Номер провадження: 22-ц/813/1877/24

Справа № 521/6725/22

Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса Головної регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Сегеди О.М. 22 травня 2023 року у м. Одеса, -

встановила:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до Виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса Головної регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», посилаючись на те, що на підставі наказу начальника Виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса Головної регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» за № ЛВЧДК-3-05/818 від 08 червня 2012 року, позивач була прийнята на роботу на умовах контракту на посаду провідника пасажирського вагону.

18 квітня 2022 року ОСОБА_1 було видано наказ (розпорядження) №225/ОС від 18 квітня 2022 року, табельний номер №4951, про припинення трудового договору (контракту), згідно якого позивач була звільнена з роботи відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України на підставі, передбаченій контрактом від 08 червня 2012 року №55, тобто з ініціативи роботодавця.

ОСОБА_1 вважала вказаний наказ начальника Виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса Головної регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» за № ЛВЧДК-3-05/818 від 18 квітня 2022 року про своє звільнення незаконним, безпідставним, виданим з порушенням ст. 41 Конституції України та законодавства України, оскільки у порушення наведених приписів, в оскарженому наказі №225 /ОС від 18 квітня 2022 року не зазначено, які саме умови, передбачені трудовим договором (контрактом) №55 від 08 червня 2012 року, стали підставою для його припинення та її звільнення.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) начальника Виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса Головної регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» Сидоренко С.В. №225/ОС табельний номер №4951 від 18 квітня 2022 року про припинення трудового договору(контракту) з провідником пасажирського вагону ОСОБА_1 ; поновити її на роботі у Виробничому підрозділі Пасажирського вагонного депо станції Одеса Головної регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» з дати звільнення 18 квітня 2022 року на посаді провідника пасажирського вагону; стягнути з Виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса Головної регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 квітня 2022 року до дня поновлення на роботі.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 була відсутня на своєму робочому місці більше трьох годин, що підтверджується показаннями провідника ОСОБА_2 та начальника потягу ОСОБА_3 .

Таким чином, у даному випадку відсутні будь-які, передбачені статтями 40 та 41 КЗпП України, підстави для припинення трудового договору від 08 червня 2012 року та, відповідно, вбачається незаконність наказу №225/ОС табельний номер №4951 від 18 квітня 2022 року про припинення трудового договору(контракту) з провідником пасажирського вагону ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Сторони про розгляд справи на20 лютого 2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 , представник АТ «Українська залізниця» у судове засідання не з`явився.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника АТ «Українська залізниця», який своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Стаття 141 КЗпП України визначає обов`язки роботодавця. Роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку і діє на підставі Статуту.

22 червня 2010 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу в пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» на посаду провідника пасажирського вагону.

Наказом про переведення на іншу роботу №ЛВЧДК -3-05/818 від 08 червня 2012 року, ОСОБА_1 була з 08 червня 2012 року переведена на роботу за контрактом на посаду провідника пасажирського вагону (т.1 а.с. 36).

08 червня 2012 року між позивачкою та Пасажирським вагонним депо Одеса-Головна, в особі начальника депо, було укладено контракт з працівником за №55 від 08 червня 2012 року, за умовами якого ОСОБА_1 була прийнята на роботу в резерв провідників за посадою «провідник пасажирського вагону» строком дії з 08 червня 2012 року до 07 червня 2015 року (т.1 а.с. 30-34).

Згідно додаткової угоди від 04 травня 2019 року до контракту №55 від 08 червня 2012 року, за угодою сторін контракт №55 від 08 червня 2012 року був продовжений до 07 червня 2024 року (т.1 а.с. 35).

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 16 березня 2022 року по 18 березня 2022 року пасажирський потяг №36/35 сполученням Одеса - Перемишль обслуговувала потягна бригада під керівництвом начальника потяга ОСОБА_3 , та провідників пасажирського вагону (далі - ППВ) ОСОБА_2 , яка обслуговувала вагон №23/13942, та ППВ ОСОБА_1 , яка обслуговувала вагон №24/14965

18 березня 2022 року від співробітників Одеського територіального управління апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» до керівництва депо надійшла інформація щодо випадку виявлення тютюнових виробів в кількості 1190 пачок у провідників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які обслуговували потяг №35/35 у добу 17 березня 2022 року, які вони намагались провезти на територію Республіки Польща і були затримані працівниками польської прикордонної служби (т.1 а.с. 94-95, 96).

Зі змісту повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. 23/4881-22 від 19 квітня 2022 року вбачається, що 18 березня 2022 року, під час проведення взаємодії із Прикордонною Вартою Республіки Польща, було отримано інформацію про те, що представниками митної служби Республіки Польща 17 березня 2022 року під час проведення огляду потягу №35 сполученням Одеса-Перемишль на в`їзд в Республіку Польща в особистих речах виявлено тютюнові вироби в кількості 1190 пачок, та ними було затримано двох громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т.1 а.с. 94 - 95, 96).

Згідно протоколу оперативної наради при начальнику пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головна від 18 березня 2022 року щодо попереднього розгляду випадку виявлення тютюнових виробів у провідників потягу №36/35 сполученням Одеса - Перемишль на станції Перемишль працівниками прикордонної служби в добу 17 березня 2022 року, розгляд даного питання було відкладено на 21 березня 2022 року, оскільки начальник потяга ОСОБА_3 по цьому факту відмовилась надавати пояснення, про що свідчить акт від 18 березня 2022 року, а провідники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на нараду не з`явилися (т.1 а.с. 69-70).

Також було встановлено, що 18 березня 2022 року провідники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були відсутні о 13:08 год. на робочому місці в вагонах №23/13942 та 24/14965, що підтверджується актом від 18 березня 2022 року (а.с. 79).

Крім того, 18 березня 2022 року повторно, у парку відстою, було перевірено виконання графіка роботи поїзної бригади потяга №35 сполученням Перемишль - Одеса ПКЛНП ОСОБА_3 на станції Одеса о 14:30 год. в вагонах №23/13942 та 24/14965 були відповідно відсутні провідники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шо підтверджується актом від 18 березня 2022 року (т.1 а.с. 80).

Згідно протоколу оперативної наради при в.о. начальника пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головна від 21 березня 2022 року по розгляду того ж питання, на його розгляд прибули ОСОБА_3 та провідники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 71-74).

На вказаній нараді ОСОБА_1 надала пояснення, в яких показала, що після прибуття потяга до станції Перемишль, після висадки пасажирів з вагона №24, вона розпочала прибирання у вагоні. До неї звернулась провідник вагону №23 з проханням піти разом в місто до аптеки. Начальник потяга їх відпустила. При проходженні прикордонного контролю вона надала документи та показала особисті речі. Разом з ними прикордонний контроль проходили пасажири з потяга, вони були з великими сумками. Працівники прикордонної служби звернулись з проханням до них бути свідками при огляді особистих речей пасажирів, після чого їх відпустили. Пасажири залишились на прикордонному контролі, а вони пішли до аптеки.

На потяг вони спізнилися, а тому вимушені були доганяти потяг на таксі і прибули на робочі місця на станції Львів. Черговим провідником був ППВ ОСОБА_6 . Після станції Львів начальник потяга двічі здійснювала обхід потяга. По прибуттю потяга на станції Одеса-Головна о 13:08 год. вона відпросилась у начальника потяга додому в м. Роздільна, оскільки не була черговою (т.1 а.с. 76, 77).

Аналогічні пояснення надала провідник ОСОБА_2 на нараді та в судовому засіданні суду першої інстанції у якості свідка (т.1 а.с. 72, 173).

21 березня 2022 року начальник потяга ОСОБА_7 надала доповідну записку, в який зазначала, що по прибуттю потяга Одеса - Перемишль на станцію Перемишль провідники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з її дозволу пішли в місто до аптеки. Так як потяг відправився зі станції Перемишль о 18:30 год. (за розкладом руху о 18:59 год.), провідники запізнились на відправлення потяга. Дані провідники наздогнали потяг на станції Львів на маршрутному таксі (т.1 а.с. 75).

З графіку чергувань провідників вагонів потяга №36/35 Одеса - Перемишль, які знаходяться в рейсі з 16 березня 2022 року по березень 2022 року (ВУ-6), підписаний начальником потяга ОСОБА_3 , який був наданий до суду першої інстанції представником відповідача вбачається, що в ньому міститься відповідний запис стосовно того, що о 16:30 год. провідники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишили вагон по особистих справах по станції Перемишль. Запис про прибуття провідників у ньому відсутній (т.1 а.с. 88-91).

У наданих суду маршрутних листах провідників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідні записи також відсутні (т.1 а.с. 97-102).

З рішення оперативної наради, оформленого протоколом № ПКВЧД-3-16/164 від 21 березня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано отримати повідомлення №ПКВЧД-3-14/146 від 21березня 2022 про дострокове розірвання контракту згідно чинного законодавства України (т.1 а.с. 82)

Згідно акту від 21 березня 2022 року, ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення та отримання на руки повідомлення (т.1 а.с. 83).

15 квітня 2022 року на адресу позивачки засобами поштового зв`язку було відправлене додаткове повідомлення №ПКВЧД-3-14/210 про розірвання трудового договору не раніше ніж через два тижні після ознайомлення з цим повідомленням, яке було отримано ОСОБА_1 (т.1 а.с. 84, 85, 86).

Наказом (розпорядження) №225/ОС від 18 квітня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 18 квітня 2022 року за п. 8 ст. 36 КЗпП України, на підставі, передбаченій контрактом від 08 червня 2012 року №55 (т.1 а.с. 68).

Позивачка з наказом про звільнення була ознайомлена у цей же день, про що свідчить її підпис на наказі, також остання отримала копію наказу.

Крім того, 18 квітня 2022 року відділом кадрового адміністрування було складено акт про те, що ОСОБА_1 з наказом про звільнення ознайомилася, отримала на руки, проте від отримання трудової книжки та проходження обхідного листа відмовилася.(а.с. 87).

Згідно ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04 липня 1996 року №273, трудові відносини працівників залізничного транспорту загального користування регулюються на підставі Кодексу законів про працю України, Положення «Про дисципліну працівників залізничного транспорту України», іншими актами законодавства України про працю. Особливості умов праці, соціально-побутового і житлового забезпечення, режиму робочого часу та часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту загального користування, робота яких безпосередньо пов`язана з рухом потягів, встановлюються АТ «Укрзалізниця» згідно з чинним законодавством України за погодженням з галузевими профспілками. Працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Переліком категорій і посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №764 від 15 липня 1997 року, посаду начальника пасажирського потяга віднесено до категорії посад, з якими укладається контракт.

Згідно ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

У справах про поновлення на роботі обов`язок доведення правомірності звільнення працівника з ініціативи роботодавця покладається саме на роботодавця.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді провідника пасажирського вагону на підставі контракту за №55 від 08 червня 2012 року, укладеного відповідно до норм чинного законодавства (т.1 а.с. 30-34).

Наказом №225/ос від 18 квітня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 18 квітня 2022 року за п. 8 ст. 36 КЗпП України, на підставі, передбаченій контрактом від 08 червня 2012 року №55 (т.1 а.с. 68).

Згідно ч. 2 ст. 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом (п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, при укладенні контракту законом надано право сторонам самим установлювати їх права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і додаткові підстави розірвання трудового договору.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що, укладаючи контракт, позивачка погодилася з його умовами, у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Вказане підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року у справі №12-рп/98 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство»), у якому зазначено, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (ст. ст. 36, 39-41 КЗпП).

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №452/970/17 зазначила, що у контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за п. 8 ст. 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).

У контракті, укладеному між ОСОБА_1 та Пасажирським вагонним депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» міститься декілька підстав для звільнення працівника, однак у наказі про звільнення ОСОБА_1 роботодавцем не було зазначено конкретну підставу звільнення позивачки, передбачену контрактом №55 від 08 червня 2012 року.

Однак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані обставини не є підставою для визнання звільнення ОСОБА_1 незаконним.

Так, Верховний Суд у постанові по справі № 591/1256/17 від 08 жовтня 2018 року зробив висновок про те, що посилання у касаційній скарзі позивача на порушення порядку його звільнення в силу відсутності в наказі про звільнення зазначення конкретних умов контракту, які він порушив, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо дотримання вимог трудового законодавства при звільненні позивача, сама по собі зазначена обставина не є підставою для задоволення позову про поновлення на роботі.

З урахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у даному випадку є сам факт порушення, а встановлена вина лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу.

Згідно п.п. «в», «д» п. 17 Контракту від 08 червня 2012 року №55, контракт припиняється з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (статтями 40, 41 КЗпП України) та цим контрактом та з інших підстав, передбачених законодавством.

Пунктом 18 Контракту від 08 червня 2012 року №55 передбачені додаткові підстави припинення та розірвання контракту з ОСОБА_1 , відповідно до якого працівник може бути звільнений, а контракт може бути розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі допущення працівником порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України.

Досліджуючи обставини звільнення ОСОБА_1 по даній підставі, судами першої та апеляційної інстанцій перевірено наявність доказів порушення ОСОБА_1 митних чи прикордонних правил, виходячи із обставин справи, які мали місце під час обслуговування нею пасажирського потягу №35/36 сполученням Одеса Перемишль в період з 16 по 18 березня 2022 року.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що порушення митних чи прикордонних правил не є складовою трудових функцій працівника, оскільки дані правила не регулюються нормами трудового законодавства, та відповідальність за їх порушення визначено іншими нормативно правовими актами інших державних органів, однак, згідно умов контракту №55, вказане порушення відноситься до додаткових підстав припинення та розірвання даного контракту.

Тому, укладаючи контракт №55, позивачка погодилася з його умовами, у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов, у тому числі і порушення митних чи прикордонних правил. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

З повідомлення Одеського територіального управління апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця», а також із повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. №23/4881-22 від 19 квітня 2022 року вбачається, що 18 березня 2022 року під час проведення взаємодії із Прикордонною Вартою Республіки Польща отримано інформацію про те, що представниками митної служби Республіки Польща 17 березня 2022 року під час проведення огляду потягу №35 сполученням Одеса-Перемишль на в`їзд в Республіку Польща виявлено тютюнові вироби в кількості 1190 пачок і затримано громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Зі змісту протоколу оперативної наради при в.о. начальника пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головна від 21 березня 2022 року по розгляду питання виявлення тютюнових виробів у провідників потяга Перемишль-Одеса №36/35 щодо дій начальника потяга ОСОБА_3 після опитування провідників, аналізу документації, яка була надана ОСОБА_3 , було зроблено висновок про те, що провідники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були дійсно відсутні на робочому місці більше п`яти годин, за що повинні нести дисциплінарну відповідальність відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Порушення з боку підлеглих працівників поїзної бригади стало можливим через послаблення контролю начальником потяга ОСОБА_3 .

Крім того, зі змісту відповіді 7 Прикарпатського прикордонного загону від 24 квітня 2022 року вбачається, що даним органом встановлено причетність провідників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до перевезення тютюнових виробів, що свідчить про порушення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 митних та прикордонних правила (т.1 а.с. 54-61).

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки обох оперативних нарад по розгляду конфліктної ситуації свідчать про те, що даним органом в діях ОСОБА_1 були встановлені порушення умов контракту.

Крім того, встановленим є факт, що 17 березня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в 16:30 годині залишили вагон по особистих справах на станції Перемишль, дані про повернення їх на робочі місця відсутні, запис про прибуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в журналі відсутній (т.1 а.с. 88).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2022 року, по прибуттю потяга №35 сполученням Перемишль Одеса ПКЛНП Дєордієва на станції Одеса о 13 годині 09 хвилин, в вагонах №23/13942 та 24/14965 були відсутні провідники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджено актом від 18 березня 2022 року (т.1 а.с. 79).

18 березня 2022 року повторно, у парку відстою, було перевірено виконання графіка роботи поїзної бригади потяга №35 сполученням Перемишль - Одеса ПКЛНП ОСОБА_3 на станції Одеса, о 14 годині 30 хвилин в вагонах №23/13942 та 24/14965 були, відповідно, відсутні провідники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шо підтверджується актом від 18 березня 2022 року (т.1 а.с. 80).

Факт відсутності на робочому місці 17 березня 2022 року ОСОБА_1 не заперечувала, але стверджувала, що на станції Львів вона повернулася на своє робоче місце, при цьому доказів вказаного судам першої та апеляційної інстанцій не надала.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона знаходилась 18 березня 2022 року на робочому місці, спростовуються вищезазначеними актами від 18 березня 2022 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 була відсутня на своєму робочому місці з 16 годин 30 хвилин 17 березня 2022 року по 18 березня 2022 року включно, тобто більше трьох годин.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому).

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин відсутності на роботі понад три години протягом робочого дня.

Оскільки вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі не існує, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин.

Згідно сталої судової практики, причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я тощо.

Відсутність працівника на роботі за станом здоров`я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також іншими доказами.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 серпня 2019 року у справі №344/3588/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі №459/2618/17, від 07 вересня 2020 року у справі №580/1658/19.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі №686/21222/16-ц зазначено, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у разі вчинення працівником прогулу без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня. Невихід на роботу в зв`язку з самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, вихід на пенсію без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника. Вказана правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №6-1412цс17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №235/2284/17 (провадження №61-72св17) зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Порядок застосування дисциплінарного стягнення визначений у ст. 148 КЗпП України, відповідно до якого до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як один із важливих елементів порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Згідно ст. ст. 148, 151 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі №6-2801цс15 зазначено, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Згідно пункту 22 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою КМУ від 19 березня 1994 року № 170, обов`язковою умовою дострокового розірвання трудового контракту є попередження відповідної сторони за два тижні. Аналогічне положення містить і пункт 20 трудового контракту, укладеного з ОСОБА_1 від 08 червня 2012 року № 55.

З матеріалів справи вбачається, що 21 березня 2022 року ОСОБА_1 було надано повідомлення №ПКВЧД-3-24/146 про дострокове розірвання контракту №55 від 08 червня 2012 року, проте від засвідчування факту ознайомлення ОСОБА_1 відмовилась, про що було складено відповідний акт від 21 березня 2022 року (т.1 а.с. 82, 83).

15 квітня 2022 року позивачці було додатково відправлено повідомлення №ПКВЧД-3-14/209 про дострокове розірвання контракту №55 від 08 червня 2012 року засобами поштового зв`язку (т.1 а.с. 84, 85, 86).

І тільки 18 квітня 2022 року, в день звільнення, ОСОБА_1 ознайомилась із наказом про звільнення та отримала його копію, а від отримання трудової книжки та проходження обхідного листа - відмовилась, що підтверджується актом від 18 квітня 2022 року, і вказане свідчить про дотримання роботодавцем процедури попередження працівника про майбутнє звільнення (т.1 а.с.87).

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів щодо відсутності порушення нею умов контракту (поважність причин відсутності на роботі за період з 17 березня 2022 року по 18 березня 2022 року).

Необгрунтованими при цьому є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 була відсутня на своєму робочому місці більше трьох годин, що підтверджується показаннями провідника ОСОБА_2 та начальника потягу ОСОБА_3 .

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку показання вказаних осіб не можуть бути належними доказами у справі, оскільки встановленими та не спростованими апелянтом є ті обставини, що вона покинула робоче місце по прибуттю до м. Перемишль, і відмітки про те, що ОСОБА_1 приступила до виконання посадових обов`язків, були відсутні. Крім того, відмітками штампів, що містяться у паспорті ОСОБА_1 для виїзду за кордон підтверджується, що остання покинула робоче місце, та не знаходилась у вагоні потягу більше трьох годин.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона наздогнала потяг на станції Львів, але начальником потяга про це не був внесений запис до рейсового журналу, не підтверджені жодним доказом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що при перевірці потягу по прибуттю на станції Одеса-Головна ОСОБА_1 була відсутня, що підтверджується актами від 18 березня 2022 року, які були складені при перевірці потягу №35/36 по прибутті 18 березня 2022 року об 13:08 год. та об 14:30 год.

Аналогічно була відсутня на своєму робочому місці ОСОБА_1 і після прибуття потяга №36/35 сполучення Перемишль Одеса о 13:08 год. 18 березня 2022 року, що підтверджено начальником потяга ОСОБА_3 , яка повідомила, що провідників вона відпустила одразу додому, хоча провідники пасажирських вагонів не мали права покидати робоче місце (вагон потяга) після прибуття потягу на станцію Одеса - Головна, а зобов`язані були виконувати вимоги, визначені у розділах 4 та 5 робочої інструкції ЦЛ-0038.

Таким чином, вказані обставини підтверджують той факт, що апелянт дійсно, без поважних причин, була відсутня на роботі за період з 17 березня 2022 року по 18 березня 2022 року, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 11 березня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе