 19 травня 2023 року, позивачка у відділенні банку при отриманні нової картки НОМЕР_2 , замість раніше заблоковано НОМЕР_1, від працівника банку дізналася, що з її картки 18 травня 2023 року в період з 19 год. 55 хв. до 22 год. 05 хв. (тобто після телефонного дзвінка позивачки до працівників банку та блокування картки) відбулось повторне несанкціоноване списання кредитних грошових коштів в розмірі 20 275,66 грн.

Позивачка вважає, що саме через недбалість працівників банку та незабезпеченість банком належної безпеки її особистих даних, стало можливим здійснення списання коштів з її кредитної картки (проведення транзакцій), шляхом авторизації за допомогою введення даних по її карткам, через її особистий кабінет в системі «Приват24», що було здійснене 18 травня 2023 року невстановленими особами.

Враховуючи викладене, позивачка вважала, що її права, як споживача послуг, були порушені внаслідок непрофесійних дій працівників АТ КБ «ПриватБанк», чим було заподіяно їй майнову шкоду, яку вона оцінює в 1 702,48 грн з урахуванням часткового повернення банком їй коштів.

Розмір заявленої моральної шкоди позивачкою обгрунтовано тим, що внаслідок незаконних дій відповідача, в неї погіршився стан її здоров`я, а саме, підвищився артеріальний тиск, після чого вона вимушена була звертатися до закладу охорони здоров`я для отримання медичної допомоги, також вона змушена була позичати грошові кошти на закриття боргу, який виник через дії працівників банку.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 липня 2023 року справу за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

У серпні 2023 року до суду надійшов відзив представника АТ КБ «Приватбанк», у якому останній заперечив проти позову, посилаючись на те, що позивачкою не доведено обставин, які б свідчили як про наявність будь яких неправомірних дій з боку банку, так і про те, що шкода позивачу завдана саме з вини відповідача. Позивачка ознайомлена з договором про надання банківських послуг, Умовами та правилами банківських послуг. У зв`язку із цим ОСОБА_2 мала нести відповідальність за збереження інформації, що дає можливість авторизувати клієнта. Зазначає, що за результатами перевірки встановлено, що проведення 18 травня 2023 року видаткових операцій по карті позивачки «Універсальна», а також оформлення заявок на отримання кредитних коштів, відбулося з власної вини або особисто позивачем.

У вересні 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив позивачки, у якій вона вказує, що твердження АТ КБ «ПриватБанк» про те, що позивачка допустила втрату індивідуальної облікової інформації не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки втрата цієї інформації та несанкціоноване списання коштів з рахунку позивачки відбулося через неправомірні дії/бездіяльність відповідача. Позивачка зазначає, що внаслідок непрофесійних дій працівників банку їй було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

У жовтні 2023 року до суду надійшли письмові пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк», у яких останній вказує на те, що незаконне заволодіння грошовими коштами клієнта ОСОБА_2 сталося з вини самої позивачки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив залишити їх без задоволення з підстав викладених у поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Суд, у порядку загального позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд установив, що ОСОБА_2 відкрила картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору SAMDN50000068180734 від 19 вересня 2012 року.

18 травня 2023 року з картки-рахунку позивачки № НОМЕР_1 о 19:26:40 та 19:27:57 були здійснені фінансові операції у переказі коштів на сторонніх інтернет-ресурсах на загальну суму 75,28 грн.

Після звернення позивачки на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк», картку позивачки № НОМЕР_1 було заблоковано 18 травня 2023 року о 19:34, проте внаслідок технічної помилки картку було розблоковано та проведено ще декілька операцій на загальну суму 20 275,66 грн.

19 травня 2023 року позивачка у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» отримала нову картку НОМЕР_2 замість заблокованої.

25 червня 2023 року ОСОБА_2 сплатила заборгованість за кредитом у розмірі 20 064,72 грн, що підтверджується випискою по картці/рахунку НОМЕР_2 .

Позивач стверджує, що вказані операції проведені без її відома невідомими особами, у зв`язку з чим вона звернулася із заявою до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення - шахрайства відносно неї, а саме заволодіння невідомими особами грошовими коштами у розмірі 20 275,66 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка фактично вказує на те, що неправомірне зняття коштів пов`язане з діями банку.

ОСОБА_2 неодноразово зверталась до АТ КБ «ПриватБанк» із заявами про повернення неправомірно знятих грошових коштів.

Установлено, що АТ КБ «ПриватБанк» здійснив добровільне повернення частини коштів за заявою позивачки, а саме: 09 серпня 2023 року - на суму 4 695,51 грн та 14 серпня 2023 року - на суму 3 044,57 грн., 05 вересня 2023 року - на суму 12 166,29 грн.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 1 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно із статтею 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Станом на час виникнення спірних правовідносин - 18 травня 2023 року, загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів і визначає порядок здійснення операцій з їх використанням були встановлені Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 5 листопада 2014 року, вимоги якого поширювалися на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач) (п. 1 та п. 2 розділу І цього Положення).

Відповідно до пунктів сьомого-дев`ятого розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» вказаного Положення, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18) , від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21) та від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23).

Судом встановлено та не спростовується сторонами, що 18 травня 2023 року із карткового рахунку позивачки № НОМЕР_1 були списані грошові кошти у загальному розмірі 20 275,66 грн.

Позивачка, звертаючись до суду з позовом, стверджує, що зазначену операцію ініційовано не нею, причому вона заперечує розголошення інформації, яка б сприяла незаконному зняттю коштів.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до інформації, наданої Національним банком України, 18 травня 2023 року за картковим рахунком було здійснено ряд операцій на сторонніх інтернет-ресурсах.

Проте, АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_2 , як користувач платіжної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за платіжною карткою, її особового рахунку, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню номеру платіжної карти, CVV коду та терміну дії та іншу інформацію, яка дала змогу ініціювати платіжну операцію.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.

Частиною третьою статті 1092 ЦК України передбачено, що порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до вимог цього Кодексу та закону. Крім того, відповідно до статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

З огляду на викладене та, беручи до уваги обставини того, що грошові кошти в сумі 20 275,66 грн були списані з рахунку позивачки невстановленими особами, а відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не було вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин зняття грошових коштів з карткового рахунка ОСОБА_2 , та з урахуванням того, що банк в добровільному порядку повернув позивачці частину грошових коштів в загальному розмірі 19 906,37 грн, суд погоджується з обґрунтованістю заявлених вимог про порушення банком прав позивача. При таких обставинах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про стягнення коштів в розмірі 1 702,48 грн, які списані з рахунку позивачки та не повернуті їй відповідачем, підлягають до задоволення.

Вимога ОСОБА_2 про стягнення пені у розмірі 1 333,19 грн підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Частиною 12 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неацептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобовязаний негайно після виявлення факту невиконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (незалежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштівза неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобовязаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Оскільки як встановлено судом, що з рахунку позивачки відбулося незаконне списання коштів, а відтак у банку виник обов`язок щодо сплати платнику пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Стягнення пені у розмірі 1 333,19 грн за списання грошових коштів у розмірі 20 275,66 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди суд дійшов до такого.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В судовому засіданні є доведеним той факт, що позивачці були спричинені моральні страждання, які змінили її нормальний життєвий стан, мало місце настання негативних наслідків у вигляді недостатньої кількості грошових коштів та погіршення стану здоров`я позивачки.

Отже враховуючи конкретні обставини справи, глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнала позивачка, суд вважає, що сума в розмірі 1 000 грн є достатнім розміром відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а наслідком їх вирішення є ухвалення рішення про часткове їх задоволення.

При цьому, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору в розмірі 1 154, 12 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76, 77 - 79, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263- 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 1 702,48 грн.

Стягнути Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Стягнути Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1154, 12 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001 ).

Повний текст судового рішення складено 18 березня 2024 року.

Суддя О. Л. Бусик