Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний номер 722/292/24
Номер провадження 2-а/722/3/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Ратушенка О.М.
секретаря Кушнір І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 31 січня 2024 року інспектором прикордонної служби вищої категорії- начальником 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 складено постанову про накладення адміністративного стягнення ЗхРУ №7006136 відносно нього за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП.
Відповідно до зазначеної постанови: «31.01.2024 року о 20 год.45 хв. на напрямку 0069 прикордонного знаку на відстані 15000 м до лінії державного кордону України на ділянці відповідальності відділення - інспекторівприкордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в адміністративних межах АДРЕСА_2 прикордонним нарядом «Контрольний пост» був затриманий ОСОБА_1 , який відмовився надавати документи, що посвідчують особу.
Вважає, що зазначена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, ухвалена на підставі незаконних дій працівників прикордонної служби та такою, що не відповідає реальним обставинам справи та подіям, які відбувались на контрольному пості неподалік АДРЕСА_2.
Так, відповідно до ч.1 ст.202 КУпАП адміністративна відповідальність настає за «порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду».
В ст.222-1 КУпАП зазначено, що органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду.
Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:начальники органів охорони державного кордону та ІНФОРМАЦІЯ_7 та їх заступники;інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органувиконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охоронидержавного кордону України.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про Державну прикордонну службу» та п.5 розділу 1 Положення «Про органи охорони державного кордону» затвердженого Наказом МВС України №971 від 30.11.2018. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2018. за №1468/32920 Органами охорони державного кордону є: прикордонний загін, окремий контрольно-пропускний пункт та авіаційна частина.
Згідно п.п.10 п.6 розділу 3 цього Положення начальник органу охорони державного кордону в межах повноважень: «... розглядає справи проадміністративні правопорушення, справи про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень, розгляд яких законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, та накладає адміністративні стягнення або передає матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів ».
Таким чином, аналізом зазначених норм закону, можна зробити висновок, що правом розглядати справи про адміністративні правопорушення пов`язані з порушенням прикордонного режиму та накладати адміністративні стягнення, наділені начальники прикордонних загонів, окремих контрольно-пропускних пунктів, авіаційних частин та їх заступники. Таким правом не наділені начальники структурних підрозділів прикордонних загонів, окремих контрольно-пропускних пунктів, авіаційних частин та їх заступники, якою являється особа, що винесла постанову про накладення адміністративного стягнення ЗхРУ №006136 від 31.01.2024 року відносно нього, про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП.
Отже, постанова про вчинення ним адміністративного правопорушення ухвалена особою, не уповноваженою на складання та підписання таких постанов та не відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення та законодавству України.
Крім цього, оскаржувана постанова не відповідає фактичним обставинам справи та складена на підставі недостовірних відомостей.Стверджує, що ніякого правопорушення передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП він не вчиняв, свої документи для перевірки надав на першу ж вимогу прикордонника.
Враховуючи наведене, просив суд, скасувати постанову серії ЗхРУ №006136 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу та закрити провадження по справі. Крім цього просив, стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Сокирянського районного суду від 09.02.2024 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
20.02.2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та просив їх залишити без задоволення. При цьому зазначав, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В своєму адміністративному позові, позивач вказує, що за результатами проведеного ним аналізу норм нормативних актів, а саме: ч.1 ст.202, ст.222-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП); ст.6 ЗУ «Про державну прикордонну службу»; п. 5 розділу 1, п.п. 10 п. 6, розділу З Положення про органи охорони державного кордону, затвердженого наказом МВС України №971 від 30.11.2018, правом розглядати справи про адміністративні правопорушення пов`язані з порушенням прикордонного режиму та накладати адміністративні стягнення, наділені начальники прикордонних загонів, окремих контрольно-пропускних пунктів, авіаційних частин та їх заступники.
Позивач стверджує, що наведеним вище правом не наділені начальники структурних підрозділів прикордонних загонів, якою являється особа, що винесла постанову про накладення на нього адміністративного стягнення (постанова від 31.01.2024 серії ЗхРУ №006136). Однак, зазначине не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до абзацу 6, п.3 розділу II Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом від 18.09.2013 року №898 (даний наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2013 р. за №729/24261), від імені Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 222-1 КУпАП (до зазначеного переліку входить стаття 202 КУпАП), та накладати адміністративні стягнення мають право: старші змін прикордонних нарядів та їх помічники, старші прикордонних нарядів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон або контрольних пунктах в`їзду - виїзду (Абзац шостий пункту 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 34 від 20.01.2022). Постанову про накладення адміністративного стягнення від 31.01.2024 серії ЗхРУ № 006136, виносив головний сержант ОСОБА_2 , який 31 січня 2024 року виконував обов`язки з охорони державного кордону в якості прикордонного наряду «Старший зміни прикордонних нарядів» (витяг з Книги прикордонної служби ). Тобто, інспектор прикордонної служби вищої категорії - начальник З групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) головний сержант ОСОБА_2 , був наділений правом розглядати матеріали справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ст. 202 КУпАП.
Крім цього, в своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що під час складання документів про адміністративне правопорушення, йому не були доведені вимоги ст.63 Конституції України, дане твердження не відповідає дійсності. Права особи зазначені на бланках протоколів про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення ЗхРУ №250970, безпосередньо в яких громадянин України ОСОБА_1 після ознайомлення, поставив свій підпис.
Також, позивач стверджує, що йому не було надано право користуватися правничою допомогою, а також не повідомлено близьких родичів, що є неправдивим твердження. Під час здійснення адміністративного затримання, а також складання адміністративно - процесуальних документів, позивач відмовився від повідомлення родичів та від послуг захисника, про що він зафіксував власним підписом в протоколах про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення ЗхРУ №250970: «гр. ОСОБА_3 послуг захисника не потребує, бажає захищати себе особисто».
В адміністративному позові ОСОБА_1 особисто, підтверджує факт невиконання законних вимог представників Державної прикордонної служби України.Поряд з тим під час оформлення адміністративно-процесуальних документів, а також при розгляді справи громадянин ОСОБА_3 клопотань, заяв та скарг не заявляв, про що зазначено в адміністративно - процесуальних документах.
У відповідно до ст.23 Закону України «Про державний кордон України» року: «у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі впорядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюєтьсяприкордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України».
У відповідності до п.п. 5, 9 та 11 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України покладаються обов`язки щодо «організації запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції ДПСУ, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму».
У відповідності п. 10 Положення про прикордонний режим, що затверджене Постановою КМ України від 27.07.1998 року № 1147: «Особи, зазначені у пунктах 7 та 8 (громадяни України, іноземці та особи без громадянства) цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами».
В поясненнях прикордонного наряду зазначено, що громадянин України ОСОБА_1 , неодноразово відмовлявся виконати вимогу прикордонників пред`явити документи, що підтверджують особу.
Враховуючи вищевикладене, ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення ЗхРУ №006136 стосовно громадянина України ОСОБА_1 правомірна та складена у відповідності та у спосіб, який визначений законодавством України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
За правилами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Судом встановлено, що 31 січня 2024 року інспектором прикордонної служби вищої категорії - начальником 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тир Б) ОСОБА_4 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ЗхРУ №006136, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за наступних обставин: 31.01.2024 р. о 20 год. 45 хв. на напрямку 0069 прикордонного знаку на відстані 15000 метрів від лінії державного кордону України на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в адміністративних межах АДРЕСА_2 був затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» ОСОБА_1 , який відмовився надавати документи, що посвічують особу, чим порушив вимоги п.8,10 Положення про прикордонний режим, затверджений постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 року, відповідальність за що передбачена ст. 202 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані, як вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 202 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. При оголошені даної постанови, ОСОБА_1 був присутній, що підтверджується його особистим підписом датованим 31.01.2024 року.
Не погодившись із даною постаново, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень (ст. 5 КАС України).
Підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, який в свою чергу складається з чотирьох обов`язкових елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона
Стаття 202 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду-виїзду.
Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у порушенні прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через Державний кордон України.
Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Ця діяльність провадиться в межах наданих їм повноважень шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно- карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.
Правила прикордонного режиму встановлюється Положенням «Про прикордонний режим, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України» № 1147 від 27 липня 1998 року. Відповідно до пункту 7 Положення, громадяни України в`їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. Особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.
Відповідно до п.1 ст. 2 Положення про прикордонний режим постанови КМУ №1147 від 27.07.98 року документ, що посвідчує особу: для громадян України - паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, службове посвідчення, посвідчення водія чи інший виданий державним органом документ, який має такі обов`язкові реквізити, як прізвище, ім`я, по батькові, фотокартку, підпис відповідальної посадової особи, відбиток печатки або штампу установи, яка видала документ, дату видачі.
Частиною 1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:
1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України;
2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Для дотримання прикордонного режиму, громадяни України, перебуваючи в контрольованому прикордонному районі, повинні мати при собі документи, що посвідчують їх особу, та пред`являти ці документи на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби України. Дія всупереч наведеним положенням, зокрема відсутність вказаних документів, або відмова їх пред`явити, є порушенням прикордонного режиму, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 222 -1 КУпАП встановлено, що органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 2031 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 вересня 2013 року №898 (далі - Інструкція), складати протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про адміністративні затримання за вчинення правопорушень, протидію яким відповідно до статті 2221, пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП віднесено до компетенції Держприкордонслужби, мають право: військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби під час безпосереднього виконання ними визначених законодавством України завдань.
Пунктом 3 розділу ІІ Інструкції визначено, що від імені Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 222-1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення мають право: … начальники відділів прикордонної служби та їх перші заступники.
Згідно із пункту 1 розділу ІV Інструкції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, уповноважена її розглядати, зобов`язана дотримуватися вимог статті 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено за вчинення правопорушень, передбачених: статтями 202, 203-1, 204-4 КУпАП - не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення.
Свої заперечення винуватості позивач обґрунтовує тим, що він, не відмовлявся та одразу на вимогу прикордонного наряду пред`явив документ, яка посвідчує його особу, а саме паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 26.04.2021 року, орган що видав 7321, а також ту обставину що він зареєстрований та постійно проживає в с.Білоусівка Дністровського району Чернівецької області, яка входить в прикордонний район.
Крім того, позивач вказував, що постанова ухвалена особою, не уповноваженою на складання та підписання таких постанов, що не відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення та законодавству України, однак даний факт спростовується наступним.
Згідно ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, у тому числі органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та ІНФОРМАЦІЯ_8 та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України чим уповноважено його це робити .
Уповноважені посадові особи органів Державної прикордонної служби України можуть стягувати накладені ними штрафи незалежно від їх розміру в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, контрольних пунктах в`їзду-виїзду та місцях їх дислокації виключно за допомогою безготівкових платіжних терміналів.
У відповідності до Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішній Справ України від 18 вересня 2013 р. №898, пункту 3 розділу «Уповноважені посадові особи Держприкордонслужби», від імені Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право також: старші змін прикордонних нарядів, старші прикордонних нарядів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон або контрольних пунктах в`їзду-виїзду.
Доказами того, що інспектор прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4, як старший зміни був уповноважений розглядати адміністративну справу та накладати адміністративні стягнення є - витяг з книги прикордонної служби в частині результатів виконання плану охорони державного кордону за 31/01січня/лютого 2024 р. та витяг з книги штатно-посадового обліку особового складу.
Разом з тим, за фактичними обставини даної справи про адміністративне правопорушення, суть інкримінованого позивачу правопорушення полягає у відмові ОСОБА_1 надавати документи, що посвічують його особу, перебуваючи на напрямку 0069 прикордонного знаку на відстані 15000 метрів від лінії державного кордону України в адміністративних межах н.п. Грубно, Дністровського району Чернівецької області.
Судом також встановлено, що складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та розгляд справи про адміністративне правопорушення і винесення оскаржуваної постанови відповідачем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.202 КУпАП відбулося в один день 31 січня 2023 року, без надання ОСОБА_1 необхідного часу для підготовки до захисту, без з`ясування чи згоден позивач на розгляд справи в день складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи 31.01.2024 року відносно ОСОБА_1 також було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №250971 та зазначено, що 31.01.2024 року о 20 год. 45 хв. на напрямку 0069 прикордонного знаку на відстані 15000 метрів від лінії державного кордону України, що на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в адміністративних межах АДРЕСА_2, прикордонним нарядом «Контрольний пост» був виявлений громадянин ОСОБА_1 , який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, а саме на неодноразову законну вимогу прикордонного наряду пред`явити документи, що посвідчують особу, чим своїми діями порушив вимоги п.п.8,10 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 року, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.185-10 КУпАП.
Слід зазначити, що постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12.02.2024 року, справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.185-10 КУпАП щодо ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили 22.02.2024 року.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. ст.245, 252 КУпАП України завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, також має ґрунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, на підставі закону.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Відповідно до ст. 77 ч. 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача ОСОБА_1 , викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи відносно якої складена постанова, оскільки наявні у справі докази, зокрема постанова не дає підстав для висновку про скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП.
При цьому, незважаючи на заперечення позивачем своєї вини, відповідач, як суб`єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати свідчення позивача, тобто не тільки зафіксувати його шляхом складення постанови, однак такі докази відсутні та до письмових пояснень надані не були.
Отже, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, відзив відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали б підтвердити факт відмови у наданні документів, що посвідчують особу на момент перевірки документів та відповідно, факт адміністративного правопорушення, відповідачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Відтак, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про скасування постанови є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі ст.ст.202, 247 ч.1 п.1,293 КУпАП, керуючись ст.ст.5, 19, 7, 241-246, 250, 251, 255, 286, 297 КАС України,суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати постанову інспектора прикордонної служби вищої категорії-начальника 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 серії ЗхРУ №006136 від 31.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 (АДРЕСА_3, ЄДРПОУ НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Ратушенко
Повний текст рішення складено 08.03.2024 року.
