Справа № 461/2991/23

Провадження № 1-кс/461/1373/24

УХВАЛА

05.03.2024 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання старшої слідчої відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України щодо підозрюваної

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, згідно клопотання зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022140000000570 від 02 грудня 2021 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 362 КК України,

встановив:

Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022140000000570 від 02 грудня 2021 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 362 КК України.

Старша слідча відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Львівської обласної прокуратури, звернулась до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , покликаючись на те, що остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 362 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідча також вказує на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Підозрювана ОСОБА_7 ухиляється від органу досудового розслідування та виконання процесуальних обов`язків, її місцезнаходження невідоме.

Згідно клопотання, під час розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснила перетин державного кордону України 31 жовтня 2022 року через пункт пропуску «Шегині» Львівської області, на транспортному засобі марки «Ауді» р.н.з. НОМЕР_1 , вже будучи у статусі підозрюваної та отримавши клопотання про обрання запобіжного заходу і на даний час в Україну не поверталася.

02.12.2022 ОСОБА_7 оголошено у розшук та досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022140000000570 від 02 грудня 2021 року за підозрою ОСОБА_7 зупинено до встановлення місцезнаходження підозрюваної.

Постановою від 01.11.2023 року ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук.

Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_7 своїх обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідча просить обрати підозрюваній ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо запобігти вищенаведеним ризикам.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів наведених у ньому.

Захисники підозрюваної, кожен окремо, у ході розгляду клопотання проти задоволення такого заперечили з мотивів необґрунтованості. Зокрема, вказали про відсутність даних про належне оповіщення підозрюваної щодо проведення процесуальних дій, неналежну процедуру скерування їй документів, недотримання процедури оголошення у міжнародний розшук, а також невідповідність процесуальних рішень та дій слідчого і прокурора КПК України. З цього приводу подали письмові заперечення, які просили врахувати при ухваленні рішення у справі.

Дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали та заслухавши доводи прокурора і захисників, виходячи з мотивів наведених нижче, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Отже, чинне кримінальне процесуальне законодавство дозволяє вирішувати питання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного за наявності умов визначених у ч. 6 ст. 193 КПК України.

Перевіркою наявності наведених умов та дотримання відповідної процедури встановлено наступне.

11 жовтня 2022 року старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_8 за погодженнямпрокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27,ч.1 ст. 362КК України.

Підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколами допиту свідка ОСОБА_9 від 08.11.2021 та 07.12.2021;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 16.06.2022, відповідно до якого вилучено документи щодо руху коштів на рахунку банківської картки НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ «КБ Приватбанк» на ім`я ОСОБА_7 ;

-протоколом огляду від 25.07.2022 документів щодо руху коштів на рахунку банківської картки НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ «КБ Приватбанк» на ім`я ОСОБА_7 ;

-протоколом за результатами проведення НСРД «контроль за вчиненням злочину» від 10.01.2022;

-протоколом за результатами проведення НСРД «аудіо-, відеоконтроль особи» від 10.01.2022;

-іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

11 жовтня 2022 року старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_8 , за погодженнямпрокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , складено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави та його було вручено ОСОБА_7 , про що свідчить розписка про отримання копії даного клопотання та повістка про виклик до слідчого.

Однак, ОСОБА_7 до слідчого не з`явилась та у подальшомуздійснила перетин державного кордону України31 жовтня 2022 року через пункт пропуску «Шегині» Львівської області, на транспортному засобі марки «Ауді» р.н.з. НОМЕР_1 , і на даний час в Україну не поверталася.

02.12.2022 ОСОБА_7 оголошено у розшук та досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022140000000570 від 02 грудня 2021 року за підозрою ОСОБА_7 зупинено до встановлення місцезнаходження підозрюваної

27.04.2023кримінальне провадження №12022140000000570 від 02 грудня 2021 року за підозрою ОСОБА_7 відновлено та винесено постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушенняна ч. 5 ст. 27, ч.3 ст.362 КК України.

27.04.2023 року старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженнямпрокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 3ст. 362 КК України.

Проведеними у провадженні слідчими (розшуковими) та іншими процесуальними діями, зокрема з пояснень ОСОБА_10 , яка являється свекрухою ОСОБА_7 , встановлено, що підозрювана за місцемфактичного проживання та реєстраціївідсутнята покинула територію України від початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та введенням військового стану.

Орган досудового розслідування вказує, що ОСОБА_7 проживає у АДРЕСА_2 .

Крім цього, під час розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,здійснила перетин державного кордону України 31 жовтня 2022 року через пункт пропуску «Шегині» Львівської області, на транспортному засобі марки «Ауді» р.н.з. НОМЕР_1 , вже будучи у статусі підозрюваної та отримавши клопотання про обрання запобіжного заходу, і на даний час в Україну не поверталася.

Слідчим суддею встановлено, що подане клопотання в цілому відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. ст. 9 КПК України).

Зважаючи на наведене, вважаю за можливе провести розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у відсутності підозрюваного.

При цьому, враховую те, що в межах даного кримінального провадження, виходячи з категорії злочину (ступеня його тяжкості), до участі у провадженні залучено захисників, які приймають участь у розгляді клопотання. Наведене вказує на дотримання у межах даного кримінального провадження необхідних гарантій забезпечення права на захист.

Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Органом досудового розслідування, за викладених у повідомленні про підозру обставин, дії підозрюваної кваліфікуються за ч. 5 ст.27, ч. 3 cт. 362 КК України.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України,тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування засвідчується долученими до матеріалів клопотання доказами зібраним в процесі досудового розслідування, які досліджені та перевірені слідчим суддею. При цьому, обсяг і зміст наведених доказів підтвердження обґрунтованості підозри, є достатнім, у тому числі для переконання стороннього спостерігача у тому, що підозрюваним могло бути вчинено інкриміноване кримінальне правопорушення.

За висновком слідчого судді, зробленим на підставі повного, всебічного, об`єктивного та неупередженого дослідження обставин, які є підставою для звернення з даним клопотанням, на даній стадії органом досудового розслідування у достатній мірі наведено факти та доводи обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у скоєнні правопорушення, яке їй інкримінується, а також доведені ризики у даному кримінальному провадженні.

Аналіз представлених доказів об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим злочином, на даному етапі досудового розслідування, та свідчить про виправданість подальшого розслідування, а також висунення звинувачення (пред`явлення підозри).

При цьому, ухвалюючи дане судове рішення та наводячи відповідні мотиви, оцінюючи обставини встановлені в ході розгляду клопотання, виходячи з його змісту, зокрема наявності відповідних ризиків, враховую те, що системний аналіз норм чинного КПК України дає підстави для висновку про те, що застосування до ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу в порядку передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.

Крім того, розглядаючи подане клопотання, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Встановлено, що в межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07.11.2023, клопотання старшої слідчої відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України задоволено. Обрано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

04.12.2023 Львівський апеляційний суд постановив ухвалу за результатами розгляду апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07.11.2023 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави підозрюваній ОСОБА_7 , якою було задоволено апеляційну скаргу захисників останньої. Наведену вище, ухвалу слідчого суддіГалицького районного суду м. Львова від 07.11.2023 року було скасовано та у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що прокурором не було доведено наявність підстав, передбачених ст.ст.177,193 КПК України.

Зокрема, Львівський апеляційний суд у своїй ухвалі від 04.12.2023, вказав, що відповідно до законодавчих норм, рішення про оголошення особи у міжнародний розшук на підставі запиту НЦБ Інтерполу в Україні приймає Генеральний секретаріат Інтерполу або Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни. Поряд з цим, звертаючись з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав її оголошення в міжнародний розшук, слідчий не надав жодних підтверджень щодо фактичного оголошення підозрюваної в розшук, про звернення до компетентного органу з приводу здійснення міжнародного розшуку підозрюваної. У матеріалах клопотання, крім постанови старшого слідчого від 01.11.2023 про оголошення міжнародного розшуку, не має жодних даних щодо виконання такої. Зокрема, направлення цієї постанови до відповідного департаменту (відділу) міжнародного співробітництва Національної поліції України, здійснення відповідного запиту до Генерального секретаріату чи Національного центрального бюро Інтерполу тощо. Одне лише формальне прийняття слідчим постанови про оголошення міжнародного розшуку підозрюваної, без реального виконання такої постанови, не означає, що такий розшук фактично розпочато та не може бути підставою для прийняття слідчим суддею рішення про тримання особи під вартою, оскільки оголошення міжнародного розшуку передбачає, насамперед, вжиття комплексу розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, спрямованих на отримання інформації про особу або встановлення її місцезнаходження, в тому числі з метою її арешту та екстрадиції, а не тільки винесення постанови про оголошення міжнародного розшуку. При цьому, вказано, що ОСОБА_7 повідомила орган досудового розслідування про місце свого проживання, про що зазначено в постановах старшого слідчого про оголошення розшуку підозрюваної та про зупинення досудового розслідування.

Досліджуючи матеріали клопотання старшої слідчої відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України щодо підозрюваної ОСОБА_7 приходжу до переконання, що органом досудового розслідування було проігноровано висновки суду апеляційної інстанції.

Так, матеріали клопотання не містять жодних доказів фактичного оголошення підозрюваної в розшук, звернення до компетентного органу з приводу здійснення міжнародного розшуку підозрюваної ОСОБА_7 та виконання постанови старшого слідчого від 01.11.2023 про оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_7 . Більше того, посилаючись на лист слідчого від 19.02.2024, адресований до СМПС ГУНП у Львівській області, прокурор залишає поза увагою те, що до цього листа навіть не долучено відповідного процесуального рішення постанови про розшук.

Доводи слідчої та прокурора фактично зводяться до переоцінки мотивів ухвали 04.12.2023 Львівського апеляційного суду, з якими, як вказує прокурор, він не погоджується.

Наведене свідчить про те, що матеріали клопотання не містять доказів вжиття комплексу належних розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, спрямованих на отримання інформації про особу або встановлення її місцезнаходження, в тому числі з метою її арешту та екстрадиції, а не тільки винесення постанови про оголошення міжнародного розшуку.

Так, матеріали клопотання містять копію листа слідчого адресованого Начальникові СМПС ГУНП у Львівській області про надання інформації від 19.02.2024 в порядку ст. 40, 93 КПК України, однак, будь-які докази направлення такого документу адресату у матеріалах справи відсутні. Також, сторона обвинувачення не надає суду жодних відомостей щодо результатів розгляду такого листа, а згідно посилань у самому листі така інформація повинна бути надана в десятиденний термін. Також, у даному листі відсутні будь-які дані про наявність постанови від 01.11.2023 про оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_7 , як і необхідність виконання такої. На переконання слідчого суду такий лист свідчить про надмірний формальнізм, а не про процесуальну необхідність.

З наведеного можна зробити висновок, що клопотання обґрунтовано формально, що розцінюється як його недолік і свідчить про невмотивованість клопотання.

Варто відзначити, що доводи прокурора про те, що йому не надали можливості висловитись лід час судового засідання в апеляційному суді також не підкріплені належними доказами.

В цьому контексті, слід відзначити наступне.

При здійсненні правосуддя судді незалежні і керуються верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Передчасна оцінка процесуальних дій судді або переоцінка судового рішення прокурором, під час розгляду судової справи, може бути розцінена як втручання у здійснення ним правосуддя.

В Україні принцип незалежності суддів і судів закріплено на конституційному рівні (статті 126, 127, 129 Конституції України) і законодавчо унормовано (статті 6, 48, 126 Закону України „Про судоустрій і статус суддів).

Відповідно до п.46 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», яке набуло статусу остаточного 27.05.2013 року, рішення суддів не повинні бути предметом перегляду поза межами звичайної процедури оскарження.

Поза усяким сумнівом сторона у провадженні має право користуватись своїми процесуальними правами та наводити аргументи на підтримання своїх доводів. Натомість, заява прокурора якою він фактично переоцінює рішення суду, яке набрало законної сили, озвучена поза межами процедури апеляційного оскарження такого судового рішення, містить ознаки неповаги до суду.

Окрім того, частиною 5 статті 280 КПК України, встановлено, що після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Відповідно до ч. 2 ст. 280 КПК України, до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченимипунктом 2 частини першоїцієї статті.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми, слідчий суддя погоджується з доводами захисників ОСОБА_7 щодо законності дій слідчого в контексті збирання доказів в порядку передбаченому ст. 93 КПК України у зупиненому кримінальному провадженні, оскільки, після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Слід також звернути увагу органу досудового розслідування на те, що кримінально-процесуальне законодавство регулює як реалізацію підозрюваним своїх процесуальних прав, так і їх охорону. Реалізація прав це правомірна діяльність учасника провадження з використанням ним своїх прав у кримінальному провадженні. Зміст діяльності, спрямованої на усунення перепон у реалізації прав відповідного учасника (сторони кримінального провадження), у тому числі на запобігання їх порушенню і подолання неналежного виконання своїх обов`язків слідчими органів досудового розслідування, прокурорами та іншими суб`єктами процесуальних відносин, являє охорону прав зазначеного учасника кримінального провадження. Кожний підозрюваний, який безпосередньо й особисто бере участь у процесуальних діях, які проводять уповноважені суб`єкти сторони обвинувачення чи слідчий суддя або суд на стадії досудового розслідування, має процесуальні права, закріплені у ст. 42 та в інших статтях КПК України, що регулюють проведення таких процесуальних дій.

Процесуальні права певного суб`єкта кримінального процесу є предметом кримінально-процесуальних гарантій цих прав. Під процесуальними гарантіями, на відміну від процесуальних прав, слід розуміти передбачені кримінальним процесуальним законом правові вимоги, за допомогою яких суб`єкту процесуальних відносин забезпечується реальна можливість використання наданих йому прав та їх охорона. Процесуальні гарантії діють і в тих випадках, коли процесуальні права не були чи не можуть бути реалізовані.

З наведеного випливає, що гарантіями прав сторони кримінального провадження виступають не самі права, а спеціально закріплені у законі правові вимоги, призначення і мета яких полягає в охороні прав цього суб`єкта. Ігнорування дії вказаних гарантій здатне призвести до порушення як процесуальних прав сторони кримінального провадження, так і основних прав людини. Це, своєю чергою, спричинить важливі правові наслідки у вигляді неприпустимості отриманих стороною обвинувачення даних як доказів, скасування ухвалених судових рішень, тощо.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, приходжу до висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання.

Водночас, вважаю за необхідне зазначити, що відмова у задоволенні даного клопотання не позбавляє слідчого чи прокурора права повторно ініціювати відповідне питання перед слідчим суддею, зокрема після усунення недоліків, які наведені вище.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196 КПК України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання відмовити

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваною і її захисником, у той же термін, з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1