Справа № 489/3390/23

Номер провадження 2-а/489/3/24

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення

встановив

В провадженні суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Від представника позивача надійшло до суду клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі № 489/3390/23 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-153/2023(277/23) щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.1 ст. 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Першої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 №150-1(І)/2023 відкрито справу за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України ч.1 ст. 14-3, ч.2 ст. 132-1 КУпАП. Норма ч.2 ст. 132-1 КУпАП сформульована таким чином, що не визначає одночасно всіх елементів складу даного правопорушення, зокрема не вказує суб`єкта відповідальності, а тому не може бути самостійною підставою для притягнення до відповідальності, натомість ст. 14-3 КУпАП, яка міститься в Загальній частині Кодексу, встановлює суб`єктів відповідальності за правопорушення, визначені, в тому числі ч.2 ст. 132-1 КУпАП, однак безпосередньо не визначає об`єктивної сторони складу правопорушення. Тобто, вказані норми можуть бути застосовані виключно у взаємозв`язку між собою. Предметом спору у справі №489/3390/23 є оскарження постанови про притягнення позивача (фізичної особи) до адміністративної відповідальності. У разі задоволення конституційної скарги ОСОБА_2 та визнання такою, що не відповідає Конституції України ч.1 ст. 14-3 КУпАП, виникнуть підстави для надання вказаній у ній нормі права ретроактивної дії, що виключатиме притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваною постановою. Таким чином, зупинення провадження на даному етапі розгляду справи не лише забезпечить процесуальну економію часу суду на розгляд даної справи, а й надасть можливість представникам сторін сформулювати свої доводи і заперечення з врахуванням рішення КСУ, яке буде ухвалено за наслідками розгляду конституційної скарги.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Представник відповідача направив заперечення проти клопотання, вказав, що не вбачається об`єктивної неможливості розгляду справи та зупинення провадження призведе до порушення строків розгляду справи.

З копії відповіді Секретаріату Конституційного Суду України, від 08.02.2024 №004-11/1-14/470 вбачається, що 13.09.2023 постановлено ухвалу Першої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України №150-1(І)/2023 про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.1 ст. 14-3, окремих приписів ч.2 ст. 33, а також ч.2 ст. 132-1, ч.4 ст. 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до копії ухвали Першої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 у справі №3-153/2023(277/23) про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.1 ст. 14-3, окремих приписів ч.2 ст. 33, а також ч.2 ст. 132-1, ч.4 ст. 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ухвалено: відкрити конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.1 ст. 14-3, ч.2 ст. 132-1 КУпАП; відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів ч.2 ст. 33, а також ч.4 ст. 279-5 КУпАП на підставі п.1 ст. 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» - звернення до Конституційного Суду України неналежним суб`єктом.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 236 Кодексу про адміністративне судочинство України (далі - КАС України) суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №826/25204/15 від 12.12.2019 під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

Суд враховує, що оскаржуваною постановою серії АА №00000414 від 08.08.2022 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 132-1 КУпАП, і відповідність Конституції України (конституційність) даної норми розглядатиметься Конституційним Судом України у справі №3-153/2023(277/23). Крім того, враховуючи норму ч.1ст.14-3КУпАП (відповідність Конституції України (конституційність) даної норми також розглядатиметься Конституційним Судом України у справі №3-153/2023(277/23)), суд у справі №489/3390/23 повинен буде визначити чи є ОСОБА_1 належним суб`єктом для притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 132-1 КУпАП (чи несе вона адміністративну відповідальність за вчинення вказаного адміністративного правопорушення).

Враховуючи об`єктивну неможливість розгляду справи №489/3390/23 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-153/2023(277/23) щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.1 ст. 14-3, ч.2 ст. 132-1 КУпАП, а також те, що рішення Конституційного Суду України у справі №3-153/2023(277/23) може вплинути на визначення правомірності (протиправності) винесення оскаржуваної постанови серії АА №00000414 від 08.08.2022 і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №489/3390/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справіпро адміністративнеправопорушення тазакриття провадженняу справіпро адміністративнеправопорушення до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-153/2023(277/23) щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.1 ст. 14-3, ч.2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Керуючись ст. 236 КАС України, суд

ухвалив

Клопотання задовольнити.

Зупинити провадження у справі №489/3390/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справіпро адміністративнеправопорушення тазакриття провадженняу справіпро адміністративнеправопорушення до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-153/2023(277/23) щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.1 ст. 14-3, ч.2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної копії ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 15.03.2024.

Суддя В. В. Кокорєв