КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у зміні способу і порядку виконання рішення

13 березня 2024 року № 640/13820/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві заяви ОСОБА_1 та головного державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна архітектурно-будівельна інспекція України з адміністративним позовом до відповідача, за участю третьої особи, в якому (з урахуванням заяви від 09 вересня 2019 року) просить: зобов`язати відповідача знести за власний рахунок самочинно збудовані об`єкти будівництва.

Рішенням Окружний адміністративний суд міста Києва від 29 жовтня 2020 року у задоволенні адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року апеляційні скарги третьої особи та Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволені частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року скасоване. Прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково. Зобов`язано відповідача знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме - господарський блок літ. «Б».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №640/13820/19 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов`язання вчинити дії.

Судове рішення набрало законної сили, проте на даний час не виконане.

У зв`язку із зазначеним державним виконавцем та третьою особою подані заяви про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду.

На підставі викладеного, просили суд задовольнити заяву в повному обсязі.

У судове засідання 12.02.2024 прибула третя особа. Сторони та державний виконавець не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (ч. 2 ст. 378 КАС України).

Дослідивши доводи заяви та інші матеріали справи, суд вважає, що зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є передчасною з огляду на наступне.

На виконанні у Вишневому відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі-Відділ) з 09.03.2021 по 03.09.2021 перебувало виконавче провадження № ВП № 64741315 з примусового виконання виконавчого листа № 640/13820/19, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання ОСОБА_2 знести за свій рахунок самочинно збудований об`єкт будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме- господарський блок літ. "Б".

Вказане виконавче провадження відкрите 09.03.2021, згідно з постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р.Р.

09.03.2021 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Боржник рішення суду не виконав, про що складено відповідний акт державного виконавця, тому 10.06.2021 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Боржник рішення суду не виконав, про що складено відповідний акт державного виконавця, 29.07.2021 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

03.09.2021 направлено подання начальнику Головного управління Національної поліції у Київській області, начальнику Відділу поліції Чабани щодо відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 КК України.

Відомості по зазначеному повідомленню внесено до ЄДРД 18.09.2021 за №12021111310001618 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбачено ч.1 ст. 382 КК України.

03.09.2021 державним виконавцем, керуючись вимогами п.11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження 64741349 з примусового виконання виконавчого листа № 640/13820/19 від 10.02.2021, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору 2881,50 грн.

Вказане виконавче провадження відкрито 09.03.2021, згідно постанови старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

В рамках виконавчого провадження 64741349 до боржника застосовано заходи примусового виконання у вигляді накладення арешту на майно боржника, накладення арешту на рахунки боржника, оголошено транспортний засіб в розшук.

15.07.2022 виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 69431191.

До зведеного виконавчого провадження входило чотири провадження на загальну суму 20845,65 грн.

В рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем виявлено на рахунках боржника достатню кількість коштів для виконання усіх вимог.

15.07.2022 державним виконавцем підготовлено платіжні вимоги та в подальшому направлено до банківських установ.

28.07.2022 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в сумі 20845,65 грн. та в подальшому перераховано на користь стягувачів.

Виконавчі провадження щодо стягнення штрафів, виконавчого збору в рамках зведеного виконавчого провадження виконано фактично та в повному обсязі.

19.10.2023 заступником начальника міжрегіонального управління - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувалом М.С. прийнято постанову №49 про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою визнано дії державного виконавця Хайдарі Р.Р. вчиненні з порушенням вимог, частини першої статті 18, пункту 5 частини другої статті 18, пункту 11 частини першої статті 39 Закону України, "Про виконавче провадження" щодо не вжиття всіх заходів примусового виконання рішень; не роз`яснення сторонам виконавчого провадження обставин, якими ускладнено виконання рішення суду та необхідності звернення із заявою до державного виконавця або до суду, про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду; передчасного винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

27.10.2023 начальником Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелицею А.В. прийнято постанову про скасування процесуального документу, якою скасовано постанову від 03.09.2021 про закінчення виконавчого провадження.

Отже, на даний час рішення суду, яке набрало законної сили не виконане у повному обсязі, а саме в частині знесення за власний рахунок самочинно збудованого об`єкта будівництва.

Надаючи правову оцінку відповідним обставинам суд зазначає наступне.

За приписами ст.124, ч.3 ст.129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Статтею 129-1 Конституції України, визначено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Метою судового контролю відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) є:

сприяння виконанню рішення та зняття перешкод при його виконанні;

виконання рішення без зайвого формалізму;

забезпечення прискорення виконання та компенсацій за його затримку;

уникнення, настільки наскільки це можливо, створення нових перешкод при виконанні судового рішення, запобігання затягуванню процесу виконання.

В рекомендаціях, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» зазначається, що на заключному етапі саме суддя повинен застосовувати всі можливі заходи, щоб забезпечити виконання рішення.

В Рекомендаціях Rec (2003) 17 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Про примусове виконання» говориться про те, що держави мають створити механізм попередження випадків зловживання процедурою примусового виконання однієї зі сторін, який не має розглядатися як перегляд справи.

Особливо важливу роль відіграє судовий контроль щодо виконання судових рішень зобов`язального характеру. Слід зазначити, що така категорія рішень є найбільш проблемною для виконання.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню та рішень про встановлення побачення з дитиною, де цей строк не надається).

Наступного робочого дня після закінчення строку, виконавець перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Розмір штрафу регламентується частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Наступного робочого дня після закінчення повторно наданого строку, виконавець знову перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі.

Якщо ж рішення не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, визначення тієї обставини, чи може бути рішення виконане без участі боржника покладено на розсуд державного або приватного виконавця.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що виконавець має докласти всіх зусиль задля виконання рішення зобов`язального характеру.

Так Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 30 серпня 2018 року по справі №916/4106/14 зазначив, що та обставина, що саме боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України Про виконавче провадження, оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою Боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні.

Аналогічний висновок міститься і у Постанові ВС від 25 вересня 2020 року у справі №924/315/17.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 04 грудня 2019 року по справі №552/3995/17 зазначив, що «враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання виконати вимоги виконавчого документа».

Аргументи ВС у таких справах, як правило, зводяться до наступного:

«Якщо, наприклад, судовим рішенням передбачено зобов`язати боржника передати стягувачу автомобіль, виконавець двічі зобов`язавши боржника виконати судове рішення та наклавши на боржника штраф та штраф у подвійному розмірі, зобов`язаний примусово вилучити цей автомобіль у боржника та передати його стягувачу, оскільки таке рішення не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та може бути виконаним без його участі».

«Якщо судовим рішенням передбачено зобов`язати боржника знести паркан (будівлю, споруду), звільнити земельну ділянку, тощо, виконавець двічі зобов`язавши боржника виконати рішення, та наклавши штраф та штраф у подвійному розмірі, має примусово виконати таке рішення шляхом знесення цього паркану (будівлі, споруди)».

«Якщо судовим рішенням передбачено зобов`язати боржника сплатити (повернути) стягувачу кошти, виконавець двічі зобов`язавши його це зробити та наклавши штраф та штраф у подвійному розмірі, має примусово виконати таке рішення шляхом стягнення цих коштів з боржника у примусовому порядку».

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 16 грудня 2020 року у справі №442/2633/19 залишаючи в силі рішення судів першої та апеляційної інстанції, які визнали законними дії приватного виконавця щодо стягнення з боржника грошових коштів при виконання рішення, яке зобов`язувало боржника їх повернути, зазначив наступне:

«Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 через підстави тривалого невиконання боржником рішення суду, встановлення альтернативного способу виконання зобов`язання боржника перед стягувачем, можливості виконання судового рішення без участі боржника шляхом примусового стягнення відповідної суми коштів та достатності повноважень приватного виконавця для прийняття ним оскаржуваних постанов, винесених ним в межах Закону №1404-VIII. Виконавчий лист № 2-1328/10, на підставі якого приватним виконавцем відкрито виконавче провадження та винесено оскаржувані постанови, відображає резолютивну частину судового рішення, прийнятого за результати розгляду судом позову стягувача ОСОБА_2, яка самостійно визначила предмет своїх позовних вимог саме таким чином.

У виконавчому листі № 2-1328/10 вказано, що суд вирішив (постановив) зобов`язати ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 60 тисяч доларів США (або еквівалентну суму у гривнях по курсу НБУ на момент купівлі квартири) протягом року, тобто до 01 травня 2011 року, сплачуючи щоквартально по 15 тисяч доларів США, або в цей ж термін зобов`язується купити їй квартиру загальною площею не менше 60,00 кв. м, при умові, якщо позивач не буде заперечувати на укладення договору купівлі-продажу квартири, яку запропонує відповідач.

Отже, виконавчий лист містить зобов`язання ОСОБА_1 як щодо сплати грошової компенсації, так і щодо зобов`язання купити квартиру (якщо позивач не буде заперечувати), тобто встановлює альтернативні способи виконання зобов`язання боржника перед стягувачем, кожний з яких може бути реалізований та йому буде відповідати свій комплекс виконавчих дій.

Рішення немайнового характеру це рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Водночас конструкція статті 63 Закону № 1404-VIII передбачає можливість виконання такого рішення без участі боржника. Оскільки боржником добровільно не виконується зобов`язання щодо сплати грошової компенсації, то необхідна сума може бути стягнута із ОСОБА_1 в примусовому порядку, що свідчить про те, що виконання судового рішення є можливим без участі боржника (шляхом звернення стягнення на належні йому майно та кошти в банківських установах).

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про те, що прийняте судом рішення відноситься до тих, що не можуть бути виконані без особистої участі боржника, і приватним виконавцем було порушено норми Закону № 1404-VIII при прийнятті оскаржуваних постанов, не є спроможними».

Суд звертає увагу на те, що рішення зобов`язального характеру за своє суттю можуть бути як немайновими, наприклад «зобов`язати боржника не чинити перешкод», або ж майновими, які зобов`язують боржника передати стягувачу грошові кошти або майно.

В останній редакції Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року, існувала глава 7, яка мала назву «Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення». Назва цієї глави повністю відповідала змісту статей, які в ній містилися. В чинному Законі України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII стаття 63, норми якої регламентують порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, знаходиться в Розділі VIII «Виконання рішень немайнового характеру». Це вносить певну плутанину, з огляду на те, що не всі рішення зобов`язального характеру є немайновими, і навпаки.

Але ж в статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено, що якщо рішення зобов`язального характеру може бути виконано без участі боржника, виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених законом. Суд звертає увагу, що мова йде про примусові заходи, визначені саме законом, а не його певним розділом.

Навіть за наявності суперечностей, під час тлумачення неоднозначної букви закону, необхідно виходити з духу закону його загальних підходів, цінностей, мети, ідеології.

ВС неодноразово роз`яснював, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання, чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (постанова Верховного суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15, постанова Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі №904/1478/15).

Підсумовуючи все вищенаведене суд зазначає, що державним виконавцем не вжиті всі вичерпні заходи щодо можливості виконання рішення суду, в тому числі шляхом примусового знесення без активної участі боржника.

Крім цього, державний виконавець, просячи змінити спосіб і порядок виконання з «Зобов`язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме - господарський блок літ. «Б».» на «Зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно збудований об`єкт будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме - господарський блок літ. «Б».», не зазначає та жодним чином не обґрунтовує чим такий спосіб виконання відрізняється від попереднього та що дає йому підстави вважати, що саме такий спосіб і порядок виконання дозволить виконати судове рішення, не описує подальший алгоритм дій.

Тому суд сприймає критично твердження про те, що виключення словосполучення «за власний рахунок» з початкової редакції резолютивної частини матиме суттєвий вплив на спосіб і порядок виконання рішення та відповідно забезпечить його виконання.

Ураховуючи зазначене суд вважає заяву державного виконавця необґрунтованою і відповідно такою, що задоволенню не підлягає.

В той же час, це не перешкоджає звернутися повторно до суду, запропонувавши чіткий механізм та алгоритм щодо зміни способу і порядок виконання судового рішення, який дозволить його реального виконати, не змінюючи при цьому його суті, за наявності передбачених законом підстав.

Керуючись статтями 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви головного державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.