Справа № 420/29817/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Сумській області №95107016400 від 25.07.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та Закону України №889-VIII від 10.12.2015,

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 час роботи на посадах в органах державної митної служби України з 01.05.1995 по 04.10.2017 ,

-зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області призначити з 21.07.2023 ОСОБА_1 пенсію держслужбовця відповідно до пункту 12 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-ХІІ та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №373З-XII з урахуванням довідок Одеської митниці Державної митної служби України від 17.07.2023 №109 та від 30.06.2023 №99 про складові заробітної плати, з урахуванням вже виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 пенсіонером, перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи, що у нього є необхідний стаж для отримання такого виду пенсії як пенсія державного службовця (22 роки 5 місяців 3 дні), позивач 21.07.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо призначення пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу".

За результатами розгляду заяви та поданих до неї документів, відповідно до принципу екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення №951070164000 від 25.07.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №889-УІІІ "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та у зв`язку з тим, що станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду державної служби. Також цим рішенням відмовлено у взятті до розрахунку довідок про складові заробітної плати №109 від 17.07.2023 та №99 від 30.06.2023 тому, що вони не належать до зарплати державного службовця. Вважаючи таку відмову безпідставною та протиправною, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою від 06.11.2023 відкрито спрощене провадження у справі. Вирішено розглядати справу без виклику представників сторін в судове засідання.

24.11.2023 відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що Головне управління ПФУ в Сумській області правомірно відмовило позивачу у переведенні з пенсії по за віком відповідно до Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889. До 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону "Про державне службу" № 899 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058. При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону «Про державну службу» №3723. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, Законом №889 передбачається можливість збереження права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 виключно в порядку ч. 1 ст. 37 вказаного Закону.

Враховуючи те, що у позивача відсутній стаж роботи на посадах державної служби станом на 01.05.2016 у розмірі 20 років, у Головного управління були відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 889.

Головне управління ПФУ в Сумській області (відповідач-2) не надало відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перебуває на обліку в Ізмаїльському об`єднаному управлінні ПФУ в Одеській області.

Станом на дату введення в дію Закону України "Про державну службу" №889 (01.05.2016) позивач працював на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Ізмаїл", Одеської митниці ДФС та мав більше 20 років стажу на державній службі. Присягу державного службовця прийняв 01.06.1995.

На дату звільнення (04.10.2017) з Одеської митниці ДФС працював на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Ізмаїл", Одеської митниці ДФС. Згідно трудової книжки з 01.05.1995 по день звільнення позивач працював на різних посадах державного службовця в органах Ізмаїльської митниці, Придунайської митниці, Південній митниці Міндоходів, Одеської митниці.

Загальний стаж державної служби складає 22 роки 5 місяців та 3 дні.

Позивач вважає, що має право на призначення пенсії державного службовця. 21 липня 2023 року подав до територіального органу Пенсійного фонду України Одеської області заяву про призначення пенсії, відповідно до якої просив призначити йому пенсію як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу".

До вказаної заяви було додано: паспорт; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідку №109 від 17.07.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії держслужбовця видану Одеською митницею, довідку №99 від 30.06.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби видану Одеською митницею; копію трудової книжки.

За результатами розгляду заяви за призначенням пенсії та поданих до неї документів, відповідно до принципу екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення №951070164000 від 25.07.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №889-УІІІ "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та у зв`язку з тим, що станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду державної служби. Також цим рішенням відмовлено у взятті до розрахунку довідок про складові заробітної плати №109 від 17.07.2023 та №99 від 30.06.2023 тому, що вони не належать до зарплати державного службовця.

Не погодившись з вищезазначеною відмовою ОСОБА_1 , звернувся з даним позовом до суду з даним позовом для захисту, порушених на його думку, прав.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Реалізацію права на пенсійне забезпечення державних службовців визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VIII), відповідно до ст. 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.

Закон №889-VIII набрав чинності з 01.05.2016, а Прикінцевими та Перехідними положеннями цього закону закріплено, що Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII втратив чинність.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, які на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст, 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо: віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Частиною 1 статті 25 Закону №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як слідує з трудової книжки позивача, він працював на різних посадах у митних органах України :

з 01.05.1995 по 15.04.1997 в Ізмаїльській митниці інспектором митниці 3 рангу,

з 16.04.1997 по 16.10.2005 в Придунайській митниці інспектором митниці 1-2 рангу, інспектором митної служби 3-2 рангу,

з 17.10.2005 по 04.10.2017 інспектором митниці, головним інспектором, головним державним інспектором Ізмаїльської митниці, Південної митниці Міндоходів, Одеської митниці.

Вирішуючи дану справу та досліджуючи обставини, які виникли між сторонами, суд не погоджується із підставами відмови у призначенні пенсії державного службовця .

Відповідно до статті 1 Закону №3723-ХІІ, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в митних органах, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Пунктом 2 статі 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлено, що митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України.

Положеннями частини 1 статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально- технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Частиною 3 статті передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

З аналізу викладеного вбачається, що митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій. Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.

Аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11 липня 2002 року №92-ІУ та спеціальним Законом України "Про митну справу в Україні" від 25 червня 1991 року №1262-ХІІ.

Приписами статті 4 Закону України "Про митну справу в Україні" №1262-ХІІ (в редакції від 21.03.2000) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України. Відповідно до. статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.

Статтею 5 Закону визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до ч.18 ст. 37 Закону №3723-ХІІ, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або- персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

В свою чергу, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1994 року №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах судців, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 , так і нормами діючих до нього профільних Законів України "Про державну службу" №3723-XII та №509-ХІІ та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, враховуючи те, що ОСОБА_1 з травня 1995 року по 04.10.2017 безперервно працював в митних органах, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), те, що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом "Про митну справу в Україні" порядку, а також те, що позивач одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, - то всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо тієї обставини, що позивачу присвоювались спеціальні звання та ранг інспектора митної служби, а не ранги державного службовця, суд зазначає, що Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.

Додатком 6 постанови №306 передбачено, що спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу" прирівнюється до 3 рангу державного службовця, спеціальне звання "інспектор податкової та митної справи II (другого рангу)" прирівнюється до 8 рангу державного службовця; спеціальне звання "інспектор податкової та митної справи І (першого рангу)" прирівнюється до 7 рангу державного службовця; спеціальне звання "інспектор податкової та митної справи III (третього рангу)" прирівнюється до 9 рангу державного службовця; спеціальне звання "радник податкової та митної справи III рангу" прирівнюється до 6 рангу державного службовця.

З 24.07.2013 позивачу був присвоєний 1 ранг державного службовця, а з 26.12.2013 спеціальне звання "радник податкової та митної справи 3 рангу".

Відповідно до норм статті 26 Закону №3723-XII встановлюються такі ранги державних службовців: службовцям, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13,12 і І1 ранг..

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача в митних органах зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, на момент набрання чинності законом "Про державну службу" № 899 (01.05.2016) стаж роботи позивача на вищезазначених посадах складав більше 20 років.

Станом на момент звернення до відповідача з заявою від 21.07.2023 позивач набув право на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Тому суд вважає протиправним та скасовує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 95107016400 від 28.07.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та Закону України № 889-VІІІ від 10.12.2015.

А також зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 час роботи на посадах в органах державної митної служби України з 01.05.1995 року по 04.10.2017 року.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача-1 призначити пенсію, суд зазначає таке.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об`єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття судом рішення про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 21.07.2023 про призначення пенсії як державному службовцю з урахуванням висновків суду.

Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що останнім не доведено.

Згідно частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачами доводи позовної заяви не були спростовані, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведену норму, витрати, понесені позивачем у даній справі в сумі 1073,60 грн судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, з вини якого спір доведений до розгляду в суді.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 260-263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 95107016400 від 25.07.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та Закону України № 889-VІІІ від 10.12.2015;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) час роботи на посадах в органах державної митної служби України з 01.05.1995 по 04.10.2017 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) розглянути повторно заяву від 21.07.2023 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) про призначення пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-ХІІ та статті 37 Закону України Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013).

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА