П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/12244/23

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

06 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Бердоус Ю. М.,

представника позивача: Бляхарського Я.С.,

представника відповідача: Несторак Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило:

1.1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №94/33-00-07-05 від 14.02.2023 р. про накладення штрафу в розмірі 34 631 182,50 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Апелянт ТОВ " Укрпетролуімгруп", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що 14.02.2023 Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення №94/33-00-07-05, яким платнику податків було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 34 631 182,50 грн. Підставою для прийняття вищевказаного оскаржуваного рішення були результати перевірки викладені в Акті від 02.01.2023 №1/33-00-07-05-14/3678859.

5. Апелянт вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту від 01.02.2018 №TD-01-02/2018 (дата здійснення імпортної операції 01.06.2021, 02.06.2021, 03.06.2021, 15.06.2021, 29.06.2021, 30.06.2021, 01.07.2021, 02.07.2021, 22.07.2021, 27.07.2021, 28.07.2021, 04.08.2021, 05.08.2021) відповідно до отриманої інформації ДПС України від 10.08.2022 №8856/7/99-00-07-05-02-07, від 05.09.2022 №10109/7/99-00-07-05-02-07, від 28.09.2022 №11625/7/99-00-07-05-01-07 про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів, наданої уповноваженим банком ПАТ АБ «Південний» станом на 01.07.2022, 01.08.2022, 01.09.2022 за період з 01.06.2021 по 08.12.2022 року.

7. За результатами перевірки складено акт від 02.01.2023 №1/33-00-07-05- 14/36788590 та встановлено порушення вимог п. 3 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" в частині відсутності поставки товару по імпорту по контракту від 01.02.2018 №TD-01-02/2018, укладеному з компанією "DREKUP s.r.o." (Словацька Республіка) на загальну суму 4687104,52 євро за період з 01.06.2022 року по 27.09.2022 року. Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків отримано листи ДПС України від 10.08.2022 №8856/7/99-00-07-05-02-07, від 05.09.2022 №10109/7/99-00-07-05-02-07, від 28.09.2022 №11625/7/99-00-07-05-01-07 щодо інформації, наданої уповноваженим банком ПАТ АБ «Південний» станом на 01.07.2022, 01.08.2022, 01.09.2022 у відповідності до розділу ІІ Інструкції НБУ «Про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», затвердженої Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 на виконання статей 12 і 13 Закону України «Про валюту та валютні операції».

8. При проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" використано документи, які отримано від платника податків листом від 11.10.2022 за №34 (вх. Західного МУ ДПС по роботі з ВПП від 24.10.2022 №1581/6) на запити Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.08.2022 за №1763/6/33-00-07-05, 14.09.2022 №2016/6/33-00-07-05.

9. На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2023 №94/33-00-07-05, яким визначено суму пені за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 34 631 182, 50 грн.

10. Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач направив 17.05.2023 до ДПС України відповідну скаргу в якій виклав свої заперечення та надав копію Сертифіката №6800-23-1690 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий Хмельницькою торгово-промисловою палатою від 07.04.2023 №22-01/333.

11. 18.07.2023 на адресу товариства надійшло рішення 11.07.2023 про результати розгляду скарги, яким у задоволенні скарги позивача було відмовлено.

12. Вважаючи податкове повідомлення - рішення №94/33-00-07-05 від 14.02.2023 протиправним, а права та інтереси "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" порушеними, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

13. Апелянт вважає, що ним не порушено строків розрахунків за контрактом, відтак у контролюючого органу відсутні підстав для нарахування пені за порушення строків розрахунків за валютним контрактом, тому зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 14.02.2023 №94/33-00-07-05 є протиправним.

14. Відповідач вказує, що відповідно до відомостей взаєморозрахунків з контрагентом обліковується дебіторська заборгованість компанії "DREKUP s.r.o." перед ТОВ "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" в сумі 4 687 104,53 євро. Вказує на те, що відповідно до отриманої інформації ДПС про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.07.2022, 01.08.2022, 01.09.2022, встановлено порушення вимог п. 3 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" в частині відсутності поставки товару по імпорту по контракту від 01.02.2018 №TD-01-02/2018, укладеному з компанією "DREKUP s.r.o." (Словацька Республіка), на загальну суму 4 686 104,52 євро. Наголошує на тому, що до перевірки ТОВ "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" не представлено довідки про підтвердження форс-мажорних обставин по Контракту від 01.02.2018 №TD-01-02/2018, укладеному з компанією "DREKUP s.r.o." (Словацька Республіка).

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

16. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII /надалі Закон № 2473-VIII/.

17. Згідно з пунктом 1 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», який введено в дію 07.02.2019, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

18. Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, із змінами та доповненнями (далі - Положення № 5), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

19. Відповідно до пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

20. Відповідно до пункту 22 розділу II Положення № 5 граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення не поширюються на операції в незначному розмірі з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

21. Згідно із підпунктом 7 пункту 2 розділу І Положення № 5 незначний розмір валютної операції (далі - незначний розмір) - розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції), який є меншим, ніж розмір, що установлений для фінансових операцій, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу згідно із законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

22. Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

23. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

25. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів відсутності порушення вимог валютного законодавства, а тому оскаржуване ППР є законним та обґрунтованим.

26. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

27. В даній справі є два ключових питання: 1) чи законно була призначена та проведена документальна перевірка апелянта під час дії карантину та військового стану; 2) чи є зазначені апелянтом обставини форс-мажорними.

28. Даючи оцінку першому питанню, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

29. Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

31. Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

32. Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

33. 18.03.2020 набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року N 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

34. Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

35. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

36. 29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

37. Отже, законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

38. Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

39. Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

40. Таким чином, виникла колізія між нормами Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

41. Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

42. Водночас, постанова Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89 прийнята не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

43. Мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

44. Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

45. Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

46. Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

47. За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

48. Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

49. Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 22 лютого 2022 у справі № 420/12859/21, від 28 грудня 2022 у справі №420/22374/21.

50. Законом України " Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" у пункті 69: підпункт 69.2 викладено в такій редакції: "69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:

- камеральних перевірок декларацій або уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, показники яких сформовані на підставі податкових накладних та/або розрахунків коригування, складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або митних декларацій, за виключенням товарів (продукції), визначених підпунктами 215.3.1, 215.3.2, 215.3.2-1 та 215.3.3-1 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

- така камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена протягом 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання;

- фактичних перевірок.

51. 27 травня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» № 7360 який передбачає можливість проведення камеральних перевірок та документальних позапланових перевірок. Підставами для проведення документальних перевірок стало:

- звернення платника податків;

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

52. В даному випадку відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка, яка не входить до переліку дозволених під час дії воєнного стану.

53. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.

54. У справі, що розглядається, платник у позовній заяві визначав як одну з підстав для скасування оскаржуваного рішення контролюючого органу порушення відповідачем положень норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим перевірка позивача була проведена всупереч дії установленого мораторію.

55. Суд апеляційної інстанції зазначає, що другим спірним питанням у даній справі є правомірність дій контролюючого органу щодо застосування до позивача пені відповідно до Закону № 2473-VIII, що на думку позивача не відповідає п.п. 52-1, 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та неврахування форс-мажорних обставин. При цьому, позивач не заперечує факту порушення ним строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту, але посилається на наявність форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок агресії російської федерації.

56. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив висновок, що станом на 08.12.2022 року до відповідача заява про відсутність можливості виконання податкового зобов`язання від ТОВ "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" не надходила, з огляду на що твердження Товариства про те, що вищезазначена подія не врахована відповідачем, не може братись до уваги, адже відповідного повідомлення Товариство не надіслало.

57. Підставою для такого висновку суд першої інстанції зазначив положення Наказу Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року №225. Зокрема п. 3 Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження, у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно

виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

58. В акті перевірки від 02.01.2023 року №1/33-00-07-05-14/36788590, так і в податковому повідомленні-рішенні від 14.02.2023 року №94/33-00-07-05 здійснюється посилання на вказаний наказ та застосовується п. 3 цього Наказу.

59. Колегією суду встановлено, що відповідно до інформації за листом позивача №34 від 11.10.2022 року станом на 11.10.2022 року компанія «DREKUP s.r.o.» мала загальну прострочену заборгованість за непоставлений товар в сумі 4 687 104 євро 52 євроценти.

60. З метою виконання контракту апелянт здійснював переговори із компанією «DREKUP s.r.o.» стосовно цього питання, однак вони не привели до жодного результату, у зв`язку з чим було прийнято рішення про передачу спору до суду, оскільки робота Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП України була тимчасово призупинена через введення на території України правового режиму воєнного стану.

61. Пунктом 8.2. контракту з компанією «DREKUP s.r.o.» передбачено, що усі неврегульовані питання та суперечки, які виникають при виконанні даного Контракту, підлягають розгляду арбітражним судом згідно з Регламентом Лондонського Міжнародного Третейського суду (LCIA). Однак додатковою угодою від 30.12.2020 року до Контракту сторони домовилися про наступне: усі неврегульовані питання та суперечки, які виникають при виконанні даного Контракту, підлягають розгляду Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його регламентом. Термін дії контракту з 01.02.2018 року по 31.12.2023 року. Відтак спори між сторонами контракту повинні вирішуватися міжнародним комерційним арбітражем в Україні.

62. Апелянт звернувся із позовною заявою про стягнення з «DREKUP s.r.o.» передоплати у сумі 4 687 104, 53 євро. Звернення відбулося 16.09.2022 року одразу після відновлення втрачених у пожежі 10.03.2022 року документів.

63. Колегія суддів відхиляє доводи контролюючого органу про необхідність звернення апелянта до Торгово-промислової палати України чи її територіальних органів для отримання сертифікату про настання форс-мажорних обставин, оскільки відповідно до розміщеного на офіційному сайті Торгово-промислової палати України повідомлення, остання, враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

64. Приписами статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон №959-ХІІ) до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб`єкти цієї діяльності, належать, зокрема, надання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб`єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб`єктами господарської діяльності суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності України.

65. Відповідно до статті 14 Закону № 959-ХІІ всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

66. Згідно із положеннями частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону № 959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

67. Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

68. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIIІ (далі - Закон № 2473-VIII).

69. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

70. Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина 8 статті 16 Перехідні положення Закону № 2473-VIII).

71. За правилами частини 3 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

72. Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

73. Приписами частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

74. Щодо заперечень відповідача про неможливість врахування листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в якості доказу на підтвердження обставин непереборної сили, які вплинули на можливість своєчасного розрахунку по зовнішньоекономічним контрактам, колегія суддів зазначає наступне.

75. Частиною 6 статті 13 Закону № 2473 встановлено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

76. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

77. Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», із змінами та доповненнями (дали Закон № 671/97), Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

78. Частиною 1 статті 14-1 Закону № 671/97 передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

79. Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст. 617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про Торгово промислові палати в Україні").

80. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

81. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

82. В результаті початку збройної агресії російської редерації проти України 09.03.2022 року було здійснено авіаційний удар військовими формуваннями російської редерації і відтак знищено адміністративні будівлі у м. Коростень, в яких був розміщений офіс апелянта (за вул. Толстого, 5). Як зазначалося вище, внаслідок руйнувань та пожежі було втрачено значну частину документів Товариства, що фактично зупинило процес врегулювання питань, пов`язаних з невиконанням зобов`язань з "DREKUP s.r.o." на декілька місяців через вказані форс-мажорні обставини.

83. Факт пожежі засвідчено Актом про пожежу №141 від 10.03.2022 року та витягом з ЄРДР щодо кримінального провадження №42022062350000066 за ознаками кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 438 КК України, а пізніше і сам факт форс-мажорних обставин засвідчено сертифікатом Рівненської торгово-промислової палати від 20.11.2023 року №5601/612. Строк дії форс-мажорних обставин з 9.03.2022 року до 20.11.23 року / т.2 арк. спр.14/.

84. З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2018 року між ТОВ «УКРПЕТРОЛІУМГРУП» та компанією «DREKUP s.r.o.» (Словацька Республіка) укладено контракт №TD-01-02/2018 щодо поставки і оплати товару палива дизельного в кількості 50 000 тонн виробництва ОАО «Мозирський НПЗ» (далі - Контракт). Відповідно до п. 2.1 цього Контракту товар вивозиться з Республіки Білорусь, відвантаження відбувається протягом 90 днів з дати оплати. Поставка товару відбувається залізничним транспортом у вагонах-цистернах. Валюта контракту євро.

85. Колегія суддів зазначає, що залізничне сполучення між Україною та Білоруссю припинило своє функціонування, однак контрактом передбачається вивезення товару саме залізничним транспортом, а отже виконання зобов`язання щодо поставки товару було неможливим через об`єктивні причини, до

виникнення яких апелянт не має ніякого відношення.

86. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

87. Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

88. Повномасштабне вторгнення за своєю суттю є форс-мажорною обставиною, поява якої ніяким чином не залежала від суб`єктивних дій апелянта.

89. Верховний Суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. ( постанова Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21).

90. Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов`язана сторона не має змоги. Відтак слід вести мову про те, що ТОВ «УКРПЕТРОЛІУМГРУП» не змогло виконати своє зобов`язання щодо прийняття товару не через неможливість прийняти товар, а через неможливість його поставки на територію України в принципі.

91. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково без належного обґрунтування дійшов до висновків про те, що апелянт не може прийняти товар за контрактом через форс-мажорні обставини, що не відповідає дійсності, оскільки де-факто початок повномасштабного вторгнення та участь Республіки Білорусь у ньому спричинили відсутність можливості поставки товару, а не його прийняття.

92. Унеможливлення поставки товару до України з території Республіки Білорусь переважною мірою виникло саме через розірвання транспортного сполучення між країнами.

93. Відповідно до розрахунку пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД ТОВ «УКРПЕТРОЛІУМГРУП» граничними строками розрахунків є такі дати: 01.06.2022 року, 02.06.2022 року, 03.06.2022 року, 15.06.2022 року, 29.06.2022 року, 30.06.2022 року, 01.07.2022 року, 02.07.2022 року, 22.07.2022 року, 27.07.2022 року, 28.07.2022 року, 04.08.2022 року, 05.08.2022 року.

94. У вказані періоди часу Республіка Білорусь все ще продовжувала надавати допомогу російській федерації у здійсненні вторгнення. Зокрема з боку Республіки Білорусь продовжилося виконання завдань з посилення охорони українсько-білоруського кордону, здійснювалися заходи з перевірки бойової готовності визначених з`єднань і військових частин. Крім того, з території Білорусі продовжувалися обстріли північних областей України з використанням російського озброєння, що додатково створювало небезпеку для життя та здоров`я учасників процесу перевезення товару. Більше того, поставка товару ускладнювалася відсутністю можливості здійснити його страхування.

95. Виконання контракту передбачало здійснення таких операцій як експорт та імпорт товару. Ці операції є видами зовнішньоекономічної діяльності відповідно до ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

96. Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього ж Закону страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, змішаними, кооперативними та іншими), а також іншими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, до статутного предмету діяльності яких входять страхові операції (страхування). Вибір страхової компанії (страхувача) здійснюється суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності самостійно.

97. Відтак страхування товару є обов`язковим етапом при здійсненні таких видів зовнішньоекономічних операцій, як експорт та імпорт товару. Відсутність страхування товару при його поставці може мати негативні правові наслідки для осіб, які зацікавлені в реалізації цієї поставки. Водночас з початком повномасштабного вторгнення значно підвищився ризик випадкового знищення товару у зв`язку із систематичними обстрілами території України. Це спричинило певні утруднення, а

саме небажання суб`єктів страхування брати на себе ризик страхувати товар, який повинен був перевозитися з Республіки Білорусь співучасниці Російської Федерації.

98. Отож, відносини де факто війни між країною прийняття товару (Україна) та країною його відвантаження (Республіка Білорусь) зумовили відсутність можливості використання залізничного транспорту для поставки товару, створення небезпеки для життя й здоров`я осіб, які були б фізично залучені до процесу транспортування товару на територію України, а також відсутність фактичної можливості здійснити страхування товару.

99. Такі доводи апелянта колегія суддів вважає обґрунтованими і приймає їх до уваги.

100. Є помилковим висновок суду першої інстанції, що апелянтом протягом визначеного законом строку не вжило дієвих заходів з метою виконання зобов`язання з нерезидентом, а також, спонукання контрагента, на користь якого придбавався товар, до виконання умов договору, хоча могло передбачити настання відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

101. Такий висновок суду першої інстанції спростовуються дослідженими документами, а саме відповідними зверненнями та листами, адресованими контрагенту. За листом апелянта №34 від 11.10.2022 року станом на 11.10.2022 року компанія «DREKUP s.r.o.» мала загальну прострочену заборгованість за непоставлений товар на користь Товариства в сумі 4 687 104 євро 52 євроценти.

102. Крім цього, апелянт здійснював переговори із компанією «DREKUP s.r.o.» стосовно цього питання, однак вони не привели до жодного результату, у зв`язку з чим апелянтом було прийнято рішення про передачу спору до суду, оскільки робота Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП України була тимчасово призупинена через введення на території України правового режиму воєнного стану. Зрештою Міжнародний комерційний арбітраж при ТПП України відновив свою роботу та прийняв рішення у справі №170/2022 14.11.2022 року, копія якого була направлена апелянтом відповідачу.

103. На думку колегії суддів є слушними доводи апелянта про те, що після початку вторгнення події розвивалися доволі швидко, що зумовило виникнення потреби реорганізації господарської діяльності суб`єктами господарювання в Україні за нових умов умов постійного ризику для, власне, господарської діяльності.

