Дата документу 26.02.2024

Справа № 334/5096/23

Провадження № 2/334/148/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,

за участі секретаря - Прийменко А.В.,

представника позивача - Орловського С.О.,

представника відповідача - Іваниця О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом приватного підприємства «Рюрик» до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Антона Юрійович,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», про стягнення безпідставно набутих коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2023 до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява приватного підприємства «Рюрик» до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Антона Юрійовича, про стягнення безпідставно набутих коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.03.2023 у справі №908/22/23 стягнуто з приватного підприємства «Рюрик» на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» заборгованість з постачання природного газу у розмірі 23710,13 гривень та судовий збір у розмірі 2481,00 гривень.

Відповідно до платіжних інструкцій від 22.03.2023 №686 на суму 23710,13 гривень та №687 на суму 2481,00 гривень, позивач сплатив на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» основний борг та судовий збір, добровільно виконавши рішення суду, до набрання ним чинності.

Проте, 06.06.2023 з рахунку приватного підприємства «Рюрик» в примусовому порядку на підставі платіжної інструкції, поданої в банк платника приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком А.Ю., було списано 29579,24 гривень в рахунок стягнення за ВП НОМЕР_4 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 27.04.2023, виданого на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10 березня 2023 року у справі № 908/22/23.

Стягнення складається з основного боргу в розмірі 26191,13 гривень та основної винагороди приватного виконавця і витрат виконавчого провадження на суму 3388,11 гривень (29579,24 + 26191,13).

Таким чином, приватний виконавець безпідставно набув грошові кошти у розмірі 26191,13 гривень загальної суми боргу за рішенням суду та 3388,11 гривень основної винагороди приватного виконавця і виконавчого провадження.

Оскільки позивач добровільно, до набрання чинності рішенням суду і відкриття виконавчого провадження добровільно виконав рішення суду у приватного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та списання з позивача винагороди приватного виконавця, і витрат виконавчого провадження.

Позивач вважає, що позивачу було спричинено моральну шкоду, яка полягає у внесенні позивача до реєстру боржників у відповідності до частини 5 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження».

Безпідставне перебування в реєстрі боржників принижує ділову репутацію позивача, оскільки свідчить про його ненадійність, як контрагента, з підстав невиконання ним договірних зобов`язань. Приватне підприємство «Рюрик» володіє багатофункціональним комплексом, відомим у місті Запоріжжя «Платінум». Ним укладені низка договорів з постачальниками, виконавцями послуг, що забезпечують його діяльність. Крім того, укладені договори оренди частин комплексу. Послугами комплексу щодня користувались і користуються сотні споживачів. Всі постачальники, виконавці послуг для приватного підприємства «Рюрик», орендарі та споживачі мали можливість дізнатись, що приватне підприємство «Рюрик» не виконує своїх зобов`язань. При цьому приватне підприємство «Рюрик» має мільйонні обороти, тому сума невиконаних зобов`язань в розмірі 30000,00 гривень є вкрай незначною, і перебування в реєстрі боржників з такою сумою боргу створило у необмеженого кола осіб уявлення про позивача як крихобора, скнару, дріб`язкового і жадібного контрагента, що є вкрай негативними характеристиками у бізнесовому середовищі.

Приниження своєї ділової репутації позивач оцінює в 30000,00гривень, що складає розмір відшкодування моральної шкоди.

Для відновлення свого порушення права позивач уклав договір про юридичний супровід процедури адміністративного оскарження (згідно п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» адміністративне оскарження здійснюється до керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень).

За договором з виконавцем вартість послуг з юридичного супроводу процедури адміністративного оскарження дорівнює 10000,00 гривень, що становлять реальні збитки.

Станом на час звернення з позовом позивачем понесені судові витрати із сплати судового збору та очікуються судові витрати на оплату правової допомоги, орієнтовний розмір яких складає 10000,00 гривень.

Позивач просить стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійович на користь приватного підприємства «Рюрик» безпідставно набуті кошти - 29579,24 гривень, відшкодування реальних збитків - 10000,00 гривень, моральну шкоду - 30000,00 гривень, судові витрати, які складаються з судового збору - 2684,00 гривень та витрат на правову допомогу - 10000,00 гривень.

Ухвалою судді №334/5096/23 від 27.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою №334/5096/23 від 20.07.2023 залучено до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «Запоріжгаз збут».

25.07.2023 від представника відповідача - адвоката Іваниця О.О. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні представник позивача посилався на те, що приватний виконавець Проценко А.Ю. будучи обізнаним про добровільне виконання рішення суду, стягнув з приватного підприємства «Рюрик» на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» в примусовому порядку, на підставі судового наказу Господарського суду Запорізької області від 20.04.2023 року №908/22/23 суму боргу - 23710,13 гривень основного боргу та 2481,00 гривень - судового збору, та таким чином безпідставно набув 26191,13 гривень загальної суми боргу за рішенням суду та 3388,11 гривень основної винагороди приватного виконавця та виконавчого провадження. Представник підприємства за допомогою телефонного зв`язку зверталась до приватного виконавця Проценко А.Ю. з повідомленням про сплату боржником суми боргу до набрання рішенням суду законної сили. 20.06.2023 підприємство звернулось до відповідача з письмовою вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів. Просив стягнути з приватного виконавця Проценко А.Ю. на користь приватного підприємства безпідставно набуті кошти - 29579,24 гривень, відшкодування реальних збитків - 10000,00 гривень, моральну шкоду - 30000,00 гривень, судовий збір - 2684,00 гривень. Також представником позивача заявлено, що ним буде подано відповідну заяву та докази щодо понесених підприємством витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень, після ухвалення рішення у цій справі у строк передбачений законом.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позову та стягнути на користь відповідача судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9394,00 гривень.

Представник третьої особи: ТОВ «Запоріжгаз збут» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.03.2023 у справі №908/22/23 за позовом ТОВ «Запоріжгаз збут» до приватного підприємства «Рюрик» про стягнення заборгованості, стягнуто з приватного підприємства «Рюрик» на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» заборгованість за договором про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 18.10.2020 №41АР697-22-21 у розмірі 23710,13 гривень та судовий збір у розмірі 2481,00 гривень.

20.04.2023 Господарським судом Запорізької області виданий наказ у справі №908/22/23 про примусове виконання судового рішення про стягнення з приватного підприємства «Рюрик» на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» 23710,13 гривень основного боргу та 2481,00 гривень судового збору.

Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання по 07.04.2026.

08.05.2023 до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича надійшла заява ТОВ «Запоріжгаз збут» про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 20.04.2023 року №908/22/23про стягнення з приватного підприємства «Рюрик на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» 23710,13 гривень основного боргу та 2481,00 гривень судового збору.

09.05.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком А.Ю. відкрито виконавче провадження НОМЕР_4, про що винесено відповідну постанову.

У відповідності до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про відкриття виконавчого провадження направлено рекомендованим поштовим відправленням на поштову адресу ПП «Рюрик».

09.05.2023 приватним виконавцем Проценком А.Ю. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума витрат склала 769,00 гривень.

Також, 09.05.2023 приватним виконавцем Проценком А.Ю. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, розмір якої складає 2619,11 гривень.

09.05.2023 приватним виконавцем Проценком А.Ю. зроблений запит до Державної фіскальної служби України та до банківських установ направлено вимогу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю.

05.06.2023 приватним виконавцем Проценком А.Ю. у відповідності до пункту 7 частини3 статті 18 та статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 29579,24 гривень.

05.06.2023 приватним виконавцем Проценком А.Ю. до банківської установи направлено платіжну інструкцію №22 на суму 29579,24 гривень, кошти боржника були перераховані на рахунок приватного виконавця.

06.06.2023 приватним виконавцем Проценком А.Ю. на підставі платіжних інструкцій № 11, 12, 13, 14 перераховано кошти стягувачу ТОВ «Запоріжгаз збут» у розмірі - 23710,13 гривень та 2681,00 гривень, 2719,11гривень - основну винагороду приватному виконавцю, 569,00 гривень - витрати виконавчого провадження.

06.06.2023 приватним виконавцем Проценком А.Ю. винесено постанову НОМЕР_4 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до частин 3, 4, 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно частини3cтатті45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до п. 9 розділу III Інструкції № 512/5 основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно частин 2, 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» одним з заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об 'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Відповідно до пункту 14 розділу VII Інструкції № 512/5 перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних інструкцій. Платіжна інструкція підписується начальником органу державної виконавчої служби та відповідальною особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем. Копії платіжних інструкцій (реєстри до платіжних інструкцій) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно частини 1, частини 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно частини 2 статті 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Безпідставність набуття основної суми боргу полягає в тому, що відбулось подвійне стягнення боргу (добровільно сплачений позивачем та примусове стягнутий приватним виконавцем). Безпідставність набуття основної винагороди і витрат виконавчого провадження полягає у відсутності правових підстав для відкриття виконавчого провадження і вжиття примусових дій з виконання рішення в зв`язку з добровільним його виконання до набрання ним законної сили.

При цьому безпідставно набуте майно має бути повернуте потерпілому безвідносно причин, чому так сталося. Тобто безпідставне набуто майно підлягає поверненню безумовно, внаслідок самого факту відсутності підстав для його набуття, незалежно від попередньої поведінки набувача, потерпілої особи, або третіх осіб.

26.06.2023 до приватного виконавця Проценка А.Ю. надійшла вимога приватного підприємства «Рюрик» від 20.06.2023 про повернення безпідставно отриманих коштів, оскільки відповідно до платіжних інструкцій від 22.03.2023 №687 та №686 боржник добровільно сплатив на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» суму основного боргу у розмірі 23710,13 гривень та судового збору у розмірі 2481,00 гривень, ще до набрання рішення по справі законної сили.

Листом від 17.07.2023 №16313 приватний виконавець Проценко А.Ю. звернувся до ТОВ «Запоріжгаз збут» про надання інформації стосовно надходження на розрахунковий рахунок ТОВ «Запоріжгаз збут» коштів безпосередньо (самостійно) сплачені приватним підприємством «Рюрик» в рахунок погашення боргу в розмірі 23710,13 гривень основного боргу та 2481,00 гривень судового збору та у разі самостійного погашення суми боргу боржником повідомити про факт повернення надмірно отриманих коштів (з урахуванням стягнутих в примусовому порядку).

Відповідно до листа від 18.07.2023 №697-Ск-2760-0723 ТОВ «Запоріжгаз збут» повідомило приватного виконавця Проценко А.Ю. про те, що 22.03.2023 приватне підприємство «Рюрик» сплатило на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» суму боргу у розмірі 23710,13 гривень та 2481,00 гривень судового збору відповідно до наказу Господарського суду Запорізької області №908/22/23 від 20.04.2023.

19.06.2023 ТОВ «Запоріжгаз збут» повернуло на користь приватного підприємства «Рюрик» надмірно отримані кошти у розмірі 23710,13 гривень та 2481 гривень судового збору, що підтверджується платіжними інструкціями від 19.06.2023 та №1470.

Таким чином, грошові кошти у розмірі 23710,13 гривень основного боргу та 2481 гривень судового збору були повернуті приватному підприємству «Рюрик» до звернення позивача до суду із цим позовом.

Отже, відповідно до вищевикладеного, суд зазначає, що приватним виконавцем Проценком А.Ю. примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області №908/22/23, виданого 20.04.2023, про стягнення з приватного підприємства «Рюрик» на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» проведено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Що стосується вимог позивача про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. в якості витрат на проведення виконавчих дій та основної винагороди приватному виконавцю, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до частини 1, частини статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз ст. 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця, які не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вказана позиція підтверджується постановою Верховного суду від 05.02.2020 року по справі № 201/8493/18.

Позивачем в порядку адміністративного судочинства дії та постанови виконавця не оскаржувались, неправомірними вони не визнавались.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки вказана основна винагорода та витрати на проведення виконавчих дій не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні ст. 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження, тому позовні вимоги в частині стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. основної винагороди приватного виконавця і витрат виконавчого провадження у сумі 3388,11 гривень задоволенню не підлягають через недоведеність протиправності дій останнього.

Щодо вимоги позивача про стягнення реальних збитків, суд виходить з наступного.

У позовній заяві позивач посилається на те, що для відновлення свого порушеного права приватне підприємство «Рюрик» уклав договір про юридичний супровід процедури адміністративного оскарження (згідно п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» адміністративне оскарження здійснюється до керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень).

Разом з тим, приватним підприємством «Рюрик» додано до позовної заяви Договір № 12/06/23 про надання правової допомоги від 12.06.2023, укладений з приватним підприємством «Прецедент» в особі директора Орловського Сергія Олександровича, який може діяти як фізична особа самостійно.

Однак, слід звернути увагу суду, що Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 у справі №757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу, віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомога або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137. частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (див. пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 01.06.2020 у справі № 910/12945/19 зазначив, що за змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України.

Аналогічну правову позицію закріплено у постановах Верховного Суду України від 20.05.2009 у справі N6-3261св08, від 27.01.2010 у справі N6-11633св09, від 03.02.2010 у справі N6-15773св09.

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат иа його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок не реалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Так, зазначаючи у позовній заяві про стягнення з приватного виконавця Проценка А.Ю. 10000,00 гривень за «послуги з юридичного супроводу процедури адміністративного оскарження», ПП «РЮРИК» зсипається на позицію Великої Палати Верховного Суду по справі № 910/11820/20. Але слід зазначити, що рішення приймалося у справі про відшкодування шкоди, заподіяної платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, згідно пункту 114.4 статті 114 Податкового кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи поняття «юридичний супровід, що не пов`язаний із захистом адвоката», зазначила, що в контексті вказаної норми йдеться саме про юридичні послуги, надані адвокатом, що не пов`язані із захистом особи у межах кримінального судочинства, оскільки відшкодування шкоди в такому випадку регулюється відповідними законами, зокрема, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Тобто, стягнення шкоди за отримання юридичного супроводу, не пов`язаного із захистом, наданим адвокатом, передбачено лише нормами Податкового кодексу України та за шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів.

Приватний виконавець не є контролюючим органом.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець - це уповноважена державою особа на здійснення діяльності з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень - інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підстава: межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом. законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Окрім того, необхідно відмітити, що приватним підприємством «Рюрик» не додано до позовної заяви доказів отримання юридичного супроводу не пов`язаного із захистом, наданим адвокатом.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Підстави та причини подання на примусове виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 20.04.2023 №908/22/23 ТОВ «Запоріжгаз збут», після сплати приватним підприємством «Рюрик» коштів на їх користь, не залежали від приватного виконавця Проценка А.Ю., оскільки з часу відкритті виконавчого провадження 09.05.2023 по час його фактичного виконання 06.06.2023 інформація щодо виконання рішення суду по справі №908/22/23 від сторін виконавчого провадження:стягувачаТОВ «Запоріжгаз збут» та/або боржника приватного підприємства «Рюрик» щодо самостійного виконання рішеннядо приватного виконавця Проценка А.Ю. не надходила.

Отже, приватним виконавцем Проценком А.Ю. примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області №908/22/23, виданого 20.04.2023, про стягнення з рот ватного підприємства «Рюрик» на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» здійснено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а тому виконання виконавчого документа, виданого з метою виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/22/23 приватним виконавцем Проценком А.Ю. та можливе внесення приватного підприємства «Рюрик» до реєстру Автоматизовної системи виконавчих проваджень та реєстру боржників, у зв`язку наявністю у відкритому доступі інформації про низку судових рішень про стягнення заборгованостей з боржника, жодним чином не могло вплинути на формування ділової та «бізнесової» репутації приватного підприємства «Рюрик».

Відповідно до частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Абзацом 3 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій. спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Також в пункті 4 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана.

наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також; інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз.2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Позовна заяв подана приватним підприємством «Рюрик», не фізичною особою.

Під час розгляду справи представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів понесення підприємством моральної шкоди, зокрема і щодо приниження ділової репутації. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст.81 ЦПК України). Також, позовна заява не містить жодних міркувань, з яких приватним підприємством «Рюрик» міг виходити для визначення розміру, на його думку, спричиненої моральної шкоди.

Всі доводи, представника позивача ґрунтуються лише на припущеннях.

Окрім того, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Як вбачається з Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» приниження ділової репутації полягає, зокрема, в поширенні (публікації) недостовірної інформації.

Разом з тим, приватний виконавець Проценко А.Ю. жодним чином не принижував ділову репутацію приватного підприємства «Рюрик», не поширював (не публікував) недостовірну інформацію щодо приватного підприємства «Рюрик». Приватним виконавцем Проценком А.Ю. здійснювалося примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області №908/22/23, виданого 20.04.2023 року, про стягнення з приватного підприємства «Рюрик» на користь ТОВ «Запоріжгаз збут», пред`явленого для примусового виконання ТОВ «Запоріжгаз збут», на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснила, що вона після відкриття виконавчого провадження вела перемовини з приватним виконавцем Проценком А.Ю. та його помічником стосовно виконання приватним підприємством «Рюрик» рішення суду, яке було виконано в добровільному порядку.

26.02.2024 представником позивача долучено до матеріалів справи паперову копію електронних документів дзвінків, що підтверджують дату, час та тривалість з`єднання з телефонним номером відповідача.

Разом з тим, суд критично ставиться до показів свідка, оскільки суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин працювала в приватному підприємстві «Рюрик» та була уповноважена на проведення перемовин з приватним виконавцем та/або помічником приватного виконавця.

Разом з тим, свідчення ОСОБА_1 жодним чином не спростують невиконання обов`язку підприємства, як боржника за виконавчим провадженням, передбаченого ч. 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», щодо не повідомлення приватного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення суду.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Боржником за виконавчим провадженням НОМЕР_4 є приватне підприємство «Рюрик». ОСОБА_1 не є стороною у вказаному виконавчому провадженні, будь-які документи, які б підтверджували її повноваження відносно приватного підприємства «Рюрик» не надано, тому жодної інформації щодо самостійного виконання рішення суду приватному виконавцю надано не могло бути.

В період з 05.06.2023 по 06.06.2023 інформація щодо виконання рішення суду по справі №908/22/ 23 від боржника за виконавчим провадженням приватним підприємством «Рюрик» щодо самостійного виконання рішення та від стягувача ТОВ «Запоріжгаз збут» щодо надходження кошів від боржника, до приватного виконавця не надходила, приватним виконавцем Проценком А.Ю. на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, вжито заходів примусового виконання рішень та проведено виконання виконавчого документа (наказу про примусове виконання судового рішення №908/22/23, виданого Господарським судом Запорізької області від 20.04.2023 року), який пред`явлений йому для примусового виконання ТОВ «Запоріжгаз збут».

Крім того, суд не приймає до уваги надані представником позивача докази - паперову копію електронних документів дзвінків, оскільки представником позивача не доведено належними доказами, що у відомостях про виклик на номери телефонів: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 міститься саме номер мобільного телефону приватного виконавця Проценко А.Ю. та/або його помічника, та те, що білінг телефонних дзвінків отриманий у відповідності до норм діючого законодавства, а саме від відповідного оператора телефонного зв`язку.

З урахуванням вищевикладеного, слід зазначити, що приватним виконавцем Проценком А.Ю. примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/22/23, виданого 20.04.2023 року, про стягнення з приватного підприємства «Рюрик» на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» проведено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять о предмета доказування.

Згідно частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Приватним виконавцем Проценком А.Ю. примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/22/23, виданого 20.04.2023, про стягнення з приватного підприємства «Рюрик» на користь ТОВ «Запоріжгаз збут» проведено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

З урахуванням викладеного вище, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність доказів, вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, реальних збитків та моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними доказами.

Щодо розподілу судових витрат, які понесенні учасниками процесу у цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд при ухваленні додаткового рішення враховує правову позицію, висловлену у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі № 199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Поза як склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

З метою отримання професійної правничої допомоги, між приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком А.Ю, та адвокатом Іваницею О.О. укладено 22.03.2023 Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги та Додаткову угоду №3 від 14.07.2023 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22.03.2023, за умови яких, адвокат надає професійну правничу (правову) допомогу та приймає на себе зобов`язання забезпечити представництво інтересів Клієнта у справі у справі №334/5096/23, яка перебуває на розгляді Ленінського районного суду м. Запоріжжя, за позовом приватного підприємства «Рюрик» до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича про стягнення безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК), відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.ст. 22, 23, 1173 ЦК України).

Участь адвоката у справі, і факт надання правничої допомоги підтверджено:копією Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22.01.2023 № б/н;Додатковою угодою №1 від 22.01.2023 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22.01.2023;Додатковою угодою №3 від 14.07.2023 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22.03.2023;копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001650, виданого 30.05.2018 №10;копією рахунку-фактури №24/07/-23 від 24.07.2023;копією рахунку-фактури №02/10/-23 від 02.10.2023;копією рахунку-фактури №26/12-23 від 26.12.2023; копією рахунку-фактури №12/02/-24/1 від 12.02.2024; копією платіжної інструкції №24/07/2023 від 24.07.2023;копією платіжної інструкції №02/10/2023 від 02.10.2023;копією платіжної інструкції №4175 від 26.12.2023;копією платіжної інструкції №656 від 15.02.2024;копією листа №15144 від 25.07.2023; копією Акту про надання професійної правничої (правової) допомоги №4 від 02.10.2023;

копією Акту про надання професійної правничої (правової) допомоги №8 від 26.12.2023; копією Акту про надання професійної правничої (правової) допомоги №1 від 12.02.2024;копіями квитанцій про відправлення №000112106 00035, №000112105 00034, № 000092043 00061, № 000079639 00009 (фіскальний чек).

Отже, відповідно до викладеного, адвокатом надано професійну правничу допомогу приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Проценку Антону Юрійовичу, згідно визначених договором тарифів у розмірі 9394,00 гривні.

Клопотання щодо зменшення розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами представником позивача не заявлялось.

Виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, суд відповідно до вимог статті 137 ЦПК України вважає необхідним стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 9394,00 гривні.

Керуючись статтями: 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-261, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити приватному підприємству «Рюрик» до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Антона Юрійовича про стягнення безпідставно набутих коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стягнути з приватного підприємства «Рюрик» на користь приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9394,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 01 березня 2024.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: приватне підприємство «Рюрик» код ЄДРПОУ 30771251, адреса: м. Запоріжжя, бульвар Парковий, буд. 14.

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 26 офіс 1.11.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», код ЄДРПОУ 39587271, адреса: м. Запоріжжя, вулиця Волгоградська, буд. 26А.

Суддя Ісаков Д.О.