КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 року справа №320/30251/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 16.12.2022 №80111300017253 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 від 07.12.2022 та прийняти рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого 25.04.2018 постановою Кабінету Міністрів України №322.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в оскаржуваному рішенні про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання відповідачем не було зазначено жодної інформації які саме документи не були подані позивачем або які строки порушені, а тому таке рішення є незаконним та таким, що порушує його права та інтереси, яке підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів в спростування обставин, викладених у позові, до суду не подано.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Російської Федерації, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , виданий відділом УФМС Росії по Краснодарському краю в Центральному окрузі м. Краснодар 17.06.2017.

З 29.09.2020 позивач отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 , зі строком дії до 06.09.2022.

31 серпня 2022 року позивач зареєструвала у Печерському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шлюб із громадянином України ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 звернулась 13.09.2022 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою щодо обміну посвідки на тимчасове проживання.

Листом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 22.09.2022 №С-1902/6/8010-22/8010.6.1/3785-22 повідомлено про відсутність можливості обміну посвідки на тимчасове проживання, оскільки ДМС тимчасово припинив прийом заяв від громадян РФ, зокрема заяв про обмін посвідки на тимчасове проживання, до прийняття нормативно-правового акту щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

В подальшому, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 01.11.2022 № 1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану», 07.12.2022 позивачем подано відповідачу заяву про обмін посвідки на тимчасове проживання.

За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення 16.12.2022 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 6 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.

Вважаючи таке рішення незаконним та таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі Закон №3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону №3773-VI возз`єднання сім`ї - в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім`ї в Україні, з метою спільного проживання сім`ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Згідно з абзацом 6 частини першої статті 15 Закону №3773-VI передбачено, що в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, здійснюється за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання.

Отже, Закон №3773-VI передбачає право для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України з метою возз`єднання сім`ї за наявності укладеного шлюбу з громадянином/громадянкою України та посвідки на тимчасове проживання.

Частиною п`ятнадцятою статті 5 Закону №3773-VI передбачено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною п`ятнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування та документ, згідно з яким вони, відповідно до права країни походження іноземця або особи без громадянства, вважаються членами сім`ї особи, зазначеної в частинах другій - тринадцятій статті 4 цього Закону.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 5 Закону №3773-VI окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - сімнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для отримання посвідки на тимчасове проживання такі документи:

1) чотири кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

2) паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов`язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, можуть подавати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну, у разі якщо за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262;

3) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;

4) документ, що підтверджує сплату державного мита та адміністративного збору за видачу, оформлення або продовження строку дії посвідки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з вересня 2020 року перебувала на території України у зв`язку з проходженням навчання, що підтверджується посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , зі строком дії до 06.09.2022.

При цьому, 31.08.2022 позивач зареєструвала у Печерському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шлюб із громадянином України ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

У зв`язку із закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 (строком дії до 06.09.2022) звернулась до відповідача із заявою-анкетою про обмін посвідки на тимчасове проживання у зв`язку із закінченням строку дії.

Однак відповідачем 22.09.2022 повідомлено про відсутність можливості обміну посвідки на тимчасове проживання, оскільки ДМС тимчасово припинив прийом заяв від громадян РФ, зокрема заяв про обмін посвідки на тимчасове проживання, до прийняття нормативно-правового акту щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією РФ, який в подальшому продовжувався.

Приписами статті 21 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VІІІ визначено, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб іноземних держав, які перебувають на території України під час дії воєнного стану, визначаються Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У зв`язку з веденням на території України воєнного стану, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.11.2022 №1232, якою врегульовано питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану (далі також Постанова №1232).

Пунктом 1 цієї Постанови установлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:

розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором;

у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

При цьому, згідно абзацу 3 пункту 2 Постанови №1232 зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на: осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, п`ятнадцятою, шістнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб;

В той час, особи, зазначені в абзаці 3 пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності цією постановою (п.3 Постанови №1232).