104. Як уже зазначалося, залізничне сполучення із Республікою Білорусь повністю припинене, що лише ускладнює процес виконання контракту апелянтом, реалізація якого буде проблематичною навіть при вдалому спонуканні контрагента до виконання умов контракту.

105. Тому висновок суду першої інстанції про те, що апелянт проявив бездіяльність у вигляді невжитті дієвих заходів з метою виконання зобов`язання з нерезидентом, є хибним.

106. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день

виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

107. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

108. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

109. В Україні наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) засвідчується Торгово-промисловою палатою України та її регіональними торгово-промисловими палатами. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється шляхом видачі ТПП України чи її регіональними ТПП відповідного сертифікату про такі обставини згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

110. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні звернув увагу на те, що під час адміністративного оскарження та судового розгляду апелянтом не було додано копію сертифіката Рівненської торгово-промислової палати від 20.11.2023 року №5601/612 на підтвердження неможливості прийняти товар від нерезидента за договором через наявність форс-мажорних обставин, адже такий ще не був виготовлений на момент оскарження.

111. ТОВ «УКРПЕТРОЛІУМГРУП», обґрунтовуючи свої позовні вимоги наявністю форс-мажорних обставин, посилалося на те, що введення воєнного стану зумовило видачу Торгово-промисловою палатою України офіційного листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року. У цьому листі Торгово-промислова палата України зазначає, що Палатою прийнято рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. Так, з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

112. Такий крок мав на меті надати можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується. Даний лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами, пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.

113. Апелянт не звертався до ТПП України чи регіональних ТПП для засвідчення факту наявності форс-мажорних обставин, розраховуючи на достатність вказаного листа ТПП України як доказу наявності таких обставин. З усім тим, Управлінням не було висловлено жодних претензій стосовно факту засвідчення форс-мажорних обставин таким способом до початку стадії судового розгляду справи.

114. Апелянт звернувся до Рівненської ТПП, внаслідок чого ним було отримано сертифікат від 20.11.2023 року №5601/612 і це було зроблено після того, як відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції заперечив цей факт.

115. Аналогічний сертифікат на вимогу апелянта був також виданий ТПП Словаччини / т.2 арк. спр. 112/.

116. Відповідач в своїх доводах вважав неприйнятним посилання позивача на лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс мажорних обставин, оскільки останній адресований невизначеному колу осіб та не є сертифікатом, який за Регламентом ТПП України є належним документом, що засвідчує настання таких обставин.

117. Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про необхідність звернення апелянта до Торгово-промислової палати України чи її територіальних органів для отримання сертифікату про настання форс-мажорних обставин, оскільки відповідно до розміщеного на офіційному сайті Торгово-промислової палати України повідомлення, остання, враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

118. З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність документально підтверджених форс-мажорних обставин щодо можливості дотримання позивачем граничного строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, колегія суддів дійшла висновку, що висновки контролюючого органу про наявність порушення строків розрахунків ЗЕД за контрактом від 1.02.2018 № TD-01-02/2018 не відповідають дійсності, а нарахування та стягнення пені є незаконним та таким, що суперечить частині 6 статті 13 Закону № 2473.

119. За встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків при винесенні податкового повідомлення рішення № 94/33-00-07-05 від 14.02.2023 року діяло не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений Законом, а суд першої інстанції не звернув на це уваги, а тому колегія суддів вважає, що є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової про повне задоволення позовних вимог.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

120. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

121. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

122. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

123. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

124. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

125. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

126. Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми. Таким чином, важливим є визначити, чи належним чином національні органи влади використали свою свободу повноважень, звинувативши заявника у наклепі чи зловживанні посадовим становищем. Рішення у справі Ляшко проти України (Lyashko v. Ukraine) від 10 серпня 2006 р., Заява № 21040/02, п.47.

127. Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах Лобо Мачадо проти Португалії (Lobo Machado v. Portugal) і Фермьойлєн проти Бєльгії (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., Reports of Judgments and Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі Нідерост-Губер проти Швейцарії (Nidero?stHuber v. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

128. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

129. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

130. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

VII. СУДОВІ ВИТРАТИ.

131. Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

132. Як вбачається з матеріалів справи ТОВ " УКРПЕТРОЛІУМГРУП" сплачено судовий збір у сумі 69800 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот ) грн., який слід стягнути на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №94/33-00-07-05 від 14.02.2023 р. про накладення штрафу в розмірі 34 631 182,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛІУМГРУП" судовий збір у сумі 69800 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот ) грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 325-328 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 березня 2024 року.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.