УХВАЛА

06 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 620/11365/23

Провадження № 11-40за24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

перевірила касаційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд ухвал Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 та 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, і

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови прирівняти посаду і посадовий оклад заступника начальника Служби внутрішньої безпеки Головного Управління боротьби з організованою злочинністю МВС України до посади заступника начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції; зниження премії з 103,79 % у 2016 році на 41,14 % станом на листопад 2019 року;

- зобов`язати МВС України прирівняти посади відповідно до пункту 6 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45;

- підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 19 листопада 2019 року.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 12 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024, відмовив у задоволенні позову.

ОСОБА_1 не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 лютого 2024 року на підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті касаційного провадження. Підставою для цього стало подання скарги на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Ухвалою від 27 лютого 2024 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду на підставі пункту 3 частини першої статті 333 КАС України [повторно] відмовив у відкритті касаційного провадження.

ОСОБА_1 не погодився із зазначеними рішеннями суду касаційної інстанції і подав до Великої Палати Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати.

Прохання мотивує тим, що зазначені судові рішення є незаконними, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зі змісту та спрямованості аргументів звернення ОСОБА_1 можна узагальнити, що її автор насправді пропонує, щоб Велика Палата Верховного Суду проревізувала і переглянула ухвали касаційного суду від 12 та 27 лютого 2024 року про відмову у відкритті касаційного провадження, відкрила касаційне провадження й здійснила касаційний перегляд касаційної скарги скаржника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду,

якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду;

якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Згідно зі статтею 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата Верховного Суду не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду.

Доводи і аргументи скарги ОСОБА_1 не спростовують правових висновків, наведених у цій ухвалі.

У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

За частинами першою, другою статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції , з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частинами першою, третьою статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до частини другої статті 167 цього Кодексу якщо заява (клопотання, заперечення) є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Отже, оскільки скарга ОСОБА_1 є неприйнятною, тому її разом з доданими до неї матеріалами треба повернути скаржнику.

Керуючись статтями 24, 346, 365 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Відмовити у прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 про перегляд ухвал Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 та 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Касаційну скаргу та додані до неї матеріали повернути ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: О. О. Банасько К. М. Пільков

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

Ю. Л. Власов О. В. Ступак

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

О. В. Кривенда Є. А. Усенко

М. В. Мазур Н. В. Шевцова