Як встановлено судом, уклавши шлюб з громадянином України 31.08.2022 та прибула до України з метою возз`єднання сім`ї, позивач належить до осіб, які мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 4 Закону №3773-VI.

Отже, обмеження, зазначені у пункті 1 Постанови №1232, не можуть бути застосовані до позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, скориставшись вказаним правом, подала заяву про обмін посвідки на тимчасове перебування 07.12.2022.

Оскільки, Постанова №1232 набрала чинності 09.11.2022, а позивач звернувся із відповідною заявою 07.12.2022, то останнім дотримано порядок подачі та строки, встановлені пунктом 3 вказаної Постанови.

Механізм оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 (далі Порядок №322).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №322 передбачено, що посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Підпунктом 1 пункту 3 Порядку №322 встановлено, що посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто. Згідно з підпунктом 3 пункту 7 Порядку №322 передбачено, що у разі закінчення строку дії посвідки здійснюється її обмін.

Оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС (п.9 Порядку №322).

Алгоритм дій працівників територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС під час приймання документів для оформлення, обміну посвідки визначено у п.п.20-31 Порядку №322.

Пунктом 61 Порядку №322 передбачено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли, зокрема: іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки (підпункт 6).

Таким чином, Порядком №322 визначені права та повноваження підрозділу ДМС щодо перевірки обставин вказаних у заяві-анкеті особи та доданих до неї документів, у тому числі шляхом надсилання запитів до відповідних державних органів або їх територіальних органів та зобов`язує прийняти позитивне рішення за результатами розгляду у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача, поданої 07.12.2022, відповідачем прийнято рішення від 16.12.2022 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 6 пункту 61 Порядку №332.

Однак, більш детальне роз`яснення підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову в оформленні (видачі) позивачу посвідки на тимчасове проживання у спірному рішенні відсутнє.

Водночас, у супровідному листі від 20.12.2022 №С-11643-22/8010.8.4/5025-22 відповідачем зазначено про те, що рішення від 16.12.2022 прийнято на підставі підпункту 6 пункту 61 Порядку №332, а саме: іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки.

У відповідності до вимог статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, оскаржуване рішення не містить відомостей про те, які саме документи позивачем не були подані та/або які строки ним порушено.

Загальне посилання відповідача у рішенні на положення підпункту 6 пункту 61 Порядку №322, не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо підстав відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання, що є неприпустимим.

В контексті викладеного, суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, надавши правову оцінку з урахуванням чинних норм законодавства, суд дійшов висновку про протиправність рішення від 16.12.2022 №80111300017253 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання та його скасування як прийнятого не у спосіб, визначений законом, не обґрунтовано, не пропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до пункту 53 Порядку № 322 видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб`єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну.

ДМС, територіальний орган ДМС мають право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, за наявності підстав зобов`язати їх відмінити попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування і прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Враховуючи вищевикладене, повноваження щодо видачі та обміну посвідки на постійне проживання є дискреційними.

При цьому, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо видачі посвідки без перевірки наявності чи відсутності усіх необхідних для цього підстав може бути необґрунтованим та призвести до видачі посвідки з порушенням закону.

Суд зауважує, що оцінка правомірності рішення від 16.12.2022 №80111300017253 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання стосувалася лише тих мотивів, які у ньому зазначені.

При цьому, зміст спірного рішення відповідача не дозволяє дійти висновку, що при прийнятті такого рішення органом Державної міграційної служби України досліджувалися усі подані позивачем документи на відповідність вимогам законодавства.

За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 від 07.12.2022 про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Враховуючи встановлені обставини у справі, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Згідно з вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню у розмірі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправним та скасування рішенн, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код ЄДРПОУ 42552598) від 16.12.2022р. №80111300017253 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

3. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код ЄДРПОУ 42552598) повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) від 07.12.2022р. про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень, вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код ЄДРПОУ 42552598).

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.