ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Черкаси

Справа № 694/1382/18Провадження № 22-ц/821/8/24категорія: 304090100

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Новікова О. М.,

секретаря - Мунтян К. С.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітня ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_5 в особі їх законного представника ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Звенигородської районної державної адміністрації, орган реєстрації Звенигородської міської ради Черкаської області,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Токар Ольги Михайлівни на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 в особі їх законного представника ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Звенигородської районної державної адміністрації, орган реєстрації Звенигородської міської ради Черкаської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим, у складі: головуючого судді Сакун Д. І., повний текст рішення складено 13 лютого 2023 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року АТ «Укрсоцбанк» звернулося в суд з даним позовом.

Позовні вимоги мотивувало тим, що 14.12.2007 АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 уклали Договір кредиту № 915/06-034-821.

Відповідно до п. 1.1 договору, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 76000 грн.

Зазначає, що свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_6 , 14.12.2007 позивач та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали Іпотечний договір, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку житловий будинок, загальною площею 85,9 кв.м., літню кухню, прибудову, підвал та земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 7121210100:01:001:0712, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вартість предмету іпотеки, а саме житлового будинку становить 166388,00 грн та земельної ділянки - 99770 грн.

Крім того, у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач зазначає, що неповнолітній ОСОБА_5 зареєстрований в зазначеному будинку з 2008 року, тобто після передачі будинку в іпотеку.

Враховуючи неодноразове порушення боржником умов Кредитного договору, позивач має право вимагати дострокового виконання позичальником своїх зобов`язань по Кредитному договору та Іпотечному договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначає, що станом на 20.08.2018 заборгованість за Договором кредиту № 915/06-034-821 від 14.12.2007 становить 268371,15 грн, та складається із: заборгованості за кредитом в сумі 71210,03 грн, заборгованості за відсотками в сумі 121479,25 грн, розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 35966,59 грн, розміру інфляційних витрат за кредитом в сумі 6693,74 грн та розміру інфляційних витрат за відсотками в сумі 10841,60 грн.

Просив суд в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту № 915/06-034-821 від 14.12.2007, яка станом на 20.08.2018 становить 268371,15 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок (літ. А) загальною площею 85,9 кв.м., літню кухню (літ. Б), прибудову (літ. а), підвал (літ. а1) та земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, відведену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7121210100:01:001:0712, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, згідно ЗУ «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності відповідно до звіту № ВА 180813-003 та звіту № ВА180813-004.

Виселити у примусовому порядку відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати відповідачів звільнити від особистих речей будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які зареєстровані у будинку та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 9278,37 грн.

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим.

Свої вимоги мотивує тим, що 14 грудня 2007 року між Звенигородським відділенням Черкаської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № ДПЗЗ-915/06-034-821, за яким поручитель ОСОБА_2 , відповідно до п. 1.1, зобов`язується перед кредитором (ПАТ «Укрсоцбанк») у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ( ОСОБА_6 ), зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту № 915/06-034- 821 від 14.12.2007.

В травні 2018 року позивач ОСОБА_2 вирішив виїхати за кордон для працевлаштування на тимчасовий період, але, перебуваючи на пункті перетину кордону «Устилуг», 30.05.2018 отримав рішення про відмову в перетині державного кордону України складене начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 лейтенантом ОСОБА_11.

Підставою для прийняття такого рішення зазначено ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.10.2014 в цивільній справі № 694-1855-14-15, 6-694282-14.

Повернувшись до м. Звенигородка, ОСОБА_2 звернувся до Звенигородського районного суду з запитом про видачу йому ухвали суду, яка слугувала причиною заборони йому в перетині кордону України, та отримавши в липні 2018 року архівну копію необхідного документу, він дізнався, що йому тимчасово обмежено право виїзду за межі України до погашення заборгованості по виконавчому листу № 2305/964/12 від 30.07.2012, виданому на виконання рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.07.2012 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Отримавши таку інформацію, позивач ОСОБА_2 звернувся до Звенигородського районного суду з запитом про видачу йому рішення на підставі якого в послідуючому було відкрито виконавче провадження. Звенигородським районним судом надано архівну копію рішення від 30.07.2012 у справі № 2305/964/12 з резолютивної частини тексту якого дізнався, що судом задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 141936,95 грн боргу станом на 23.04.2012 за Договором кредиту № 915/06-034-821 від 14.12.2007.

Рішення Звенигородського районного суду було прийняте без участі сторін, при цьому в ньому не відображено чи був належним чином повідомлений ОСОБА_2 про дату та час слухання справи таким чином було допущено порушення прав позивача на захист та реалізацію своєї позиції у справі.

За викладених обставин позивачу, до 30.05.2018 взагалі не було відомо про те, що за ним маються боргові зобов`язання як за поручителем в кредитних правовідносинах. Він особисто не отримував від ПАТ «Укрсоцбанк» жодних повідомлень про наявну заборгованість та необхідність її погашення, не викликався до суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості, не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження та не повідомлявся про проведення слухання подання щодо тимчасового обмеження його в праві виїзду за кордон.

Зазначає, що з Договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова Договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов`язання або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов`язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Враховуючи, що позивач не отримував взагалі повідомлень від кредитора про початок перебігу заборгованості за зобов`язаннями позичальника, внаслідок чого не мав можливості вчасно та в повному обсязі виконати умови Договору поруки, такий Договір припинив свою дію, та станом на день звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до суду в червні 2012 року, ОСОБА_2 не повинен був нести відповідальність як відповідач у справі.

Просить визнати припиненим з 23 квітня 2012 року Договір поруки від 14.12.2007 № ДПЗ-915/06-034-821 укладений між кредитором ПАТ «Укрсоцбанк», позичальником ОСОБА_6 та поручителем ОСОБА_2 . Стягнути з відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 704,80 грн та витрати на правову допомогу в сумі 7740 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2023 року позов АТ «Сенс-банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, орган реєстрації Звенигородської міської ради Черкаської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 915/06-034-821 від 14.12.2007, яка станом на 20.08.2018 становить 268371,15 грн та складається із заборгованості за кредитом 71210,03 грн, заборгованості за відсотками 121479,25 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту 22179,94 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків 35966,59 грн, інфляційних втрат за кредитом 6693,74 грн, інфляційних втрат за відсотками 10841,60 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, загальною площею 85,9 кв.м., що складається з житлового будинку А, літньої кухні Б, прибудови а, підвалу а 1, та земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, відведену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7121210100:016001:0712, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної на стадії проведення виконавчих дій.

Зупинено виконання рішення суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь позивача АТ «Сенс-банк» понесені витрати за сплату судового збору в розмірі 3992,37 грн в рівних частинах з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ «Сенсбанк» про визнання Договору поруки припиненим відмовлено повністю.

Рішення в частині позову ОСОБА_2 до АТ «Сенсбанк» мотивовано тим, що рішенням Звенигородського районного суду від 30.07.2012, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора ПАТ «Укрсоцбанк» до поручителів, зокрема і ОСОБА_2 , тому підстав для застосування положень ч. 4 ст. 559 ЦК України немає.

Рішення в частині позову АТ «Сенсбанк» мотивовано тим, що оцінивши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його обґрунтованість. Відповідачі правом на спростування такого розрахунку не скористались, в тому числі не оплативши судово-економічну експертизу, висновки якої могли слугувати відповідним доказом дійсного розміру заборгованості.

Оскільки за наслідком дослідження доказів отримано відомості про порушення зобов`язань позичальником, суд дійшов висновку, що заявлений позов про звернення стягнення на предмет іпотеки також підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про виселення з спірного житлового будинку, суд зазначив, що позивач за первісним позовом не запропонував постійне жиле приміщення, яке має бути надане відповідачам одночасно з виселенням, а суд не має повноважень визначати на власний розсуд, до якого житлового приміщення мають бути виселені мешканці будинку, що є предметом іпотеки, на який звернуто стягнення.

Вимоги щодо зняття з реєстрації відповідачів та щодо зобов`язання звільнити від особистих речей будинок є похідними від вимоги про виселення, відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що на момент ухвалення рішення Звенигородським районним судом про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі, поданій 07 березня 2023 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Токар О. М., вважаючи рішення таким, що ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2023 року, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Сенс-банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, орган реєстрації Звенигородської міської ради Черкаської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку та задовольнити вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ «Укрсоцбанк», про визнання договору поруки припиненим.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд, частково задовольняючи позов Банку, залишив поза увагою та не дослідив те, що позивач за первісним позовом АТ «Укрсоцбанк», надаючи розрахунок заборгованості на суму 266158 грн, яка є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, не вказав початок перебігу такої заборгованості, та пропустив значні проміжки часу протягом яких чи то відбувались погашення, чи то Банком взагалі нарахування не проводились.

Вважає, що за наданим розрахунком взагалі неможливо відслідкувати вірність нарахування сум, адже інформації за 2010 рік, 2012, 2013, 2014 роки позивачем не надано.

Зазначає, що позивач за первісним позовом у 2012 році скористався своїм правом на дострокове стягнення кредитних зобов`язань у зв`язку із виникненням заборгованості, а саме звертався в суд з позовом про стягнення заборгованості за Договором кредиту № 915/06-034-821 від 14.12.2007 до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , за яким 30.07.2012 винесено рішення про задоволення позовних вимог та стягнуто на користь банку 141936,95 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

14 грудня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір, згідно умов якого Банк надав позичальнику ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 76000 грн зі сплатою 14 процентів річних на поточні потреби з кінцевим терміном погашення заборгованості до 05 грудня 2017 року. Строк дії Договору до 05.12.2017 (т. 1 а.с. 7-9, 10).

14 грудня 2007 року було укладено Договір поруки, згідно якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язався перед кредитором АКБ «Укрсоцбанк» в повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_6 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та можливих штрафних санкцій (т. 2 а.с. 7-8).

Аналогічні договори поруки АКБ «Укрсоцбанк» уклав з відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 9).

В якості забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов`язань за Кредитним договором 14 грудня 2007 року АКБ «Укрсоцбанк» та відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали Іпотечний договір, за умовами якого передали в іпотеку житловий будинок по АДРЕСА_1 заставною вартістю 56000 грн та земельну ділянку за цією ж адресою заставною вартістю 40000 грн (т. 1 а.с. 12-14).

Житловий будинок належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (1/3 та 2/3 відповідно) згідно Договору купівлі-продажу № 6564 від 11.11.1996 та складається з житлового будинку А загальною площею 85,9 кв.м., прибудови а, підвалу а1, літньої кухні Б, вбиральні б, гаража В. Будинок розташований на земельній ділянці площею 1000 кв.м., яка має кадастровий номер 7121210100:01:001:0712 (т. 1 а.с. 15-16).

Відповідно до повідомлення Звенигородської міської ради від 10.05.2018, за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_7 1955 р.н. (на даний час помер), ОСОБА_1 1956 р.н., ОСОБА_2 1984 р.н., ОСОБА_3 1979 р.н., ОСОБА_4 2002 р.н., ОСОБА_5 2008 р.н. (т. 1 а.с. 20).

Внаслідок невиконання умов Кредитного договору, у ОСОБА_6 виникла заборгованість, яка станом на 20.08.2018, згідно розрахунку Банку, становить 268371,15 грн та складається з заборгованості за кредитом 71210,03 грн, заборгованості за відсотками 121479,94 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту 22179,94 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків 35966,59 грн, інфляційний витрат за кредитом 6693,74 грн та інфляційних витрат за відсотками 10841,60 грн (т.1 а.с. 25-27).

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.07.2012 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та стягнуто з них солідарно 141936,95 грн боргу станом на 23.04.2012 за Кредитним договором від 14.12.2007. Вказане рішення набрало законної сили та було звернуте до примусового виконання (т. 1 а.с. 105-106, т. 2 а.с. 9-10).

Згідно з листом Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 06.02.2019, при виконанні виконавчих листів № 2305/694/12 від 30.07.2012 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» перераховано 36186,49 грн (т. 1 а.с. 186).

З довідки 6 Державної пожежно-рятувальної частини від 25.20.2017 вбачається, що загальна сума коштів, сплачених в погашення боргу на користь ПАТ «Укрсоцбанк» за вищевказаним рішенням суду в період з 03 липня 2014 року по 26 квітня 2017 року складає 16859,12 грн (т. 1 а.с.159-160).

АТ «Укрсоцбанк» надіслав іпотекодавцям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та боржнику ОСОБА_6 письмову вимогу від 13.08.2018 про усунення порушення. В документі було зазначено стислий зміст порушених зобов`язань, вимогу про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (т. 1 а.с. 21-24).

Згідно з довідкою відділу освіти Звенигородської РДА від 24.10.2018 за період з 01.08.2014 по 07.11.2016 з ОСОБА_3 проведено утримання в розмірі 20 % на загальну суму 15820,43 грн (т. 1 а.с.162).

Відповідно до витягу з єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що АТ «Укрсоцбанк» припинило свою діяльність 03.12.2019, його правонаступником стало АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) (т. 2 а.с. 230-232).

Згідно з витягом з державного реєстру банків АТ «Альфа Банк» змінило найменування на АТ «Сенс Банк» 01.12.2022 (т. 4 а.с. 134).

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями через систему документообігу суду 10 березня 2023 року визначенсклад колегії суддів для розгляду вказаної справи: суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_9 та суддів: Бородійчука В. Г., Новікова О. М.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження, а ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23.03.2023 справу признаено до розгляду на 26 квітня 2023 року о 10 год. з повідомленням учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18.05.2023 клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Токар О. М. про призначення судово-економічної експертизи - задоволено частково.

Призначено у справі судово-економічну експертизу, матеріали вказаної цивільної справи направлено на експертизу, проведення якої доручено Черкаському відділенню Київського науково-дослідному інституту судових експертиз, яке знаходиться за адресою: 18015, м. Черкаси, вул. Свято-Макаріївська, 135А.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

10 липня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від експерта Тетяни Аханкіної надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11.07.2023 поновлено апеляційне провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11.07.2023 клопотання Черкаського відділення КНДІСЕ про надання додаткових матеріалів для проведення судової економічної експертизи у справі направлено сторонам для виконання.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року задоволено частково клопотання експерта Черкаського відділення КНДІСЕ про надання додаткових матеріалів для проведення судової економічної експертизи.

Направлено додаткові матеріали, надані сторонами, разом із матеріалами справи №694/1382/18 в 6 томах для продовження проведення судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року в розпорядження експертів Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Черкаси, вул. Свято-Макаріївська, 135 А) .

На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 22.08.2023 №837/0/15-23 суддю судової палати з розгляду цивільних справ Черкаського апеляційного суду ОСОБА_9 звільнено з посади судді Черкаського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви у відставку.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями через систему документообігу суду 25 серпня 2023 року визначено для розгляду суддю (суддю-доповідача) Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І. та суддів: Бородійчука В. Г., Новікова О. М.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження та поновлено апеляційне провадження у справі.

Справу призначено до розгляду на 25 січня 2023 року на 12 год. 00 хв.

В подальшому розгляд справи відкладено на 15.02.2024 на 15:00 год та на 22.02.2024 на 16:00 год.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо позову ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1 та ч. 2 ст. 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), переданням відступного (ст. 600 ЦК України), зарахуванням (ст. 601 ЦК України), за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України), прощенням боргу (ст. 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України), неможливістю виконання (ст. 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (ст. 608 та ст. 609 ЦК України).

Водночас ч. 4 ст. 559 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 233/4348/16 (провадження № 61-121св21).

Отже, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Тобто, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.07.2012 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та стягнуто з них солідарно 141936,95 грн боргу станом на 23.04.2012 за Кредитним договором від 14.12.2007. Вказане рішення набрало законної сили та було звернуте до примусового виконання.

При ухваленні судом рішення про задоволення вимог кредитора до поручителя, стягнення з останнього кредитної заборгованості, суд встановлює обставини щодо дійсності поруки, що є підставою для задоволення таких вимог. Отже, при розгляді позову до боржника та поручителя Звенигородський районний суд Черкаської області встановив обставини дійсності поруки, а тому стягнув борг також з поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 317/503/16 (провадження № 61-9995св18) зазначено, що відмова в задоволенні позову про визнання поруки припиненою за наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є правильною.

Таким чином, оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили і яким задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень ст. 559 ЦК України немає.

Враховуючи вищезазначене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до АТ «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим задоволенню не підлягають.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки

Тлумачення ст. 526 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ЗУ «Про іпотеку»).

Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 ЗУ «Про іпотеку»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» (ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 12 і ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»).

Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий (захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса)) або самозахист (договір про задоволення вимог іпотекодержателя).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) вказала, що способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (ст. 39 ЗУ «Про іпотеку») є: реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (ст. ст. 41-47 ЗУ «Про іпотеку»); продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 ЗУ «Про іпотеку).

Отже, застосування такого способу захисту права, як звернення стягнення на предмет іпотеки, пов`язане виключно з невиконанням основного зобов`язання у встановлений строк (термін).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 622/218/13-ц.

Для застосування такого способу захисту своїх прав, як звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідно не тільки встановити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, але й розмір заборгованості, в рахунок погашення якої буде звернуто стягнення.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, Банк вказував, що у зв`язку із неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору він має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено та не заперечується сторонами у справі, що в якості забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов`язань за Кредитним договором 14 грудня 2007 року АКБ «Укрсоцбанк» та відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали Іпотечний договір, за умовами якого передали в іпотеку житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.07.2012 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та стягнуто з них солідарно 141936,95 грн боргу станом на 23.04.2012 за Кредитним договором від 14.12.2007, а саме: 71439,27 грн заборгованість по несплаченій частині кредиту, 56817,68 грн заборгованість по відсоткам, 13680 грн - сума штрафів. Вказане рішення набрало законної сили та було звернуте до примусового виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З викладеного вбачається, що рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.07.2012 стягнута заборгованість в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Банк використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, та штрафів за порушення умов Договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Отже, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії Договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а розмір грошового зобов`язання позичальника перед кредитором на момент настання строку виконання основного зобов`язання складав суму коштів 141936,95 грн боргу станом на 23.04.2012, що встановлено рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.07.2012.

Враховуючи, що Кредитний договір від 14.12.2007 був забезпечений заставою нерухомого майна, а борг не погашено Банк, на виконання вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», надіслав іпотекодавцям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та боржнику ОСОБА_6 письмову вимогу від 13.08.2018 про усунення порушення. В документі було зазначено стислий зміст порушених зобов`язань, вимогу про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

При цьому, у надісланій Банком вимозі зазначено, що сума боргу складає 265644,62 грн, з яких: 71439,27 грн - заборгованість по несплаченій частині кредиту, 120150 грн - заборгованість по відсоткам, 21546,96 грн - пеня за невчасне повернення кредиту, 34835,31 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 6836,16 грн - інфляційні втрати за кредитом, 11066,16 грн - інфляційні втрати за відсотками.

Іпотекодавці та боржник не виконали вказаних у вимозі умов, а отже позивач АТ «Альфа-Банк» як заставодержатель набув право звернення стягнення на предмет застави.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (див постанови від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (пункт 8.6), від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (пункт 40)).

Враховуючи викладене, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивач має право на задоволення своїх майнових вимог за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, проте обов`язковою умовою є визначення розміру грошової заборгованості.

Відповідачами не заперечувався факт не виконання в повному обсязі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.07.2012, досудової вимоги Банку, проте вони заперечували щодо розміру заборгованості, яку вказує суду Банк.

Перевіряючи розмір заборгованості за Кредитним договором від 14.12.2007, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з листом Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 06.02.2019, при виконанні виконавчих листів № 2305/694/12 від 30.07.2012, з відповідачів на користь стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» перераховано 36186,49 грн.

Відповідно до листа Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.08.2022 № 13752, з моменту відкриття виконавчих проваджень примусовими діями було стягнуто з боржників на користь стягувача: ОСОБА_6 - 13 369,59 грн, ОСОБА_3 - 12 316,05 грн, ОСОБА_1 - 36 186,49 грн.

Всього стягнуто з боржників на користь стягувача в межах виконавчого листа № 2305/964/12 від 30.07.2012 виданого Звенигородським районним судом - 61 872,13 гривень.

З ціллю спростування розміру заборгованості представник ОСОБА_1 - адвокат Токар О. М. суду апеляційної інстанції подала клопотання про проведення судово-економічної експертизи.

В обґрунтування клопотання представник скаржника Токар О. М. посилається, що позивач, надаючи розрахунок заборгованості на суму 266158 грн, яка є підставою для звернення стягнення на майно передане в іпотеку, не вказує початок перебігу такої заборгованості, та пропускає значні проміжки часу протягом якого чи то відбулося погашення, чи то банком взагалі нарахування не проводились.

Скаржник вважає, що за наданим розрахунком взагалі неможливо відслідкувати вірність нарахованої суми, адже інформація за 2010 рік, 2012, 2013, 2014 роки позивачем не надано.

Просила призначити в суді апеляційної інстанції судово-економічну експертизу.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18.05.2023 призначено у справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання - яка фактична заборгованість позичальника по кредитному договору № 915/06-034-821 від 14.12.2007 станом на 11.09.2018, з врахуванням рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.07.2012, справа № 2305/964/12, яким задоволено вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» про дострокове погашення кредитних зобов`язань за кредитним договором № 915/06-034-821 від 14.12.2007 та врахуванням здійснених стягнень на погашення суми боргу за виконавчим листом № 2305/964/12 від 30.07.2012, що перебуває на виконанні у Звенигородському міськрайонному відділі Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)? В задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

Згідно з висновком експерта № 887/1322-1323/23-23 від 29.11.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи у цивільній справі № 694/1382/18 (номер провадження 22-ц/821/531/23), провести розрахунок щодо фактичної заборгованості позичальника по кредитному договору № 915/06-034/821 від 14.12.2007 станом на 11.09.2018, з врахуванням рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.07.2012, справа № 2305/964/12 та здійснених стягнень на погашення суми боргу за виконавчим листом № 2305/964/12 від 30.07.2012, що перебуває на виконанні у Звенигородському міському відділі ДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), не видається за можливе.

Експертом зазначено, що в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи щодо зміни (збільшення) Банком процентної ставки кредитування, додаткова угода про зміну відсоткової ставки не надана. Таким чином, при відсутності додаткової угоди, неможливо підтвердити суми нарахованої процентної ставки кредитування визначені Банком у розрахунку заборгованості.

Експертом встановлено, що Банком зараховано коштів на погашення боргу всього на суму 31632,48 грн, тоді як з боржників стягнуто 82793,43 грн.

Експерт дійшов висновку, що в ході дослідження не визначено підстав зміни процентної ставки по кредиту та неможливо визначити дати і суми сплати заборгованості.

Позивачем не надано суду доказів як в спростування висновку експерта, так і не надано будь-яких доказів щодо необґрунтованості висновку експерта.

Отже, переглядаючи справу, суд першої інстанції не правильно визначився з характером спірних правовідносин, у результаті чого дійшов передчасного висновку про доведеність розміру заборгованості за кредитним договором від 14.12.2007 № 915/06-034-821.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимог Банку про виселення, з підстав невиконання Банком вимог ч. 2 ст. 109 ЖК України, та зняття з реєстрації відповідачів, зобов`язання звільнення будинку від особистих речей, як похідних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - в частині задоволених вимог по первісному позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку - скасуванню з відмовою в задоволенні позову у зазначеній частині.

В іншій частині рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2023 року є законним та обґрунтованим.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, тому пропорційно за подання апеляційної скарги із АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2994,28 грн судового збору.

Як вже зазначалось ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18.05.2023 призначено судово-економічну експертизу, витрати по проведенню якої покладено на ОСОБА_1

ОСОБА_1 сплачено 21508,20 грн за проведення судово-економічної експертизи.

Враховуючи, що висновком судово-економічної експертизи № 887/1322-1323/23-23 від 29.11.2023 спростовано доводи позову щодо розміру заборгованості, є підстави для стягнення витрат за проведення даної експертизи із АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Токар Ольги Михайлівни задовольнити частково.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2023 року в частині задоволених вимог по первісному позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 в особі їх законного представника ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Звенигородської районної державної адміністрації, орган реєстрації Звенигородської міської ради Черкаської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 в особі їх законного представника ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Звенигородської районної державної адміністрації, орган реєстрації Звенигородської міської ради Черкаської області, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

В іншій частині рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2023 року - залишити без змін.

Стягнути із Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 2994,28 грн судового збору.

Стягнути із Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 21508,20 грн за проведення експертизи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. М. Новіков