ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 990/263/23

Провадження № 11-177заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/263/23 за позовом Акціонерного товариства «TIS GRAIN» до Президента України про визнання протиправним і скасування указу (в частині) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «TIS GRAIN» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 (головуюча суддя Пасічник С. С., судді Васильєва І. А., Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В., Яковенко М. М.),

УСТАНОВИЛА:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 16.10.2023 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суд першої інстанції зареєстрував позовну заяву Акціонерного товариства «TIS GRAIN» (далі - АТ «TIS GRAIN», Товариство), подану адвокатом Губською Аллою Володимирівною, яка представляє інтереси цього Товариства, до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 279/2023) у частині введення в дію пункту 196 додатка 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо запровадження таких заходів до АТ «TIS GRAIN».

1.2. На обґрунтування позову Товариство зазначило, що в оскаржуваній частині Указ № 279/2023 як рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

1.3. Такий довід умотивовує тим, що Указ № 279/2023 (в оскаржуваній частині) суперечить нормам частин першої та другої статті 3 Закону України від 14.08.2014 № 1644-VII «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII), оскільки санкції до Товариства застосовані за відсутності визначених цим Законом підстав та всупереч нормативно встановленим принципам їх застосування.

1.4. Разом із позовною заявою Товариство подало клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване посиланням на такі обставини:

- представник Товариства, яке є юридичною особою іноземної держави та не має в Україні своїх філій, так само як і рахунків в українських банківських установах, звернулась до відділення Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») з метою сплати судового збору за подання позову в цій справі, однак у проведенні оплати було відмовлено;

- на адвокатський запит від 09.10.2023 № 20.1.0.0.0/7-230918/38148 банк повідомив, що у зв`язку із застосуванням до АТ «TIS GRAIN» санкцій проведення платежів від його імені унеможливлено відповідно до чинного законодавства України. Водночас відповіді на питання щодо сплати судового збору банк не дав.

1.5. Як підсумок, позивач стверджує, що внаслідок застосування до нього санкцій згідно з Указом № 279/2023 він позбавлений можливості виконати вимоги закону щодо сплати судового збору для реалізації права на доступ до суду.

2. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції, ухвалених щодо позовної заяви АТ «TIS GRAIN»

2.1. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 19.10.2023 залишив без руху позовну заяву Товариства на підставі частини першої статті 169 КАС, відповідно до якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

2.2. Підставою для залишення позовної заяви без руху стала та обставина, що позивач, звернувшись до суду з позовом, не надав документ про сплату судового збору, як це вимагається нормою частини третьої статті 161 КАС.

2.3. Цією ж ухвалою Касаційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, зазначивши, що відповідно до норм частини першої статті 133 КАС та частини першої статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) право суду, зокрема, на відстрочення сплати судового збору законодавцем поставлено в залежність від висновку суду про майновий стан сторони. Проте відповідних доводів (з підтвердженням належними доказами) представником позивача у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено. Суд виснував, що така причина (підстава) для відстрочення сплати судового збору, як неможливість проведення платежу банківською установою, законодавством не передбачена. Крім того, суд зауважив, що зазначені представником позивача у клопотанні підстави для відстрочення сплати судового збору не дають відповіді на питання щодо можливості сплати позивачем судового збору за наслідками розгляду судом спору по суті.

2.4. Ухвалою від 06.11.2023 Касаційній адміністративний суд повернув позовну заяву Товариства на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

2.5. Висновок щодо підстав для повернення позовної заяви суд першої інстанції вмотивував так:

- на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представник позивача адвокат Губська А. В. повторно надіслала клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване так само доводами про відмову банку у проведенні платежу зі сплати судового збору у зв`язку із застосуванням до АТ «TIS GRAIN» Указом № 279/2023 санкцій, у тому числі блокування активів. Адвокат Губська А. В. повідомила, що після спроби сплатити судовий збір вона отримала повідомлення банківської установи про відмову від підтримання ділових відносин, розірвання договору і закриття рахунку, а також зазначила, що сплата судового збору Товариством буде можливою або після прийняття судом рішення про задоволення його позову, або після закінчення строку, на який санкції були застосовані. Однак зазначеним обставинам щодо відмови в проведенні платежу банківською установою вже надавалась оцінка в ухвалі Касаційного адміністративного суду від 19.10.2023, відповідно до якої їх визнано такими, що не можуть слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору;

- адвокат Губська А. В. надала лише лист-відповідь АТ КБ «Приватбанк» щодо неможливості здійснення платежу від імені АТ «TIS GRAIN» у зв`язку із застосуванням до нього санкцій, проте до клопотання не долучила ані самого запиту як такого (що унеможливлює з`ясування суті порушуваного нею питання), ані доказів вжиття будь-яких заходів, спрямованих на сплату судового збору (платіжного документа, повернутого без виконання, тощо). У зв`язку із цим суд відхилив посилання адвоката Губської А. В. на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 9901/395/21 (провадження № 11-17заі23) про відстрочення позивачу (до якого застосовано санкції) сплати судового збору, вказавши, що в цій ухвалі надано оцінку банківській квитанції з відміткою посадових осіб банківської установи, що платіжна інструкція на переказ готівки повертається без виконання;

- суд визнав недоречним довід адвоката Губської А. В. про відмову банку від підтримання з нею ділових відносин, розірвання договору і закриття рахунку, оскільки це стосується її особистих відносин з банківською установою;

- жодних доказів неможливості сплати судового збору безпосередньо АТ «TIS GRAIN» ні до позовної заяви, ні до заяви про усунення недоліків позовної заяви не додано.

2.6. Підсумовуючи, Касаційний адміністративний суд зазначив, що позивач не усунув недоліків позовної заяви, що стали підставою для залишення її без руху, та повернув заяву позивачу.

3. Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

3.1. 20.11.2023 АТ «TIS GRAIN» (від імені якого діє адвокат Губська А. В.) подало до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 06.11.2023, в якій просить скасувати цю ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3.2. На обґрунтування доводів того, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновок суду, що Товариство не довело наявності об`єктивної перешкоди для сплати судового збору, не відповідає фактичним обставинам.

3.3. Так, згідно з доводами Товариства з метою сплати судового збору його представник - адвокат Губська А. В. за допомогою онлайн-сервісу сайту «Судова влада» сформувала шаблон відповідної квитанції, в якій платником [враховуючи можливі утруднення щодо платежу від імені Товариства з огляду на застосовані до нього санкції] зазначила себе, вказавши при цьому, що судовий збір сплачується за подання позову АТ «TIS GRAIN». Однак банківською установою проведення платежу за вказаними реквізитами було автоматично заблоковано, а в отриманні представником Товариства будь-якого документа з цього приводу було відмовлено.

У зв`язку із цими обставинами адвокат Губська А. В. звернулась із адвокатським запитом до АТ КБ «Приватбанк» щодо надання пояснень з приводу відмови у проведенні платежу.

3.4. Товариство наголошує, що ані позивач, ні його представник жодним чином не заперечують і не ухиляються від встановленого законом обов`язку сплатити судовий збір. Однак виконати цей обов`язок не можуть у силу об`єктивної перешкоди, оскільки, як зазначено в листі АТ КБ «Приватбанк» від 09.10.2023 № 20.1.0.0.0/7-2309118/38148, згідно з пунктом 8 статті 5 Закону № 1644-VII та підпунктом 4 пункту 37 розділу 4 Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.05.2023 № 65 (далі - Положення № 65), проведення платежів від імені осіб, до яких застосовано санкції, неможливо відповідно до вимог чинного законодавства.

3.5. Не погоджуючись із твердженням суду першої інстанції, що Товариство не надало доказів щодо неможливості сплати судового збору безпосередньо ним самим (відповідно до висновку суду надані Товариством докази стосуються сплати судового збору лише його представником), позивач звертає увагу на те, що є іноземною юридичною особою, зареєстрованою у Великому Герцогстві Люксембург, не має рахунків в українських банківських установах та позбавлений можливості здійснити будь-який переказ грошових коштів відповідно до Закону № 1644-VII та Положення № 65.

3.6. Заперечує позивач і проти висновку суду про недоречність посилання представника позивача на отримання нею повідомлення банку щодо відмови від підтримання ділових відносин, розірвання договору і закриття рахунку.

Таке твердження вмотивовує тим, що адвокат Губська А. В. діяла не від свого імені і не в особистих відносинах з банком, а як представник АТ «TIS GRAIN» на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги від 31.07.2023.

3.7. Підсумовуючи, позивач стверджує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції порушує його право на доступ до правосуддя, яке гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також суперечить усталеним підходам Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) щодо забезпечення особі доступу до судового захисту [сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету].

4. Рух апеляційної скарги

4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27.11.2023 відкрила апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 10.01.2024 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на апеляційну скаргу (надійшов до Великої Палати Верховного Суду 20.12.2023) відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 06.11.2023 - без змін.

5.2. Відповідно до доводів відповідача у відзиві суд першої інстанції постановив зазначену ухвалу з дотриманням норм процесуального права, оскільки позивач не виконав ухвалу про залишення позовної заяви без руху, не надав доказів сплати судового збору, як і не навів поважних причин і документально підтверджених підстав для відстрочення сплати судового збору. Відтак суд першої інстанції законно та обґрунтовано повернув позовну заяву Товариства.

6. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування при вирішенні спору в цій справі

6.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

6.2. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першої статті 169 КАС).

6.3. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

6.4. Частиною третьою статті 161 КАС передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

6.5. За статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

6.6. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

6.7. Як свідчить позиція Суду в багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для отримання захисту своїх прав чи інтересів і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди щодо такої можливості.

6.8. Так, ЄСПЛ у пункті 52 рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначив: «Суд повторює, як він уже постановляв у багатьох випадках, що пункт 1 статті 6 [Конвенції] гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов`язків… Положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено… Навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (див. рішення Суду від 21.01.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», від 10.05.2001 у справі «Z та інші проти Сполученого Королівства»)».

6.9. У рішенні від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ також виклав конвенційні стандарти доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 [Конвенції] гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру… Він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії»)».

6.10. ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»).

6.11. За висновками Суду, необхідність сплачувати судовий збір по-різному впливає на можливість особи реалізувати право на доступ до суду залежно від стадії процесу, на якій воно виникає. Так, якщо сплата судового збору є умовою прийнятності позову (заяви) до розгляду й відповідно неможливість виконати зобов`язання перешкоджає особі звернутися до суду першої інстанції, наведене становить «потенційне обмеження» права на доступ до правосуддя. Отже, у разі подання обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національним судам доцільно його задовольняти та порушувати провадження у справі (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 24.05.2006 у справі «Вейсман та інші проти Румунії»).

6.12. Застосувавши такий підхід ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 170/129/21 зазначила, що співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов`язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов`язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).

6.13. У клопотанні про відстрочення сплати судового збору, так само як і в апеляційній скарзі, представник позивача стверджує, що в Товариства немає можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви через застосування до нього Указом № 279/2023 низки обмежувальних заходів, у тому числі блокування активів. Немає такої можливості й у представника позивача, оскільки представник діє від імені Товариства, а чинне законодавство забороняє здійснювати платежі від імені осіб, щодо яких застосовано санкції.

6.14. При цьому представник позивача зазначає, що банк відмовив їй у проведенні платежу зі сплати судового збору за позовною заявою АТ «TIS GRAIN». Як на доказ такої відмови надає відповідь АТ КБ «Приватбанк» на адвокатський запит, що проводити платежі від імені осіб, до яких застосовано персональні санкції, неможливо відповідно до вимог чинного законодавства України.

6.15. Перевіряючи обґрунтованість доводів Товариства, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у його клопотанні про відстрочення сплати судового збору, Велика Палата Верховного Суду насамперед звертається до норм чинного законодавства, якими врегульовані питання сплати судового збору.

6.16. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI.

6.17. Згідно із частиною першою статті 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

6.18. Закон № 3674-VI визначає сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі процесуальної заяви до суду, зокрема позовної заяви, як однієї з передбачених законом підстав для відкриття судового провадження.

6.19. Установлюючи сплату судового збору передумовою звернення до суду, законодавець як гарантію права на звернення до суду встановив пільги зі сплати судового збору (стаття 5 Закону № 3674-VI), а також можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати судом (стаття 8 Закону № 3674-VI).

6.20. Відповідно до частини першої статті 8 зазначеного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (частина перша цієї статті).

6.21. Нормою частини першої статті 132 КАС судовий збір віднесено до судових витрат, а частина друга цієї статті визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

6.22. Відповідно ж до частини першої статті 133 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

6.23. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 вже зробила висновок щодо застосування наведених норм. Так, аналізуючи норми частини першої статті 8 Закону № 3674-VI, Велика Палата зазначила, що, суд, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору особам, які не зазначені в статті 5 Закону

№ 3674-VI [цією статтею визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях у силу закону відповідно до їх статусу або виходячи із чітко визначеного предмета спору], або у справах із предметом спору, не охопленим цією статтею, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов [передбачених статтею 8] для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

6.24. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що в нормі частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону № 3674-VI передбачене лише щодо звільнення від сплати судового збору. Це означає, що відповідно до частини першої статті 133 КАС юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.

6.25. Норми частини першої статті 133 КАС та норми частини першої статті 8 Закону № 3674-VI щодо відстрочення (розстрочення) сплати судового збору є самостійними і не конкурують між собою. Суд за клопотанням позивача, враховуючи його майновий стан, може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору за подання адміністративного позову на визначений строк. Нормами КАС максимальний строк, на який суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, не встановлено. Застосувавши на підставі частини шостої статті 7 КАС аналогію закону, а саме частину першу статті 8 Закону № 3674-VI, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору не повинно бути довше ніж до ухвалення судового рішення.

6.26. Як уже було зазначено, суд першої інстанції визнав необґрунтованим клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору з тієї підстави, що право суду, зокрема, на відстрочення сплати судового збору законодавцем поставлено в залежність від висновку суду про майновий стан сторони. Проте відповідних доводів (з підтвердженням належними доказами) представником позивача у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено.

6.27. З наведеним висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

6.28. ЄСПЛ (у рішеннях від 26.07.2005 у справі «Княт проти Польщі», від 26.07.2005 у справі «Єдамський та Єдамська проти Польщі») вказав, що, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розміру заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.

Тобто можливість особи розпоряджатися своїми коштами та майном повинна враховуватися судами при оцінці фінансового (майнового) стану цієї особи при вирішенні питань, пов`язаних зі сплатою судового збору.

6.29. Обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивач якраз і зазначав про неможливість розпоряджатися коштами та майном унаслідок застосування до нього такого виду санкцій, як блокування активів, що, окрім іншого, полягає в забороні здійснення фінансових операцій як самим Товариством, так й іншими особами від його імені.

6.30. Абзацом першим частини третьої статті 5 Закону № 1644-VII передбачено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

6.31. Блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 1 частини першої статті 4 Закону № 1644-VII).

6.32. Згідно з абзацом першим частини восьмої статті 5 Закону № 1644-VII забезпечення реалізації санкції у виді блокування активів здійснюється відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами у межах наданих їм повноважень.

6.33. Пунктами 1 та 2 розділу І «Загальні положення» Положення № 65 передбачено, що це Положення визначає порядок реалізації спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (далі - санкції).

6.34. Вимоги цього Положення поширюються на таких суб`єктів реалізації санкцій:

1) банки України та філії іноземних банків (далі - банк);

2) небанківські установи [страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди, інші фінансові установи, реєстрацію та/або ліцензування яких здійснює Національний банк України (далі - Національний банк); страхові (перестрахові) брокери; інші юридичні особи, які не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк; оператори платіжних систем; оператори поштового зв`язку, які надають фінансові платіжні послуги та/або послуги поштового переказу, та/або послуги з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі; філії або представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України) (далі - небанківська установа).

6.35. Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 6 пункту 2 розділу І «Загальні положення» Положення № 65, фінансова операція - дії з активами, включаючи дії з активами, що належать санкційній особі, вчинені суб`єктами реалізації санкцій або за їх допомогою, або про які їм стало відомо в межах виконання вимог цього Положення.

6.36. Відповідно до пункту 37 розділу IV «Порядок реалізації санкцій під час здійснення переказу коштів без відкриття рахунку / платіжної операції, що має бути сплачена в готівковій формі» Положення № 65 суб`єкти реалізації санкцій зобов`язані відмовити в здійсненні переказу коштів без відкриття рахунку, що здійснюється в національній або іноземній валюті:

1) санкційними особами, до яких застосовано хоча б одну з таких санкцій:

«блокування активів»/«блокування активів у новій редакції»;

«зупинення фінансових операцій»;

«запобігання виведенню капіталів за межі України» (у разі здійснення фінансової операції, що передбачає перерахування коштів за межі України або наслідком якої може бути виведення капіталів за межі України);

2) підконтрольними особами на користь санкційної особи, до якої застосовано санкцію «блокування активів у новій редакції» та яка за обґрунтованим письмовим висновком суб`єкта реалізації санкцій може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження такими підконтрольними особами;

3) підконтрольними особами на користь особи, яка від імені санкційної особи, до якої застосовано санкцію «блокування активів у новій редакції», може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження такими підконтрольними особами;

4) іншими особами від імені осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 37 розділу IV цього Положення.

6.37. Постановою Національного банку України від 11.05.2023 № 65 (пункт 2) зобов`язано банки та небанківські установи з урахуванням вимог Положення протягом трьох місяців із дня набрання чинності цією постановою: 1) затвердити внутрішні документи з питань реалізації спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), якими визначити порядок здійснення заходів, що забезпечують дотримання вимог законодавства України у сфері реалізації спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій); 2) налаштувати внутрішні системи моніторингу фінансових операцій таким чином, щоб до проведення фінансових операцій, включаючи операції через платіжні пристрої, забезпечити їх перевірку за санкційними списками та в разі виявлення збігу окремих даних мати можливість уточнити потрібну інформацію.

6.38. Відтак у силу наведених вище приписів Положення № 65 доводи Товариства, що воно не може здійснити переказ коштів щодо сплати судового збору як самостійно, так і через особу, яка діє від його імені, є обґрунтованими.

6.39. Як свідчить зміст листа АТ КБ «Приватбанк» від 09.10.2023 № 20.1.0.0.0/7-2309118/38148, надісланого представнику Товариства у відповідь на її адвокатський запит, банк відмовив у здійснені платежу саме на підставі підпункту 4 пункту 37 розділу 4 Положення № 65.

6.40. Велика Палата Верховного Суду визнає обґрунтованими доводи Товариства, що внаслідок застосування санкцій позивач позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви та, як наслідок, реалізувати своє право на оскарження в суді Указу № 279/2023, яким такі санкції й було застосовано.

6.41. Щодо можливості сплатити судовий збір у інший спосіб, ніж через банківську установу, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

6.42. Порядок сплати судового збору врегульовано нормами статті 6 Закону

№ 3674-VI. Згідно із цією статтею судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, у тому числі з використанням платіжних систем через мережу «Інтернет» у режимі реального часу.

За подання до суду процесуальних документів в електронній формі судовий збір може бути сплачено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з використанням платіжних систем через мережу «Інтернет» у режимі реального часу.

Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі.

Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов`язкові реквізити касового документа (абзаци перший - четвертий частини першої статті 6).

6.43. Можливість сплати судового збору засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи передбачена також пунктом 44 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-2.

6.44. Отже, Закон № 3674-VI передбачає можливість сплати судового збору не тільки у готівковій формі і не тільки через банківські установи (обрані позивачем форма та спосіб сплати судового збору), а й у безготівковій, зокрема за допомогою електронних платіжних засобів та пристроїв.

Водночас згідно з Положенням № 65 до переліку суб`єктів реалізації санкцій, які зобов`язані дотримуватись заборон щодо здійснення фінансових операцій санкційними особами, включені також і такі небанківські установи, як оператори платіжних систем та оператори поштового зв`язку, які надають фінансові платіжні послуги та/або послуги поштового переказу.

6.45. Тобто позивач позбавлений можливості сплати судовий збір як у готівковій, так і в безготівковій формі не тільки через банківську установу, а й іншими визначеними законом способами, оскільки усі вони передбачають використання платіжних систем.

6.46. Відмовляючи в задоволенні клопотання Товариства про відстрочення сплати судового збору, суд першої інстанції зазначив і про ту обставину, що в провадженні Верховного Суду перебуває значна кількість справ за позовами юридичних осіб-нерезидентів, до позовних заяв у яких адвокатами додавались докази сплати судового збору, здійсненої від свого (як представника) імені, але з посиланням на позивача в призначенні платежу.

6.47. Велика Палата Верховного Суду вважає такий аргумент на обґрунтування підстави відмови позивачу у відстроченні сплати судового збору недоречним з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3674-VIплатники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

6.48. Обов`язок зі сплати судового збору покладається саме на ту особу, яка звертається до суду, зокрема, з позовною заявою. Відтак і дані цієї особи зазначаються в платіжному документі (квитанції) про здійснення оплати у графі «Платник».

6.49. Хоча норми чинного законодавства не забороняють іншій особі сплатити судовий збір замість позивача (див. постанову Великої Палата Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18), суд не може зобов`язати здійснити оплату судового збору у такий спосіб, зокрема представником позивача. Як уже зазначено, зобов`язаною особою щодо сплати судового збору за подання позовної заяви є позивач. Відносини між позивачем та його представником є індивідуальними та регулюються укладеним між ними договором про надання правової допомоги.

6.50. Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

6.51. Застосування до особи обмежувальних заходів (санкцій) суб'єктом владних повноважень не повинно супроводжуватися встановленням перешкод для звернення особи до суду щодо оскарження рішення про застосування таких правових обмежень. В іншому випадку будуть мати місце ознаки свавілля, що недопустимо в демократичній і правовій державі.

6.52. Ураховуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанцій відмовив АТ «TIS GRAIN» у відстроченні сплати судового збору за подання позовної заяви без належної оцінки обставин щодо його майнового стану, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви Товариства.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

7.2. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання про прийняття позовної заяви АТ «TIS GRAIN», що, у свою чергу, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

7.3. Отже, апеляційна скарга АТ «TIS GRAIN» підлягає задоволенню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7.4. З метою забезпечення позивачу права на апеляційний перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду від 06.11.2023, встановленого нормами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 6 частини третьої статті 2 КАС, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27.11.2023 відстрочила АТ «TIS GRAIN» сплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами апеляційного перегляду справи № 990/263/23.

Відтак відповідно до статті 133 КАС відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з АТ «TIS GRAIN».

Керуючись статтями 133, 241-243, 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «TIS GRAIN» задовольнити.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 скасувати, справу № 990/263/23 направити до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.

Стягнути з Акціонерного товариства «TIS GRAIN» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка Є. А. Усенко

Судді О. О. Банасько О. В. Кривенда

О. Л. Булейко М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова К. М. Пільков

М. І. Гриців С. О. Погрібний

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Н. В. Шевцова