ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 822/2606/17

касаційне провадження № К/9901/47602/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Управління) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2017 (суддя Ковальчук О.К.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (головуючий суддя - Курко О.П., судді - Драчук Т.О., Совгира Д.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 26.06.2017: №0013201306/177 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на 824,15 грн., №0013031306/179 про збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 11150,91 грн.; рішення від 26.06.2017 № 0013021306/178 про застосування штрафних санкцій в сумі 1721,88 грн за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що він має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які необхідні для підтвердження витрат щодо придбання запчастин у ТОВ "Інтер Авто Центр" та бензину у ТОВ "ОСКАР СВ", які були використані у господарській діяльності, що підтверджено відповідними обліковими регістрами. Також, позивач вказав, що зазначені в акті перевірки відомості щодо віднесення позивачем до витрат вартості пального та запасних частин, придбаних у ТОВ "ОСКАР СВ" відповідно до накладної №96 від 28.12.2015, у ТОВ "МАРТІН ТРЕЙД" відповідно до накладної №161 від 27.12.2016 та у ТОВ "Inter Cars Ukrain" відповідно до накладної від 13.07.2016 № UAW1_160018488, не відповідають даним бухгалтерського обліку позивача.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2017 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 26.06.2017 №0013201306/177, №0013031306/179 та рішення від 26.06.2017 № 0013021306/178 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску. Стягнув на користь ОСОБА_1 4800,00 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що: витрати на придбання бензину від ТОВ "ОСКАР СВ" відповідно до видаткової накладної від 28.12.2015 та на придбання дизельного пального від ТОВ "МАРТІН ТРЕЙД" відповідно до видаткової накладної від 27.12.2016 включались позивачем до інших витрат не у грудні 2015 року і грудні 2016 року, як вказано у акті перевірки, а поступово, по мірі використання пального в процесі провадження господарської діяльності для автомобілів ГАЗ-53, ИЖ-2715 і AUDI Q7, а також продажу, що підтверджується Книгою обліку доходів і витрат, складеними позивачем на вимогу суду розшифровками граф 6 і 8 Книги обліку доходів і витрат щодо складу витрат, відображених ним у цих графах, та розрахунковими відомостями списання собівартості бензину та дизельного пального; вартість запасних частин, придбаних у ТОВ "Inter Cars Ukrain" відповідно до накладної від 13.07.2016 № UAW1_160018488, позивач не включав до складу витрат у зв`язку з поверненням їх постачальнику (факт повернення відображений в акті перевірки і не заперечується відповідачем). Оскільки висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат суд визнав безпідставними, а донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб - неправомірним, то оскаржувані податкове повідомлення рішення про збільшення позивачу грошових зобов`язань з військового збору та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску також підлягають скасуванню.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 27.03.2018 змінив рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат. В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2017 залишив без змін.

Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, статі 177 ПК України, статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами наданих ним доказів та доводів. Скаржник доводить, що позивачем безпідставно включені витрати за господарськими операціями з придбання бензину у ТОВ "ОСКАР СВ" та ТОВ "МАРТІН ТРЕЙД" з підстав відсутності доказів в підтвердження використання придбаного палива у власній господарській діяльності позивача, виходячи з аналізу реєстру квитанцій розрахункових операцій, що подаються позивачем до ДФС України через реєстратор розрахункових операцій (відсутній саме факт реалізації цього бензину у відомостях з моніторингового центру ДФС «Виторги РРО» протягом 2015 -2016 років). Скаржник зазначає про ненадання до перевірки документальних підтверджень використання автомобіля AUDI Q7 у господарській діяльності. Вважає, що з підстав заниження платником витрат ним неправильно визначено дохід, податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 06.03.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку cуб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, результати якої оформлені актом від 12.06.2017 №0865/22-01-13-03/ 2374263995 (далі - акт перевірки), за висновками якого позивачем були порушені вимоги: пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, внаслідок чого підприємцем занижене податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 7433,94 грн, в тому числі: за 2015 рік в сумі 2388,90 грн, за 2016 рік в сумі 5045,04 грн; пункту 2 частини першої, частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», внаслідок підприємцем занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 11692,46 грн, в тому числі: за 2015 рік в сумі 5526,33 грн, за 2016 рік в сумі 6166,13 грн; підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого підприємцем занижено військовий збір на загальну суму 659,32 грн, в тому числі: за 2015 рік в сумі 238,90 грн, за 2016 рік в сумі 420,42 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган 26.06.2017 прийняв: податкове повідомлення-рішення №0013201306/177, яким збільшив ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання по військовому збору на 824,15 грн.; податкове повідомлення-рішення №0013031306/179, яким збільшив ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 11150,91 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску № 0013021306/178 на суму 1721,88 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений положеннями статті 177 ПК України.

Так, за правилами пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).

Положеннями пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу), обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 N 481 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 481).

За змістом 6 Порядку № 481 у Книзі обліку доходів і витрат: 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що встановлення в процесі перевірки факту включення платником податку витрат на придбання пального та запчастин до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів від провадження господарської діяльності, неможливе без дослідження Книги обліку доходів і витрат, відомості з якої є підставою для формування показників податкової звітності, в тому числі з щодо витрат відповідного звітного періоду.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), (далі - Порядок №727) в описовій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень.

За даними перевірки (сторінка 13 акту перевірки) позивач безпідставно включив до витрат у грудні 2015 року вартість бензину в сумі 159260,00 грн, придбаного у ТОВ "ОСКАР СВ" відповідно до накладної №96 від 28.12.2015 , в липні 2016 року вартість запасних частин в сумі 3012,60 грн, придбаних у ТОВ "Inter Cars Ukrain" відповідно до накладної від 13.07.2016 № UAW1_160018488, в жовтні 2016 року - вартість запасних частин в сумі 6229,00 грн, придбаних у ТОВ "Інтер Авто Центр" відповідно до накладної від 12.10.2016 № 112/1, і в грудні 2016 року - вартість дизельного палива в сумі 18926,00 грн, придбаного у ТОВ "МАРТІН ТРЕЙД" відповідно до накладної №161 від 27.12.2016.

В свою чергу, судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що акт перевірки не містить посилань на облікові регістри бухгалтерського та податкового обліку, в результаті перевірки яких контролюючий орган дійшов висновку про наявність порушень. В судовому засіданні суду першої інстанції на підтвердження факту віднесення позивачем зазначених витрат у періодах, вказаних у акті, до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів від провадження господарської діяльності, відповідачем також не було надано таких доказів.

За змістом пункту 5 Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні Книгу обліку доходів і витрат позивача за 2015 -2016 роки, встановив, що зазначені в акті №0865/22-01-13-03/2374263995 від 12.06.2017 року відомості щодо включення зазначених вище витрат до витрат у трудні 2015 року, липні, жовтні і грудні 2016 року не відповідають дійсності, оскільки зазначені суми не внесені позивачем до відповідних граф Книги обліку доходів і витрат у вказані звітні періоди.

В свою чергу, судом першої інстанції було встановлено, що вартість запасних частин, придбаних у ТОВ "Inter Cars Ukrain" відповідно до накладної від 13.07.2016 № UAW1_160018488, позивач не включав до складу витрат у зв`язку з поверненням їх постачальнику (факт повернення відображений в акті перевірки і не заперечувався контролюючим органом). Вартість бензину та дизельного пального, використаного позивачем для заправки власних автомобілів у процесі провадження господарської діяльності, включалась позивачем до витрат поступово - після списання, з огляду на використанням для виробничих потреб. На підтвердження позивачем були надані розрахункові відомості (акти списання) собівартості бензину і дизельного палива за грудень 2015 і грудень 2016 років та розшифрування сум витрат, включених до граф 6 і 8 Книги обліку доходів і витрат.

У відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Право контролюючого органу на запитування та вивчення під час проведення перевірок первинних документів, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістрів, фінансової, статистичної та іншої звітності, пов`язаної з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, передбачене підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Таким чином, з метою встановлення складу витрат фізичних осіб - підприємців, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, у відповідному звітному періоді та правомірності їх формування під час перевірки контролюючий орган зобов`язаний з`ясувати обраний платником податку метод ведення обліку доходів та витрат, дослідити Книгу обліку доходів і витрат, первинні документи, на підставі яких сформовані витрати, та інші документи, що використовуються таким платником податків в бухгалтерському обліку.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачене право посадових осіб контролюючого органу отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, в тому числі розрахунків задекларованих платником показників витрат.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у господарській діяльності використовує власні транспортні засоби, а саме: автомобіль AUDI Q7 (техпаспорт НОМЕР_2 ), автомобіль КАМАЗ 5410 (техпаспорт № НОМЕР_3 ), автомобіль ОДАЗ 9370 (техпаспорт № НОМЕР_4 ), що підтверджується договорами використання власного автомобільного транспорту у виробничих цілях від 01.01.2015 та від 01.01.2016, розрахунковими відомостями (актами списання) за 2015-2016 роки, а також актом виконаних робіт ИХ-К-5086 від 12.10.2016 року.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до витрат вартості пального, придбаного у грудні 2015 року та грудні 2016 року у ТОВ "ОСКАР СВ" та ТОВ "МАРТІН ТРЕЙД", відповідно.

Рішення про нарахування позивачу суми військового збору та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску прийняті контролюючим органом з підстав завищення ОСОБА_1 витрат, що не підтверджені документально, що не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи, з огляду на що вказані податкове повідомлення-рішення та рішення також були обгрунтовано визнані судами неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк