справа № 760/12655/20

провадження № 22-ц/824/5689/2024

головуючий у суді І інстанції Ішуніна Л.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Кредитна спілка «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просила стягнути солідарно з відповідачів суму боргу за договором № 14/1д/11 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 2 липня 2011 року в розмірі 58 000 грн, відсотки за користування грошовими коштами в сумі 101 045,04 грн та суму інфляційних втрат 30 214,12 грн, а всього 189 259,17 грн; стягнути солідарно з відповідачів суму боргу за договором № 7/1д/09 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 2 липня 2011 року в розмірі 13 356,15 грн, відсотки за користування грошовими коштами в сумі 76 761,18 грн та суму інфляційних втрат 16 272,37 грн, а всього 106 389,69 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що 2 липня 2011 року між нею та Кредитною спілкою «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» було укладено договір № 14/1д/11 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок строком до 2 серпня 2012 року, згідно з яким вона внесла 58 000 грн. Крім того, 23 лютого 2009 року між позивачем та Кредитною спілкою «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» було укладено договір № 7/1д/09 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок строком до 31 грудня 2012 року, згідно з яким вона внесла 124 568 грн.

Указаними договорами передбачений порядок нарахування та сплати відсотків за внесками та строки їх повернення.

Однак Кредитна спілка «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» належним чином свої обов`язки щодо сплати відсотків за користування та повернення внесків за зазначеними вище договорами не виконала, чим порушила умови договору депозиту та свої зобов`язання.

Крім того, позивач зазначала, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року на її користь з Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» та Кредитної спілки «Офіцерів міста Києва» було стягнуто солідарно грошові кошти в розмірі 58 000 грн основної заборгованості, 13 228,23 - відсотків за користування грошовими коштами, всього - 71 228,23 грн.

Зазначене рішення не виконане, постановою державного виконавця відділу ДВС Святошинського районного управління юстиції у місті Києві виконавчий лист було повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Крім того, через несвоєчасне повернення коштів, позивач просила також стягнути з відповідачів відсотки за користування грошовими коштами та інфляційні втрати.

У зв`язку з викладеним, позивач звернулася до суду з указаним позовом.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Кредитна спілка «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішенням представник ОСОБА_1 - Вітер С.В. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що особами, які несуть солідарну відповідальність перед позивачем за повернення грошових коштів, належних позивачеві, які не набули статусу майна Кредитної спілки, є відповідачі, які відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були зазначені як керівники Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» та одночасно були членами вищевказаної кредитної спілки.

21 лютого 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Антоненко С.Б., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що чинним законодавством України не передбачена персональна відповідальність членів кредитної спілки за її зобов`язаннями, в тому числі тих, хто обіймав посади в органах управління спілки.

Зазначає, що відповідальність за виконання договорів про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок несе саме Кредитна спілка в межах вартості належного їй на праві власності майна, тому відповідач 1 та відповідач 2 є неналежними відповідачами,з чим обґрунтовано погодився у своєму рішенні суд першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вітер С.В. просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Антоненко С.Б. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, яка міститься в матеріалах справи (а.с.156-151, Т.2).

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідальність за виконання договорів про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок несе саме Кредитна спілка в межах вартості належного їй на праві власності майна, тому дійшов висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними відповідачами у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, що 2 липня 2011 року між Кредитною спілкою «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» в особі Голови правління ОСОБА_2., що діє на підставі Статуту та членом спілки ОСОБА_1 укладено договір № 14/1д/11 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (а.с. 15, т.1).

Згідно з пунктом 1.1. вказаного договору член Кредитної спілки вносить внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до Спілки, а Спілка приймає внесок на умовах строковості, зворотності та платності в сумі 58 000 грн на строк, початком якого є дата внесення внеску, а закінченням - 2 серпня 2012 року.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що процентна ставка за внеском встановлюється у розмірі 21% річних.

Відповідно до пункту 2.5. зазначеного договору нарахування процентів на внесок починається з наступного дня після внесення членом Кредитної спілки внеску та припиняється в день, визначений пунктом 1.1. договорів в якості закінчення строку внеску або в день остаточного розрахунку у випадку дострокового розірвання цього договору.

На виконання умов договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок позивач внесла грошові кошти в сумі 58 000 грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 2 липня 2011 року (а.с. 16, т.1).

Позивач зазначала, що належним чином виконала умови договору, однак Кредитною спілкою на момент подачі позову не виконано зобов`язань щодо сплати відсотків та повернення внесків.

Також судом установлено, що заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року, яке набрало законної сили, на користь позивача з Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» стягнуто внесок в розмірі 58 000 грн, який був внесений на депозитний рахунок Кредитної спілки на виконання умов договору № 14/1Д/11 та відсотки за користування грошовими коштами - 13 228,23 грн, а всього - 71 228,23 грн (а.с. 21-22, т.1).

На виконання зазначеного рішення 8 травня 2015 року судом було видано виконавчий лист, на підставі якого 8 вересня 2015 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 щодо стягнення з Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 71 228,23 грн (а.с. 23, т.1).

15 лютого 2016 року постановою державного виконавця відділу ДВС Святошинського районного управління юстиції у місті Києві зазначений вище виконавчий лист було повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с. 24, т.1).

Крім того, як стверджувала позивач, 23 лютого 2009 року між нею та КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» було укладено ще один договір № 7/1д09 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, на таких самих умовах, що і попередній договір, строком до 31 грудня 2012 року, згідно з яким вона внесла 124 568 грн.

Проте, позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували факт залучення її внеску на депозитний рахунок Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» на виконання умов договору № 7/1д/09 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, оскільки в матеріалах справи відсутні копія зазначеного договору та прибутковий касовий ордер до нього.

Водночас, витребувані ухвалою суду від 25 лютого 2021 року, зазначений договір і прибутковий касовий ордер до нього, не були надані суду першої інстанції Кредитною спілкою, та 6 грудня 2021 року представник позивача в судовому засіданні зазначив, що вважає за можливе проводити розгляд справ за відсутності витребуваних документів, тому відмовився від раніше заявленого клопотання про забезпечення доказів.

Отже, позивач звернулася до суду з позовом про стягнення внесків за договорами від 23 лютого 2009 року № 7/1д/09 та від 2 липня 2011 року № 14/1д/11, з урахуванням відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних втрат.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, позивачка вказує, що особами, які несуть солідарну відповідальність перед позивачем за повернення грошових коштів, належних позивачеві, які не набули статусу майна Кредитної спілки, є відповідачі, які відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були зазначені як керівники Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» та одночасно були членами кредитної спілки.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до частини першої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Так, засади діяльності та організації простого товариства регулюються положенням параграфу 2 Глави 77 ЦК України.

Зокрема, статтею 1132 ЦК України визначено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Водночас, згідно із статтею першою Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті третьої Закону України «Про кредитні спілки» визначено, що кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також може мати печатки та бланки, власну символіку.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що кредитна спілка є юридичною особою, неприбутковою організацією, яка створюється з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки, та діяльність якої регулюється спеціальним законом, зазначені вище положення статей 1058, 1060, 1061 ЦК України, які врегульовують питання договору банківського вкладу, та на які посилається позивач, не можуть бути застосовані до спірних відносин, що виникли.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що застосування позивачкою до спірних відносин частини першої статті 1190 ЦК України, якою визначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим є безпідставним, оскільки дана стаття поміщена законодавцем до параграфу 1 Глави 82 ЦК України «Загальні положення про відшкодування шкоди», яким визначено підстави та порядок відшкодування майнової та моральної шкоди, в той час, як предмет позову стосується стягнення боргу з відповідачів за договорами вкладу, а не відшкодування завданої їхніми неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю позивачу шкоди.

Стосовно визначення позивачкою в якості відповідачів у справі ОСОБА_2 - підписанта Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» та ОСОБА_3 - керівника Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» слід зазначити наступне.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа невідповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка несе відповідальність за своїми зобов`язаннями у межах вартості майна, яке належить їй на праві власності.

З матеріалів справи вбачається що спірні договори про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок були укладені позивачем з Кредитною спілкою «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону».

Як вбачається з даних наявного в матеріалах справи витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Кредитна спілка «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» є юридичною особою.

Крім того, судом встановлено, що відповідач 1 з 31 січня 2013 року був звільнений з посади голови правління Кредитної спілки, що підтверджується копією його трудової книжки.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про кредитні спілки» голова правління кредитної спілки: без доручення представляє інтереси кредитної спілки та діє від її імені; представляє кредитну спілку в її відносинах з державою, іншими юридичними та фізичними особами; укладає договори та інші угоди від імені кредитної спілки, підписує доручення на провадження дій від імені кредитної спілки; розпоряджається майном кредитної спілки в порядку та у межах, визначених статутом кредитної спілки; готує подання спостережній раді на призначення та звільнення членів правління кредитної спілки, призначає на посади та звільняє з посад працівників кредитної спілки, застосовує до них заходи заохочення та стягнення відповідно до законодавства, вживає заходів щодо підготовки та підвищення кваліфікації працівників кредитної спілки; вирішує інші питання діяльності кредитної спілки відповідно до цього Закону та статуту кредитної спілки. Голова правління кредитної спілки несе персональну відповідальність за виконання покладених на правління завдань.

Враховуючи викладене, чинним законодавством України не передбачена персональна відповідальність членів кредитної спілки за її зобов`язаннями, в тому числі тих, хто обіймав посади в органах управління спілки, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції.

Таким чином, відповідальність за виконання договорів про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок несе саме Кредитна спілка в межах вартості належного їй на праві власності майна, тому відповідач 1 та відповідач 2 є неналежними відповідачами, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 554/3320/16-ц.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

Тобто суд вправі замінити первісного відповідача належним відповідачем виключно за клопотанням позивача, однак позивач з відповідним клопотанням до суду не зверталася.

Як зазначив в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, з точки зору закону, визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Крім того, як слідує із матеріалів справи, позивачка вже зверталась до суду з позовом до кредитної спілки про стягнення грошових коштів за спірними договорами та на її користь було винесене судове рішення, яким її позовні вимоги були задоволені.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, які є предметом цього спору.

Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги, норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, оскільки рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, та таким, що ухвалене з повним додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 березня 2024 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба