КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 759/23977/23

Суддя в суді першої інстанції: Кравець В.М.

Провадження № 33/824/1343/2024

Київський апеляційний суд у складісудді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Дячук І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ятьроків. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. (а.с. 8-9).

Не погодившись з вказаною постановою, 02 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі № 759/23977/23 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення (а.с. 12-17, 27-44).

В обґрунтування вимог скарги зазначав, що суд першої інстанції неповно та однобічноз`ясував фактичні обставини справи, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, не сприяв повному, всебічному та неупередженому розгляду справи. Вказував, що ч.ч. 2-4 ст. 136 КУпАП не передбачено відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія, оскільки такі дії утворюють склад правопорушення передбачений ч. 1 ст. 126 КУпАП, що в свою чергу не утворює склад правопорушення, передбачений ч. 5 ст. 126 КУпАП. Посилався на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів.Звертав увагу, що будь-яких даних на підтвердження позбавлення його права керування транспортними засобами до матеріалів про адміністративне правопорушення не до додано, а в матеріалах справи відсутня постанова про позбавлення його права керування транспортними засобами. При цьому, у витягу з МВС ІПНП «АРМОР» така інформація відсутня та відсутні відомості щодо вилучення посвідчення водія.

Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, не мав належних та допустимих доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 був позбавлений такого права та вдався до розширеного тлумачення на свій власний розсуд причини непред`явлення ним посвідчення водія.

Вказував, що працівники поліції при складенні протоколу та оформленні матеріалів справи не перевірили обставини, на які вони посилаються в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення та не долучили належних доказів. Звертав увагу, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР України не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Вважає, що судом першої інстанції помилково оцінено витяг з МВС ІПНП «АРМОР» від 30 листопада 2023 року з позиції належності та допустимості, оскільки відомості з «АРМОР» не можуть бути підставою для класифікації за ч. 5 ст. 126 КУпАП за ознакою повторності, адже така електронна база не є офіційним джерелом інформації про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності раніше. Таким документом може бути лише копія протоколу про накладення адміністративного стягнення, яка в матеріалах даної справи відсутня. Крім того, витяг «АРМОР» не є належним та допустимим доказом, оскільки він оформлений всупереч вимогам пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, належним чином не завірений. Також, витяг «АРМОР» неможе свідчити про притягнення будь-кого до адміністративної відповідальності, оскільки з витягу не можливо встановити, чи вказана постанова була вручена особі стосовно якої вона складена, в ньому не описано доказів на підтвердження вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та не вказано чи набрала вказана постанова законної сили та чи не було її оскаржено у встановленому законом порядку.

Звертав увагу, що навіть якщо вважати витяг з «АРМОР» як допустимий та належний доказ, то в самому витягу вказано про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, яка в свою чергу не може враховуватись для повторності з метою класифікації за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Також посилався на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.1. «а» ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП, проте відповідно до пп. «а» п. 2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Таким чином, вважає, що протокол містить неправильне формулювання обвинувачення, чим порушено його право на захист, а саме - особа має знати у чому її обвинувачують для можливості належної підготовки захисту своїх прав. Звертав увагу, що непред`явлення посвідчення та відсутність права керування різні за своїм юридичним значенням поняття. Тому, у протоколі неправильно описано суть вчиненого правопорушення, адже вона не відповідає фабулі ч.5 ст. 126 КУпАП.

Окрім того, апелянт вказував, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові не надав мотивованих відповідей на заявлені ним доводи щодо його невинуватості(а.с. 12-17).

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

ОСОБА_1 до суду не прибув, був повідомлений належним чином про що у справі є докази (а.с. 22-26).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 2.1(а) Правил дорожнього руху - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За змістом ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року N 1395: «повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАПта визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130КУпАП)».

Те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку, органами Національної поліції.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 722111 від 23 листопада 2023 року о 23 год. 00 хв. в м. Києві, кільцева дорога, вул. Зодчих, 70, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху в темну пору доби,був недостатньо освітлений державний номерний знак, під час перевірки документів було встановлено, що не мав посвідчення водія та не мав права керувати таким видом транспортного засобу, протягом року притягувався до відповідальності (постанова серії ЕАР № 6249623 від 05 грудня 2022 року), чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.(а.с. 1).

До протоколу про адміністративне правопорушення додано: відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції № 472067, № 472260 та роздруківка таблиці Адмінпрактика (а.с. 2-3).

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такої кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторність правопорушення в діянні ОСОБА_1 .

До матеріалів справи не додано копії постанови посадової особи поліції на підтвердження факту повторності правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП протягом року, у даному випадку 05 грудня 2022 року.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року за ч. 3 ст. 126 КУпАП, та (або) позбавлення (тимчасове обмеження) ОСОБА_1 права керування транспортними засобами

При цьому, роздруківка таблиці Адмінпрактика про те, що ОСОБА_1 05 грудня 2023 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП не можна вважати належним та допустимим доказом у справі, оскільки вказана таблиця не може бути визнана постановою уповноваженого органу на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, з роздруківки таблиці Адмінпрактика не можливо встановити, чи набрала вказана постанова законної сили та чи не було її оскаржено (скасовано) у встановленому законом порядку.

Надана до суду роздруківка таблиці «Адмінпрактики» відносно ОСОБА_1 сама по собі не може свідчити про притягнення будь-кого до адміністративної відповідальності.

Також, працівниками поліції не було долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження факту позбавлення (тимчасового обмеження) ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували суть адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення, особою, яка його склала, всупереч обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 251 КУпАП, суду не надано.

Між тим, обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07 листопада 2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08 лютого 2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Враховуючи викладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що відповідно виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, постанова Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 5 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя _________________ Б.Б. Левенець