ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 березня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/400/22

Головуючий у першій інстанції - Киреєв О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/438/24

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: виконавчий комітет Носівської міської ради Чернігівської області як орган опіки і піклування,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до органу опіки та піклування виконавчого комітету Носівської міської ради Чернігівської області про визнання частково незаконним та скасування рішення,

місце ухвалення судового рішення - м. Носівка,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 11 грудня 2023 року.

У С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до виконавчого комітету Носівської міської ради, в якому просила визнати незаконними та скасувати п. 1, 2, 4 рішення виконавчого комітету Носівської міської ради Чернігівської області № 102 від 17 травня 2022 року «Про припинення опіки над малолітньою дитиною, позбавленою батьківського піклування».

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначала, що рішенням виконкому Носівської міської ради від 10 лютого 2022 року її призначено опікуном над малолітньою онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавленою батьківського піклування. Іншим рішенням виконкому від 17 травня 2022 року її опіку над дитиною припинено. Підставою для прийняття такого рішення стали рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Носівської міської ради, зумовлені тим, що 14 травня 2022 року за сімейними обставинами позивачка поїхала до с. Козари, попросивши співмешканця доглянути за онукою та залишивши її зі своєю дочкою ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_2 . Вважає, що загрози життю та здоров`ю дівчинки не було. Через деякий час дізналася, що працівники Служби у справах дітей забрали онуку та помістили її до дитячого відділення Носівської міської лікарні, а 24 травня 2022 року ОСОБА_2 тимчасово влаштовано до прийомної родини у м. Прилуки.

Указувала, що з дня народження онуки і до дня її вилучення належно дбала про виховання та розвиток дівчинки, піклувалася про неї та її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечувала догляд та лікування, створювала дитині необхідні побутові умови. Зауважень Служба у справах дітей до неї не мала, до адміністративної відповідальності за порушення прав та обов`язків опікуна позивачка не притягувалася. Вважає, що рішення відповідача про припинення опіки над онукою є передчасним та незаконним, а підставою для його винесення став лише один випадок, за який достатньо було б притягнути її до адміністративної відповідальності.

Ухвалою суду від 13 липня 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Службу у справах дітей Носівської міської ради (т. 1 а.с. 90-91).

Рішенням Носівського районного суду від 01 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до органу опіки та піклування виконавчого комітету Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання частково незаконним рішення виконавчого комітету Носівської міської ради Чернігівської області від 17 травня 2022 року «Про припинення опіки над малолітньою дитиною, позбавленою батьківського піклування» та його скасування відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції залишив поза увагою належне виконання позивачкою обов`язків опікуна, що підтверджується матеріалами справи та показами свідків.

Зазначає, що суд не дав оцінку показам свідка ОСОБА_5 , який пояснював, що за декілька хвилин до вилучення дитини бачив дівчинку, яка посміхалася, на руках у матері. Не надано належної оцінки показам свідка ОСОБА_6 , яка має неприязні стосунки з позивачкою. Під час допиту цей свідок стверджувала, що ОСОБА_2 забрала від хвіртки домогосподарства, проте у рішенні відображено, що дівчинка перебувала сама на вулиці, майже на проїжджій частині.

На думку скаржниці, суд безпідставно трактував як її порушення те, що 16 лютого 2022 року позивачка з онукою в денний час знаходилася за місцем проживання матері дитини, оскільки заборони їх спілкування не передбачено.

Вважає, що поза увагою залишено наявні у справі письмові докази, зокрема, довідки закладів охорони здоров`я, які підтверджують своєчасність та повноту отримання дитиною медичної допомоги та консультацій лікарів, а також те, що 14 травня 2022 року до лікарні дівчинка поступила у задовільному фізичному стані та чистому одязі. Судом проігноровано постанову Носівського районного суду від 09 серпня 2022 року, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення під час події, яка мала місце 14 травня 2022 року. Наведене підтверджує доводи позову про належне виконання обов`язків опікуна та відсутність загрози життю та здоров`ю її онуки.

У наданому відзиві Носівська міська рада, вважаючи оскаржуване рішення законним, таким, що ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених належними доказами, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення суду - залишити без змін.

Обґрунтовуючи доводи відзиву, Носівська міська рада зазначає, що враховуючи положення п. 35, 38, 42, 51 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, та беручи до уваги висновок ЛКК стосовно стану здоров`я матері дитини - ОСОБА_3 , органом опіки та піклування позивачку (бабусю дитини) було призначено опікуном за умови, що вона буде проживати окремо від матері дитини, агресивна поведінка якої може нести загрозу життю і здоров`ю дитини.

Орган опіки та піклування стверджує, що позивачка наведеної умови не дотрималась та залишала малолітню дитину з матір`ю, яка за станом здоров`я не могла виконувати батьківські обов`язки. Наведені обставини повністю підтвердили допитані свідки, показам яких суд надав належну оцінку.

Твердження позивачки про наявність неприязних стосунків зі свідком ОСОБА_6 , є необґрунтованими, оскільки перешкод для допиту свідка встановлено не було, її під розписку попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення.

Третьою особою відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивачки та її представника, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, як опікун малолітньої ОСОБА_2 , не дотрималася умов, які ставилися при вирішенні питання про призначення її опікуном дитини, та вчинила дії, наслідком яких стала загроза життю та здоров`ю дитини, у зв`язку з чим 17 травня 2022 року виконавчий комітет Носівської міської ради відповідно до вимог чинного законодавства та в межах своїх повноважень ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яким опіку ОСОБА_1 над малолітньою дитиною припинено. Стороною позивача не спростовано належними доказами існування обставин, які стали підставою для ухвалення виконавчим комітетом Носівської міської ради оскаржуваного рішення.

Районний суд указав, що відсутність особистого підпису ОСОБА_1 в акті про відвідування сім`ї/особи від 27 квітня 2022 року в графі «з актом ознайомлена» не спростовують обставин, встановлених комісією у ході проведення відповідного відвідування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 1996 року ОСОБА_1 разом з чоловіком, ОСОБА_1 усиновили ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою Носівського районного суду від 25 жовтня 1996 року та копією свідоцтва про народження (т. 1 а.с. 14, 15).

З виписки з медичної карти амбулаторного хворого вбачається, що ОСОБА_3 з 2012 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом «Помірна розумова відсталість з вираженими емоційно-вольовими розладами». У ЧПНЛ лікувалася 4 рази, останній раз у період з 21 липня по 06 серпня 2021 року. З 17 березня 2016 року встановлено ІІ група інвалідності безстроково (т. 1 а.с. 17).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 13). За цією ж адресою зареєстрована і фактично проживає дочка позивачки, ОСОБА_3 , що не заперечується учасниками справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила дочку ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 16).

09 липня 2020 року о 21.48 до відділу освіти, культури, молоді та спорту Носівської РДА зі служби 102 надійшло повідомлення, що по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 знущається над заявницею ОСОБА_1 , б`є двері, розбила телевізор. В будинку знаходиться 5-місячна онука заявниці, тому остання просила направити наряд поліції та швидку медичну допомогу. У зв`язку з наведеними обставинами начальник відділу звернувся до Носівської міської ради щодо проведення обстеження даної сім`ї та за потреби забезпечити соціальний супровід родини (т. 1 а.с. 52).

ОСОБА_3 перебувала на обліку у Центрі соціальних служб Носівської міської ради та отримувала соціальні послуги для складних життєвих обставин. За час перебування на обліку фахівці із соціальної роботи неодноразово відвідували її родину. За змістом актів про відвідування сім`ї/особи за 2020-2022 роки (т. 1 а.с. 47-51, 53-68) вбачається, що з матір`ю дитини неодноразово проводилися бесіди щодо формування навичок догляду за дітьми, недопущення жорстокого поводження з ними та насильства в сім`ї, ведення здорового способу життя. Як свідчать наведені акти, ОСОБА_1 неодноразово скаржилась на емоційні зриви доньки, те, що вона псує речі домашнього вжитку та меблі, влаштовує сварки, інколи застосовує до маленької дитини фізичну силу, часті конфлікти між ними за участю поліції.

Наказом служби у справах дітей Носівської міської ради від 17 серпня 2021 року № 71 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , поставлено на облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як дитину, позбавлену батьківського піклування (т. 1 а.с. 65).

Рішенням виконавчого комітету Носівської міської ради від 26 серпня 2021 року № 320 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (т. 1 а.с. 66).

За висновком служби у справах дітей Носівської міської ради від 19 січня 2022 року щодо доцільності громадянки ОСОБА_1 бути опікуном остання може бути опікуном над малолітньою онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 22).

20 січня 2022 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Носівської міської ради розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення її опікуном над малолітньою онукою ОСОБА_2 та вирішено рекомендувати виконавчому комітету Носівської міської ради призначити ОСОБА_1 опікуном над малолітньою онукою ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 20-21).

Рішенням виконавчого комітету Носівської міської ради від 10 лютого 2022 року № 39 встановлено опіку над малолітньою дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено їй опікуна - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 23).

16 лютого 2022 року працівниками служби у справах дітей встановлено відсутність опікунської родини за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 та її підопічна ОСОБА_2 перебували в будинку по АДРЕСА_1 , де також перебувала і мати дитини, ОСОБА_3 . У акті обстеження умов проживання від цього ж числа відображено, що стосунки у родині напружені, ОСОБА_3 постійно свариться з матір`ю, відповідно до спостереження у останньої має місце загострення хвороби (т. 1 а.с. 73). Членами комісії рекомендовано ОСОБА_1 в найкоротший термін переїхати проживати до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та попереджено її про те, що при невиконанні даної рекомендації буде порушено питання про припинення опіки.

14 травня 2022 року спеціалістами служби у справах дітей здійснено оцінку рівня безпеки дитини ОСОБА_2 , яка перебувала за адресою: АДРЕСА_1 . Складеним актом (т. 1 а.с. 74-78) зафіксовано, що на момент виклику догляд за дитиною здійснювала ОСОБА_6 (сусідка), яка мешкає по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 одягнена у брудний, мокрий одяг. ОСОБА_6 повідомила, що об 11 год. почула крик дитини, ОСОБА_2 . Вона пішла на подвір`я до родини ОСОБА_1 і побачила, що вдома нікого не було, на ОСОБА_2 був брудний і мокрий одяг, дитина дуже плакала. Вона була вимушена забрати її до себе. На момент проведення оцінки рівня безпеки дитини опікун ОСОБА_1 була відсутня. За результатами проведення оцінки рівня безпеки дитини встановлено рівень «дуже небезпечно». З метою проведення медичного обстеження та гарантування безпеки дитини малолітню ОСОБА_2 поміщено до дитячого відділення КНП «Носівська міська лікарня».

16 травня 2022 року на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Носівської міської ради розглянуто питання про виконання опікунських обов`язків ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 . В ході засідання комісії ОСОБА_1 повідомила, що 14 травня 2022 року була вимушена залишити ОСОБА_2 з її мамою ОСОБА_3 , проте не думала, що дочка може залишити дитину саму на тривалий час. Пояснила, що вдень вони з дитиною знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , а ночують у будинку по АДРЕСА_1 , де проживає мати дитини. Директор Центру соціальних служб Носівської міської ради Кононенко Т.В. наголосила про те, що при черговому відвідуванні 27 квітня 2022 року родини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 фахівцями встановлено, що малолітня ОСОБА_2 перебувала разом із матір`ю, а ОСОБА_1 була відсутня. ОСОБА_3 пояснила, що її мати, ОСОБА_1 поїхала до магазину, а її залишила з дитиною. Комісією було вирішено рекомендувати виконавчому комітету Носівської міської ради зняти опіку над малолітньою дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 80-81).

Рішенням виконавчого комітету Носівської міської ради від 17 травня 2022 року № 102 припинено опіку ОСОБА_1 над малолітньою дитиною ОСОБА_2 , позбавленою батьківського піклування (п. 1). Службу у справах дітей зобов`язано вжити заходів щодо подальшого влаштування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває в КНП «Носівська міська лікарня», до сімейних форм виховання або на повне державне забезпечення (п. 2). Рішення виконавчого комітету міської ради від 10 лютого 2022 року № 39 «Про встановлення опіки та призначення опікуна» визнано таким, що втратило чинність (п. 4) (т. 1 а.с. 31).

Позивачка зверталася до служби у справах дітей з приводу надання дозволу на побачення з онукою та отримала роз`яснення, що задоволення її звернення має відбуватися з врахуванням ставлення батьків-вихователів до можливості спілкування дівчинки з бабусею, про що заявницю буде повідомлено додатково (т. 1 а.с. 32).

Постановою Носівського районного суду від 09 серпня 2022 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (т. 1 а.с. 100-101). Закриваючи провадження, суд констатував, що не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у скоєнні певного правопорушення.

Звернувшись з вимогою про визнання незаконними та скасування п. 1, 2, 4 рішення виконавчого комітету Носівської міської ради від 17 травня 2022 року № 102, ОСОБА_1 зазначила, що рішення відповідача щодо припинення її опіки над малолітньою онукою є передчасним та незаконним, оскільки воно здійснено на підставі лише одного випадку, за який достатнім було б притягнення її до адміністративної відповідальності. Указувала, що як опікун належно дбала про виховання дитини та її розвиток, піклувалася про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечувала догляд та лікування, створювала необхідні побутові умови та не мала зауважень від Служби у справах дітей.

Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом ч. 1 ст. 19 Конвенції держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Згідно зі ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина 7 ст. 7 СК України регламентує, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (п. 8 ч. 7 СК України).

Главою 19 СК України визначений порядок опіки та піклування над дітьми.

За змістом ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Статтею 249 СК України встановлені права та обов`язки опікуна, піклувальника щодо дитини. Так, опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 249 СК України).

Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Статтею 58 ЦК України передбачено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

Опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених ЦК України (ст. 250 СК України).

За змістом ст. 11 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань, у тому числі, щодо встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування , надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок).

Пунктом 38 наведеного Порядку визначено, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, можуть бути влаштовані тільки в сім`ї повнолітніх осіб. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, не можуть бути влаштовані в сім`ї осіб, які, в тому числі, проживають на спільній житловій площі з членами сім`ї, які мають розлади здоров`я або поведінку чи спосіб життя, що може негативно вплинути на здоров`я дитини, її фізичний, психічний, моральний стан або інтелектуальний розвиток.

Відповідно до п. 47 Порядку опікун, піклувальник зобов`язаний: виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, психічний стан, фізичний і духовний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечувати її догляд і лікування; створити належні побутові умови та умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти; вживати заходів до захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Пунктом 51 Порядку встановлено, що у разі загрози для життя або здоров`я дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади може прийняти рішення про негайне відібрання дитини в опікуна, піклувальника. Якщо дитина відібрана в опікуна, піклувальника, служба у справах дітей за місцем проживання дитини забезпечує її тимчасове влаштування та протягом семи днів подає клопотання голові районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади про припинення опіки, піклування, який протягом десяти днів розглядає клопотання та приймає відповідне рішення.

За правилами ст. 24 ЗУ «Про охорону дитинства» контроль за умовами виховання і проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім`ях опікунів (піклувальників), усиновителів, у дитячих будинках сімейного типу, в прийомних сім`ях покладається на органи опіки і піклування, центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді або інші уповноважені органи.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

За матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є бабусею малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дівчинки, ОСОБА_3 являється дочкою позивачки та з 2012 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом «Помірна розумова відсталість з вираженими емоційно-вольовими розладами», у зв`язку з чим їй безстроково встановлено ІІ групу інвалідності.

ОСОБА_3 перебувала на обліку у Центрі соціальних служб Носівської міської ради та отримувала соціальні послуги для подолання складних життєвих обставин. Через неналежне виконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків відносно доньки, сварки з матір`ю, родина перебувала під постійним наглядом соціальних служб, які фіксували сварки між членами родини із застосуванням нецензурної лексики та фізичної сили, жорстке поводження щодо дитини з боку матері та насильство в сім`ї.

За наведених обставин, рішенням виконавчого комітету Носівської міської ради від 26 серпня 2021 року ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Ухвалюючи це рішення, орган місцевого самоврядування врахував висновок ЛКК закладу охорони здоров`я про наявність у матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Актами про відвідування сім`ї, що складені на протязі 2020-2021 років працівниками ЦСС Носівської міської ради, родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується, що позивачка неодноразово повідомляла соціальних працівників про періодичні емоційні зриви доньки, псування нею речей домашнього вжитку та меблів, сварки між членами родини, застосування до дитини фізичної сили. Таким чином, мати дитини через вади психічного здоров`я неодноразово виявляла ознаки агресивної поведінки.

У січні 2022 року позивачка звернулася до Служби у справах дітей з проханням встановити над онукою опіку та призначити її опікуном дитини.

Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини 20 січня 2022 року при вирішенні питання про можливість надання ОСОБА_1 опіки над малолітньою ОСОБА_2 , заявниці роз`яснювалось, що, враховуючи факти агресивної поведінки матері дитини та її психічний розлад, проживання ОСОБА_1 , як опікуна, разом з підопічною спільно із ОСОБА_3 (матір`ю дитини) за адресою: АДРЕСА_1 може нести загрозу життю і здоров`ю дитини. Позивачку було попереджено про необхідність проживання родини за адресою: АДРЕСА_2 та обмеження спілкування її із матір`ю.

ОСОБА_1 не заперечувала, що опіку над дитиною їй надано за умови проживання опікуна та підопічної у житловому будинку, який належить на праві власності заявниці, за адресою: АДРЕСА_2 , що відображено і у рішенні про встановлення опіки, де місце проживання опікуна визначено за наведеною адресою.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачка, як опікун, умови щодо проживання разом з підопічною по АДРЕСА_2 не дотрималась та продовжила залишати малолітню дитину разом з матір`ю, яка за станом здоров`я не могла виконувати батьківські обов`язки. Наведене підтверджується актом обстеження умов проживання від 16 лютого 2022 року (т. 1 а.с. 73), під час якого встановлено, що вся родина ОСОБА_1 (позивачка з дочкою та онукою) перебували за адресою: АДРЕСА_1 . За спостереженням спеціалістів ССД стосунки у родині були напруженими, у ОСОБА_3 відбулось загострення хвороби, тому позивачці було рекомендовано в найкоротший термін переїхати жити до будинку по АДРЕСА_2 . Останню було попереджено, що у разі невиконання даної рекомендації буде порушено питання припинення опіки.

Актом про відвідуванні сім`ї/особи від 27 квітня 2022 року домогосподарства по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 79) зафіксовано перебування ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_2 . Опікун ОСОБА_1 була відсутня.

З протоколу № 3 засідання комісії з питань захисту прав дитини Носівької міської ради від 16 травня 2022 року (т. 1 а.с. 80-81) вбачається, що 14 травня 2022 року до Служби у справах дітей надійшов телефонний дзвінок від мешканки м. Носівка про дитячі крики за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_9 , допитана судом першої інстанції як свідок, зазначила, що проживає по сусідству з родиною ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Пояснила, що 14 травня 2022 року тривалий час чула плач дитини. Згодом до неї зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що виявила ОСОБА_2 , яка сама стояла майже на проїжджій частині дороги та плакала, у зв`язку з чим ОСОБА_6 забрала дитину до себе додому. ОСОБА_9 зателефонувала до поліції та служби у справах дітей, після чого дівчинку вилучено працівниками служби. Мати дитини прийшла на місце приблизно через годину.

Свідок ОСОБА_6 в ході розгляду справи судом першої інстанції підтвердила наведені обставини, зазначивши, що чула крик дитини, який тривав близько 10 хвилин. Виявивши на вулиці Ангеліну, що плакала та перебувала сама, свідок забрала дівчинку до себе додому.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неможливість врахування показів наведених свідків при вирішенні спору через наявність неприязних стосунків з позивачкою, оскільки свідки попереджувались судом першої інстанції про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, їх покази повністю узгоджуються з встановленими обставинами справи. При цьому ОСОБА_1 не спростовує тієї обставини, що дівчинка на подвір`ї знаходилась сама без нагляду дорослих, позивачка, як опікун, під час вилучення дитини працівниками Служби у справах дітей присутня не була.

За результатами проведеної 14 травня 2022 року оцінки рівня безпеки для малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рівень небезпеки встановлено «дуже небезпечно». З метою захисту життя та здоров`я дівчинку поміщено до дитячого відділення КНП «Носівська міська лікарня» (т. 1 а.с. 74-78).

Нормами сімейного та цивільного законодавства визначено, що основний обов`язок опікуна малолітньої особи - дбати про її виховання, навчання та розвиток, здійснювати дії, які відповідають найвищім інтересам дитини.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 була обізнана про необхідність перебування її підопічної за адресою: АДРЕСА_2 та обмеження спілкування з матір`ю дівчинки через неможливість ОСОБА_3 за станом здоров`я забезпечити належне піклування щодо дитини, проте вказівками органу опіки та піклування опікун знехтувала та фактично за наведеною адресою з підопічною не проживала. 14 травня 2022 року позивачка залишила ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , яка також залишила дитину одну без нагляду дорослих на невизначений час.

Апеляційний суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, про те, що перебування дворічної дитини на подвір`ї без нагляду дорослих очевидно загрожували життю та здоров`ю малолітньої.

Колегія суддів вважає, що виконавчий комітет Носівської міської ради у межах передбачених законом повноважень та керуючись Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, прийняв обґрунтоване рішення про припинення опіки ОСОБА_1 над ОСОБА_2 та зобов`язав службу у справах дітей вжити заходів щодо подальшого влаштування дитини, оскільки опікун обов`язку щодо піклування про здоров`я дитини та її психічний стан не виконала.

Приймаючи рішення про припинення опіки, відповідач виходив з найкращих інтересів дитини, які, відповідно до сталої практики ЄСПЛ та чинного національного законодавства, враховуються в першу чергу.

Твердження скаржниці про неврахування судом першої інстанції наявних у справі письмових доказів, зокрема, довідок медичних закладів щодо стану здоров`я дитини та постанови Носівського районного суду від 09 серпня 2022 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення під час події, яка мала місце 14 травня 2022 року, апеляційним судом відхиляються, зважаючи на таке.

Наявна у справі довідка КНП «Носівський ЦПМСД» містить інформацію, про те, що згідно з укладеною декларацією ОСОБА_2 знаходиться під наглядом лікаря-педіатра ОСОБА_10 , опікується дитиною в основному бабуся ОСОБА_1 , яка вчасно звертається за медичною допомогою для онуки, профілактичні щеплення проводяться своєчасно (т. 1 а.с. 18). За довідкою КНП «Носівська міська лікарня» 14 травня 2022 року до приймально-діагностичного відділення поступила ОСОБА_2 , яка була оглянута педіатром, стан здоров`я дитини - задовільний, одяг на дитині чистий (т. 1 а.с. 98).

Наведена в довідках інформація стосується здійснення ОСОБА_1 догляду за станом здоров`я малолітньої онуки, що не ставилося під сумнів судом першої інстанції та не було предметом доказування під час розгляду справи. Підставою для винесення рішення про припинення опіки над ОСОБА_2 стало недотримання ОСОБА_1 рекомендації органу опіки та піклування щодо окремого проживання з матір`ю дитини та перебування підопічної без опікуна з матір`ю, яка своєю поведінкою створила загрозу для життя та здоров`я дитини, залишивши її на невизначений час одну без нагляду дорослих. Апеляційний суд вважає такими, що не мають правового значення для вирішення спору, пояснення позивачки про нетривалий час перебування дитини на самоті, оскільки ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря-психіатра, через що малолітня ОСОБА_2 отримала статус дитини, позбавленої батьківського піклування, отже знаходження дівчинки з матір`ю також не свідчить про належний нагляд за малолітньою.

Обов`язком опікуна малолітньої особи є вчинення дій, які відповідають найкращим інтересам дитини, чого позивачкою здійснено не було.

Дійшовши висновку про необхідність закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, районний суд у мотивувальній частині постанови зазначив, що ОСОБА_1 є особою, яка замінює малолітній дитині ОСОБА_2 батьків, а обсяг її прав, обов`язків та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини визначено ЗУ «Про охорону дитинства». Послався на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення указано, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених саме ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання своєї малолітньої онуки, оскільки є її опікуном. Разом з цим, суд не в праві самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Отже, фактично провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито внаслідок неправильної кваліфікації дій особи, що притягувалась до адміністративної відповідальності. Констатувавши відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, суд обставини події, яка відбулася 14 травня 2022 року по АДРЕСА_1, не встановлював, не досліджував та не аналізував.

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 березня 2024 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко