Справа № 357/9460/23

Провадження № 2/357/276/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізовій А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ржищівського міського суду Київської області, Територіального управління державної судової адміністрації України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Ржищівського міського суду Київської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Ржищівського міського суду Київської області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 20.07.2023 року №24-к, яким останнього звільнено з посади опалювача з 20.07.2023 року за прогул без поважних причин; поновити ОСОБА_1 на посаді опалювача в Ржищівському міському суді Київської області з 20.07.2023 року; стягнути з Ржищівського міського суду Київської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.07.2023 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював опалювачем в Ржищівському міському суді Київської області, про що в трудовій книжці містяться відповідні записи. Оскаржуваним наказом позивача було звільнено з посади опалювача Ржищівського міського суду Київської області з 20.07.2023 року за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Проте, звільнення позивача відбулося без визначених законом підстав, з порушенням встановленої процедури та є незаконним, у зв`язку з чим наказ від 20.07.2023 року №24-к підлягає скасуванню з поновленням позивача на посаді та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач також зазначив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який було неодноразово продовжено та який триває по даний час. З метою захисту Вітчизни та виконання свого громадянського обов`язку перед державою і суспільством, 21.03.2022 року він підписав контракт добровольця територіальної оборони № НОМЕР_1 (далі - Контракт) та був зарахований до Добровольчого формування №1 Кагарлицької міської територіальної громади Обухівського району Київської області «Територіальна оборона Кагарличчини». Згідно з п. 2, 3 Контракту, на позивача як добровольця, який зарахований до складу ДФТГ поширюється дія статутів Збройних Сил України, а також гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 Кодексу законів України про працю. За змістом п. 5 Контракту, цей Контракт є строковим та укладається строком на три роки. Позивачу було видано посвідчення добровольця Кагарлицької територіальної оборони серії НОМЕР_2 від 21.03.2022 року. Отже, з 21.03.2022 року по даний час позивач виконує обов`язки добровольця територіальної оборони, які передбачають його періодичне задіяння до служби. 30.06.2023 року він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив увільнити його від виконання трудових обов`язків у зв`язку із виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони, а саме - начальника караулу ДФТГ. До заяви позивач додав копію Контракту та зазначив, що в разі необхідності ним можуть бути надані інші підтверджуючі документи. Разом з тим, відповідач інших документів у позивача не запитав та жодної відповіді не надав. Зважаючи на відсутність заперечень з боку відповідача, позивач продовжив виконувати свої трудові обов`язки, а в дні залучення до служби в територіальній обороні був відсутній на робочому місці, - як було повідомлено в заяві від 30.06.2023 року. В період з 03.07.2023 року по 07.07.2023 року та в період з 17.07.2023 року по 21.07.2023 року позивач був задіяний до служби згідно з графіком, а саме з 08:00 год. по 20:00 год. Згідно з листом від 19.07.2023 року відповідач повідомив позивача, що йому відмовлено у задоволенні заяви про увільнення від роботи та притягнуто до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення за прогул без поважних причин та просив прибути 19.07.2023 року до приміщення Ржищівського міського суду для ознайомлення з висновком службового розслідування. 20.07.2023 року відповідачем було видано наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 20.07.2023 року №24-к, яким позивача було звільнено з посади опалювача з 20.07.2023 року за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Позивач зазначає, що відсутність його на робочому місці в період з 03.07.2023 року по 07.07.2023 року, а також 17.07.2023 року по 21.07.2023 року викликана поважними причинами, а саме виконанням обов`язків члена добровольчого формування територіальної громади, про свою відсутність на роботі та її причини позивач завчасно повідомив відповідача, а останній в свою чергу не заперечував проти такої відсутності, отже, відсутні підстави вважати відсутність позивача на робочому місці прогулом без поважних причин. (а.с.1-9)

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду. (а.с.24-28)

Ухвалою судді від 10 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. (а.с.29-30)

Судом 28.08.2023 року за вх..№37683 отримано відзив на позовну заяву, за підписом голови Ржищівського міського суду Київської області Юрченка Станіслава Олександровича, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві відповідач зазначив, що 10 серпня 2022 року ОСОБА_1 з 12 серпня 2022 року призначено на посаду опалювача Ржищівського міського суду Київської області згідно штатного розпису, тимчасово, на період проходження основним працівником ОСОБА_2 військової служби в особливий період. Починаючи з 26 червня 2023 року по 20 липня 2023 року опалювач ОСОБА_1 не з`являвся на роботі з невідомих причин. У зв`язку із цим головою суду ОСОБА_3 складено доповідну записку та відповідно до наказу в.о. керівника апарату суду Осадчого Ю.А. № 19-к від 29.06.2023 було розпочато службове розслідування з метою з`ясування причин відсутності на роботі працівника. 30 червня 2023 року ОСОБА_1 подав копію контракту № 132 добровольця територіальної оборони від 21.03.2022 року, згідно якого він уклав контракт добровольця територіальної оборони та зарахований до складу Добровольчого формування №1 Кагарлицької міської територіальної громади Обухівського району Київської області, та довідку № 110/01/23 від 30.06.2023 про те, що в період з 26.06.2023 по 30.06.2023 був задіяний до служби згідно графіку, а саме: з 08:00 20:00, щоденно. Вказану вище довідку комісією оцінено критично, оскільки до неї не долучено графік чергування та табель обліку виконання обов`язків в ДФТГ. 30 червня 2023 ОСОБА_1 подав заяву про увільнення його від роботи у зв`язку з службою в ДФТГ №1 Кагарлицької міської територіальної громади Обухівського району Київської області. За результатами розгляду вказаної заяви 30.06.2023 року - заяву скеровано на розгляд комісії для з`ясування обставин неявки ОСОБА_1 на робоче місце. Головою комісії з метою підтвердження інформації, вказаної в поданій ОСОБА_1 довідці, а також з метою отримання графіка чергування та табеля обліку часу виконання обов`язків в ДФТГ, були надіслані відповідні запити до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ДФТГ №1 Кагарлицької міської територіальної громади Обухівського району Київської області. Станом на 19.07.2023 відповіді на вказані вище запити не надходили. Також 10.07.2023 на поштову адресу ОСОБА_1 було надіслано лист з вимогою надання письмових пояснень та з`ясування причин відсутності на роботі у період з 26 червня 2023 року по 07 липня 2023 року. Вказаний лист ОСОБА_1 отримав 14.07.2023. Станом на 19.07.2023 письмових пояснень ОСОБА_1 на надав. 03.07.2023 та 05.07.2023 ОСОБА_1 повідомив телефоном в.о. керівника апарату Осадчого Ю,А. про те, що він задіяний в ДФТГ і не зможе бути на роботі, планує бути у вихідний день, або приходити один раз на тиждень. З 26.06.2023 по 19.07.2023 року (робочі дні: 26.06, 27.06, 28.06, 29.06, 30.06, 03.07, 04.07, 05.07, 06.07, 07.07, 10.07, 11.07, 12.07, 13.07, 14.07, 17.07, 18.07,19.07.) ОСОБА_1 на роботу не з`являвся без поважних причин, про що складено акти комісії. Крім того, на вимогу в.о. керівника апарату Осадчого Ю.А. привести у належний стан приміщення котельні ОСОБА_1 не відреагував, телефоном повідомив, що можливо буде на роботі у вихідний день, але у подальшому на роботу не з`являвся, не телефонував керівництву та не повідомляв про поважні причини неявки. Зважаючи на не надання графіків чергування в ДФТГ на запити суду, та зважаючи на те, що особисто ОСОБА_1 також не подавав роботодавцю даних графіків та не погоджував їх з керівництвом, та те, що присутність на роботі ОСОБА_1 була необхідною, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про увільнення від роботи відмовлено. Комісією встановлено, що опалювач ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 26 червня по 19 липня 2023 року у робочі дні та у робочий час, чим порушив трудову дисципліну та правила внутрішнього трудового та службового розпорядку Ржищівського міського суду Київської області. Як наслідок, такі дії ОСОБА_1 підпадали під застосування стягнень, передбачених ст. 147 КЗпП України. За результатами службового розслідування комісією рекомендовано в задоволенні заяви ОСОБА_1 про увільнення від роботи відмовити; притягнути до дисциплінарної відповідальності опалювача ОСОБА_1 , застосувавши дисциплінарне стягнення у формі звільнення за прогул без поважних причин, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України. У подальшому, а саме: 19.07.2023 та 20.07.2023 на поштову адресу ОСОБА_1 було надіслано листи, у яких запропоновано йому з`явитись до Ржищівського міського суду Київської області для ознайомлення з актом, складеним за результатами службового розслідування та для отримання трудової книжки, крім того, про отримання трудової книжки йому було запропоновано повторно по телефону 25.07.2023, про що складено телефонограму. На вказані вище пропозиції ОСОБА_1 не відреагував, повідомивши у телефонному режимі, що він відмовляється отримати трудову книжку. Відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 заключив контракт з ДФТГ 21 березня 2022 року, тобто перед прийомом на роботу у Ржищівський міський суд Київської області (прийнятий з 12.08.2022). Під час прийому на роботу копію контракту не долучав та не погоджував з керівництвом графік роботи, який би узгоджувався зі службою в ДФТГ. Відповідач зазначив про наявність потенційного конфлікту інтересів стосовно родинних зв`язків опалювача ОСОБА_1 , який є братом судді Ржищівського міського суду Київської області Козіною С.М., яка на час призначення його на роботу була головою суду. Вказана обставина не узгоджується з антикорупційною політикою держави. (а.с.46-52)

Ухвалою суду від 18 жовтня 2023 року заяву відповідача про залучення третьої особи було задоволено. Постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Територіальне управління державної судової адміністрації України в Київській області.(а.с.164-165)

Судом 08.02.2024 року за вх..№7805 отримано заяву про уточнення позовних вимог, за підписом представника позивача адвоката Клапчук Федіра Петровича, в якій останній просив стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.07.2023 року по день поновлення на роботі. (а.с.229-235)

Ухвалою суду від 09 лютого 2024 року клопотання представника позивача адвоката Клапчук Ф.П. про залучення співвідповідача було задоволено. Постановлено залучити до участі у справі у якості співвідповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області та розгляд справи відкладено до 10 год. 00 хв. 01.03.2024 року. (а.с.240-242)

Судом 21.02.2024 року за вх..№10044 отримано відзив на позовну заяву, за підписом керівника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області Шевченко Світлани Володимирівни, в якому остання зазначила, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області здійснює лише нарахування та виплату заробітної плати, суддівської винагороди відповідно до наказів, табелів обліку робочого часу уповноважених посадових осіб місцевих судів загальної юрисдикції, які не суперечать положенням чинного законодавства. Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку, затвердженого наказом ДСА України від 22.11.2017 № 134, всі розрахунки з оплати праці суддів та працівників апарату місцевих загальних судів здійснюються Територіальним управлінням на підставі первинних документів, а саме наказів голів місцевих судів Київської області. Тобто, Територіальне управління лише здійснює нарахування та виплату заробітної плати працівникам суду відповідно до наказів місцевих судів. Також, у відзиві зазначено, що Позивач неодноразово був повідомлений про необхідність прибуття на роботу, про що складено телефонограми. Також, на деякі дзвінки в.о. керівника апарату суду Осадчого Ю.А. Позивач не відповідав. Крім того, листом від 10.07.2023, який надіслано на поштову адресу Позивача, було запропоновано надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі з 26 по 30 червня 2023 року та з 07 по 19 липня 2023 року включно. Вказаний лист Позивач отримав 14.07.2023, проте письмових пояснень не надав. Вважають, що укладення контракту добровольця територіальної оборони Позивачем та зарахування його до складу Добровольчого формування №1 Кагарлицької міської територіальної громади Обухівського району Київської області, є підставою для збереження місця роботи і посади у разі пред`явлення ним суб`єкту призначення підтвердних документів про виконання бойових розпоряджень за весь період відсутності на робочому місці. (а.с.8-14, том 2)

Позивач в судове засідання не з`явився, представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належний чином. Представник позивача адвокат Клапчук Ф.П. надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує в поновному обсязі.

Відповідач - Ржишівський міський суд Київської області в судове засідання представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяви та клопотання до суду про відкладення розгляду справи не направили, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області в судове засідання представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У відзиві на позовну заяву просили розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами без їх участі.

Суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін та прийняття судового рішення на підставі наявних матеріалів, оскільки всі учасники справи були належним чином та завчасно у відповідності до вимог ЦПК України повідомлені по дату, час та місце слухання справи, представник позивача надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, відповідач скористався своїм правом та подав суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12 серпня 2022 року призначено на посаду опалювача Ржищівського міського суду Київської області згідно штатного розпису, тимчасово, на період проходження основним працівником ОСОБА_2 військової служби в особливий період, що підтверджується копією наказа керівника апарату Ржищівського міського суду Київської області від 10.08.2022 року за №31-к. (а.с.56)

У період з 26 червня 2023 року по 20 липня 2023 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі. Даний факт сторонами не заперечується.

Відповідно до наказу в.о. керівника апарату суду Осадчого Ю.А. № 19-к від 29.06.2023 року було розпочато службове розслідування з метою з`ясування причин відсутності на роботі працівника ОСОБА_1 . (а.с.62)

Факт відсутності на роботі зафіксовано в актах №1 від 28.06.2023 року, №2 від 29.06.2023 року, №3 від 03.07.2023 року, №4 від 04.07.2023 року, №5 від 05.07.2023 року, №6 від 06.07.2023 року, №7 від 07.07.2023 року, складених комісією в складі заступника керівника апарату - Осадчого Ю.А., старшого секретаря - Чернухи І.О., головного спеціаліста Малиновського О.І., та в актах №8 від 10.07.2023 року, №9 від 11.07.2023 року, №10 від 12.07.2023 року, №11 від 13.07.2023 року, №12 від 14.07.2023 року, №13 від 17.07.2023 року, №14 від 18.07.2023 року, №15 від 19.07.2023 року, №16 від 20.07.2023 року, складених комісією в складі заступника керівника апарату - Осадчого Ю.А., старшого секретаря - Чернухи І.О., помічника судді Кріпак І.О. (а.с. 124-139)

Також, судом встановлено, що 21.03.2022 року ОСОБА_1 підписав контракт добровольця територіальної оборони № НОМЕР_1 та був зарахований до Добровольчого формування №1 Кагарлицької міської територіальної громади Обухівського району Київської області «Територіальна оборона Кагарличчини». (а.с.15-16, 216)

Позивачу було видано посвідчення добровольця Кагарлицької територіальної оборони серії НОМЕР_2 від 21.03.2022 року. (а.с.17)

30.06.2023 року Позивач звернувся до в.о. керівника апарату Ржищівського міського суду Київської області Осадчого Ю.А. з заявою, в якій просив увільнити його від виконання трудових обов`язків у зв`язку з виконанням ним обов`язків добровольця територіальної оборони, а саме - начальника караулу ДФТГ. До заяви додав копію Контракту та довідку № 110/01/23 від 30.06.2023 року. (а.с.18, 67)

Згідно з довідкою за №110/01/23 від 30.06.2023 року, виданої Заступником начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 », в період з 26.06.2023 року по 30.06.2023 року ОСОБА_1 був задіяний до служби згідно графіку, а саме: з 08:00 год. по 20:00 год., щоденно. (а.с.61)

Відповідно до Акту №1 від 19.07.2023 року за результатами службового розслідування, відповідно до наказів в.о. керівника апарату №19-к від 29.06.2023 року та №21-к від 06.07.2023 року комісією рекомендовано в задоволенні заяви ОСОБА_1 про увільнення від роботи відмовити; притягнути до дисциплінарної відповідальності опалювача ОСОБА_1 , застосувавши дисциплінарне стягнення у формі звільнення за прогул без поважних причин, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України. (а.с.64-66)

Наказом в.о. керівника Ржищівського міського суду Київської області Осадчого Ю.А. за №24-к від 20.07.2023 року, ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади 20.07.2023 року за прогул без поважних причин, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 57)

Також, судом встановлено, що відповідно до довідки №105/01/23 від 28.06.2023 року, виданої Заступником начальника штабу Добровольчого формування №1 Кагарлицької міської територіальної громади «Територіальна оборона Кагарличчини», ОСОБА_1 проходить службу на одному з об`єктів Кагарлицької територіальної громади згідно графіку: понеділок - з 08:00 год. по 20:00 год., вівторок - з 08:00 год. по 20:00 год., середа - з 08:00 год. по 20:00 год., четвер - з 08:00 год. по 20:00 год., п`ятниця - з 08:00 год. по 20:00 год., субота - з 08:00 год. по 20:00 год., неділя - з 08:00 год. по 20:00 год. (а.с.212)

Відповідно до функціональних обов`язків позивач з 01.06.2023 року по 31.07.2023 року залучався до служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 », що підтверджується довідкою за №175/01/23 від 26.10.2023 року. (а.с.213)

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи, лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Відповідно допункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин(наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

Саме з`ясування поважності відсутності позивача на роботі є визначальним фактом для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника (постанова КЦС ВС від 05.12.2018 р. у справі № 754/16137/15-ц).

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення - догана або звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з вимогами статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненного проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Тобто, до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов`язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі №369/9301/18, провадження №61-1св20.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця (постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263ЦПК).

При зверненні до суду ОСОБА_1 посилався на те, що звільнення його проведено незаконно, оскільки він не був на роботі з поважних причин, а саме, виконував обов`язки добровольця територіальної оборони, покладені на нього Котрактом. У зв`язку з цим, звернувся з заявою до відповідача та просив його увільнити від виконання трудових обов`язків.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Закон України «Про основи національного спротиву» визначає правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони та інших визначених цим Законом суб`єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закон України «Про основи національного спротиву» добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

Комплектування органів військового управління, військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України здійснюється: зокрема, в особливий період - військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом (пункт 2 частини першої статті 9 Закон України «Про основи національного спротиву»).

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про основи національного спротиву» комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

До складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони.

Відповідно до пункту 16 положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449 (далі - Положення») членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.

Згідно з пунктом 19 Положення особа, яка виявила бажання стати членом добровольчого формування, подає заяву на ім`я командира добровольчого формування.

Відповідно до пункту 20 Положення командир добровольчого формування ухвалює рішення про зарахування до членства у добровольчому формуванні протягом семи робочих днів або надає особі обґрунтовану відмову в зарахуванні до членства на підставі критеріїв, визначених пунктами 16 та 17 цього Положення.

Пунктом 21 Положення визначено, що контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджується Міноборони.

Контракт добровольця територіальної оборони укладається в чотирьох примірниках. Примірники контракту добровольця територіальної оборони надаються члену добровольчого формування, командиру військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил, командиру добровольчого формування та керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про основи національного спротиву» облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

Таким чином, враховуючи вище викладене, встановивши, що у період із 01 червня по 31 липня 2023 року позивач перебував у складі ІНФОРМАЦІЯ_2 », на нього поширювалися гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку, тому суд приходить до висновку про незаконність звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із наявністю поважних причин відсутності останнього на робочому місці у вказаний відповідачем період.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2023 року у справі № 683/1255/22 (провадження № 61-4326св23) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 683/1256/22 (провадження № 61-4759св23).

Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки чинним законодавством, зокрема статтею 235 КЗпП України, не передбачено будь-яке зменшення середнього заробітку.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, виконуючи завдання цивільного судочинства щодо справедливого вирішення справ по суті, суд вважає необхідним зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 липня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Ржищівського міського суду Київської області, Територіального управління державної судової адміністрації України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають до задоволення.

На підставі п. 4 ч. 1 ст.430 ЦПК України суд вважає допустити рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць до негайного виконання.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає допустити рішення суду в частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 137, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ржищівського міського суду Київської області, Територіального управління державної судової адміністрації України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Ржищівського міського суду Київської області від 20.07.2023 року №24-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Поновити ОСОБА_1 на посаді опалювача в Ржищівському міському суді Київської області з 20.07.2023 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 липня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньої заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Ржищівський міський суд Київської області, ЄДРПОУ: 26190593, адреса: вул. Соборна, буд. 87, м. Ржищів, Київська обл., 09230.

Відповідач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Київській області, ЄДРПОУ: 26268119, вул. Жилянська,58-Б, м. Київ,01033.

Повний текст рішення суду виготовлено 06.03.2024 року.

Суддя Б. І. Кошель