ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа №810/638/17

касаційне провадження № К/9901/19369/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 (головуючий суддя - Шелест С.Б., судді - Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "ПРОМЕНЕРГОВУГІЛЛЯ" до Ірпінського відділення Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "ПРОМЕНЕРГОВУГІЛЛЯ" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Ірпінського відділення Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач, Ірпінське відділення Інспекції), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2017 №0000231200.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на безпідставне застосування до нього контролюючим органом штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість з підстав неправомірності проведення саме Ірпінським відділенням Інспекції камеральної перевірки. Вважає, що перевірка не має правових наслідків, а складений за результатами цієї перевірки акт не може вважатися належним та допустимим доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки в обґрунтування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладені висновки акту перевірки Ірпінського відділення Інспекції, яке не мало повноважень на здійснення такої перевірки.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 25.10.2017 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено встановлені податковим законодавством граничні терміни реєстрації продавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому Товариство правомірно притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.12.2017 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову про задоволення адміністративного позову: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Ірпінського відділення Інспекції від 10.01.2017 №0000231200.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що контролюючим органом безпідставно застосовано до платника штраф за порушення, визначене пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки з 01.01.2017 структурні підрозділи податкового органу не наділені повноваженнями на організацію і проведення перевірок та прийняття за їх результатами податкових-повідомлень рішень, що є достатньою правовою підставою для висновку про протиправність оспорюваного рішення, як такого, що прийняте поза межами повноважень відповідача.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 201.10 статті 201 ПК України, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на правомірність прийнятого ним рішення і вважає, що платником зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) з порушенням строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, за що Ірпінським відділенням Інспекції правомірно застосований штраф, передбачений пунктом 120-1.1 статті 120-1.

Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріям, не врахував, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень. Вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне рішення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.02.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення сторін на 06.03.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 10.01.2017 Ірпінським відділенням Інспекції на підставі положень статті 76 ПК України проведено камеральну перевірку з питань несвоєчасної реєстрації позивачем податкових накладних в ЄРПН за жовтень, листопад, грудень 2015 року, квітень, липень, жовтень, листопад та грудень 2016 року, за результатами якої складено акт від 10.01.2017 №000009/10-31-12/30597208 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме несвоєчасно зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за жовтень, листопад, грудень 2015 року, квітень, липень, жовтень, листопад та грудень 2016 року на загальну суму податку на додану вартість 659240,28 грн.

На підставі висновків акта перевірки Ірпінським відділенням Інспекції було прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.01.2017 №0000231200, яким до платника застосовано штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 104003,37 грн, а саме:

за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму податку на додану вартість 326523,61 грн у розмірі 10 % на суму 32652,37 грн;

за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму податку на додану вартість 284640,00 грн у розмірі 20 % на суму 56928,00 грн;

за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму податку на додану вартість 48076,57 грн у розмірі 30 % на суму 14423,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму податку на додану вартість 659240,28 грн.

Спірним питанням у даній справі є правомірність притягнення платника до відповідальності саме Ірпінським відділенням Інспекції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 ПК України, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Починаючи з 01.02.2015, реєстрації в ЄРПН підлягають усі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України).

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Також, положеннями пункту 35 підрозділу 2 Перехідних положень ПК України встановлено, що норми пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України не застосовується при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН до 01.10.2015.

Разом з тим, частиною третьою статті 3 КАС України покладено на суд обов`язок перевірити у кожній справі щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, чи прийняті рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначена норма кореспондується з частиною другою статті 19 Конституції України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України (пункт 41.3 статті 41 ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) ПК України доповнено статтею 19-3, відповідно до якої: державні податкові інспекції:

19-1.1.1. здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;

19-1.1.2. контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;

19-1.1.22. здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів;

19-1.1.34. забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

19-1.1.48. здійснюють інші функції, визначені законом.

Натомість, відповідно до статті 19-3 ПК України з 01.01.2017 податковим інспекціями залишені повноваження лише зі здійснення сервісного обслуговування платників податків, зареєстрованих у відповідній податковій інспекції, а саме: 19-3.1. Державні податкові інспекції:

19-3.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків;

19-3.1.2. здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням;

19-3.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи;

19-3.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

З наведеного вбачається, що Законом №1797-VІІІ, внесені зміни до ПК України, в тому числі і в частині розмежування з 01.01.2017 обов`язків державних податкових інспекцій та контролюючих органів обласного рівня щодо проведення перевірок та складання рішень за результатами проведених перевірок, зокрема, функцію контрольно-перевірочної роботи та складання рішень за результатами проведених перевірок закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Таким чином, з 01.01.2017 структурні підрозділи не наділені повноваженнями на організацію та проведення перевірок та прийняття за їх результатами податкових-повідомлень рішень.

Ураховуючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Ірпніським відділенням Інспекції, тобто структурним підрозділом Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, яке не наділено повноваженнями на організацію, проведення перевірок та прийняття податкових повідомлень-рішень за їх результатами, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про протиправність оспорюваного рішення, як такого, що прийняте поза межами повноважень відповідача, що є підставою для його скасування.

Колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника про втручання судом апеляційної інстанції у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень з огляду на те, що у даному випадку має місце скасування судом податкового повідомлення-рішення, прийняте відповідачем поза межами його повноважень, що не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законними, обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова