Справа № 308/894/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участю секретаря судових засідань Петришина Н.А.,

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про встановлення юридичного факту здобуття особою відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти -

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищевказаною заявою.

Заява мотивована тим, заявник є внутрішньо переміщеною особою, його зареєстрованим місцем проживання є місто Сєвєродонецьк Луганської області, яке станом на сьогоднішній день є тимчасово окупованою територією.

Оригінали документів заявника: диплом про освіту, трудова, військовий квиток, було знищено під час окупації міста Сєвєродонецьк.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 19.12.2023 року йому було відмовлено у призначенні пенсії на підставі відсутності необхідного страхового стажу, стаж за період навчання в університеті не зараховано. Рішення обґрунтоване тим, що довідку про підтвердження періоду навчання за №211-01/61, видану 01.09.2023 року Донбасским государственным техническим университетом ЛНР, до розгляду не прийнято так як це документ, виданий на окупованій території органами, що створені у порядку, не передбаченому законом.

Зазначає, що його було зараховано студентом до Комунарського гірничо-металургійного інституту 01.09.1983. Далі отримав академвідпустку, наказ від 19.11.1984.

З 16.12.1986 зарахований в гр. ЄМ-86-2 і йому була призначена стипендія за рахунок інституту, наказ від 16.12.1986.

Відрахований з інституту за власним бажанням - наказ 07.02.1989.

Відновлений до списку студентів за спеціальністю Електричні машини - наказ 03.08.1989.

Відрахований з інституту у зв`язку з закінченням - наказ 29.06.1992, видано диплом НОМЕР_1 від 30 червня 1992 року, рег. №604, денна форма навчання.

Отже, як стверджує заявник, період навчання становить з 1983 року по 1992 рік.

Також зазначає, що отримав відповідь від Східноукраїнського національногоуніверситету іменіВолодимира Даля про те, що надати йому документально підтверджену інформацію про навчання та факт видачі диплому Донбаським гірничо-металургійним інститутом неможливо, тому що архів цього університету знаходиться на тимчасово окупованій території, а в Реєстрі документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформація за 1992 рік відсутня.

Вказує, що наказом Міністерства освіти і науки України від 11.05.1992 року №16 Комунарський гірничо-металургійний інститут перейменовано в Донбаський гірничо-металургійний інститут.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 27.07.2004 №622 створений Донбаський державний технічний університет на базі Донбаського гірничо-металургійного інституту.

Донбаський державний технічний університет був реорганізований шляхом приєднання до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Отже, отримати документ про підтвердження факту його навчання на території України заявник не має можливості у зв`язку із збройною агресією російської федерації. На теперішній час у заявника відсутня можливість надати до суду інші докази для підтвердження його навчання в університеті.

Зазначає, що встановлення зазначеного факту, що має юридичне значення, йому необхідно для призначення пенсії. У зв`язку з чим для захисту свого інтересу і звернувся до суду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 15.01.2024 заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 25.01.2024 вказані в ухвалі недоліки було усунуто.

26.01.2024 ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження за вказаною заявою, справу призначено до судового розгляду по суті в порядку окремого провадження.

Заявник в судове засідання з`явився, просив встановити факт здобуття ним відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти в Донбаському гірничо-металургійному інституті (правонаступником якого є Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля) на денній формі навчання.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2ст.19 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч.1ст.293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тлумачення частини першоїстатті 293 ЦПК Українисвідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

Частиною 2 ст.315ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На підставі п.1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документів, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Так судом встановлено, що рішенням у справі № 121630011430 від 19.12.2023 відділу призначення пенсій управління забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду заяви про призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи від загального захворювання ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні такої пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування відмови було вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період навчання, оскільки до розгляду не прийнято довідку №211-01/61 від 01.09.2023, видану «Донбасским государственным техническим университетом» луганської народної республіки.

Згідно з відповіддю, наданою Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля від 30.10.2023 №01-40/320, надання документально підтвердженої інформації про навчання та факту видачі диплому Донбаським гірничо-металургійним інститутом на ім`я ОСОБА_1 неможливо у зв`язку з тим, що архів Донбаського державного технічного університету залишився в м. Алчевськ Луганської області, що є територією, тимчасово окупованою та непідконтрольною центральним органам виконавчої влади України, а в реєстрі документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти немає інформації за 1992 рік.

Також увищезазначеному листізаклад вищоїосвіти додатковозазначив,що наказом Міністерства освіти і науки України від 11.05.1992 року №16 Комунарський гірничо-металургійний інститут перейменовано в Донбаський гірничо-металургійний інститут.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 27.07.2004 №622 створений Донбаський державний технічний університет на базі Донбаського гірничо-металургійного інституту.

Згідно наказу Міністерства освіти і науки від 05.06.2018 №587 Донбаський державний технічний університет був реорганізований шляхом приєднання до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Згідно з вимогами ч. 10 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Згідно з статті 8 Закону України «Про вищу освіту», засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.

Постановою КМУ «Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти» від 13.07.2011№752 створено Єдину державну електронну базу з питань освіти складовими частинами якої є первинні дані, що містяться у державній інформаційно-виробничій системі для інформаційного та документарного забезпечення фізичних і юридичних осіб даними з питань освіти, створеній відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 841 "Про створення та впровадження державної інформаційно-виробничої системи в галузі освіти", Державному реєстрі вищих навчальних закладів, створеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. № 329 "Питання державної реєстрації вищих навчальних закладів" і електронній базі персональних даних та результатів зовнішнього незалежного оцінювання національної системи оцінювання якості освіти.

До Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) вноситься інформація про видані з 2000 року документи про вищу освіту.

На виконання вказаних положень Міністерством освіти і науки прийнято наказ від 22 жовтня 2016 № 1280, яким затверджено Порядок замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (надалі - Порядок № 1280), який встановлює механізм замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту державного зразка за акредитованою освітньою програмою (спеціальністю, напрямом підготовки) та у власних документах про вищу освіту, виданих вищими навчальними закладами за неакредитованою освітньою програмою (далі - документ про вищу освіту), а також обліку документів про вищу освіту та додатків до них.

З аналізу пункту 19 Положення № 1280 вбачається, що якщо інформація про факт видачі первинного документа про вищу освіту відсутня в ЄДЕБО та недоступні, втрачені, знищені (частково знищені) архіви вищого навчального закладу (відокремленого структурного підрозділу), то відповідальна особа вищого навчального закладу завантажує в ЄДЕБО скановану копію рішення суду про встановлення відповідного юридичного факту здобуття особою відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти.

Як зазначив заявник, оригінали документів: диплом про освіту, трудова, військовий квиток, було знищено під час окупації міста Сєвєродонецьк.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , має для нього юридичне значення, так як підтверджує факт здобуття вищої освіти для зарахування страхового стажу в Пенсійному фонді України. Інша можливість підтвердження здобуття ним освіти через окупацію м. Сєвєродонецьк відсутня, оскільки видана довідка «Донбасским государственным техническим университетом» є нелегітимною.

На підтвердження факту навчання заявником додано архівну справку від 01.09.2023 № 211-01/61, видану «Донбасским государственным техническим университетом» згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- зарахований з 01.09.1983 студентом першого курсу денного відділення Комунарського гірничо-металургійного інституту, наказ від 31.08.1984 №133-ст;

- надана академічна відпустка на період проходження дійсної військової служби, наказ від 19.11.1984 №153-ст;

- після академічної відпустки, наданої для проходження дійсної військової служби, зарахований в гр. ЕМ-86-2 і призначена стипендія за рахунок інституту з 16.12.1986, наказ від 16.12.1986 №258-ст;

- відрахований з інституту за власним бажанням, наказ від 07.02.1989 №26-ст;

- поновлений на навчання по спеціальності «Електричні машини» та зарахований в гр. ЕМ-87-1, наказ від 03.08.1989 №125-ст;

- рішенням державної екзаменаційної комісії присвоєна кваліфікація «інженер-електромеханік». Відрахований з інституту у зв`язку із закінченням навчання, наказ від 29.06.1992 №78-ст;

- Диплом серії УВ №961125 від 30.06.1992, рег.№604;

- денна форма навчання;

- у зв`язку з відсутністю конкретних дат в наказах про надання академічної відпустки, про відрахування з інституту та про поновлення на навчання, датами надання академічної відпустки, відрахування з інституту та поновлення вважати дати наказів.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. ч. 2, 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) Європейський суд з прав людини обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому Європейський суд з прав людини констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про здобуття вищої освіти, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право отримання пенсійного забезпечення.

Не надаючи оцінки легітимності документам, виданим на тимчасово окупованій території, оскільки за законом такі документи є таким, що не відповідають умовам діючого законодавства України і не створюють правових наслідків, тому що видані органами та/або особами, передбаченими частиною другою ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд має виходити із самого факту здобуття освіти.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №235/2357/17 від 22.10.2018, в якій суд зазначив, що «задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки періоди роботи позивача підтверджені відповідним документами, вони мають бути зараховані до стажу роботи позивача, необхідного для призначення пенсії. Що стосується доводів відповідача, викладених у запереченні на позов, у апеляційній та касаційній скаргах про те, що довідки, видані на тимчасово окупованій території, не можуть бути взяті до уваги, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтованого виходили з того, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу».

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Оцінюючи письмові докази, суд виходить з того, що встановлення факту навчання є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення певних правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав.

Згідно з пунктом «д» частини 3статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до частини 2статті 53 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що студентом (слухачем) є особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною формою, вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Тобто, навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.

Згідно з п. 8 Порядку, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно зіст. 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Аналізуючи надані заявником та досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд вважає, що юридичний факт, який просить встановити заявник, знайшов своє підтвердження та його об`єктивність не викликає сумніву у суду. А тому, враховуючи зазначені вище обставини та положення діючого законодавства, приймаючи до уваги, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, а саме для оформлення пенсії уповноваженими державними органами, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог заявника.

Керуючись ст.76,81,263,264,265, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про встановлення юридичного факту здобуття особою відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти задовольнити частково.

Встановити факт здобуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти в Донбаському гірничо-металургійному інституті (правонаступником якого є Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля) на денній формі навчання в період:

- з 01.09.1983 (наказ№133-ст) по 19.11.1984 (наказ №153-ст);

- з 16.12.1986 (наказ №258-ст) по 07.02.1989 (наказ №26-ст);

- з 03.08.1989 (наказ №125-ст) по 29.06.1992 (наказ №78-ст)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ;

Заінтересована особа:

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, місце знаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 17, код ЄДРПОУ 02070714;

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: 61022, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 1 поверх, к.58, код ЄДРПОУ 14099344;

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, місцезнаходження: 88008, Закарпатська область, м.Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063).

Повний текст рішення складено 12.03.2024.

Суддя І.О. Шепетко