Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/1115/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Буйновській А.П.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину. Свої позовні вимоги мотивує тим, що сторони є батьками дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.07.2019 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі у розмірі 1500грн., щомісячно, починаючи з 04.03.2019 і до досягнення сином повноліття.

Позивач зазначає, що дитина проживає разом із нею і знаходиться на її утриманні; вона є особою з інвалідністю 1 групи безтерміново, з 26.03.2019. Крім того, позивач має хронічні хвороби, за станом здоров`я не працює, отримує пенсію у розмірі 2760грн., яка є єдиним джерелом отримання доходу. Стан її здоров`я погіршується. При цьому, вказує, що відповідач є працездатним, інвалідності та хронічних хвороб не має, місце його роботи їй не відоме, його матеріальний стан покращується, оскілки у квітні 2021 року ним придбана двокімнатна квартира.

Сплачуючи за рішенням суду щомісячно по 1500грн. на утримання дитини і, розуміючи, що розмір цих аліментів не може бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, відповідач додатково сину не допомагає.

Також позивач вказує у позові, що дитина має хвороби, проходила лікування, в т.ч. операційне втручання, на що нею витрачені значні кошти, але відповідач матеріально не допомагав.

Вважає, що стан здоров`я відповідача дозволяє йому працювати і заробляти кошти, він працездатний, має власний вантажний транспорт, інших утриманців не має, його матеріальний стан покращився. Між тим, стан здоров`я позивача погіршився, вона не може заробляти додатково гроші, погіршився і її матеріальний стан, їм допомагають її батьки, збільшилися споживчі ціни на продовольчі та промислові товари, дитина росте і виросли її потреби, а тому, як на думку позивача, щомісячні аліментні платежі повинні бути не менше 5000грн. Ця сума включає не лише вартість харчування, одягу, витрат на оплату комунальних послуг, транспорту, але і на витрати, які пов`язані з підтриманням здоров`я (заміна окулярів, лікування очуй).

Крім того, позивач вказує, що на час звернення до суду, нею витрачені кошти на лікування сина, які вже понесені витрати - 26070грн.: 11800грн. - операція, 2570грн. і 1810грн. - післяопераційні окуляри, обстеження 1500грн. і 1300грн., апаратне лікування з послугами лікаря 5530грн. (2200 + 2100 +750+360+120) та транспортні витрати 1560грн. (проїзд дитини двома маршрутними таксі в один бік складає 13+13=26грн.; за один день ціна проїзду 52грн., а за 15 днів двічі на рік це становить 52х15х2=1560грн. Також, враховуючи пандемію та запровадження воєнного стану в держави виникла необхідність у придбанні для сина мобільного телефону (син навчається у СШ №10 і навчальний рік проходить на змішаній формі навчання очно та дистанційно). Позивачем для дитини придбано мобільний телефон за 7198грн.

Всі ці витрати є непомірними для позивача, враховуючи її стан здоров`я та матеріальний стан, а тому просить розділити додаткові витрати на дитині не порівну, а у розрахунку 1/3 до 2/3, що складає для відповідача 22178грн. 60коп. (33268:3х2) одноразово.

Також позивач вказує, що нею витрачені кошти на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000грн.

Таким чином, позивач просить суд, - змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.07.2019 та стягувати з відповідача на користь позивача на утримання сина в твердій грошовій сумі у розмірі 5000грн. щомісячно, з дня вступу рішення у законну силу і до повноліття дитини, з проведенням щорічної індексації відповідно до закону; стягнути з відповідача на користь позивача вже фактично понесені разово додаткові витрати на лікування сина ОСОБА_3 у розмірі 22178грн. 00коп. та втрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000грн. 00коп.

Ухвалою суду від 12.02.2024 прийнято, відкрито провадження по праві та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечували.

Відповідачем подано відзив на позов, за яким просить задовольнити їх частково. Так, зазначено, що позивачем не доведені обставини про те, що покращився його матеріальний стан, оскільки за наказом від 15.02.2024 він прийнятий на роботу до ФОП « ОСОБА_5 » і розмір його заробітку становить 7000грн., а тому стягнення аліментів у розмірі 5000грн. щомісяця була перевищувати 50%; його доходів, що поставить його у скрутне матеріальне становище.

Також зазначає, що квартира була придбана ним за особисті кошти, які він заощаджував усе свої життя, у шлюбі із позивачем він не перебував. До того ж квартира перебувала у власності його матері та вітчима і придбана відповідачем за значно нижчу вартість, ніж ринкова вартість.

Відповідач вважає, що розмір аліментів, який підлягає до стягнення з нього на користь позивача на утримання їхнього сина, становить 2000грн., який він згоден сплачувати щомісяця.

Позовні вимоги в частині додаткових витрат відповідач також визнає частково. Так., вказує, що надає матеріальну допомогу дитині, виходячи з його матеріальних можливостей; позивач перешкоджає йому у спілкуванні із сином, а тому він змушений був звертатися до служби у справах дітей щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні із сином. Між тим, відповідне рішення служби позивачем не виконується і він звертався до правоохоронних органів.

Крім того, витрати вартості лікування сина, яке він проходив у ТОВ «Центр клінічної офтальмології» у розмірі 11800грн. (акт про надані медичні послуги та дані медкарти №7682 від 06.07.2021) слід поділити між батьками порівну; щодо діагностики (лікування) у центрі «Oko family», то витрати підтверджені лише на суму 1300грн. (фіскальний чек від 02.01,2024 та акт №1 від 02.01.2024). Всі решта квитанції та фіскальні чеки не є належними та допустимими доказами додаткових витрат на дитину, оскільки не підтверджують, що ОСОБА_3 потребував цих витрат та, що такі послуги йому надавались). Відповідач вказує, що позивач не зверталася до нього щодо досудового врегулювання спору. Також вважає витрати на транспортні послуги безпідставними, оскільки дитина, яка учнем школи може пересуватися по місце громадським транспортом безкоштовно. Витрати на мобільний телефон 7198грн. 00коп. відповідач не визнає, оскільки вважає, що позивачем не доведено доказами те, що витрати саме на придбання телефону понесені нею і викликані саме особливими обставинами, враховуючи норми ч.1 ст. 185 СК України.

Таким чином, відповідач просить встановити розмір аліментів на утримання дитини у розмірі 2000грн. щомісяця, а також стягнути з нього на користь позивача фактично понесені додаткові витрати на лікування дитини у розмірі 6550грн. 00коп.

Також вказує, що ним також були понесені витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 3000грн., які просить стягнути з позивача на свою користь.

Позивачем не подано відповідь на відзив.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити. Не погодилася із пропозицією відповідача щодо запропонованого ним розміру аліментних платіжний та додаткових витрат. Крім того, заперечувала проти стягнення із неї на його користь витрат на допомогу адвоката. Доповнила, що судове рішення про стягнення аліментів виконується через органи ДВС і заборгованості відповідача немає.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, враховуючи доводи відзиву на позов. Крім того, заперечував проти стягнення з нього на користь позивача витрат на допомогу адвоката.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 19.03.2016, актовий запис №336. ОСОБА_3 є учнем 2-го класу Черкаської ЗСШ І-ІІІ ступенів №10 Черкаської міської ради на змішаній формі навчання (очно та дистанційно), відповідно до даних довідки директора навчального закладу ОСОБА_6 №58 від 05.02.2024.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.07.2019 (справа №711/1913/19) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 1500грн., щомісячно, починаючи з 04.03.2019 і до досягнення сином повноліття. Дане судове рішення набрало законної сили 05.08.2019.

ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю - позивачем по справі, що не оспорюється сторонами по справі. Крім того, як зазначила у судовому засіданні позивач, рішення суду від 03.07.2019 виконується через органи ДВС і на даний час заборгованість по аліментам у відповідача відсутня, враховуючи й інформацію Другого відділу ДВС у місті Черкаси ЦМРУМЮ (м. Київ) від 28.02.2024 №31815.

Встановлено, що ОСОБА_1 , 1992 року народження є особою з інвалідністю 1 групи безтерміново (загальне захворювання), що підтверджується даними довідки до акту МСЕК серія 12ААБ №457870 від 26.03.2019. Розмір її пенсії становить 2760грн. щомісяця, відповідно до довідки ГУ ПФУ у Черкаській області №4927479683981963 від 08.01.2024.

ОСОБА_2 , 1987 року народження прийнятий на роботу до ФОП « ОСОБА_5 » 15.02.2024 на посаду водія за сумісництвом з окладом 7000грн., про що свідчить наказ №31 від 15.02.2024 та повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до даних виписного епікрізу №7682 щодо діагнозу, встановленого ОСОБА_3 та даних акту про надані медичні послуги для пацієнта ЦКОР Центр клінічної офтальмології від 06.07.2021 ОСОБА_3 , 2016 року народження проведено: діагностику зору 800грн., хірургічне лікування та інш. 8000грн., анастезіологічне забезпечення 3000грн., а всього 11800грн.

Незважаючи на відсутність платіжного документу про оплату вказаних послуг, про що зазначила в судовому засіданні ОСОБА_1 , відповідачем визнається факт наявності у дитини певних хвороб та надання щодо його сина ОСОБА_3 відповідних медичних послуг та здійснення позивачем їхньої оплати, а тому цей факт є, як на думку суду, доведеним.

Відповідно до даних акту №1 від 02.01.2024 виконаних (наданих) послуг: комплексна діагностика зору, оптична коерентнатомографія сітківки обох очей та обстеження ОСОБА_3 , проведеного у центрі «Oko family», а також фіскального чеку від 02.01.2024, позивачем оплачені відповідні послуги (щодо дитини) на суму 1300грн. 00коп.

Ці обставини також відповідачем визнаються, про що зазначено у відхзиві на позов та в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені Сімейним Кодексом України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Частиною першою ст. 12 вказаного Закону визначено, батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аліменти - це обов`язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім`ї інших, які потребують цього.

За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За приписами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як передбачено ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006, роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України).

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК України).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У правовій позиції Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі за № 6-143цс13 колегія суддів дійшла висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). При цьому, підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 3196грн. 00 коп.

Враховуючи норми сімейного законодавства мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш як 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто - 1598грн. 00коп.

З`ясувавши обставини справи в частині заявлених позовних вимог про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, суд приходить до висновку про часткове задоволення таких вимог, а саме у розмірі 2500грн. 00коп. В іншій частині, як на думку суду, слід відмовити. Так, позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведені обставини про витрати, їх розмір, яких потребує дитина (на харчування, одяг, навчання, книги, розваги, відвідування секцій, репетиторів тощо) і, які б визначалися у розмірі 5000грн. 00коп., як просить позивач. Крім того, суд враховує розмір щомісячного доходу відповідача, який працює і отримує заробітну плату та позивача, яка є пенсіонером і отримує пенсію, а також позицію відповідача, який частково визнав вимоги про збільшення розміру аліментів, не відмовляється від виконання обов`язку щодо утримання дитини, виконує його, враховуючи рішення суду від 03.07.2019 та інформацію органів ДВС. Крім того, відповідач не має інших утриманців, про що зазначив в судовому засіданні. Під час розгляду справи, за результатами досліджених по справі доказів, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 5000грн. 00коп., враховуючи його доходи. Крім того, сам по собі факт придбання ним у 2021 році нерухомого майна, не може свідчити про те, що у 2024 році його матеріальний стан покращився настільки, що він міг би сплачувати аліменти на дитину у тому розмірі, який просить позивач. Крім того, суд звертає увагу, що обставини про те, що позивач є особою з інвалідністю 1 групи, враховуючи дані довідки до акту МСЕК від 26.03.2019, мали місце й на час прийняття судом рішення від 03.07.2019, за яким стягуються з відповідача на користь позивача на утримання їхнього сина аліментів у розмірі 1500грн. 00коп., а тому суд вважає, що на час звернення до суду з цим позовом, позивачем не доведені обставини про те, що на теперішній час погіршився стан її, як стягувача аліментів, здоров`я чи погіршився її матеріальний стан.

Слід зазначити, що розмір аліментних платежів - 2500грн. 00коп. не є меншим як 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який встановлений чинним законодавством і такий розмір є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує те, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, зокрема, щодо утримання дитини, мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Як на думку суду, таке рішення є справедливим і таким, що постановлене виключно в інтересах малолітньої дитини.

Відповідно до положень п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

З огляду на прийняте рішення суду щодо зміни розміру аліментних платежів, слід відкликати з органів державної виконавчої служби виконавчий лист №711/1913/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на їхню спільну дитину, то суд вважає, що такі вимоги підлягають до часткового задоволення.

Так, відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до роз`яснень п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, звернуто увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Тобто, аналізуючи вищевикладене, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 (справа №753/19306/16-ц), зокрема, зазначив, що відповідно до змісту ст. 185 СК, участь у додаткових витратах батьків, які сплачують аліменти або до яких не заявлялися вимоги про сплату аліментів, може бути лише у випадках, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). У витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За результатами розгляду справи суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на дитину підлягають до часткового задоволення, а саме на суму 6550грн. 00коп. (1/2 частина від 11800грн. = 5900грн. та 1/2 частина від 1300грн. = 650грн.), враховуючи визнання відповідачем в цій частині обставин і позовних вимог, в тому числі і розміру, - яке прийняте судом, відповідно до ч.1 ст. 82, 206 ЦПК України, а також досліджені судом докази (акт про надані медичні послуги від 06.07.2021, виписний епікріз №7682, фіскальний чек від 02.01.2024, акт №1 від 02.01.2024 із даними обстеження без дати).

На думку суду, відсутні і підстави для розподілу цих витрат, понесених на дитину, не порівну між батьками, а як вказує позивач, - 1/3 та 2/3, відповідно, враховуючи матеріальний стан сторін; їхню позицію щодо спору; наявні докази; зобов`язання відповідача та розмір аліментів, які сплачуються останнім на дитину за рішенням суду від 03.07.2019, відсутність заборгованості по аліментним платежам.

Що стосується розміру додаткових витрат на суму 15628грн. 00коп., то в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення у зв`язку із відсутністю належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження доводів позивача про фактично понесені нею додаткові витрати на дитину, у розумінні ст. 185 СК України. Так, жодним чином позивачем не підтверджено факт придбання саме нею мобільного телефону (надано фіскальний чек від 03.08.2023 на суму 7198грн.00коп.) та саме для дитини - сина ОСОБА_3 , що було викликано особливими обставинами, зокрема, як неможливість навчання без мобільного телефону.

Крім того, не знайшли свого підтвердження й доводи позивача про витрачання нею коштів для дитини, враховуючи положення ст. 185 СК України, як транспортні витрати на суму 1560грн. 00коп.

Також, посилання позивача на те, що нею понесені інші додаткові витрати на дитину: післяопераційні окуляри, обстеження, апаратне лікування з послугами лікаря, про що надані фіскальні чеки на суму, відповідно - 2100грн., 360грн., 500грн., 1810грн., 120грн. 500грн. 2750грн., 220грн., 750грн., то слід зазначити, що надані виписка з ЄДРПОУ щодо ФОП ОСОБА_7 , фіскальні чеки щодо ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7 (медичний кабінет, оптика) та записи обстежень офтальмологічного центру «Oko family» від різних лікарів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - не підтверджують факту необхідності надання певних (конкретизованих) послуг (робіт) дитині, не доводять обставин щодо вартості таких послуг (робіт) та того медзакладу, лікаря, спеціаліста, які надавши відповідні послуги (роботи), мали право на отримання оплати цих послуг і дійсно їх отримали. Слід зазначити, що ті рекомендації, які передбачені для дитини у обстеженнях центру «Oko family» від різних лікарів, не підтверджені доказами про те, що саме вони були фактично проведені (здійснені) і є саме тими «послугами лікаря», які вказані у фіскальних чеках про оплату. Крім того, суд звертає увагу, що певні оплати були здійснені у «медичний кабінет як послуги лікаря» різним ФОПам, що жодним чином не підтверджує проведення певного лікування, реабілітації задля покращення здоров`я дитини.

Отже, слід зазначити, що позивачем не надані належні та допустимі докази, зокрема будь-які призначення лікаря, акти, накладні, рахунки тощо про необхідність послуг (лікування, реабілітації) для дитини, про надані послуги (ким саме надані) та їх вартість, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач не сплачувала судовий збір за вимоги про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, у зв`язку з тим, що вона має пільгу щодо сплати судового збору, передбачену п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, з відповідача слід стягнути судовий збір у дохід держави у сумі 962 грн. 90 коп., як передбачено ст. 141 ЦПК України та Законом України «Про судовий збір». Що стосується судового збору за позовні вимоги, у задоволенні яких відмовлено, то ці витрати слід компенсувати за рахунок Державного бюджету України у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як передбачено ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Як передбачено ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

У позовні заяві позивачем зазначено, що витрати на правничу допомогу адвоката становлять 3000грн. 00коп., які вона просить стягнути із відповідача на свою користь. Також надано розрахунок судових витрат із зазначенням їх вартості, за яким витрати складаються із: консультацій адвоката з правових питань, узгодження позиції, збір доказів, підготовка позовної заяви, формування додатків. Крім того, долучено свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Наполової Т.А. від 13.05.2005, квитанцію від 15.02.2024 про здійснення ОСОБА_1 оплати адвокату у розмірі 3000грн.00коп., договору про надання правничої допомоги від 03.01.2024.

Крім того, відповідачем у відзиві зазначено про понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000грн. 00коп., які він просить на свою користь стягнути з позивача. Також долучено і розрахунок судових витрат із зазначенням їх вартості, які складаються із: консультацій адвоката з правових питань, ознайомлення із матеріалами справи, збір доказів, складання відзиву, формування додатків. Долучено свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Руденко Ю.В. від 18.04.2018, квитанцію №29/02/24 від 29.02.2024 про здійснення ОСОБА_2 оплати адвокату у розмірі 3000грн. 00коп., договору про надання правничої допомоги від 28.02.2024.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково на 79,5%, а також норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2385грн. 00коп., тобто пропорційно до задоволених вимог. В іншій частині слід відмовити.

Крім того, оскільки відповідач виграв спір на 20,5%, то його заява про розподіл судових витрат також підлягає до часткового задоволення, а саме слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 615грн. 00коп. В іншій частині необхідно відмовити.

На думку суду, витрати сторін є доведеними належними та допустимим доказами, а також враховуючи складність справи, яка відноситься до малозначних, види виконаних робіт та наданих послуг, які визначені у розрахунках щодо опису робіт (наданих послуг) у цій справі. Крім того, при вирішенні цього питання, суд враховує доводи сторін. Також, суд враховує той факт, що розмір таких витрат стосовного кожної сторони є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом послуг (робіт), які були їм надані. Підстав для зменшення розміру таких витрат, окрім наведених вище, суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , код НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2500грн. 00коп. щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з дня набрання судового рішення законної сили.

Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , код НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ) додаткові витрати на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 6550грн. 00коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 962грн. 90коп.

Відкликати з органів державної виконавчої служби виконавчий лист №711/1913/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , код НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2385грн. 00коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , код НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 615грн. 00коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 13.03.2024.

Головуючий: С. М. Позарецька