ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3970/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (суддя Сацький Р.В., повне судове рішення складено 13 листопада 2023 року) в справі № 280/3970/23 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югком» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югком» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік та пені в розмірі 65 273,23 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосуванням норм матеріального права, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Апелянт вказує, що законодавством чітко встановлено, що особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, що не виконане відповідачем. Державна служба зайнятості та інші органи працевлаштування покликані лише сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю, а не забезпечувати цей норматив.

Зазначає, що судом першої інстанції не досліджене питання створення у 2022 році відповідачем робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також надання відповідачем інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Звертає увагу, що підприємство працювало повний календарний 2022 рік, господарську діяльність не припиняло, фонд оплати праці склав 1 254 219,18 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ТОВ «ЮГКОМ» за 2022 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб склала 20; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб - 0; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць1.

У зв`язку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем нормативу щодо кількості штатних працівників - осіб з інвалідністю позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 62 714,56 грн та нараховано пеню в розмірі 2 558,67 грн.

Відповідачем у добровільному порядку не здійснено сплату адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій здійснено, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу відповідача за 2022 рік; що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій складено з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності; позивачем не здійснено документального обґрунтування складання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій.

Також судом першої інстанції вказано про неможливість перевірки сум, зазначених позивачем у розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, а позивачем не обґрунтовано позовну заяву щодо можливості виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з огляду на положення Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого 22 грудня 2022 року наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309, згідно з якими у період з 12 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року вся територія Запорізького району Запорізької області (у тому числі м. Запоріжжя) відносилась до території активних бойових дій, а у період з 01 січня 2023 року вся територія Запорізького району Запорізької області (у тому числі м. Запоріжжя) відноситься до території можливих бойових дій.

Судом першої інстанції вказано, що оскільки отримана позивачем від Пенсійного фонду України інформація містила ознаки порушень відповідачем законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач мав підстави для проведення перевірки відповідача, проте позивачем не надано до суду доказів проведення зазначеної перевірки, позивачем не доведено, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, позивачем не враховано того, що внаслідок збройної агресії працівники ТОВ «ЮГКОМ» в період після 24 лютого 2022 року відправлені у відпустку.

Суд визнає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2022 рік середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у ТОВ «Югком», склала 20 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), повинно складати 1 особу, фонд оплати праці штатних працівників 1 254 291,18 грн., середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) 62 714,56 грн. (а.с. 3).

Позивачем відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції за нестворене робоче місце для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в розмірі 62 714,56 грн.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 558,67 грн.

Адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачено.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі Закон № 875-ХІІ), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 7 Закону № 875-ХІІ визначено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно зі статтею 17 цього Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

За змістом статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону № 875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини десятої статті 19 Закону №875-ХІІ керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

За приписами статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За частинами 11-12 статті 19 Закону №875-ХІІ Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Тобто адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону № 875-XII.

Оскільки у відповідача не працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, позивачем згідно з статтею 20 Закону № 875-ХІІ нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 62 714,56 грн.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI у редакції на час спірних відносин) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

Відповідно до статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», статей 24-1, 26 та частини другої статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок №70), який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.

Згідно з пунктом 2 Порядку №70 звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, також подають (надсилають) копію довідки органу державної податкової служби про включення їх до реєстру неприбуткових установ. Оригінал довідки пред`являється під час подання звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю. У разі надсилання звіту поштою копія довідки засвідчується нотаріально.

Звіти роботодавців про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю зберігаються у відділеннях Фонду протягом трьох років (пункт 4 Порядку №70).

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок №316, яка була чинна на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пунктів 3-6 розділу І Порядку №316 форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади) (пункт 6 розділу І Порядку №316).

Відтак, на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

При цьому періодичності (щомісячної, щоквартальної тощо) подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Так, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Проте обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 3 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18.

Суд зауважує, що до обов`язків роботодавця (відповідача) в контексті спірних правовідносин належить саме створення робочих місць для осіб з інвалідністю та повідомлення про їх наявність відповідний орган, а також працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідачем в порушення приведених вище приписів законодавства не надано жодного доказу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, подання звітності форми № 3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії.

Оскільки у 2022 році середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «Югком» становила 20 осіб, то кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, становить 1 особа, проте у відповідача не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Враховуючи, що у 2022 році відповідачем не було створено одне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем не подано до відповідного центру зайнятості звітності форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", доказів створення одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю відповідач не надав, суд доходить до висновку про те, що відповідачем допущено правопорушення у сфері господарювання (невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю у кількості 1 робочого місця), за яке правомірно застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 62 714,56 грн. та, відповідно, про наявність підстав для стягнення суми адміністративно-господарських санкцій з відповідача через несплату таких санкцій.

Також судом враховується інформація Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості (а.с. 15), відповідно до якої ТОВ «Югком» (ЄДРПОУ 25487724) з грудня 2021 року по грудень 2022 року не надавало звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування осіб з інвалідністю; спільних заходів з відповідачем Запорізький міський центр зайнятості не проводив у напрямку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суд визнає необґрунтованими підстави, за якими судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову.

Так, стосовно підтриманих судом першої інстанції доводів відповідача про не надання доказів на підтвердження факту невиконання відповідачем вимог законодавства, зокрема акту перевірки дотримання нормативів працевлаштування осіб з інвалідністю, складеного органом Держпраці, або інформації, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування таких осіб, або інформації, отриманої від органу Пенсійного фонду, суд зазначає таке.

Частиною восьмою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі Порядок проведення перевірки), який визначає визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

За пунктом 2 цього порядку предметом проведення перевірки є, в тому числі, й виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Пунктом 9 Порядку проведення перевірки в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (до 10 березня 2023 року), передбачено, що позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок, зокрема, у разі за інформацією відділення Фонду щодо неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, або невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду; за дорученням Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єкта господарювання у зв`язку з виявленими системними порушеннями законодавства про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відтак, на час виникнення спірних правовідносин, невиконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю не було підставою для проведення Держпраці позапланової перевірки роботодавця, а така норма з`явилась у пункті 9 Порядку

контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування (назва Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 553 від 02 червня 2023 року) саме після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 02 червня 2023 року, за якою підставою для проведення позапланової перевірки є інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою.

Також суд вважає за необхідне вдруге зауважити, що за частинами 11-12 статті 19 Закону №875-ХІІ Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Тобто визначення роботодавців, які використовують найману працю й не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, та надсилання їм розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону, здійснюється автоматично, без проведення перевірки.

Суд визнає цілком безпідставними зауваження суду першої інстанції про неможливість перевірки правильності розрахунку адміністративно-господарських санкцій та, власне, необґрунтованості такого розрахунку, адже, як вказано вище, такий розрахунок складається в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, тобто позивачем використовуються саме дані Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також суд не може погодити висновок суду першої інстанції, що позивачем не обґрунтовано позовну заяву щодо можливості виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з огляду на положення Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого 22 грудня 2022 року наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309, згідно з якими у період з 12 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року вся територія Запорізького району Запорізької області (у тому числі м. Запоріжжя) відносилась до території активних бойових дій, а у період з 01 січня 2023 року вся територія Запорізького району Запорізької області (у тому числі м. Запоріжжя) відноситься до території можливих бойових дій; позивачем не доведено, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, позивачем не враховано того, що внаслідок збройної агресії працівники ТОВ «Югком» в період після 24 лютого 2022 року відправлені у відпустку.

Суд зазначає, що ці обставини жодним чином не впливають на обов`язок відповідача створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, з урахуванням того, що до початку збройної агресії (24 лютого 2022 року) відповідачем не вчинено таких дій.

Крім того, судом враховуються зауваження апелянта, що підприємство працювало повний календарний 2022 рік, господарську діяльність не припиняло, фонд оплати праці склав 1 254 219,18 грн.

Стосовно питання нарахування пені суд зазначає таке.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідачем не сплачено у встановлені терміні нараховані адміністративно-господарські санкції, з відповідача має бути стягнута нарахована пеня, виходячи з такого розрахунку: 50,17 грн. (сума пені на один день прострочення) * 51 (кількість днів прострочення, починаючи з 18 квітня 2023 року) = 2558,67 грн.

Розрахунок пені за один день прострочення: 62 714,56 грн. (сума адміністративно-господарських санкцій) * 0,08% (розмір пені, виходячи зі ставки НБУ станом на 17 березня 2023 року 25%) = 50,17 грн.

Оскільки суд визнав правомірним нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій, які відповідачем не сплачені, наявні підстави для стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати таких адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в справі № 280/3970/23 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в справі № 280/3970/23 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югком» про стягнення адміністративно-господарських санкцій скасувати.

Ухвалити в справі № 280/3970/23 нове рішення.

Позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югком» про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югком» (ЄДРПОУ 25487724 вул. Стартова, 1-е, м. Запоріжжя, 69013) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік в розмірі 65 273 (шістдесят п`ять тисяч двісті сімдесят три) грн 23 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 06 березня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 06 березня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко