ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6925/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

Київської міської ради - Веретільник О.С.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Протасів Яр» - Кобець І.В.,

Невмержицького В.П.,

Громадської організації «Захистимо Протасів Яр» -Диканя А.П.,Никоненко Т.М.,

Київського комунального об`єднання зеленого будівництва

та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Протасів Яр»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 (у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. (головуючий), Козир Т.П., Коробенко Г.П.)

у справі № 910/6925/22

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Протасів Яр»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Громадської організації «Захистимо Протасів Яр», Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»,

про встановлення земельного сервітуту;

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Протасів Яр»

до Київської міської ради

про визнання частково недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Протасів Яр» (далі - ТОВ «Протасів Яр»), у якому просила встановити сервітут на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:72:210:0008 площею 0,1045 га, 8000000000:72:213:0031 площею 1,6002 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га, які належать на праві приватної власності ТОВ «Протасів Яр», для забезпечення функціонування ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» шляхом забезпечення доступу до території відвідувачів заказника місцевого значення «Протасів Яр», визначивши істотні умови сервітуту згідно з переліком, наведеним у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовано необхідністю забезпечення доступу відвідувачів до території ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва, який було оголошено таким рішенням Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948, до складу якого, у тому числі входять території зазначених земельних ділянок, належних на праві приватної власності ТОВ «Протасів Яр».

Київська міська рада також зазначала, що ці земельні ділянки мають важливе природоохоронне та археологічне значення, фактично використовуються мешканцями територіальної громади міста Києва та Солом`янського району для рекреації, проведення особистого дозвілля, задоволення естетичних потреб, вигулу домашніх тварин, а сам відповідач за первісним позовом не здійснює на таких земельних ділянках господарської діяльності, тому втручання в його право шляхом встановлення сервітуту буде мінімальним.

Разом із тим позивачем зауважено, що забезпечення функціонування ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» не може бути здійснено в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту, оскільки ТОВ «Протасів Яр» може обмежити доступ відвідувачів до земельних ділянок, здійснити забудову або в інший спосіб перешкодити реалізації рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Громадську організацію «Захистимо Протасів Яр» (далі - ГО «Захистимо Протасів Яр»); також протокольною ухвалою від 14.11.2022 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (далі - КО «Київзеленбуд»).

У вересні 2022 року ТОВ «Протасів Яр» звернулося до суду із зустрічним позовом до Київської міської ради, який ухвалою суду від 29.09.2022 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, у якому просило:

- визнати недійсним пункт 1 рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр» та додаток до нього в частині включення до меж ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» природної території площею 16,5749 га, а саме: земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:210:0008, 8000000000:72:210:0033, 8000000000:72:213:0031;

- визнати недійсним пункт 3 рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр»;

- визнати недійсним пункт 4 рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр» у частині внесення змін до показників розвитку зеленої зони, затверджених пунктом 1 рішення Київської міської ради від 08.07.2021 № 1583/1624, щодо додавання до переліку територій і об`єктів природно-заповідного фонду природної території площею 16,5749 га, а саме: земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:210:0008, 8000000000:72:210:0033, 8000000000:72:213:0031.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Київською міською радою порушено визначений статтею 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» порядок оголошення територій ландшафтним заказником місцевого значення, без отримання погодження ТОВ «Протасів Яр» на включення його земельних ділянок до території ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр», у зв`язку із чим зазначене рішення в оспорюваній частині є таким, що порушує право позивача на мирне володіння своїм майном.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у задоволенні позову Київської міської ради відмовлено. Зустрічний позов ТОВ «Протасів Яр» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ «Протасів Яр» судовий збір у сумі 2 481,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов Київської міської ради задоволено. Встановлено сервітут на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:72:210:0008 площею 0,1045 га, 8000000000:72:213:0031 площею 1,6002 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га, які належать на праві приватної власності ТОВ «Протасів Яр», для забезпечення функціонування ландшафтного заказнику місцевого значення «Протасів Яр» шляхом забезпечення доступу до території відвідувачів заказника місцевого значення «Протасів Яр», визначивши істотні умови сервітуту: 1.1. Строк сервітуту - безстроковий. 1.2. Площа, на яку поширюється земельний сервітут - 16,5749 га. 1.3. Межі сервітуту - згідно з кадастровим планом земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:72:210:0008, 8000000000:72:213:0031, 8000000000:72:210:0033. 1.4. Плата: звільнення ТОВ «Протасів Яр» від сплати земельного податку на земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:210:0008 площею 0,1045 га, 8000000000:72:213:0031 площею 1,6002 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га. Закрито провадження в частині зустрічної позовної заяви ТОВ «Протасів Яр» на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у зв`язку з тим, що спір у цій частині позову не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Стягнуто з ТОВ «Протасів Яр» на користь Київської міської ради 2 481,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 7 443,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ТОВ «Протасів Яр» на користь ГО «Захистимо Протасів Яр» 7 443,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Протасів Яр» про направлення (передачу) справи № 910/6925/22 у частині зустрічного позову ТОВ «Протасів Яр» до Київської міської ради про визнання частково недійсним рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр» на розгляд до суду за встановленою юрисдикцією - до Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанцій, у серпні 2023 року ТОВ «Протасів Яр» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, просило передати справу № 910/6925/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду; скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023; рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у частині позовних вимог Київської міської ради залишити без змін; справу № 910/6925/22 у частині зустрічних позовних вимог передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду; здійснити перерозподіл судових витрат у частині первісних позовних вимог Київської міської ради про встановлення земельного сервітуту.

06.09.2023 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С. відкрито касаційне провадження у справі № 910/6925/22 за касаційною скаргою ТОВ «Протасів Яр» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК; призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.10.2023.

Київська міська рада та ГО «Захистимо Протасів Яр» у відзивах на касаційну скаргу зазначають про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просили відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ «Протасів Яр» у повному обсязі.

18.09.2023 на розгляд Суду надійшла заява ТОВ «Протасів Яр» про відвід судді Міщенку І.С. у розгляді справи № 910/6925/22.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С. від 19.09.2023 визнано необґрунтованим відвід, заявлений ТОВ «Протасів Яр» судді Міщенку І.С. у розгляді справи № 910/6925/22. Справу № 910/6925/22 передати на авторозподіл з метою визначення судді для вирішення питання про відвід у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК.

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кондратової І.Д. ухвалою від 22.09.2023 відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Протасів Яр» про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Міщенка І.С. від розгляду справи № 910/6925/22.

Незважаючи на те, що ухвалою Верховного Суду від 19.09.2023 заявлений відвід визнано необґрунтованим, суддя Міщенко І.С., вважаючи подальшу участь у розгляді справи № 910/6925/22 неможливою через бачення в ній суперечності із Бангалорськими принципами поведінки суддів, 21.09.2023 подав заяву про самовідвід.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С. від 21.09.2023 задоволено заяву судді Міщенка І.С. про самовідвід у справі № 910/6925/22.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2023 справу № 910/6925/22 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Зуєв В.А.

03.10.2023 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ТОВ «Протасів Яр» (щодо питання розмежування «нормативно-правового акта» та «індивідуального акта»).

Як свідчать матеріали справи № 910/6925/22 касаційна скарга ТОВ «Протасів Яр», у якій заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції, мотивована у цій частині вимог тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі в частині зустрічного позову, порушив положення статті 20 ГПК, статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та дійшов помилкового висновку про вирішення спору за зустрічним позовом за правилами адміністративного судочинства, а доводи касаційної скарги зводяться, між іншим, до порушення судом апеляційної інстанції правил предметної (суб`єктної) юрисдикції господарських судів. Крім того, скаржником зазначено, що справа містить виключну правову проблему (щодо визначення можливості органу місцевого самоврядування в судовому порядку встановлювати сервітут на приватні земельні ділянки за певних умов) і така передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У судовому засіданні 04.10.2023 представники ТОВ «Протасів Яр» підтримали заявлене клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною 6 статті 302 ГПК.

Представники Київської міської ради, ГО «Захистимо Протасів Яр» заперечили проти задоволення заявленого ТОВ «Протасів Яр» клопотання, оскільки вважають таке клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду безпідставним.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2023 за клопотанням ТОВ «Протасів Яр» справу № 910/6925/22 разом із касаційною скаргою ТОВ «Протасів Яр» передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 справу № 910/6925/22 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2023 призначено касаційну скаргу ТОВ «Протасів Яр» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 910/6925/22 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.01.2024.

04.01.2024 ТОВ «Протасів Яр» через систему «Електронний суд» подало письмові пояснення щодо питання юрисдикційності зустрічних позовних вимог ТОВ «Протасів Яр».

10.01.2024 представник ГО «Захистимо Протасів Яр» Никоненко Т.М. через систему «Електронний суд» подала клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю бути присутньою в судовому засіданні з огляду на позитивний результат дослідження на коронавірус та вірус грипу В, що підтверджується доданими до клопотання результатами досліджень медичної лабораторії.

10.01.2024 Київська міська рада подала клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю бути присутнім представника позивача в судовому засіданні у зв`язку з контактом останнього з хворою на коронавірус представницею ГО «Захистимо Протасів Яр» Никоненко Т.М. та суттєвим погіршенням самопочуття представника позивача.

Аналогічне за змістом клопотання про відкладення розгляду справи через систему «Електронний суд» подала адвокат Веретельнік О.С. (представник Київської міської ради).

У судовому засіданні 10.01.2024 представник ГО «Захистимо Протасів Яр» Дикань А.П. підтримав зазначені клопотання та просив відкласти розгляд справи, а представники ТОВ «Протасів Яр» зазначили про вирішення цих клопотань на розсуд Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.01.2024 розгляд касаційної скарги ТОВ «Протасів Яр» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 910/6925/22 відкладено на 31.01.2024.

29.01.2024 ТОВ «Протасів Яр» через систему «Електронний суд» подало клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні у справі № 910/6925/22, обґрунтоване тим, що наразі між учасниками цієї справи ведуться переговори щодо мирного врегулювання спірних відносин, що може мати наслідок у вигляді укладення між сторонами мирової угоди та, відповідно, закриття провадження у справі № 910/6925/22 як в частині первісних вимог, так і в частині зустрічних вимог.

30.01.2024 Київська міська рада через систему «Електронний суд» подала клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване обставинами неможливості бути присутнім представника позивача в судовому засіданні 31.01.2024 у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні у справі № 991/4073/21 (як представник Дихне Є.Г.), яке призначене на 09 год. 30 хв. 31.01.2024. Також зазначено, що наразі між учасниками справи № 910/6925/22 ведуться переговори щодо мирного врегулювання спірних відносин, що може мати наслідок укладення між сторонами мирової угоди та, відповідно, закриття провадження у справі № 910/6925/22.

30.01.2024 ГО «Захистимо Протасів Яр» через систему «Електронний суд» подала клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні у справі № 910/6925/22, обґрунтоване тим, що наразі між учасниками цієї справи ведуться перемовини щодо мирного врегулювання спору, за результатами яких може бути досягнуто мирової угоди, наслідком якої, у випадку її визнання судом, буде закриття провадження у справі № 910/6925/22 у частині первісних та зустрічних позовних вимог.

30.01.2024 ГО «Захистимо Протасів Яр» через систему «Електронний суд» подала клопотання про передачу справи № 910/6925/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини 5 статті 302 ГПК для вирішення виключної правової проблеми - віднесення питання оскарження безпосереднім власником майна рішення суб`єкта владних повноважень до публічно-правового чи до приватноправового спору.

31.01.2024 протокольною ухвалою в судовому засіданні у справі № 910/6925/22 оголошено перерву до 21.02.2024.

19.02.2024 ТОВ «Протасів Яр» через систему «Електронний суд» подало заперечення проти клопотання про передачу справи № 910/6925/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

21.02.2024 КО «Київзеленбуд» у судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей щодо повідомлення КО «Київзеленбуд» про дату, час і місце судового засідання, відсутність заяви КО «Київзеленбуд» щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника КО «Київзеленбуд».

У судовому засіданні 21.02.2024 представник ГО «Захистимо Протасів Яр» підтримав клопотання про передачу справи № 910/6925/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини 5 статті 302 ГПК, яке обґрунтоване тим, що виключна правова проблема в даному випадку полягає в тому, що відсутня судова практика у такій категорії спорів, коли саме власник майна оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, яке стосується саме його майна, та, яка чітко відповідає на питання щодо юрисдикції такого спору та чи є він публічно-правовим або приватно-правовим. Так, у клопотанні, зокрема зазначено, що існуюча судова практика, на яку послалася Велика Палата Верховного Суду (в ухвалі від 09.11.2023 у цій справі), та аналіз якої здійснено ГО «Захистимо Протасів Яр» (якісна характеристика), стосується спорів користувача майна або особи, яка хоче отримати майно в користування, і власника майна. Практика, яка б стосувалася спорів власника майна і органу місцевого самоврядування щодо природоохоронного статусу території, відсутня. Тобто, відсутня чітка позиція про те, що спір власника землі, що ввійшла до заказника, та органу місцевого самоврядування, який прийняв рішення про створення заказника, щодо законності чи незаконності рішення органу місцевого самоврядування є приватно-правовим спором, а не публічно-правовим. ГО «Захистимо Протасів Яр» вважає, що такий спір є публічно-правовим і має розглядатись адміністративним судом. Також зазначено, що існують спори, пов`язані з реалізацією права користування земельною ділянкою чи отримання права користування. Позиція щодо підсудності таких спорів наведена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 805/3161/15-а, від 30.11.2023 у справі № 640/16006/20, від 24.12.2021 у справі № 160/8226/20. Проте проблема, про яку зазначає ГО «Захистимо Протасів Яр», на думку заявника клопотання, не проаналізована в жодній постанові Верховного Суду. Водночас, аргументуючи клопотання в кількісному аспекті виключної правової проблеми, ГО «Захистимо Протасів Яр» послалася на постанови Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 805/3161/15-а, від 30.11.2023 у справі № 640/16006/20, від 24.12.2021 у справі № 160/8226/20, від 14.06.2023 у справі № 1840/3226/18.

Представники ТОВ «Протасів Яр» проти заявленого клопотання заперечили та зазначили, зокрема, що в ухвалі від 09.11.2023 Велика Палата Верховного Суду вже надала свої висновки щодо вирішення питання про юрисдикційність спору, який існує між учасниками цієї справи, та відсутності підстав для прийняття справи № 910/6925/22 до свого розгляду. ГО «Захистимо Протасів Яр» у своєму клопотанні зазначає про наявність якісного критерію виключної правової проблеми виключно, констатуючи «факт відсутності практики Верховного Суду» щодо юрисдикційності спорів за участі власника майна та органом місцевого самоврядування. Тобто, наводячи такі доводи, ГО «Захистимо Протасів Яр» по суті обґрунтовує не якісний критерій можливої правової проблеми, як одну з підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини 5 статті 302 ГПК, а встановлені процесуальним законом умови для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду підставі частини 6 статті 302 ГПК (оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції за відсутності висновку Верховного Суду). Проте, за твердженням ТОВ «Протасів Яр», імплементація визначених у частині 6 статті 302 ГПК підстав для передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (у зв`язку з відсутністю висновків Верховного Суду щодо юрисдикційності спору в частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради) через призму «створення» підстав, передбачених частиною 6 статті 302 ГПК («створення» виключної правової проблеми), не може бути підставою для повторної передачі справи № 910/6925/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключну правову проблему потрібно оцінювати, як правило, з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: - відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); - відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект) (така правова позиція викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 363/1834/17, від 04.11.2021 у справі № 908/1525/16, від 16.11.2021 у справі № 910/15541/19, від 23.12.2021 у справі № 757/59343/19-ц, від 02.02.2022 у справі № 910/14224/20).

Суд касаційної інстанції розглянув клопотання ГО «Захистимо Протасів Яр» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, та відмовив у його задоволенні, оскільки заявник клопотання не обґрунтував наявність розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не виклав правову проблему, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; у клопотанні також відсутні посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування саме з подібними правовідносинами; відсутні посилання на кількісні та якісні показники, які б свідчили про те, що передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини 5 статті 302 ГПК необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, та з урахуванням ухвали Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 910/6925/22. Інших доводів, які б давали підстави для передачі справи № 910/6925/22 повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду, клопотання ГО «Захистимо Протасів Яр» не містить.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 09.07.2004, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Протасів Яр», останнє набуло право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:210:0008 площею 0,1045 га, за адресою: АДРЕСА_1; цей договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В.В. та зареєстровано за реєстровим № 1421. Відповідне право ТОВ «Протасів Яр» також підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 127962 від 19.11.2004.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру від 26.05.2016 та 09.08.2022 земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:72:210:0008 площею 0,1045 га має наступні характеристики: цільове призначення - 02.07 для іншої житлової забудови, категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення.

На підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2005, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Протасів Яр» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. і зареєстрованого за реєстровим № 774, товариство набуло право власності на земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:72:213:0031 площею 1,6002 га та кадастровий номер 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га, місце розташування яких у кварталі вулиць Протасів Яр, Миколи Амосова та Солом`янської у м. Києві, що також підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку серії КВ № 127962 від 19.11.2004 та серії КВ № 138679 від 16.11.2005.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру від 26.05.2016 та 09.08.2022 земельні ділянки із кадастровими номерами 8000000000:72:213:0031 та 8000000000:72:210:0033 загальною площею 16,4704 га мають наступні характеристики: цільове призначення - 02.07 для іншої житлової забудови, категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення.

02.02.2021 ГО «Захистимо Протасів Яр» звернулася до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про створення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва, до якого було додано Наукове обґрунтування створення ландшафтного заказника місцевого значення Протасів Яр від 29.01.2021 загальною площею 20,4 га та роздруківки інформації (витяги) з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки.

У цьому клопотанні ГО «Захистимо Протасів Яр» просила його погодити та розпочати процес узгодження із власниками і користувачами земельних ділянок; розробити проект ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва; оголосити територію, яка розташована в Солом`янському районі, де розміщені, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:72:213:0038, 8000000000:72:213:0145, 8000000000:72:213:0146, 8000000000:72:210:0033, 8000000000:72:213:0031, 8000000000:72:210:0008, 8000000000:72:213:0048, територією природно-заповідного фонду місцевого значення та встановити охоронну зону; надати зазначеній вище території статус ландшафтного заказника місцевого значення.

У листі від 31.03.2021 № 077/234-461 Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва повідомило Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відсутність заперечень проти створення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва у порядку, встановленому чинним законодавством.

У листі від 01.04.2021 № 077/226-1228 КО «Київзеленбуд» повідомило Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відсутність заперечень щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва за умови дотримання вимог чинного законодавства, статей 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2018 № 306.

У листі від 01.04.2021 № 077/234-479 Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва повідомило Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію про відсутність заперечень проти створення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У листі від 06.04.2021 № 108-4232 Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відсутність заперечень Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району міста Києва проти створення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно з листом від 06.04.2021 № 077-1750 Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило ГО «Захистимо Протасів Яр» про те, що Управління вважає за можливе створення на вказаній у клопотанні від 02.02.2021 території ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва за умови дотримання вимог статей 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», вирішення майнових питань та обов`язкового погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.

Відповідно до рішення постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики від 20.04.2021, оформленого протоколом № 4/7, з питання № 8 порядку денного вирішено підтримати звернення ГО «Захистимо Протасів Яр» щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва та звернутися до Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом 45 днів напрацювати та подати на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики проєкт рішення Київської міської ради щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва.

Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 06.09.2021 № 077-4397 проінформувало постійну комісію Київської міської ради з питань екологічної політики про підготовку проєкту рішення Київської міської ради про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва; про необхідність врахування порядку створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, визначеного розділом VII Закону України «Про природно-заповідний фонд України»; розгляд та погодження клопотання ГО «Захистимо Протасів Яр» щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва; направлення листів ТОВ «Протасів Яр» як власнику та ТОВ «Бора» як первинному користувачу земельних ділянок щодо надання погодження про можливість включення земельних ділянок до територій, рекомендованих для створення заказника.

Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направило ТОВ «Протасів Яр» лист від 10.08.2021 № 077-4396, в якому наведено інформацію про надане Управлінню доручення підготувати проєкт рішення Київської міської ради «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр», а також з метою дотримання вимог статті 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» запропоновано товариству розглянути клопотання ГО «Захистимо Протасів Яр» від 02.02.2021 щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» та повідомити Управління про позицію ТОВ «Протасів Яр» стосовно надання погодження про можливість включення земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:210:0008, 8000000000:72:210:0033, 8000000000:72:213:0031 до територій, рекомендованих для створення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр».

ТОВ «Протасів Яр» у листі від 05.10.2021 № 05/10-21 повідомило Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про свою незгоду щодо включення власних земельних ділянок до територій, рекомендованих для створення ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр».

За дорученням секретаря Київської міської ради від 15.11.2021 проєкт рішення від 15.11.2021 № 08/231-4136/ПР направлений на розгляд Київської міської ради.

У листі від 06.07.2022 № 225-КМГ-2083 Київський міський голова повідомив ТОВ «Протасів Яр» про те, що Київською міською радою планується оголосити ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі міста Києва природну територію, в тому числі в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:210:0008, 8000000000:72:210:0033, 8000000000:72:213:0031, які перебувають у власності ТОВ «Протасів Яр». Також для забезпечення функціонування ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» шляхом забезпечення доступу до території відвідувачів заказника Київським міським головою запропоновано укладення між ТОВ «Протасів Яр» та Київською міською радою безстрокового договору сервітуту щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:210:0008, 8000000000:72:210:0033, 8000000000:72:213:0031 з встановленням плати за сервітут у розмірі податку на ці земельні ділянки. Проєкт договору про встановлення земельного сервітуту додано до зазначеного листа Київської міської ради, докази надіслання якого наявні в матеріалах справи та не спростовуються відповідачем за первісним позовом.

14.07.2022 Київською міською радою прийнято рішення № 4907/4948 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр» (далі - рішення від 14.07.2022 № 4907/4948), яким вирішено:

1. Оголосити ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр» природну територію орієнтовною площею 21,6859 га у Солом`янському районі міста Києва в межах, зазначених у додатку цього рішення.

2. Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»:

2.1. Забезпечити охорону зазначеного об`єкта з оформленням охоронного зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження цього об`єкта.

2.2. Вжити організаційно-правових заходів щодо оформлення права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:72:213:0145, 8000000000:72:213:0146, 8000000000:72:213:0048, 8000000000:72:213:0038, 8000000000:72:213:0046, 8000000000:72:213:0100 для збереження та використання заказників.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю «Протасів Яр»:

3.1. Забезпечити охорону зазначеного об`єкта з оформленням охоронного зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження цього об`єкта.

3.2. Вжити організаційно-правових заходів щодо зміни діючого виду цільового призначення земельних ділянок із кадастровими номерами 8000000000:72:210:0008, 8000000000:72:210:0033, 8000000000:72:213:0031 на цільове призначення «для збереження та використання заказників».

4. Внести зміни до показників розвитку зеленої зони, затверджених пунктом 1 рішення Київської міської ради від 08.07.2021 № 1583/1624, додавши до переліку територій і об`єктів природно-заповідного фонду заказник місцевого значення, зазначений у пункті 1 цього рішення (таблиця 19).

5. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати Товариство з обмеженою відповідальністю «Протасів Яр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енсо Груп» про прийняття цього рішення.

6. Оприлюднити це рішення у спосіб, визначений чинним законодавством України.

7. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань екологічної політики.

Як свідчить зміст Додатку до рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948 «Природна територія, яка оголошується ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр» до загальної площі 21,6859 га природної території, яка оголошена ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр», увійшли також земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:210:0008, 8000000000:72:210:0033, 8000000000:72:213:0031 площею 16,5749 га, землекористувачем яких є ТОВ «Протасів Яр».

У справі, що розглядається, предметом позову Київської міської ради є вимога, заявлена до ТОВ «Протасів Яр», про встановлення сервітуту на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:72:210:0008 площею 0,1045 га, 8000000000:72:213:0031 площею 1,6002 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га, які належать на праві приватної власності ТОВ «Протасів Яр», для забезпечення функціонування ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» шляхом забезпечення доступу до території відвідувачів заказника місцевого значення «Протасів Яр», визначивши істотні умови сервітуту: - строк сервітуту - безстроковий; - площа, на яку поширюється земельний сервітут, - 16,5749 га; - межі сервітуту - згідно з кадастровим планом земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:72:210:0008, 8000000000:72:213:0031, 8000000000:72:210:0033; - плата: звільнення ТОВ «Протасів Яр» від сплати земельного податку на земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:210:0008 площею 0,1045 га, 8000000000:72:213:0031 площею 1,6002 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702га.

ТОВ «Протасів Яр» проти позову заперечило та зазначило, зокрема, що запропонований Київською міською радою сервітут суперечить статтям 98, 100 Земельного кодексу України (далі - ЗК) та статті 401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а також не обґрунтовано наявність права або законного інтересу, які визначають правомірну необхідність встановлення сервітуту на території земельних ділянок, при цьому зазначені позивачем потреби можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту. Запропоновані позивачем умови сервітуту щодо земельних ділянок, за твердженням відповідача, є вкрай невигідними та призведуть до порушення прав товариства як законного власника земельних ділянок.

Разом із тим ТОВ «Протасів Яр», вважаючи незаконним рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр», звернулося до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним зазначеного рішення в частині включення земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:210:0008, 8000000000:72:210:0033, 8000000000:72:213:0031 до території заказника місцевого значення «Протасів Яр».

Київська міська рада проти зустрічного позову заперечила, оскільки вважає рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948 законним та обґрунтованим.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову Київської міської ради та мотивував таке рішення тим, що заявлені умови сервітуту не відповідають законодавчо встановленим вимогам; Київською міською радою не обґрунтовано та не доведено суду належними та допустимими доказами неможливість нормального використання своєї власності та задоволення своїх потреб без обтяження сервітутом земельних ділянок ТОВ «Протасів Яр», а посилання позивача за первісним позовом на необхідність забезпечення функціонування ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» та збереження природно-заповідного фонду не мають жодного взаємозв`язку з неможливістю Київською міською радою користуватися своїм майном, а тому не можуть бути підставою для встановлення сервітуту. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що Київською міською радою порушено право ТОВ «Протасів Яр» на користування своїм майном, рішення від 14.07.2022 № 4907/4948 прийняте з порушенням порядку оголошення територій ландшафтним заказником місцевого значення, а тому зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов Київської міської ради задовольнив із тих підстав, що вид земельного сервітуту, право на який просив встановити позивач за первісним позовом у судовому порядку, відповідно до мети використання чужих земельних ділянок, які належать ТОВ «Протасів Яр», не суперечить вимогам статті 99 ЗК і підпадає під визначення «інші земельні сервітути»; Київською міською радою належним чином доведено та обґрунтовано неможливість ефективного використання власності територіальної громади та задоволення її потреб без обтяження сервітутом земельних ділянок, що належать ТОВ «Протасів Яр», а також доведено площі і межі спірних земельних ділянок, встановлення сервітуту на які вимагає позивач; встановлення земельного сервітуту не є надто обтяжливим способом забезпечення реалізації прав Київської міської ради як розпорядника сусідніх земельних ділянок, оскільки встановлення такого виду сервітуту не веде до позбавлення власника земельних ділянок, які увійшли до складу ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» і щодо яких заявлена вимога про встановлення сервітуту, прав володіння, користування та розпорядження ними, здійснення господарської діяльності на цих земельних ділянках у відповідності та у межах, визначених Законом України «Про природно-заповідний фонд України»; викуп чи відчуження належних ТОВ «Протасів Яр» земельних ділянок для суспільних потреб чи з метою суспільної необхідності є неможливим при оголошенні ландшафтного заказника місцевого значення та не є альтернативою земельного сервітуту, вимога про встановлення якого є предметом первісного позову; не надаючи згоди на укладення договору про встановлення сервітуту, заперечуючи його встановлення в судовому порядку, ТОВ «Протасів Яр» фактично порушуються права позивача.

Разом із тим суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на встановлені обставини справи, предмет і підстави зустрічного позову спір між сторонами виник у зв`язку з недотриманням Київською міською радою як органом самоврядування, наділеним владними управлінськими повноваженнями щодо організації територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, порядку прийняття рішення від 14.07.2022 № 4907/4948, тобто позовні вимоги у цій справі мають ознаки адміністративного спору, який не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має розглядатись за правилами адміністративного судочинства, що і стало підставою для закриття провадження у справі за зустрічним позовом відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Протасів Яр» зазначило, зокрема, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору:

- неправильно застосовав частину 3 статті 402 ЦК, оскільки Київська міська рада не дотрималася порядку досудового врегулювання питання встановлення сервітуту щодо належних товариству земельних ділянок, що свідчить про передчасність заявлених позовних вимог про встановлення сервітуту в судовому порядку;

- не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 402 ЦК, викладені у постановах від 12.04.2022 у справі № 306/612/20, від 01.06.2023 у справі № 520/21041/18, від 13.03.2023 у справі № 297/363/18, від 13.12.2022 у справі № 910/1487/20, від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, від 26.08.2020 у справі № 663/158/17, від 12.01.2022 у справі № 663/917/17, від 18.01.2021 у справі № 372/1567/17, від 21.12.2022 у справі № 924/1058/20, від 12.12.2022 у справі № 910/1487/20;

- неправильно застосував частину 1 статті 100 ЗК, частину 2 статті 401, частину 1 статті 403 ЦК, які визначають, що сервітут може належати лише конкретно визначеній особі і такий сервітут повинен визначати конкретний обсяг прав щодо користування особою чужим майном (земельними ділянками); в цьому випадку суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосовування цих норм права, викладених у постановах від 30.06.2021 у справі № 910/1487/20, від 12.04.2022 у справі № 306/612/20, від 04.02.2020 у справі № 905/798/19;

- неправильно застосував частину 1 статті 401 ЦК, оскільки Київська міська рада не обґрунтувала, а оскаржувана постанова належним чином не мотивована обставинами неможливості задоволення потреб позивача в інший спосіб, аніж установлення сервітуту щодо належних товариству земельних ділянок, зокрема, шляхом викупу, примусового відчуження або оренди цих земельних ділянок; при цьому суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладені у постановах від 30.06.2021 у справі № 910/1487/20, від 02.08.2022 у справі № 914/427/20, від 18.11.2021 у справі № 705/4197/20, від 01.06.2023 у справі № 520/21041/18, від 13.03.2023 у справі № 297/363/18, від 13.12.2022 у справі № 910/1487/20, від 25.01.2023 у справі № 128/3342/19, від 21.12.2022 у справі № 924/1058/20, від 27.10.2022 у справі № 606/1427/19;

- неправильно застосував частини 1, 4 статті 98 ЗК, суть яких зводиться до того, що «правом сервітуту» є право на обмежене та найменш обтяжливе (для власника) користування чужою земельною ділянкою; при цьому скаржник зазначив, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права за подібних правовідносин;

- неправильно застосував частини 1, 7 статті 319, частину 1 статті 320, частини 1, 2 статті 47 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки, запропонований позивачем та встановлений судом сервітут земельних ділянок є вкрай невигідним для товариства та призводить до порушення його прав як законного власника земельних ділянок; також скаржник зазначив, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права за подібних правовідносин;

- порушив положення частин 1, 2 статті 4, пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК, частини 1 статті 2, пункту 7 частини 1 статті 4, пункту 3 частини 1 статті 19 КАС, а саме, неправомірно відніс «спір про право» щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування про віднесення приватної власності до ландшафтного заказника як об`єкта природо-заповідного фонду до категорії спорів, що підлягають розгляду в порядку не господарської, а адміністративної юрисдикції; скаржник зазначив, що наразі відсутній висновок Верховного Суду, у тому числі Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цих норм права саме у подібних правовідносинах;

- не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування частин 1, 2 статті 4, пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК, частини 1 статті 2, пункту 7 частини 1 статті 4, пункту 3 частини 1 статті 19 КАС, викладені у постановах за результатами розгляду спорів щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування та органів державної влади, зокрема, щодо віднесення території до складу парків - правовідносин, наближених до даних спірних правовідносин, а саме, у постановах від 26.03.2020 у справі № 1340/6162/18, від 30.06.2020 у справі № 927/999/19, від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21, від 18.09.2020 у справі № 500/1569/15, від 01.09.2020 у справі № 826/16328/18, від 21.05.2020 у справі № 826/11912/17;

- порушив положення пункту 1 частини 1, частини 2 статті 231, пункту 4 частини 1 статті 275, частин 1, 4 статті 278 ГПК, оскільки фактично позбавив товариство права на передачу справи в частині зустрічного позову на розгляд до суду за встановленою юрисдикцією; в цьому випадку суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені в постановах від 10.06.2021 у справі № 910/7223/18, від 28.07.2021 у справі № 641/6811/17, від 22.09.2021 у справі № 181/808/18, від 03.03.2021 у справі № 207/1728/18, від 16.09.2020 у справі № 755/10683/17, від 15.10.2020 у справі № 755/10683/17.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, та доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

Разом із тим у статті 4 ГПК визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК).

З огляду на положення статті 4 ГПК, статей 15, 16 ЦК підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

За змістом частин 1, 2 статті 5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що Київська міська рада як представницький орган, який діє від імені та в інтересах територіальної громади м. Києва, обрала такий спосіб захисту порушеного права як встановлення сервітуту на земельних ділянках, які належать на праві приватної власності ТОВ «Протасів Яр», для забезпечення функціонування ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» шляхом забезпечення доступу до території відвідувачів заказника місцевого значення «Протасів Яр».

У статті 395 ЦК визначено види речових прав на чуже майно, якими відповідно до частини 1 цієї норми є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно з частиною 1 статті 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 403 ЦК передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (частина 1). Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку (частина 2). Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 3). Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частина 5).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (частина 1 статті 98 ЗК).

За змістом частин 2-4 статті 98 ЗК земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, перелік окремих видів яких наведено у статті 99 ЗК.

Цей перелік не є вичерпним і відповідно до конкретних потреб, що заслуговують на задоволення, заінтересована сторона (власник або землекористувач) вправі вимагати надання їй стосовно чужої земельної ділянки тих або інших повноважень, що носять обмежений характер.

Порядок та особливості встановлення земельних сервітутів конкретизовано у статті 100 ЗК, за змістом якої сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 402 ЦК у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Отже, метою встановлення земельного сервітуту на певний строк чи без визначення строку є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки у ефективному її використанні. При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби землекористувача у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої заінтересованої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання наявності чи відсутності підстав для встановлення земельного сервітуту за рішенням суду дослідив, у тому числі можливість нормального використання позивачем власності територіальної громади без обтяження сервітутом земельних ділянок відповідача, а також можливість задоволення його потреб яким-небудь іншим способом, встановив такі обставини:

- відповідно до рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948 природну територію орієнтовною площею 21,6859 га у Солом`янському районі міста Києва в межах, зазначених у додатку цього рішення, оголошено ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр»;

- земельні ділянки, належні відповідачу, увійшли до складу ландшафтного заказника місцевого значення, оголошеного рішенням Київської міської ради в липні 2022 року, а територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником сусідніх земельних ділянок по відношенню до земельних ділянок, належних відповідачу, що у сукупності становлять територію ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр»;

- Київська міська рада, в межах наданих їй повноважень, відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ» як представницький орган у спірних правовідносинах діє від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва;

- у зв`язку з необхідністю забезпечення функціонування ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр», збереженням рекреаційної зони, рідкісних видів тварин і рослин, задоволення потреб територіальної громади міста Києва, у тому числі шляхом доступу до всієї території відвідувачів цього заказника, неможливість ефективного використання позивачем своєї власності та задоволення своїх потреб без обтяження сервітутом земельних ділянок, що належать відповідачу, вид земельного сервітуту, право на який просив встановити позивач за первісним позовом у судовому порядку, відповідно до мети використання чужих земельних ділянок, які належать ТОВ «Протасів Яр», не суперечить вимогам статті 99 ЗК і підпадає під визначення «інші земельні сервітути»;

- чинним законодавством передбачено встановлення земельних сервітутів, відмінних від особистих, які надають право користування чужою земельною ділянкою групі осіб, тобто невизначеному колу осіб;

- належні ТОВ «Протасів Яр» земельні ділянки увійшли до складу заказника в межах їх площ за кадастровими планами і саме в такому розмірі та межах, а не в їх відповідній частині, тому є доведеним позивачем площі і межі земельних ділянок, встановлення сервітуту на які він вимагає з визначеною метою, та відсутня необхідність виготовлення проектів технічних (кадастрових) планів цих земельних ділянок;

- статус, завдання і основні вимоги до режиму заказників визначені у статях 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», якими, зокрема передбачено, що оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів;

- викуп чи відчуження належних відповідачу земельних ділянок для суспільних потреб чи з метою суспільної необхідності є неможливим при оголошенні ландшафтного заказника місцевого значення та не є альтернативою земельного сервітуту, вимога про встановлення якого є предметом позову Київської міської ради;

- встановлення зазначеного виду сервітуту не веде до позбавлення власника земельних ділянок, що увійшли до складу ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» і щодо яких заявлена вимога про встановлення сервітуту, прав володіння, користування та розпорядження ними, здійснення господарської діяльності на цих земельних ділянках відповідно та у межах, визначених Законом України «Про природно-заповідний фонд України»;

- не надання згоди на укладення договору про встановлення сервітуту з боку відповідача та заперечення його встановлення в судовому порядку порушує права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на ефективне використання своєї власності та задоволення своїх потреб.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку обставин, що свідчать про наявність правових підстав для встановлення сервітуту на земельних ділянках, що належать на праві приватної власності ТОВ «Протасів Яр», для забезпечення функціонування ландшафтного заказнику місцевого значення «Протасів Яр» шляхом забезпечення доступу до території відвідувачів заказника місцевого значення «Протасів Яр» відповідно до визначених істотних умов сервітуту.

Доводи касаційної скарги ТОВ «Протасів Яр» стосовно того, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину 3 статті 402 ЦК, оскільки, на думку скаржника, Київська міська рада не дотрималася порядку досудового врегулювання питання встановлення сервітуту щодо належних товариству земельних ділянок, що свідчить про передчасність заявлених позовних вимог про встановлення сервітуту в судовому порядку, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки при вирішенні спору судом апеляційної інстанції установлено обставини звернення Київської міської ради до ТОВ «Протасів Яр» з метою вирішення питання встановлення земельного сервітуту для забезпечення функціонування ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» з умовами, аналогічними викладеним у позові, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

При цьому недосягнення між сторонами домовленостей щодо встановлення сервітуту в цілому і стало підставою виникнення цього судового спору, про що також свідчить позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог, яка є незмінною протягом усього часу розгляду справи в судах усіх інстанцій, у тому числі в суді касаційної інстанції, яким, зокрема відкладався розгляд касаційної скарги у справі за клопотанням сторін для мирного врегулювання спору.

Разом із тим аналіз наведених вище норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що особа, яка вимагає встановлення сервітуту, має право на захист своїх прав та інтересів шляхом застосування засобів правового захисту, у тому числі має право на позов про примусове встановлення сервітуту, чим і скористався позивач при поданні цього позову за обставин, що склалися. Водночас судом апеляційної інстанції установлено, а позивачем у встановленому процесуальним законом порядку доведено наявність порушеного права територіальної громади міста Києва, в особі якої діє позивач, зі сторони відповідача на ефективне використання комунальної власності та задоволення відповідних потреб.

Отже, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції при вирішенні спору висновків Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 402 ЦК, викладених у постановах від 12.04.2022 у справі № 306/612/20, від 01.06.2023 у справі № 520/21041/18, від 13.03.2023 у справі № 297/363/18, від 13.12.2022 у справі № 910/1487/20, від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, від 26.08.2020 у справі № 663/158/17, від 12.01.2022 у справі № 663/917/17, від 18.01.2021 у справі № 372/1567/17, від 21.12.2022 у справі № 924/1058/20, від 12.12.2022 у справі № 910/1487/20, який узагальнено зводиться до того, що «…передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду», не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, оскільки відповідні висновки суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не тільки не суперечать саме цим висновкам Верховного Суду, а й відповідають їм.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції частини 1 статті 100 ЗК, частини 2 статті 401, частини 1 статті 403 ЦК, які визначають, що сервітут може належати лише конкретно визначеній особі і такий сервітут повинен визначати конкретний обсяг прав щодо користування особою чужим майном (земельними ділянками) також не можна визнати обґрунтованими з огляду на таке.

За змістом статей 1, 4, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища міста, а сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією, цим та іншими законами.

Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи (статті 6, 8 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»).

Право власності на землі комунальної власності належить територіальній громаді, яка є суб`єктам цього права, та реалізує його безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - відповідні ради, які, здійснюючи наявні у них повноваження в галузі земельних відносин та вирішуючи питання їх регулювання, діють від імені громади та в її інтересах. Виконуючи від імені та в інтересах територіальної громади повноваження власника земельних ділянок комунальної власності, відповідні ради мають право вимагати встановлення земельних сервітутів щодо відповідного права, що не суперечить встановленому законом порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17 навела правовий висновок про те, що належність сервітуту юридичній особі не означає, що право користування чужим майном належить цій юридичній особі виключно в особі її виконавчого чи іншого органу. Юридична особа, якій належить сервітут, може користуватися чужим майном так само, як ним звичайно користувався би власник, з урахуванням обсягу прав щодо користування, визначеного сервітутом. Так, якщо змістом сервітуту є право проїзду через частину чужої земельної ділянки, то юридична особа, якій належить сервітут, може здійснювати своє право для проїзду членів виконавчого та інших органів юридичної особи, зокрема її членів, для проїзду працівників юридичної особи, відвідувачів юридичної особи, зокрема її контрагентів (які, наприклад, поставляють продукти, будівельні матеріали, здійснюють ремонт майна юридичної особи чи будівництво, здійснюють обслуговування комунікацій) тощо. Тому встановлення сервітуту для проїзду юридичної особи та її членів не означає, що сервітут належить одночасно і юридичній особі, і членам цієї юридичної особи як фізичним або юридичним особам. Натомість єдиним суб`єктом сервітуту є юридична особа, а не її члени.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що Київська міська рада, в межах наданих їй повноважень як представницький орган, подавши позов у цій справі, діє від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва з метою захисту прав на реалізацію рекреаційних цілей (проходу по цій території), заходів збереження природно-заповідного фонду, а, оскільки, чинним законодавством передбачено встановлення земельних сервітутів, відмінних від особистих, які надають право користування чужою земельною ділянкою групі осіб (тобто невизначеному колу осіб), то задоволення такого позову, за встановлених у справі фактичних обставин заперечення відповідачем встановлення заявленого сервітуту, призведе до поновлення права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на ефективне використання позивачем своєї власності та задоволення власних потреб.

Разом із тим встановлення сервітуту на земельних ділянках, які належать ТОВ «Протасів Яр», для забезпечення функціонування ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» шляхом забезпечення доступу до території відвідувачів зазначеного заказника, право на який просив встановити позивач у судовому порядку, відповідно до мети використання чужих земельних ділянок, як вид земельного сервітуту не суперечить вимогам статті 99 ЗК та підпадає під визначення «інші земельні сервітути».

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17, та не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 910/1487/20, від 12.04.2022 у справі № 306/612/20, від 04.02.2020 у справі № 905/798/19, стосовно того, що у рішенні суду має бути чітко визначено обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном, на які, у тому числі послався скаржник в касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень частини 1 статті 401 ЦК і не доведення неможливості задоволення потреб позивача в інший спосіб, аніж установлення сервітуту щодо належних товариству земельних ділянок, зокрема, шляхом викупу, примусового відчуження або оренди цих земельних ділянок, також відхиляються судом касаційної інстанції.

Так, суд апеляційної інстанції з огляду на предмет і підстави заявленого позову, а також подані на його підтвердження докази, дійшов висновку про те, що необхідність обтяження сервітутом земельних ділянок, належних ТОВ «Протасів Яр», обумовлена обставинами розташування цих земельних ділянок разом із сусідніми, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, та є складовими частинами оголошеного рішенням від 14.07.2022 № 4907/4948 ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр», забезпечення функціонування якого із збереженням рекреаційної зони, рідкісних видів тварин і рослин та задоволення потреб територіальної громади міста Києва, яку представляє орган місцевого самоврядування, неможливе без цих земельних ділянок і лише наявність доступу відвідувачам до всієї території заказника забезпечить ефективне використання земельних ділянок, що належать позивачу.

Водночас судом апеляційної інстанції було враховано положення Закону України «Про природно-заповідний фонд України» стосовно того, що оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів, а викуп чи відчуження таких земельних ділянок для суспільних потреб чи з метою суспільної необхідності не є можливим при оголошенні ландшафтного заказника місцевого значення та не є альтернативою земельного сервітуту, вимога про встановлення якого є предметом первісного позову.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.06.2021 у справі № 910/1487/20, від 02.08.2022 у справі № 914/427/20, від 18.11.2021 у справі № 705/4197/20, від 01.06.2023 у справі № 520/21041/18, від 13.03.2023 у справі № 297/363/18, від 13.12.2022 у справі № 910/1487/20, від 25.01.2023 у справі № 128/3342/19, від 21.12.2022 у справі № 924/1058/20, від 27.10.2022 у справі № 606/1427/19, у застосуванні частини 1 статті 401 ЦК, оскільки скаржник посилається на загальні висновки щодо необхідності доведення обставин неможливості нормального використання позивачем своєї власності без обтяження сервітутом земельних ділянок відповідача та задоволення його потреб яким-небудь іншим способом. У наведених скаржником справах суди ухвалили відповідні рішення в залежності від предмета і підстав позову, встановлених обставин наявності/відсутності порушеного права чи інтересу позивача та можливості їх поновлення/захисту в обраний спосіб. Натомість висновки суду апеляційної інстанції, наведені в оскаржуваній постанові, не тільки не суперечать таким висновкам Верховного Суду, а і було враховано цим судом при вирішенні позову.

Доводи ТОВ «Протасів Яр», наведені у касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо втручання у право відповідача на мирне володіння майном (земельними ділянками) не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи з огляду на те, що вирішення судом апеляційної інстанції спору у такий спосіб не є порушенням зазначеної норми Конвенції, оскільки встановлення сервітуту щодо чужої земельної ділянки у цьому випадку, по-перше, ґрунтується на законі, по-друге, має значний суспільний інтерес для реалізації рекреаційних цілей територіальної громади міста, проведення особистого дозвілля, задоволення естетичних потреб та ін., по-третє, встановлення зазначеного виду сервітуту не веде до позбавлення власника земельних ділянок, що увійшли до складу ландшафтного заказника місцевого значення «Протасів Яр» і щодо яких заявлена вимога про встановлення сервітуту, прав володіння, користування та розпорядження ними, а також має компенсаційний характер щодо пільг з оплати за землю. Також судом ураховано встановлені обставини не використання відповідачем зазначених земельних ділянок в своїй господарській діяльності, а також можливість здійснення такої діяльності на цих земельних ділянках відповідно та у межах, визначених Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Таким чином, зазначені доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції наведених норм матеріального права у контексті підстави оскарження судового вирішення в частині вирішення первісного позову, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшли свого підтвердження.

За змістом касаційної скарги ТОВ «Протасів Яр» підставою оскарження судового рішення у справі, що розглядається, є також приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК.

Як свідчить зміст зазначеної норми, вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 1, 4 статті 98 ЗК, частин 1, 7 статті 319, частини 1 статті 320, частин 1, 2 статті 47 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Так, скаржник зазначає, що неправильне застосування цих норм полягає у тому, що судом апеляційної інстанції фактично не враховано, що запропонований позивачем та встановлений судом сервітут земельних ділянок є вкрай невигідним для товариства та призводить до порушення його прав як законного власника земельних ділянок.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції вважає необхідне зауважити, що касаційна скарга ТОВ «Протасів Яр» загалом не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно відповідачу в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суд апеляційної інстанції установив фактичні обставини справи, що стали підставою для задоволення первісного позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК.

Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування зазначених скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення в частині вирішення позову Київської міської ради не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги в цій частині без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення первісного позову - без змін.

Щодо доводів касаційної скарги стосовно зустрічного позову ТОВ «Протасів Яр» необхідно зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду.

За змістом статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

У частині 1 та пунктах 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

У справі № 910/6925/22, що розглядається, предметом зустрічного позову ТОВ «Протасів Яр» є вимога, заявлена до Київської міської ради, про визнання частково недійсним рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр».

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі в частині зустрічного позову ТОВ «Протасів Яр» до Київської міської ради про визнання частково недійсним рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр» на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК, виходив із того, що спір за зустрічним позовом не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки цей спір віднесено до юрисдикції адміністративного суду і він має розглядатися за нормами КАС.

Позивач за зустрічним позовом (ТОВ «Протасів Яр») протягом усього часу розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції посилався на те, що цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ГПК, оскільки зустрічні позовні вимоги спрямовано на відновлення порушеного права власності товариства на земельні ділянки.

ТОВ «Протасів Яр» в касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення судом апеляційної інстанції положень статті 20 ГПК, статті 19 КАС та правил предметної (суб`єктної) юрисдикції, послалося на наявність постанов Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах, зокрема від 26.03.2020 у справі № 1340/6162/18, від 01.09.2020 у справі № 826/16328/18, від 21.05.2020 у справі № 826/11912/17.

Так, у справі № 1340/6162/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 26.03.2020 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову, яким визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 21.06.2018 № 3615 «Про підтримку місцевої ініціативи «Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О. Кульчицької, 18», та про закриття провадження у справі на підставі статей 238, 319 КАС. При цьому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб`єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами ГПК.

У справі № 826/16328/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 01.09.2020 скасував рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Товариства про визнати протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441 «Про надання статусу парку земельній ділянці орієнтовною площею 189476,36 кв. м, розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва», а також постанову суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, та закрив провадження у справі на підставі статей 238, 319 КАС. При цьому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зважаючи на предмет спору та суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, така справа підлягає розгляду судом господарської юрисдикції.

У справі № 826/11912/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 21.05.2020 скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову Товариства про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 25.04.2017 № 263/2485 «Про надання статусу скверу земельній ділянці у пров. Ковальському, 2 та на вул. Смоленській, 17 у Солом`янському районі м. Києва» та закрив провадження у справі на підставі статей 238, 319 КАС. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зважаючи на предмет спору та суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, така справа підлягає розгляду судом господарської юрисдикції.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи № 910/6925/22 разом з касаційною скаргою ТОВ «Протасів Яр» на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 6 статті 302 ГПК.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 справу № 910/6925/22 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «…Касаційний господарський суд не врахував, що Касаційний адміністративний суд у постановах від 26 березня 2020 року у справі №1340/6162/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 826/16328/18, від 21 травня 2020 року у справі № 826/11912/17 (на які послався Касаційний господарський суд в ухвалі від 04 жовтня 2023 року), у протилежність висновкам суду апеляційної інстанції, викладеним у постанові від 05 липня 2023 року у справі №910/6925/22, виснував, що спори у правовідносинах, подібних цій справі, віднесенні до юрисдикції господарських судів та мають розглядатись за правилами, встановленими ГПК України. Отже, відсутні висновки іншого касаційного суду щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, які б відрізнялись від висновків Касаційного господарського суду, тобто відсутній «конфлікт юрисдикції» між касаційними судами різних юрисдикцій».

Велика Палата Верховного Суду, повертаючи справу для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, хоч і дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду, однак в ухвалі від 09.11.2023 чітко зазначила про відсутність «конфлікту юрисдикції» між касаційними судами різних юрисдикцій щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах та віднесення такого спору до юрисдикції господарських судів.

З огляду на положення статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права. При цьому за змістом статті 315 ГПК Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях наводить висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права.

Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 09.08.2019 у справі № 910/12968/17, від 04.11.2019 у справі № 916/313/18 зазначила, що виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК і статей 13, 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 130/1001/17, від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20, від 19.04.2023 у справі № 909/615/15, від 27.07.2023 у справі № 759/29344/21 від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 13.09.2023 у справі № 910/3882/21 тощо).

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції не може ігнорувати позицію органу, на який Законом України «Про судоустрій і статус суддів» і ГПК покладено завдання щодо вирішення юрисдикційних конфліктів, та який фактично висловися як про відсутність суперечливої практики між касаційними судами різних юрисдикцій з відповідного питання, так і про неправильне застосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду з питань застосування статей 20 ГПК та 19 КАС щодо правил предметної (суб`єктної) юрисдикції справи за позовом в частині вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК щодо порушення апеляційним судом положень статті 20 ГПК, статті 19 КАС та правил предметної (суб`єктної) юрисдикції знайшла своє підтвердження під час розгляду касаційної скарги ТОВ «Протасів Яр».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

У частині 6 статті 310 ГПК визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є передчасним і таким, що зроблений без з`ясування та урахування всіх обставин щодо наявності підстав для застосування положень пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ «Протасів Яр» та скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 в частині закриття провадження у справі № 910/6925/22 з передачею справи в цій частині до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, а також висновки суду касаційної інстанції по суті спору та дослідити, у тому числі належність (ефективність) обраного способу захисту з урахуванням фактичних обставин цієї справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Протасів Яр» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 910/6925/22 скасувати: в частині закриття провадження у справі № 910/6925/22 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Протасів Яр» до Київської міської ради про визнання частково недійсним рішення Київської міської ради від 14.07.2022 № 4907/4948 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Протасів Яр» (пункт 6); в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Протасів Яр» судового збору за подання апеляційних скарг (пункти 8, 9), а справу в цій частині передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 910/6925/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Н.О. Багай

В.А. Зуєв