Єдиний державний реєстр судових рішень
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" березня 2024 р. справа № 300/3506/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мищишин І.Я., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати неправомірними дії, які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії та встановити надбавку як реабілітованій особі у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати здійснити перерахунок пенсії та встановити надбавку як реабілітованій особі у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.03.2018 року; зобов`язати після перерахунку пенсії виплатити недоотриману пенсію з урахуванням раніше виплачених сум з 13.03.2018.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій, які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії та встановити надбавку як реабілітованій особі у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання здійснити перерахунок пенсії та встановити надбавку як реабілітованій особі у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.03.2018 по 12.12.2022, та зобов`язати після перерахунку пенсії виплатити недоотриману пенсію з урахуванням раніше виплачених сум з 13.03.2018 по 12.12.2022, повернуто позивачу у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком із надбавкою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 в сумі 43,52 грн. Стверджує, що звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії та надбавку як реабілітованій собі в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статі 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак відповідач протиправно відмовив у такому перерахунку. Просить позов задовольнити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що згідно довідки від 08.02.2011 №3/26202-195, виданої Управлінням інформаційних технологій УМВС в Івано-Франківській області, про реабілітацію позивачу встановлено підвищення до пенсії як члену сім`ї реабілітованих 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленої на той час розрахункової величини розміру мінімальної пенсії за віком, яка застосовувалась при обчисленні відповідних підвищень і надбавок до пенсії (19,91 грн. х 25%), на сьогодні виплачується - 43,32 грн.). Вказаною довідкою підтверджено саме факт переселення, тому відповідно до ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата підвищення до пенсії в розмірі саме 50%, а не 25% суперечить законодавству. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 є чинною, не визнана неконституційною, а тому підлягає до виконання. Стверджує, що інше нормами чинного законодавства не передбачено, і до законодавчого регулювання вказаного питання у відповідача відсутні законні підстави для перерахунку позивачеві підвищення до пенсії, як члену сім`ї, які були примусово переселені, а згодом реабілітовані. Звертає увагу на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом. Просить в задоволенні позову відмовити (38).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
ОСОБА_1 з 13.07.1995 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.45).
Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області ОСОБА_10 ( ОСОБА_2 ) видано архівну довідку №3/26202-195 від 08.02.2011, згідно якої громадяни ОСОБА_3 , 1903 року народження, ОСОБА_4 , 1908 року народження, ОСОБА_5 , 1926 року народження, та ОСОБА_6 , 1929 року народження, 29 жовтня 1950 року виселені як члени сім`ї посібника учасникам Організації українських націоналістів з с. Радча Лисецького району Станіславської області на спецпоселення в Іркутську область з конфіскацією майна. Разом з ними були вивезені неповнолітні: ОСОБА_7 , 1938 року народження, та ОСОБА_2 , 1950 року народження. З обліку спецпоселення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зняті в липні 1958 року, а ОСОБА_7 і ОСОБА_2 на персональному обліку спецпоселення не стояли. Вказано, що на підставі ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" вищезазначені особи реабілітовані з поновленням у всіх громадянських правах і поверненням конфіскованого майна або його вартості. Відомості про конфісковане майно відсутні (а.с.9).
Аналогічні відомості містить довідка про реабілітацію видана Управлінням внутрішніх справ Івано-Франківської області за №3/3/26202 від 02.12.1992 (складена російською мовою) (а.с.59).
Івано-Франківською міською радою позивачу видано посвідчення серії Фв №0060 від 21.04.2005, згідно якого вона має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (а.с.10).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду звернення позивача повідомило її, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 становить 2858,33 грн., у тому числі, 43,52 грн. - надбавка членам сімей реабілітованих згідно постанови Кабінету Міністрів України №654 п.4.2.). Розмір підвищень до пенсії реабілітованим громадянам та членам їх сімей визначався постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», виходячи з розрахованої величини 19,91 грн. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654, 01.09.2008 ця величина становить 54,40 гри. і 43,52 гри. на місяць. Вказано, що згідно довідки про реабілітацію, ОСОБА_1 встановлено підвищення до пенсії як членам сімей реабілітованих 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи встановленої на той час розрахункової величини розміру мінімальної пенсії віком, яка застосовувалась при обчисленні відповідних підвищень і надбавок, пенсії (19,91 гри. х 25%), на сьогодні виплачується - 43,52 грн. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовують в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. В частині розмірів надбавок та підвищень з 01.01.2004 Закон України "Про пенсійне забезпечення" не діє (а.с.11).
Станом на 01.03.2023 розмір пенсії ОСОБА_1 становить 2858,33 грн., у тому числі 1824,98 - основний розмір пенсії (стаття 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), 268,02 грн. - доплата до прожиткового мінімуму (абзац 1 частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), 146,00 грн. - доплата за 8 років понаднормового стажу ( абзац 2 частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»); 300,00 грн. - компенсаційна виплата 70-ти річним; 275,81 грн. - доплата 70-ти річним; 43,52 грн. - надбавка членам сімей реабілітованих (Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654) (а.с.149).
Станом на 01.05.2023 розмір пенсії позивача становить 3684,17 грн., у тому числі 2005,93 - основний розмір пенсії (стаття 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), 87,07 грн. - доплата до прожиткового мінімуму (абзац 1 частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), 220,65 грн. - доплата за 11 років понаднормового стажу ( абзац 2 частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»); 300,00 грн. - компенсаційна виплата 70-ти річним; 587,00 грн. - доплата 65-ти річним до 40% МЗП (частина 2 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»); 440,00 грн. - доплати 65-ти річним з 01.03.2023; 43,52 грн. - надбавка членам сімей реабілітованих (Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654) (а.с.157).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (надалі також - Закон №962-XII, в редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за: антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України РСР (2001-05, 2002-05 ) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР"; поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України; порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров`ю громадян чи статевою розпустою.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необгрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами ( Статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2353-12 від 15.05.92).
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" № 2325-VIII від 13.03.2018 (надалі також - Закон № 2325-VIII) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
Так, серед іншого, змінена назва закону на: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (надалі також - Закон №962-ХІІ), а також викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону №962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність постанову Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні". Зміни набули чинності 05.05.2018.
Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.
Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 №962-XII (надалі також - Закон №962-XII, в редакції Закону №2325-VIII від 13.03.2018) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Статтею 4 Закону №962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно з п.2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", крім надбавок, передбачених пунктами "в"-"д" частини першої статті 21 зазначеного Закону. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008 (надалі також - Постанова №654) визначено, що репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії, що виплачується громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, суд керується нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі №446/1515/16-а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, від 04 березня 2020 року в справі справа №446/1566/16-а, від 09 квітня 2020 року, в справі №446/1525/16-а, яка відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України враховується судом під час вирішення наведеного спору.
Судом встановлено, що згідно з довідкою про реабілітацію від 02.12.1992 №3/3-26202 та архівною довідкою від 08.02.2011 №3/26202-195 позивач визнана реабілітованою особою та має право на пільги і компенсації встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
У вказаних довідках зазначено, що, зокрема, громадяни ОСОБА_5 , 1926 року народження, та ОСОБА_6 , 1929 року народження, 29 жовтня 1950 року виселені як члени сім`ї посібника учасникам Організації українських націоналістів з с. Радча Лисецького району Станіславської області на спецпоселення в Іркутську область з конфіскацією майна.
Разом з ними була вивезена і неповнолітня ОСОБА_2 , 1950 року народження. З обліку спецпоселення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зняті в липні 1958 року, а ОСОБА_2 на персональному обліку спецпоселення не стояла.
Статтею 1-1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" визначено, що репресованою особою - є особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом. Члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.
Відтак, позивач є особою, яка у період з 29.10.1950 по липень 1958 року знаходилася на спецпоселенні разом батьками, виселеними як члени сім`ї посібника учасникам Організації українських націоналістів.
Отже, позивач є членом сім`ї осіб, які зазнали політичних репресій та були в подальшому реабілітовані.
Таким чином, згідно з вимогами пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивач має право на підвищення пенсії з розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, а не з розрахунку 50 %, так як ОСОБА_1 є реабілітованою особою на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України», як член сім`ї репресованої особи, яку було примусово переселено, а не як особа, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій.
Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2019 у справі №446/1515/16а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а.
Суд не заперечує, що позивач, в силу вимог статей 1 і 3 Закону №962-XII, як член сім`ї репресованої особи, вважається реабілітованою і такою, яку поновлено в усіх громадських правах.
В розумінні статті 4 Закону №962-XII ОСОБА_1 є членом сім`ї репресованої особи, на яку розповсюджуються права реабілітованих осіб, втім остання не є особисто репресованою особою.
Позивач отримує підвищення до пенсії, яке виплачується в обсягах, визначених Постановою №654, а саме в розмірі 43,52 гривень. Виплата такого розміру підвищення суперечить Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу та звужує права позивача в частині розміру суми, що підлягає виплаті реабілітованим громадянам.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом "г" частини 1 статті 77 Закону №1788-XII, із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, як член сім`ї репресованої особи.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській щодо пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом є безпідставними, оскільки ухвалою суду позовну заяву в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій, які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії та встановити надбавку як реабілітованій особі у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання здійснити перерахунок пенсії та встановити надбавку як реабілітованій особі у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.03.2018 по 12.12.2022, та зобов`язати після перерахунку пенсії виплатити недоотриману пенсію з урахуванням раніше виплачених сум з 13.03.2018 по 12.12.2022, повернуто позивачу, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
У зв`язку із тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення нею будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити з 13.12.2022 перерахунок і виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням проведених платежів.
В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.
