РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 березня 2024 р. Справа № 120/12117/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "АВС-Цитрус" до: ГУ ДПС у Миколаївській області про: визнання протиправним та скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "АВС-Цитрус" до ГУ ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги.

На думку позивача, є протиправна податкова вимога №0000613-1306-1429 від 13.04.2023 згідно з якою платнику податків станом на 12.04.2023 нараховано податковий борг в сумі 532 875,22 грн., що складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 283 314, 41 грн., та орендної плати з юридичних осіб в сумі 249 560, 81 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що товариством до податкового органу була подана декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, в якій визначено податкове зобов`язання за податковий (звітний) період в сумі 293 416, 51 грн., а також податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік, в якій надано розрахунок суми орендної плати 240 459, 75 грн.

Платіжним дорученням №1284 від 22 липня 2022 року товариство сплатило податок на майно за 1 квартал 2022 року в сумі 10 000 грн., а платіжними інструкціями №1003 та №1004 від 13.05.2022 року була сплачена орендна плата за землю за січень 2022 року в сумі 2 978, 61 грн., за лютий 2022 року в сумі 6 990, 69 грн. відповідно.

Таким чином, позивач вважає, що сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також орендної плати за землю за 2022 рік складає 513 906, 96 грн., а не 532 875, 22 грн., як зазначено у податковій вимозі від 13.04.2023 року №0000613-1306-1429.

Також, позивач вказує, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023, окрім іншого, регулюються питання оподаткування, в тому числі і земельних ділянок та майна, що визнаються непридатними для використання у зв`язку із потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Згідно з Розпорядженням Миколаївської обласної військової адміністрації № 232-н від 05.07.2022 та листа Управління з питань туризму та курортів Миколаївської обласної військової адміністрації за вих. № 82 від 04.04.2023 перебування відпочиваючих на пляжах узбережжя Миколаївської області суворо заборонено.

З огляду на положення Закону №3050, позивач вважає, що він має право на пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також на звільнення від сплати орендної плати.

Відтак, з метою скасування вищевказаної податкової вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 11.08.2023 позовну заяву залишено без руху, з підстав того, що позивачем не сплачена сума судового збору в повному обсязі.

18.08.2023 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків з доданою квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою від 23.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

11.09.2023 відповідач подав відзив, у якому заперечує вимоги позивача. По суті спору відповідач вказав, що у підприємства ТОВ "ТПФ "АВС-Цитрус" наявна непогашена податкова заборгованість/недоїмка у сумі 532 875,22 грн., з яких: податок на нерухоме майно (18010400) 283 314,41 грн., орендна плата з юридичних осіб (18010600) 249 560,81 грн.

Податок на нерухоме майно, нараховано платником самостійно по строку згідно з Додатком 2 до Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9020903344 від 08.02.2022 за 2022 рік.

Орендна плата з фізичних осіб нарахована платником самостійно по строку, податковий розрахунок земельного податку №9034774967 від 18.02.2022 за період березень 2022 - грудень 2022, податковий розрахунок земельного податку №9010638429 від 30.01.2023 за період січень-лютий 2023.

Відповідно до ст. 59 ПК України податковим органом виставлена податкова вимога від 13.04.2023 №0000613-1306-1429, яка була вручена Позивачу 19.05.2023. Сума податкового боргу підтверджується витягом з ІКП АІС «Податковий блок».

З огляду на те, що ТОВ "ТПФ "АВС-Цитрус" не подавало до контролюючого органу заяв про відстрочення/розстрочення податкового боргу чи то документів, які свідчать про наявність пільг з оподаткування, тому відповідач вважає, що податкова вимога №0000613-1306-1429 від 13 квітня 2023 прийнята відповідно до норм чинного законодавства.

20.09.2023 представник позивача подала відповідь на відзив, у якій спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення. Зокрема, вказує, що позивач на підставі підпункту 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК України звернулося до сільського голови Коблівської сільської ради з заявами про визнання земельних ділянок, що перебувають у користуванні товариства непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами з 01.03.2022, про звільнення від сплати орендної плати за земельні ділянки за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, з 01.03.2023 по 21.12.2023, та про звільнення від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що розташоване на орендованих земельних ділянках. Також позивач вказує, що товариством був складений Акт обстеження наслідків ракетного обстрілу, внаслідок якого були пошкодження бази відпочинку, який направлений до сільського голови Коблівської сільської ради на узгодження. Однак у зв`язку із бездіяльністю органу місцевого самоврядування щодо розгляду заяви Позивача по даному питанню останній позбавлений можливості подати до податкового органу уточнену податкову декларацію.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислова фірма "АВС-ЦИТРУС", є платником податків, зареєстроване за податковою адресою м. Вінниця, вул. Короленка, 7, 21001, ЄДРПОУ 23060418, код виду економічної діяльності (КВЕД) 68.20.

Позивач має у власності базу відпочинку "Вінниця", яка знаходиться на території Коблівської територіальної громади Березанського району, яка розташована на земельній ділянці рекреаційного призначення загальною площею 3,5526 га. Дана земельна ділянка перебуває у користуванні товариства відповідно до договору оренди земельної ділянки від 28.01.2005, зареєстрованого за №040500700126 від 14.03.2005.

Позивач 08.02.2022 подав до ГУ ДПС у Миколаївській області, Березанська ДПІ, Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, у якій задекларував податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно на суму 293 416,51 грн. (а.с. 8-14).

Також позивач подав Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік, в якій самостійно розрахована сума орендної плати 240 459, 75 грн (а.с. 15-18).

ГУ ДПС у Миколаївській області 13 квітня 2023 року винесено податкову вимогу №0000613-1306-1429, згідно якої платнику податків ТОВ "Торгово-промислова фірма "АВС-Цитрус" станом на 12 квітня 2023 року нараховано податковий борг в сумі 532 875, 22 грн. (а.с 6).

Відповідно до детального розрахунку суми податкового зобов`язання, податковий борг складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 283 314, 41 грн., та орендної плати з юридичних осіб в сумі 249 560, 81 грн.

Позивач вважає, що дана податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ПК України кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Відповідно до пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно із пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17 березня 2022 року, внесено зміни до ПК України шляхом включення пп. 69.14 та п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ, відповідно до якого:

69.14. Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Тож, з наведеного вбачається, що за змінами п. п. 69.14 п. 69 підр. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, не підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): 1) за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб та: розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації; 2) за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями, як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Як убачається з матеріалів справи, земельні ділянки, які є об`єктом оподаткування за звітний період 2022, перебувають у користуванні товариства відповідно до договору оренди земельної ділянки від 28.01.2005, зареєстрованого за №040500700126 від 14.03.2005.

Дані земельні ділянки є землями рекреаційного призначення, загальною площею 3, 5526га, знаходяться на території Коблівської територіальної громади Березанського району Миколаївської області, яка не входить до переліку населених пунктів, на території яких велися (ведуться) бойові дії.

З приводу того, що ці земельні ділянки є непридатними до використання як такі, що існує загроза їх забруднення вибухонебезпечними предметами, про що зазначає представник позивача у позові, то суд такі доводи відхиляє, оскільки період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання (п. 283-1.2. ст. 283-1 ПК).

Земельний податок за земельні ділянки, визначені підпунктом 283.1.9 пункту 283.1 статті 283 цього Кодексу, у частині земельних ділянок, забруднених вибухонебезпечними предметами, не нараховується за період, коли земельні ділянки були забруднені вибухонебезпечними предметами.

Матеріали справи не містять доказів щодо забруднення земельних ділянок, які знаходяться у користуванні позивача, вибухонебезпечними предметами, як відсутні докази про визначення їх обласними військовими адміністраціями, як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» № 2142-IX від 24.03.2022, який набрав чинності 05.04.2022, доповнено п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ підпунктом 69.22, відповідно до якого, зокрема:

тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу зазначених норм вбачається, що вказані норми є імперативними та такими, що звільняють платника податків як від нарахування, так і від сплати відповідних податкових зобов`язань, за умови щодо місця розташування відповідного нерухомого майна та земельної ділянки на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийнято Наказ № 309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

У переліку цього наказу Коблівська територіальна громада Березанського району не включена.

Відтак, у період 2022, що включений відповідачем до спірної податкової вимоги, об`єкти нерухомого майна позивача та земельні ділянки були розташовані на території на якій не велися бойові дії, а відтак такі не підпадають під дію положень п. 69.14 та 69.22 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України.

Також за доводами позивача, товариством, у відповідності до підпункту 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК України, направлено звернення до сільського голови Коблівської сільської ради щодо звільнення його від нарахування та сплати орендної плати за земельні ділянки, зокрема за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 та визнання їх такими, що є непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами з 01.03.2022 до завершення воєнного стану, а також прийняти рішення сільської ради про звільнення від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розташованого на орендованій землі.

Оцінюючи такі доводи суд зазначає таке.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" (№ 3050-IX від 11.04.2023) внесені зміни до підпункту 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК, доповнивши їх абзацами другим і третім.

Відтак, редакція цієї статті вказує, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Дія абзацу першого цього підпункту не поширюється на прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень.

Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.

Доводи позивача щодо бездіяльності органу місцевого самоврядування при розгляді його звернення, що позбавило першого подати уточнену податкову декларацію, суд відхиляє, оскільки дії сільської ради та/або її бездіяльність не є предметом спору.

Натомість, за відсутності рішення прийнятого сільською радою, військовою та/або військово-цивільною адміністрацією про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними, позивач не може скористатися пільгою щодо несплати податків за землю та нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ба більше, Закон № 3050-IX від 11.04.2023 набрав чинності 06.05.2023, тому на дату винесення податкової вимоги 13.04.2023 року, він був не чинний.

Звернення товариства до сільської ради датоване 05.06.2023, а відправлене 06.06.2023, тобто через два місяці після винесення податкової вимоги, чим спростовується аргумент позивача про передчасність податкової вимоги.

Відповідно до пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 ПК України).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п.286.2 ст. 286 ПК України).

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Податкові зобов`язання, самостійно визначені платником податків, не підлягають оскарженню згідно із п. 56.1.1 ст. 56 ПК України.

Несплата податків в установлений строк є підставою для направлення контролюючим органом податкової вимоги в порядку ст. 59 Податкового кодексу України.

Щодо доводів позивача, що в липні 2023 внаслідок ракетного удару зазнала значних пошкоджень база відпочинку, про що складений Акт, який направлений до сільської ради, то суд такі доводи відхиляє, оскільки звітним періодом за який у позивача виник податковий борг є 2022, а не 2023.

До того ж, відповідно до п. 69.22 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські ради, військові адміністрації або військово-цивільні адміністрації зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам за місцем розташування об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу копії прийнятих рішень щодо звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки об`єктів нерухомого майна, що зазнали незначних пошкоджень внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

З огляду на наведену норму, пошкоджене майно може бути звільнене від оподаткування за звітний 2023, а не 2022.

Стосовно аргументів позивача, що ним були проведені платежі на суму 19 969, 30 грн за орендну плату за землю та податок на майно, а тому сума податкового боргу складає 513 906, 96 грн, а не 532 875, 22 грн., як вказано у спірній вимозі, тому така є протиправною та підлягає скасуванню, то суд такі доводи відхиляє з огляду на те, що сума податкового боргу підтверджується витягом з ІКП АІС Податковий блок.

Разом з тим, якщо суми, на думку платника податків не зараховані, то останній має право звернутися до контролюючого органу письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку, з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 ПКУ, за своїм місцем реєстрації або за місцем знаходження земельних ділянок, для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пп. 281.4 і 281.5 ст. 281 ПКУ, розміру ставки земельного податку, а також нарахованої суми плати за землю, що передбачено положеннями абз 7-12 п. 286.5 ст. 286 ПКУ.

Ще однією підставою неможливості виконання позивачем своїх податкових обов`язків, відповідно до змісту позовної заяви, останній зазначає про потерпання від негативних наслідків пов`язаних із збройною агресією російської федерації проти України, атак ворога, що унеможливило проведення безпечного для відпочиваючих курортно-літнього сезону, та за умови того, що перебування відпочиваючих на пляжах узбережжя Миколаївської області суворо заборонено Розпорядженням Миколаївської обласної військової адміністрації № 232-н від 05.07.2022 та згідно з листом Управління з питань туризму та курортів Миколаївської обласної військової адміністрації за вих. № 82 від 04.04.2023, тому господарська діяльність бази відпочинку «Вінниця» у 2022 році не здійснювалась, а товариство жодних доходів не отримувало.

З даного приводу суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року № 225 затверджено:

- Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Порядок підтвердження № 225);

- Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента (далі - Перелік документів);

- Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку підтвердження № 225 вказано, що до платників податків/податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Зокрема, однією із підстав неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено відповідно до Кодексу в адміністративному чи судовому порядку (пункт 2 розділу ІІІ Порядку підтвердження № 225).

При цьому слід зазначити, що підтвердження обставин для застосування податкової пільги має бути доведено позивачем шляхом надання до контролюючого органу відповідних документів, що такі обставини є перешкодою для виконання ним податкового обв`язку.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до контролюючого органу з питань неможливості виконання ним своїх податкових обов`язків, тому суд погоджується з доводами відповідача, що оскільки ТОВ "ТПФ "АВС-Цитрус" не подавало до контролюючого органу заяв про відстрочення/розстрочення податкового боргу чи то документів, які свідчать про наявність пільг з оподаткування, тому податкова вимога №0000613-1306-1429 від 13 квітня 2023 прийнята відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Враховуючи, що у задоволенні вимог відмовлено, підстави для присудження в користь позивача понесених при розгляді справи судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "АВС-Цитрус" - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трогово-промислова фірма "АВС-Цитрус" (код ЄДРПОУ - 23060418, вул. Короленка, 7, м. Вінниця, 21001)

Відповідач: Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ - 44104027, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001)

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна