ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5205/22

провадження № 2/753/84/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Володька С.С.

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 Святецького М.П.,

представника відповідача 2 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_1", третя особа: директор Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_1", третя особа: директор Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 28.08.2019 між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України (далі за текстом - відповідач 1), в особі державного секретаря Міністерства оборони України Дубляна О.В., було укладено контракт з директором ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі за текстом - відповідач 2) терміном на 5 років до 27.08.2024, який було укладено на підставі наказу № 50-ДП від 28.08.2019.

Позивач 25.05.2022, від свого представника - адвоката Гарницького П.П. дізнався про те, що наказом по особовому складу керівників державних підприємств за № 10-ДП від 12.05.2022 відповідач 1 звільнив позивача з роботи (займаної посади) на підставі п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України та розірвав контракт на підставі п. «б» п. 23 розділу 5 умов контракту.

Позивач вважає, що дії відповідачів є протиправними, а прийняті ними рішення підлягають скасуванню із відшкодуванням позивачу заборгованості заробітної плати, як за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного позивач просить суд скасувати наказ відповідача 1 по особовому складу керівників державних підприємств за № 10-ДП від 12.05.2022, поновити позивача на посаді директора ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 12.05.2022 та стягнути з відповідача 2 на користь позивача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідачів моральну шкоду, яку позивач оцінює по 5000,00 грн. з кожного відповідача, яка полягає в тому, що позивач виховує двох малолітніх дітей, утримання та виховання яких коштує певних грошей. А заробітна плата позивача була достатньою аби існувати та утримувати двох дітей на час воєнного стану. Внаслідок неправомірних дій з боку відповідачів, позивач втратив можливість купувати ліки та їжу аби підтримувати своє існування та своїх дітей, бо повністю покладався на ту заробітну плату, яку він отримував.

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 12.12.2022 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

До суду 25.01.2023 від відповідач 2 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач позовних вимог не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що 16.05.2022 до відповідача 2 на виконання надійшов наказ Міністерства оборони України за № 10-ДП від 12.05.2022, відповідно до якого було звільнено з роботи директора ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_2. На виконання вказаного наказу за № 10-ДП від 12.05.2022, відповідач 2 на підставі наказу №23-К від 16.05.2022, здійснив на підприємстві розрахунки відповідно до табелів обліку робочого часу за період роботи позивача та провело виплату за 63 календарних дні не використаної основної та додаткової відпустки. Виплата коштів позивачу була здійснена 17.05.2022, шляхом безготівкового зарахування на картковий рахунок позивача, що підтверджується наданими до відзиву письмовими доказами. Таким чином, на думку відповідача 2, ствердження позивача щодо непроведення повного розрахунку при його звільненні та недотримання вимог КЗпП України не відповідає дійсності і дана вимога є безпідставною та відповідно є безпідставною і вимога про відшкодування моральної шкоди.

До суду 30.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, відповідно до якої позивач зазначив, що у наказу Міністерства оборони України за № 10-ДП від 12.05.2022 про звільнення позивача, не вказано в чому конкретно проявилось невиконання покладених на позивача обов`язків, коли саме мало місце порушення умов контракту з його боку. Також із оскаржуваного наказу є незрозумілим які саме порушення позивачем умов контракту утворили систему, чи яке було одноразове грубе порушення законодавства, як одну з підстав дострокового розірвання з ним контракту, чи входять до цієї системи порушення вимог фінансового законодавства та порушення порядку передачі майна, закріпленого за Державним підприємством, коли саме мали місце ці порушення. Зі змісту відзиву на позовну заяву та долучених до нього документів, також не встановлено, в чому ж саме полягало одноразове грубе порушення позивачем посадових обов`язків чи законодавства, тому позивач наполягає на задоволенні його позовних вимог.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 31.01.2023, за клопотанням представника позивача, здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

До суду 08.02.2023 від відповідач 2 надійшли письмові заперечення за відповідь позивача на відзив, відповідно до яких відповідач 2 зазначив, що підставою звільнення позивача слугували обставини, що були викладені в акті комісії Міністерства оборони України щодо безпідставного залишення позивачем робочого місця, відсутність позивача з 24.02.2022 на робочому місці та порушення умов контракту щодо самостійного увільнення від виконання посадових обов`язків директора ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1".

До суду 15.02.2023 від відповідач 1 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач позовних вимог не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що позивача було звільнено з займаної посади, оскільки з 24.02.2022 позивач не з`являвся на робочому місці, фактичне керівництво підприємством не здійснював, що з урахуванням умов воєнного стану могло призвести до настання негативних наслідків для підприємства, що підтверджується відповідними актами перевірки.

До суду 17.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1, яка тотожна зі змістом відповіді позивача на відзив відповідача 2, відповідно до якої позивач зазначив, що у наказу Міністерства оборони України за № 10-ДП від 12.05.2022 про звільнення позивача, не вказано в чому конкретно проявилось невиконання покладених на позивача обов`язків, коли саме мало місце порушення умов контракту з його боку. Також із оскаржуваного наказу є незрозумілим які саме порушення позивачем умов контракту утворили систему, чи яке було одноразове грубе порушення законодавства, як одну з підстав дострокового розірвання з ним контракту, чи входять до цієї системи порушення вимог фінансового законодавства та порушення порядку передачі майна, закріпленого за Державним підприємством, коли саме мали місце ці порушення. Зі змісту відзиву на позовну заяву та долучених до нього документів, також не встановлено, в чому ж саме полягало одноразове грубе порушення позивачем посадових обов`язків чи законодавства, тому позивач наполягає на задоволенні його позовних вимог.

До суду 17.02.2023 від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог, відповідно до яких ОСОБА_3 заначив, що наказом Міністерства оборони України за № 10-ДП від 12.05.2022 його було призначено на посаду т.в.о. директора ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та звільнено із посади директора ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_2. через порушення умов контракту. Приймання документів, активів підприємства, відбулось в односторонньому порядку за участі комісії ГУМР. Також зазначив, що на виконання наказу Міністерства оборони України за № 10-ДП від 12.05.2022, відповідно до якого було звільнено з роботи директора ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_2 на підставі наказу №23-К від 16.05.2022 ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1", було здійснено на підприємстві розрахунки відповідно до табелів обліку робочого часу за період роботи позивача та проведено виплату за 63 календарних дні не використаної основної та додаткової відпустки. Виплата коштів позивачу була здійснена 17.05.2022, шляхом безготівкового зарахування на картковий рахунок позивача. На підставі чого, ОСОБА_3 позовних вимог ОСОБА_2 не підтримав та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24.05.2023 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнали з підстав викладених у відзивах на позов, заперечували проти задовотення позову.

Третя особа у судове засідання не з`явилась.

Допитаний у судовому засіданні 27.06.2023 у якості свідка ОСОБА_4 показав суду, що з 02.08.2019 він виконував обов`язки юрисконсульта на підприємстві (ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1"). Про звільнення позивача знає небагато - від працівників підприємства. Зазначив, що вся документація на підприємстві велась через журнал. Як проходить процес нарахування заробітної плати свідку не відомо, до війни заробітна плата виплачувалась вчасно. Також, вказав, що під час карантинного обмеження та на початку війни був наказ директора підприємства про дистанційну роботу. Останній раз директора (позивача у справі) свідок бачив 24.02.2022. Зазначив, що позивач добре виконував всі свої обов`язки як директора підприємства.

Допитаний у судовому засіданні 27.06.2023 у якості свідка ОСОБА_3 (який також виступає треттьою особою у справі) показав суду, що з 16.05.2022 по 01.02.2023 працював на підприємстві (ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1"), звільнився за власним бажанням. Вказав, що підприємство немає бюджетного спонсорування, лише власну господарську діяльність. Свідок зазначив, що коли він очолював підприємство, то коштів не було, була заборгованість по виплаті заробітної плати та податках; вся документація реєструвалась у відділі кадрів в журналах, всі накази видавались офіційно в письмовому виді. Про те, що позивача не пускали до підприємства свідку не відомо. Свідок позивача на підприємстві не бачив та взагалі з ним не знайомий.

Заслухавши позиції представників сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" засноване на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

У своїй діяльності підприємство керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства оборони України, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також Статутом підприємства.

Згідно із положеннями Статуту, ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" не є правонаступником будь- якої іншої юридичної особи, тобто ніяких боргів підприємству не передавалось, що спростовує обставини про жахливий фінансовий стан справ на підприємстві перед призначенням позивача на посаду директора вказаного підприємства, які викладені ним у позовній заяві.

Розділом 7 Статуту ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" визначено, що управління підприємством здійснюється його директором, який підзвітний Уповноваженому органу управління (Міноборони). Зокрема, п. 7.10 розділу 7 Статуту визначено, що директор підприємства: несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства, за виконання покладених на нього завдань, визначених цим Статутом; розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до цього Статуту та законодавства України; укладає договори, видає довіреності, відкриває в банківських установах розрахункові (поточні) та інші рахунки; несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів, додержання трудової, фінансової дисципліни і вимог законодавства України; несе відповідальність за своєчасні внесення платежів до державного бюджету і виплату заробітної плати.

Згідно із наказом Міноборони № 8 від 21.01.2020 «Про функціональне управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства оборони України» та додатку № 1 до нього, виконання завдань з функціонального управління ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" покладено на Головне управління майна та ресурсів.

Судом встановлено, що позивача призначено на посаду директора ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" наказом Державного Секретаря Міноборони (по особовому складу керівників державних підприємств) від 28.08.2019 № 50-ДП.

Між Відповідачем 1 та позивачем на підставі вказаного наказу укладено контракт від 28.08.2019 зі строком дії до 27.08.2024 (далі - Контракт).

У відповідності до п. 5 Контракту Позивач підзвітний Органу управління майном у межах, установлених законодавством України, статутом Підприємства та цим контрактом через структурний підрозділ Міноборони (орган військового управління), на який покладено функціональне управління Підприємством.

Згідно із п. 7 Контракту Керівник зобов`язаний забезпечити, зокрема: виконання показників ефективності використання державного майна прибутку, а також майнового стану Підприємства; недопущення на Підприємстві заборгованості із заробітної плати, інших грошових виплат та податкового боргу; своєчасну сплату обов`язкових платежів, зборів та податків до Державного бюджету України, державних цільових фондів та інших відрахувань відповідно до законодавства України та статуту Підприємства (у разі виникнення у Підприємства зазначених заборгованостей, Керівник зобов`язаний щомісячно, у письмовій формі звітувати Органу управління майном про заходи, вжиті для їх ліквідації); дотримання вимог законодавства України щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації в частині, що стосуються діяльності Підприємства; організацію і здійснення необхідних заходів з охорони Підприємства.

Пунктом 10 Контракту визначено, що Орган управління майном: інформує про галузеву науково-технічну політику; інформує про державні потреби в продукції та послугах Підприємства; надає інформацію на запит Керівника; звільняє Керівника в разі закінчення контракту, достроково за вимогою Керівника, а також у випадку порушень законодавства України та умов контракту.

У відповідності до п. 22 Контракту, контракт припиняється: після закінчення терміну дії контракту; за угодою сторін; до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 23 цього контракту (з ініціативи Органу управління майном); до закінчення терміну дії контракту у випадку, передбачених пунктом 24 цього контракту (за ініціативи Керівника); з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Пунктом 23 Контракту визначено, що Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, зокрема: у разі систематичного (двох або більше випадків) невиконання Керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом або додатковими угодами (додатками) до контракту; у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для Підприємства настали (могли настати) значні негативні наслідки (понесено збитки, допущено втрату майна або майнових прав, виплачено штрафи і т.п.); у разі недотримання Керівником фінансового та бюджетного законодавства; у разі недосягнення згоди між Органом управління майном на Керівником стосовно показників фінансового плану або показників ефективності використання державного майна і прибутку Підприємства; у разі неподання в установленому порядку в термін, визначений у пункті 6-1 цього Контракту, на затвердження або погодження Органу управління майном річного з поквартальною розбивкою фінансового плану Підприємства, або порушення порядку здійснення витрат суб`єктом господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2012 р № 899; у разі неподання Органу управління майном квартальної та річної фінансової звітності а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану Підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності в терміни, визначеними у пункті 6-2 цього контракту; у разі ненадання Органу управління майном належним чином оформлених матеріалів інвентаризації активів та зобов`язань Підприємства в терміни визначені у пункті 6-2 цього контракту; є) у разі неспроможності виконати контракт у зв`язку з систематичним (протягом двох та більше кварталів) невиконанням Підприємством фінансового плану та показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану Підприємства, установлених відповідно до пункту 7 цього контракту; з інших підстав, передбачених законодавством України.

Пунктом 27 Контракту визначено, що якщо розірвання контракту проводиться на підставах, встановлених у цьому контракті, але не передбачених законодавством України, про це зазначається у трудовій книжці Керівника з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Встановлено, що 12.05.2022 наказом Міністра оборони України (по особовому складу керівників державних підприємств) № 10-ДП, ОСОБА_2 звільнено з роботи директора ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та розірвано контракт, укладений з ним 28.08.2019, відповідно до підпункту «б» пункту 23 розділу 5 Контракту.

Позивач зазначає про таємність видання наказу № 10-ДП від 12.05.2022 та про те, що позивача не було запрошено для узгодження змін умов контракту тощо. Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи з 24.02.2022 позивач не з`являвся на робочому місці, фактичне керівництво підприємством не здійснював, що у свою чергу з урахуванням умов воєнного стану могло призвести до настання негативних наслідків для підприємства. Зазначені обставини підтверджуються проведеною перевіркою окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1", що засвідчено Актом (затвердженим 15.04.2022 Головним управлінням майна та ресурсів) та доданими до нього документами (далі - Акт).

Зокрема, в Акті вказано, що у період з 01.03.2022 по дату закінчення перевірки ОСОБА_2 та його заступник ОСОБА_5 на підприємстві були відсутні. За інформацією відділу кадрів директор підприємства Резніченко С.В. з 24.02.2022 по 14.04.2022 не подавав будь-яких заяв на відпустку, не попереджав про місце свого перебування, наказів про тимчасове виконання обов`язків директора підприємства іншим особам не видавав. Також, комісією 30.03.2022 здійснено огляд території та об`єктів нерухомості підприємства та виявлено, що охорона підприємства не здійснювалась, ворота та КПП підприємства були зачинені та замкнені.

Також, встановлено, що внаслідок відсутності ОСОБА_2 на робочому місці упродовж зазначеного період працівникам ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" не виплачено заробітну плату за березень 2022 року, не сплачено ПДФО, ССВ та військового збору на загальну суму понад 70 тис. грн. Причиною нездійснення виплат заробітної плати стало те, що директор залишив підприємство, на роботу не призначив іншу особу виконувати обов`язки керівника, що має право підпису первинних бухгалтерських документів.

За результатами проведеної перевірки окремих питань діяльності ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та з метою відновлення нормальної роботи підприємства в умовах воєнного стану 12.05.2022 було видано наказ Міністра оборони України (по особовому складу керівників державних підприємств) № 10-ДП, а тимчасове виконання обов`язків директора Підприємства покладено на заступника директора з комерційної діяльності ДП МОУ «Київське управління механізації і будівництва» ОСОБА_3 , тобто на особу, яка обіймала посаду в іншому державному підприємстві.

Як було зазначено відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву, погодження звільнення ОСОБА_2 з посади директора ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" від Київського міського голови було надане про що свідчить лист за підписом Київського міського Голови № 001-01-103 від 20.05.2022.

Посилання позивача на те, що його звільнення з посади відбулося без погодження Київською міською державною адміністрацією, і тим самим був порушений п. 4 Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений Постановою КМУ від 09.10.2013 № 818 (далі - Порядок), судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Порядку пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства, яке зареєстроване на території м. Києва, погоджується з головою Київської міської держадміністрації

Пропозиції апарату галузевого структурного підрозділу місцевої держадміністрації та голови місцевої держадміністрації про результати проведеної співбесіди зазначаються у картці погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства, яка складається за формою згідно з додатком (п. 5 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

У разі коли протягом 5 днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства головою місцевої держадміністрації не надіслані, пропозиція вважається погодженою.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що пропозиція щодо погодження звільнення позивача з посади керівника ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" надійшла до Київської міської держадміністрації менше ніж за 5 днів до видання наказу про звільнення, а тому за відсутності такого погодження більше 5 днів таке звільнення вважається погодженим останньою у відповідності до абз. 2 п. 6 Порядку.

Згідно із п.п. 19-1 п. 10 Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, міністр оборони, зокрема, призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міноборони, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позивач мав достатньо часу з 24.02.2022 до дати видання наказу аби з`явитись на робочому місці та продовжити виконувати свої обов`язки, однак Позивач цього не зробив.

За наведених обставин, звільнення позивача з посади директора ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" відбулось у відповідності до положень чинного законодавства та з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині скасування наказу Міністерства оборони України) по особовому складу керівників державних підприємств) за № 10-ДП від 12.05.2022 та поновлення позивача на посаді директора ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 12.05.2022 не знайшли свого правового обґрунтування та є такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивач у позові зазначив, що з ним не здійснено розрахунок при звільненні з посади директора ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1", що суттєво вплинуло на його матеріальне становище та є грубим порушенням вимог КЗПП України.

Як встановлено в судовому засіданні ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі наказу директора Підприємства від 16.05.2022 №23-К проведено повний розрахунок за фактично відпрацьований час ОСОБА_2 згідно табелів обліку робочого часу (березень-травень 2022 року), виплачено компенсацію за 63 календарних днів невикористаної основної та додаткової відпусток. Грошові кошти були сплачені відповідачем 2 на картковий рахунок позивача 17.05.2022, що підтверджується платіжним дорученням №65.

При цьому, варто зауважити, що в платіжному дорученні №65 від 17.05.2022 у полі призначення платежу зазначено наступне: « КР НОМЕР_3 ІПН НОМЕР_2 виплата компенсації при звільненні в травні 2022 р. Податки сплачено ССВ, ПДФО, ВЗ пл. Дор. №62064 від 17.05.2022». Відтак Позивач мав можливість ознайомитись з причиною та підставою перерахування на його картковий рахунок грошових коштів у розмірі 55 876,12 грн., зокрема позивач не спростовує одержання ним вказаної суми розрахунку.

Відносно невидачі трудової книжки судом встановлено, що відповідачем 2 на адресу позивача (за адресою місця реєстрації та адреси, вказаної позивачем під час прийому на роботу) 17.05.2022 направлено лист № 48- від 16.05.2022 із пропозицією з`явитись до ДП МОУ "ІНФОРМАЦІЯ_1" для одержання трудової книжки особисто. Однак, зазначені листи повернулись відправнику у зв`язку із закінченням термінів зберігання.

За наведених обставин, вбачається, що відповідачем 2 у повній мірі виконано приписи ст. 47 КЗпП України, де передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. А також положення п. 4.1., 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. №58, де зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, роботодавець у цей же день має надіслати працівнику поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки.

На підставі викладеного, вбачається, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 на користь позивача заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Всупереч правилам п.п. 4, 5, ч. 2 ст 175 ЦПК України, п. 7 Постанови ВСУ № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позивач у своєї позовної заяві викладає лише позовні вимоги, але не зазначає доказів, що підтверджують кожну обставину, на яку він посилається.

Верховний Суд України в своїй постанові від 31.10.2012 в справі №6-53цс12 зробив висновок про те, що «особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог та порушення його особистого права.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 (справа №6-48цс13) при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статті 23, 1167, 1173 ЦК України та стаття 11 Закону України від 24.03.1998 «Про державну виконавчу службу».

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

У силу ст. 1167 ЦК України передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно положень п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №5 від 31.05.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Надані докази і фактичні обставини справи не дають обґрунтованих підстав вважати, що позивачу було завдано моральної шкоди, позивач не довів та не надав належні та допустимі докази заподіяння йому такої шкоди, обґрунтованості зазначеного розміру такої шкоди. Тобто, відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні і даної частини вимог.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 417 ЦПК України, судова практика повинна відповідати наведеному рішенню касаційної інстанції.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що не обґрунтовані на законі, не доведені матеріалами справі та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81,141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_1", третя особа: директор Державного підприємства Міністерства оборони України "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.Л. Котвицький