ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1900/23

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Харченко О.М. розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан», с. Дорогинка Фастівського району Київської області

до Томашівської сільської ради, с. Томашівка Фастівського району Київської області

про визнання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок укладеними

У судовому засіданні беруть участь учасники справи відповідно до протоколу судового засідання від 08.01.2024

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 22.06.2023 до Господарського суду Київської області (далі суд) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіпан» (далі ТОВ «Сіпан», позивач) із позовною заявою від 20.06.2023 (вх. №1641/23 від 22.06.2023) до Томашівської сільської ради (далі Томашівська сільрада, відповідач) про визнання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок укладеними, у редакції викладених у резолютивній частині позову.

Заяву обґрунтовує п.284.4 ст.284 Податкового кодексу України (далі ПК України) та вказує, що позивач є промисловим гірничим підприємством для якого впроваджений особливий порядок справляння плати за землю за земельні ділянки. З метою приведення положень договорів оренди земельних ділянок у відповідності до зміненого чинного законодавства, на адресу відповідача були надіслані проекти відповідних додаткових угод. Проте, додаткові угоди відповідачем підписанні не були, що і стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

1.2. Відповідач скористався наданим йому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) правом та у строк установлений судом подав відзив на позовну заяву від 31.07.2023 №02-20/983 (вх.14868/23 від 03.08.2023), в якому зазначив, що: суду не надано доказів поновлення договорів оренди земельних ділянок після спливу їх строку (додаткових угод); на час подання позову, спір між сторонами був відсутній; позивачем не надано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору; відповідачем в установленому порядку відхилено пропозицію ТОВ «Сіпан» про укладення додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок з огляду на те, що пропозиція не відповідає чинному законодавству; текстове вираження норми ст.284 ПК України визначає, що дана правова норма регулює особливості оподаткування плати за землю лише у формі земельного податку, що справляються за земельні ділянки, які перебувають у користуванні. Можливість застосування даної норми для вирішення питання оподаткування земельних ділянок наданих в оренду, плата за які справляється у формі орендної плати, текст норми ст.284 ПК України не передбачає; заперечує проти умови, що сторони, керуючись ст.631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), прийшли до взаємної згоди про те, що положення додаткових угод застосовуються до відносин між орендарем та орендодавцем, які виникли до їх укладення.

1.3. Позивач скористався наданим йому правом ст.166 ГПК України та у строк установлений судом подав відповідь на відзив від 15.08.2023 (вх.15680/23 від 16.08.2023) в якій зазначив, зокрема, що: договори оренди є чинними, що підтверджується наявними записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (далі Державний реєстр); нормами чинного законодавства, у даному випадку, не передбачено обов`язковості досудового врегулювання спору.

1.4. Відповідач скористався наданим йому ст. 167 ГПК України правом та у строк установлений судом подав заперечення на відзив на позовну заяву від 30.08.2023 №02-20/1121 (вх.16546/23 від 31.08.2023), в яких зазначив, що: державна реєстрація права оренди не є беззаперечним доказом того, що строк їх дії поновлено; позивачем не дотримано положення ст.188 Господарського кодексу України (далі ГК України); подана позивачем оферта про укладення додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок безпосередньо стосується розміру (ставки) орендної плати по договорам.

1.5. Відповідачем надані суду письмові пояснення від 29.09.2023 (вх.18734/23 від 03.10.2023), в яких зазначено, що відповідачем не порушено право позивача, які б підлягали обраним ним способом захисту, обраний позивачем спосіб захисту суперечить закону.

2. Процесуальні дії у справі, заяви/клопотання учасників справи та результат їх вирішення

2.1. Ухвалою суду від 10.07.2022, після усунення недоліків позовної заяви, зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.08.2023.

2.2. 03.08.2023 відповідачем заявлено суду клопотання від 31.07.2023 №02-20/984 (вх.14853/23 від 03.08.2023) про залучення до участі у справі третьої особи Київську обласну державну (військову) адміністрацію, у задоволені якого судом було відмовлено, про що постановлено протокольну ухвалу від 03.08.2023.

На підставі ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні неодноразово оголошувалась перерва. Чергове засідання призначено на 23.10.2023.

2.3. За результатами підготовчого засідання судом ухвалою від 23.10.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.11.2023.

Ухвалою суду від 16.11.2023 відкладено судове засідання на 11.12.2023.

На підставі ст.216 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 08.01.2024, про що зазначено у протоколі судового засідання від 11.12.2023.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду даного спору повідомлявся у порядку, визначеному ч.3 ст.216 ГПК України, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Ураховуючи зазначене та положення ст.42 ГПК України суд визнав за можливе провести судове засідання без участі представника відповідача.

Водночас, через систему «Електронний суд» до суду 03.01.2024 надійшли письмові пояснення позивача (вх.48/23 від 03.01.2024) та клопотання відповідача про зупинення розгляду справи від 04.01.2024 (вх.207), які на підставі ст.207 ГПК України, залишені судом без розгляду (протокол судового засідання від 08.01.2024).

2.4. На підставі ст. 233 ГПК України в судовому засіданні 08.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. ТОВ «Сіпан» на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3635 (строк дії до 10.12.2034) та акта про надання гірничого відводу здійснює розробку Кощіївського родовища гранітів (1,0км на південний захід від с. Кощіївка, Фастівський район Київська область, а.с.15-17).

3.2. З урахуванням наявних документів:

3.2.1. 15.01.2008 між Фастівською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та ТОВ «Сіпан» (орендар) укладений, та зареєстрований в установленому порядку, Договір оренди земельної ділянки (з урахуванням додаткової угоди №1 від 12.03.2018, далі Договір-1, а.с.20-24), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого орендодавець надає, а Орендар приймає в тимчасове платне володіння та користування земельну ділянку площею 8,0103га (з них землі промисловості 8,0103 га, що складається з земельної ділянки площею 7,9588га - кадастровий номер 3224983300:02:003:0026 та земельної ділянки 0,0515га кадастровий номер 3224983300:02:003:0025), для розробки Кощіївського родовища гранітів, яке знаходиться на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області.

Відповідно до п.2.2.1 Договору-1 останній укладається на термін 10 років, починаючи з дати його реєстрації у відповідності до чинного законодавства України.

Умови цього Договору зберігають свою чинність на строк його дії і у випадках, коли після набуття чинності договором законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором (п.2.2.3 Договору-1).

У п. 2.3.1 Договору-1 зазначено, що плата за оренду земельної ділянки встановлюється і узгоджується сторонами у вигляді орендної плати визначеної згідно грошової оцінки землі збільшеної у відповідності з Законом України «Про плату за землю» та постанови Кабінету Міністрів України «Про методику грошової оцінки земель», і не є менше ставки земельного податку, і становить 10 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, а саме 159 805,49грн на рік.

Цей Договір набуває чинності після його підписання сторонами, та державної реєстрації у встановленому порядку (п.6.1 Договору).

13.04.2018 між орендодавцем та орендарем підписана додаткова угода №2 (а.с.25) відповідно до якої, зокрема, сторони прийшли до взаємної згоди поновити на 10 років строк Договору-1, тобто на строк до 15.01.2028.

Записи про наявне право оренди зазначеними земельними ділянками міститься у Державному реєстрі, що підтверджується відповідними витягами від 20.04.2018 (а.с.26-29);

3.2.2. 11.03.2009 між Фастівською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та ТОВ «Сіпан» (орендар) укладений, та зареєстрований в установленому порядку 18.03.2009, Договір оренди земельної ділянки (з урахуванням додаткової угоди №1 від 30.05.2018, далі Договір-2, а.с.30-35), відповідно до п.п.1,2 якого орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,9897га (кадастровий номер 3224983300:02:003:0030), цільове призначення землі добувної промисловості, для розробки Кощіївського родовища гранітів, яке знаходиться на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 45 723,31грн на рік, що становить 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.9 Договору-2).

Відповідно до п.8 Договору-2 останній укладено на 10 років починаючи з дати його державної реєстрації у відповідності до чинного законодавства.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за формою згідно додатку №1 до цього Договору (п.10 Договору-2).

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.44 Договору-2).

Запис про наявне право оренди зазначеної земельної ділянки внесений до Державного реєстру 20.07.2018, що підтверджується відповідним витягом від 29.10.2020 (а.с.36-37). Так, із змісту витягу вбачається, що: підставою для державної реєстрації є, зокрема, рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2020 №910/8535/20; дата закінчення дії 11.03.2029;

3.2.3. 28.12.2009 між Фастівською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та ТОВ «Сіпан» (орендар) укладений, та зареєстрований в установленому порядку 28.01.2010, Договір оренди земельної ділянки (з урахуванням додаткової угоди №1 від 12.03.2018, далі Договір-3, а.с.38-43), відповідно до п.п. 1,2 якого орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,9780га (кадастровий номер 3224983300:02:003:0033, у тому числі пасовища 3,7589га та 0,2191га внутрішні води), цільове призначення землі добувної промисловості, для розробки Кощіївського родовища гранітів, яке знаходиться на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області за межами населеного пункту.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 127574,46грн на рік, що становить 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.9 Договору-3).

Відповідно до п.8 Договору-3 останній укладено на 10 років починаючи з дати його державної реєстрації у відповідності до чинного законодавства.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за формою згідно додатку №1 до цього Договору (п.10 Договору-3).

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.44 Договору-3).

Запис про наявне право оренди зазначеної земельної ділянки внесений до Державного реєстру 28.03.2018, що підтверджується відповідним витягом від 29.10.2020 (а.с.44-45). Так, із змісту витягу вбачається, що: підставою для державної реєстрації є, зокрема, рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 №910/8535/20; дата закінчення дії 28.12.2029;

3.2.4. 28.12.2009 між Фастівською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та ТОВ «Сіпан» (орендар) укладений, та зареєстрований в установленому порядку 28.01.2010, Договір оренди земельної ділянки (з урахуванням додаткової угоди №1 від 22.06.2018, далі Договір-4, а.с.46-51), відповідно до п.п.1,2 якого орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 5,6237га (кадастровий номер 3224983300:02:003:0031), цільове призначення землі добувної промисловості, для розробки Кощіївського родовища гранітів, яке знаходиться на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 180352,06грн на рік, що становить 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.9 Договору-4).

Відповідно до п.8 Договору-4 останній укладено на 10 років починаючи з дати його державної реєстрації у відповідності до чинного законодавства.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за формою згідно додатку №1 до цього Договору (п.10 Договору-4).

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.44 Договору-4).

Запис про наявне право оренди зазначеної земельної ділянки внесений до Державного реєстру 20.07.2018, що підтверджується відповідним витягом від 29.10.2020 (а.с.52-53). Так, із змісту витягу вбачається, що: підставою для державної реєстрації є, зокрема, рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2020 №910/8535/20; дата закінчення дії 28.12.2029;

3.2.5. 28.12.2009 між Фастівською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та ТОВ «Сіпан» (орендар) укладений, та зареєстрований в установленому порядку 28.01.2010, Договір оренди земельної ділянки (з урахуванням додаткової угоди №1 від 22.06.2018, далі Договір-5, а.с.54-59), відповідно до п.п.1,2 якого орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 16,1182га (кадастровий номер 3224983300:02:003:0032), цільове призначення землі добувної промисловості, для розробки Кощіївського родовища гранітів, яке знаходиться на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 516910,67грн на рік, що становить 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.9 Договору-5).

Відповідно до п.8 Договору-5 останній укладено на 10 років починаючи з дати його державної реєстрації у відповідності до чинного законодавства.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за формою згідно додатку №1 до цього Договору (п.10 Договору-5).

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.44 Договору-5).

Запис про наявне право оренди зазначеної земельної ділянки внесений до Державного реєстру 20.07.2018, що підтверджується відповідним витягом від 29.10.2020 (а.с.60-61). Так, із змісту витягу вбачається, що дата закінчення дії договору 28.12.2029.

3.3. Рішенням Господарського суду м.Києва від 15.09.2020 у справі №910/8535/20 відмовлено у задоволені позовної заяви ТОВ «Сіпан» до Київської обласної державної адміністрації про визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок №б/н від 11.03.2009, №б/н від 28.12.2009, №б/н від 28.12.2009 та №б/н від 28.12.2009 із кадастровими номерами: 3224983300:02:003:0030; 3224983300:02:003:0031; 3224983300:02:003:0032; 3224983300:02:003:0033. Підставою для відмови є те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів. Оскільки, судом установлено факт належного виконання позивачем умов договорів оренди, продовження використання позивачем земельних ділянок після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 11.03.2009, договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009, договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009, договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009, ненадіслання відповідачем у встановлений законом строк заперечення щодо поновлення договорів на новий строк та відсутність рішень відповідача щодо припинення спірних договорів оренди земельних ділянок, а також відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо сплати позивачем орендної плати, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що Договори-2-5 продовжують діяти на той же строк та на тих же умовах за взаємною мовчазною згодою сторін, а тому відсутні підстави для укладення в судовому порядку додаткових угод про поновлення спірних договорів.

Рішення суду набрало законної сили, у зв`язку з чим є обов`язковим до виконання.

3.4. На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ та відповідно до акта про прийняття-передачу договорів оренди від 17.11.2021 Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державною адміністрацією передав, а Томашівська сільська територіальна громада Фастівського району Київської області прийняла копії договорів, у тому числі, Договори-1-5 (а.с.130-131).

Відповідно до витягу з Державного реєстру від 31.08.2021, від 01.09.2021 земельні ділянки з кадастровими номерами 3224983300:02:003:0025, 3224983300:02:003:0026, 3224983300:02:003:0030, 3224983300:02:003:0031, 3224983300:02:003:0032, 3224983300:02:003:0033 (а.с.141-146) перебувають у комунальній власності Томашівської сільради.

3.5. 05.06.2023 з листом №20 ТОВ «Сіпан» звернувся до Томашівської сільради про укладення додаткових угод до Договорів оренди земельних ділянок (а.с.62-72).

Так, позивач пропонує змінити п.2.3.1 у Договорі-1 та п.9 у Договорах-2-5 у наступній редакції: «В період з дати набуттям Томашівською сільською радою права власності на земельні ділянки, які є об`єктом оренди за Договором оренди, і до дати скасування особливого порядку справляння плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, передбаченого п.284.4 ст.284 Податкового кодексу України, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі, визначеному з урахуванням норм ст.274 та п.284.4 ст. 284 Податкового кодексу України за наступною формулою: РОПі=0,25хПі, де РОПі розмір орендної плати за відповідний календарний рік, грн.; Пі земельний податок за орендовану земельну ділянки за відповідний рік, розрахований відповідно до вимог Податкового кодексу України; і відповідний календарний рік починаючи з року набуття Томашівською сільською радою права власності на земельні ділянки, які є об`єктом оренди за Договором оренди.

Після скасування особливого порядку справляння плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, передбаченого п.284.4 ст.284 Податкового кодексу України, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10% нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки з урахування її індексації у встановленому чинним законодавством порядку.

Орендна плата вноситься у розмірах, які визначені Податковим кодексом України, шляхом перерахування грошових коштів на відповідний бюджетний рахунок у Томашівської сільської ради, відкритий в органах Державної казначейської служби України, реквізити якого офіційно оприлюднені у встановленому порядку органами Державної податкової служби України та/чи органами Державної казначейської служби України».

Як зазначено у п.п.2,3 проектів додаткової угоди до Договорів-1-5, положення Договору оренди, які суперечать положенням даної Додаткової угоди, є такими, що втратили чинність. Сторони, керуючись ст.651 Цивільного кодексу України, прийшли до взаємної згоди проте, що положення цієї Додаткової угоди застосовуються до відносин між орендарем та орендодавцем, які виникли до її укладення, а саме до відносин за Договором оренди між орендодавцем, що виникли з дати набуття Томашівською сільською радою права власності на земельні ділянки, які є об`єктом оренди за Договором оренди.

У відповідь на вказане звернення відповідач листом від 27.06.2023 № 02-19/134 поінформував про те, що зазначене питання було розглянуто на 35-й сесії Томашівської сільради та прийнято рішення №14-35-VIIIвід 27.06.2023 «Про відхилення пропозиції ТОВ «Сіпан» про укладення додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок», як таких, що не відповідають чинному законодавству (а.с.138-140).

3.6. До Томашівської сільради з листом від 12.07.2023 №15/1/782 вих23 (а.с.122-125) звернулася Київська обласна прокуратура, в якому зазначила, що оскільки Київська обласна державна адміністрація під час розгляду справи №910/8535/20 проти задоволення позову заперечувала з підстав не досягнення домовленостей щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, то переважне право ТОВ «Сіпан» на поновлення договорів оренди припинилось. Зазначив, що державним реєстратором усупереч діючому законодавству не встановлено невідповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів (судового рішення) вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що містяться у поданих/отриманих документах.

3.7. Інші докази, які наявні у матеріалах справи (а.с.132-137) судом до уваги не приймаються, оскільки не мають суттєвого значення для вирішення даного спору.

4. Висновки суду із посиланням на норми права, які підлягають застосовуванню

4.1. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У ст.626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.3 ст.626 ЦК України).

У п.3 ч.1 ст.3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у ст.627 ЦК України передбачено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ч.ч.1-3 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.651 ЦК України).

Частиною 2 зазначеного припису встановлено, зокрема, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ч.ч. 1,2,4 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, за загальними правилами, договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, що виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів із зазначенням його істотних умов та у відповідній формі. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

4.2. Додатково, ст.188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч.2-4 ст. 188 ГК України).

Правила, передбачені ч.ч. 2-4 ст.188 ГК України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні ч.4 ст.124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів п.6 ч.5 ст.174 ГПК України.

Частинами 2 та 3 ст.188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч.2 ст.651 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17).

Суд вважає, що право особи на звернення до суду для внесення змін у договір у передбаченому законом випадку відповідає ст.16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Тому, твердження відповідача щодо передчасності позову та обов`язкове вжиття заходів досудового врегулювання спору суд вважає помилковими.

4.3. Так, відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як зазначено у ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Разом з тим, згідно з пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі» необхідно враховувати і вимоги ПК України.

Так, 01.01.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018, яким внесено зміни, в тому числі, до п.284.4 ст.284 ПК України, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до ст.ст.274 і 277 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У такий спосіб, при внесенні змін до п.284.4 ст.284 ПК України законодавець застосував саме загальне поняття «плата за землю», яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пунктом 284.4 ст.284 ПК України також визначено суб`єктний склад осіб щодо яких вона може бути застосована, а саме - гірничодобувні підприємства.

Відповідно до ст. 1 Гірничого закону України гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Крім того, за змістом п.284.4 ст.284 ПК України його дія поширюється не на всі земельні ділянки, які є в користуванні гірничодобувних підприємств, а лише на ті, що надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Так, відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.

Статтею 18 Кодексу України про надра закріплено, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених ст.23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Тільки за умови дотримання попередніх критеріїв особа має право на встановлення їй плати за землю за надані їй земельні ділянки у законодавчо врегульованому розмірі 25 відсотків від податку.

Отже, підсумовуючи наведене, при вирішенні спору про внесення змін до існуючого договору оренди за рішенням суду з посиланням на приписи п.284.4 ст.284 ПК України зазначені обставини або їх відсутність підлягають доведенню сторонами.

Як встановлено судом у п.п.3.1, 3.2 цього рішення, ТОВ «Сіпан» є гірничодобувним підприємством, якому у користування надані земельні ділянки добувної промисловості для розробки родовищ гранітів. Доказів, які б вказували на протилежне відповідачем суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що використання позивачем орендованої земельної ділянки для розробки родовищ гранітів, з огляду на фактичні обставини цієї справи, надає йому право на визначення розміру орендної плати відповідно до п.284.4 ст.284 ПК України.

Водночас, судом береться до уваги те, що відповідно до ст.10 ПК України до місцевих податків належить, в тому числі податок на майно. В свою чергу плата за землю входить до складу податку на майно (пп.265.1.3 п.265.1 ст.265 ПК України).

Відповідно до ст.284 ПК України «Особливості оподаткування платою за землю» установлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території належить до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

У такий спосіб, за змістом п.284.4 ст.284 ПК України, у випадку внесення змін до договору оренди з посиланням на нього орендна плата встановлюється у розмірі 25 відсотків саме ставки податку для такої земельної ділянки, визначеної органом місцевого самоврядування, а не ставки орендної плати, яка була погоджена сторонами у договорі.

4.4. Водночас, як зазначає Томашівська сільрада, позивачем не надано суду доказів поновлення дії, зокрема, Договорів-2-5, а державна реєстрація права не є беззаперечним доказом такого поновлення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (п.п.1,4 ч.1 ст.3 Закону).

Частиною 5 ст.12 Закону встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (ч.2 ст.12 Закону).

Згідно із п.9 ч.1 ст.27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, зокрема, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Із змісту витягів з Державного реєстру вбачається, що підставою для державної реєстрації речових прав, зокрема, на оренду земельних ділянок є рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2020 у справі №910/8535/20 в якому зроблений висновок, що Договори-2-5 продовжують діяти на той же строк та на тих же умовах за взаємною мовчазною згодою сторін, а тому відсутні підстави для укладення в судовому порядку додаткових угод про поновлення відповідних договорів.

Допустимих доказів, які б вказували на протилежне (скасування/зміна зазначеного судового рішення, наявність іншого судового рішення тощо), відповідачем під час розгляду даного спору суду надано не було.

Водночас, судом береться до уваги рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» в яких установлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суди, при розгляді спорів, не можуть ставити під сумнів рішення судів, які набрали законної сили, та надавати цим рішенням правої оцінки, перевіряти їх правильність.

Крім того, суд зазначає, що рішення державного реєстратора про реєстрацію відповідних речових прав, а також законність їх набуття позивачем, не є предметом розгляду даного спору.

Ураховуючи зазначені обставини у своїй сукупності зробити висновок, що Договори-2-5 на час розгляду даного спору є непролонгованими у суду підстав не має.

4.5. Разом з тим, як уже зазначалося, згідно з ч.ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Наведені норми права передбачають, що зміна договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому якщо договір змінений судом, то зобов`язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили. Іншими словами, якщо права та обов`язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов`язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від09.02.2022 у справі № 904/4748/20.

Із змісту запропонованої позивачем редакції додаткових угод вбачається, що останні містять у собі положення (п.п.1,3 проекту), які встановлюють момент з якого справлятиметься плата за землю, а саме, з дати набуття Томашівською сільрадою права власності на земельні ділянки, тобто з 20.08.2021 та 27.08.2021.

Крім того, у п.3 із посилання на ст.631 ЦК України зазначено, що сторони прийшли до взаємної згоди проте, що положення цієї Додаткової угоди застосовуються до відносин між орендарем та орендодавцем, які виникли до її укладення. Проте, зазначене суперечить змісту ст.631 ЦК України, оскільки укладення договору (додаткової угоди) у судовому порядку не є тотожним поняттю його укладенню за згодою сторін.

Також, як зазначалось вище, ст.15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Проте, проекти додаткових угод, на відміну від самих Договорів, не містять у собі розміру орендної плати, а лише формулу її розрахунку, що також вказує на відповідність їх змісту зазначеному припису.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для внесення змін до Договорів-1-5 у редакції запропонованій позивачем, оскільки останні містять у собі положення, які суперечать вище зазначеним нормам чинного законодавства.

5. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача (п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України).

Ураховуючи зазначене та висновок суду про відмову у позовній заяві, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 42, 73-74, 77, 80, 86, 129, 233, 237-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» від 20.06.2023 (вх. №1641/23 від 22.06.2023) до Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок укладеними залишити без задоволення.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.03.2024.

Станом на 07.03.2024 рішення законної сили не набрало.