ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 460/2409/14-ц

провадження № 61-12132св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Львівська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Яворівського районного суду Львівської області

від 15 березня 2023 року у складі судді Поворозника Д. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 червня 2023 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2014 року державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця», правонаступниками якого є публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

2. Позовна заява мотивована тим, що 31 березня 2014 року комісією в складі працівників ДТГО «Львівська залізниця» та представників Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області під час обстеження земельної ділянки залізниці в межах території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області виявлено, що на 3 км + 400 м - 3 км + 420 м дільниці Рясне-Кар`єрна, з лівої сторони за ходом, при ширині смуги відведення залізниці

80 м, на відстані 24 м від осі під`їзної колії на земельній ділянці смуги відведення залізниці знаходиться шість тимчасових дерев`яних господарських будівель, огороджених дерев`яною огорожею.

3. Право АТ «Українська залізниця» на користування вищезазначеною земельною ділянкою визначено «Планом границ полосы отвода линии Львов-Яворов Львовской железной дороги в административных границах Брюховичского, Ивано-Франковского и Яворовского районов Львовской области 1950 года», який є містобудівною документацією, що використовується, зокрема, для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

4. Стверджує, що у нього виникло право на спірну земельну ділянку до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», таке не було припинене, а реєстрація права була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення. До земель залізничного транспорту належать землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об`єктами залізничної інфраструктури, надані підприємствам, установам, організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Вважає, що вищезазначена земельна ділянка смуги відведення без попереднього її вилучення самовільно зайнята ОСОБА_1 , незважаючи на те, що землі транспорту відносяться до земель спеціального призначення, щодо яких встановлений спеціальний порядок відводу, реєстрації землекористування та вилучення земельних ділянок.

5. Посилаючись на те, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, просить зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні ДТГО «Львівська залізниця», а саме звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області на 3 км + 400 м - 3 км +

420 м, з лівої сторони за ходом кілометрів дільниці Рясне-Кар`єрна, шляхом демонтажу сітчастої огорожі та 6 тимчасових дерев`яних господарських будівель, які розміщена на цій земельній ділянці.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 26 червня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

7. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивачем всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не доведено належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку площею 10,8 га, і що саме відповідачка, яка, як вважає позивач, користуючись спірною земельною ділянкою, чинить йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться в межах смуги відведення залізниці.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

8. У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 червня 2023 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. У касаційній скарзі регіональна філія «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

12. Підставою касаційного оскарження заявники зазначають порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 466/190/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 466/1058/15-ц, від 22 березня 2023 року у справі

№ 444/2298/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що стороною позивача не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження права користування спірною земельною ділянкою є безпідставними. Наявність чи відсутність у землекористувача документів на земельну ділянку не змінює її правового статусу, оскільки його право вже визначено законом.

14. Заявник вказує, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження заявлених позовних вимог та порушеного права АТ «Укрзалізниця» на користування спірною земельною ділянкою, зокрема копія акту обстеження земельної ділянки від 31 березня 2014 року, копія плану смуги відведення лінії Львів-Яворів Львівської залізної дороги в адміністративних кордонах Брюховицького, Івано-Франківського і Яворівського районів Львівської області 1950 року, копія схеми накладення земельних ділянок громадян на землі ДТГО «Львівська залізниця» на спірній ділянці, яку виготовлено КТ «Нові технології».

15. Зазначає, що вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не діяли на момент набуття права користування земельною ділянкою, землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до пунктів 54, 55 Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених постановою ЦВК СРСР від 1928 року.

16. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з акту обстеження земельної ділянки від 31 березня 2014 року, складеного комісією в складі головного інженера відокремленого підрозділу «Підзамчівська дистанція колії» ДТГО - Хонька Р. О. , начальника сектора майнових та земельних ресурсів Львівської дирекції залізничних перевезень відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» - Коханця Т. А., провідного інженера відділу земельних ресурсів служби з управління майновими та земельними ресурсами ДТГО «Львівська залізниця» - Мацька В. Т. , інженера-землевпорядника відокремленого підрозділу «Підзамчівська дистанція» ДТГО «Львівська залізниця» - Думчака І. С. , за участю голови Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області Смокровської Е. П., спеціаліста-землевпорядника Рясне-Руської сільської ради Сухецької Є. М. та мешканців села Рясне-Руська ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , вбачається, що за результатами обстеження земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця» в межах населеного пункту на території Рясне-Руської сільської ради на 3км+400м - 3км+420м, з лівої сторони за ходом кілометрів дільниці Рясне-Кар`єрна, на відстані 24 м від осі під`їзної колії виявлено 6 тимчасових дерев`яних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , протяжністю 20 м, належних ОСОБА_1 , які загородженні дерев`яною загорожею.

18. Відстань до житлової будівлі даної особи комісією не встановлено по причині відсутності доступу до даного об`єкту. Участь в обстеженні взяли Смокровська Е. П. , Сухецький С. М. та мешканці села Рясне-Руська ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які від підписання акту відмовились, причини непідписання вказаними особами акту обстеження в акті не зазначені.

19. На підтвердження права постійного користування землями смуги відведення ДТГО «Українська залізниця» надало «План границ полосы отвода линии Львов-Яворов Львовской ж.д.», який був розроблений у 1950 році.

20. Також позивач надав суду копію схеми накладки земельної ділянки ОСОБА_1 на землі ДТГО Львівська залізниця на ділянці «Львів-Івано-Франково» в адміністративних межах населеного пункту (с. Рясне-Руське) на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.

21. Згідно з довідкою № 816 від 05 лютого 2014 року, виданою Відділом Держземагенства в Яворівському районі Львівської області, встановлено, що відповідно до річного звіту по формі 6-ЗЕМ станом на 01 січня 2014 року за Дистанція колії «Підзамче» (ПЧ-2) рахуються земельні ділянки: Рясне-Руська сільська рада площею 10,8 га, в межах населеного пункту, постійне користування.

22. З довідки № 425 від 06 травня 2014 року, складеної Відокремленим підрозділом «Підзамчівська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця», встановлено що даним підрозділом впродовж 2013-2014 року сплачувався земельний податок згідно декларації з плати за земельну ділянку, площею 10,8 га, яка розташована на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

23. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

24. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

26. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

29. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

30. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

32. За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

33. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

34. У частині третій статті 152 Земельного кодексу Українипередбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

35. Згідно з частиною першою, другою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються у користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт».

36. Частиною другою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

37. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту (частина перша статті 23 Закону України «Про транспорт»).

38. У відповідності до статті 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

39. На підтвердження користування спірною земельною ділянкою, АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» було надано план смуги відведення лінії Львів-Яворів Львівської залізної дороги від 0,0 км до 48,66 м в адміністративних межах Брюховицького, Івано-Франківського і Яворівського районів Львівської області, який був розроблений проєктною організацією

у 1950 році.

40. Слід зазначити, що нормативно-правовими актами, чинними на момент набуття залізницею права на земельні ділянки у 1950 році, а саме: ЗК Української РСР від 25 жовтня 1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених постановою ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року, передбачалось,що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів, рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилученими лише у спеціальному порядку. Виготовлення та отримання державногоакта не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до пунктів 54, 55 Загальних основ землекористування та землеустрою (постанова ЦВК СССР від 15 грудня

1928 року).

41. Із урахуванням викладеного слід дійти висновку, що АТ «Укрзалізниця» є належним користувачем зазначеної у плані відведення земельної ділянки і цей документ є належним доказом підтвердження права позивача на користування земельною ділянкою, розташованою у межах смуги відведення залізниці, яка відноситься до земель державної власності.

42. В позовній заяві позивач зазначав, що відповідач за відсутності правових підстав здійснив самовільне зайняття земельної ділянки, яка належить до земель залізничного транспорту та знаходиться в смузі відведення залізниці, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 31 березня 2014 року.

43. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

44. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

45. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем АТ «Укрзалізниця» не надано належних та достовірних доказів, які б підтверджували, що на земельній ділянці в смузі відведення залізниці знаходиться присадибна земельна ділянка відповідача, саме ОСОБА_1 користується спірною земельною ділянкою, і що саме вона встановила на земельній ділянці дерев`яну загорожу та шість тимчасових дерев`яних споруд.

46. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

47. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

48. Суди при вирішенні спору звернули увагу, що з клопотанням про призначення експертизи у справі з метою підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог АТ «Укрзалізниця» до суду не зверталося.

49. Встановивши, що АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» не надано належних і достовірних доказів, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів товариства внаслідок встановлення відповідачем огорожі та тимчасових дерев`яних споруд, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано відмовив у задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю заявлених вимог.

50. Схожих правових висновків про недоведеність позовних вимог АТ «Укрзалізниця» у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 444/2233/18, від 21 липня 2021 року у справі

№ 444/2316/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 444/2234/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 444/2303/18, від 22 вересня 2021 року у справі

№ 444/2308/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 444/2191/18, від 03 травня 2022 року у справі № 444/1949/16-ц, від 19 квітня 2023 року у справі

№ 444/2299/18, від 24 листопада 2023 року у справі № 460/2405/14-ц (провадження № 61-14317св23).

51. Також апеляційний суд вмотивовано відхилив доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у АТ «Українська залізниця» документів на користування спірною земельною ділянкою не змінює її правового статусу, визначеного законом, оскільки право позивача на користування земельною ділянкою смуги відведення ніким не оспорюється, а підставами для відмови у задоволенні позову є недоведеність порушення саме відповідачем прав позивача.

52. При цьому висновки судів попередніх інстанцій також не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 466/190/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 466/1058/15-ц,

від 22 березня 2023 року у справі № 444/2298/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

53. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

54. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Cуд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

55. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

56. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

2. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня

2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 червня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович