Справа №173/1637/23

Провадження №2/173/73/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

У складі: головуючої - судді Петрюк Т.М

При секретарі - Рудовій Л.В.

За участю: представника позивача - адвоката Головка О.В

представника відповідача - адвоката Лавринович О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБОМИРІВКА-АГРО», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

07.06.2023 року до суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з позовом про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати до відповідача, ТОВ«ЛЮБОМИРІВКА-АГРО».

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.06.2023 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку з виявленими недоліками та наданий позивачеві строк для їх усунення.

16.06.2023 року позивачем усунені встановлені судом недоліки

16.06.2023 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 06.09.2023 року.

18.07.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

06.09.2023 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 20.11.2023 року в зв`язку з задоволенням клопотання представника відповідача про витребування доказів та надання часу представникові позивача для підготовки клопотання.

20.11.2023 року проведене підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.01.2024 року.

29.01.2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 28.02.2024 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

28.02.2024 року в судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно позовних вимог позивач просить: розірвати договір оренди землі від 18 серпня 2014 року, Додаткову угоду від 20 лютого 2015 року та Додаткову угоду від 01.07.2019 року, між ТОВ «ЛЮБОМИРІВКА-АГРО» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки, розташованої на території Дніпропетровської області Верхньодніпровського району Верхівцевської міської ради площею 7.4649 га, кадастровий номер 1221010300:02:020:0147.

Стягнути із ТОВ «ЛЮБОМИРІВКА-АГРО» на його користь заборгованість з орендної плати з орендної плати за земельну ділянку в сумі 18355.00 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати за надання правової допомоги в сумі 5000.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 06.03.2023 року він особисто отримав у ЦНАП в м. Верхньодніпровськ інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно на земельну ділянку площею 7.4649, яка належить йому на праві власності, договір оренди земельної ділянки від 2014 року був зареєстрований лише в 2015 році, а також зареєстрована Додаткова угода до Договору оренди земельної ділянки від 01.07.2019 року строком дії до 04.12.2044 року. Безпосередньо ОСОБА_1 , уклав договір оренди в 2014 році, але в 2019 році Додаткову угоду із терміном дії оренди земельної ділянки до 2044 року не підписував і не укладав, а дізнався про існування додаткової угоди лише 06.03.2023 року, під час отримання витягу. З цього приводу він звернувся із Заявою про порушення кримінального провадження відносно підробки документів посадових осіб ТОВ « Любомирівка - Агро».

16.03.2023 року заява ОСОБА_1 , була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом підробки документів за ч. 4 ст. 358 КК України.

Йому на праві власності належить земельна ділянка площею 7.4649 га, в тому числі рілля 7.4649 га, кадастровий номер 1221010300:02:020:0147 , щодо якої з відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки. За домовленістю між сторонами строк договору оренди становить 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки у грошовій або натуральній формі щорічно до 20 числа останнього у звітному році. Однак відповідач протягом 2020-2022 років орендну плату не сплачував, що є порушенням істотних умов договору.

Заборгованість з орендної плати за 2020-2022 роки складає 18355.20 грн.

Зазначені обставини свідчать про систематичну несплату орендної плати, що може бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, що і стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, давши пояснення фактично викладені в позовній заяві . Також пояснив, що його довіритель особисто до відповідача не звертався з питань виплати орендної плати.

Представник відповідача ТОВ «ЛЮБОМИРІВКА-АГРО» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що як договір оренди земельної ділянки так і додаткові угоди до нього підписані особисто позивачем, як орендодавцем. Відповідач належним чином виконував зобов`язання зі сплати орендної плати, а позивач без застережень приймав таке виконання, тим самим підтверджуючи свою волю на існування орендних відносин з відповідачем.

За період з 2020 року по 2022 рік відповідачем сплачено орендної плати в сумі 15911.54 грн. по 7 955.77 грн. за рік. За домовленістю з позивачем орендна плата сплачувалась відповідачем безготівковим переводом грошових коштів на карту дружини позивача ОСОБА_2 , оскільки сам відповідач не мав в той час рахунку в банківських установах. Таке виконання зобов`язань за договором відповідач вважає належним з огляду на положення ст. 60-63 СК України.

