Справа №339/429/23

79

2/339/8/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2

представника відповідача Машталер Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітньої плати в сумі 574175 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 05 лютого 1996 року до 07 лютого 2022 року працював на посаді директора у Болехівському вузлі електрозв`язку, який реформований у Центр електрозв`язку УДПЕЗ «Укртелеком», надалі Центр електрозв`язку АТ «Укртелеком» та досягши пенсійного віку, звільнився із займаної посади.

Працюючи у АТ «Укртелеком», його місце роботи було в м. Болехів Івано-Франківської області, яке відповідно до постанови КМУ №647 від 11.08.1995 року та постанови КМУ № 1430 від 28.10.2004 року з 28 жовтня 2004 року відноситься до населеного пункту, якому надано статус гірського населеного пункту, тому відповідно до ЗУ «Про статус гірських населених пунктів України» та постанови КМУ № 648 від 11.08.1995 року, посадовий оклад підвищуються на 25%.

Однак, з 2006 року та до дати звільнення відповідач не проводив виплату заробітної плати з урахуванням підвищення посадового окладу на 25 % за роботу у гірському населеному пункті, про що дізнався вже після звільнення та на вимогу виплатити недоотриману заробітну плату відповідач відмовив.

Підставою для не виплати йому заробітної плати з урахуванням підвищення посадового окладу на 25 % за роботу у гірському населеному пункті було те, що він не падав відповідачу копію посвідчення, яке підтверджує статус особи, що проживає та працює у гірському населеному пункті.

Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки законодавство пов`язує право особи, яка працює в установах, організаціях, розташованих на територіях населених пунктів, яким надано статус гірських, на підвищення посадового окладу на 25 відсотків із набуттям відповідного статусу, а не з повідомленням установи, організації, про набуття такого статусу, згідно Постанови №648 зазначена надбавка є обов`язковою виплатою і обов`язок її нарахування випливає із закону.

Його посадовий оклад на посаді директора у Центрі електрозв`язку АТ «Укртелеком» (м. Болехів Івано-Франківської області) становив 11 900 грн.

З 2006 року та до дати звільнення відповідач не проводив виплату заробітної плати з урахуванням вимог постанови КМ України № 648 від 11.08.1995 року щодо підвищення посадового окладу на 25 % за роботу у гірському населеному пункті.

А тому заборгованість із заробітної плати відповідача перед ним за період із 1 січня 2006 року по 07 лютого 2022 року становить 574175 гривень, яку просить стягнути з відповідача.

04 жовтня 2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

30 жовтня 2023 року за заявою представника відповідача Машталер Л.К. призначено подальший розгляд цивільної справи за правилами загального позовного провадження.

31 жовтня 2023 року представником відповідача подано відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити, оскільки на виконання вимог постанови КМУ №648 від 11 серпня 1995 року «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» АТ «УКРТЕЛЕКОМ», зокрема Івано-Франківська філія AT «УКРТЕЛЕКОМ», встановила ОСОБА_1 посадовий оклад з урахуванням 25% як працівнику, шо постійно працює у гірській місцевості.

В розрізі складових заробітної плати не відображається 25% гірських, оскільки відповідно до вимог Постанови КМУ №648 від 11.08.95 року 25 % за роботу у гірських населених пунктах не передбачено як окрему виплату (доплату чи надбавку), а передбачено відповідне підвищення на 25% тарифних ставок чи посадових окладів, тобто, дане підвищення слід розглядати як загальний підхід до обчислення підвищення тарифних ставок та посадових окладів працівників, які працюють у гірській місцевості.

Доказом відповідно підвищення посадового окладу позивачу є витяги зі штатних записів за період 2006-2013 роки, а також довідка щодо посадового окладу (тарифної ставки) позивача за період 2014-2022 роки.

Розмір посадового окладу (тарифної ставки) позивача в спірний період значно перевищував законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати. Дане підтверджується довідкою про співвідношення посадового окладу до мінімальної розміру заробітної плати ОСОБА_1 .

Заборгованість по виплаті позивачу заробітної плати відсутня, позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними (а.с.52-55).

09 листопада 2023 року позивач подав відповідь на відзив, в якій вказує, що твердження відповідача про нарахування заробітної плати з урахуванням підвищення посадового окладу на 25 %, є суперечливими та недостовірними.

Спочатку з приводу запиту про надання інформації щодо нараховування ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням підвищення на 25% посадового окладу за роботу у гірському населеному пункті, відповідач надав відповідь, у якій вказував про те, що у зв`язку із відсутністю копії посвідчення, яке підтверджує статус особи, що проживає та працює у гірському населеному пункті, йому не виплачували заробітну плату з урахуванням підвищення посадового окладу на 25 % за роботу у гірському населеному пункті.

Однак, до відзиву на позовну заяву відповідач уже надає документи, а саме витяги зі штатних розписів за період 2006 по 2013 р. (які жодного разу протягом усього періоду роботи не надавалися йому для ознайомлення) та довідку щодо посадового окладу за період 2014 -2022 роки з нібито встановленим йому посадовим окладом з урахуванням 25% за роботу у гірській місцевості. В доданих документах розрахунок посадового окладу проведений неправильно, скільки зазначені суми в тому числі гірські розраховані від 20 %, а не від 25 %, як зазначено у відзиві та передбачено чинним законодавством. З наведеного можна зробити висновок, що відповідач вводить суд в оману щодо нарахування та виплати йому заробітної плати з урахуванням 25 % гірських та надає недостовірні відомості і на його думку підроблені документи.

Відповідач вказує, що посадовий оклад працівників, зокрема і його як керівника дільниці, визначав, керуючись нормами Галузевої угоди, де встановлено розмір мінімального посадового окладу робітника першого розряду у розмірі не менше 120 % розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України» на відповідні спірні роки прожитковий мінімум протягом бюджетного року змінювався, а тому за твердженнями відповідача повинен був змінюватися і посадовий оклад, що не відображено у документах, доданих до відзиву.

Окрім того, встановлені в Галузевій угоді, на яку посилається відповідач, мінімальні ставки є тільки мінімальними соціальними гарантіями для працівників зв`язку для визначення заробітної плати (посадового окладу), до якої відноситься АТ «Укртелеком». А для підтвердження відповідачем факту врахування ним пільг працівникам, які працюють у гірських районах, він повинен надати докази встановлення тарифної ставки (оклад) робітника відповідної посади в Галузевій угоді, з урахуванням підвищення на 25 %, докази яким є розмір тарифної ставки (окладу) працівника (його як начальника дільниці) в колективному договорі (чи іншому нормативному документі), та в якому розмірі він її фактично отримував. Вказані докази відповідачем не надані.

Натомість у штатних розписах, доданих відповідачем, посадовий оклад ОСОБА_1 вказаний у сумі, яка не відповідає вказаному вище розміру посадового окладу робітника І розряду. Отже вбачається, що тарифні ставки працівників АТ «Укртелеком» розраховані у відповідності до якихось інших нормативних документів, які не додані відповідачем до матеріалів справи, але не визначений та не зрозумілий порядок їх встановлення (а.с.70-71).

01 грудня 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Предметом даного спору є вимоги про стягнення заборгованості у виді ненарахованого та невиплаченого підвищення посадового окладу на 25% за роботу у населеному пункті, який має статус гірського.

Таким чином, доказуванню у межах даного спору підлягає наявність у позивача права на отримання вказаного підвищення посадового окладу та наявність боргу відповідача перед позивачем у виді ненарахованого та невиплаченого підвищення посадового окладу у населеному пункті, який має статус гірського за період з 01 січня 2006 року по 07 лютого 2022 року.

Частиною першою ст.5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» №56/95-ВР від 15.02.1995 року (надалі -Закон №56/95-ВР) передбачено, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

У разі, коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, на працівників, які постійно в них працюють, поширюється статус особи, що проживає і працює (навчається) на території.

Згідно ч.1 ст.6 Закону №56/95-ВР умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №648 від 11.08.1995 року «Про умови праці осіб, які працюють у гірських районах»(надалі-Постанова №648) передбачено, що на підприємствах, в установах, організаціях, територіальних органах, територіальних підрозділах та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків.

У разі коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, тарифні ставки та посадові оклади працівників, які постійно в них працюють, також підлягають підвищенню у розмірі, передбаченому абзацом першим цього пункту.

Верховний Суд України у постанові від 06.02.2013 року у справі 6-151цс12 дійшов висновку, що оплата праці працівників госпрозрахункових підприємств (організацій), що розташовані на території населених пунктів, яким надано статус гірських, повинна визначатись з урахуванням норм матеріального права - ст.97 Кодексу законів про працю України, ст.4 Закону України «Про оплату праці», п.1 Постанови №648, а положення п.1 Постанови №648 слід розглядати як загальний підхід до обчислення підвищення тарифних ставок та посадових окладів працівників, які працюють на таких підприємствах, а не визначення кола осіб, які претендують на таку виплату. При цьому слід враховувати, що відповідно до п.1 Постанови № 648 на 25 відсотків підвищуються тарифні ставки і посадові оклади працівників, які визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року №647 «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських», з подальшими змінами та доповненнями, м.Болехів Івано-Франківської області знаходиться в переліку населених пунктів, яким відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» надано статус гірських.

Дослідженими доказами підтверджується, що позивач з 05 лютого 1996 року до 07 лютого 2022 року працював у Болехівському вузлі електрозв`язку, який реформований у Центр електрозв`язку УДПЕЗ «Укртелеком», надалі Центр електрозв`язку АТ «Укртелеком» на посаді директора, що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.07.1984 р. (а.с.4-7).

Позивач зареєстрований, проживав та працював у м.Болехів Івано-Франківської області, якому відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України №647 від 11.08.1995 року надано статус гірського і на нього поширюється право на гарантії та пільги встановлені законодавством України.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 11 грудня 2023 року реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є громадянином який проживає, працює на території гірського населеного пункту (а.с.16).

Отже, ОСОБА_1 набув статусу особи, яка проживає і працює на території гірського населеного пункту, а тому має право на підвищення розміру посадового окладу на 25 відсотків.

При перевірці наявності у відповідача боргу перед позивачем у виді не нарахованого та невиплаченого підвищення посадового окладу на 25% за роботу в гірському населеному пункті за період 01 січня 2006 року по 07 лютого 2022 року, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.96 КЗпП України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, професійні стандарти та кваліфікаційні характеристики (за відсутності професійних стандартів).Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Пільги громадянам, яким надано статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, визначені у ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Згідно до ч.1 ст.6 вищезазначеного Закону умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлено, що на підприємствах, в установах, організаціях та військових частинах розташованих на територіях населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, визначені генеральними, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25%.

Госпрозрахункові підприємства, яким є відповідач, відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці», самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.

Забезпечення оплати праці працівників, що працюють на підприємствах, розташованих в гірських населених пунктах, вказані підприємства здійснюють за рахунок доходів від своєї діяльності.

Оплата праці працівників госпрозрахункових підприємств (організацій), що розташовані на території населених пунктів, яким надано статус гірських, повинна визначатися з врахуванням вищезазначених норм, а пункт 1 Постанови № 648 слід розглядати як загальний підхід до обчислення підвищення тарифних ставок та посадових окладів працівників, які працюють на таких підприємствах, а не визначення кола осіб, які претендують на таку виплату.

Як встановлено судом, Акціонерне товариство «Укртелеком» не приєднався до галузевих (міжгалузевих) генеральних та регіональних угод та не укладав колективний договір з профспілковим комітетом і сторонами даний факт не заперечувався.

Доказів того, що відповідач у період 2006-2021 років був членом генеральної угоди, угод на галузевому чи регіональному рівнях суду не надано, а тому при визначенні розміру посадового окладу позивача слід виходити із законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період.

Відповідно до ст. 82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня 2006 року 350 гривень (437.50 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 липня 2006 року - 375 гривень (468.75 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 грудня 2006 року - 400 гривень (500 грн із урахування підвищення на 25%).

Згідно ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня 2007 року 400 гривень (500 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 квітня 2007 року - 420 гривень (505 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 липня 2007 року - 440 гривень ( 550 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень ( 575 грн із урахування підвищення на 25%).

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня 2008 року 515 гривень (643.75 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 квітня 2008 року - 525 гривень (656.25 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень (681.25 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць ( 756.25 грн із урахування підвищення на 25%).

Згідно ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня 2009 року 605 гривень (756.25 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 квітня 2009 року - 625 гривень (781.25 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 липня 2009 року - 630 гривень (787.50 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень ( 812.50 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 листопада 2009 року - 744 гривні на місяць (930 грн із урахування підвищення на 25%).

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня - 869 гривень (1086.25 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 квітня - 884 гривні (1105 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 липня - 888 гривень (1110 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 жовтня - 907 гривень ( 1133.75 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 грудня - 922 гривні (1152.50 грн із урахування підвищення на 25%).

Згідно ст.22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня - 941 гривня (1176.25 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 квітня - 960 гривень (1200 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 жовтня - 985 гривень (1231.25 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 грудня - 1004 гривні (1255 грн із урахування підвищення на 25%).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня - 1073 гривні (1341.25 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 квітня - 1094 гривні (1367.5 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 липня - 1102 гривні (1377.5 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 жовтня - 1118 гривень (1397.5 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 грудня - 1134 гривні (1417.5 грн із урахування підвищення на 25%).

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня - 1147 гривень (1433.75 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 грудня - 1218 гривень (1522.5 грн із урахування підвищення на 25%).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць 1218 гривень (1522.5 грн із урахування підвищення на 25%).

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня - 1218 гривень ( 1522.5 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 вересня - 1378 гривень (1722.5 грн із урахування підвищення на 25%).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня - 1378 гривень (1722.5 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 травня - 1450 гривень (1812.5 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 грудня - 1600 гривень (2000 грн із урахування підвищення на 25%).

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня - 3200 гривень (4000 грн із урахування підвищення на 25%).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня - 3723 гривень (4653.75 грн із урахування підвищення на 25%).

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня - з 1 січня - 4173 гривні (5216,25 грн із урахування підвищення на 25%).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня 2020 року з 1 січня - 4723 гривні (5903.75 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 вересня - 5000 гривень гривні ( 6250 грн із урахування підвищення на 25%).

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня - 6000 гривень (7500 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 грудня - 6500 гривень ( 8125 грн із урахування підвищення на 25%).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати на місяць з 1 січня - 6500 гривень ( 8125 грн із урахування підвищення на 25%), з 1 жовтня - 6700 гривень ( 8375 грн із урахування підвищення на 25%).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці» і ст. 110 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати працівникові працедавець зобов`язаний повідомити його про розміри оплати праці, зокрема про загальну суму заробітної плати з розшифруванням за видами виплат, розмірами і підставами відрахувань та сумами заробітної плати, що підлягає виплаті.

На підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог відповідачем надані розрахунки заробітної плати позивача, в яких зазначений його посадовий оклад згідно штатного розпису на 2006-2012 роки, затвердженого керівником Івано-Франківської філії ВАТ «Укртелеком» (а.с.188-196).

Так з штатного розпису вбачається, що станом на 01 січня 2006 року оклад позивача становить 1590 грн, в тому числі гірські 318 грн; на 01 січня 2007 року оклад 1770 грн, в тому числі гірські 354 грн; на 01 січня 2008 року оклад 2310 грн, в тому числі гірські 462 грн; на 01 січня 2009 року оклад 2720 грн, в тому числі гірські 544 грн; на 01 січня 2010 року оклад 2925 грн, в тому числі гірські 585 грн; на 01 липня 2010 року оклад 3200 грн, в тому числі гірські 640 грн; на 01 січня 2011 року оклад 3395 грн, в тому числі гірські 679 грн; на 01 січня 2012 року оклад 3475 грн, в тому числі гірські 695 грн; на 01 жовтня 2012 року оклад 3475 грн, в тому числі гірські 695 грн.

З довідок щодо посадового окладу (тарифної ставки) вбачається, що станом на 01 січня 2014 року оклад позивача становить 3525 грн, в тому числі гірські 705 грн; на 16 лютого 2015 року оклад - 3575 грн, в тому числі гірські 715 грн; на 29 травня 2015 року оклад - 3625 грн, в тому числі гірські 725 грн; на 31 серпня 2015 року оклад - 3675 грн, в тому числі гірські 735 грн; на 01 жовтня 2015 року оклад - 5000 грн, в тому числі гірські 1000 грн; на 01 листопада 2015 року оклад - 6100 грн, в тому числі гірські 1220 грн; на 01 серпня 2016 року оклад - 6550 грн, в тому числі гірські 1310 грн; на 02 грудня 2019 року оклад - 9310 грн, в тому числі гірські 1862 грн; на 01 січня 2021 року оклад - 10450 грн, в тому числі гірські 2090 грн; на 01 січня 2022 року оклад - 11900 грн, в тому числі гірські 2380 грн.

Отже, із досліджених витягів зі штатного розпису за 2006 - 2012 роки, довідок щодо посадового окладу (тарифної ставки) за 2014-2022 роки та довідки за 2006-20222 роки про співвідношення посадового окладу до мінімального розміру заробітньої плати, а також довідки про заробіток позивача за вказаний період (а.с.57-67, 78-80) вбачається, що розмір посадового окладу позивача у вказаний період часу був значно більше, ніж на 25% перевищував законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати.

Таким чином, відповідачем було встановлено позивачу посадовий оклад значно більший за мінімальну заробітну плату, чим фактично виконано вимоги п.1 Постанови №648 щодо підвищення розміру посадового окладу на 25% за роботу на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки розмір посадового окладу позивача за період з 1 січня 2006 року по 07 лютого 2022 року був значно вищим від законодавчо гарантованого розміру мінімальної заробітної плати за вказані роки, а тому законодавчо передбачені підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення на його користь ненарахованого та невиплаченого підвищення посадового окладу на 25% за роботу у населеному пункті, який має статус гірського відсутні.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання що право позивача, за захистом якого він звернувся в суд, не порушено, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, слід зазначити, що позовна давність застосовується до обґрунтованого позову, тому суд не має підстав вирішувати питання стосовно застосування приписів про позовну давністю, порушене представником відповідача (постанова ВП ВС від 07.11.2018 по справі № 575/476/16-ц (14-306цс18).

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Акціонерне товариство «Укртелеком» - бульвар Шевченка, 18 м.Київ, код ЄДРПОУ 21560766.

Дата складання повного тексту рішення 14 березня 2024 року.

Суддя Головенко О.С.