ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

11.03.2024 м.Дніпро Справа № 904/5753/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Іванова О.Г. доповідач,

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 (повне рішення складено 22.01.2024, суддя Красота О.І.) у справі №904/5753/23

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 2 219,32 грн., 7% штрафу у розмірі 155,35 грн., 3% річних у розмірі 185,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 902,04 грн., судовий збір у розмірі 1 699,11 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Одночасно у змісті скарги апелянтом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, апелянтом заявлено клопотання про звільнення від обов`язку надсилання копії скарги позивачу з підстав відсутності у цієї юридичної особи офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 01.03.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/5753/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

06.03.2024 матеріали справи №904/5753/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху, враховуючи наступне.

Cтаттею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені форма і зміст апеляційної скарги, зокрема, відповідно до пункту 3 частини 3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

За положеннями ч.ч. 5-8 ст. 42 ГПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС), за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

За приписами ч.1 ст.6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 у справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20).

Схожі висновки (конкретизовані по фізичній особі та її представнику адвокату, після запровадження модулів ЄСІТС 05.10.2021) наведені і у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22), яку долучав до справи відповідач.

Слід зазначити, що позивач у цій справі АТ «Криворізька теплоцентраль», має зареєстрований електронний кабінет у системі ЄСІТС (що наведено в заяві про усунення недоліків позову), в той час, як відповідач (апелянт, фізична особа) не має і не зобов`язаний його мати.

Скаргу відповідачем подано у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку.

Відповідно до визначення понять, наведених у статті 1 Закону України "Про поштовий зв`язок" №2722-ІХ від 03.11.2022, пункту 17 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку; внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Отже, враховуючи наведені положення законодавства, належними доказами відправлення стороні кореспонденції вважаються фіскальний чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкту поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, а також опис вкладення у цінний лист, яким підтверджується перелік документів, що були відправлені.

Апелянтом доказів направлення скарги позивачу не надано.

Натомість, наведене клопотання про звільнення останнього від обов`язку направлення скарги позивачу з підстави відсутності у нього зареєстрованого електронного кабінету та посиланням на норми ч.7 ст.42 ГПК України.

Суд, наголошує, що доводи апелянта стосовно відсутності у позивача зареєстрованого електронного кабінету спростовані матеріалами справи. В той час, як від обов`язку направлення процесуальних документів іншим учасникам справи звільняється учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, та відносно осіб, наведених у ч.6 ст.6 ГПК України, тобто таких, що мають в обов`язковому порядку зареєструвати електронні кабінети в ЄСІТС та не зробили цього.

Оскільки відповідач не відноситься до переліку осіб, що в обов`язковому порядку повинні зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС, та скаргу ним подано не в електронній формі з використанням електронного кабінету, а у паперовій формі засобами поштового зв`язку, на останнього не розповсюджуються норми ч.7 ст.42 ГПК України, а тому його клопотання про звільнення від обов`язку надіслання скарги іншій стороні задоволенню не підлягає.

Крім того, за приписами ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали (рішення) суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти (двадцяти, відповідно) днів з дня вручення йому відповідного ухвали (рішення) суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).

Згідно з матеріалами справи, оскаржуване рішення ухвалено без участі представників сторін 22.01.2024, повний текст якого складено та підписано також 22.01.2024, отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений законодавством, сплив 12.02.2024 (оскільки 11.02.2024 неділя, вихідний день). Скаржником апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку 24.02.2024 (згідно дати на поштовій накладній на конверті).

За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.

В апеляційній скарзі скаржник не порушує питання відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Апелянт зазначає, що повний текст рішення отримав 06.02.2024, у підтвердження чого надав конверт, в якому надійшло рішення суду, та роздруківку з сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення, відтак, вважає скаргу поданою вчасно. В той же час, суд наголошує, що зазначені обставини можуть відноситись до поважних підстав пропуску строку, втім, оскільки скаржник не порушує питання відновлення строку на оскарження рішення суду, суд позбавлений права самостійно вчиняти відповідні процесуальні дії.

Щодо звільнення від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру заявник має сплатити 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: 2684 гривні.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 5469,07 грн, за який вірно обчислено та сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. згідно платіжної інструкції №4506 від 13.10.2023 (а.с.5).

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги має становити суму 4026,00 грн. (2684 грн х 150%).

Апелянтом судовий збір сплачений не був, відповідних доказів апеляційна скарга не містить, як і відсутні посилання на наявність таких доказів у додатку до апеляційної скарги.

Натомість, останнім, з посиланням на визначення терміну «споживач», наведеного у Законі України «Про житлово-комунальні послуги», зазначено, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про судовий збір».

Щодо посилання скаржника на звільнення його від сплати судового збору за ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», то воно не приймається судом апеляційної інстанції, в силу наступного.

Пунктами 17, 21, 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ (зі змінами та доповненнями) чітко регламентовані поняття:

споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника;

послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;

робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до визначення понять, наведених у тлумачному словнику потреба це необхідність у кому-, чому-небудь, що вимагає задоволення. У розрізі суспільства потреба - це необхідність в яких-небудь благах для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, а також суспільства в цілому.

Матеріальні потреби можна розділити на дві великі групи: особисті та виробничі.

Зокрема, особисті потреби - це потреби людей в предметах споживання, в споживчих товарах і послугах; виробничі - потреби підприємств і організацій у засобах виробництва, в інвестиційних товарах (сировині, матеріалах, машинах, приладах і т.д.).

Всі особисті потреби по важливості і терміновості задоволення діляться на первинні (потреби в засобах існування) і вторинні (альтернативні потреби вибору). До первинних належать потреби в предметах першої необхідності, що забезпечують існування людини (в їжі, одязі, житлі і т.д.), до вторинних - всі інші потреби вибору, тобто культурні потреби і потреби в предметах розкоші (в книгах, заняттях спортом, прикрасах, туристичних поїздках і т.д.)

По виду задоволення потреби діляться на індивідуальні і колективні.

Згідно наведених понять, в розумінні Закону України Про захист прав споживачів звільненню від сплати судового збору підлягають, по-перше, лише фізичні особи, по-друге, за позовами, пов`язаними з порушеннями їх прав, як споживачів, за індивідуальними замовленнями щодо придбання, замовлення, використання продукції, роботи, послуг для особистих потреб, тобтопотреб життєзабезпечення.

Апелянт наголошує, що він є споживачем в розумінні визначення цього поняття, наведеного у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; а відтак, на нього розповсюджуються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

В той же час, відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом; при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди; споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Отже, здійснивши правовий аналіз зазначеної норми права, суд приходить до висновку, що зазначеним Законом регулюються відносини споживачів фізичних осіб в сфері захисту їх прав в господарсько-побутових відносинах щодо отримання товару, послуги, роботи належної якості.

Згідно матеріалів справи, предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів за поставлену у період з 01.01.2020 по 30.04.2021 теплову енергію згідно договору №1513 від 11.12.2013, укладеного між позивачем та відповідачем у статусі підприємця, на об`єкт відповідача магазин «Стелс комп`ютери» (за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кремлівська (нині Січеславська), буд.18, прим.23).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.06.2010 (а.с.21) ОСОБА_1 на праві власності володіє нежилим приміщенням магазину непродовольчих товарів після реконструкції квартири, вбудоване в перший поверх житлового будинку, загальною площею 30,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до визначення поняття магазин, наведеного у тлумачному словнику це приміщення для роздрібної торгівлі; крамниця.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач хоча і є фізичною особою, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», втім, теплову енергію отримував не для власного індивідуального споживання (для житлового приміщення), а для магазину, в якому здійснюється підприємницька діяльність, тому на нього не може розповсюджуватись дія Закону України «Про захист прав споживачів» щодо звільнення останнього від сплати судового збору.

Відтак, відсутні підстави для звільнення останнього від сплати судового збору за ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

В той же час, за приписами п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Апелянтом надане пенсійне посвідчення №БКАЕ267218 (серії НОМЕР_1 від 26.10.2021 терміном дії до 31.10.2022, серії НОМЕР_2 від 02.11.2022 терміном дії до 31.10.2024), яким підтверджено, що останній є інвалідом ІІ групи (опорно-руховий апарат).

Відтак, відповідач (апелянт) звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Частиною 2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу (частина 2 ст.174 ГПК України).

Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та надати докази направлення скарги з додатком позивачу, надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами.

У разі, якщо скаржник не усуне недоліки апеляційної скарги в строк установлений судом, заява (скарга) вважається неподаною та повертається апелянту (ч. 4 ст. 174, ч.ч.6, 8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 174, 234-235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про судовий збір».

2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 у справі №904/5753/23 залишити без руху.

4. Апелянту протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:

- надати належні докази відправки апеляційної скарги позивачу;

- надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення суду з відповідними доказами.

5. У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260, ст.261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud4876/ або переглянути процесуальні документи по справі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/

Головуючий суддя О.Г. Іванов