Сплатити орендну плату за 2022 рік відповідач не зміг так як в травні 2022 року бухгалтер господарства не змогла перерахувати грошові кошти на банківську картку дружини позивача, з банку надійшло повідомлення про скасування транзакції. Після запиту про причини скасування отримана відповідь, що реквізити картки вказані не актуальні тому рекомендовано уточнити реквізити. Задля належного виконання зобов`язання з орендної плати 12.07.2022 року позивачеві направлена заява про неможливість сплатити орендну плату за 2022 рік з проханням надати реквізити для перерахування орендної плати. Письмової відповіді на свою заяву відповідач від позивача не отримав. При спробі представника відповідача вручити грошові кошти позивачеві готівкою під підпис, позивач заявив, що не бажає отримувати орендну плату, а бажає, щоб йому повернули землю, бо в нього є інші плани щодо земельної ділянки, ані ж передачі її в оренду відповідачеві. Відповідач згоден сплатити позивачеві орендну плату за 2022, 2023 рік і виплачувати її в подальшому, якщо позивач надасть банківські реквізити для безготівкового перерахування орендної плати.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавшизміст позовнихвимог,заслухавши пояснення учасниківрозгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановленотакі фактита відповідніїм правовідносини.

Судом встановлено, що у власності позивача перебуває земельна ділянка площею 7.4649 га, кадастровий номер 1221010300:02:020:0147, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Зазначена земельна ділянка передана позивачем в оренду відповідачеві на підставі договору оренди землі б/н від 18.08.2014 року, що підтверджується копією договору оренди землі.

20.02.2015 року сторонами була укладена Додаткова угода до договору оренди землі б/н від 18.08.2014 року, згідно якої було змінено орендодавця та погоджено реквізити сторін., що підтверджується копією додаткової угоди.

01.07.2019 року сторонами була укладена Додаткова угода до договору оренди землі б/н від 18.08.2014 року, згідно якої було продовжено термін укладеного договору оренди земельної ділянки на 25 років та передбачене право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду без погодження згоди орендодавця, що підтверджується копією додаткової угоди.

Позивач посилається на те, що Додаткову угоду до договору оренди землі від 01.07.2019 року він не підписував, але доказів цього не подав. Оскільки згідно висновку експерта № СЕ-19/104-23/17668-ПЧ від 26.05.2023 року вирішити питання: «Чи підпис від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в додатковій угоді від 01.07.2019 року до Договору оренди землі, зареєстрованого в реєстраційній службі Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області № 9682757 від 13 травня 2015 року ОСОБА_1 , чи іншою особою?» - не надалося можливим, за причинами вказаними у дослідницькій частині висновку експерта, а саме : « Під час досліджувального підпису від імені ОСОБА_1 , зі зразками підпису ОСОБА_1 , були встановлені як збіжні так і розбіжні ознаки. Однак ні збіжні, ні розбіжні ознаки не утворюють достатньої сукупності для будь-якого певного (позитивного чи негативного) або ймовірного висновку».

В свою чергу, оскільки Додаткова угода від 01.07.2019 року містить підпис позивача і останній не надав належних та допустимих доказів, що підпис на вказаній Додатковій угоді належить не йому. Дана угода вважається укладеною та підписаною позивачем.

Згідно заявлених позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, позивач посилається на те, що йому протягом 2020-2022 років не виплачувалась орендна плата на підставі чого позивач просить розірвати зазначений вище договір оренди земельної ділянки за підставами систематичної невиплати йому орендної плати протягом 2020-2021 років.

Вирішуючи позовні вимоги в цій частині суд виходить з наступного.

За вимогами ч. 1 ст.13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» - визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 ЗУ «Про оренду землі» - Орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати

Згідно з пунктами 9-11 укладеного сторонами Договору оренди землі, орендна плата складає 6113.40 грн., що складає 4% від його нормативно-грошової оцінки на день укладання договору. орендна плата сплачується орендарем на користь Орендодавця щорічно у грошовій готівковій формі.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься в такі строки: протягом року, останній розрахунок до 20 числа останнього у звітному році місяці.

Відповідачем надані платіжні доручення: № 270 від 30 квітня 2021 року на суму 7955.77 грн.. і № 400 від 13.03.2020 року на суму 7 955.77 грн.

Згідно вказаних платіжних доручень вказано призначення платежу: ОСОБА_1 виплата пая за 2020 і за 2021 рік. Отримувач ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що за усною домовленістю з позивачем перерахування грошових коштів на виплату орендної плати здійснювалось на банківський рахунок дружини позивача так як сам ОСОБА_1 ,. не мав відкритого банківського рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України - Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 527 ЦК України - Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок

виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором

чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.1, 2 ст.60 СК України - Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 61 СК України - Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України - Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Виходячи з того, що протягом 2020, 2021 року відповідач перераховував орендну плату, належну позивачеві за вищевказаним Договором оренди земельної ділянки на банківський рахунок дружини позивача. І позивач будь-яких заперечень з цього приводу до відповідача не пред`являв, тому суд вважає, що відповідач протягом 2020 - 2021 років виконував зобов`язання належним чином та в строк , встановлений договором.

Перерахування грошових коштів на рахунок дружини позивача, а не сплата орендної плати у грошовій готівковій формі, як це передбачено в договорі оренди землі, не свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, оскільки позивач будь-яких заперечень з цього приводу до відповідача не пред`являв і позовні вимоги даною обставиною не обґрунтовував.

Таким чином судом встановлено, що протягом 2020 - 2021 років орендна плата була виплачена позивачеві у встановленому в договорі оренди земельної ділянки розмірі та строки.

Судом також встановлено, що в 2022 році відповідач теж намагався виконати свій обов`язок за договором оренди земельної ділянки перед позивачем щодо сплати йому орендної плати, проте не зміг цього зробити. Оскільки з банку надійшло повідомлення про скасування транзакції. Після запиту про причини скасування отримана відповідь, що реквізити картки вказані не актуальні тому рекомендовано уточнити реквізити.

За доводами представника відповідача позивач відмовився прийняти готівкою грошові кошти в рахунок сплати йому орендної плати. Позивач будь-яких доказів на спростування цього суду не надав. Також не надав доказів того, що він звертався до відповідача з проханням виплатити йому орендну плату за 2022 рік, але отримав відмову. В свою чергу представник позивача в судовому засіданні пояснив, що його довіритель особисто не звертався та не з`являвся до відповідача з метою отримання належної йому орендної плати за 2022 рік.

Таким чином суд вважає, що не виплата орендної плати позивачеві за 2022 рік відбулась з вини самого позивача, який допустив простроку у прийнятті виконання за договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.613 ЦКУкраїни - Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до чинного законодавства систематичною є несплата орендної плати (більше одного разу). Згідно з п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою та відповідно підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

При цьому систематично ( ч.5 ст. 17 ЗУ «Про плату за землю») є несплата орендної плати протягом пів року.

Судом встановлено, що в 2020 та 2021 роках відповідачем обов`язок щодо сплати орендної плати позивачеві виконувався належним чином, тобто своєчасно та в повному розмірі.

в 2022 році відповідачем була допущена прострочка виконання, але з вини самого позивача, який унеможливив виплати йому орендної плати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок дружини. Відмовився отримати грошові кошти при виплаті їх готівкою. Та не повідомив відповідача про те, яким чином він бажає отримати орендну плату.

Таким чином відсутня ознака систематичності несплати відповідачем орендної плати.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України. При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 387/800/21 (провадження № 61-7310св22).

За загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.

Позивач обґрунтовує свої вимоги для розірвання договору систематичною несплатою орендної плати за 2020-2022 року.

Проте судом встановлено, що в 2020-2021 році позивачеві своєчасно та в повному обсязі виплачена орендна плата.

В 2022 році орендна плата позивачеві не виплачена, але не з вини відповідача. Оскільки позивач сам прострочив отримання орендної плати з метою створити підстави для розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки та додаткових угод до нього.

Так як спочатку позивач вказував, що ним не підписувалась додаткова угода від 01.07.20219 року. А коли даний факт не підтвердився, позивач відмовився отримати орендну плату тим самим почав створювати умови для розірвання договору оренди земельної ділянки та Додаткових угод до нього.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки та Додаткових угод до нього задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за 2022 рік в сумі 7 955 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 77 коп.. Хоч, як встановлено судом, прострочка отримання орендної плати відбулась з вини позивача, але відповідач користувався земельною ділянкою позивача, і повинен був вжити всіх можливих засобів для виплати позивачеві орендної плати.

Так як судом ухвалюється рішення про часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно заявлених позовних в сумі 1073.60 грн., за позовними вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати..

В іншій частині судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073.60 грн., покладаються на позивача, оскільки судом ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди земельної ділянки та додаткових угод до нього.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259,263-265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБОМИРІВКА-АГРО», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати задовольнити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБОМИРІВКА-АГРО», юридична адреса: 52001 Дніпропетровська область, сел. Ювілейне вул. 8-го березня, 23-а, код ЄДРПОУ 38969699, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , невиплачену орендну плату за 2022 рік в сумі 7 955 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 77 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБОМИРІВКА-АГРО», юридична адреса: 52001 Дніпропетровська область, сел. Ювілейне вул. 8-го березня, 23-а, код ЄДРПОУ 38969699, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , 1 073 грн. 60 коп.. на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору. В іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 09.03.2024 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 11.03.2024 року

Дата набрання законної сили 09.04.2024 року