ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5282/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників:

прокурора: Кукло Д.С.

Позивача-1: Овчаренко А.С,

Позивача-2: Шевченко О.В.

Відповідача : Лук?яненко В.О., Дешевий О.А.

Третьої особи: Лях К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023

(головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023

(суддя - Борисенко І.І.)

у справі №910/5282/23

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі

1) Київської міської військової адміністрації;

2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Акціонерне товариство «Українська залізниця»

про стягнення 21 633 162, 36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник Генерального прокурора (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської військової адміністрації (далі - КМВА, позивач-1) та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Міністерство розвитку громад, позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус» (далі - ТОВ «Спайс Хаус», відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 21 633 162,36 грн.

2. Позов мотивовано тим, що за умовами укладених відповідачем та АТ «Укрзалізниця» договорів на постачання продовольчих товарів, форму та умов яких затверджено рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, АТ «Українська залізниця» сплатило в якості попередньої оплати на користь відповідача вартість замовленого товару, в сумі 11.446.411,92 грн. Однак, ТОВ «Спайс Хаус» не виконало зобов`язань, товар на погоджених у договорах умовах не поставило, тому, прокурор просить стягнути з відповідача на користь АТ «Укрзалізниця» сплачену останнім попередню оплату та нараховані штрафні санкції та матеріальні втрати за порушення зобов`язання, 3 % річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 15.11.2023, закрито провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 2 125 560,00 грн. Позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь АТ «Українська залізниця» попередню оплату у сумі 9 320 851, 92 грн, пеню у сумі 7. 620. 487, 94 грн, інфляційні втрати у сумі 2.230.396, 55 грн, 3 % річних у сумі 335.865,95 грн. Стягнуто з ТОВ «Спайс Хаус» на користь Офісу Генерального прокурора 324.497, 44 грн судового збору.

4. Рішення мотивовано тим, що відповідачем не виконано зобов`язань з поставки товару обумовленого договором, попередню оплату не повернуто, отже, суди вказали на наявність підстав для стягнення попередньої оплати, з урахуванням пені, інфляційних втрат на 3 % річних. Зважаючи, що під час розгляду справи відповідачем повернуто частину попередньої оплати у розмірі 2 125 560,00 грн, суди закрили провадження у цій частині вимог та встановили, що підлягає до стягнення попередня оплата у розмірі 9 320 851, 92 грн. Перевіривши розмір нарахованої пені, інфляційних втрат та 3 % річних, суди встановили їх обґрунтованість, та наявність підстав для їх стягнення, одночасно суди вказали на відсутність підстав для зменшення розміру пені, заявленого до стягнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині стягнення пені у розмірі 7. 620. 487, 94 грн та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

6. У касаційній скарзі скаржник, посилається на п. 3 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права (ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1, 3 ст. 615 ЦК України) у подібних правовідносинах з приводу того чи є припиненим в односторонньому порядку зобов`язання продавця з постачання товару (в розумінні ч. 1, 3 ст. 615 ЦК України) при залишенні чинним договору (не розірванні його в односторонньому порядку), за умови, що продавець отримав суму попередньої оплати за товар, але не передав товар покупцю у строк, якщо умовами договору між покупцем і продавцем встановлений не альтернативний обов`язок продавця ( в розумінні ч. 2 ст. 693 ЦК України) повернути покупцю суму отриманої попередньої оплати, у випадку непередання товару покупцю у встановлений строк.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. АТ «Укрзалізниця» та Міністерство розвитку громад у відзивах на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану судові рішення без змін.

8. Представником КМВА подано відзив на касаційну скаргу, який не підписано А. Овчаренко представником КМВА, що підтверджується Актом № 32.1-13/ 83 від 13.02.2024 відділу забезпечення функціонування автоматизованого документообігу Верховного Суду. Отже, поданий відзив залишається без розгляду, на підставі ст. 170 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

9. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, На офіційному сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement/ оприлюднено договір на постачання продовольчих товарів, затверджений рішенням правління від 12.03.2022, витяг з протоколу № Ц-54/29 Ком.т (надалі - договір).

10. Пунктом 11.2 договору передбачено, що відповідно до умов ст. 634 ЦК України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору.

11. З урахуванням положень ст. 634 ЦК України, на виконання вимог указаної постанови Кабміну, між КМВА (замовник), АТ «Укрзалізниця» (платник) та ТОВ «Спайс Хаус» (постачальник) був укладений тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання (рибних консервів у кількості 15 120 кг), який оприлюднено на веб-сайті АТ «Укрзалізниця», затверджений рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022 за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620 (далі - договір № 1).

12. Так, на виконання договору № 1 про поставку товару (рибних консервів) на загальну суму 2 728 706,40 грн, постачальником 29.03.2022 на адресу замовника був направлений рахунок № 10/03 на оплату авансового платежу в розмірі 30 % загальної вартості товару, що становить 818 611,92 грн. Указаний рахунок на оплату 29.03.2022 було погоджено замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України.

13. 30.03.2022 платником - АТ «Укрзалізниця», на виконання вказаного рахунку № 10/03 від 29.03.2022 було здійснено перерахування коштів на користь відповідача в сумі 818.611,92 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 419 від 30.03.2022.

14. Також, між КМВА як замовником, АТ «Укрзалізниця», як платником і ТОВ «Спайс Хаус» як постачальником, укладено тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання (кубиків консервованої яловичини в кількості 40 000 кг. та 160 000 кг. консервованого яловичого фаршу), який оприлюднено на веб-сайті АТ «Укрзалізниця» в редакції, затверджений рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022 за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620 (далі - договір № 2).

15. На виконання договору № 2, постачальником 29.03.2022 на адресу замовника був направлений рахунок № 11/03 на оплату авансового платежу в розмірі 30% загальної вартості товару, що становить 10 627 800,00 грн. Рахунок на оплату від 29.03.2022 було погоджено замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України.

16. 30.03.2022 АТ «Укрзалізниця», на виконання вказаного рахунку № 11/03 від 29.03.2022, було здійснено перерахування коштів на користь відповідача в сумі 10 627 800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 418 від 30.03.2022.

17. 31.03.2022, КМВА, на адресу відповідача направила заявки на відвантаження товару автомобільним транспортом - рибних консервів обсягом 15 120 кг вартістю 2 728 706,40 грн та кубиків консервованої яловичини обсягом 40 000 кг/консервованого яловичого фаршу обсягом 160 000 кг вартістю 35 426 000,00 грн, за адресою складу призначення: площа Спортивна, 1, м. Київ.

18. Відповідно до п. 5.4, 5.5 договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів.

19. Відтак, відповідач мав поставити 15 120 кг рибних консервів на суму 2 728 706,40 грн та кубиків консервованої яловичини обсягом 40 000 кг/консервованого яловичого фаршу обсягом 160 000 кг, загальною вартістю 35 426 000,00 грн - до 01.04.2022.

20. Проте, відповідач свого зобов`язання за договором поставки не виконав та товар у визначений договором строк не передав.

21. Факт порушення зобов`язання з боку постачальника підтверджується також наявними у справі копіями претензії КМВА від 01.05.2022, 01.06.2022, 01.07.2022, від 22.07.2022 про сплату попередньої оплати в сумі 818 611,92 грн та в сумі 10 627 800,00 грн та вимогами повернення цих сум АТ «Укрзалізниці», як платнику цих коштів.

22. Лише 27.06.2022 ТОВ «Спайс Хаус» листом № 27/06-1 надало КМВА відповідь, у якій вказало про неможливість наразі поставити товар (м`ясні консерви), оскільки він був закуплений на території Туреччини, проте, у подальшому не був розмитнений на території України, та зберігається на території митного терміналу.

23. Матеріалами справи підтверджується, що на підставі квитанцій до платіжних інструкцій від 01.08.2023, в рахунок погашення заборгованості за попередньою платою (на суму 11 446 411,92 грн), ТОВ «Спайс Хаус» повернуло частину передоплати за договором № 2 (рахунок № 11/03 від 29.03.2022) на суму 2 125 560,00 грн, що також підтверджується банківською довідкою від 03.08.2023, з рахунку третьої особи та письмовими поясненнями АТ «Укрзалізниця».

24. Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що грошове зобов`язання ТОВ «Спайс Хаус» в частині сплати основного боргу в сумі 2 125 560,00 грн (за договором № 2 (рахунок № 11/03 від 29.03.2022)) припинилось, а тому в цій частині провадження необхідно закрити, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

25. Щодо іншої частини попередньої оплати за договором № 1 (рахунок № 10/03 від 29.03.2022) на суму 818 611,92 грн та за договором № 2 (рахунок № 10/03 від 29.03.2022) на суму 8 502 240,00 грн (10 627 800,00 грн - 2 125 560,00 грн), що разом становить 9 320 851,92 грн, оскільки відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в цій сумі не надав, доводів прокурора не спростував, суд зробив висновок, що вимоги прокурора про стягнення попередньої оплати в сумі 9 320 851,92 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 7 620 487,94 грн, нарахованих за порушення відповідачем договірних зобов`язань з поставки товару, суд зробив висновок, що вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню. Крім того, судами перевірено та визнано обґрунтованим нарахування 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з неповернення суми попередньої оплати.

Позиція Верховного Суду

26. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

27. . Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

28. Судові рішення відповідачем оскаржуються в частині стягнення з нього пені у розмірі 7 620 487,94 грн, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України в іншій частині судові рішення судом касаційної інстанції не переглядаються.

29. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

30. При цьому, скаржник посилається на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права (ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1, 3 ст. 615 ЦК України) у подібних правовідносинах з приводу того чи є припиненим в односторонньому порядку зобов`язання продавця з постачання товару (в розумінні ч. 1, 3 ст. 615 ЦК України) при залишенні чинним договору (не розірванні його в односторонньому порядку), за умови, що продавець отримав суму попередньої оплати за товар, але не передав товар покупцю у строк, якщо умовами договору між покупцем і продавцем встановлений неальтернативний обов`язок продавця ( в розумінні ч. 2 ст. 693 ЦК України) повернути покупцю суму отриманої попередньої оплати у випадку непередання товару покупцю у встановлений строк.

31. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

32. За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, наведені положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

33. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, з урахуванням вищезазначеного, касаційний суд зазначає наступне.

35. Відповідно до статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

36. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, також регулюються Цивільним кодексом України.

37. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

38. Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

39. Отже, статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

40. Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

41. У силу приписів статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

42. За приписами частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

43. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

44. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

45. Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

46. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

47. Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

48. Частиною першою статті 548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов`язання (основного зобов`язання), якщо це встановлено договором або законом.

49.Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

50. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

51. Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

52. Водночас за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

53. На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

54. Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

55. Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

56. Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

57. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідного зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору. Такий правовий висновок щодо застосування неустойки, у зв`язку з невиконанням зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

58. Судами у справі встановлено що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару.

59. На виконання умов договорів АТ «Укрзалізниця» було перераховано ТОВ «Спайс Хаус» попередню оплату за договорами №1, 2 у розмірі 11 446 411,92 грн, в рахунок майбутньої поставки товару. В свою чергу, ТОВ «Спайс Хаус» товар, у строки встановлені договорами, не поставлено. ТОВ «Спайс Хаус» повернуто лише частину попередньої оплати за договором у розмірі 2 125 560,00 грн.

60. У пункті 6.1 договорів-1, 2 сторони погодили, що у разі затримки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

61. Отже, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання та в силу наведених приписів закону і умов договорів, суди зробили обґрунтовані висновки про стягнення з відповідача пені у сумі 7 620 487,94 грн, нарахованих за порушення відповідачем договірних зобов`язань з поставки товару.

62. За доводами відповідача суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст.ст 615, 549, 693 ЦК України, ст. 232 ГК України, до того ж скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права (ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1, 3 ст. 615 ЦК України) у подібних правовідносинах з приводу того чи є припиненим в односторонньому порядку зобов`язання продавця з постачання товару (в розумінні ч. 1, 3 ст. 615 ЦК України) при залишенні чинним договору (не розірванні його в односторонньому порядку), за умови, що продавець отримав суму попередньої оплати за товар, але не передав товар покупцю у строк, якщо умовами договору між покупцем і продавцем встановлений не альтернативний обов`язок продавця ( в розумінні ч. 2 ст. 693 ЦК України) повернути покупцю суму отриманої попередньої оплати у випадку непередання товару покупцю у встановлений строк.

63. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, касаційний суд зазначає наступне.

64. Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

65. Відповідно положеннями ст. 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

66. Умовами договору сторони узгодили предмет договору, строк поставки, строк дії договору та умови його розірвання, відповідальність сторін тощо. Так, сторонами погоджено поставку товару (рибних консервів, кубиків консервованої яловичини та консервованого яловичого фаршу). Відповідно до п. 5.4, 5.5 договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. 30.03.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувала ТОВ «Спайс Хаус» грошові кошти в якості попередньої оплати за договорами, тоді як ТОВ «Спайс Хаус» так і не виконало поставку.

67. Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

68. Нормами глави 48 ЦК України визначено такі принципи (умови) належного виконання зобов`язання: виконання зобов`язання належними сторонами (ст. 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (ст. 529 ЦК України - виконання зобов`язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов`язання (ст. 530 ЦК України); належне місце виконання зобов`язання (ст. 532 ЦК України), а також щодо належного предмета.

69. Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснено відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

70. Тоді як, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

71. Договори укладені між сторонами є чинними, недійсними судом не визнавались і відмова відповідача виконувати зобов`язання не свідчить про припинення зобов`язань за договорами, зважаючи на те, що сторонами не вчинялись дії, які б свідчили, що зобов`язання за договором припинились.

72. З урахуванням вищезазначених положень законодавства, касаційний суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо припинення зобов`язань за договорами, у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань за договорами.

73. Водночас, вимога про повернення попередньої оплати за договорами на користь АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, є такою, що передбачена як умовами договорів, так і регламентована положеннями ст. 693 ЦК України. У зв?язку з чим, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати за договорами.

74. Отже, невиконання зобов`язань ТОВ «Спайс Хаус» за договорами щодо передання АТ «Укрзалізниця» обумовленого товару, є порушенням правил здійснення господарської діяльності, за що договором та законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій. Нарахування заявленої штрафної санкції було перевірено судами та з урахуванням положень ст. 549 ЦК України та положень ст. 232 ГК України, суди зробили правильний висновок про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача пені.

75. Верховний Суд зауважує, що положеннями ст. 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства.

76. Так, п.п. 3, 6 частини 1 статті 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

77. Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

78. Зважаючи, що касаційним судом не було встановлено неправильного застосування судами положень ст.ст. 549, 615, 693 ЦК України, ст. 232 ГК України, з урахуванням обставин встановлених судами, касаційний суд не вбачає підстав для викладення правового висновку щодо вказаних положень законодавства.

79. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, чином, колегія суддів зазначає, що скарга, подана на підставі п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, є необґрунтованою, а тому, а тому рішення судів попередніх інстанцій необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

81. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

82. Враховуючи викладене, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023, необхідно залишити без змін.

Розподіл судових витрат

83. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/5282/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Г.О. Вронська