Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 953/312/24
н/п 3-в/953/29/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" березня 2024 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Юрлагіна Т.В., за участю секретаря Бірукової Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву представника потерпілого захисника Бакуліної Наталії Володимирівни про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Губської Яни Віталіївни у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП,
за участю сторін:
представника потерпілого - захисника Бакуліної Н.В.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
представника потерпілої ОСОБА_2 - захисника Попраса В.О.,
ВСТАНОВИВ :
В провадженні судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. перебуває справа про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, яка надійшла у провадження після того як суддею Київського районного суду м. Харкова Власовою Ю.Ю. було заявлено самовідвід.
05.03.2024 року представником потерпілого захисником Бакуліною Н.В. заявлено відвід судді Губській Я.В. з тих підстав, що представник потерпілої ОСОБА_2 , захисник Попрас В.О. є колишнім колегою судді, який 20 років пропрацював суддею у Київському районному суді м. Харкова, та про ці обставини суддею не було повідомлено під час розгляду справи. Вказане на думку захисника Бакуліної Н.В., а саме участь колишнього судді Київського районного суду м. Харкова та його колег, які є діючими суддями того ж суду, є окремими обставинами у цій справі, може порушувати принципи професійної етики та викликати питання щодо їхньої об`єктивності та незалежності, а також те, що у справі фігурує близька судді людина.
При розгляді вказаної заяви про відвід судді суд приймає до уваги те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і відповідно не передбачають порядку розгляду заяви про відвід.
Водночас Рада суддів України у рішенні № 34 від 08.06.2017 роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства, може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Водночас, згідно з ч.1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини норми КУпАП носять карний кримінально-правовий характер, а справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, тому адміністративні правопорушення підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, п.п. 21-22).
Одним з найважливіших прав людини в сучасній демократичній державі є право на справедливий суд. Забезпечення справедливого правосуддя, яке базується на верховенстві права, витікає з низки міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною, а отже є частиною національного законодавства, а також міжнародних зобов`язань, порушення яких призводить не лише до накладання відповідних, але й до значних репутаційних втрат, що прямо відзначаються на міжнародному положенні нашої держави та низка інших негативних наслідків. Одним з таких документів є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Статтею 2 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Цей Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, керуючись принципом верховенства права, враховуючи вимоги ст.129 Конституції України, ч.1 ст.6, ч.1 ст.7, ст.9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та загальними засадами судочинства з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка відносить справи про адміністративне правопорушення до «кримінального провадження», при розгляді заяви про відвід судді, яка розглядає справу про притягнення до адміністративної відповідальності, слід застосувати принцип аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального права.
Так частиною 1 ст. 81 КПК України встановлено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
За приписами ч. 3 ст. 81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
Розгляд заяви про відвід судді було призначено до розгляду з викликом учасників справи в судове засідання о 09 годині 00 хвилин 06.03.2024.
У судовому засіданні Бакуліна Н.В. у повному обсязі підтримала доводи заяви про відвід, та просила її задовольнити. Зазначила, що захисник Попрас В.О. був колишнім суддею Київського районного суду м. Харкова, коли розглядається справа за участю колег можливо з`являються якісь симпатії, крім того, дружина захисника є працюючою суддею Другого апеляційного адміністративного суду, а тому виникає враження, що неупередженості взагалі немає. Зазначила, що необхідно виключити будь - які сумніви, що рішення буде винесено без будь-якої упередженості. Суддя Губська Я.В. до початку розгляду справи по суті мала самостійно повідомити про обставини, які викликають сумніви, в частині прийняття участі при розгляді справи її колишнього колеги.
В судове засідання суддя Губська Я.В. не з`явилася, надала письмові пояснення, згідно яких не вбачала підстав для задоволення заяви представника потерпілого захисника Бакуліної Н.В.
ОСОБА_1. підтримав доводи, зазначені захисником Бакуліною Н.В.
Представник потерпілої ОСОБА_2 - захисник Попрас В.О. зазначив, що заява про відвід є безпідставною, просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що підстави для відводу, передбачені ст. ст. 75,76 КПК України, відсутні, доказів упередженості судді не надано. Зазначив, що він не є близькою особою судді Губській Я.В. в розумінні ЗУ «Про запобігання корупції», ним дотримано вимоги щодо неприйняття участі при розгляді справ протягом року після звільнення у відставку. Також додав, що з урахуванням позиції представника потерпілої, викладеної у заяві про відвід та поясненнях, наданих у судовому засіданні, вбачається неможливість здійснення ним професійної діяльності як захисника на території Харківської області, що є несумісним з вимогами законодавства України. Зауважив, що він є представником потерпілої особи, а розгляд справи відбувається про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. від розгляду справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: (1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; (2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; (3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; (4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; (5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.
Статтею 76 цього Кодексу визначені підстави недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.
За наявності підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч.ч. 1, 2 ст. 80 КПК України).
Відповідно до ст.80 КПК України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Тобто відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, яка заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення судді від участі у судовому провадженні.
Підставою для відводу заявник зазначає п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (iі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24.02.1993, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Крім того, ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу /самовідводу/, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Розглядаючи заяву про відвід, суд бере до уваги, що для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він невмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Так, під час розгляду заяви про відвід захисник Бакуліна Н.В. зазначає про відвід судді Губській Я.В. з тих підстав, що представник потерпілої ОСОБА_2 , захисник Попрас В.О. є колишнім колегою судді, близькою людиною, який 20 років пропрацював суддею у Київському районному суді м. Харкова, та про ці обставини суддею не було повідомлено під час розгляду справи, участь колишнього судді Київського районного суду м. Харкова та його колег, які є діючими суддями того ж суд, є окремими обставинами які можуть порушувати принципи професійної етики та викликати питання щодо їхньої об`єктивності та незалежності.
Відповідно до ст. 269 КУпАП потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 271 КУпАП визначено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
В ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Статтею 8 Конституції України, встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 26 Закону «Про запобігання корупції», встановлені обмеження щодо подальшого працевлаштування суддів: 3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності».
Відповідно до поданої заяви про відвід захисник ОСОБА_4 звільнений з посади судді Київського районного суду м. Харкова у відставку 14.09.2021 року, час встановлений ст. 26 Закону «Про запобігання корупції», яким обмежувалась діяльність - минув. Доказів, що суддя Губська Я.В. та ОСОБА_4 є близькими особами (людьми) не надано.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу з урахуванням твердження про те, що захисник Попрас В.О. пропрацював 20 років суддею Київського районного суду м. Харкова, та це є окремими обставинами які можуть порушувати принципи незалежності, об`єктивності та справедливості судочинства, заявником при цьому не зазначено та не підтверджено доказами обставини про те, які саме дії або бездіяльність при розгляді даної справи свідчать про упередженість судді.
Таким чином, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише надумані припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).
Зміст заяви адвоката Бакуліної Н.В. про відвід судді не свідчить про наявність підстав та не містить посилання на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь судді у розгляді цієї справи відповідно, будь-яких доказів упередженості чи необ`єктивності судді для цілей відводу у розумінні закону заявником не надано, відтак заявлений відвід є необґрунтованим.
Інших матеріалів до заяви про відвід судді, які б містили інформацію про наявність обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в зацікавленості та неупередженості судді, та які б виключали її участь у розгляді даної справи не надано.
З`ясоване свідчить про належне виконання суддею Губською Я.В. обов`язків головуючого, під час розгляду справи та повне ведення процесу, що необхідне для прийняття рішення суддею відповідно до чинного законодавства та внутрішнього переконання.
Наявність інших підстав, які передбачені законом, що виключають можливість участі судді Губської Я.В. у розгляді справи № 953/312/24, не встановлено.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що доводи адвоката Бакуліної Н.В. про відвід судді Губською Я.В. є необґрунтованими, а тому заява про відвід судді не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 283, 294 КУпАП, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 75 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника потерпілого захисника Бакуліної Наталії Володимирівни про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Губської Яни Віталіївни у справі № 953/312/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Юрлагіна Т.В.
