ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року

м. Київ

справа № 420/715/23

адміністративне провадження № К/990/30189/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року (головуючий суддя - Бойко О.Я.)

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Федусик А.Г.)

у справі №420/715/23

за позовом ОСОБА_1

до Одеського державного університету внутрішніх справ

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У січні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Одеського державного університету внутрішніх справ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 червня 2022 року по день набрання рішенням законної сили;

- зобов`язати Одеський державний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24 червня по 18 липня 2022 року включно у розмірі 30 000 грн;

- зобов`язати Одеський державний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з 19 липня 2022 року по день набрання рішенням законної сили, у розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Одеський державний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 25 квітня по 24 травня 2022 року у розмірі 30 000 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Одеського державного університету внутрішніх справ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплат за службу в нічний час за період з 02 квітня по 08 квітня 2022 року, з 25 квітня по 01 травня 2022 року, 02 травня по 08 травня 2022 року, з 09 травня по 15 травня 2022 року, 16 травня по 22 травня 2022 року, з 30 травня по 17 липня 2022 року, з 25 липня по 31 липня 2022 року, з 15 серпня по 28 серпня 2022 року;

- зобов`язати Одеський державний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 02 квітня по 08 квітня 2022 року, з 25 квітня по 01 травня 2022 року, з 30 травня по 17 липня 2022 року, з 25 липня по 31 липня 2022 року, з 15 серпня по 28 серпня 2022 року.

2. У обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) на період дії воєнного стану запроваджено виплату поліцейським щомісячної додаткової винагороди. Проте з 19 липня 2022 року йому безпідставно не нарахована та не виплачена така винагорода, чим порушено право на належне матеріальне забезпечення. Також у 2022 році він відпрацював 107 нічних змін, проте надбавка за службу у нічний час відповідачем не нараховано та не виплачено.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач з 21 червня 2021 року працює на посаді провідного фахівця факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Одеського державного університету внутрішніх справ.

7. Наказами Одеського державного університету внутрішніх справ (далі - ОДУВС) від 29 березня 2022 року №308, від 27 квітня 2022 року №106 о/с, від 26 травня 2022 року №145 о/с, від 29 червня 2022 року №308 було визначено забезпечити виплату додаткової винагороди за період з 24 лютого по 23 червня 2022 року у розмірі 30 000 грн за кожен місяць.

8. В період з 24 лютого по 23 червня 2022 року позивач отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, про що свідчить його прізвище в списках наказів ОДУВС, а також додаткову доплату за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах за період з 25 березня по 15 квітня 2022 року.

9. Згідно з архівною відомістю №1 позивачу в березні та квітні 2022 року нарахована додаткова винагорода по 30 000 грн, в травні відсутня нарахована додаткова винагорода, а в червні додаткова винагорода нарахована у розмірі 60 000 грн. Починаючи з липня 2022 року додаткова винагорода не нараховувалась.

10. Дорученням Міністерства внутрішніх справ України від 28 лютого 2022 року №7251/5/11-2022 передбачено, що ректорам закладів вищої освіти системи МВС відповідно до компетенції забезпечити координацію діяльності ЗВО МВС, узагальнення інформації про залучення наявних сил і засобів до заходів з охорони публічного порядку і безпеки, цивільного захисту населення і оборони України.

11. Наказом ОДУВС від 24 березня 2022 року №121 позивача направлено з 25 березня 2022 року в оперативне розпорядження начальника ГУНП в Одеській області для участі в забезпеченні публічної безпеки і порядку на території м. Одеси та Одеської області на час дії воєнного стану в Україні.

12. Довідкою від 15 квітня 2022 року за підписом начальника відділу (відділення) поліції №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області підтверджується залучення позивача у період з 25 березня по 15 квітня 2022 року до виконання службових обов`язків з поліцейської діяльності в тому числі у нічний час.

13. Наказом ОДУВС від 20 квітня 2022 року №157 позивач з 16 квітня 2022 року вважається таким, що повернутий до ОДУВС з ГУНП в Одеській області.

14. Згідно з наказом ОДУВС від 08 грудня 2022 року №614 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 24 червня по 30 червня 2022 року у розмірі 7 000 грн.

15. Відповідно до архівної відомості №1 за період з лютого по грудень 2022 року позивачу за червень було також виплачено додаткову винагороду за безпосередню участь в бойових діях у розмірі 19 973 грн.

16. Не погодившись із діями відповідача по виплаті додаткової винагороди та доплати за службу в нічний час, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначав про відсутність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн відповідно до Постанови №168 з 24 червня 2022 року.

18. У зв`язку з відсутністю довідки обліку несення поліцейськими служби у нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок №260), відсутні і підстави для виплати доплати за службу в нічний час.

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Позивач у обґрунтування касаційної скарги вказував на необхідності сформувати правовий висновок щодо застосування пунктів 1, 2-1 Постанови № 168 (у редакціях постанов від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793 та від 08 жовтня 2022 року № 1146) у посутньому зв`язку з положеннями частини першої статті 58 Конституції України та частини першої статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

21. Необхідність такого висновку викликана тим, що суди у цій справі застосували зміни до Постанови № 168, внесені постановою від 01 липня 2022 року № 754, з 01 червня 2022 року та зміни внесені постановою від 07 липня 2022 року № 793, з 24 лютого 2022 року, тобто з порушенням встановленого статтею 58 Конституції України принципу зворотної дії в часі.

22. Постанова Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року № 754 була офіційно опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» від 08 липня 2022 року та, як наслідок набрала чинності саме з цієї дати. Відповідно зміни, внесені до пункту 1 Постанови № 168, починають застосовуватися з 08 липня 2022 року, а не з 01 червня 2022 року.

23. Так само постанова Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 офіційно опублікована 19 липня 2022 року, а тому набрала чинності саме з цієї дати. Юридичні наслідки запровадженої нової кваліфікаційної умови обчислення розміру додаткової винагороди - «до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць» з огляду на приписи частини першої статті 58 Конституції України підлягають поширенню на виключно відносини з оплати часу фактично виконаної служби, котрі склалися не раніше від настання події оприлюднення постанови Кабінету Міністрів України №793 у газеті «Урядовий кур`єр», оскільки значно погіршують фінансове становище громадянина.

24. Отже у період з 24 лютого по 19 липня 2022 року особи мають право на отримання у порядку пункту 1 Постанови № 168 додаткової винагороди у фіксованому розмірі 30 000 грн на місяць (тобто у сталому розмірі) із розрахунку відпрацьованих днів служби.

25. Необґрунтованим є застосування з 24 червня 2022 року пункту 2-1 Постанови № 168 у редакції постанови № 793 з огляду на відсутність права обмежувати коло осіб, які мають право на виплату додаткової винагороди, а також набрання ним чинності 02 грудня 2022 року.

26. Відповідно до внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року №1146 змін до Постанови №168, починаючи з 01 вересня 2022 року позивачу повинна бути нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода у розмірі до 30 000 грн без будь-яких умов.

27. Скаржник звертав увагу на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з огляду на відсутність правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах. Також така справа становить значний суспільний інтерес.

28. Також позивач зазначав, що судами не надано належної уваги та оцінки наявним у матеріалах справи графікам нарядів та чергувань, відповідно до яких він здійснював службу у нічний час у період з 02 по 08 квітня, з 25 квітня по 01 травня, з 30 травня по 17 липня, з 25 по 31 липня, з 15 по 28 серпня 2022 року. Такі графіки були надані у відповідь на адвокатський запит, тобто відповідач підтвердив їх дійсність. Право на отримання доплати за службу у нічний час не повинно ставитися в залежність від оформлення підрозділом, в якому позивач проходить службу, довідок про несення служби у нічний час.

29. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

30. Вказував на те, що у період з 24 лютого по 23 червня 2022 року ОДУВС здійснювалося нарахування та виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно усім поліцейським, які в порядку статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» займають штатні посади в університеті, у тому числі і позивачу. Таке нарахування і виплата здійснювалась на підставі наказів ОДУВС. Також позивачу виплачено додаткову винагороду у збільшеному розмірі у сумі 19 973 грн.

31. З урахуванням того, що посада, яку позивач займав у ОДУВС у спірний період, не передбачала виконання службових обов`язків поліцейського в обставинах військової агресії РФ проти України, ОСОБА_1 не належить до виплати додаткова грошова винагорода за виконання таких службових обов`язків.

32. Звертав увагу на правові висновки Верховного Суду у справах №420/6607/22,№420/16628/22.

33. Щодо виплати надбавки за чергування в нічний час, то звертав увагу на відсутність документів по обліку несення служби в нічний час, відповідно і відсутність підстав для такої виплати.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

35. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

36. Спірні правовідносини склалися щодо правомірності бездіяльності Одеського державного університету внутрішніх справ щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.

37. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 введено в Україні воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.

38. Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався і діє дотепер.

39. У пункті 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (в первинній редакції) зазначено: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

40. За пунктом 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

41. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

42. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

43. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, відповідно до пункту 1 якої на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

44. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

45. У пункті 5 постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

46. З часом до Постанови № 168 вносилися неодноразові зміни.

47. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року № 754 (яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022 року) в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінити словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»;

після слова «щомісячно» доповнити словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

48. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 (яка набрала чинності 19 липня 2022 року та, за пунктом 2 цієї постанови, застосовується з 24 лютого 2022 року) в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; крім того, Постанова № 168 доповнена пунктом 21 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

49. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1146 (яка набрала чинності 18 жовтня 2022 року та, за пунктом 2 цієї постанови, застосовується з 01 вересня 2022 року) в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),» та «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключено;

доповнено абзац реченням такого змісту: «Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.».

50. У касаційній скарзі позивач звертав увагу на порушення вимог статті 58 Конституції України та статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» при внесенні постановами Кабінету Міністрів України № 754, № 793 та № 1146 змін до Постанови № 168, зокрема, з огляду на дату набрання ними чинності та дату, з якої такі зміни застосовуються. У зв`язку з цим вважав, що суди помилково застосували до спірних правовідносин вказані зміни.

51. Відповідаючи на порушене в касаційній скарзі питання, колегія суддів зважає на висловлену Верховним Судом у рішенні від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 правову позицію щодо набрання чинності змін по Постанови № 168.

52. Так, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

53. Частиною першою статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

54. Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

55. Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

56. У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп та від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

57. Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

58. Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року №2-р/2017).

59. Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

60. Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі «Kopecky проти Словаччини» від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

61. Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

62. Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

63. Крім того, Верховний Суд у вказаному рішенні дійшов висновку, що зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

64. Також Верховний Суд у рішенні від 06 лютого 2024 року у справі № 640/13029/22, виходячи з характеру спірних правовідносин, дійшов висновку про неможливість надання Постанові № 168 зворотної дії в часі, тобто застосування з дня набрання чинності Постановою № 168, а тому такий підзаконний нормативно-правовий акт врегульовував відповідні правовідносини з моменту його чинності.

65. Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 24 лютого по липень 2022 року позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн щомісячно, що не заперечувалося ним у позовній заяві.

66. Оскільки з липня 2022 року накази про встановлення додаткової винагороди поліцейським із числа працівників університету не приймалися та відповідно така винагорода не виплачувалась, позивач звернувся з цим позовом.

67. З цього приводу слід зазначити, що з 16 квітня 2022 року позивач згідно наказу ОДУВС від 20 квітня 2022 року № 157 був повернутий з ГУ НП в Одеській області до ОДУВС, де займає посаду провідного фахівця факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції університету, тобто штатну посаду.

68. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач з 17 квітня 2022 року безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не приймав, не перебував безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів. У зв`язку з цим суди прийшли до висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн відповідно до Постанови № 168 з 24 червня 2022 року.

69. Проте ОСОБА_1 вважає що має право на додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за липень 2022 року у розмірі 30 000 грн, а з серпня по грудень 2022 року - 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

70. З цього приводу слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 420/16628/22, відповідно до якої колегія суддів зважала на те, що підхід, до якого вдалося Міністерство внутрішніх справ України, коли пов`язало виплату додаткової винагороди, встановленої, зокрема, поліцейським, у пункті 1 Постанови № 168, з безпосереднім виконанням повноважень/завдань поліції узгоджується з метою призначення цієї додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

71. Мовиться про те, що призначення цієї виплати - на дату ухвалення Постанови № 168 - пов`язувалося з правовим режимом воєнного стану і необхідністю виконання, з-поміж інших, відповідними органами державної влади [кожен] своїх повноважень для досягнення завдань, обумовлених цим правовим режимом (статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Тобто правовий статус особи, як-то поліцейський, у поєднанні з його участю у забезпеченні і здійсненні заходів правового режиму воєнного стану, а також в обороні України було і є тим, що утворює склад юридичного факту, який дає підстави для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168. Цей підхід до розуміння й застосування згаданої норми по суті не змінився й дотепер, а радше проявився після того як уряд уповноважив керівників відповідних відомств унормувати порядок та умови виплати цієї винагороди (з уваги на широке коло суб`єктів, на яких поширюється дія Постанови № 168).

72. У цьому зв`язку у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №420/16628/22 було звернуто увагу на постанову Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі №420/6607/22, у якій висловлена позиція щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 у ситуації, коли поліцейський не виконував (не виконувала) службових обов`язків, які витікають із завдань і повноважень поліції.

73. Зокрема у цій постанові написано таке: «Системний і цільовий способи тлумачення пункту 1 Постанови № 168 у його взаємозв`язку з нормами статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» і приписами Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» дає Верховному Суду підстави для висновку, що додаткова винагорода є видом грошового забезпечення поліцейського, яке виплачується йому за період проходження служби під час дії воєнного стану. Ця винагорода має тимчасовий характер, а її виплата зумовлена виконанням службових обов`язків в обставинах військової агресії Російської Федерації проти України. Тому статус поліцейського сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди.

Обставини, які унеможливлюють нарахування й виплати поліцейському зазначеної винагороди можуть бути різними, проте мають бути пов`язаними із фактичним невиконанням службових обов`язків без поважних причин».

74. Правова ситуація, за якої Верховний Суд висловив зазначену позицію, фактологічно відрізняється від обставин цієї справи, але в ній є одна сутнісна схожість, яка, на думку колегії суддів, дозволяє орієнтуватися на цей висновок і в цій справі теж. Спір у тій справі виник у зв`язку з невиплатою поліцейській додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 за період, протягом якого вона не виконувала функцій і завдань, покладених законом на поліцію. В окресленому контексті Верховний Суд, інтерпретуючи положення пункту 1 Постанови № 168, пов`язав виплату додаткової винагороди не суто зі статусом поліцейського, але із виконанням цим поліцейським у межах своїх повноважень завдань поліції у забезпеченні і здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

75. Зважаючи на наведене колегія суддів звертає увагу на те, що виконання поліцейським функціональних обов`язків за штатною посадою у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (яким є ОДУВС), куди він відряджений відповідно до статті 71 Закону України «Про Національну поліцію», за своїм змістом і завданнями - пам`ятаючи про мету діяльності цього закладу і його правовий статус - не охоплюється основними повноваженнями поліції, якими вона наділена відповідно до своїх завдань, визначених Законом України «Про Національну поліцію», зокрема в умовах дії правового режиму воєнного стану. Тому період, протягом якого поліцейський не реалізовував завдань поліції, визначених Законом, відповідно не забезпечував здійснення заходів правового режиму воєнного стану, не утворює - у зіставленні з правовим статусом поліцейського - юридичних підстав для виплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови №168.

76. Відповідно до пункту 21 Постанови № 168 Міністерство внутрішніх справ України видало наказ від 28 листопада 2022 року № 775, яким затвердило Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану.

77. У пункті 3 цього наказу зазначено, що він набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 8 Порядку та умов, який застосовується з 24 лютого 2022 року, підпункту 9 пункту 14 Порядку та умов, який застосовується з 01 липня 2022 року, підпункту 10 пункту 14 Порядку та умов, який застосовується з 01 травня 2022 року.

78. У пункті 8 Порядку № 775, серед іншого, написано, що додаткова винагорода виплачується поліцейським, відрядженим до закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, до 30 червня 2022 року.

79. За текстом підпункту 9 пункту 14 Порядку № 775 додаткова винагорода не виплачується за умов, якщо поліцейські: відряджені до державних органів, установ та організацій, крім тих, які залучаються в установленому порядку до безпосереднього виконання повноважень поліції.

80. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, підтриманим судом апеляційної інстанції, про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн відповідно до Постанови № 168.

81. Щодо доплати за службу в нічний час, то слід зазначити таке.

82. Відповідно до пункту 11 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства

внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.

Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

83. З огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено виконання позивачем службових обов`язків у нічний час згідно з графіком роботи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірних висновків про відсутність підстав для задоволення такої позовної вимоги.

84. Надані позивачем у обґрунтування заявленої позовної вимоги графіки роботи поліцейських факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції, затверджені проректором ОДУВС/першим проректором ОДУВС/т.в.о. ректора ОДУВС/деканом факультету не є належними доказами виконання поліцейським службових обов`язків у нічний час, як того вимагає пункту 11 вказаного вище Порядку № 260.

85. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.

86. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

87. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року в справі № 420/715/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду