Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2024 року Справа№200/359/24

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3 м. Слов`янськ Донецька область, 84122),

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування ОСОБА_1 з 03.01.2024 року до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періодів з 26.12.2012 року по 31.10.2018 року, 01.08.2021 рік, з 05.04.2022 року по 19.12.2023 рік та ненарахування надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років;

-зобов`язати відповідача з 03.01.2024 року зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періоди з 26.12.2012 року по 31.10.2018 року, 01.08.2021 рік, з 05.04.2022 року по 19.12.2023 рік, здійснити розрахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та нарахувати надбавку непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років.

25 січня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14 лютого 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову та замінити сторону відповідача на належну - Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки заява позивача від 03.01.2024 про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

14 лютого 2024 року від позивача до суду надійшла заява про заміну неналежного відповідача - Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області належним відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області ( ЄДРПОУ 21910427, 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, електронна адреса 04001@dp.pfu.gov.ua), яке обґрунтовано тим, що з відзиву ГУ ПФУ в Донецькій області позивач дізналась, що її заява про призначення пенсії розглядалась ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

15 лютого 2024 року ухвалою суду задоволено клопотання сторін про заміну відповідача у справі та замінено відповідача у справі № 200/359/24 з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, електронна адреса 04001@dp.pfu.gov.ua), розгляд адміністративної справи розпочато спочатку та зобов`язано позивача направити Головному управлінню Пенсійного фонду в Дніпропетровській області копію позовної заяви з доданими до неї документами та надати до суду докази направлення, запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

13 березня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач має статус особи з інвалідністю 3 групи, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААВ № 548997 за професійним захворюванням, діагноз за МКХ10 М54.1/41.0, Н90.3.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначила, що 28.03.2023 року звернулась до підрозділу Пенсійного фонду України в м. Покровськ із заявою про призначення пенсії по інвалідності, до якої додала необхідні документи, зокрема трудові книжки, довідку про підтвердження пільгового стажу за Списком №1, витяги з Наказів про атестацію, довідку МСЕК, свідоцтво про народження своєї неповнолітньої дитини та інші документи.

Розпорядженням від 10.01.2024 року № 056650009752 позивачу призначено пенсію по інвалідності, зараховано страховий стаж: 42 роки 1 місяць 14 днів, проте з Форми РС-право вбачається, що до Списку № 1 зараховано період з 01.11.2018 року по 31.07.2021 року, та з 02.08.2021 року по 04.04.2022 року, тобто 3 роки 5 місяців 2 дні.

Із вказаним розрахунком пільгового стажу позивач не погоджується оскільки, згідно з довідки № 867 від 22.12.2023 року, що видана ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», вона працювала повний робочий день на підземних роботах та виконувала роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 з 26.12.2012 року по 19.12.2023 рік, тобто 10 років 11 місяців 24 дні.

Поряд з цим, позивач вважає, що маючи підземного стажу за Списком № 1 більше 7,5 років вона має право на призначення пенсії у розмірі 80 % заробітної плати, відповідності до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Також позивач зазначає, що згідно пункту 6 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", згідно ст. 33 якого до пенсії по інвалідності, в тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюється надбавка непрацюючим інвалідам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, - на кожного непрацездатного члена сім`ї (статті 37, 40, 41) в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних.

Згідно пункту 3 частини 4 постанови Кабінету міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, надбавка до пенсії за віком, по інвалідності та за вислугу років, передбачена Законами України «Про пенсійне забезпечення» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплачується у розмірі 150 гривень на кожну дитину.

Позивач зазначає, що звертаючись із заявою про призначення пенсії, нею подано до відповідача свідоцтво про народження доньки ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та є дитиною до 18 років, довідку Комунальної установи про її фактичне проживання разом із позивачем, довідку про її навчання в 9-А класі Навчально-виховного комплексу № 2 Покровської міської ради, довідку про неотримання позивачем та батьком доньки ОСОБА_3 державних допомог, а також трудову книжку, в якій міститься запис про звільнення позивача з роботи.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 21910427, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, організаційно-правова форма орган державної влади.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що пенсію по інвалідності ОСОБА_1 призначено з 11.12.2023 відповідно до статті 30 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) при загальному стажі 22 роки 01 місяць 07 днів, пільговий стаж за списком № 1 - 03 роки 06 місяців.

При опрацюванні пенсійної справи до пільгового стажу не враховані періоди роботи з 15.04.2022 по 27.11.2022, з 28.11.2022 по 31.08.2023 на підставі довідки від 22.12.2023 № 867, наданої ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське», де заявниця працювала гірником повний робочий день на підземних роботах.

За даними, які містяться в пільговій довідці, повторна атестація проведена 16.04.2017 (наказ №58/1) та 28.11.2022 (наказ № 134).

З урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умови праці» від 30.06.2023 № 660, атестація, строк проведення якої настав у період воєнного стану, за рішенням роботодавця, погодженим із профспілкою, проводиться протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Результати атестації, проведеної до введення воєнного стану в Україні, продовжують діяти та використовуються у період воєнного стану та протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування.

Таким чином, до пільгового стажу можливо врахувати період роботи з 15.04.2022 по 27.11.2022, з 28.11.2022 по 31.08.2023 (без зарахування періодів відпусток без збереження заробітної плати), оскільки строк проведення наступної атестації настав у період воєнного стану (28.11.2022).

Дослідивши надані сторонами документи суд встановив наступне.

Трудовий стаж позивача підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_3 (дата заповнення 05.05.2003 року), згідно записів №№ 13-16 якої позивач з 26.12.2012 року по 19.12.2023 року працювала учнем гірника підземного та гірником підземним з повним робочим днем у шахті в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» та була звільнена за станом здоров`я.

Рішенням № 056650009752 від 10.01.2024 року позивачу призначено пенсію по інвалідності, страховий стаж становить 42 роки 1 місяць 14 днів, розмір пенсії по інвалідності становить 50 % від пенсії за віком, обчисленого відповідно до ст. 27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та становить 3690,37 грн, розмір пенсії з надбавками становить 3690,37 грн.

Ураховуючи, що розмір пенсії по інвалідності у розрахунку дорівнює розміру пенсії з надбавками, надбавки до пенсії позивачу не встановлювались.

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) відносно позивача, період роботи позивача з грудня 2012 року по вересень 2023 року обліковано за кодом спецстажу ЗПЗ013А1.

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі Порядок №454): під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цьогоЗакону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.12.2023 року № 867, виданої ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», позивач працювала повний робочий день на підземних роботах: з 26.12.2012 року по 15.02.2013 року за професією учень гірника підземного, з 16.02.2013 року по 19.12.2023 року за професією гірник підземний, що передбачені Списком № 1, затвердженим Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 року, Списком № 1, затвердженим Постановою КМУ № 461 від 24.06.2016 року.

Також позивачем надано до суду накази про атестацію робочих місць за умовами праці від 28.11.2022 року № 134, від 16.04.2012 року № 60/1, від 16.04.2017 року № 58/1, згідно яких професія гірник підземний атестована за Списком № 1.

Згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 від 12.05.2009 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка згідно довідки Комунальної установи Покровський координаційний комітет самоорганізації населення від 14.12.2023 року № 04-09/7526, мешкає разом з батьками за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідок № 3942 від 20.12.2023 року та № 3941 від 20.12.2023 року, виданих Управлінням соціального захисту населення Покровської міської ради, позивач та її чоловік за призначенням державних допомог станом на 18.12.2023 року не звертались.

Спірним питанням у цій справі є наявність/відсутність підстав для зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача, наявність/відсутність підстав для обчислення пенсії по інвалідності у розмірі, визначеному статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а також наявність/відсутність підстав для встановлення до пенсії позивача надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини справи щодо незарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача за Списком № 1, незастосування відповідачем приписів статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці при призначенні позивачу пенсії по інвалідності, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також не встановлення спірної надбавки, відповідачем не спростовано, проте підтверджено доказами наявними в матеріалах адміністративної справи, а тому ці обставини не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно достатті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується наКонституції України, складається зОснов законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України"Про недержавне пенсійне забезпечення","Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи","Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Статтею 30 Закону №1058-IV визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченогостаттею 32цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно доЗакону України"Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Водночас, Закон України"Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в наслідок прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIII викладено у новій редакції, яка діє з 01.01.2015 року.

Поряд з цим, Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV не регулює призначення пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, такі пенсії призначаються на загальних підставах, відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону №1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: […] від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; […].Згідно ч. 1 ст. 33 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: […] особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно достатей 27і28цього Закону.

Статтею 27 Закону №1058-IV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп*Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно достатті 40цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно достатті 25цього Закону.

Поряд з цим, частиною 1 ст. 28 Закону №1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється діяЗакону України"Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Статтею 1 Закону № 345-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - заСписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно ст. 8 Закону № 345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно достатті 40Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія цього Закону поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей, зокрема, й тих, що здійснюють добування уранових руд та інших підземних робіт.

Стаття 1 Закону № 345-VI для застосування положень цього закону вимагає дотримання чітких умов, а саме:

- робота за професією, яка пов`язана з видобутком вугілля, залізної руди, руд кольорових і рідкісних металів, марганцевих, уранових, магнієвих (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритних руд, робота на шахтобудівних підприємствах та в державних воєнізованих аварійно-рятувальних службах (формуваннях) у вугільній промисловості;

- віднесення професії до Списку №1;

- робота на підземних роботах повний робочий день.

Отже, виходячи з положень наведених норм, до кола працівників, на яких поширюється діяЗакону № 345-VIта встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28 січня 2014 року у справі № 21-455а13, від 24 червня 2014 року у справі № 21-236а14, від 20 січня 2016 року у справі № 459/6146/13-а та Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 392/17/17.

Верховний Суд у постановах у справі №345/4616/16 від 20.11.2018, у справі №345/4570/16-а від 06.02.2019, у справі №345/4462/16-а від 05.12.2019, у справі №345/3954/16-а від 11.07.2019 та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв`язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

Поряд з цим, слід звернути увагу, що Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не запроваджено окремий вид пенсії, а лише встановлено додаткову соціальну гарантію щодо мінімального розміру пенсії осіб, на яких поширюється його дія, тому право на призначення пенсії з урахуванням його приписів слід нерозривно тлумачити у системному взаємозв`язку із положеннями Закону №1058-IV, на підставі якого призначається пенсія.

Відтак, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно достатті 27та з урахуванням нормстатті 28цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років (!) і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років (!), а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років (!). Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановленийабзацом першимстатті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановленийабзацом першимпункту 1 частини другої цієї статті.

Відтак, суд з матеріалів адміністративної справи встановив, що на момент звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 43 роки, тобто позивач не досягла віку визначеного ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV (50 років), поряд з цим, у позивача відсутній пільговий стаж визначений ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV (25 років) для призначення пенсії без урахування віку, оскільки зальний пільговий стаж за Списком № 1 за навіть умови урахування усіх періодів буде становити 10 років 11 місяців 24 дні.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 114 Закону №1058-IV, станом на момент звернення за призначенням пенсії по інвалідності, то відсутні установлені законом підстави для застосування приписів ст. 8 Закону № 345-VI для визначення мінімального розміру пенсії позивача по інвалідності відповідно до цієї норми.

Аналогічна правова позиція виснувана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №205/8712/16-а(2-а/205/223/16).

З огляду на означене, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, відповідно до ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, задоволенню не підлягають.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 спірних періодів суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками №№ 1 та 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.

Дослідивши записи трудової книжки, а також уточнюючі довідки, що підтверджують пільговий характер роботи, накази щодо атестації робочих місць за умовами праці, надані позивачем, суд висновує наступне.

Професія гірника підземного, за якою працювала позивач з повним робочим днем в шахті, віднесені до Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Постановами Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36 та від 24 червня 2016 р. № 461.

Окрім викладеного, згідно пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (442-92-п) (далі -Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць (442-92-п), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками (36-2003-п), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є застосовним і до робітників зайнятих на шкідливих роботах віднесених до Списку №1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Ураховуючи викладене, навіть не проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Згідно довідки Форма РС право, до пільгового стажу позивача за Списком № 1 не зараховано періоди з 26.12.2012 року по 15.02.2013 року, з 16.02.2013 року по 31.10.2018 року, з 01.08.2021 року по 01.08.2021 року, з 05.04.2022 року по 15.04.2022 року, з 16.04.2022 року по 31.08.2023 року, що повністю охоплюються записами трудової книжки позивача, що підтверджують належність цих періодів до пільгового стажу позивача за Списком №1.

Водночас, з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.12.2023 року № 867, виданої ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», суд у становив, що позивач користувалась відпусткою без збереження заробітної плати: 08.2014 7 дн.; 08.2021 - 1 дн.; 05.2023 1 дн.; поряд з цим, наявні відомості про простої: 07.2014 - 8 дн.; 08.2014 - 3 дн., з 05.04.2022 по 03.05.2022; з 12.12.2023 по 19.12.2023 - відсутність на роботі без збереження заробітної плати.

В листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 р. № 713/039/161-16 надано роз`яснення в якому зазначено, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Водночас, у випадку недостатності наданих позивачем документів, або необхідності надання додаткових документів відповідач мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, чи запропонувати позивачу надати такі документи відповідно до п. 4.2. розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, чого відповідачем зроблено не було.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року №227/516/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно та передчасно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоди роботи з 26.12.2012 року по 31.10.2018 року, 01.08.2021 року, з 05.04.2022 року по 19.12.2023 року.

Щодо встановлення позивачу надбавки як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні дитину до 18 років суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно ізЗаконом України"Про пенсійне забезпечення", крім надбавок, передбаченихпунктами "в"-"д"частини першої статті 21 зазначеного Закону. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

До внесення відповідних змін до законів фінансування соціальних пенсій, передбаченихЗаконом України"Про пенсійне забезпечення", збільшень пенсій, передбаченихЗаконом України"Про статус гірських населених пунктів", надбавок, передбаченихЗаконом України"Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові", а також надбавок та пенсій, що призначаються особам, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв`язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я, відповідно доЗакону України"Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. а) ст. 33 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - № 1788-XII), до пенсії по інвалідності, в тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: […] непрацюючим інвалідам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, - на кожного непрацездатного члена сім`ї (статті 37,40,41) в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних; […].

Статтею 37 Закону № 1788-XII установлено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, у тому числі діти, які не досягли 18 років.

Згідно з п. 4Постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, надбавка до пенсії за віком, по інвалідності та за вислугу років, передбаченаЗаконами України "Про пенсійне забезпечення"і"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплачується у розмірі 150 гривень на кожну дитину.

Отже, позивач як непрацюючий пенсіонер, який має на утриманні дитину до 18 років, має право на надбавку до пенсії по інвалідності на одну дитину.

Водночас, виплата надбавки до пенсії, передбаченоїПостановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з її виплатою, серед яких: подання заяви про виплату з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують право на вказану надбавку, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №340/104/16-а.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються документи, зокрема, про перебування на утриманні заявника непрацездатних членів сім`ї.

Поряд з цим, відповідно п. 2.11 Порядок №22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені упункті 2.22цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Позивачем надано до суду копію заяви про призначення пенсії № 57 від 03.01.2024 року, згідно якої позивачем разом із заявою було надано до органу ПФУ копію свідоцтва про народження дитини, довідку про місце проживання, довідку про місце навчання дитини, довідки з УСЗН, а у самій заяві зазначено про наявність одного утриманця.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано умови звернення за призначенням спірної надбавки, проте відповідач протиправно залишив це поза увагою та проявив бездіяльність щодо призначення цієї надбавки.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши дії відповідача на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що вони вчинені не у спосіб, що визначений Закону № 345-VI, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та без дотримання принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Протилежне відповідачем не доведено.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови відповідності особи усім необхідним умовам для призначення пенсії у певному розмірі, у даному випадку застосування приписів Закону № 345-VI, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 з 03.01.2024 року до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періодів з 26.12.2012 року по 31.10.2018 року, 01.08.2021 рік, з 05.04.2022 року по 19.12.2023 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання про зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періодів роботи з 26.12.2012 року по 31.10.2018 року, 01.08.2021 рік, з 05.04.2022 року по 19.12.2023 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення ОСОБА_1 з 03.01.2024 року надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 03.01.2024 року надбавку непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, відповідно до п. «а» ст. 33 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині здійснення розрахунку пенсії, відповідно до ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, через відсутність встановлених законом підстав.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність способу захисту порушеного права позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, згідно квитанції про сплату судового збору № 3039-7947-5093-4557 від 22.01.2024 року.

Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір у розмірі 968,97 грн з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 з 03.01.2024 року до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періодів з 26.12.2012 року по 31.10.2018 року, 01.08.2021 рік, з 05.04.2022 року по 19.12.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання про зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періодів роботи з 26.12.2012 року по 31.10.2018 року, 01.08.2021 рік, з 05.04.2022 року по 19.12.2023 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення ОСОБА_1 з 03.01.2024 року надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 03.01.2024 року надбавку до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, відповідно до п. «а» ст. 33 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (Дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 15 березня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко