Справа № 420/1509/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач-2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262840017465 від 07.07.2023 р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах до Списку № 2 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 ОСОБА_1 з врахуванням періодів до пільгового стажу з 04.03.1985 р. - 26.03.1985 р., 01.06.1989 р. - 01.12.1989 р., 04.12.1989 р. - 03.10.1995 р., 18.10.1995 р. - 31.03.2023 р., починаючи з 30.06.2023 р.

- встановити судовий контроль у формі надання звіту щодо виконання суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.06.2023 р. позивач, досягнувши пенсійного віку, звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення" та надав всі необхідні документи. 07.07.2023 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням № 262840017465 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 через відсутність пільгового стажу. Позивач вважає свої права порушеними, а рішення відповідача протиправним та такими, що порушують його конституційні права на пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 16.01.2024 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.

У встановлений суддею строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 24.01.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

09.02.2024 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 мають особи у разі дотримання у сукупності наступних умов: досягли встановленого пенсійного віку - 55 років; мають необхідний страховий стаж роботи; мають необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України; наявна атестація робочого місця. Однак, у позивача відсутній спеціальний пільговий стаж, а тому відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.

16.02.2024 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Наголошує, що суд повинен критично ставитися до тверджень позивача у позовній заяві про те, що пільговий стаж його роботи підтверджується записами у трудовій книжці, оскільки у трудовій книжці відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, характер виконуваної роботи з особливо шкідливими умовами праці протягом повного робочого дня відсутні. Інших документів, на підтвердження спірних періодів роботи позивачем надано не було. Також заперечує щодо встановлення судового контролю.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, 30.06.2023 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За принципом екстериторіальності дана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській, рішенням якого від 07.07.2023 р. № 262840017465 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви відповідачем-1 встановлено, що страховий стаж особи становить 35 років 4 місяці 5 днів. Пільговий стаж особи становить 0 років 0 місяців. Також вказано, що для зарахування пільгового стажу необхідно надати пільгові довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, видані на підставі первинних документів (згідно додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно ст.1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Приписами ч.1 ст.114 Закону України № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно п.3 ч.1 ст.114 Закону України № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналогічні положення закріплено у п."б" ст.13 Закону № 1788-XII.

Отже, підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім, досягнення відповідного віку, наявність потрібного стажу, наявність професії та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами за атестації робочих місць за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах повний робочий день. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивач на момент звернення до пенсійного органу для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 досяг 57-річного віку.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1 ,2, 4 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як вбачається із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.07.2023 р. № 262840017465 позивачу зараховано всі періоди роботи, однак пільговий стаж не нараховано. При цьому, зазначено, що для зарахування пільгового стажу позивачу необхідно надати пільгові довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, видані на підставі первинних документів (згідно додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637. У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховуються до пільгового стажу; професія або посада: характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до ст.62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 р. (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить наступні відомості про трудову діяльність позивача:

- записи № 1-2 у період з 04.03.1985 р. (наказ №70/к від 04.03.1985 р.) по 26.03.1985 р. (наказ №209/к від 19.06.1985 р.) на посаді електрозварником 3 розряду на Київському суднобудівельно-судноремонтному заводі;

- записи № 3-4 у період з 01.06.1989 р. (наказ №149/к від 05.06.1989 р.) по 01.12.1989 р. на посаді електрозварником ручної зварки 3 розряду на Київському суднобудівельно-судноремонтному заводі;

- записи №5-6 у період з 04.12.1989 р. (наказ №60-к від 01.12.1989 р.) по 28.06.1991 р. (наказ №22-к) на посаді зварника 3-го розряду в кооперативі "Спецрембуд";

- записи №7-8 у період з 01.07.1991 р. (наказ №2-к від 02.07.1991 р.) по 04.05.1994р. (наказ №1 від 04.05.1994 р.) на посаді електрозварника на Малому підприємстві "Славута";

- записи №9-10 у період з 05.05.1994 р. (наказ №1-к від 05.05.1994 р.) по 24.01.1995 р. (наказ №19 від 24.01.1995 р.) на посаді електрозварника ручної зварки 3 розряду в малому колективному багатопрофільному підприємстві "Фірма" Надія і К;

- записи №11-13 у період з 24.01.1995 р. (наказ №1 від 24.01.1995 р.) по 03.10.1995 р. (наказ №26 від 03.10.1995 р.) на посаді електрозварника 3 розряду на Малому підприємстві "Славута";

- записи №14-22 у період з 18.10.1995 р. (наказ №163 лс від 16.10.1995 р.) по 28.10.2016 р. (наказ №2055п від 24.10.2016 р.) на посадах газоелектрозварника 4 розряду, електрозварника 5 та 6 розряду в Київському хлібокомбінаті;

- записи №23-25 у період з 01.11.2016 р. (наказ №05 від 31.10.2016 р.) по 31.03.2022 р. (наказ №1 від 31.03.2022 р.) на посаді електрозварника ручного зварювання в ТОВ "АНТЕЙ Лтд";

- запис № 26 з 05.04.2022 р. (наказ №949 від 01.04.2022 р.) працює на посаді електрозварника ручного зварювання 5 розряду в СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго".

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постановах від 25.04.2019 р. у справі № 497/472/17, від 04.07.2019 р. у справі № 497/198/17.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача містить записи про відповідні періоди трудового стажу із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2. Крім того, на підтвердження наявності пільгового страхового стажу позивачем надано копії первинних документів, а саме:

- довідки № 08-12/92 від 18.08.2022р., де зазначено, що позивач дійсно працював на Київському хлібокомбінаті №12 Київського виробничого об`єднання хлібопекарної промисловості "Київхлібпром" з 18.10.1995 р. (наказ №163-ос від 16.10.1995 р.) по 28.10.2016 р. (наказ № 2055-п від 24.10.2016) електрогазозварником 5 розряду;

- наказу № 163ос від 16.10.1995 р. "Про прийом, відпустку, виконання обов`язків, продовження строку навчання, звільнення", згідно яким позивач був прийнятий на роботу до Київського виробничого об`єднання хлібопекарної промисловості "Київхлібпром" у відділ головного механіка електрогазозварювальником 4 розряду з почасово преміальною оплатою праці;

- особової картки № 2, згідно якої позивач працював на посаді електрозварника;

- особової картки працівника, згідно якої позивач працював на посаді електрозварника з 18.10.1995 р.;

- наказу № 76 від 12.08.1993 р. "Про організацію та проведення атестації робочих місць за умовами праці";

- наказу № 108 від 01.04.1999 р. "Про встановлення доплат за шкідливі умови праці", згідно якого була встановлена доплата за важкі та шкідливі умови праці на всіх підрозділах за професією "електрогазозварник";

- наказу № 29 лс від 10.02.1994 р. "Про результати атестації робочих місць за умовами праці", де було затверджено перелік робочих місць, професій і посад, працівникам яких надані пільги за шкідливі умови праці. Згідно цього Переліку посад з пільговим пенсійним забезпеченням, посада газоелектрозварник відноситься до пільгових посад;

- наказу № 27 від 26.01.2000 р. "Про встановлення доплат за шкідливі умови праці", згідно якого була встановлена доплата за важкі та шкідливі умови праці на всіх підрозділах за професією "електрогазозварник";

- карта умов праці, посада позивача "електрогазозварник", умови праці відносяться до 3 класу 2-го ступеню шкідливості, важкі та шкідливі умови праці. За показниками робоче місце слід вважати із шкідливими та важкими умовами праці, що відповідає Списку №2;

- наказ № 2055-п від 24.10.2016 р. "Про звільнення", згідно якого позивача, електрогазозварника 5-го розряду було звільнено 28.10.2016 р. за власним бажанням.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Професія "електрозварювальник" віднесено до розділу XVIII, XXXII Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 та до розділу XXXIII Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10.

Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 р. № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені професії "електрозварники", "газозварники".

Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36, були передбачені професії газозварників та електрозварників ручного зварювання.

З огляду на вищезазначене, професія електрогазозварювальника (газоелектрозварювальника) передбачена у всіх Списках № 2.

Суд зауважує, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 р. № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 р. у справі № 535/103/17.

Щодо проведення атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку № 442 та пп.1.5 п.1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Крім того, відповідно до п.1 ст.29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Приписами ч.1,2 ст.153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України від 14.10.1992 р. № 2694-XII "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Таким чином, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Суд зауважує, що в матеріалах справи містяться копії наказів щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці не за всі періоди трудової діяльності позивача, а лише за окремі (наказ № 76 від 12.08.1993 р. "Про організацію та проведення атестації робочих місць за умовами праці" та наказ № 29 лс від 10.02.1994 р. "Про результати атестації робочих місць за умовами праці"). Разом з тим, суд наголошує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенси за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №520/15025/16-а.

Таким чином, відповідачем-1 під час прийняття рішення від 07.07.2023 р. №262840017465, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, не враховано усі обставини, що мають значення для призначення даного виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач-1 допустив неналежний розгляд поданих позивачем заяв і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Отже, рішення від 07.07.2023 р. № 262840017465 є протиправними та таким, що підлягає скасуванню, а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління ПФУ в м.Києві зарахувати до пільгового страхового стажу позивача періоди роботи з 04.03.1985 р. по 26.03.1985 р. на посаді електрозварником 3 розряду на Київському суднобудівельно-судноремонтному заводі; з 01.06.1989 р. по 01.12.1989 р. на посаді електрозварником ручної зварки 3 розряду на Київському суднобудівельно-судноремонтному заводі; з 04.12.1989 р. по 28.06.1991 р. на посаді зварника 3-го розряду в кооперативі "Спецрембуд"; з 01.07.1991 р. по 04.05.1994р. на посаді електрозварника на Малому підприємстві "Славута"; з 05.05.1994 р. по 24.01.1995 р. на посаді електрозварника ручної зварки 3 розряду в малому колективному багатопрофільному підприємстві "Фірма" Надія і К; з 24.01.1995 р. по 03.10.1995 р. на посаді електрозварника 3 розряду на Малому підприємстві "Славута"; з 18.10.1995 р. по 28.10.2016 р. на посадах газоелектрозварника 4 розряду, електрозварника 5 та 6 розряду в Київському хлібокомбінаті; з 01.11.2016 р. по 31.03.2022 р. на посаді електрозварника ручного зварювання в ТОВ "АНТЕЙ Лтд"; з 05.04.2022 р. на посаді електрозварника ручного зварювання 5 розряду в СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" неодноразово. А тому відповідачі аналізували та визначали наявність права на отримання пільгової пенсії окремо один від одного; відтак у кожному спірному рішенні періоди пільгової праці, які враховані та не враховані, відрізняються. Проте, приймаючи рішення про захист порушеного права позивача, суд вважає, що право на отримання пенсії повинно бути захищеним в цілому та всебічно, однак з урахуванням дискреційних повноважень органу публічної влади.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву позивача від 30.06.2023 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення ст.382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідачі будуть ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень ст.382 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв`язку з неправильним визначенням способу поновлення порушеного права позивача, за який судовий збір не стягується, то з відповідача-1, як суб`єкта, який допустив порушення прав позивача, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) від 07.07.2023 р. № 262840017465 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи: з 04.03.1985 р. по 26.03.1985 р. на посаді електрозварником 3 розряду на Київському суднобудівельно-судноремонтному заводі; з 01.06.1989 р. по 01.12.1989 р. на посаді електрозварником ручної зварки 3 розряду на Київському суднобудівельно-судноремонтному заводі; з 04.12.1989 р. по 28.06.1991 р. на посаді зварника 3-го розряду в кооперативі "Спецрембуд"; з 01.07.1991 р. по 04.05.1994р. на посаді електрозварника на Малому підприємстві "Славута"; з 05.05.1994 р. по 24.01.1995 р. на посаді електрозварника ручної зварки 3 розряду в малому колективному багатопрофільному підприємстві "Фірма" Надія і К; з 24.01.1995 р. по 03.10.1995 р. на посаді електрозварника 3 розряду на Малому підприємстві "Славута"; з 18.10.1995 р. по 28.10.2016 р. на посадах газоелектрозварника 4 розряду, електрозварника 5 та 6 розряду в Київському хлібокомбінаті; з 01.11.2016 р. по 31.03.2022 р. на посаді електрозварника ручного зварювання в ТОВ "АНТЕЙ Лтд"; з 05.04.2022 р. на посаді електрозварника ручного зварювання 5 розряду в СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго"; та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) від 30.06.2023 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко