Справа № 383/268/24

Номер провадження 2-а/383/3/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Адаменко І.М., за участю секретаря судового засідання Зербул С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у письмовому провадженні, в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу №383/268/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Цициліна Антона Володимировича та Головного управління національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Пономарьова О.В. звернувся з вказаним адміністративним позовом до відповідачів посилаючись на те, що 19.02.2024 року при зустрічі у м.Бобринець з поліцейським Цициліним А.В., останній йому усно повідомив про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності, ознайомившись із матеріалами справи він встановив, що 10.02.2024 року поліцейським ВП №3 (м.Бобринцець) КРУП ГУНП в Кіровоградській області сержантом поліції Цициліним А.В. прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено штраф 3400,00 грн за ст.183 КУпАП. Зі змісту постанови слідує, що, 10.02.2024 року у м.Бобринець по вул.Незалежності, 88 він здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на лінію «102» та повідомив, що АЗС продають прострочену продукцію. Вказує, що дійсно цього дня він перебував у місті Бобринець по вулиці Незалежності, 88 на АЗС та здійснив виклик поліції з приводу продажу йому алкогольного напою, термін зберігання якого минув. Коли прибули працівники поліції на звернення позивача вони не відреагували, натомість повідомили, що позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння та здійснив завідомо неправдивий виклик, не зважаючи на ґрунтовні заперечення позивача щодо здійснення торгівлі на АЗС простроченими алкогольними напоями, перевірки АЗС з вказаного питання працівниками поліції здійснено не було. Вважає, оскаржувану постанову від 10 лютого 2024 року серії ЕГА № 1324729 безпідставною, та просить її скасувати.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2024 року поновлено строк звернення до адміністративного суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача поліцейського ВП №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області сержанта поліції Цициліна А.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що 10.02.2024 року на лінію 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що на АЗС продають продукцію, термін дії якої скінчився. Працівниками групи реагування патрульної поліції було здійснено виїзд на місце події та при спілкуванні з вищевказаним громадянином було встановлено суть звернення, а саме останній повідомив, що на АЗС йому продали пляшку вина, в якого закінчився термін придатності, однак останнім не наведено доказів, що він купував алкогольний напій саме на цій автозаправочній станції та того, що термін придатності вказаного алкогольного напою закінчився, перевіривши товар на який вказував позивач встановлено, що на пляшці вказаний лише гарантійний термін придатності, а відповідно до ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», гарантійний строк строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її обіг, що свідчить про те, що заявник мав лише припущення, а тому правомірно був притягнутий за ст.183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб. Вказує, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи установлюючи під час розгляду справи, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. На цій підставі, вважає, що стягнення застосоване у відповідності до закону та в межах санкції ст.183 КУпАП, а постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства (а.с.33-39).

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч.4ст.229 Кодексу адміністративного судочинства Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 10.02.2024 року серія ЕГА №1324729 ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 3400,00 грн.(а.с.19).

Зі змісту вказаної постанови слідує, що 10 лютого 2024 року ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на лінію 102 та повідомив, що на АЗС продають прострочену продукцію.

Згідно копії рапорту поліцейського ВП №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП в Кіровоградській області, вбачається, що 10.02.2024 року о 05 год. 04 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 10.02.2024 року о 05.03 за адресою Кропивницький район, м.Бобринець, вулиця Базарна, прострочений товар продається на центральній АЗС, продавати не встигли, але наряд потрібен (а.с.20).

З письмових пояснень ОСОБА_2 , які відібрані поліцейським СРПП відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровограградській області рядовим поліції Кучеренко Д.О. від 10.02.2024 року встановлено, що 10.02.2024 року вона перебувала за місцем своєї роботи за адресою: АДРЕСА_1 та близько 05 год. 00 хв. прийшли дві невідомі їй особи та почали вимагати, щоб вона продала вино (14,5 % алкоголю), в свою чергу вона відмовилася, на підставі чого виник конфлікт, і один з даних осіб почав телефонувати на лінію «102» та повідомляти про факт, який насправді не відбувся, через декілька хвилин приїхали працівники поліції та розібралися в даній події (а.с.21).

Частинами 1 та 2 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.1 ст.8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 3 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частиною 1 ст.9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона даного правопорушення складається з того, що виклик спецслужб для допомоги здійснюється, знаючи наперед, що в цьому немає ніякої необхідності. Дії, спрямовані на зрив нормальної роботи служб.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, в тому числі, передбачені ст. 183 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Так, статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, як документ, що засвідчує факти неправомірних дій і є одним із основних джерел доказів, складається по встановленій формі й повинен містити поряд з іншими обов`язковими даними також час вчинення правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених ч.ч. 1 та 2 ст.258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частиною 1 та 2 ст.268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Частиною 2 ст.283 КУпАП визначено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч.4 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З відеозапису, який надано відповідачем до відзиву, вбачається, що працівниками групи реагування патрульної поліції було здійснено виїзд на місце події та при спілкуванні з позивачем було встановлено суть звернення, а саме останній завідомо неправдиве повідомлення про те, що на АЗС йому продали пляшку вина, в якого закінчився термін придатності, при цьому жодних доказів того, що позивач придбав пляшку вина на вказаному ним АЗС позивачем не надано.

Суд зазначає, що визначення поняття строку (терміну) придатності наведено у Законі України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII. Так, статтею 1 вказаного Закону передбачено, що строк (термін) придатності це строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

Законом України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» від 23.12.1997 № 771/97-ВР визначено поняття строку придатності як проміжку часу, визначеного виробником харчового продукту, протягом якого, у разі додержання відповідних умов зберігання, транспортування, харчовий продукт зберігає відповідність обов`язковим параметрам безпечності та мінімальним специфікаціям якості.

Обов`язкові вимоги до якості вин визначені у ДСТУ 4806:2007 «Вина. Загальні технічні умови».

Цей стандарт поширюється на вина, що не містять діоксид вуглецю, які виробляють з виноградних оброблених виноматеріалів, розлиті у спожиткову тару і призначені для реалізації у сфері торгівлі та громадського харчування.

При цьому, суд акцентує увагу, що аналіз змісту пункту 13.2 у взаємозв`язку з пунктом 13.3 ДСТУ 4806:2007 свідчить, що поняття «гарантійний строк зберігання» не є тотожним поняттю «термін придатності», з чого слідує, що сплив гарантійного строку зберігання вин автоматично не спричиняє закінчення строку придатності вин до споживання, за умови, що відповідна пляшка вина не має ознаки помутніння та видимого осаду.

Такий висновок узгоджується з вимогами, що визначені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 пунктом 15 яких встановлено, що вина, шампанські, ігристі та тихі, вермути, коньяки України і бренді, в яких після закінчення гарантійних строків зберігання не з`явилося помутніння чи видимого осаду, придатні для подальшого зберігання та реалізації.

Аналогічні приписи містить й стаття 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино» від 16.06.2005 року № 2662-IV (із змінами та доповненнями).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказми доводів та обставин, зазначених у позові.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тож, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення позивача відповідає вимогам закону є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставіст.139КАС Українисудові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.280, 283-284, 288 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72-77, 139, 194, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до поліцейського відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Цициліна Антона Володимировича та Головного управління національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий БобринецькимРВ УМВС України в Кіровоградській області від 20.04.2006 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачполіцейський відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Цицилін Антон Володимирович, місцезнаходження: вул. Вознесенська, 56, м.Бобринець Кіровоградської області, п.і. 27200.

Відповідач - Головне Управління Національної поліції в Кіровоградській області,місцезнаходження: вул. Віктора Чміленка, 41, Кіровоградська область, м. Кропивницький, п.і. 25006.

Повний текст рішення суду складено 14.03.2024 року.

Суддя І.М. Адаменко